Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2017 р. Справа №805/3450/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 16-20

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Маковецькій О.О. за участю:

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника першого відповідача, яка одночасно другим відповідачем

ОСОБА_3,

третіх осіб, які не заявляють вимог на предмет спору, на стороні відповідачів – ОСОБА_4 (1-а третя особа),

ОСОБА_5 (2-а третя особа),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ОСОБА_6»

до Головного управління Держпраці у Донецькій області,

в.о. начальника контролю південного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області в м. Маріуполі ОСОБА_3,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача, - ОСОБА_4,

головний державний інспектор відділу нагляду на підприємствах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Донецькій області м. Маріуполі Уколов ОСОБА_7,

про визнання протиправним та скасування акту позапланової перевірки, визнання протиправним та скасування припису, визнання протиправним та скасування подання, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач , Приватне акціонерне товариство «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ОСОБА_6», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Донецькій області, в.о. начальника контролю південного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області в м. Маріуполі ОСОБА_3, головного державного інспектора відділу нагляду на підприємствах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Донецькій області м. Маріуполі Уколова ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4, про:

- визнання протиправним та скасування акту позапланової перевірки дотримання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування та зайнятість населення від 2 вересня 2016 року № 05-20-3281/0025, виданий в.о. начальника контролю південного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області в м. Маріуполі ОСОБА_3;

- визнання протиправним та скасування припису від 2 вересня 2016 року № 05-20-3281/0025-0013, виданого в.о. начальника контролю південного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області в м. Маріуполі ОСОБА_3;

- визнання протиправним та скасування подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності винуватих посадових осіб від 2 вересня 2016 року № 4.1/94, видане в.о. начальника контролю південного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області в м. Маріуполі ОСОБА_3

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

У період з 23 серпня 2016 року по 2 вересня 2016 року в.о. начальника відділу контролю південного напряму управління з питань охорони праці головного управління Держпраці у Донецькій області в м. Маріуполі ОСОБА_3 та головний державний інспектор відділу нагляду на виробництвах підвищеної небезпеки головного управління Держпраці у Донецькій області в м. Маріуполі ОСОБА_5 на виконання ухвали слідчого судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 червня 2016 року по справі № 264/4164-к проводили позапланову перевірку ПрАТ «ММК ОСОБА_8», за результатами якої 2 вересня 2016 року був складений відповідний акт за № 05-20-3281/0025.

На підставі висновків, що містяться у цьому акті, 2 вересня 2016 року в.о. начальника відділу контролю південного напряму управління з питань охорони праці головного управління Держпраці у Донецькій області ОСОБА_3 було винесено припис № 05-20-3281/0025-0013, яким зобов’язано позивача у строк до 2 жовтня 2016 року усунути порушення вимог ст. 46 КЗпП України в частині організації навчання з охорони праці електромонтера ОСОБА_4, а також зобов’язано усунути порушення вимог ч. 1 ст. 113 КЗпП України в частині невиплати ОСОБА_4 заробітної плати за час простою; у зв'язку із встановленим порушенням позивачем вимог ст. 46 і ч. 1 ст. 113 КЗпП України 2 вересня 2016 року також було винесено подання № 4.1/94 про притягнення керівництвом комбінату до дисциплінарної відповідальності винних посадових осіб комбінату.

ПрАТ «ММК ОСОБА_8» у день отримання акту позапланової перевірки, будучи не згодним із висновками в ньому, подало свої зауваження, проте, ці зауваження не були прийняті відповідачами до уваги.

Зазначено, що в акті позапланової перевірки, крім іншого, вказано, що у відповідності з вимогами ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі відмови останнім від проходження навчання (або ухилення від його проходження), від інструктажу і перевірки знань з охорони праці; вказано, що перед щорічною перевіркою знань з питань охорони праці відповідних нормативних документів для електромонтера з обслуговування підстанцій ОСОБА_4 не було організовано спеціальне навчання з урахуванням специфіки її роботи, у зв'язку із чим ПрАТ «ММК ОСОБА_8» порушило вимоги ст. 46 КЗпП України, звільнивши ОСОБА_4 на підставі ч. 4 ст. 113 КЗпП України від роботи в період з 1 листопада 2013 року по 20 лютого 2014 року і незаконно залишило цей період їй без оплати праці, вважаючи це простоєм з вини працівника.

Позивач не погоджується із наведеними висновками та прийнятими на підставі цих висновків рішеннями враховуючи наступне.

29 жовтня 2013 року під час роботи ОСОБА_4 в зміні на підстанції № 25 ЦМтП спрацювала попереджувальна сигналізація, що призвело до знеструмлення споживачів щита постійного струму 230В («склад холодного чавуну доменного цеху» і «фасонноливарний цех»), і, як наслідок – до простою розливних машин № 1 та № 4, що, у свою чергу, призвело до втрат виробництва.

За результатами розслідування 30 жовтня 2013 року був складений акт розслідування виробничих несправностей № 15/13, яким встановлено, що черговий електромонтер ОСОБА_4 не змогла правильно оцінити виробничі неполадки і прийняла невірні рішення: здійснила вручну відключення вакуумного вимикача 6кВ КВ-2, який був у включеному стані, і автоматичних вимикачів відхідних приєднань щита постійного струму 230В і після цього включила КВ-1 - з порушенням порядку, встановленого розділом 5 Виробничо-технічної інструкції (ВТІ) 227-ГЕ.635-28-2011 «Експлуатація кремнієвих випрямлячів агрегатів на підстанціях № 5, 21, 25», розроблений відповідно до Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року № 258 (ПТЕЕС).

Розпорядженням по ЦМтП № 559 від 31 жовтня 2013 року ОСОБА_4 було запропоновано 31 жовтня 2013 року пройти позачергову перевірку знань технічних інструкцій, які були нею порушені, від ознайомлення з яким ОСОБА_4 відмовилася, а у призначений строк на позачергову перевірку знань не з'явилася

У зв'язку із відмовою ОСОБА_4 від проходження позачергової перевірки знань з ПТЕЕС, ПБЕЕС (Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів) та ВТІ (виробничо-технічні інструкції), розпорядженням по ЦМтП № 568 від 1 листопада 2013 року було прийнято рішення відсторонити її від роботи на період.

4 листопада 2013 року, 4 грудня 2013 року та 23 січня 2014 року була проведена перевірка знань ОСОБА_4, при чому ці перевірки проводились за ПТЕЕС згідно п. 2.19 цих Правил (яким передбачено, що працівник, незалежно від строку проведення чергової перевірки знань з правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, проходить позачергову перевірку знань у разі порушення ним вимог нормативно-технічних документів). Тобто, ОСОБА_4 була направлена не на спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці, як зазначено в акті позапланової перевірки, а на перевірку знань з правил технічної експлуатації електроустановок, що прямо передбачено зазначеним вище нормативним документом. Нормами ПТЕЕС проведення навчання перед позачерговою перевіркою знань у випадку порушення працівником технологічних норм не вимагається.

Згідно з п. 2.1.10 ПБЕЕС працівники, які допустили порушення вимог цих правил, без позачергової перевірки знань, до робіт в електроустановках не допускаються.

Таким чином, ОСОБА_4 була відсторонена від роботи не у зв'язку із ухиленням від навчання, інструктажу і перевірки знань з питань охорони праці, як зазначено в акті позапланової перевірки, а у зв'язку із тим, що вона порушила технологічний процес роботи в електроустановках.

Крім цього, висновки відповідачів щодо обов’язкової участі у складі комісії з перевірки знань представника профкому є помилковими, так як Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці 26 січня 2005 року № 15 (НПАОП 0.00-4.12-05), встановлений порядок навчання та перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб і працівників в поточному процесі трудової діяльності і він є загальним нормативно-правовим актом у цій галузі. ПрАТ «ММК ОСОБА_8» в процесі направлення ОСОБА_4 на позачергову перевірку знань ПТЕЕС керувалося спеціальним нормативно-правовим актом - Положенням про спеціальну підготовку і навчання з питань технічної експлуатації об'єктів електроенергетики, затвердженим Наказом Міністерства палива та енергетики України від 9 лютого 2004 року № 75, положення якого поширюється на працівників, які забезпечують виробничі процеси в електроенергетиці (в тому числі на електромонтерів з обслуговування електроустановок, яким працювала ОСОБА_4М.). Згідно п. 1.7 Положення № 75 така форма навчання як «позачергове навчання» в даному переліку відсутня.

