№ 243/9846/16-ц

Справа № 2/243/232/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2017 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючий суддя – Пронін С.Г.

при секретарі – Чевела С.Ю.

за участю представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ “ПриватБанк” звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 04 січня 2012 року між позивачем і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 3000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківський послуг, - позичальник зобов’язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених укладеним договором.

Свої зобов’язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

Відповідач свої обов’язки за вказаним кредитним договором не виконав і станом на 31 жовтня 2016 року сума заборгованості за кредитним договором становить 22386,03 гривень, яка складається з наступного:

-2448,18 грн. – заборгованість за кредитом;

-15695,66 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом;

-2700,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією;

-500,00 грн. – штраф (фіксована частина) відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг;

-1042,19 грн. – штраф (процентна складова) відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг.

Тому просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом, а також понесені позивачем судові витрати.

Представник позивача ПАТ КБ “ПриватБанк” ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та надав аналогічні пояснення викладені у позові.

Відповідач у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, вказав що позовні вимоги не визнає та просив справу розглянути за участі його представника адвоката ОСОБА_2

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити, надав суду заперечення вказавши, що позивач не надав доказів до суду, які підтвердили б, що саме надані Умови та Правила надання банківських послуг діяли на момент надання кредитної картки. Крім того, як вбачається з заяви про надання кредиту відповідачу був встановлений ліміт на картку у сумі 1500,00 гривень. Також, заява не містить яких-небудь посилань на відсоткову ставку за користування кредитними коштами. Надана позивачем «Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів льготного періоду», яка також не підписана і не узгоджена з

відповідачем ) містить базову % ставку на місяць - 2.5%, що становить 30% за рік, тобто: 2,5% * 12 місяців = 30%. Так, в розрахунку заборгованості первісно зазначена процентна ставка (поточна заборгованість) 36,00% і процентна ставка (прострочена заборгованість) 72,00%; з 01.01.2013 року процентні ставки як поточної заборгованості так і простроченої встановлені в розмірі 30,00%, з 01.09.2014 року - 34,80%, з 01.04.2015 року - 43,20% річних і відповідно із зазначених ставок розрахована заборгованість за відсотками за користування кредитом, що суперечить відсотковій ставці, визначеній у заяві позичальника від 04.01.2012 року, а також Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», виходячи з того, що зазначеним Законом, який набрав чинності 9 січня 2009 року, положення ЦК України доповнено статтею 1056-1, частиною третьою якої передбачено, що Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Отже, якщо умовами кредитного договору передбачається право банку в односторонньому збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому є правомірним за умови, що рішення банку про таку зміну було прийняте до набрання чинності зазначеним законом. Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року 3 1669-VII з 14 квітня 2014 року в Україні діє мараторій на нарахування штрафних санкцій, а тому вважає, що дії позивача в стягненні пені та штрафі є неправомірним та безпідставними.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов ПАТ КБ “ПриватБанк” підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так у ході судового засідання з достовірністю було встановлено, що:

04 січня 2012 року між позивачем і відповідачем укладено кредитний договір №б/н, відповідно якого відповідачу відкрита кредитна лінія, на суму кредитного ліміту – 3000,00 гривень. Базова процентна ставка 36% із рахунку 360 днів на рік. Строк дії лімітного кредиту відповідає строку дії картки. Погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами у розмірі 7% від суми картки.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.

У зв’язку з чим, згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору б/н від 04 серпня 2012 року, заборгованість ОСОБА_3 перед банком станом на 31 жовтня 2016 року становить 22386,03 гривень, яка складається з наступного:

-2448,18 грн. – заборгованість за кредитом;

-15695,66 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом;

-2700,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією;

-500,00 грн. – штраф (фіксована частина) відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг;

-1042,19 грн. – штраф (процентна складова) відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг.

При вирішенні даного позову суд виходить з наступного:

Відповідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 1054 ЦК України слідує, що:

«1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ПАТ КБ “Приват Банк” в частині стягнення заборгованості за кредитом та процентами підлягає задоволенню.

Відповідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і сплата неустойки.

Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг, - У разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Таким чином, розмір пені залежить згідно із умовами, від тривалості прострочення зобов’язання, а не з моменту звернення банку до суду. При стягненні сум за кредитним договором слід керуватися ч. 1 ст. 1050 ЦК України та виходити з того, що стягнення сум (процентів) за ст. 1048 ЦК України є платою (винагородою) за користування грошовими коштами, а стягнення сум згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України є мірою цивільно-правової відповідальної за порушення грошового зобов’язання.

Із розрахунку заборгованості доданого до позовної заяви видно, що заборгованість за колонкою "комісія та пеня" нараховувалась та становить – 2700, 00 гривень.

Відповідно ст. 1 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

За змістом ст.2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р, м. Слов’янськ Донецької області визначено як населений пункт, в якому проводилась антитерористична операція.

Суд також зазначає, що виходячи з аналізу норм ч.2 ст. 2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», за якими банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції, слід дійти висновку, що у випадку нарахування пені та/або штрафів у період проведення АТО, вони повинні бути скасовані.

При цьому, розпорядження КМУ про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких

розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року, лише чітко визначає коло осіб, на яких розповсюджується дія норм ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», і у сенсі ч.2 ст.2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», не є початком відліку часу з якого розповсюджується заборона на нарахування пені та штрафів.

Як встановлено у судовому засіданні, зареєстроване місце проживання відповідача по справі ОСОБА_3 є м. Слов’янськ, Донецької області, тобто, в населеному пункті, який віднесено згідно із розпорядженням КМУ від 02 грудня 2015 року № 1275-р до населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

З урахуванням встановлених обставин та відповідних їм норм чинного законодавства, за спірними правовідносинами встановлений мораторій на стягнення пені та штрафів.

Як видно із розрахунку заборгованості, станом на 01 квітня 2014 року та станом 30 квітня 2014 року розмір пені та комісії становив 350 гривень, який утворився за період з 01 вересня 2013 року по 01 квітня 2014 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення пені з врахуванням принципу диспозитивності підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 350 гривень.

Щодо стягнення пені за період з 14 квітня 2014 року по 31 жовтня 2016 року та стягнення штрафів, то в цій частині у позові слід відмовити.

Крім того, відповідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1143,74 гривень, що є пропорційним до задоволеної частини вимог, оскільки позов судом задоволено частково.

Так, сума задоволених вимог від суми вимог позивача становить 83 %, отже 1143,74 становить 83 % від суми 1 378 грн. 00 коп.

У зв'язку з викладеним суд вважає, що вимоги позивача частково знайшли своє підтвердження у ході судового засідання і підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 554, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212 – 214 ЦПК України, ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, який мешкає за адресою: Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Цілинна, буд. 108-а, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», розташованого м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, на рах. 29092829003111, МФО 305299, код ЕДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором від 04.01.2012 року, яка складається з суми заборгованості по кредитному договору в розмірі 2448 (дві тисячі чотириста сорок вісім) гривень 18 копійок, суми заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 15695 (п’ятнадцять тисяч шістсот дев’яносто п’ять) гривень 66 копійок, суми заборгованості за пенею та комісією за період часу 01 вересня 2013 року по 01 квітня 2014 року в розмірі 350 (триста п’ятдесят) гривень 00 копійок, а всього 18493 (вісімнадцять тисяч чотириста дев’яносто три) гривень 84 копійок, а також судовий збір у розмірі 1143 (одна тисяча сто сорок три) гривень 74 копійок.

В інший частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Донецької області, шляхом подачі апеляційної скарги через Слов’янський міськрайонний суд, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_4