Справа № 291/250/17

2-а/291/24/17

Україна

Ружинський районний суд Житомирської області

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

28 березня 2017 року

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Грек М.М.,

за участю секретаря - Кащук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Ружині Житомирської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області,Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Житомирської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання здійснити перерахунок, нарахування та виплату щорічної грошової допомоги,

в с т а н о в и в:

03.03.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області, Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо нарахування та виплати в 2016 році йому одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" , та зобов'язати відповідачів здійснити перерахунок і нарахувати та виплатити йому щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік як учаснику бойових дій в розмірі, передбаченому ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тобто в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з врахуванням раніше виплачених сум.

В суд позивач подав заяву, в якій просить справу слухати у його відсутність, позовні вимоги підтримує.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, подали до суду заяви, в яких просять справу слухати у їх відсутність, позовні вимоги не визнають.

З письмового заперечення, поданого до суду Житомирським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат , вбачається, що підставою для відмови позивачу у задоволенні заяви останнього про виплату грошової допомоги до 5 травня в розмірі , передбаченому ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни , гарантії їх

соціального захисту" є п.26 Прикінцевих положень Бюджетного кодексу України, відповідно до якого передбачено, що положення ст.12 вказаного Закону застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які на даний час не визнанні неконституційними.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.

На підставі посвідчення НОМЕР_1 судом встановлено та не заперечується сторонами те, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій і, відповідно, право на пільги передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

В 2016 році ОСОБА_1 виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік у розмірі 920 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.03,2016р. № 141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".

Листом від 21.02.2017 р. №11/552 Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат повідомив на заяву позивача про те, що затверджені на 2016 рік обсяги видатків для виплати разової грошової допомоги ветеранам війни відповідають розмірам допомоги, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016р.№141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", а саме: учасникам бойових дій - в розмірі 920 грн.

Відповідно до ст. 12 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції , викладеній Законом України " Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998р., щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч.1 ст. 17 вказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Згідно з ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України Бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України.

Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу.

Законом України від 28.12.2014 р. " Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Вказані положення є чинними та не визнані Конституційним судом України не конституційними.

Кабінетом Міністрів України на виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України прийнято постанову від 02.03.2016 року "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".

Підпунктом 2 пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України установлено, що у 2016 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій проводиться в розмірі 920 гривень.

З матеріалів справи встановлено, що вказану грошову допомогу в 2016 році позивачу виплачено у розмірі, встановленому вищевказаною постановою КМ України, - в сумі 920 грн.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою ст.17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-11/2012 від 25 січня 2012 року у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статі 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої ст.9 КАС України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України, суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності.

Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 10 лютого 2016 року по справі №21-6508а15, є помилковим, оскільки спірні правовідносини у вказаній справі виникли щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у 2014 році (квітні 2014 року), коли одночасно діяли Закон України від 22.10.1993 року "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в постанова Кабінету Міністрів України від 16.04.2014 року № 102 "Деякі питання виплати у 2014 році грошової допомоги, передбаченої Законами України" Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань, яка суперечила вищевказаному Закону.

Щодо доводів позивача, що виплата йому щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі меншому ніж встановлено ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практиці Європейського суду з прав людини та положенням Конституції України про неможливість звуження соціальних гарантій, встановлених державою, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 р. у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.

Конституційний Суд України в рішенні від 25.01.2012р. № 3-рп/2012 зазначив, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування кожного на достатній життєвий рівень.

Конституційний Суд України виходить із того, що додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов'язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України.

Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість її фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст.17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Невід'ємною складовою здійснення правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов'язок виконання соціальної політики держави.

Одним із таких органів є Кабінет Міністрів України, який згідно з п. 2 ч. 1 ст.20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" забезпечує проведення державної соціальної політики, соціальний захист громадян та вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2016 рік позивачу повинна була бути виплачена у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України, тобто в розмірі 920 грн., що і було зроблено.

Зазначене узгоджується з позицією Вищого адміністративного Суду України, викладеною в ухвалах ВАС України від 12.01.2017р. по справі №345/3419/16-а , від 12.01.2017р. по справі №345/3646/ 16-а, від 01.03.2017р. по справі №750/10215/16-а, від 06.03.2017р. по справі №343/2287/16-а, від 09.03.2017р. №345/3736/16-а тощо.

З вказаних підстав суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю.

Керуючись ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту", Пунктом 26 розділу VІ "Прикінцкві і перехідні положення" Бюджетного кодексу України ( в редакції Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 року), Постановою КМ України від 02.03.2016р. № 141, ст.ст. 17, 158-163, 167, 186 КАС України , суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подається через Ружинський районний суд до Житомирського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:

М. М. Грек