Зауважено, що ОСОБА_4 свого часу пройшла спеціальну підготовку, періодичне навчання, про що є свідоцтво про присвоєння їй кваліфікаційного рівня з робітничих професій з відповідними відмітками в розділі «Відомості про періодичну перевірку знань на право виконання робіт з підвищеною небезпекою», посвідчення на право робіт з підвищеною небезпекою.

Щодо відсутності члену профкому підприємства у складі комісії, яка проводила позачергову перевірку знань у ОСОБА_4 (п. 3.10 НПАОП 0.00-4.12-05), позивачем зазначено, що даний нормативно-правовий акт не поширюється на обставини і факти, що перевірялись, у зв'язку із чим висновки, зроблені посадовими особами відповідача є безпідставними і не відповідають п. 10.2 Положення № 75, яким передбачено, що перевірку знань оперативним працівникам робітничих професій (працівникам, які перебувають на чергуванні в зміні і допущені до оперативного управління та/або оперативних перемикань) проводить комісія структурного підрозділу за участю оперативних працівників вищого рівня цього підрозділу; включення у склад цієї комісії представника профкому підприємства не передбачено. Крім цього, п. 3.10 НПАОП 0.00-4.12-05 передбачені вимоги до складу «комісії підприємства», а позачергову перевірку знань у ОСОБА_4 проводила комісія структурного підрозділу з участю оперативних працівників вищого рівня структурного підрозділу, в якому працювала ОСОБА_4

Також у позові зазначено, що вимога припису організувати навчання з охорони праці електромонтеру ОСОБА_4 є нездійсненною, оскільки з 20 лютого 2014 року ОСОБА_4 не перебуває з ПрАТ «ММК ОСОБА_8» у трудових відносинах.

Щодо подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб позивача, у позові зазначено, що, крім іншого, згідно ч. 2 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Враховуючи, що перевірка посадовими особами Держпраці України здійснювалася щодо подій, які мали місце в період з 29 жовтня 2013 року по 20 лютого 2014 року, то притягнути до дисциплінарної відповідальності посадових осіб комбінату (навіть у випадку наявності підстав для цього) не уявляється за можливе у зв'язку із закінченням встановленого законом строку (а.с. 4-11 том 1, 220-227 том 2).

Ухвалою суду від 5 грудня 2016 року виключено зі складу відповідачів головного державного інспектора відділу нагляду на підприємствах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Донецькій області м. Маріуполі ОСОБА_5 та залучено його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні відповідачів (а.с. 181-182 том 1).

Ухвалою суду від 20 березня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання представника першої третьої особи про закриття провадження у справі.

Представники позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні позову з підстав, зазначених вище, також додатково зазначили, що обсяг посадових (функціональних) обов'язків, покладених на працівників, визначено його посадовою інструкцією, яка розробляється не на конкретну людину, а на певну посаду, найменування якої відповідає класифікатору професій ДК-003-95. Посадова інструкція для робочого складається з двох частин: з карти (типової) функціональних обов'язків для робочих, що містить загальні положення, що стосуються трудової діяльності робітника; та з вкладиша до карти функціональних обов'язків для робітників, який визначає функції робочого залежно від конкретного місця роботи, професії і розряду, технологічних карт, інструкцій та інших нормативних документів, установлених на комбінаті. Основним завданням електромонтера з обслуговування підстанцій 4 розряду ЦМтП є обслуговування обладнання підстанції, знання правил їх технічної експлуатації, вміння проводити режимні та оперативні перемикання при ліквідації аварійних ситуацій (п. 1.1, 1.4, 2.3, 2.5 вкладиша до карти функціональних обов'язків).

29 жовтня 2013 року ОСОБА_4 порушила покладені на неї обов'язки, що виразилося в порушенні порядку оперативних перемикань, чим, в свою чергу, порушила порядок, встановлений розділом 5 ВТІ 227-ГЕ.635-28-2011. Вказаною інструкцією також передбачено, що обслуговуючий персонал, працюючий на підстанціях №№ 5, 21, 25 зобов'язаний керуватися поряд з цією інструкцією також ПТЕЕС, ПБЕЕС. ОСОБА_4 ознайомлена із ВТІ, що підтверджується її посвідченням на право робіт підвищеної небезпеки.

Зауважили, що ОСОБА_4 за порушення 29 та 31 жовтня 2013 року покладених на неї функціональних обов'язків, передбачених п. 2.5 вкладиша до карти функціональних обов'язків, розділу 5 ВТІ 227-ГЕ.635-28-2008, п. 3.1 ПВТР та п. 6.1 карти функціональних обов'язків, що виразилося в невиконанні п. 1 розпорядження № 559 від 31 жовтня 2013 року і відмову від проходження позачергової перевірки знань з ПТЕЕС, ПБЕЕС і ВТІ, наказом по комбінату № 62-ку від 15 листопада 2013 року була притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани і позбавлення 100% премії за жовтень 2013 року. У порядку, чинному на комбінаті, ОСОБА_4 була ознайомлена з наказом та не оскаржила його ні в КТС, ні в судовому порядку.

Щодо посилань відповідача на необхідність оплатити ОСОБА_4 час простою, протягом якого вона була усунена від роботи відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України (простій не з вини працівника), представниками позивача зазначено, що порядок оплати праці на час зупинення робіт (простою) залежить від причин простою, які можуть бути як з вини працівника, так і не з його вини, при цьому час простою з вини працівника не оплачується, тому що мається на увазі, що мала місце протиправна, винна поведінка працівника, яка має склад дисциплінарного проступку. Враховуючи, що 29 жовтня 2013 року мав місце простій з вини ОСОБА_4, нарахування заробітної плати їй не проводилось.

В матеріалах справи містяться письмові пояснення позивача, надані суду під час розгляду справи представниками комбінату (а.с. 212-218 том 1, 102-108, 167-172, 222-229 том 2).

Представник першого відповідача, яка одночасно є другим відповідачем у справі, - ОСОБА_3, в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, зазначивши наступне.

Відповідно до п. 2.1.10 ПБЕЕС (Правил безпечної експлуатації електроустано вок споживачів), працівники, які допустили порушення вимог зазначених правил, без позачергової перевірки знань до робот з електрообладнанням не допускаються.

Жодне з розпоряджень позивача (№ 559, 568, 575, 652, 44), якими ОСОБА_4 відсторонялась від роботи, не містить посилання на відсторонення її від роботи на підставі пп. 2.1.9, 2.1.10 вищезазначених правил, як таку що припус тила порушення вимог ПБЕЕС.

Згідно протоколів перевірки знань від 4 листопада, 4 грудня 2013 року, 23 січня 2014 pоку позачергову перевірку знань було проведено на знання ПТЕЕС, ПБЕЕС та ВТІ.

Зазначила, що проведення перевірки знань з технології робіт (правила експлуатації, виробничі ін струкції) окремо від перевірки знань з безпечної експлуа тації електроустановок допускається чинними нормами - згідно п. 2.13 ПТЕЕС перевірка знань електротехнічних та електротехнологічних працівників щодо вимог цих Правил може провадитись разом з перевіркою знань з питань охорони праці та пожежної безпеки; у разі створення єдиної комісії для перевірки знань з питань технічної експлуатації еле ктроустановок споживачів, охорони праці та знань з пожежної безпеки склад цієї комісії та оформлення результатів перевірки знань повинні відповідати вимогам ГНД 34.12.102-2004, НПАОП 0.00-4.12-05, НАПБ Б.02.005-2003.

Зауважила, що перед перевіркою знань з питань охорони праці вище перерахованих норма тивних документів для ОСОБА_4 не було організовано спеціальне навчання, чим порушено вимоги п. 4.2 НПАОП 0.00-4.12-05 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці.

У процесі трудової ді яльності електротехнічні та електротехнологічні працівники проходять від повідно до вимог ГНД 34.12.102-2004 такі форми навчання з питань техніч ної експлуатації електроустановок: спеціальну підготовку, додаткове навчання пра цівників, які залучаються до виконання робіт з підвищеною небезпекою.

Положення про спеціальну підготовку і навчання з питань технічної експлуатації об’єктів електроенергетики № 75, на яке посилається позивач, по ширюється на «Технічну експлуатацію електричних станцій і мереж. Прави ла»; але згідно п. 1.3. "Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила” (галузь використання) дія цих правил не поширюється на підприємства чорної металургії, на які поширюється дія ПТЕЕС.

