Головуючий у першій інстанції Ільченко

Доповідач Сєвєрова Є. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2017 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Гірняк Л.А., Таварткіладзе О.М.,

при секретарі - Поліхрановій Ю.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 04 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності на квартиру,

в с т а н о в и л а:

03.06.2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зазначеним позовом до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, посилаючись на те, що вона є власником квартири під №26 і приміщення горища, площею 150,00 кв.м., розташованих в будинку №62 по вул. Катерининській в м. Одеса, і зі згоди власників прилеглих квартир провела реконструкцію у належній їй вказаній квартирі та приміщення горища з улаштуванням прибудови, під час якої шляхом об’єднання цих вищевказаної квартири і приміщення горища в одне приміщення улаштувала дворівневу квартиру, загальною площею 292,2 кв.м., жилою площею 250,7 кв.м., підсобною площею 40,2кв.м., корисною площею 290,9 кв.м.

Згідно з технічним висновком №2 – 01 – АС, СПД «Баев» дана квартира відповідає вимогам держкомітету по будівництву, архітектурі й житловій політиці України.

Просить визнати за нею право власності на прибудоване нежитлове підсобне приміщення,загальною площею 70,00 кв.м., а взагалі на дворівневу квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 296,3 кв.м.

Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 04 липня 2008 р. позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, яка є власником квартири АДРЕСА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вважаючи, що прийнятим рішення порушені її права та інтереси просить заочне рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ, заслухавши суддю – доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником квартири під № 26, розташованої на другому поверсі двоповерхового житлового будинку № 62 по вул. Катерининській в м. Одері, що складається в цілому з двох житлових кімнат, житловою площею 38,9 кв.м., загальною площею 76,3 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу від 10.08.2005 року, посвідченого Шостою Одеською державною нотаріальною конторою за р.№ 2-3244, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 22.08.2005 року (а.с.6-8).

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 12.09.2007 року по цивільній справі № 2-7814/07 визнано за ОСОБА_2 право власності на приміщення горища, площею 150,00 кв.м., розташованого в житловому будинку № 62 по вул.Катерининській в м. Одесі, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 11.10.2007 року (а.с.13-14).

Зазначене рішення скасовано рішенням апеляційного суду Одеської області від 01.12.2016 року (а.с.).

В 2008 році ОСОБА_2, з метою покращення своїх житлових умов, об'єднано квартиру під № 26 з приміщенням горища та улаштовано прибудову, в результаті чого була утворена дворівнева квартира, загальною площею 292,2 кв.м., жилою площею 250,7 кв.м., підсобною площею 40,2 кв.м. і корисною площею 290,9 кв.м., яка в цілому складається з : восьми жилих кімнат площею 11,60 кв.м., 25,60 кв.м.. 17,90 кв.м., 65,50 кв.м., 84,80 кв.м., 11,90 кв.м., 23,10 кв.м. і 10,30 кв.м.; двох санвузлів площею 3,8 кв.м. і 6,8 кв.м.; котельної площею 2,6 кв.м.; коридору площею 20,2 кв.м.; балкону площею 1,3 кв.м.; підсобного приміщення площею 6,8 кв.м.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що позивач провела перебудову зі згоди власників прилеглих квартир, проведена позивачем реконструкція квартири не призвела до порушень прав власників інших квартир вказаного житлового будинку та не порушує санітарно-технічних вимог і правил експлуатації цього будинку, відповідно до технічного висновку, виготовленого СПД „ОСОБА_4В.", що відповідає нормам статті 383 ЦК України.

Проте до такого висновку суд дійшов із порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про планування і забудову територій», що діяв під час виникнення спірних правовідносин, будівництво об'єктів містобудування має здійснюватися відповідно до проектної документації.

Відповідно до ст. 29 цього Закону, дозвіл на виконання будівельних робіт – документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Як передбачено ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів. Фізичні і юридичні особи зобов'язані отримувати в установленому законодавством порядку дозвіл на виконання робіт, пов'язаних з будівництвом нового об'єкта архітектури.

Відповідно до п. 1.4.5. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17 травня 2005 року, для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи:

- копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення;

- копія поверхових планів, завірених в установленому порядку;

- проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку,

- згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» встановлено, що однією із основних вимог містобудування є забезпечення будівництва об'єктів відповідно до затверджених в установленому порядку проектів цих об'єктів.

Проте, наведені вимоги законодавства ОСОБА_2 дотримані не були.

Відповідно до ст.376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, а особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму ВССУ №6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» при розгляді справ цієї категорії судам слід мати на увазі, що спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання. У зв’язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати наявність спору про право.

Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об’єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.

Матеріали справи свідчать про те, що питання прийняття об’єкта до експлуатації не було предметом розгляду компетентного державного органу, відтак суд першої інстанції порушив норми матеріального права, вважаючи наявним спір про право, тому рішення суду не відповідає вимогам законності та обгрунтованості та підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову у задоволенні позову з огляду на викладені обставини.

Керуючись ст.304,п.2ч.1ст.307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 липня 2008 року скасувати, ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності на квартиру відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: