ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
28 березня 2017 року
справа № 804/7691/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.
суддів: Сафронової С.В. Мельника В.В.
за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Криворізького північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернулось до суду з вищевказаним позовом, в якому просило:
- стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі витрати, понесені Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу у зв'язку з виплатою пенсій громадянам: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 у зв'язку з втратою годувальників, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за березень-травень 2014 року включно в розмірі 5411,35 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно чинного законодавства України витрати, понесені позивачем на виплату пенсій особам, яким призначено пенсії у зв'язку з втратою годувальників, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, підлягають відшкодуванню відповідачем. Позивач зазначає, що протягом серпня-жовтня 2013 року направляв відповідачу акти звірок витрат по виплаті вищевказаних пенсій, проте відповідач відмовляється включати до актів щомісячної звірки витрати по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та пенсій, пов'язаних із втратою годувальника вищеозначеним фізичним особам.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що позивачем не надано суду довідок МСЕК про наявність причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням, отруєнням або трудовим каліцтвом, як це передбачено Інструкцією про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженою Наказом Міністерства охорон здоров'я України від 15.11.2005 №606. Щодо громадян ОСОБА_12 та ОСОБА_13 зазначено, що позивачем не надано доказів того, чи мали вказані громадяни право на отримання страхових виплат відповідно до ст.33 Закону саме на момент смерті потерпілого.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Криворізьке північне об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки МСЕК про наявність або відсутність причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом до Пенсійного фонду не подаються, а відтак висновки щодо недоведеності причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням, як наслідок відмовою у позову, є необґрунтованими. Крім того, позивач наголошує, що йому було надано для призначення пенсій по втраті годувальника повні пакети документів, в результаті чого управлінням призначено пенсії по втраті годувальників, які померли внаслідок трудового каліцтва, відшкодування витрат на які повинні бути понесені відповідачем.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з березня по травень 2014 року позивач виплатив фізичним особам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 пенсії у зв'язку з втратою годувальників, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в розмірі 5411,35 грн., що підтверджується таблицями розбіжностей до акту щомісячної звірки витрат та списками осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що складені позивачем та які знаходиться у матеріалах справи.
Протягом вищевказаного періоду позивач направляв на адресу відповідача акти звірки витрат по виплаті пенсій потерпілим, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій, пов'язаних із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проте відповідач відмовився включати до актів щомісячної звірки витрати позивача по громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 2008 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими поховання; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням визначені у статті 25 Основ. Усі види страхування, крім медичного, включають в себе допомогу на поховання. Так, зокрема, до пенсійного страхування входить допомога на поховання пенсіонерів; до страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, - допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); до страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання - допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
У статті 21 цього Закону визначені соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом. Так, у разі настання страхового випадку Фонд у встановленому законом порядку має, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Згідно з абзацом другим частини дев'ятої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Аналіз зазначених положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Зазначена позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23 квітня 2013 року у справі №21-108а13 та від 23 травня 2011 року у справі № 21-48а11.
Враховуючи те, що матеріали справи не містять підтвердження наявності причинного зв'язку смерті потерпілих з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, отриманим внаслідок нещасного випадку на виробництві для відшкодування Відділення виконавчої дирекції Фонду органу Пенсійного Фонду витрат, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які перебували на утриманні таких постраждалих осіб, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимоги в цій частині.
Поряд з цим, колегія суддів акцентує увагу заявника апеляційної скарги про те, що в даній справі предметом спору є відшкодування витрат понесених Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровській області відповідним відділенням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, а не призначення пенсії по втраті годувальника, а відтак твердження щодо відсутності потреби особи надати висновок МСЕК про наявність причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом є необґрунтованими.
Щодо відмови Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі у відшкодуванні витрат понесених Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу по громадянам ОСОБА_12 та ОСОБА_13, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 33 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є, серед іншого, жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють.
Статтею 36 Закону № 1058-IV встановлено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
З огляду на наведене, страхові виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 1105-ХІV Фонд виплачує у разі настання страхового випадку виключно особам, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону), перелік яких міститься у статті 33 зазначеного Закону. У разі якщо особи, яким призначені пенсії у зв'язку з втратою годувальника, не підпадають під визначений статтею 33 Закону № 1105-ХІV перелік осіб, які мають право на одержання страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника, витрати, понесені органом ПФУ у зв'язку з виплатою та доставкою таких пенсій, не підлягають відшкодуванню Фондом.
Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів того, що громадяни ОСОБА_12 та ОСОБА_13 мали право на отримання страхових виплат на момент смерті потерпілого, колегія суддів робить висновок щодо правомірності відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Криворізького північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Д.В. Чепурнов
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: В.В. Мельник