З урахуванням вище зазначеного позивачем були порушені ви моги п. 3.9, п. 4.3 НПАОП 0.00-4.12-05.

Враховуючи те, що з ОСОБА_4, в порушення вимог п. 3.9, п. 4.3 НПАОП 0.00-4.12-05, не було проведено спеціальне на вчання з урахуванням специфіки виробництва, то керівництво не мало під став для проведення позачергової перевірки знань.

Таким чином, неявка Яре сько Н.М. 1 листопада 2016 року для перевірки знань не може вважатися відмовою або ухиленням від перевірки знань ПТЕЕС, ПБЕЕС та ВТІ.

Відповідно до п. 1.12. «Типового положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці», відповідальність за ор ганізацію навчання і перевірку знань з охорони праці на підприємстві покла дається на його керівника, а в структурних підрозділах (цеху, дільниці, лабо раторії, майстерні тощо) - на керівників цих підрозділів.

Оскільки керівництвом не було організоване спеціальне навчання Яре сько Н.М., враховувати відсторонення останньої від роботи як простій з вини пра цівника із застосуванням ч. 4 ст. 113 КЗпП України - є неправомірним.

Крім цього всупереч п. 3.10 НПАОП 0.00-4.12-05 Типового положення про порядок проведен ня навчання і перевірки знань з питань охорони праці до складу комі сії позивача з перевірки знань електромонтера з обслуговування підстан цій ОСОБА_4 з питань охорони праці не було залучено представника профспілки або уповноваженої найманими працівниками особи з питань охорони праці (а.с. 89-93 том 2).

Перша третя особа, ОСОБА_4, та її представник в судовому засіданні зазначили, що вважають позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з підстав, що за змістом аналогічні викладеним відповідачем.

Крім цього, в судовому засіданні ОСОБА_4 зазначила, що вважає свої дії з вимкнення КВ-2 та наступного включення КВ-1 та його наступного вимкнення, що мали місце 29 жовтня 2013 року, правильними. Зауважила, що правил поведінки в ситуації, яка склалась тоді, ані ПТЕЕС, ані ВТІ, ані іншим нормативно-правовим документом не передбачено, зокрема, не передбачено – які самі дії мають бути вчинені електромонтером та в якої послідовності в ситуації, коли з’являються ознаки несправностей (наприклад, з’являється дим та запах гарі) на працюючому агрегаті, коли при цьому на вказаному агрегаті загоряються одночасно три лампочки різного кольору (червона, жовта та зелена) – тоді як має горіти одна. Наполягала, що паралельне введення КВ-2 та КВ-1, на необхідності застосування якого наполягали потім на екзамені члени комісії, передбачена лише при нормальній робочій обстановці.

Зауважила, що після того як нею були вимкнені спочатку КВ-2, а потім й КВ-1, вона доповіла про ситуацію в телефонному режимі майстру зміни ОСОБА_9, але він ніяких інструкцій щодо її наступних дій не надав. Потім на її робоче місце прибули майстер кабельної бригади ОСОБА_10, потім – старший черговий ОСОБА_11, потім – заступник начальника ЦМтП ОСОБА_12 (на які, за наполяганням ОСОБА_4, після їх прибуття мала бути покладена відповідальність за не включення кремнієвого випрямляча, хоча такого зроблено не було), але вказані особи самостійно не здійснили включення КВ-1. Лише в 2-10 год ночі ОСОБА_12 дав команду ОСОБА_4 включити споживачів на щиті постійного струму, що вона і зробила, включивши КВ-1.

Пояснила, що писала зауваження до акту розслідування виробничих несправностей, але екземпляр акту з її зауваженнями зник, а потім з’явився інший. Пояснення, які від неї вимагали у зв’язку із виниклою 29 жовтня 2013 року ситуацією, вона писала під диктовку ОСОБА_12

Також вказала, що перший раз її запросили для здавання іспиту 31 жовтня 2013 року, коли вона була на робочому місці, при чому передати зміну не було кому, але позивачем це було оформлено як відмова проходити перевірку знань.

Доповіла, що 31 березня 2014 року, будучи не згодною із тим, що її зробили винною, вона звернулась із заявою до Іллічівського РВ міліції про притягнення до кримінальної відповідальності відповідних посадових осіб позивача.

Саме в межах даної кримінальної справи за численними наполяганнями та просьбами з боку ОСОБА_4 і була призначена перевірка позивача з питань перевірки додержання позивачем законодавства про працю, яка була проведена відповідачем у період з 23 серпня 2013 року по 2 вересня 2016 року.

Наполягала, що на екзаменах з перевірки в неї знань ПТЕЕС, ТБЕЕС та ВТІ їй ставили питання, не пов’язані з виниклою аварійною ситуацією, хоча вона просила та вимагала перевірки знань саме з цього приводу, а також вимагала у перевіряючих зазначити – який саме пункт нормативно-правових документів з питань технічної експлуатації електроустановок врегульовую таку ситуацію, що склалась на підстанції 25 ЦМтП в ніч з 28 на 29 жовтня 2013 року, але їй на відповідну норму права не вказали, зазначили, що вона з приводу екзаменаційних білетів нічого не знає.

Також вказала, що розпорядження про усунення її з робити підписані в.о. начальником цеху ОСОБА_13, хоча на той час начальником цеху був ОСОБА_14

Просила суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

2-а третя особа, ОСОБА_5, в судовому засіданні також зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими з підстав, які за змістом аналогічні підставам, наведеним ОСОБА_3

Вказав, що брав участь у перевірки, зокрема, дослідивши зауваження ОСОБА_3, надав відповідні консультації з їх приводу, оформлені у вигляді службової записки (а.с. 203 том 1). Наполягав, що позивачем всупереч п. 4.2 НПАОП 0.00-4.12-05 не було проведено стосовно ОСОБА_4 спеціальне навчання перед перевіркою знань, зокрема, при перевірки не були надані відповідні накази, розпорядження, не були призначені відповідальні особи за проведення навчання, не був призначається лектор, складений графік, типова програма з врахуванням функціональних обов’язків працівника, не зазначено кількість годин навчання). Так як спеціального навчання не проводилось, то і перевірка знань є незаконною (4.12-05 п. 4.2). Нормативні дисципліни, за якими ОСОБА_4 здавала іспити, є самі ці нормативно-правові акти. Згідно Положення про навчання іспити мають відбуватись з урахуванням функціональних обов’язків працівника. Вона перевірку знань за нормативно-правовими актами не мала проходити – лише за посадовими інструкціями. В протоколах щодо ОСОБА_4 посадові інструкції взагалі не фігурують – лише нормативно-правові акти (ПТЕЕС, ПБЕЕС, Правила пожежної безпеки та інше). Зазначив, що Положення про спеціальну підготовку з питань технічної експлуатації об’єктів електроенергетики № 75 розповсюджуються лише на об’єкти електроенергетики, а на підприємства чорної металургії, до якого відноситься позивач та на якого розповсюджуються правила ПТЕЕС і ПБЕЕС чорної металургії (Наказ № 273 Міненергетики вугільної промисловості від 16 травня 2013 року). Зауважив, що ПБЕЕС – це не нормативно-правовий документ з правил експлуатації, а нормативно-правовий документ з охорони праці. Крім загального (НПАОП 0.00-4.12-05) перевірку знань регулює ще ПТЕЕС, але правила з охорони праці та правила з технічної експлуатації електроустановок – це різні речі. Пояснив, що чинними нормативно-правовими актами допускається перевірка знань ПБЕЕС та ПТЕЕС одночасно. В протоколах зазначено, що перевірка ОСОБА_4 здійснювалась в тому числі з ПБЕЕС (правилами з охорони праці), тому мали провести спочатку навчання, а потім – перевірку знань.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Головне управління Держпраці у Донецькій області (далі – ГУ Держпраці, відповідач) є юридичною особою, зареєстроване за кодом ЄДРПОУ 39790445, місцезнаходження – 85302, Донецька область, місто Покровськ, вулиця Прокоф'єва, будинок 82, відомості про що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщеному на сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

Відповідно до вимог ст. 259 КЗпП України нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 929-р «Питання Державної служби з питань праці», на Державну службу України з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою КМУ від 11 лютого 2015 року № 96 (надалі - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення).

Другий відповідач, ОСОБА_3, є посадовою особою першого відповідача - головним державним інспектором відділу контролю південного напрямку Управління Держпраці у Донецькій області.

