Рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С. Гримич М.К.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Української спеціалізованої науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничої корпорації «Укрреставрація», ОСОБА_4, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест», публічне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-3», публічне акціонерне товариство «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, визнання майнових прав, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 15 серпня 2012, який укладений між Українською спеціалізованою науково-реставраційною проектно-будівельно-виробничою корпорацією «Укрреставрація» (далі - УСНРПБВК «Укрреставрація») та ОСОБА_4 і визнати за нею майнові права на квартиру АДРЕСА_1

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01 вересня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «БІК «Інтербудінвест» (далі - ТОВ «БІК «Інтербудінвест»), закритим акціонерним товариством «МІК Інтерінвестсервіс» (далі - ЗАТ «МІК Інтерінвестсервіс») та УСНРПБВК «Укрреставрація», з одного боку, та відкритим акціонерним товариством «Трест «Київміськбуд-3» (далі - ВАТ «Трест «Київміськбуд-3»), з другої сторони, укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 29а-20, відповідно до якого ВАТ «Трест «Київміськбуд-3» придбало майнові права на квартиру АДРЕСА_1.

02 вересня 2010 року ВАТ «Трест «Київміськбуд-3» на підставі договору № 29а-20/У5 відступило право вимоги на майнові права вказаної квартири ОСОБА_6, яка в свою чергу 05 вересня 2012 року уклала із ОСОБА_3 договір про відступлення права вимоги № 29а-20/У6, за яким ОСОБА_3 набула майнові права на спірну квартиру.

Позивач зазначає, що житловий будинок, в якому знаходиться спірна квартира, введено в експлуатацію, при цьому 03 вересня 2013 року було складено акт прийому-передачі квартири позивачу, однак остання не може зареєструвати своє право власності на квартиру, оскільки УСНРПБВК «Укрреставрація» 15 серпня 2012 року продало майнові права на спірну квартиру ОСОБА_4, який зареєстрував своє право власності на неї у встановленому законом порядку.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила позов задовольнити.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року, з урахуванням додаткового рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року, в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції та додаткове рішення скасовано та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 Визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав № 20/29А від 15 серпня 2012 року, укладений між УСНРПБВК «Укрреставрація» та ОСОБА_4 Визнано за ОСОБА_3 майнові права на квартиру АДРЕСА_1. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із відсутності правових підстав для його задоволення, оскільки позивач не є стороною спірного правочину, тому не має права визнавати його недійсним. При цьому суд також вказав, що відсутні правові підстави для застосування норми ст. 388 ЦК України, оскільки вказана норма регулює правовідносини, що виникли між власником майна, якою позивач у даній справі не є, та добросовісним набувачем.

Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3, оскільки за правилами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону повністю не відповідає.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні обставини у справі.

10 листопада 2003 року між Київською міською радою та УСНРПБВК «Укрреставрація» укладено договір оренди земельною ділянки по АДРЕСА_1 строком на п'ять років для будівництва житлового будинку. Рішенням Київської міської ради від 08 липня 2010 року поновлено на п'ять років з 25 листопада 2008 року вказаний договір оренди земельної ділянки.

05 липня 2005 року між УСНРПБВК «Укрреставрація» та ЗАТ «МІК «Інтерінвестсервіс», правонаступником якого є ПАТ «МІК «Інтерінвестсервіс», укладено договір № 3 про спільну діяльність без створення юридичної особи. Метою укладення договору про спільну діяльність було забезпечення спільного інвестування та залучення коштів для будівництва адміністративно-житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що знаходиться в АДРЕСА_1, організація безпосереднього будівництва об'єкту, розподіл між учасниками житлових і нежитлових площ об'єкту та отримання прибутку внаслідок продажу таких площ.

Згідно додаткової угоди № 01 від 23 листопада 2006 року до договору № 3 про спільну діяльність приєдналося TOB «БІК «Інтербудінвест». Умови договору про спільну діяльність викладені у новій редакції з урахуванням прийняття до спільної діяльності нового учасника. Предметом договору про спільну діяльність є виконання сторонами комплексу проектно-вишукувальних, будівельних робіт та введення об'єкта в експлуатацію на земельній ділянці з метою отримання сторонами новозбудованих площ жилих та нежитлових приміщень відповідно до своїх часток, визначених цим договором. Об'єктом за цим договором є адміністративно-житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що знаходиться у АДРЕСА_1.

11 грудня 2006 року TOB «БІК «Інтербудінвест» довіреністю було уповноважено бути повіреним ПАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» та УСНРПБВК «Укрреставрація» і вчиняти від їх імені юридичні факти та фактичні дії, що випливають із функцій забудовника та замовника-інвестора по будівництву об'єкту, здійснювати керівництво спільною діяльністю, ведення бухгалтерського та податкового обліку згідно діючого законодавства України.

24 листопада 2006 року між учасниками спільної діяльності був підписаний протокол розподілу загальної житлової, нежитлової площі та машиномісць у житловому будинку по АДРЕСА_1. Відповідно до вказаного протоколу квартири, нежитлові приміщення та машиномісця розподіляються між сторонами після закінчення будівництва житлового будинку, спірна квартира № 20 включена до частки УСНРПБВК «Укрреставрація».

31 березня 2010 року між учасниками було складено протокол № 2 розподілу загальної житлової, нежитлової площі та машиномісць у житловому будинку, який учасником Спільної діяльності ЗАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» не підписаний.

28 листопада 2012 року між УСНРПБК «Укрреставрація» та ТОВ «БІК «Інтербудінвест» було підписано протокол обміну частками в об'єкті інвестування, за яким Корпорація «Укрреставрація» передає TOB «БІК «Інтербудінвест», в тому числі, спірну квартиру № 20.

01 вересня 2010 року між TOB «БІК «Інтербудінвест», УСНРПБВК «Укрреставрація», ПАТ «МІК «Інтерінвестсервіс», з однієї сторони, та ВАТ «Трест «Київміськбуд-3», з іншої сторони, було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 29а-20, і на підставі цього договору між сторонами було підписано акт прийому-передачі майнових прав на квартиру АДРЕСА_1.

02 вересня 2010 року ВАТ «Трест «Київміськбуд-3» відчужив майнові права на спірну квартиру за договором про відступлення права вимоги на користь ОСОБА_6, яка в свою чергу 05 вересня 2012 року уклала договір про відступлення права вимоги на цю ж квартиру з ОСОБА_3

15 серпня 2012 року між УСНРПБВК «Укрреставрація» та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на спірну квартиру № 20, за яким УСНРПБВК «Укрреставрація» зобов'язалася передати у власність ОСОБА_4, а він зобов'язався прийняти у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_1 та оплатити ціну таких прав.

03 вересня 2013 року за актом прийому-передачі Спільною діяльністю Договір № 3 між ТОВ «БІК «Інтербудінвест», ПАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» та УСНРПБВК «Укрреставрація», на виконання п. 2.2.5 Договору купівлі-продажу майнових прав № 29а-20 від 01 вересня 2010 року, було передано спірну квартиру.

25 лютого 2014 року за актом УСНРПБВК «Укрреставрація» передала ОСОБА_4 майнові права на квартиру.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 15 листопада 2013 року право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 190).

Разом з тим, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 11447719 від 06 березня 2014 року щодо проведення державної реєстрації за ОСОБА_7 права власності на квартиру АДРЕСА_1 (т. 4 а.с. 15-34).

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини 2, 3 ст. 215 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

За правилом ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції погоджується із висновком апеляційного суду про те, що на момент укладення між ОСОБА_4 та УСНРПБВК «Укрреставрація» спірного договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 15 серпня 2012 року, за умовами якого до покупця переходять майнові права на квартиру АДРЕСА_1, УСНРПБВК «Укрреставрація» не було власником спірної квартири та майнових прав на неї, тому вказаний правочин укладено із порушенням вимог закону, зокрема ст. 658 ЦК України.

Апеляційний суд вірно встановив, що 01 вересня 2010 року ВАТ «Трест «Київміськбуд-3» набуло право на майнові права на спірну квартиру № 20 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав, який уклав із TOB «БІК «Інтербудінвест», УСНРПБВК «Укрреставрація» та ПАТ «МІК «Інтерінвестсервіс», від імені яких діяв уповноважений генеральний директор ТОВ «БІК «Інтербудінвест» ОСОБА_8 (повноваження надані на підставі довіреності від 11 грудня 2006 року).

З матеріалів справи вбачається, що довіреність від 11 грудня 2006 року підписана головою правління закритого акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» ОСОБА_9, що діяв на підставі статуту та в порядку виконання Договору № 3 між TOB «БІК «Інтербудінвест», УСНРПБВК «Укрреставрація» та ЗАТ «МІК «Інтерінвестсервіс».

02 вересня 2010 року ВАТ «Трест «Київміськбуд-3» відчужив майнові права на спірну квартиру на користь ОСОБА_6, яка в свою чергу 05 вересня 2012 року уклала договір про відступлення права вимоги на цю ж квартиру з ОСОБА_3

Таким чином, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що ОСОБА_3 набула право власності на майнові права на спірну квартиру на законній підставі та була власником вказаних прав на момент укладення договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 15 серпня 2012 року. Враховуючи вказане, апеляційний суд, керуючись ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, обґрунтовано визнав вказаний правочин купівлі-продажу майнових прав на квартиру недійсним.

Разом з тим, задовольняючи позов ОСОБА_3 про визнання за нею майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, апеляційний суд не врахував, що таке право у позивача виникло на підставі договору про відступлення права вимоги від 05 вересня 2012 року, у зв'язку з чим підстав для визнання цього права у судовому порядку за позивачем немає.

Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції, має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Допущені судом апеляційної інстанції при розгляді справи порушення норм матеріального права, потягли за собою ухвалення помилкового судового рішення в частині вирішення вимог про визнання майнових прав на спірну квартиру, у зв'язку з чим відповідно до ст. 341 ЦПК України рішення апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги щодо неврахування апеляційним судом постанови Вищого господарського суду України від 16 липня 2013 року у справі № 6/505 за позовом ПАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» до ТОВ «БІК «Інтербудінвест», УСНРПБВК «Укрреставрація», ПАТ «Трест «Київміськбуд-3», треті особи: ОСОБА_10, ТОВ «Укіо Банк Лізинг», ТОВ «Інженерно-будівельна компанія «Інтербудінвест», ОСОБА_12, про визнання майнових прав, та постанови від 19 березня 2014 року у справі № 5011-5/18880-2012 за позовом УСНРПБВК «Укрреставрація» до ТОВ «БІК «Інтербудінвест», треті особи: Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ПАТ «МІК «Інтерінвестсервіс», про зобов'язання вчинити дії. Так, в межах позовних вимог у вказаних господарських справах не вирішувалось питання щодо прав на спірну квартиру № 20 у житловому будинку по АДРЕСА_1. Також не приймаються до уваги доводи заявника щодо відсутності повноважень TOB «БІК «Інтербудінвест» підписувати договір від 01 вересня 2010 року купівлі-продажу майнових прав № 29а-20 на підставі довіреності від 11 грудня 2006 року, оскільки матеріали справи не містять доказів визнання недійсними вказаних правочинів у встановленому законом порядку.

Керуючись статтями 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року в частині вирішення вимог про майнових прав на спірну квартиру скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні вимог ОСОБА_3 до Української спеціалізованої науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничої корпорації «Укрреставрація», ОСОБА_4, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест», публічне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-3», публічне акціонерне товариство «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, визнання майнових прав на квартиру № 20 в будинку по АДРЕСА_1 відмовити.

У решті рішення апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий О.С. Ткачук

Судді: В.С. Висоцька

М.К.Гримич

О.В.Умнова

І.М. Фаловська