Справа № 2-556/17

760/13733/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Кізюн Л.І.

при секретарі: Продан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Кредитної спілки «Володар», про визнання окремої частини договору недійсним, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Кредитної спілки «Володар», в якому просив визнати пункт 2.1.4 депозитного договору ОСОБА_2 недійсним та визнати умови Примірних договорів по залученню внесків (вкладів) членів Кредитної спілки «КС Володар» на депозитні рахунки з урахуванням стабілізаційного коефіцієнту недійсним.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що йому, як члену Кредитної спілки «КС Володар» стало відомо про те, що Кредитна спілка укладає депозитні договори на умовах повернення депозитного вкладу із застосуванням стабілізаційного коефіцієнту (з прив'язкою до курсу долара чи євро).

Також позивач посилається на те, що умови про застосування стабілізаційного коефіцієнту при поверненні внеску є такими, що порушують його права, як члена кредитної спілки, оскільки Статутом кредитної спілки передбачено принцип рівноправності членів спілки. Позивач звертався до Кредитної спілки «КС Володар» з проханням підвищити йому відсоткову ставку за депозитним договором, проте, йому відмовили, обґрунтовуючи таку відмову складною економічною ситуацією в країні та складним фінансовим становищем кредитної спілки у зв'язку з значним підвищенням курсу валют, (оскільки велику кількість депозитних внесків необхідно повертати з урахуванням стабілізаційного коефіцієнту), скороченням кредитування, зростанням простроченої кредитної заборгованості, великою кількістю звернень про дострокове розірвання депозитних договорів тощо.

З огляду на зазначене позивач вважає, що умови про застосування стабілізаційного коефіцієнту є несправедливими та такими, що не відповідають вимогам статуту Кредитної спілки «КС Володар» та законодавству України.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, просив визнати недійсним пункт 2.1.4. Примірного договору по залученню внесків (вкладів) членів Кредитної спілки «КС Володар» на депозитні рахунки із застосуванням стабілізаційного коефіцієнту, затвердженого Протоколом №345 від 03 березня 2014 року Спостережної ради Кредитної спілки «КС Володар». Також, позивач просив визнати недійсним пункт 2.1.4. Договору № ДВ-130.7 «Стандарт плюс» по залученню внеску (вкладу) члена КС на депозитний рахунок від 21.01.2014 року укладеного між ОСОБА_2 та Кредитною спілкою «КС Володар».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Кредитної спілки «КС Володар» проти задоволення позову не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Суд, заслухавши представників позивача та відповідача КС «КС Володар», дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Згідно з вимогами статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що 04 лютого 2015 року між позивачем та Кредитною спілкою «КС Володар» було укладено Договір № ДВ-1790.3. «До запитання» по залученню внеску (вкладу) члена КС на депозитний рахунок, у відповідності до п. 1.1. якого позивач здійснив внесок у розмірі 703 гривні 84 копійки.

Пунктом 2.2. зазначеного договору передбачено, що на внесений членом Кредитної спілки внесок щорічно нараховується 3 % річних.

23 березня 2016 року позивач звернувся до Кредитної спілки «КС Володар» із заявою про надання інформації стосовно того, коли він може забрати відсотки за Договором та суму вкладу.

У відповідь на заяву 05 квітня 2016 року Кредитною спілкою було повідомлено відповідача листом вих. № 05/04/16 про те, що з огляду на складну економічну ситуацію, нестабільність функціонування банківської системи, коливання курсу валют, значне навантаження та кількість звернень членів Кредитної спілки з приводу повернення внесків, Кредитна спілка наразі не має можливості здійснювати повернення внесків (вкладів) та виплату процентів в повному обсязі у сумах та у строки, які визначені Договором.

Також, судом встановлено, що 21 січня 2014 року між ОСОБА_2 та Кредитною спілкою «КС Володар» укладено Договір «Стандарт плюс» по залученню внеску (вкладу) члена КС на депозитний рахунок, у відповідності до п. 1.1. якого відповідач здійснила внесок у розмірі 166 800 гривень 00 копійок.

Пунктом 2.1.4. Договору встановлено, що внесок за даним Договором повертається із застосуванням «стабілізаційного коефіцієнту» (Кst), який визначається наступним чином: Kst = K2/K1, де К2- курс долара США (згідно офіційної інформації про середній курс продажу долара США на сайті www.finance.ua) на дату нарахування відсотків, К1- курс долара США (згідно офіційної інформації про середній курс продажу долара США на сайті сайті www.finance.ua) на дату укладання даного Договору.

Стабілізаційний коефіцієнт при поверненні внеску застосовується лише в тому випадку, якщо його значення більше одиниці. У випадку, якщо значення стабілізаційного коефіцієнту менше або дорівнює одиниці, стабілізаційний коефіцієнт не застосовується. Сума внеску члена Кредитної спілки, який підлягає поверненню, визначається наступним чином S1 = Sx Kst Kst > 1, де S1 - сума внеску члена Кредитної спілки,яка підлягає поверненню S- сума внеску члена Кредитної спілки в грн., фактично внесеного згідно п. 1.1. цього Договору Кst- стабілізаційний коефіцієнт.

Різниця між розміром зробленого членом Кредитної спілки внеску та розміром внеску на момент його повернення Кредитною спілкою, покривається Кредитною спілкою за рахунок перерахунку відсотків на зроблений членом Кредитної спілки за даним Договором внесок.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки» Кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про кредитні спілки» встановлено, що діяльність кредитної спілки ґрунтується на таких основних принципах: добровільності вступу та свободи виходу з кредитної спілки; рівноправності членів кредитної спілки; самоврядування; гласності.

У відповідності до ч. 3 ст. 3 Закону Кредитна спілка може укладати від свого імені договори та інші угоди, які не суперечать цьому Закону, іншим нормативно-правовим актам та статуту кредитної спілки, набувати майнові та немайнові права, мати обов'язки, що випливають із законодавства України та укладених кредитною спілкою угод, бути позивачем і відповідачем у судах.

Частиною 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Конституційний Суд України у своєму рішенні 18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України(справа про охоронюваний законом інтерес) № 1-10/2004 дійшов висновку про те, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Ця позиція ґрунтується на Рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15- рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до п. 4.7. Статуту Кредитної спілки «КС Володар», Кредитна спілка діє на основі самофінансування, несе відповідальність за наслідки своєї діяльності та виконання зобов'язань перед своїми членами, партнерами, державним та місцевими бюджетами.

У зв'язку з цим вбачається, що здійснення діяльності Кредитної спілки та укладення договорів кредитної спілки з членами Кредитної спілки та третіми особами стосуються прав та законних інтересів позивача, оскільки впливає на діяльності Кредитної спілки та здатність виконання останньою зобов'язань перед своїми членами.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що Кредитною спілкою «КС Володар» в порушення принципу справедливості було надано перевагу одним членам Кредитної спілки перед іншими, укладаючи договори на різних умовах.

Зазначене підтверджується зі змісту Договору № ДВ-1790.3. «До запитання» по залученню внеску (вкладу) члена КС на депозитний рахунок та Договору № ДВ-130.7 «Стандарт плюс» по залученню внеску (вкладу) члена КС на депозитний рахунок від 21.01.2014 року, умови яких є різними.

Пунктом 6 частини першої статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

Такої самої правової позиції в частині застосування статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» притримується і Верховний суд України, у правових позиціях, виданих за наслідками розгляду справ 6-80цс12 та 6-80цс13.

Враховуючи, що в пункті 2.1.4. Примірного договору по залученню внесків (вкладів) членів Кредитної спілки «КС Володар» на депозитні рахунки із застосуванням стабілізаційного коефіцієнту, затвердженого Протоколом № 345 від 03 березня 2014 року Спостережної ради кредитної спілки «КС Володар», а також в пункті 2.1.4. Договору «Стандарт плюс» по залученню внеску (вкладу) члена КС на депозитний рахунок від 21.01.2014 року укладеного між ОСОБА_2 та Кредитною спілкою «КС Володар» сума вкладу, яка підлягає поверненню визначена не у вигляді фінансового активу, вираженого у конкретному грошовому вигляді, а за формулою зі змінними величинами, то такі умови суперечать пункту 6 частини першої статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Таким чином, вимоги позивача про визнання недійсними п. 2.1.4. Примірного договору по залученню внесків (вкладів) членів Кредитної спілки «КС Володар» на депозитні рахунки із застосуванням стабілізаційного коефіцієнту, затвердженого Протоколом № 345 від 03 березня 2014 року Спостережної ради кредитної спілки «КС Володар», а також п. 2.1.4. Договору «Стандарт плюс» по залученню внеску (вкладу) члена КС на депозитний рахунок від 21.01.2014 року укладеного між ОСОБА_2 та Кредитною спілкою «КС Володар», є обґрунтованими.

Системне тлумачення законодавчих положень, що визначають правовий статус Кредитної спілки, як неприбуткової організації, члени якої мають рівні права, в тому числі на отримання прибутку у вигляді відсотків за користування кредитною спілкою грошовими коштами, разом з тлумаченням положень цивільного законодавства відносно принципів справедливості та добросовісності дають підстави вважати положення щодо стабілізаційного коефіцієнту є несправедливими та порушують принцип добросовісності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір у розмірі 551,20 грн. підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 31, 57-60, 88, 169, 213-215, 224 ЦПК України, ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Кредитної спілки «Володар», про визнання окремої частини договору недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним пункт 2.1.4. Примірного договору по залученню внесків (вкладів) членів Кредитної спілки «КС Володар» на депозитні рахунки із застосуванням стабілізаційного коефіцієнту, затвердженого Протоколом № 345 від 03 березня 2014 року Спостережної ради Кредитної спілки «КС Володар».

Визнати недійсним пункт 2.1.4. Договору № ДВ-130.7 «Стандарт плюс» по залученню внеску (вкладу) члена КС на депозитний рахунок від 21.01.2014 року укладеного між ОСОБА_2 та Кредитною спілкою «КС Володар».

Стягнути частково в рівних долях з ОСОБА_2, Кредитної спілки «Володар» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну ) грн.. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.І.Кізюн