Таким чином, Головне управління Держпраці у Донецькій області як територіальний орган Держпраці України (Державної служби України з питань праці) є належним відповідачем у даній справі та в.о. начальника контролю південного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області в м. Маріуполі ОСОБА_3 є належними відповідачами у справі.

Приватне акціонерне товариство «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ОСОБА_6» (позивач, ПрАТ «ММК ОСОБА_8», комбінат) зареєстровано в якості юридичної особи за номером запису – 1 274 120 0000 000679, дата запису – 5 листопада 2004 року; код ЄДРПОУ 00191129; місцезнаходження: 87504, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Левченка, будинок 1 (а.с. 206-208 том 2, https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, наказом позивача від 12 квітня 1983 року № 71 зарахована на посаду електромонтеру з обслуговування електрообладнання Заводу ім. Ілліча (правонаступником якого є позивач) (а.с. 44 том 1), де працювала до 20 лютого 2014 року.

Під час роботи у позивача щорічно проходила навчання та перевірку знань з питань охорони праці та була допущена до виконання робіт з підвищеною небезпекою (а.с. 65-68 том 1), останнє навчання з наступною перевіркою знань з питань охорони праці, технічної експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки та ВТІ мало місце у 2013 році: 22 березня (а.с. 65 том 1) та 20 квітня (а.с. 68-69 том 1).

Відповідно до посвідчення на право робіт з підвищеною небезпекою від 29 квітня 2007 року ОСОБА_4 пройшла навчання та була допущена до виконання робіт з підвищеної небезпеки на діючих електроустановках (а.с. 64 том 1).

Згідно свідоцтва про присвоєння кваліфікаційного рівня з робітничих професій від 29 квітня 2008 року електромонтеру з обслуговування підстанцій ОСОБА_4 присвоєний 4 розряд (а.с. 63 том 1).

Відповідно до протоколу № 1320 від 5 липня 2013 року ОСОБА_4 здала кваліфікаційний іспит та була допущена до обслуговування і експлуатації вакуумних вимикачів (а.с. 66 том 1).

Як встановлено судом на підставі пояснень осіб, які беруть участь у справі та матеріалів справи, 29 жовтня 2013 року приблизно о 0-45 год на підстанції № 25 цеху мереж та підстанцій ПрАТ «ММК ОСОБА_8» (ПС № 25 ЦМтП) під час нічного чергування ОСОБА_4 внаслідок несправностей на одній з електроустановок – агрегаті 6кВт КВ-2 (кремнієвий випрямляч № 2) спрацювала аварійна (попереджувальна) сигналізація (загорілась жовта лампа: «аварійне відключення»), при цьому вакуумний вимикач 6вВ КВ-2 був включений (на шафі управління горіла червона лампа). За поясненням ОСОБА_4, з шафи кремнієвого випрямляча № 2 та з щита постійного струму йшов дим та відчувався запах гарі.

У зв’язку із виниклою аварійною ситуацією, враховуючи, що зазначений агрегат КВ-2 забезпечував електропостачання споживачів щита постійного струму 230В (склад холодного чавуну доменного цеху і фасонноливарний цех), враховуючи наявну сигналізацію про аварійну ситуацію (лампа жовтого кольору, п. 6.11 ВТІ 227-ГЕ.635-28-2008), ОСОБА_4 здійснила вручну відключення вакуумного вимикача КВ-2 і автоматичних вимикачів відхідних приєднань щита постійного струму 230В, про що попередила за телефоном старшого зміни ОСОБА_9

Після цього (через декілька хвилин) включила резервний КВ-1, але після його включення на шафі управління загорілись одночасно три сигнальні лампи – жовта (аварійна), червона (агрегат працює) та зелена, що, за поясненням ОСОБА_4, не передбачено локальними нормативно-правовими документами з правил технічної та технологічної експлуатації, з охорони праці та виробничо-технічними інструкціями. У зв’язку із наведеним вище ОСОБА_4 вимкнула також і КВ-1.

Про виниклу аварійну ситуацію вона повідомила старшого зміни ОСОБА_9, який, за поясненням ОСОБА_4, не надав їй ніяких вказівок, фактично залишивши вирішення ситуації на її розсуд (згідно з актом розслідування виробничих несправностей ОСОБА_9 дав команду ОСОБА_4 включити КВ-1 та підключити споживачів постійного струму 230 В (а.с. 46 том 1).

Через деякий час на підстанцію для з’ясування обставин виниклої аварійної ситуації прибули майстер кабельної бригади ОСОБА_10 та старший черговий ОСОБА_11, а згодом (за поясненням ОСОБА_4М.), приблизно о 1-40 год ночі – майстер зміни ОСОБА_12

Як встановлено під час розгляду справи, зазначені особи під час знаходження на підстанції самостійно не включили ні перший, ні другий агрегат.

В 2-10 год майстер зміни ОСОБА_12 (за поясненням ОСОБА_4М.) дав їй команду підключити споживачів на щиті постійного струму, що ОСОБА_4 і зробила, включивши КВ-1.

Як зазначили представники позивача проведення розслідування виробничих аварій, що не потягли за собою нещасні випадки з працівниками підприємств, установ та організацій, на ПрАТ «ММК ОСОБА_8» врегульовано стандартом підприємства СТП 227-07.04-2004 «Порядок розслідування та обліку аварій, що не призвели до нещасних випадків, у цехах комбінату основного і допоміжного виробництва» (редакція якого діяла на дату проведення розслідування виробничої неполадки в 2013 році, а.с. 110-118, 174-178 том 2), у відповідності з розділом 5 якого для розслідування аварій наказами генерального директора або розпорядженнями головного інженера призначаються комісії під головуванням головного інженера або головних спеціалістів. Комісія повинна не пізніше ніж у тижневий термін закінчити розслідування аварії, скласти акт і подати на затвердження інстанції (особі), що призначила комісію, акт розслідування.

30 жовтня 2013 року комісією, призначеною наказом першого заступника генерального директора, головного інженера позивача, № 02/460 від 30 жовтня 2013 року (а.с. 45 том 1, а.с. 109, 173 том 2), було проведено розслідування причин виниклої аварійної ситуації, за результатом якого був складений акт розслідування виробничих несправностей № 15/3, затвердженим 30 жовтня 2013 року першим заступником генерального директора, головним інженером комбінату ОСОБА_15, в якому зазначено наступне.

29 жовтня 2013 року на підстанції № 25 (ПС-25) ЦМтП спрацювала попереджувальна сигналізація. У зв’язку із наявністю аварійних сигналів на обладнанні (вакуумному вимикачу 6кВ КВ-2) чергова ПС-25 ОСОБА_4 самостійно здійснила вручну відключення вакуумного вимикача 6кВ КВ-2, що призвело до знеструмлення споживачів щита постійного струму 230В (був знеструмлені склад холодного чавуну та фасонноливарний цех). Після повідомлення електромонтером ОСОБА_4 про ситуацію, що склалася, майстру зміни, останній дав їй команду включити КВ-1 (резервний вакуумний вимикач) та запитати споживачів щита постійного струму 230В, що ОСОБА_4 і зробила. Через аварійне відключення КВ-2 споживачі не отримали електроенергію.

Рішенням комісії причиною виробничої несправності визнано те, що ОСОБА_4 не змогла вірно оцінити виробничу несправність та прийняла неправильні рішення, вимкнувши спочатку КВ-2, потім включивши резервний КВ-1 та практично одразу після включення його вимкнувши.

Також у акті зазначено, що в результаті простою розливних машин № 1 та № 4 втрати у випуску товарного чавуна склали 84 151,90 грн.

Комісію запропоновано: провести електромонтеру ОСОБА_4 позачергову перевірку знань ПТЕЕС, ПБЕЕС та ВТІ; провести позачергове протиаварійні тренування з оперативними працівниками; притягнути ОСОБА_4 до матеріальної та дисциплінарної відповідальності (а.с. 45-47 том 1).

За поясненням ОСОБА_4 до участі в роботі комісії її не залучали, а пояснення вона написала під диктовку майстра зміни ОСОБА_12

Розпорядженням по ЦМтП від 31 жовтня 2013 року № 559 запропоновано заступнику начальника цеху ОСОБА_12 організувати в строк до 31 жовтня 2013 року позачергову перевірку знань ПБЕЕС, ПТЕЕС та ВТІ електромонтера ОСОБА_4 (а.с. 48-50 том 1). Як зазначено в акті від 31 жовтня та від 1 листопада 2013 року ОСОБА_4 від ознайомлення під підпис з цим розпорядженням відмовилась (а.с. 50, 52 том 1).

