у .н. 415/5483/16-ц

н.п. 2/415/101/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.17 р.

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Фастовця В.М.,

при секретарі судового засідання Гавриленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції про визнання права власності на майно, 3-тя особа: ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, в якому після уточнення позовних вимог, просила визнати за нею право власності на автомобіль марки FORD TRANZIT, 1998 року випуску, кузов №WFOLXXGBVLV63450, реєстраційний №26559АХ за набувальною давністю; визнати незаконною постанову ВДВС Лисичанського МУЮ від 03.12.2014 р. за ВП №30718082 в частині накладення арешту на зазначений автомобіль та зобов’язати ВДВС Лисичанського МУЮ скасувати арешт на автомобіль та виключити його з акту опису та арешту майна від 12.08.2016 р.

Позивачка в судове засідання не з’явилась, позов підтримала, справу просила розглядати за її відсутності, про що надала суду письмову заяву.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, у наданій письмовій заяві не заперечувала проти задоволення позову, справу просила слухати за її відсутності.

Представник відповідача ВДВС Лисичанського МУЮ у судове засідання не з’явилась, справу просила розглядати за її відсутності, у зв’язку з великим навантаженням у роботі, про що надала відповідну письмову заяву.

3-тя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, справу просив розглядати за його відсутності, про що надав письмову заяву.

У судовому засіданні досліджені докази: копії постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.01.2012 р.; 03.12.2014 р.; 23.11.2012 р.; 16.11.2012 р.; копія акту опису й арешту майна; копія договору купівлі-продажу транспортного засобу; копія акту прийому-передачі автомобілю; копія розписки; копія довіреності; копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; копія протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу; копії талонів обов’язкового страхування; лист №70 від 06.01.2017 р.

Суд, дослідивши докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що 23.11.2006 р. позивачка отримала в користування від відповідачки ОСОБА_2 автомобіль марки FORD TRANZIT, рік випуску 1998, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний № 26559AX.

На підтвердження факту передачі автомобілю позивачці від ОСОБА_2 була видана довіреність з невстановленим строком дії з правом управління та розпорядження автомобілем.

На протязі часу з 2006 р. та по день подачі позову, позивачка безперервно користувалась і користується автомобілем, здійснює за ним догляд та виконує всі обов’язки власника транспортного засобу, видана довіреність не скасована.

12 серпня 2016 р., автомобіль позивачки на підставі постанови державного виконавця Лисичанського ВДВС від 03 грудня 2014 р. був затриманий працівниками ДАІ та доставлений на зберігання на спеціальний майданчик (штраф. площадку) та складений акт опису і арешту майна за борги ОСОБА_2, які сформувались після 2011 р. тобто після строку коли позивачка стала володільцем авто за набувальною давністю.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 181 ЦК України, визначені поняття нерухомих та рухомих речей. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти … рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 р., суди при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 р.,ураховуючи положення статей 16, 344, 396 ЦК, до набуття права власності на майно за набувальною давністю особа, яка володіє майном, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками майна і не мають прав на володіння цим майном в силу іншої передбаченої законом чи договором підстави. Таким чином, давнісний володілець має право на захист свого володіння відповідно до вимог статей 387, 391 ЦК.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

З наданих доказів вбачається, що оскільки позивачка почала користування автомобілем з 23 листопада 2006 р., право власності за набувальною давністю у неї виникло з 24 листопада 2011 р.. Наявні у справі постанови про оголошення майна ОСОБА_2 в розшук та накладення арешту на її майно прийняті після цієї дати, тому на час виникнення права власності на автомобіль ін не знаходився під арештом чи іншою забороною.

Тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі, і суд вважає надані позивачкою докази достатніми та переконливими.

Судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 551,2 грн. на підставі ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню, в рівних частках, з відповідачів на користь позивачки.

Керуючись ст. 88, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції про визнання права власності на майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на автомобіль марки FORD TRANZIT, 1998 року випуску, кузов №WFOLXXGBVLV63450, реєстраційний №26559АХ за набувальною давністю.

Визнати незаконною постанову ВДВС Лисичанського МУЮ від 03.12.2014 р. за ВП №30718082 в частині накладення арешту на автомобіль марки FORD TRANZIT, 1998 року випуску, кузов №WFOLXXGBVLV63450, реєстраційний №26559АХ.

Зобов’язати ВДВС Лисичанського МУЮ скасувати арешт на автомобіль марки FORD TRANZIT, 1998 року випуску, кузов №WFOLXXGBVLV63450, реєстраційний №26559АХ та виключити його з акту опису та арешту майна від 12.08.2016 р.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2, Відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551 (п’ятсот п’ятдесят одна) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду апеляційної скарги у 10-тиденний строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя: