ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 березня 2017 року

справа № 331/5146/16-а(2-а/331/140/2016)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.,

без представників сторін;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2016 р. у справі № 331/5146/16-а(2-а/331/140/2016)

за позовом ОСОБА_1

до Одеської митниці ДФС та Державної фіскальної служби України

про скасування постанов та закриття справи про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ:

22.07.2016 ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС та Державної фіскальної служби України , в якому (з урахуванням уточненого адміністративного позову, т.1, а. с.64-74) просив:

- скасувати постанову Одеської митниці в справі про порушення митних правил №0226/50007/16 від 17.05.2016;

- скасувати постанову ДФС № 6818/99-99-20-04-14 від 24.06.2016 в повному обсязі;

- закрити справу про порушення митних правил у зв'язку з відсутністю порушень митних правил ОСОБА_1 та закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладання адміністративного стягнення.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю вини ОСОБА_1 у порушенні митних правил та закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладання адміністративного стягнення.

Постановою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 20 жовтня 2016 р. у справі № 331/5146/16-а(2-а/331/140/2016) у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано законністю спірних постанов відповідачів з огляду на те, що громадянин ОСОБА_1, будучи резидентом України, неправомірно користувався транспортним засобом «Nissan Aimera», країна реєстрації Болгарія, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, що вказує на наявність в його діях ознак порушення митних правил, передбачених ст.485 МК України. При цьому згідно з розрахунком платежів від 20.02.2016 у разі ввезення зазначеного транспортного засобу «Nissan Aimera» на митну територію України громадянином-резидентом у режимі імпорту підлягають сплаті митні платежі у розмірі 141 362,88 грн.

Так, суд дійшов висновку, що громадянином ОСОБА_5 ввезено автомобіль в режимі «тимчасове ввезення» із звільненням від сплати митних платежів, однак в подальшому ОСОБА_1 неправомірно користувався транспортним засобом «Nissan Aimera», стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими такі пільги надавались, тобто саме громадянин ОСОБА_1 вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від митних платежів, оскільки тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування відповідно до ч.4 ст.380 МК України можуть використовуватися на митній території України виключно тими громадянами, які ввезли їх в Україну, для їх особистих потреб, не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані, чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам. Враховуючи викладене, транспортний засіб «Nissan Aimera» не здійснював комерційні перевезення осіб та товарів, тому він відноситься до категорії транспортного засобу особистого користування та громадянин ОСОБА_1 неправомірно, без дозволу органу доходів і зборів користувався зазначеним автомобілем, тимчасово ввезеним на митну територію України, який знаходиться під митним контролем та митне оформлення якого не завершено.

Щодо строків накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил, то суд зазначив, що вказаний строк, який визначено у ч.1 ст.467 МК України у шість місяців з дня виявлення порушення, відповідачем-1 не пропущений, оскільки датою виявлення правопорушення слід вважати 20.02.2016 - дату прибуття автомобіля під керуванням позивача до пункту пропуску «Виноградівка» м/п «Ізмаїл» Одеської митниці, а спірну постанову в справі про порушення митних правил - 17.05.2016.

Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 20 жовтня 2016 р. у справі № 331/5146/16-а(2-а/331/140/2016), як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не приділив уваги тому, що саме транспортний засіб завозився, як комерційний, але без призначення для перевозу товарів та людей і вивозився під зобов'язання виїзду з митної території України через рік перебування на митній території; ніяких особистих цілей не було, це підтверджується тим, що транспортний засіб виїхав з митної території країни і більше не перетинав кордон України.

При цьому скаржник звертає увагу, що судом першої інстанції не забезпечено доказів за заявою позивача щодо витребування у відповідача-1 митної справи, оскільки в жодній постанові не пояснюється яким чином Тарасенко Іон перевіз транспортний засіб через кордон України, не маючи жодного документа про його належність до транспортного засобу.

Скаржник зазначає, що переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон дозволяється митними органами лише за умов дотримання встановлених правил - митних режимів, тобто сукупності правил і умов, які "визначають правовий статус товарів, що переміщуються через кордон, що свідчить про те,що самі митники визначають статус транспортного засобу та по якому коридору йому проходити кордон.

Також скаржник зазначає, що розмір митних платежів при ввезенні транспортного засобу (141 362,88 грн.) значно перевищений і нарахований навмання, в той час як судом першої інстанції в судовому розгляді не підіймалось питання про митні платежі, а наданий відповідачем-1 документ під назвою «Відомості про партію товару» (т.1, а. с.93) є сумнівним, оскільки не містить посилань на нормативні документи та не затверджений вище стоячими органами.

При цьому скаржник звертає увагу, що в даній ситуації під час складання протоколу транспортний засіб повинен підлягати вилученню до з'ясування всіх обставин справи, якщо митники вважали, що їх ввели в оману, та головне - під таку суму повинно бути грошове забезпечення, але митники не конфіскували транспортний засіб, тому незрозумілим є за який рахунок будуть вилучатись гроші.

Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що протокол складений 20.02.2016, а спірна постанова винесена 17.05.2016, тобто між двома подіями минуло майже два з половиною місяця, що є порушенням ст.139 МК України.

Одеська митниця проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною, наполягаючи на правомірності застосування штрафних санкцій до позивача та наводячи доводи, зазначені у спірних постановах відповідачів.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання представники Одеської митниці не з'явились, на запит суду направляли крім заперечень на апеляційну скаргу , письмові пояснення. Представником позивача доводи апеляційної скарги підтримано, надано пояснення.

З матеріалів справи вбачається, що громадянин України ОСОБА_1(т.1, а. с.20) є співзасновником фірми «ЗНАЧИМ ИЗБОР» ООД (Болгарія) (т.1, а. с.15-17, 48-50).

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію, транспортний засіб «Nissan Aimera» д/н НОМЕР_1, зареєстрований за фірмою «ЗНАЧИМ ИЗБОР» ООД (Болгарія, м.Софія, вул.Цар Асен, 1). (т.1, а. с.46, 47).

20.02.2016 співробітником Одеської митниці складено протокол про порушення митних правил № 0226/50007/16, в якому зафіксовано:

- 20.02.2016 о 6 год. 35 хв. в зону митного контролю пункту пропуску «Виноградівка» митного поста «Ізмаїл» Одеської митниці в напрямку виїзду з України в'їхав легковий автомобіль «Nissan Aimera» д/н НОМЕР_1 (далі - Автомобіль), країна реєстрації - Болгарія, під керуванням громадянина України ОСОБА_1

- згідно з інформацією ПІК Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби встановлено, що даний автомобіль ввезений на митну територію України 25.02.2015 о 22 год. 00 хв. через пункт пропуску «Маяки-Удобне-Паланка» митного поста «Білгород- Дністровський» Одеської митниці громадянином Молдови ОСОБА_5 в режимі «тимчасове ввезення» (т.1, а. с.31-33).

При цьому згідно Розрахунку платежів загальна сума платежів при ввезенні транспортного засобу складала 141 362,88 грн. (т.1, а. с. 137, див. на зв.).

З посиланням на ст.ст.292, 380 МК України у вищезазначеному протоколі співробітниками Одеської митниці зроблено висновок, що «…використання транспортного засобу іншою особою, ніж тою, якою такий транспортний засіб ввезено, являє собою використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, я зв'язку з якими було надано такі пільги», тому гр.ОСОБА_1, використовуючи Автомобіль, стосовно якого надано такі пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, вчинив дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, що має ознаки порушення митних правил, передбачених ст.485 МК України (т.1, а. с.31-33).

Відповідно до письмових пояснень, наданих Митниці ОСОБА_1, він є представником фірми «ЗНАЧИМ ИЗБОР» ООД (Болгарія), і Автомобіль, який зареєстрований на дану фірму, був ввезений на митну територію України водієм фірми, громадянином Молдови ОСОБА_5, який перервав трудовий договір раніше строку в один рік, тобто до 25.02.2016, і у зв'язку з тим, що Автомобіль необхідно було вивезти, він дав згоду на перевезення його до Болгарії. ОСОБА_1 також зазначив, що він «…не є юридичною особою фірми, на яку зареєстровано автомобіль», не несе відповідальності за експлуатацію та знос автомобіля, не наносив йому жодної шкоди та не повинен нести відповідальність за майно, яке йому не належить (т.1, а. с.138).

17.05.2016 перший заступник начальника Одеської митниці, розглянувши матеріали справи про порушення митних правил ОСОБА_1, виніс постанову в справі про порушення митних правил № 0226/50007/16, якою наклав на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 % несплаченої суми митних платежів, що на день вчинення порушення становить 424 088,64 грн. (т.1, а. с.34-39).

Даною постановою визнано громадянина України ОСОБА_1, який «працює представником» фірми «ЗНАЧИМ ИЗБОР» ООД (Болгарія), винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст.485 МК України.

За результатами оскарження ОСОБА_1 вказаної постанови ДФС України винесено постанову № 6818/99-99-20-04-14 від 24.06.2016, якою скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Одеської митниці № 0226/50007/16 від 17.05.2016 - без змін (т.1, а. с.40-43).

ОСОБА_1, вважаючи незаконними вищезазначені постанови в справі про порушення митних правил № 0182/80508/15 від 29.04.2015 та № 6818/99-99-20-04-14 від 24.06.2016, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав:

За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовуються Митним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення та є публічно-правовими, оскільки стосуються притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

За визначенням, наведеним у ст.9 КУпАП (в редакції на момент виникнення спірних відносин) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У ч.1 ст.458 МК України (в редакції на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Стаття 489 МК України визначає обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про порушення митних правил.

Так, згідно частини 1 вказаної статті посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Отже, законодавець зобов'язує посадову особа Митниці, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, з'ясовувати під час провадження такої справи, крім іншого, винність особи в його вчиненні, а також чи підлягає вона адміністративній відповідальності з урахуванням її пояснень та наданих документів в обґрунтування таких пояснень.

За позицією відповідачів, підтриманою судом першої інстанції, оскільки транспортний засіб не здійснював комерційні перевезення осіб та товарів, то Автомобіль відноситься до категорії транспортного засобу особистого користування, тому громадянин ОСОБА_1 неправомірно користувався цим транспортним засобом, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, а відтак позивачем вчинено дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

Так, переглядаючи постанову суду першої інстанції колегія суддів зазначає про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги іё відповідно, позовних вимог з огляду на наступне:

Стаття 485 МК України встановлює відповідальність за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Відповідно до цією норми заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

В свою чергу, у статті 70 МК України наводяться види митних режимів, згідно частини 1 якої з метою застосування законодавства України з питань державної митної справи запроваджуються такі митні режими: 1) імпорт (випуск для вільного обігу); 2) реімпорт; 3) експорт (остаточне вивезення); 4) реекспорт; 5) транзит; 6) тимчасове ввезення; 7) тимчасове вивезення; 8) митний склад; 9) вільна митна зона; 10) безмитна торгівля; 11) переробка на митній території; 12) переробка за межами митної території; 13) знищення або руйнування; 14) відмова на користь держави.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

При цьому з положень до п.4 ч.1 ст.4 МК України вбачається, що автомобіль, як транспортний засіб, охоплюється поняттям товар.

Стаття 380 МК України визначає оОсобливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України.

Так, згідно ч.ч.1, 2 ст.380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об'єктом оподаткування митними платежами.

При цьому згідно абз.1-3 ч.4 ст.380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.

Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Разом з тим, в абз.1 ч.3 ст.380 МК України встановлено, що тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів (ч.5 ст.380 МК України).

Тобто ввезення на митну територію України громадянами-нерезидентами для особистого користування зареєстрованого в уповноважених органах іноземної держави транспортного засобу у митному режимі «тимчасове ввезення» здійснюється без справляння митних платежів (на відміну ввезення такого транспортного засобу громадянином-резидентом) та з певними обмеженнями: використання на митній території України виключно тою особами, яка ввезла такий транспортний засіб в Україну для особистих потреб.

Кваліфікувавши дії позивача за ст.485 МК України, Митниця розцінила їх як такі, що спрямовані на використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

При цьому, з огляду на вищенаведені положення, відповідач-1, ані у протоколі про порушення митних правил від 20.02.2016, ані в подальшому у постанові в справі про порушення митних правил від 17.05.2016, відповідно до вимог ст.9 КУпАП не навів жодного доказу протиправності дій ОСОБА_1: не конкретизував та не зазначив, в яких саме діях останнього вбачалось використання товару (Автомобіля), стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що об'єктивною стороною вказаного правопорушення є дії, спрямовані на порушення встановленого законодавством України порядку використання товарів в цілях, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів. Склад вказаного порушення обумовлює наявність особливої мети ухилення від сплати митних платежів та вини у формі прямого умислу.

За визначенням, наведеним у п.39 ч.1 ст.4 МК України, платник податків - особа, на яку відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладено обов'язок зі сплати митних платежів.

Відповідно до п.30.1 ст.30 ПК України Податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

При цьому за положеннями ч.1 ст.293 МК України особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант.

Водночас, за приписами п.3 ч.3 ст.293 МК України крім осіб, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, особами, на яких покладається обов'язок із сплати митних платежів, є: у разі недотримання положень цього Кодексу щодо користування та розпорядження товарами або виконання інших вимог і умов, установлених цим Кодексом для застосування митних режимів, що передбачають умовне повне або часткове звільнення від сплати митних платежів, - особи, відповідальні за дотримання митного режиму.

Також у ч.2 ст.105 МК України передбачено, що у разі порушення умов митного режиму тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання та пеню відповідно до Податкового кодексу України.