В судовому засіданні ОСОБА_4 надала пояснення та зазначила, що 31 жовтня 2013 року до неї підійшов ОСОБА_12 та сказав, що вона має піти та здати іспити, на що ОСОБА_4 відповіла (за її поясненнями), що по-перше, вона не може покинути робоче місце, по-друге, вона спочатку хоче ознайомитись із актом розслідування, який їй не був наданий.

31 жовтня 2013 року складено акт про неявку ОСОБА_4 на перевірку знань, а 1 листопада 2013 року – акт про відмову від проходження перевірки знань (а.с. 51, 50 том 1).

Розпорядженням по ЦМтП від 1 листопада 2013 року № 568 запропоновано відсторонити від роботи ОСОБА_4 до моменту проходження перевірки знань (а.с. 53 том 1), з яким остання ознайомлюватись також відмовилась, про що складено акт (а.с. 54 том 1).

Як встановлено в судовому засіданні, фактично ОСОБА_4 була відсторонена від роботи з 4 листопада 2013 року, робочий час ОСОБА_4 у період 28 жовтня - 1 листопада 2013 року (нічна зміна з 28 на 29 жовтня та денна 1 листопада) позивачем був оплачений (а.с. 70-71 том 1).

4 листопада 2013 року ОСОБА_4 звернулась до адміністрації цеху з проханням провести щодо неї позачергову перевірку знань, яка була проведена у той же день (перевірка проводилась на знання нею ПБЕЕС, ПТЕЕС, Правил пожежної безпеки в Україні (А01.001-004), ВТІ та ІОТ (інструкції з охорони праці)) і за результатом якої ОСОБА_4 визнана такою, що вказану перевірку не пройшла (отримала незадовільний результат) (а.с. 60 том 1).

Розпорядженням від 5 листопада 2013 року № 575 запропоновано за незадовільну оцінку при проходженні позачергової перевірки знань по ПТЕЕС, ТБЕЕС та ВТІ електромонтера з обслуговування підстанцій ОСОБА_4 відсторонити від роботи до проходження позачергової перевірки знань, яка призначена на 4 грудня 2013 року; оплату заробітної плати за період підготовки до перевірки знань у в’язку із невиконанням ОСОБА_4 своїх посадових обов’язків не нараховувати (ч. 4 ст. 113 КЗпП України) (а.с. 55-56 том 1).

Як встановлено під час розгляду справи з 4 листопада 2013 року ОСОБА_4 не виконувала свої посадові обов’язки у зв’язку із відстороненням її від роботи та не отримувала заробітну плату (а.с. 70-78 том 1).

Наказом позивача від 15 листопада 2013 року № 62-ку «Про накладення дисциплінарних стягнень», крім іншого, за неналежне виконання своїх трудових обов’язків, передбачених п. 2.5 вкладиша до карти функціональних обов’язків, розділу 5 ВТІ 227-ГЕ.635-28-2008, що знайшло своє відображення в порушенні порядку оперативних перемикань 29 жовтня 2013 року, а також за порушення 31 жовтня 2013 року п. 3.1 ПВТР (а.с. 137-145 том 2) і п. 6.1 карти функціональних обов’язків, що знайшло своє відображення у невиконанні п. 1 розпорядження № 559 від 31 жовтня 2013 року та відмові від проходження позачергової перевірки знань по ПБЕЕС, ПТЕЕС та ВТІ, електромонтеру з обслуговування підстанцій ОСОБА_4 оголошена догана та позбавлено премії за жовтень 2013 року у розмірі 100% (а.с. 7, 55 том 2).

Як встановлено під час розгляд справи, зазначений наказ ОСОБА_4 не оскаржувався, нечинним, неправомірним, незаконним або протиправним не визнавався та не скасовувався, відповідно, є чинним.

4 грудня 2013 року була проведена позачергова перевірка знань ОСОБА_4 ПБЕЕС, ПТЕЕС, Правил пожежної безпеки в Україні (А01.001-004), ВТІ та ІОП, за результатом якої ОСОБА_4 знов визнана такою, що вказану перевірку не пройшла (отримала незадовільний результат) (а.с. 61 том 1).

Розпорядженням по ЦМтП від 17 грудня 2013 року 652 за незадовільну оцінку при проходженні повторної позачергової перевірки знань ОСОБА_4 відсторонено від роботи з 18 грудня (після виходу із відпустки до проходження позачергової перевірки знань на строк не менш 1 місяця; оплату заробітної плати за період підготовки до перевірки знань у в’язку із невиконанням ОСОБА_4 своїх посадових обов’язків не нараховувати (а.с. 57-58 том 1).

23 січня 2014 року була проведена позачергова перевірка знань ОСОБА_4 – перевірка знань ПБЕЕС, ПТЕЕС, Правил пожежної безпеки в Україні (А01.001-004), ВТІ та ІОТ, за результатом якої ОСОБА_4 знов визнана такою, що вказану перевірку не пройшла (отримала незадовільний результат) (а.с. 62 том 1).

Розпорядженням по ЦМтП від 24 січня 2014 року № 44 за незадовільну оцінку при проходженні повторної позачергової перевірки знань ОСОБА_4 знов відсторонено від роботи з 24 січня 2014 року; оплату заробітної плати за період простою (ч. 4 ст. 113 КЗпП України) у в’язку із невиконанням ОСОБА_4 своїх посадових обов’язків не нараховувати (а.с. 57-58 том 1).

Наказом (розпорядженням) позивача від 20 лютого 2014 року № 371 про припинення трудового договору із ОСОБА_4 останню звільнено за згодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України з посади електромонтера з обслуговування підстанції на підставі її заяви (а.с. 43 том 1).

31 березня 2014 року ОСОБА_4 звернулась до Іллічівського РВ міліції із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача, винних у невиплаті їй заробітної плати за період вересень 2013 року – лютий 2014 року; 31 березня 2013 року було відкрито кримінальне провадження № 12014050800000838 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України та внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 169, 173-174 том 1, 16 том 2).

21 жовтня 2014 року ОСОБА_4 звернулась до Іллічівського РВ міліції ще із однією заявою про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача, винних у відстороненні її від роботи з позбавленням права нарахування заробітної плати та 21 жовтня 2014 року було відкрито кримінальне провадження № 12014050800002833 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України та внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 172-173-174 том 1, 16 том 2).

Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області (провадження № 264/4164/16-к, 1-кс/264/405/2016) від 21 липня 2016 року надано дозвіл прокурору Маріупольської місцевої прокуратури № 2 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог законодавства про працю в діяльності посадових осіб ПАТ «ММК ОСОБА_8» при відсторонені та невиплаті заробітної плати ОСОБА_4, яку доручено провести з 22 серпня 2016 року Головному управлінню Держпраці у Донецькій області за період з 28 жовтня 2013 року по 20 лютого 2014 року; посадовим особам Головного управління Держпраці у Донецькій області під час документальної позапланової перевірки визначено перевірити наступні питання: дотримання вимог законодавства про працю в частини усунення, переведення відсторонення від посади електромонтера цеху № 635 мереж та підстанції ПАТ «ММК ОСОБА_8» ОСОБА_4 за період з з 28 жовтня 2013 року по 20 лютого 2014 року; дотримання вимог законодавства про працю щодо своєчасності та повноти виплати заробітної плати, дотримання строків встановлених законодавством та колективним договором відносно електромонтера цеху № 635 мереж підстанції ПАТ «ММК ОСОБА_8» ОСОБА_3 за період з 1 жовтня 2013 року по 1 березня 2014 року; дотримання вимог законодавства про працю при винесені розпоряджень виконуючим обов'язки начальника ЦМтП ПАТ «ММК ОСОБА_8» ОСОБА_13 від 1 листопада 2013 року № 568, 5 листопада 2013 року № 575, 17 грудня 2013 року № 652, 24 січня 2013 року № 41 про відсторонення ОСОБА_4 від роботи та невиплати їй заробітної плати, оскільки вказані розпорядження мають форму пропозицій, не погоджені з начальником управління компенсацій та пільг ОСОБА_16 та винесені посадовою особою, яка не мала на це повноважень; дотримання вимог законодавства про працю при проходженні ОСОБА_4 позачергової перевірки знань з ПТЕЕП, ПБЕЕП та виробничо-технічних інструкцій (а.с. 169-171 том 1, 18-20 том 2).

Суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 року № 408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами» встановлено , що у зв'язку із запровадженням ст. 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами передбачено надання дозволу Кабінету Міністрів України на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців державними інспекціями та іншими контролюючими органами за переліком згідно з додатком (за винятком перевірок стану підготовки до роботи енергетичних об'єктів суб'єктів електроенергетики та суб'єктів відносин у сфері теплопостачання) здійснюється шляхом прийняття відповідного розпорядження. Разом із цим надання дозволу на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців не потребується у разі, коли такі перевірки проводяться за рішенням суду, на вимогу службових осіб у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Як встановлено в судовому засіданні на виконання ували Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 липня 2016 року Головним управлінням Держпраці Головного управління у Донецькій області був прийнятий наказ № 876 від 15 серпня 2016 року про проведення позапланової перевірки позивача.

На підставі цього наказу та направлення на перевірку від 15 серпня 2016 року № 4.1/596 у період з 23 серпня 2016 року по 2 вересня 2016 року посадовими особами позивача, в.о. начальника контролю південного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області в м. Маріуполі ОСОБА_3, та головним державним інспектором відділу нагляду на підприємствах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Донецькій області м. Маріуполі ОСОБА_5, було проведено позапланову перевірку додержання позивачем законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманими працівниками, відповідність умов колективного договору діючому законодавству та їх виконання, додержання законодавства про працю, позачергової перевірки знань та виробничо-технічних інструкцій (а.с. 26 том 1), за наслідком якої складено акт від 2 вересня 2016 року № 05-20-3281/0025 (а.с. 12-34 том 1).

Як вбачається зі змісту цього акту (а.с. 28-30 том 1) при перевірки встановлені, крім іншого, порушення позивачем ст. 46 КЗпП України, відповідно до якої відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженою особою допускається у разі: відмови або ухилення від навчання, інструктажу та перевірки знань з охорони праці. Також зазначено, що перед щорічною перевіркою знань з питань охорони праці відповідних нормативно-правових документів безпосередньо для ОСОБА_4 не було організовано відповідне спеціальне навчання; для перевірки знань їй не було надано програми спеціального навчання з охорони праці з урахуванням специфіки виробництва; перевірка знань ОСОБА_4 була проведена без урахування функціональних обов’язків електромонтерів з обслуговування підстанцій; до складу комісії з проведення перевірки знань ОСОБА_4 не було залучено представника профкому або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці, - чим порушено ст.ст. 13, 14, 18 Закон України «Про охорону праці», п.п. 3.9, 3.10, 4.2, 4.3 НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці». В акті також зазначено, що відсторонення ОСОБА_4 від роботи у період з 1 листопада 2013 року по 20 лютого 2014 року на підставі розпоряджень в.о. начальника цеху мереж та підстанцій ОСОБА_13 без виплати їй заробітної плати згідно з ч. 4 ст. 113 КЗпП України також свідчить про порушення ст. 46 КЗпП України, так як керівництвом не було організоване спеціальне навчання ОСОБА_4 з охорони праці з урахуванням специфіки виробництва, крім цього, зазначено про порушення позивачем ч. 1 ст. 113 КЗпП України, якою передбачено, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (а.с. 28-30 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подавались зауваження до вказаного акту за змістом аналогічні поясненням, зазначеним у позовній заяві (а.с. 39-42 том 1), які, за переконанням позивача, відповідачами не були враховані при прийняті спірних рішень.

На підставі акту перевірки, враховуючи встановлення посадовими особами Держпраці під час її проведення порушень з боку позивача приписів ст. 46 та ч. 1 ст. 113 Кодексу законів про працю України, в.о. начальника контролю південного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області в м. Маріуполі ОСОБА_3 видано припис від 2 вересня 2016 року № 05-20-3281/0025-0013, яким позивача зобов’язано: 1) усунути порушення вимог ст. 46 КЗпП України в частині організації навчання з охорони праці електромонтера ОСОБА_4; 2) усунути порушення вимог ч. 1 ст. 113 КЗпП України в частини невиплати заробітної плати електромонтеру ОСОБА_4 в час простою; 3) надати інформацію до 2 жовтня 2016 року про стан виконання заходів. Також у приписі зазначено про необхідність до 2 листопада 2016 року інформувати інспектора праці про вжиті заходи щодо виконання припису (а.с. 35-36 том 1).

Крім цього в.о. начальника контролю південного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області в м. Маріуполі ОСОБА_3 складено подання від 2 вересня 2016 року № 4.1/94 про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб позивача, у якому викладено прохання до позивача притягнути до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, винних у вчиненні правопорушень, зазначених в акті перевірки № 05-20-3281/0025, та надати до Головного управління Держпраці у Донецькій області у термін до 2 жовтня 2016 року копію наказу про притягнення вказаних осіб до відповідальності (а.с. 37 том 1).

Будучи не згодним із висновками, викладеними в акті перевірки № 05-20-3281/0025 та прийнятими на його підставі приписом та поданням від 2 вересня 2016 року, позивач звернувся до суду із даним позовом (а.с. 4-11 том 1).

Розглядаючи адміністративну справу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При розгляді позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування акту позапланової перевірки дотримання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування та зайнятість населення від 2 вересня 2016 року № 05-20-3281/0025, виданого в.о. начальника контролю південного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області в м. Маріуполі ОСОБА_3, - суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі з боку органів державної влади.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суд зазначає, що КАС України не містить визначення термінів «нормативно-правовий акт» та «правовий акт індивідуальної дії», разом із цим за усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно-правовий – це акт, виданий суб’єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов’язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування; правовий акт індивідуальної дії - виданий суб’єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов’язкових правил поведінки та стосується прав і обов’язків чітко визначеного суб’єкта (суб’єктів), якому він адресований.

Обов’язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії, є його юридичний характер, тобто, обов’язковість його приписів для відповідного суб’єкта (суб’єктів), дотримання якої забезпечується певними правовими механізмами.

Оскаржуваний позивачем акт позапланової перевірки не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 КАС України, так як не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов’язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, та є виключно носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб’єктами господарювання, документом, на підставі якого контролюючим органом приймаються відповідні рішення, які є обов’язковими для виконання суб’єктами господарювання. Оцінка зазначеного акту (в тому числі й оцінка викладених у ньому висновків перевірки) може надаватись судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта як доказу вчинення особою правопорушення при розгляді відповідного спору, так як правові наслідки для суб’єкта господарювання, щодо якого складений акт перевірки, в тому числі негативні, несе (може нести) акт індивідуальної дії, прийнятий суб’єктом владних повноважень на підставі висновків перевірки, зазначених у акті (припис, постанова про накладення штрафу і т.п.) - саме він (акт індивідуальної дії) має вплив на права та обов'язки особи.

Виходячи із завдань КАС України, як то - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення прав.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що акт перевірки позивача не несе (безпосередньо) для комбінату негативних наслідків, за висновком суду належним способом захисту порушеного права позивача як суб’єкта господарювання (у випадку констатації такого порушення) може бути визнання неправомірним (протиправним, незаконним) та скасування спірного рішення (акта індивідуальної дії), прийнятого на підставі акту перевірки; відповідно, вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування акту перевірки не підлягають задоволенню у зв`язку із тим, що обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права та не несе для позивача негативних наслідків.

Враховуючи наведене, у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування припису від 2 вересня 2016 року № 05-20-3281/0025-0013, виданого в.о. начальника контролю південного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області в м. Маріуполі ОСОБА_3, суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженому Наказом Міністерства соціальної політики України 2 липня 2012 року № 390, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за № 1291/21603 (Порядок № 390), цей Порядок встановлює процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, визначених Конвенціями Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року № 1985-IV, та № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року № 1986-IV, Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059 „Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)”, Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 386.

Згідно п. 7 цього Порядку у разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Відповідно до преамбули Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Абз. 7 ч. 4 ст. 4 Закону № 877-V передбачено, що виключно законами встановлюються <�…> перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Згідно ч. 7 ст. 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п’яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до ч. 8 зазначеної статті припис – це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання; видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 877-V невиконання приписів <�…> щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 21 Закону № 877-V суб'єкт господарювання має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (контролю).

Пунктом 8 Порядку № 390 передбачена можливість оскарження рішення інспектора у порядку, встановленому законодавством.

Суд вважає за необхідне зазначити, що контроль за виконанням припису з боку державних інспекторів праці є обов’язковим, і після закінчення терміну, встановленого у приписі для усунення виявлених порушень, у інспектора виникає право на проведення на підприємстві повторної контрольної перевірки виконання припису. У разі ж виявлення порушень, які не були усунуті, в обов’язковому порядку виноситься повторний припис. Після перевірки виконання припису державний інспектор праці аналізує виявлені правопорушення з обов’язковим наступним реагуванням - направляє матеріали до правоохоронних органів, складає протоколи про адміністративні правопорушення (форма такого протоколу знову ж таки затверджена Наказом Мінсоцполітики від 2 липня 2012 року № 390).

Таким чином, припис, виданий за результатом перевірки суб’єкта господарювання посадовими особами органів Держпраці України є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України.

При вирішенні питання щодо правомірності/неправомірності припису від 2 вересня 2016 року № 05-20-3281/0025-0013, виданого в.о. начальника контролю південного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області в м. Маріуполі ОСОБА_3, суд виходить з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні зазначеним приписом зобов’язано позивача усунути порушення: ст. 46 КЗпП України в частині організації навчання з охорони праці електромонтере ОСОБА_4 та ч. 1 ст. 113 КЗпП України – в частині невиплати ОСОБА_4 заробітної плати за час простою (а.с. 35-36 том 1).

Згідно ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Як вбачається з акту розслідування від виробничих несправностей від 30 жовтня 2013 року № 15/13 та Наказу позивача від 15 листопада 2013 року № 62-ку «Про накладення дисциплінарних стягнень», ОСОБА_4 було визнано винною у неналежному виконанні своїх трудових обов’язків 29 жовтня 2013 року, передбачених п. 2.5 вкладиша до карти функціональних обов’язків, розділу 5 ВТІ 227-ГЕ.635-28-2008, а також порушенні 31 жовтня 2013 року п. 3.1 ПВТР і п. 6.1 карти функціональних обов’язків (невиконанні п. 1 розпорядження № 559 від 31 жовтня 2013 року та відмові від проходження позачергової перевірки знань по ПБЕЕС, ПТЕЕС та ВТІ) (а.с. 45-49 том 1, а.с. 7, 55 том 2). Тобто, позивача фактично визнано винною у порушенні нормативно-правових приписів, які за своїм характером є технічними нормативно-правовими актами локальної дії, якими встановлені організаційні й технічні вимоги до експлуатації електроустановок та електрообладнання. Як вже зазначалось судом, наказ позивача № 62-ку, яким ОСОБА_4 визнана винною у порушенні зазначених вище нормативно-правових приписів, станом на час проведення перевірки позивача та станом на час розгляду даної справи не був оскаржений, не визнавався нечинним, неправомірним, незаконним або протиправним, не скасовувався, відповідно, є чинним.

Розпорядженням № 559 від 31 жовтня 2013 року ОСОБА_4 у зв’язку із встановленням в її діях порушень технічних вимог до експлуатації електроустановок та електрообладнання, було вирішено направити на позачергову перевірку знань ПТЕЕС, ПБЕЕС та ВТІ.

При цьому, відсторонення ОСОБА_4 від роботи не відбувалось і 1 листопада вона заступила на зміну.

Разом із цим розпорядженням по ЦМтП від 1 листопада 2013 року № 568 у зв’язку із її неявкою на позачергову перевірку знань ПТЕЕС, ПБЕЕС та ВТІ на підставі п. 2.19 ПТЕЕС і п. 2.1.10 було запропоновано відсторонити від роботи ОСОБА_4 до моменту проходження нею перевірки знань (а.с. 53 том 1).

Таким чином фактично ОСОБА_4 була відсторонена від роботи з 4 листопада 2013 року на підставі ст. 46 КЗпП України (ухилення від перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони).

4 листопада 2013 року ОСОБА_4 проходила позачергову перевірку знань ПБЕЕС, ПТЕЕС, Правил пожежної безпеки в Україні (А01.001-004), ВТІ та ІОТ (інструкції з охорони праці), за результатом якої визнана такою, що вказану перевірку не пройшла (отримала незадовільний результат) (а.с. 60 том 1).

У період з 5 листопада 2013 року по 20 лютого 2014 року ОСОБА_4 відсторонялась від роботи у зв’язку із незадовільними оцінками при проходженні нею позачергової перевірки знань по ПТЕЕС, ТБЕЕС та ВТІ (п. 2.17, 2.19 ПТЕЕС, п. 3.17 НПАОП 0.00-4.12-05, ч.ч. 6-7 ст. 18 Закону України «Про охорону праці», п. 1.18 ГНД 34.12.102-2004).

При вирішенні питання щодо дотримання позивачем процедури перевірки знань ОСОБА_4, суд зазначає наступне.

ПТЕЕС та Положення про спеціальну підготовку і навчання з питань технічної експлуатації об'єктів електроенергетики, затвердженим Наказом Міністерства палива та енергетики України від 9 лютого 2004 року № 75, якими врегламентовано проведення перевірки знань працівників правил технічної та технологічної експлуатації електроустановок, не містять приписів щодо обов’язкового проведення позачергової перевірки знань працівника щодо технічної та технологічної експлуатації електроустановок споживачів проведення відповідного навчання.

Разом із цим, як вбачається з матеріалів справи 4 листопада, 4 грудня 2013 року та 23 січня 2014 року ОСОБА_4 отримала незадовільну оцінку під час перевірки знань не лише з питань ПТЕЕС та ВТІ (правил технічної та технологічної експлуатації електроустановок), але й ПБЕЕС, який є нормативно-правовим актом з охорони праці.

Відповідно до абз. 7 п. 2.13 ПТЕЕС перевірка знань електротехнічних та електротехнологічних працівників щодо вимог цих Правил може проводитись разом із перевіркою знань з питань охорони праці та пожежної безпеки. У разі створення єдиної комісії для перевірки знань з питань технічної експлуатації електроустановок споживачів, охорони праці та знань з пожежної безпеки склад цієї комісії та оформлення результатів перевірки знань повинні відповідати вимогам ГНД 34.12.102-2004, НПАОП 0.00-4.12-05, НАПБ Б.02.005-2003.

Згідно п. 1.7 ГНД 34.12.102-2004 (Положення про спеціальну підготовку і навчання з питань технічної експлуатації об'єктів електроенергетики, затверджене наказом Міністерства палива та енергетики України від 9 лютого 2004 року № 75) працівники електроенергетики проходять такі форми навчання з питань технічної експлуатації: спеціальна підготовка; періодичне навчання в спеціалізованих навчальних закладах; щорічне навчання на підприємстві електроенергетики; стажування; дублювання; протиаварійні тренування; інструктажі.

Відповідно до п. 3.2 цього Положення спеціальна підготовка працівників електроенергетики проводиться: до початку самостійного виконання своїх функціональних обов'язків; у разі переведення працівника на іншу роботу або призначення його на іншу посаду, що потребує додаткових знань з питань технічної експлуатації або додаткових практичних навичок; у разі перерви в роботі на займаній посаді (професії) понад один рік. Працівники електроенергетики, які мають повну вищу, базову вищу або професійно-технічну освіту, а також працівники, які переводяться на інше робоче місце або мали перерву в роботі, у тому числі більше одного року, можуть проходити спеціальну підготовку безпосередньо на об'єктах електроенергетики без додаткового навчання в СНЗ.

Згідно п. 10.1 ГНД 34.12.102-2004 види перевірок знань працівників електроенергетики, порядок і періодичність їх проведення визначаються нормативно-технічним документом "Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила".

Згідно п. 10.3 ГНД 34.12.102-2004 перевірка знань працівників електроенергетики з питань технічної експлуатації може проводитись разом з перевіркою знань з

питань охорони праці. У разі створення єдиної комісії для перевірки знань з питань технічної експлуатації та охорони праці склад цієї комісії повинен відповідати вимогам цього Положення та Типового положення про навчання з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15.

З наведених вище нормативно-правових приписів вбачається, що при перевірки знань працівників з питань технічної експлуатації не вимагається проведення обов’язкового навчання перед перевіркою знань.

Разом із цим згідно п. 2.1.1 ПБЕЕС порядок навчання і перевірки знань працівників має бути відповідним до галузевого положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці.

Згідно п. 3.8 НПАОП 0.00-4.12-05 (Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затверджене Наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15) перед перевіркою знань з питань охорони праці на підприємстві для працівників організується навчання: лекції, семінари та консультації.

Суд зазначає, що зазначеним документом не передбачено виключень щодо застосування обов’язкового навчання перед перевіркою знань нормативних документів з питань охорони праці – в тому числі виключень щодо перевірки знань при порушенні працівниками правил технічної та технологічної експлуатації електроустановок.

Відповідно, проведення перевірки знань ОСОБА_4 щодо нормативних документів з питань охорони праці (до яких відносяться ПБЕЕС) без попереднього проведення навчання є неправомірною.

Щодо обов’язкової участі у складі комісії, яка проводила перевірку знань ОСОБА_4, представника профспілки або уповноваженої найманими представниками особи з питань охорони праці, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3.10 НПАОП 0.00-4.12-05 перевірка знань працівників з питань охорони праці на підприємстві здійснюється комісією з перевірки знань з питань охорони праці підприємства, склад якої затверджується наказом керівника. Головою комісії призначається керівник підприємства або його заступник, до службових обов'язків яких входить організація роботи з охорони праці, а в разі потреби створення комісій в окремих структурних підрозділах їх очолюють керівник відповідного підрозділу чи його заступник. До складу комісії підприємства входять спеціалісти служби охорони праці, представники юридичної, виробничих, технічних служб, представник профспілки або вповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці.

Таким чином, участь у складі комісії, яка проводить перевірку знань з питань охорони праці, представника профспілки або уповноваженої найманими представниками особи з питань охорони праці, є обов’язковою.

Суд критично ставиться до доводів позивача про необов’язковість участі такого представника у комісії, яка створюється не у масштабі підприємства, а у його структурному підрозділі - враховуючи, що підставою залучення до участі зазначеної особи є дотримання , перш за все, принципу об’єктивності проведення перевірки знань, так як остання проводиться переважно керівними посадовими особами працедавця; крім цього, передбачення п. 3.10 НПАОП 0.00-4.12-05 створення відповідної комісії в структурному підрозділі підприємства не «виводить» цей підрозділ за межі цього підприємства, а тому термін «комісія підприємства» охоплює, за висновком суду, як комісію, яка створена з посадових осіб підприємства (з його різних структурних підрозділів), так і комісію, створену на цьому підприємстві з посадових осіб структурного підрозділу зазначеної юридичної особи.

Як встановлено в судовому засіданні у складі комісії, яка приймала іспити у ОСОБА_4, не брав участь представник профспілки або уповноважена найманими представниками особа з питань охорони праці (а.с. 60-62 том 1), що свідчить на порушення позивачем вимог законодавства щодо складу цієї комісії.

Враховуючи наведені вище нормативно-правові, беручи до уваги недотримання позивачем чинних нормативно-правових приписів щодо підстав відсторонення ОСОБА_4 з 4 листопада 2013 року по 20 лютого 2014 року від роботи (порушення процедури перевірки знань з охорони праці (ПБЕЕС), порушення при створенні комісії з перевірки знань ОСОБА_4М.), суд дійшов висновку, що таке відсторонення відбулось із порушенням вимог нормативно-правових документів, а тому є неправомірним.

Разом із цим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається зі спірного припису у ньому міститься вимога щодо усунення позивачем порушення ч. 1 ст. 113 КЗпП України в частині невиплати заробітної плати електромонтеру ОСОБА_4 за час простою (а.с. 35-36 том 1), згідно з якою час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Відповідно до ч. 1 ст. 34 КЗпП України простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Термін «простій» застосовується тоді, коли йдеться мова про зупинення роботи всього підприємства, його структурного підрозділу, конкретного робочого місця (або декількох місць), тобто, під час простою на підприємстві не виконуються певні роботи.

Відсторонення фізичної особи від роботи (про яке йдеться у ст. 46 КЗпП України) - це усунення цієї особи від виконання роботи, передбаченої її функціональними обов’язками (при цьому не відбувається обов’язкового простою в роботі на цьому робочому місці підприємства - найчастіше при відстороненні працівника від роботу виконання цієї роботи доручається іншому працівникові).

Тобто, «простій» та «відсторонення від роботи» є різними юридичними поняттями, якими позначаються різні факти та події, регулюються різними нормативно-правовими приписами.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 було саме відсторонено від виконання її функціональних обов’язків, при цьому «простою» в роботі на її робочому місці не відбувалось.

Суд зазначає, що вимоги, що містяться у припису відповідачі, є обов’язковими до виконання.

При цьому суд згідно ст. 162 КАС України позбавлений права вносити зміни до оспорюваного рішення (припис). Крім цього, вказане рішення приймається уповноваженою посадовою особою органу Держпраці на виконання її дискреційних повноважень.

Враховуючи наведене вище, суд вважає за необхідне визнати спірний припис в цій частині таким, що прийнятий без врахування всіх обставин, що мали бути з’ясовані під час проведення перевірки позивача, тобто, є необґрунтованим та відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України - неправомірним.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування припису від 2 вересня 2016 року № 05-20-3281/0025-0013, виданого в.о. начальника контролю південного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області в м. Маріуполі ОСОБА_3, в частині вимоги до позивача про усунення порушень ст. 46 КЗпП України в частині організації навчання електромонтера ОСОБА_4, суд зазначає таке.

Відповідно до наказу (розпорядження) позивача від 20 лютого 2014 року № 371 про припинення трудового договору із ОСОБА_4, останню звільнено за згодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України з посади електромонтера з обслуговування підстанції на підставі її заяви (а.с. 43 том 1).

Беручи до уваги, що навчання на підприємстві відбувається саме стосовно працівників цього підприємства, враховуючи, що ОСОБА_4 станом на час розгляду адміністративної справи (й станом на час прийняття відповідачем спірного рішення) звільнена з посади електромонтера з обслуговування підстанцій ПрАТ «ММК ОСОБА_8», суд дійшов висновку, що в цій частині припис також є неправомірним та підлягає скасуванню.

Враховуючи, що третя вимога припису (надати інформацію до відповідача до 2 жовтня 2016 року про стан виконання заходів припису) є похідною від перших двох вимог, в цій частині припис також підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності винуватих посадових осіб від 2 вересня 2016 року № 4.1/94, видане в.о. начальника контролю південного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області в м. Маріуполі ОСОБА_3, суд зазначає таке.

Згідно п. 7 Порядку № 390 у разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства, зокрема, в передбачених законом випадках державний інспектор має право (або зобов’язаний): направити матеріали до правоохоронних органів, складати протоколи про адміністративні правопорушення (форма такого протоколу затверджена Порядком № 390), виносити постанови про накладення штрафу тощо.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) <�…> у разі необхідності вжиття інших заходів реагування протягом п’яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Згідно ч. 9 ст. 7 Закону № 877-V розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов'язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу).

Суд зазначає, що ані Законом № 877-V, ані Порядком № 390 не передбачено складання «подання». Крім цього, розпорядчий документ передбачає (має передбачати) певну вимогу щодо усунення порушень, а не прохання або пропозицію. При цьому чинними нормами не передбачено будь-яких негативних наслідків для особи, щодо якої його прийнято, за невиконання цього подання (як то: застосування штрафу, позбавлення права проводити певні роботи, застосування адміністративної або кримінальної відповідальності та т.і.).

Таким чином, подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності винуватих посадових осіб від 2 вересня 2016 року № 4.1/94, видане в.о. начальника контролю південного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області в м. Маріуполі ОСОБА_3, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов’язків для нього або настання негативних наслідків.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню у зв`язку із тим, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає об'єкту порушеного права, а спірне рішення не несе для позивача негативних наслідків.

Враховуючи наведене, у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

На підставі викладеного вище, беручи до уваги встановлені судом обставини суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення адміністративного позову позивача.

Керуючись ст. 2, ст. 69-71, ст. 86, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ОСОБА_6» до Головного управління Держпраці у Донецькій області, в.о. начальника контролю південного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області в м. Маріуполі ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_4, головний державний інспектор відділу нагляду на підприємствах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Донецькій області м. Маріуполі Уколов ОСОБА_7, про визнання протиправним та скасування акту позапланової перевірки, визнання протиправним та скасування припису, визнання протиправним та скасування подання – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис від 2 вересня 2016 року № 05-20-3281/0025-0013 про усунення Приватним акціонерним товариством «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ОСОБА_6» порушень законодавства, виданий в.о. начальника контролю південного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області в м. Маріуполі ОСОБА_3

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні в присутності представників позивача; представника першого відповідача, яка одночасно є другим відповідачем у справі; третіх осіб, які не заявляють вимог на предмет спору, на стороні відповідачів першої третьої особи.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений та підписаний у відповідності з ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Волгіна Н.П.