Провадження №2/748/181/17

унікальний № 748/60/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2017 р.

м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Криворученка Д.П., секретарі Сидор А.В., за участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача №1 ОСОБА_3, представника відповідача №2 ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Чернігівській області, Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Хмільницької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, ДП «Чернігівський райагролісгосп» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок падіння дерева на автомобіль, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 04.01.2017 року звернувся до суду з позовом до Служби автомобільних доріг у Чернігівській області, Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про відшкодування йому матеріальної та моральної шкоди у загальному розмірі 116007,26 грн, завданої у наслідок падіння дерева на автомобіль марки «Шкода Октавія» р.н. НОМЕР_1, що мало місце 06 липня 2016 року на автодорозі поблизу с. Хмільниця Чернігівського району Чернігівської області.

За ухвалою суду від 17 лютого 2017 року до участі у справі, як співвідповідачі були залучені Хмільницька сільська рада Чернігівського району Чернігівської області та ДП «Чернігівський райагролісгосп». /а.с.117, 118/

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 6 липня 2016 року близько 17.20 год. позивач рухався на власному автомобілі марки «Шкода Октавія» р.н. НОМЕР_2 по автодорозі сполученням «Хмільниця - Рогощі – Унучки» у Чернігівському районі Чернігівської області і не доїжджаючи до с. Хмільниця на вказаній ділянці дороги на відстані біля 300 метрів від с. Хмільниця на автомобіль впала велика гілка від дерева породи верба, що знаходилось на відстані 3,10 метра від дорожнього полотна. У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль отримав значні механічні пошкодження, а позивач тілесні ушкодження, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. при цьому на лікування позивач витратив 500 грн, як вартість проведеної комп’ютерної томограми головного мозку. Згідно висновку експерта вартість матеріального збитку завданого внаслідок пошкодження автомобіля, станом на 06.07.2016 року, складає 72569,47 грн, а згідно довідки рахунку від 15.08.2016 року вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 96007,26 грн.

Посилаючись на приписи ст.ст.23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, Закону України «Про автомобільні дороги» позивач просить задовольнити пред’явлений позов, оскільки на його думку відповідач №1, згідно нормативно-правових актів та документів здійснює управління та обслуговування автомобільної дороги «Довжик - Хмільниця» М-01, а відповідач №2 згідно із договором №16018 від 11.04.2016 року, укладеному з відповідачем №1, несе обов’язок по утриманню вказаної дороги, а отже вони повинні нести солідарну відповідальність за неналежне виконання своїх обов’язків, внаслідок чого було завдано шкоди майну позивача.

Що стосується завданої моральної шкоди, то позивач її обґрунтовує тим, що він зазнав душевних страждань внаслідок порушення його прав, які полягають у перенесених довготривалих стражданнях, переживаннях, необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя, витрачати час та кошти для відновлення здоров’я внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, необхідності звертатись до фахівців по відновленню транспортного засобу та його ремонту.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити у повному обсязі посилаючись на доводи та обґрунтування викладені у позовній заяві.

Представник відповідача №1 – Служби автомобільних доріг у Чернігівській області позов не визнав, надав заперечення, які зводяться до того, що у Служби автомобільних доріг у Чернігівській області відсутній правовстановлюючий документ на вищевказану земельну ділянку під автомобільною дорогою «Хмільниця – Рогощі-Унучки» у Чернігівському районі Чернігівської області, а ч.4 ст.17 ЛК України визначено, що право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, у зв’язку з чим вчиняти будь-які дії по відношенню до придорожніх насаджень за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку у Служби підстав не було, при цьому згідно бухгалтерської довідки придорожні насадження на балансі Служби не обліковуються. Що стосується підстав для притягнення до цивільно-правової відповідальності Служби, то в даному випадку слід звернутися до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди» де визначено, що зобов’язання із відшкодування шкоди виникають у тому разі, якщо дії особи були неправомірними та між такими діями та шкодою наявний причинно – наслідковий зв’язок. У цьому контексті важливим доказом є те, що жодну посадову особу Служби чи/або інших дорожніх підприємств, які знаходяться в сфері управління Служби не було притягнуто по даному ДТП до відповідальності за ч.1 ст.140 КУпАП - порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху, і за ст.139 КУпАП, тобто за пошкодження автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд, залізничних переїздів і технічних засобів регулювання дорожнього руху, створення перешкод для руху та невжиття необхідних заходів щодо їх усунення. Жодного з вище перелічених та законодавчо встановлених письмових документів позивач до позовної заяви не надав, спираюсь виключно на постанову про закриття кримінального провадження від 21.10.2016 року, яка не може слугувати доказом у розумінні ст.ст.57-59 ЦПК України, оскільки не підтверджує у повній мірі ті обставини, на які здійснює посилання позивач. Також наведені у позовній заяві обставини справи свідчать, що шкоду було завдано не внаслідок дій дорожньо – експлуатаційних організацій, а внаслідок надзвичайної ситуації, яка була викликана погіршенням погодних умов, при цьому зобов’язання із відшкодування шкоди виникають у тому разі, якщо дії особи були неправомірними та між такими діями та шкодою наявний причинно – наслідковий зв'язок, а як свідчать доводи позовної заяви, між завданням шкоди та діями/бездіяльністю дорожньо-експлуатаційних організацій відсутній причинно – наслідковий зв'язок, а дії дорожньо – експлуатаційних організацій не носять ознак неправомірності. Як вказано у пункті 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, дорожньо – експлуатаційні організації зобов’язані відшкодовувати шкоду власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів. Під незадовільним утриманням доріг розуміється порушення певних конкретних вимог Правил, ДБНів, відомчих будівельних норм при організації будівництва, реконструкції чи утриманні автомобільної дороги. В практиці такими порушеннями могло бути несвоєчасне (із порушенням нормативних строків) обстеження придорожніх насаджень тощо. У даному випадку дорожньо – експлуатаційними організаціями не було порушено жодних вимог Технічних правил ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України, затверджених наказом Укравтодору від 01.07.2009 №320, ДСТУ 3587-97 «Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану» тощо. Обставини, які виникли у зв’язку з падінням дерева на автодорозі відносяться до надзвичайної ситуації, тому позивач відповідно до 12.1.-12.3 ПДР повинен був врахувати дорожню обстановку та у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди, а також в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги. Падіння великої гілки від дерева було зумовлено обставинами природного характеру – циклону, який став причиною шквалу, чому підтвердження довідка Чернігівського обласного центру з гідрометеорології від 07.07.2016 року за №42/03-998.

Також сторона відповідача №1 зазначає, що згідно акту весняного обстеження автомобільної дороги «Довжик – Хмільниця» М-01 від 22.04.2016 року, складеного із залученням старшого інспектора Чернігівського районного відділення поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5, фактів аварійності придорожніх насаджень встановлено не було, що є додатковим підтвердженням відсутності у позивача доказів факту аварійності впавшої гілки.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то відповідач №1 вважає, що позивач не надав належних, повних та допустимих доказів порушеного свого права внаслідок неправомірних дій саме Службою автомобільних доріг у Чернігівській області та не довів належними засобами доказування, що між такими діями Служби та шкодою наявний причинно-наслідковий зв’язок. /а.с.97-101/

Представник відповідача №2 - Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» у судовму засіданні пред’явлений позов не визнав, з підстав та обґрунтувань викладених у письмових запереченнях /а.с.110-113/, які по своїй суті є аналогічними до заперечень сторони відповідача №1.

Представники співвідповідачів Хмільницької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та ДП «Чернігівський райагролісгосп» у судове засідання не з’явилися, про час та місце його проведення повідомлялись належним чином, від Хмільницького сільського голови надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника, причини не явки представника райагролісгоспу суду не повідомлені.

Заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши усі обставини справи, дослідивши докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а відповідачі заперечення, суд вважає, що заявлений позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду; протиправне діяння/бездіяльність особи, котра її завдала; причинний зв’язок між ними, а також вину заподіювана шкоди.

Аналогічна відповідальність наступає й за завдану моральну шкоду, крім випадків, установлених ч.2 ст.1167 ЦК України.

З свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля НОМЕР_3. /а.с.8/

З постанови від 21 жовтня 2016 року про закриття кримінального провадження вбачається, що 6 липня 2016 року близько 17.20 год. ОСОБА_1 рухався на власному автомобілі марки «Шкода Октавія» р.н. НОМЕР_1 по автодорозі сполученням «Хмільниця - Рогощі – Унучки» у Чернігівському районі Чернігівської області і не доїжджаючи до с. Хмільниця на вказаній ділянці дороги на відстані біля 250-300 метрів від с. Хмільниця на автомобіль зверху з правої сторони по ходу автомобіля з узбіччя дороги впало дерево, що спричинило його пошкодження. /а.с.74, додаток к/п №12016270270000855/

Факт дорожньо-транспортної пригоди об’єктивно підтверджується і схемою її наслідків від 6.07.16 р., з якої зокрема вбачається, що дерево породи верба розташоване на відстані 3,10 м від краю проїзної частини дороги. /а.с.10, додаток к/п №12016270270000855/

Відповідно до листа Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 20.07.2016 року зазначене вище дерево породи верба знаходиться на відстані 3,8 метрів від полотна автодороги з твердим покриттям. Механічних пошкоджень (підпилів, підрубів) на дереві не виявлено. Вік даного дерева становить 50 років. На висоті 3 м. у місці масового розгалуження бокових гілок спостерігається злам стовбура дерева, яке має серцевидну гниль та у цілому аварійний стан, який і є однією з причин падіння дерева. /а.с.12/

Аналогічний висновок було здійснено і комісією Чернігівського дочірнього районного спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Чернігівський райагролісгосп» від 07.07.2016 року. /а.с.18/

Як видно з інформації Управління Держгеокадастру у Чернігівському районні Чернігівської області від 26.07.16 р. аварійне дерево знаходиться в межах полоси відводу смуги автомобільної дороги на відстані 6 м. від осі дороги і дана земельна ділянка обліковується за Чернігівським ремонтним шляхо-ремонтним будівельним управлінням, а обслуговує ділянку під автомобільною дорогою місцевого значення Служба автомобільних доріг у Чернігівській області. /а.с.19-21, додаток к/п №12016270270000855/

За повідомленнями Служби автомобільних доріг у Чернігівській області від 23.08.16 р. та 06.09.16 р. автомобільна дорога місцевого значення О252109 «Довжик - Хмільниця» автодороги М-01 протяжністю 14,5 км. обслуговується підрядною організацією ДП «Чернігівський облавтодор», має ширину покриття 6 м, ширину узбіччя 2 м (від осі проїзної частини до кінця узбіччя 5 м). На балансі Служби автодоріг не обліковуються зелені насадження (дерева), вони знаходяться у підпорядкуванні органів місцевого самоврядування. Технічний паспорт на дорогу відсутній. /а.с.35, 37/

Однак за даними Хмільницької сільради Чернігівського району Чернігівської області від 07.07.16 р. дорога між селами Хмільниця і Унучки Чернігівського району та зелені насадження (дерева) не знаходяться на балансі сільської ради. /а.с.36/

Відповідно до інформації ДП «Чернігівське лісове господарство» вбачається, що узбіччя автодороги між селами Хмільниця та Унучки не належить до зони його обслуговування. /додаток к/п №12016270270000855/

Розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації №424 від 1.05.2016 року «Про затвердження переліків автомобільних доріг загального користування місцевого значення» затверджено перелік районних автомобільних доріг загального користування в розрізі районів згідно з додатком 1, відповідно до якого під індексом дороги О252109 протяжністю 14,5 км зазначена автомобільна дорога «Довжик - Хмільниця» (М-01). /а.с.44-55/

У відповідності до положень розділу 1 договору №16018 від 11.04.2016 року про закупівлю послуг за державні кошти, укладеного між Службою автомобільних доріг у Чернігівській області (Замовник) та ДП «Чернігівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «автомобільні дороги України» (Підрядник) підрядник зобов’язався у 2016 році надати послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг місцевого значення загального користування та штучних споруд на них в Чернігівській області в тому числі і згідно Технічних правил ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України, ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди», і які знаходяться на балансі Замовника, перелік яких визначено розпорядженням Чернігівської ОДА від 9 грудня 2015 року №712. Пунктом 6.3.3 Договору визначені обов’язки відповідача №2 як Підрядника, зокрема: постійно контролювати та забезпечувати експлуатаційний стан автомобільних доріг загального користування, їх елементів відповідно до діючих норм; забезпечити планових заходів з організації безпеки дорожнього руху; терміново усувати недоліки експлуатаційного стану автодоріг які негативно впливають на забезпечення безпеки дорожнього руху; виконувати належним чином інші зобов’язання, передбачені договором, Цивільним і господарським кодексами України та іншими актами законодавства. Підрядник бере на себе юридичну та матеріальну відповідальність за експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування в тому числі і за не забезпечення безпеки дорожнього руху згідно діючих нормативів при наданні послуг, якщо ці порушення виникли з вини підрядника та призвели до дорожньо - транспортної пригоди; не виконання або не належне надання послуг (виконання робіт) (п.п.7.4., 7.6 Договору). /а.с.38-43/

Відповідно до висновку №995 від 27 вересня 2016 року судово-медичної експертизи ОСОБА_1, у останнього мало місце тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, котре виникло від дії тупих предметів або при ударі об такі ж і відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. Тілесне ушкодження може відповідати даті 6.07.16 р. /а.с.14-17/

За висновком №2751/16-24 від 1 серпня 2016 року автотоварознавчої експертизи вартість матеріального збитку завдана автомобілю марки «Шкода Октавія» р.н. СВ 3377 А., внаслідок пошкодження його деревом 6.07.16 р., станом на 6.07.16 р., складає 72569,47 грн. /а.с.23-27/

Згідно довідки рахунку №МС00005890 від 15.08.16 р. вартість ремонту автомобіля складає 96007,26 грн. /а.с.34/

У відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні події сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами.

Відповідно до ст.24 цього ж Закону власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віддані.

Статтею 13 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом; санітарний та екологічний стан автомобільних доріг загального користування та їх смуг відведення.

Згідно з п.1.1 Положення про Службу автомобільних доріг у Чернігівській області Служба є державною організацією, що належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України, є одержувачем бюджетних коштів, що спрямовуються на розвиток мережі автомобільних доріг загального користування. Метою діяльності Служби є організація утримання в належному технічному стані та розвиток мережі автомобільних доріг загального користування, мостів та інших штучних споруд, створення умов для безпечного руху транспорту на них (п. 2.1 Положення). Предметом діяльності Служби серед іншого є організація будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування, а також відповідних інженерних комунікацій і споруд (п.2.2 Положення). Служба зобов’язана крім іншого організувати належне утримання та розвиток автомобільних доріг загального користування, що обліковуються на її балансі, та підтримувати безпечні та безперебійні умови руху на них (п.3.2 Положення). /додаток к/п №12016270270000855/

Відповідно до ст.1 Закону України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України» від 18.09.1991 року (зі змінами та доповненнями) автомобільні дороги загального користування та сільські дороги України - це дороги державного та місцевого значення, які і забезпечують внутрішньодержавні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів із врахуванням адміністративно-територіального поділу держави, з'єднують населені пункти і є складовою частиною єдиної транспортної системи держави.

З матеріалів справи вбачається, що автодорога загального користування місцевого значення О252109 «Довжик - Хмільниця» автодороги М-01 розміщена на землях державної власності та перебуває на балансі Служби автомобільних доріг у Чернігівській області.

Таким чином саме Служба автомобільних доріг у Чернігівській області і є належним відповідачем у даній справі.

З врахуванням встановлених судом обставин наявні усі підстави для покладання на Службу автомобільних доріг у Чернігівській області цивільно-правової відповідальності за дану дорожньо транспортну пригоду.

При цьому слід зазначити, що відповідно до пунктів 2, 5, 10 розділу першого Загальних положень Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. N 198 (надалі Правила-1) ремонт і утримання дорожніх об’єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору.

Власники дорожніх об’єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об’єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов’язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об'єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об'єктів, забрудненню навколишнього середовища.

Контроль за дотриманням цих Правил здійснюється власниками дорожніх об'єктів або уповноваженими ними органами та Державтоінспекцією.

Розділом 2 Правил-1 визначено обов'язки і права власників дорожніх об'єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій де серед інших зазначено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів (п.11 Правил-1).

Власники та користувачі земельних ділянок, що розташовані в межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг, зобов’язані утримувати в належному стані зелені насадження тощо (п.25 Правил-1).

Розміщення зелених насаджень на автомобільних дорогах загального користування повинно відповідати вимогам таблиці 13. Розміщення зелених насаджень на узбіччях і укосах земляного полотна автомобільних доріг не допускається. Зелені насадження повинні бути ліквідовані протягом 10 діб з моменту виявлення. Згідно даних наведених у таблиці №13 відстань від кромки проїзної частини до найближчого краю стовбура дерева певної категорії доріг повинна становити не менше ніж: 1 категорія – 14 м., 2 – 11,25 м., 3 – 9,50 м., 4 – 9 м., 5 – 8,25 м. (п.3.4.1, 3.4.2 ДСТУ 3587-97).

Отже саме відповідач №1 повинен був вжити заходів про ліквідування аварійного дерева, яке пошкодило автомобіль позивача, і яке як свідчать матеріали справи було розташоване на відстані 3,8 м від полотна автодороги.

До заперечень сторони відповідача, у тій частині, що вони не мали правовстановлюючих документів на зелені насадження біля автомобільної дороги, суд ставиться критично, оскільки аварійне дерево знаходилось в межах полоси смуги відводу дороги і саме відповідач №1 повинен обслуговувати цю земельну ділянку.

Згідно ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Бажаючи покласти солідарну відповідальність за дане ДТП на підрядну організацію – ДП «Чернігівський облавтодор» позивач не врахував ту обставину, що відповідно до умов договору №16013 про закупівлю послуг за державні кошти від 11 квітня 2016 року, укладеного між Службою автомобільних доріг у Чернігівській області та ДП «Чернігівський облавтодор», останнє є генеральним підрядником, який у межах виділених коштів виконує усі передбачені замовленням роботи з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування та споруд на них, здає в обумовлені строки виконані роботи замовнику - Службі автомобільних доріг у Чернігівській області. Даний контракт по своїй суті є договором підряду.

Пункт 7.6 даного договору передбачає, що відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним або юридичним особам при виникненні ДТП, пов’язаних з незадовільними дорожніми умовами, визначається згідно з чинним законодавством, при цьому Підрядник несе відповідальність за незабезпечення безпеки дорожнього руху згідно діючих нормативів при виконанні підрядних послуг, якщо ці порушення виникли з вини Підрядника та призвели до дорожньо-транспортної пригоди; невиконання або неналежне надання послуг (виконання робіт), в межах виділених коштів на фінансування.

Тобто, відповідно до представленого суду договору, сторони наділені взаємними правами та обов’язками щодо предмету договору та у випадку неналежного виконання своїх зобов’язань за договором, вправі вимагати застосування визначених договором чи законом правових наслідків порушення зобов’язань.

У ході судового розгляду справи представники відповідачів пояснювали, що їх організації належним чином виконували свої обов’язки в межах визначених робіт та фінансування, яке не передбачало витрати на догляд і утримання земельних насаджень, адже вони не перебувають на балансі підприємств, хоча за вказаним вище договором саме Підрядник зобов’язувався за рахунок коштів Замовника надавати послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг.

Таким чином по суті між ДП «Чернігівський облавтодор» та Службою автомобільних доріг у Чернігівській області наявний спір щодо неналежного виконання договірних зобов’язань.

У відповідності до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог, а згідно ч.4 ст.60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином суд дійшов до висновку про відсутність доказів винних дій/бездіяльності саме ДП «Чернігівській облавтодор» у заподіянні шкоди позивачу і незадовільному експлуатаційному утриманні автомобільної дороги.

Крім того, оскільки автодорога загального користування місцевого значення О252109 «Довжик - Хмільниця» М-01 перебуває на балансі у Служби автомобільних доріг у Чернігівській області, то ані Хмільницька сільська рада Чернігівського району, ані ДП «Чернігівський райагролісгоп» не є належними відповідачами у даній справі, оскільки утримання в належному стані полоси відводу смуги автомобільної дороги є обов’язком відповідача №1.

При цьому суд зауважує, що при доведеності неналежного виконання ДП «Чернігівський облавтодор» своїх зобов’язань за договором, Служба автомобільних доріг у Чернігівській області не позбавлена права на відшкодування заподіяних їй матеріальних збитків.

Що стосується відшкодування матеріальних збитків позивачу, то суд зауважує, що відповідно до приписів статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як вказувалось судом вище згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля позивача станом на день ДТП складає 72569,47 грн, отже саме ця сума підлягає відшкодуванню ОСОБА_1

Наданий позивачем рахунок ПП «Метек» на суму 96007,26 грн не є належним доказом фактично понесених витрат на відновлення пошкодженого автомобіля і спростовується вказаним вище висновком експертизи, а отже з Служби автомобільних доріг у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 слід стягнути 72569,47 грн, у відшкодування завданих матеріальних збитків.

Вирішуючи позов у частині відшкодування завданої моральної шкоди, суд прийшов до наступного.

Відповідно до положень ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно роз’яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачу моральної шкоди, суд прийшов до висновку, що він дійсно внаслідок потрапляння у дорожньо-транспортну пригоду зазнав моральних страждань, зумовлених фізичним розладом здоров'я, отримав легкі тілесні ушкодження, що його майно – транспортний засіб було пошкоджено, і це потягло порушення звичного уклад життя і змусило його докладати значних зусиль для його нормалізації.

Ураховуючи усі обставини справи, доводи і обґрунтованість позову, з урахуванням вимог розумності і справедливості, глибини душевних і моральних страждань позивача, суд вважає, що у відшкодування завданої моральної шкоди, з Служби автомобільних доріг у Чернігівській області, яка є винуватцем у завданні шкоди, на користь позивача слід стягнути 2000 грн, яка на думку суду першої інстанції є достатньою грошовою компенсацією його моральних страждань.

За таких підстав та міркувань позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Ураховуючи часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, судовий збір у розмірі 1365,69 грн підлягає стягненню з відповідача №1 на користь позивача, що передбачено ч.1 ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного й у відповідності із ст.ст.22-23, 837, 1166-1168, 1192 ЦК України, Закону України «Про автомобільні дороги», Закону України «Про дорожній рух», керуючись ст.ст.10, 11, 57, 61, 74, 79, 88, 209, 212, 214-215, 218, 293-294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Чернігівській області, Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Хмільницької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, ДП «Чернігівський райагролісгосп» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок падіння дерева на автомобіль - задовольнити частково.

Стягнути з Служби автомобільних доріг у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 72569,47 грн у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди та 2000 грн у відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з Служби автомобільних доріг у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 1365,69 грн у відшкодування сплаченого судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Криворученко Д.П.