Таким чином, наявність особливої мети ухилення від сплати податків та зборів або зменшення їх розміру, як складової правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, можливе лише в діях особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, яка є декларантом та платником вказаних митних платежів, яким надано пільги з їх сплати.

За даними Диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску та матеріалами справи про порушення митних правил Автомобіль, щодо якого надано пільги при переміщенні через кордон, був ввезений на митну територію України 25.02.2015 о 22.00 був ввезений в режимі «тимчасове ввезення до 1 року» громадянином-нерезидентом ОСОБА_5 (громадянином Молдови) для особистого користування (т.1, а. с.152), який на той момент перебував у трудових відносинах з власником Автомобіля - фірмою «ЗНАЧИМ ИЗБОР» ООД (Болгарія) (т.1, а. с.51) і який, таким чином, взяв на себе обов'язки щодо дотримання правил режиму тимчасового ввезення.

Разом з тим, докази того, що саме ОСОБА_1 був декларантом Автомобіля або особою, відповідальною за дотримання режиму тимчасового ввезення, а також того що позивач мав бути платником митних платежів при його ввезенні на територію України на вказаних умовах, в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, в діях ОСОБА_1 не може бути наявна мета ухилення від сплати митних платежів та складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

Крім того, колегія суддів вважає, що позивач не є суб'єктом адміністративної відповідальності за порушення передбачені ст.485 МК України з огляду на наступне:

Згідно ст.459 МК України адміністративна відповідальність за порушення митних правил встановлюється цим Кодексом.

Суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

В свою чергу у п.43 ч.1 ст.4 МК України визначено, що посадові особи підприємств - керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов'язків відповідають за додержання вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку.

Як зазначено вище власником Автомобіля є фірма «ЗНАЧИМ ИЗБОР», Болгарія. Проте, будь-яких документів того, що ОСОБА_1 є керівником або працівником вказаної фірми, тобто посадовою особою у розумінні п.43 ч.1 ст.4 МК України в матеріалах відсутні, а долучена до матеріалів справи копія нотаріально посвідченого доручення за керівника фірми «ЗНАЧИМ ИЗБОР» (т.1, а. с.48-50, 151), свідчить лише про те, що позивач діяв в інтересах цієї юридичної особи.

Отже, в порушення ст.489 МК України Митницею не виконано покладені на неї обов'язки, не використано надані права у точній відповідності із законом, та не здобуто доказів на підтвердження обставин, викладених у постанові про порушення митних правил.

Згідно ч.1 ст.531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, зокрема, відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що наведене свідчить про відсутність законних підстав для прийняття відповідачем-1 постанови в справі про порушення митних правил № 0226/50007/16 від 17.05.2016 щодо накладення на ОСОБА_1 штрафу у сумі 424 088,64 грн. за порушення приписів ст.485 МК України і, відповідно, законних підстав для прийняття відповідачем-2 постанови № 6818/99-99-20-04-14 від 24.06.2016, винесеної за результатами застосованої позивачем процедури адміністративного оскарження.

Разом з тим, колегія суддів вважає неправомірними посилання скаржника на порушення відповідачем-1 ст.139 МК України з огляду на закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладання адміністративного стягнення (т.1, а. с.197).

По-перше, стаття 139 МК України не визначає строки накладання адміністративних стягнень (як зазначає скаржник), а встановлює порядок розпорядження товарами, що знаходяться на території вільної митної зони промислового типу, в разі скасування на її території митного режиму вільної митної зони.

По-друге, строки накладення адміністративного стягнення визначає ст.38 КУпАП, згідно ч.1 якої адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Разом з тим, спеціальною нормою (у контексті спірних правовідносин) щодо строків накладення адміністративного стягнення у справах про порушення митних правил є стаття 467 МК України, у частині 1 якої передбачено: якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Враховуючи виявлення правопорушення зафіксоване Митницею у протоколі 20.02.2016, а постанову в справі про порушення митних правил прийнято відповідачем-1 17.05.2016, останнім не порушено строку, встановленого у ч.1 ст.467 МК України.

За приписами ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи зазначені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової - про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд;

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 20 жовтня 2016 р. у справі № 331/5146/16-а(2-а/331/140/2016) задовольнити.

Постанову Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 20 жовтня 2016 р. у справі №331/5146/16-а(2-а/331/140/2016) скасувати та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.

Скасувати постанову Одеської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №0226/50007/16 від 17.05.2016

Скасувати постанову Державної фіскальної служби України № 6818/99-99-20-04-14 від 24.06.2016.

Постанова суду набирає законної сипи відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко