П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2017 року смт Муровані Курилівці

Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Тучинська Н.В., отримавши адміністративний матеріал, який надійшов від головного державного інспектора праці управління Держпраці у Вінницькій області ОСОБА_1, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: првул. Тімярязєва, буд. 18 в смт Муровані Курилівці Вінницької області, працюючого головним лікарем КУ "Мурованокуриловецька лікарня планового лікування", громадянина України, ід. № НОМЕР_1, паспорт серії № 450510, -

В С Т А Н О В И Л А:

15 березня 2017 року до Мурованокуриловецького районного суду направлено протокол про те, що головний лікар КУ "Мурованокуриловецька лікарня планового лікування" ОСОБА_2, будучи посадовою особою, що має право приймати та звільняти з роботи, не забезпечив неухильного дотримання законодавства про працю. Зокрема, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що в порушення ст. 147 КЗпП України звільнив із займаної посади ОСОБА_3 за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, і що при прийнятті такого рішення керівником не було враховано, що відносно ОСОБА_3 раніше дисциплінарні стягнення не застосовувались. Рішенням Мурованокуриловецького районного суду від 22 лютого 2017 року визнано незаконним та скасовано наказ № 127 від 22 грудня 2016 року "Про дисциплінарне стягнення та звільнення" в частині звільнення ОСОБА_3.

На ствердження незабезпечення керівником КУ "Мурованокуриловецька лікарня планового лікування" ОСОБА_2 неухильного дотримання законодавства про працю, головний державний інспектор праці, подав до суду протокол про вчинення адміністративного правопорушення № 02-19-49/64 від 06 березня 2017 року, акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 02-19-49/137 від 06 березня 2017 року, контракт з головним лікарем комунальної установи "Мурованокуриловецька лікарня планового лікування" від 30 вересня 2016 року, наказ № 65 про прийняття на роботу ОСОБА_3, особову картку ОСОБА_3, наказ № 127 від 22 грудня 2016 року "Про дисциплінарне стягнення та звільнення", протокол засідання профспілкового комітету Мурованокуриловецької районної організації профспілки працівників охорони здоров'я від 22 грудня 2016 року, трудову книжку ОСОБА_3 та пояснення інспектора з кадрів ОСОБА_4. Крім того, в акті перевірки та в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що існує рішення Мурованокуриловецького районного суду від 22 лютого 2017 року про скасування незаконного наказу в частині звільнення ОСОБА_3 з посади.

Будучи належним чином повідомленим про день та час судового засідання, ОСОБА_2 до суду не з'явився. 23 березня 2017 року подав заяву, у якій просив справу розглядати у його відсутності та прийняти рішення згідно Закону. До вказаної заяви додав копію постанови управління Держпраці у Вінницькій області про накладення штрафу на КУ "Мурованокуриловецька лікарня планового лікування" за порушення законодавства про працю у сумі 3200 гривень.

Розглянувши адміністративні матеріали, дослідивши та оцінивши наявні у них дані та докази, приходжу до висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, виходячи з наступного:

Більшість протиправних діянь, за які настає адміністративна відповідальність, передбачені в Кодексі про адміністративні правопорушення, в тому числі й ті діяння, які порушують законодавство про працю України.

Адміністративне правопорушення, як будь-який вид правопорушень, має певні специфічні ознаки, які відрізняють його від інших протиправних діянь. Такі ознаки випливають із визначення, закріпленого у ст. 9 КУпАП — протиправність, винність та караність.

Діяння тоді буде визнаватися адміністративним проступком, коли таке діяння порушує норму права, зокрема імперативну або заборонну норму якогось нормативного акта. Лише тоді ми можемо говорити про протиправність. Протиправність діяння, - найперша умова, без якої неможлива адміністративна відповідальність. Суть протиправності полягає в тому, що певна особа вчиняє дію, заборонену правом, або не вчиняє дію, визначену правом.

Частина 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення закріпила, що визнаються адміністративними проступками «інші порушення законодавства про працю». Протиправність даного діяння матиме місце тоді, коли буде встановлено порушення будь-яких імперативних вказівок, зазначених у нормативних актах, які закріплюють трудові права працівників. Тобто, в трудовому законодавстві має бути закріплено право працівника, а керівник підприємства, установи, організації не забезпечує його дотримання.

Як вбачається із направлення № 973/04 від 02 березня 2017 року на проведення перевірки, із акту перевірки та обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, метою перевірки було дотримання головним лікарем КУ «Мурованокуриловецька ЛПЛ» статті 147 Кодексу законів про працю України при накладенні стягнення за порушення трудової дисципліни ОСОБА_3.

Зокрема, протоколом № 12 від 22 грудня 2016 року засідання профкому Мурованокуриловецької організації профспілки працівників охорони здоров’я та наказом № 127 від 22 грудня 2016 року доводиться, що ОСОБА_3 неналежно виконувала свої службові обов’язки і щодо неї було застосовано звільнення і що її із займаної посади звільнено за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків, що проявились в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер. Дисциплінарне стягнення — передбачений в нормативно-правовому акті захід примусового впливу, що застосовується органом, якому надано право прийняття на роботу даного працівника відповідно до його компетенції, за вчинений дисциплінарний проступок. Слід мати на увазі, що власник підприємства чи уповноважений власником орган не вправі змінювати на свій власний розсуд заходи дисциплінарного стягнення.

Стаття 147 КЗпП України передбачає два заходи стягнення за порушення трудової дисципліни: догану і звільнення. Стаття не потребує застосування заходів стягнення в тій послідовності, що встановлені в ній. Вибір власником або уповноваженим ним органом відповідного виду стягнення залежить від тяжкості вчиненого проступку, обставин, за яких його вчинено, заподіяної шкоди. Застосування вищенаведених заходів стягнення є правом, а не обов'язком власника підприємства.

Склад правопорушення - це наявність об’єктивних та суб’єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Об’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП полягає в порушенні вимог законодавства про працю.

Стаття 147 КЗпП України, за недотримання якої щодо ОСОБА_2 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, не визначає трудові права працівників, а тому й недотримання її приписів (хоча й не описано, в чому полягає) не може бути підставою для порушення провадження про адміністративне правопорушення за порушення вимог законодавства про працю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 221, 284, 294, ч. 1 ст. 247, ч. 1 ст. 41 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Справу відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 41 КУпАП провадженням закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: ______________