у.н. 415/557/17

н.п. 1-кп/415/241/17

ВИРОК

Іменем України

"06" квітня 2017 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Старікової М.М.,

за участю: секретаря Демченко Е.Є.

прокурора Діденко А.А.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016130610000513 від 14 листопада 2016 року у відношенні

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

19 липня 2016 року солдат ОСОБА_2, будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу по мобілізації на посаді санітара приймального відділення медичної роти військової частини- польова пошта В 2830, діючи в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 14, 16, 37, 40, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 1,3 п. 8 ст.6, п.2 ст.23, п.3 ст.24, 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу з метою тимчасово ухилитися від несення обов’язків військової служби в умовах особливого періоду, не з’явився вчасно на службу з відпустки, без поважних причин, а саме у підрозділ медичної роти військової частини польова пошта В 2830, який дислокується я за адресою: Луганська область м. Лисичанськ вул. Червона, 170, тимчасово ухиляючись від проходження військової служби до 12.12.2016 року.

Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 4 ст. 407 КК України як нез’явлення вчасно на службу військовослужбовцем (крім строкової служби) без поважних причин, в умовах особливого періоду.

12 грудня 2016 року під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42016130610000513 від 14 листопада 2016 року між прокурором військової прокуратури Луганського гарнізону ОСОБА_3, якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, в присутності захисника ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_2 на підставі ст.ст.468, 469, 470, 472 КПК України була укладена угода про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди підозрюваний ОСОБА_2 визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 ч. 4 КК України та зобов'язався: беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні ОСОБА_2 покарання за ч. 4 ст. 407 КК України, з урахуванням положень ст..ст.53, 69 КК України у виді штрафу в розмірі 710 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 12070 (дванадцять тисяч сімдесят) гривень з позбавленням його військового звання «старший солдат».

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч.4 КК України, вказавши, що час та місце скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз’яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст.473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.394 і ст.424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст.474 ч.4 п.1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердженя зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст.476 КПК України. Крім того зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання його винуватості укладена ним з прокурором добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз.

Прокурор Діденко А.А. в підготовчому судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник ОСОБА_1 також вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між його підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому підозрюваним вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного ОСОБА_2 про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоди про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 4 ст. 407 КК України, як нез’явлення вчасно на службу військовослужбовцем (крім строкової служби) без поважних причин, в умовах особливого періоду.

В силу положення ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 ч.4 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з’ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним. тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості між прокурором військової прокуратури Луганського гарнізону ОСОБА_3 та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_2 відповідає вимогам ст.469, ст.472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.

Умови даної угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи і інтереси сторін та інших осіб, а також не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України.

Судом встановлені обґрунтовані підстави вважати, що взяті обвинуваченим на себе за угодою про визнання винуватості зобов'язання очевидно можливі для виконання.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Враховуючи наведене, вивчивши надані матеріали, перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК та КК України, суд дійшов до переконання про наявність всіх правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 12 грудня 2016 року в кримінальному провадженні № 42016130610000513 від 14 листопада 2016 року між обвинуваченим ОСОБА_2 та прокурором військової прокуратури Луганського гарнізону ОСОБА_3

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ст.474 ч.7 КПК України, судом не встановлено.

З урахуванням особи винного, за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину - з'явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину і відсутністю обставин, що його обтяжують, за вчинений злочин обвинувачений ОСОБА_2В підлягає покаранню, узгодженому сторонами в угоді про визнання винуватості, з застосуванням положень ст.ст. 69, 53 КК України у виді штрафу в розмірі 710 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить - 12070 (дванадцять тисяч сімдесят) гривень, з позбавленням його військового звання «старший солдат», що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених ст. 65 КК України.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а стороною обвинувачення клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу не надходило, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати та речові докази у даному кримінальному провадженню відсутні.

Керуючись п. 1 ч.3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, статтями 374, 474, 475 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 12 грудня 2016 року між прокурором військової прокуратури Луганського гарнізону ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_2 в присутності захисника ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016130610000513 від 14 листопада 2016 року відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч.4 КК України.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України з урахуванням положень ст. 69 КК України, та призначити узгоджене сторонами кримінального провадження покарання - у виді штрафу у розмірі 710 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить - 12070 (дванадцять тисяч сімдесят) гривень, з позбавленням на підставі ст.54 КК України військового звання «старший солдат».

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч.4 ст.394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору та направити обвинуваченому в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова