Справа № 404/5458/16-ц

Номер провадження 2/404/537/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого - судді Галагана О.В.,

при секретарі – Туровської О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ПАТ «НВП «Радій» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виселення з житлового приміщення, як самовільно зайнятого, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 та ПАТ «НВП «Радій» звернулись до суду з вище вказаним позовом, відповідно до якого просили:

- виселити ОСОБА_2 з кімнати № 156, загальною площею 13,9 кв.м, яка знаходиться в секції № 14 гуртожитку, що розташований за адресою: м. Кропивницький, вул. Академіка Тамма, 13, без надання іншого житлового приміщення;

- виселити ОСОБА_3 з кімнати № 156, загальною площею 13,9 кв.м, яка знаходиться в секції № 14 гуртожитку, що розташований за адресою: м. Кропивницький, вул. Академіка Тамма, 13, без надання іншого житлового приміщення.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрована у кімнаті № 156 секції № 14 по вул. Академіка Тамма, 13 (колишня вул. Героїв Сталінграду, 13) у м. Кіровограді, а ПАТ «НВП «Радій» є власником гуртожитку, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Академіка Тамма, 13.

Відповідачі по справі зареєстровані в кімнаті № 155, проте, з часом вони без встановлених законом підстав зайняли кімнату № 156, що розташована в гуртожитку за вище вказаною адресою та незаконно там проживають.

ПАТ «НВП «Радій» встановивши, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зайняли самовільно вище вказану кімнату.

07.06.2016 року комісією було складено акт про те, що відповідачі самоправно заселились до кімнати № 156 та відповідно проживають у двох кімнатах, а саме: № 155, № 156.

24.06.2016 року власником гуртожитку ОСОБА_2 було вручено попередження з вимогою у триденний строк звільнити незаконно займану нею та її сином кімнату № 156, з метою вселення ОСОБА_1, відповідно до наданого їй ордеру у вище зазначену кімнату. Проте, ОСОБА_2 відмовилась від підпису про вручення попередження, а також відмовилась виконувати вимоги комісії щодо виселення зі спірної кімнати та звільнення кімнати від особистих речей.

Таким чином, оскільки відповідачі перешкоджають ОСОБА_1 заселитись та проживати в кімнаті, в якій вона зареєстрована, 27.07.2016 року змушена була звернутись до власника гуртожитку з проханням надати їй допомогу у вселенні. Проте, власник також ніяким чином не може вплинути на відповідачів. Тому, позивачі змушені звернутись до суду з даним позовом з метою захисту свої порушених прав.

Представники позивачів в судовому засідання позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на обґрунтування викладені в позові. Щодо пропуску позовної давності представник ПАТ «НВП «Радій» вказала, що ОСОБА_2 займає спірну кімнату щонайменше з 2008 року. Проте, в зв’язку з тривалими спірними судовими справами з приводу права власності гуртожитку в якому розташовано спірне житлове приміщення лише у 2015 році ВСС України підтвердив право власності ПАТ «НВП «Радій» на гуртожиток, адміністрація гуртожитку почала займатись існуючими проблемними питаннями. Серед таких питань було повернення мешканців до житлових приміщень згідно до виданих ордерів та звільнення самовільно зайнятих приміщень. Крім того, адміністрація гуртожитку проводить реконструкцію та внутрішні ремонтні роботи, мешканці самовільно зайнятих помешкань заважають проведенню таких робіт. Щодо доводів представника відповідачів, що ОСОБА_3 не проживає в кімнаті № 156, а користується кімнатою № 155 вказала, що неодноразово його бачили у спірному житловому приміщенні він користується речами, які відсутні у його кімнаті та відповідачка не заперечувала, що її син приймає їжу разом із нею в кімнаті № 156. Тобто стороною відповідача не доведено, що кімнатою № 156 користується лише один із відповідачів на постійній основі.

Представник ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_1 проживала в кімнаті № 156, оскільки отримала ордер на дане житлове приміщення, проте в подальшому помінялась з громадянином ОСОБА_4 на кімнату № 158. В подальшому ОСОБА_4 із кімнати № 158 перебрався до іншої кімнати у цьому ж гуртожитку. У 2016 році адміністрація гуртожитку повідомила про необхідність зайняття кімнати згідно до ордеру, проте перемовини з цього приводу із відповідачами не досягли бажаного результату, оскільки вони категорично відмовились від такої пропозиції. Обмін помешканнями відбував без згоди адміністрації гуртожитку.

ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, відповідно до наданих письмових заперечень просив відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_2 та представник відповідачів проти задоволення позову заперечили, відповідно до наданих письмових заперечень просили відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поселилися в кімнату № 160 будівлі гуртожитку по вул. Героїв Сталінграда, 13 у м Кіровограді, згідно ордера № 162. Дана кімната була надана ОСОБА_2, як працівникові підприємства, у трудових відносинах із яким вона перебувала з травня 1985 року по жовтень 1995 року. Через деякий час після вселення в у гуртожиток адміністрація підприємства переселила їх в кімнату № 155 без видачі нового ордера.

ОСОБА_1 з чоловіком ОСОБА_5 і сином ОСОБА_6 приблизно до 2002 року проживали в кімнаті № 156 гуртожитку, згідно з виданим їм ордером. А з 2002 року за домовленістю з ОСОБА_4, який проживав у сусідній кімнаті № 157, провели обмін жилими приміщеннями. ОСОБА_4 зайняв кімнату № 156, а ОСОБА_1 з двома членами своєї сім’ї перейшли і стали проживати у кімнаті № 157. В подальшому вони також зайняли кімнату № 158.

Цими жилими приміщеннями сім»я ОСОБА_1 користувалася більше десяти років. В даний час кімнати № 157 і № 158 займає фактично одна особа ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_6 лише зареєстрований в кімнаті № 156 гуртожитку, але з 2006 року після вступу на навчання до ВНЗ і по теперішній час проживає у м. Дніпро. А ОСОБА_1 з січня-лютого 2014 року мешкає у м. Мала Виска, Кіровоградської області у приватному будинку, що належить її матері у зв’язку із доглядом за нею.

ОСОБА_4 до 2008 року користувався кімнатою № 156, а потім звільнив її і поселився в іншій кімнаті гуртожитку, якою на передбачених законом підставах користується його співмешканка.

Кімната № 156 тривалий час пустувала. Речі та будь-яке майно інших осіб, в тому числі і ОСОБА_1, в ній були відсутні. Тому, у зв’язку з тим, що кімната ніким не використовувалася для проживання ОСОБА_2, як особа, що перебуває на обліку, осіб, що потребують поліпшення житлових умов з підстав, передбачених ст. ст. 48 ч. 1 і 50 ч.2 ЖК України (невідповідності площі жилої кімнати № 155 нормі жилої площі на одну особу, встановленої Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України та проживання в одній кімнаті осіб різної статі старше 9 років, які не є подружжям) у травні 2009 року отримала у ОСОБА_4 ключ від кімнати № 156. Після проведення в ній ремонту вона переселилася до цієї кімнати і стала в ній проживати.

Одночасно з моменту вселення вона неодноразово в усній і письмовій формі зверталася до адміністрації ПАТ «НВП «РАДІЙ» із заявами про виділення їй на склад сім’ї із двох осіб кімнати № 156 та видати ордер на право зайняття цього жилого приміщення.

ОСОБА_3 до кімнати № 156 не переселявся, а продовжував користуватися для проживання кімнатою № 155. Тому, наведені вище фактичні дані спростовують доводи позивачів, про те, що їхніми діями порушені житлові права ОСОБА_1, або інших осіб.

Факт не проживання ОСОБА_1 і членів її сім»ї у кімнаті № 156 протягом біля 15 років, а відтак і відсутністі порушення її прав на вказане житлове приміщення підтверджуються актом, складеним мешканцями гуртожитку 28 серпня 2016 року, який додається.

Таким чином, позов про виселення відповідачів із кімнати № 156 гуртожитку без надання іншого жилого приміщення заявлено при відсутності дійсного (реального) порушення ОСОБА_1 житлових прав з метою заподіяння шкоди іншим особам шляхом позбавлення відповідачів права на поліпшення житлових умов, тобто з порушенням вимог частин другої-четвертої ст. 13 ЦК України, що свідчить про зловживання нею правом на позов, і є підставою для відмови у захисті «удаваного права».

Крім того, відповідачі просили застосувати строк позовної давності, оскільки адміністрації ПАТ «Науково виробниче підприємство «Радій» про зайняття ОСОБА_2 кімнати № 156 у гуртожитку повинна була дізнатися про це з моменту вселення до неї у травні 2009 року, але в будь-якому разі не пізніше 31 січня 2011 року – з дати направлення на її ім’я попередження про звільнення цього жилою приміщення. ОСОБА_1 якщо вважає, що її права на прожинання в кімнаї і № 156 порушені діями ОСОБА_7, повинна була дізнатися про це не пізніше дня її вселення у цю кімнату у травні 2009 року. А позов про виселення ПАТ «НВП-Радій» і ОСОБА_8 заявлено 29 серпня 2016 року (через п»ять років і майже сім місяців з моменту оголошення попередження про виселення), тобто з пропуском трирічного терміну позовної давності, встановленої законом.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Радій» є власником спірної кімнати, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Героїв Сталінграда, 13 (гуртожиток) на підставі свідоцтва про право власності № 445 від 23.07.2004 року, виданого на підставі рішення Кіровоградського міськвиконкому від 28.01.2004 року № 139, від 23.06.2004 року № 960, в обмін реєстраційного посвідчення від 10.02.1997 року, про що свідчить також Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4260775 від 27.07.2004 року, виданий Обласним комунальним підприємством «Кіровоградське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації» (а.с. 13).

Відповідно до ордеру № 166 на житлову площу в гуртожитку, виданого 20.04.1990 року адміністрацією ПАТ «НВП «Радій», ОСОБА_1 зареєстрована в кімнаті № 156 секції № 14 по вул. Академіка Тамма, 13 у м. Кіровограді (а.с. 10), в якій вона, згідно довідки ПАТ «НВП «Радій» від 25.08.2016 року № 49 та форми № 16 зареєстрована з 18.05.1990 року, відповідний штамп прописки міститься також в її паспоруті (а.с. 6, 8, 9).

Згідно до ордеру на житлову прощу в гуртожитку № 162, виданого 20.04.1990 року адміністрацією ПАТ «НВП «Радій», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були зареєстровані в кімнаті № 160 секції № 14 по вул. Академіка Тамма, 13 у м. Кіровограді (а.с. 16), проте згодом були переселені до кімнати № 155, де і поданий час зареєстровані (а.с. 15).

З оглянутого в судовому засіданні паспорту ОСОБА_2 вбачається, що вона зареєстрована в кімнаті № 155 гуртожитку, що розташований по вул. Академіка Тамма, 13 у м. Кропивницькому.

17.08.2015 року ОСОБА_2 звернулась до ПАТ «НВП «Радій» з заявою про надання додаткової кімнати № 156 та кімнати № 159, так як дані кімнати є вільними на протязі багатьох років. Така необхідність виникла у зв’язку з тим, що вона має дорослого сина, який проживає разом з нею, а також біля неї на жданий час проживає мати, яка є інвалідом першої групи, не ходяча та потребує постійного догляду.

31.01.2011 року ОСОБА_2 було вручено попередження про необхідність звільнення самовільно зайнятих кімнат № 156 та № 159 в гуртожитку по вул. Академіка Тамма, 13 (колишня вул. Героїв Сталінграду, 13) у м. Кіровограді.

Відповідно до акту складеного комісією ПАТ «НВП «Радій» від 07.06.2016 року, встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають у двох кімнатах № 155, та № 156 (а.с. 21).

Згідно до довідки ПАТ «НВП «Радій» від 25.08.2016 року № 47 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають в кімнаті № 155 та № 156, проте, зареєстровані в кімнаті № 155 з 04.05.1990 року, в кімнаті № 156 реєстрація відсутня. Оплата житлово-комунальних послуг за користування кімнатою № 156 не проводиться (а.с. 24).

04.02.2016 року ОСОБА_2 від ПАТ «НВП «Радій» було вручено повідомлення, проте, що вона самовільно, без законних підстав зайняла кімнату № 156, гуртожитку по вул. Академіка Тамма, 13 (колишня вул. Героїв Сталінграду, 13) у м. Кіровограді, що є грубим порушення діючого законодавства України (а.с. 23).

24.06.2016 року ОСОБА_2 від ПАТ «НВП «Радій» було вручено попередження про необхідність звільнення самовільно зайнятої житлової прощі в гуртожитку, а саме: кімнату № 156, в яку гр. ОСОБА_2 вселилась самовільно (а.с. 19), проте відповідно до акту складеного комісією ПАТ «НВП «Радій» від 26.06.2016 року ОСОБА_2 прийняла попередження, але підписувати другий екземпляр вищезазначеного документу відмовилась (20).

27.07.2016 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до ПАТ «НВП «Радій», відповідно до якої надати юридичної допомоги з приводу виселення відповідачів з кімнати № 156, так як вона на даний час проживає в кімнаті № 158, проте зареєстрована в кімнаті № 156 (а.с. 22).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до статті 58 Житлового кодексу України, єдиною підставою для вселення в жиле приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є ордер.

Гуртожитки, як зазначено у ст. 127 ЖК України, призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період їх роботи або навчання.

Статтею 129 ЖК України передбачено, що єдиною підставою для вселення на надану в гуртожитку жилу площу є спеціальний ордер, який видається адміністрацією підприємства, установи, організації на підставі рішення про надання жилої площі.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК України, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Згідно ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ст. 131 ЖК України серед норм що регулюють порядок користування та проживання кімнатами у гуртожитках є Положення про гуртожитки, затверджене наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.04.2015 року № 84.

Відповідно до п. 5 вище вказаного Положення особам, які проживають у гуртожитку, крім іншого забороняється: самовільно здійснювати переобладнання та перепланування приміщень гуртожитку, самовільно переселятися з одного жилого приміщення в інше.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи відповідачі проживають в спірній кімнаті самовільно, без дозвільних документів, а тому вимоги позивачів є обґрунтованими на законі, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, судом беруться до уваги доводи представника юридичної особи, що кімнатою № 156 користується не лише відповідачка, а і відповідач, який там приймає їжу, користується технікою, яка відсутня в кімнаті № 155, іншими речами, тобто позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, судом не береться до уваги припущення представника відповідача проте, що відповідачів виселяють з гуртожитку без надання іншого житла згідно до ст. 132 ЖК України, оскільки на підставі даного судового рішення відповідачів виселяють лише з кімнати № 156, що була ними самовільно зайнята, а не із гуртожитку та кімнати № 155, яку вони законно займають з дозволу адміністрації гуртожитку та є зареєстрованими в цій кімнаті.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється строком у три роки. Оскільки у кімнату № 156 гуртожитку відповідачі вселилися з порушенням встановленого законодавством порядку та не набули права на користування нею, тому відсутні підстави для захисту їх житлових прав та інтересів шляхом застосування позовної давності. Крім того, як зазначала позивач ОСОБА_9 Юріївна вимогу про вселення до кімнати № 156, в якій вона прописана від адміністрації гуртожитку нею отримано у 2016 році, при цьому не спростовані доводи представника ПАТ «НВП «Радій», що право власності на гуртожиток згідно до існуючих судових рішень було підтверджено лише у 2015 році.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 4, 10, 11, 15, 57-61, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 та ПАТ «НВП «Радій» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виселення з житлового приміщення, як самовільно зайнятого - задовольнити в повному обсязі.

Виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кімнати № 156, загальною площею 13,9 кв.м, яка знаходиться в секції № 14 гуртожитку, що розташований за адресою: м. Кропивницький, вул. Академіка Тамма, 13, без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1378 грн. з кожного на користь ПАТ «НВП «Радій» понесеного судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кіровського О. В. Галаган

районного суду

м.Кіровограда