КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2017 року № 810/2569/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУК АВІА ОЙЛ" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУК АВІА ОЙЛ" з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000332210 (форма "Р"), №0000322210 (форма "Р"), №0000342210 (форма "В1") від 18.02.2016.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2016 відкриті провадження в адміністративних справах №810/2569/16, №810/2570/16, №810/2571/16, закінчено підготовчі провадження у справах та призначено справи до судового розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2016 об'єднано в одне провадження адміністративну справу №810/2569/16 та справи №810/2570/16, №810/2571/16 з привласненням об'єднаній справі номеру №810/2569/16, матеріали адміністративних справ №810/2570/16 та №810/2571/16 приєднано до матеріалів адміністративної справи №810/2569/16.

Підставою для об'єднання вказаних адміністративних справ стало те, що обставини, які є предметом доказування у справах №810/2569/16, №810/2570/16 та №810/2571/16, є схожими, оскільки зводяться до встановлення факту реальності господарських операцій, вчинених між ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" та його контрагентами, а саме ДП "МА "Бориспіль", ТОВ "ВД-Інтер", ТОВ "Сокар Авіа", ТОВ "Металлсервіс Україна" та ТОВ "К.М.Д.А.", та виникли на підставі одного й того самого акта перевірки.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 03.02.2016 №12/10-04-22-10/31477919 «Про результати виїзної планової перевірки ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014», оскільки останні не відповідають дійсності та не ґрунтуються на первинних бухгалтерських документах, що надані ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" до перевірки.

Позивач зазначає, що у перевіряємий період ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" дійсно мало господарські відносини з ДП "МА "Бориспіль", ТОВ "ВД-Інтер", ТОВ "Сокар Авіа", ТОВ "Металлсервіс Україна" та ТОВ "К.М.Д.А.", тому підстав для визнання укладених договорів безтоварними немає, господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, податковими накладними, видатковими накладними, видатковими ордерами, актами прийому-передачі товарів (робіт, послуг), товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, платіжними дорученнями, банківськими виписками, сертифікатами, наявністю фактично отриманих товарів (робіт, послуг) - палива для реактивних двигунів та послуг по сертифікації. Отримані товари та послуги були використані позивачем в господарській діяльності, а всі первинні документи бухгалтерського обліку оформлені належним чином, підписані сторонами договору, скріплені печатками та надані до перевірки посадовим особам ДПІ, проте в акті перевірки жодним чином не відображено, що вказані документи були досліджені та прийняті до уваги.

Також, на думку позивача, відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження безтоварності господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, як і не надано доказів щодо визнання договорів недійсними у судовому порядку.

Крім того, позивач зазначив, що зберігання податкових накладних у 2-х примірниках та коригування податкових зобов'язань по операціям із нерезидентами України здійснено підприємством правомірно, оскільки Податковим кодексом України не встановлено жодних обмежень щодо періоду, протягом якого платник податків має право відкоригувати власні податкові зобов'язання з податку на додану вартість. При цьому, позивач зауважив, що коригування податкових зобов'язань відбувалось після отримання від нерезидентів України вантажно-митних декларацій, які підтверджували здійснення операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість у зв'язку із заправкою літаків, які перетинали кордон України.

Також позивач стверджував про безпідставність застосування частини другої пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України щодо визначення штрафу у розмірі 50 % від сум, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, які оскаржуються, оскільки підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (50%) застосовується не за сам факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення діянь та обставин, передбачених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

За наведених обставин, висновки, викладені в акті перевірки, на думку позивача, є необґрунтованими та зроблені на основі припущень, а прийняті за результатами розгляду акту перевірки податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, в письмових запереченнях проти позову зазначив, що посадові особи Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентами у перевіряємий період не відбувались, оскільки не були підтверджені відповідними первинними документами. Зокрема, наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт отримання і подальшого використання в господарській діяльності позивача придбаних у контрагентів товарів (робіт, послуг).

Крім того, відповідач зазначив, що позивач позбавлений права здійснювати коригування податкових зобов'язань по експортним операціям в порядку, визначеному статтею 192 Податкового кодексу України, оскільки податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Представники позивача в судових засіданнях по справі 13.09.2016, 10.11.2016, 23.11.2016, 07.12.2016, 03.01.2017, 17.01.2017 адміністративний позов підтримали, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судових засіданнях по справі 13.09.2016, 27.09.2016, 10.11.2016, 23.11.2016, 07.12.2016, 03.01.2017, 17.01.2017 проти задоволення позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити.

В судових засіданнях 03.01.2017 та 17.01.2017 був допитаний в якості свідка головний державний ревізор-інспектор відділу контролю ризикових платників управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Київській області Романченко О.В., який проводив перевірку позивача.

В судове засідання по справі 27.01.2017 представники сторін не з'явились, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином та завчасно.

27.01.2017 представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, та приймаючи до уваги те, що сторони були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду справи, протокольною ухвалою суду від 27.01.2017 постановлено здійснювати подальший розгляд справи №810/2569/16 в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУК АВІА ОЙЛ" (ідентифікаційний код 31477919) зареєстроване Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області 13.06.2001 як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.08.2016 №1001322582 (т.4, а.с.151-156).

Як платник податків позивач взятий на облік з 23.06.2001 за №1135-04, станом на момент проведення перевірки перебував на податковому обліку в Бориспільській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

У період з 17.12.2015 по 14.01.2016 посадовими особами Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 розділу та пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та згідно наказу від 16.12.2015 №533 проведено планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

Результати перевірки оформлені Актом від 03.02.2016 №12/10-04-22-10/31477919 (далі - Акт перевірки) (т.1, а.с.16-106).

Перевіркою встановлені наступні порушення ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ":

- п. 44.1 ст. 44, п.п.135.5.4, п. 135.1 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 встановлено заниження податку на прибуток на суму 10621451 грн., в тому числі за 2013 рік на суму 6763645 грн., за І півріччя 2014 року на суму 473422 грн., за три квартали 2014 року на суму 834301 грн., за 2014 рік на суму 3857806 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1, п. 192.2 ст. 192, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 361221 грн. за грудень 2014 року та встановлено завищення сум податку, що підлягає (підлягав) бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за період січень 2013 року - грудень 2014 року на суму 10665376 грн., що призвело до заниження суми що підлягає нарахуванню та сплаті до Державного бюджету України за період січень - листопад 2013 року та січень - грудень 2014 року в розмірі 10001544 грн.

Висновок контролюючого органу про заниження податку на прибуток, податку на додану вартість та завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість зводиться до відсутності документального підтвердження господарських операцій позивача з ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", ТОВ "ВД-Інтер", ТОВ "Сокар Авіа", ТОВ "Металлсервіс Україна" та ТОВ "К.М.Д.А.", за наслідками яких підприємство у перевіряємий період сформувало показники витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту, на суму яких було зменшено об'єкт оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, а також щодо відсутності права у позивача здійснювати коригування податкових зобов'язань по експортним операціям в порядку, визначеному статтею 192 Податкового кодексу України.

Так, зокрема, перевіркою відображених у рядку 03 ІД Декларації "Інші доходи" показників за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 було встановлено, що позивачем в порушення п. 137.10 ст. 137, п.п.135.5.4, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України занижено дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за 2013 рік на суму 15400000 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що договір міни від 30.04.2013 №52-32/4-5, укладений між ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" та ДП "МА "Бориспіль", на його думку, є безоплатним, оскільки ДП " Міжнародний аеропорт "Бориспіль" є державним підприємством, а його засновником та органом управління є Міністерство інфраструктури України. При цьому, відповідач в Акті перевірки зазначив, що враховуючи положення Статуту ДП "МА "Бориспіль", яким визначено, що підприємство може продавати, обмінювати, здавати в оренду або в позику належні йому споруди і устаткування, транспортні засоби, кошти та інші матеріальні цінності; списувати їх із балансу аеропорт має право тільки в межах прав, дозволених йому органом, уповноваженим управляти державним майном, та положення Бюджетного кодексу України, укладання договорів міни (бартеру) та відповідно проведення бартерних операцій бюджетними установами забороняється без проведення відповідного тендерного конкурсу.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 було встановлено, що ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" в порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 41413265 грн.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" безпідставно включено до складу витрат витрати по господарським операціям із ДП "МА "Бориспіль", ТОВ "ВД-Інтер", ТОВ "Сокар Авіа", ТОВ "Металлсервіс Україна" та ТОВ "К.М.Д.А.", оскільки вони не підтверджені документально.

Так, контролюючий орган щодо господарських операцій між позивачем та ДП "МА "Бориспіль" в Акті перевірки зазначив, що враховуючи те, що договір міни від 30.04.2013 №52-32/4-5 є безоплатним, то вартість отриманих товарів (сировини та матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги) не враховується при формуванні собівартості придбаних та реалізованих товарів.

Також, в ході проведення перевірки податковим органом не встановлено факту передачі товарів від ТОВ "ВД-Інтер", ТОВ "Сокар Авіа" до позивача у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) товарно-транспортних накладних та/або накладних на перевезення залізницею, що, на його думку, свідчить про відсутність між позивачем та вказаними товариствами господарським операцій.

З приводу господарських операцій позивача з ТОВ "Металлсервіс Україна", то в Акті перевірки податковий орган зазначив, що надані до перевірки первинні документи (акти здачі-прийняття робіт, товарно-транспортні накладні) складені з порушенням вимог щодо їх оформлення, що не дає підстав відносити отримані послуги до господарської діяльності підприємства та на їх основі формувати витрати підприємства.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ "К.М.Д.А.", то податковий орган зазначив, що до перевірки не надано документи, що містять в собі вихідну інформацію про проведені заходи щодо надання послуг по сертифікації палива та які б свідчили про фактичну доцільність отримання таких послуг.

Також, в Акті перевірки зазначається, що в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" реалізовано продукцію - паливо реактивне для заправки повітряних суден, придбане у нерезидента та інших підприємств.

Згідно запиту ГУ ДФС у Київській області №3360/10/10-36-22-05 від 23.12.2015 щодо калькуляції націнки на реалізований товар, ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" надало відповідь листом №27-416 від 28.12.2015, в якому зазначалося, що калькуляція на реалізоване паливо не ведеться.

Таким чином, ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" не включено до собівартості реалізованої продукції витрати на оренду складських приміщень, що свідчить про те, що ціна реалізації значно занижена, у зв'язку з чим підприємство не отримує доходу та декларує збитки.

З цих же підстав контролюючий орган дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту на суму 5809274 грн. по господарським операціям між позивачем та ДП "МА "Бориспіль", ТОВ "ВД-Інтер", ТОВ "Сокар Авіа", ТОВ "Металлсервіс Україна" та ТОВ "К.М.Д.А.", оскільки вони не підтверджені документально.

Також контролюючий орган в Акті перевірки стверджує про порушення позивачем вимог п. 192.1, п. 192.2, ст. 192, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми показників у рядку 8 Декларацій з податку на додану вартість на загальну суму 8815346 грн.

Такий висновок контролюючого органу ґрунтується на тому, що відповідно до банківських виписок та вантажно-митних декларацій у ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" не було підстав для виписки податкових накладних, а тому здійснення коригування податкових накладних, які не зареєстровані в ЄРПН по нерезидентам, є неправомірним.

Внаслідок встановлених порушень з податку на додану вартість податковий орган прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за грудень 2014 року на суму 361221 грн. та завищення сум податку, що підлягає (підлягав) бюджетному відшкодуванню на суму 10665376 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, не погодившись із висновками, які були викладені в Акті перевірки, 08.02.2016 звернувся до відповідача із запереченнями на акт перевірки від 03.02.2016 №12/10-04-22-10/31477919 (т.1 а.с.109-118), до яких були додані первинні документи по господарським операціям між ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" та ДП "МА "Бориспіль", ТОВ "ВД-Інтер", ТОВ "Сокар Авіа", ТОВ "Металлсервіс Україна", ТОВ "К.М.Д.А.".

За результатами розгляду заперечень позивача Бориспільська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області направила на його адресу лист від 15.02.2016 №587/10/10-04-22-10 "Про розгляд заперечень" (т.4 а.с.72-112), в якому повідомлялось про залишення без змін висновків, викладених в акті перевірки, оскільки вони є обґрунтованими.

Висновки Акта перевірки були покладені Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Київській області в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень від 18.02.2016:

- №0000332210 (форма "Р"), яким позивачу збільшене грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 541831,50 грн., у тому числі 361221,00 грн. за основним платежем та 180610,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с.14);

- №0000322210 (форма "Р"), яким позивачу збільшене грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на суму 15932176,50 грн., у тому числі 10621451,00 грн. за основним платежем та 5310725,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.8, а.с.12);

- №0000342210 (форма "В1"), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10665376,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 5332688,00 грн. (т.13, а.с.14-15).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку (т.4, а.с.30-38; т.4, а.с.55-64; т.11, а.с.18-27; т.11, а.с.51-60; т.16 а.с.28-37; т.16, а.с.61-70).

Рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 22.04.2016 №884/10/10-36-10-01-04 податкові повідомлення-рішення від 18.02.2016 №0000332210 (форма "Р"), №0000322210 (форма "Р"), №0000342210 (форма "В1") залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення (т.4, а.с.40-54).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 29.06.2016 №14060/6/99-99-11-01-01-15 (т.4, а.с.65-70) податкові повідомлення-рішення від 18.02.2016 №0000332210 (форма "Р"), №0000322210 (форма "Р"), №0000342210 (форма "В1") та рішення, прийняте за результатами розгляду первинних скарг, залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із рішеннями контролюючого органу, якими ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" донараховані грошові зобов'язання з податку на прибуток, з податку на додану вартість та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, позивач звернувся до суду.

Згідно усталеної практики Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ДП "МА "Бориспіль", ТОВ "ВД-Інтер", ТОВ "Сокар Авіа", ТОВ "Металлсервіс Україна", ТОВ "К.М.Д.А.", на підставі яких позивачем сформовані спірні суми податкових вигод, рух активів у процесі здійснення господарської операції, мету придбання та обставини використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступне.

1) 30 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛУК АВІА ОЙЛ" та Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - також ДП "МА "Бориспіль") було укладено Договір міни №52-32/4-5 (т.4, а.с.217-220), в порядку та на умовах якого ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" зобов'язувалось передати у власність ДП "МА "Бориспіль" паливо для реактивних двигунів ТС-1 (далі - Товар 1) у кількості 1400 тон, а ДП "МА "Бориспіль" в обмін зобов'язувалось передати ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" паливо для реактивних двигунів ТС-1 (далі - Товар 2) у кількості 1400 тон з державного резерву, яке перебуває у ДП "МА "Бориспіль" на відповідальному зберіганні та потребує освіження у зв'язку з закінченням встановленого терміну його зберігання.

Сторони домовились, що ціна однієї тони Товарів 1, 2 за договором становить 11000,00 грн. з податком на додану вартість.

Згідно пункту 2.3 договору міни від 30.04.2013 №52-32/4-5 доплата за обмінювані товари даним договором не встановлюється.

Пунктами 3.1, 3.2 договору міни від 30.04.2013 №52-32/4-5 сторони визначили, що ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" передає ДП "МА "Бориспіль" Товар 1 на умовах DDP - залізничні цистерни на базовому складі ПММ аеропорту Бориспіль відповідно до положень Інкотермс в редакції 2000 року, а ДП "МА "Бориспіль" передає ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" Товар 2 на умовах DDP - на пункті наливу паливозаправників базового складу ПММ аеропорту Бориспіль відповідно до положень Інкотермс в редакції 2000 року.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що підставою для укладення вказаного Договору міни від 30.04.2013 №52-32/4-5 стало те, що в лютому 2013 року ДП "МА "Бориспіль" звернулось до ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" із листом від 25.01.2013 №М-32 "Щодо обміну авіаційним пальним" (т.5, а.с.79), в якому було запропоновано здійснити обмін авіаційного пального ТС-1 ДСТУ 320.00149943.011-99 в кількості 1400 тон, що знаходиться на відповідному зберіганні в ДП "МА "Бориспіль", на аналогічне пальне за кількістю та якістю встановленим порядком шляхом укладення договору міни, оскільки необхідно провести освіження даного авіаційного палива, згідно з порядком зберігання запасів Держкомрезерву.

Листом від 23.04.2013 №27-182 (т.5, а.с.80) ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" повідомило ДП "МА "Бориспіль", що товариство погоджується провести освіження авіаційного палива ТС-1 Держкомрезерву за ціною 11000,00 грн. з ПДВ за тону на протязі травня 2013 року, згідно договору міни, без встановлення додаткових доплат за обмін палива на умовах DDP - залізничні цистерни на базовому складі Паливо мастильних матеріалів (ПММ) аеропорту Бориспіль. Повернення авіапалива погоджено на умовах DDP - на пункті наливу паливозаправників базового складу ПММ аеропорту Бориспіль.

Судом встановлено, що 17 травня 2013 року ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" на виконання умов договору міни передав ДП "МА "Бориспіль" на залізничній станції "Бориспіль, Південно-західна, ДП "МА Бориспіль" 368,716 тон палива для реактивних двигунів ТС-1 на суму 4055876,00 грн., в т.ч. ПДВ - 675979,33 грн.

Передача даного палива у кількості 368,716 тон була здійснена на користь ДП "МА "Бориспіль" вагоно-цистернами №50751874, №57042400, №51077030, №54635511, №51229722, №50599455, що підтверджується актом приймання-передачі палива від 17.05.2013 №1 (т.11, а.с.132) та актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 17.05.2015 №11 (т.7, а.с.205-206).

Доставка товару відповідно до умов договору міни здійснювалась залізничним транспортом, що підтверджується залізничною накладною АС918563, станція призначення "Бориспіль, Південно-західна, ДП "МА Бориспіль" з відомістю номерів вагонів №50751874, №57042400, №51077030, №54635511, №51229722, №50599455.

За фактом отримання товару позивач одержав від ДП "МА "Бориспіль" податкову накладну №372 від 17.05.2013 (т.5, а.с.81) на загальну суму 4055876,00 грн., в т.ч. ПДВ - 675979,33 грн., яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В свою чергу, ДП "МА "Бориспіль" в обмін на передане йому паливо передав ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" на базовому складі паливо-мастильних матеріалів (ПММ) в ДП "МА "Бориспіль" в резервуарі партію палива для реактивних двигунів ТС-1 у кількості 368,716 тон на суму 4055876,00 грн., в т.ч. ПДВ - 675979,33 грн., що підтверджується актом прийому-передачі авіа палива ТС-1 від 17.05.2013 №60-26/1-16 (т.11, а.с.133).

Судом встановлено, що базовий склад паливо-мастильних матеріалів (ПММ) в ДП "МА "Бориспіль" орендується позивачем згідно договору про надання послуг з приймання, зберігання, контролю якості та видачі палива на базовому складі ПММ від 01.09.2009 №02.1.1-23.4-85 та додаткових угод до даного договору (т.7, а.с.166-197), укладених між ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" та ДП "МА "Бориспіль".

За фактом отримання товару ДП "МА "Бориспіль" одержало від позивача податкову накладну №41 від 17.05.2013 (т.5, а.с.85) на загальну суму 4055876,00 грн., в т.ч. ПДВ - 675979,33 грн., яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

20 травня 2013 року ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" на виконання умов договору міни передав ДП "МА "Бориспіль" на залізничній станції "Бориспіль, Південно-західна, ДП "МА Бориспіль" 1031,284 тон палива для реактивних двигунів ТС-1 на суму 11344124,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1890687,33 грн.

Передача даного палива у кількості 1031,284 тон була здійснена на користь ДП "МА "Бориспіль" вагоно-цистернами №50962935, №73586356, №51822252, №50353499, №50078963, №51108132, №50688951, №58289786, №50239631, №50783398, №57254997, №51095180, №50400829, №55667083, №51092989, №50720887, №50598986, №53913901 (48,714 тон), що підтверджується актом приймання-передачі палива від 20.05.2013 №2 (т.7, а.с.135) та актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 20.05.2015 №12 (т.7, а.с.207-208).

Доставка товару відповідно до умов договору міни здійснювалась залізничним транспортом, що підтверджується дублікатом залізничної накладної АС918561, станція призначення "Бориспіль, Південно-західна, ДП "МА Бориспіль" з відомістю номерів вагонів, зокрема, №58289786, №50239631, №50783398, №57254997; залізничною накладною АС918562, станція призначення "Бориспіль, Південно-західна, ДП "МА Бориспіль" з відомістю номерів вагонів №50962935, №73586356, №51822252, №50353499, №50078963, №51108132, №50688951; залізничною накладною АС918559, станція призначення "Бориспіль, Південно-західна, ДП "МА Бориспіль" з відомістю номеру вагоно-цистерни №51095180; залізничною накладною АС918560, станція призначення станція призначення "Бориспіль, Південно-західна, ДП "МА Бориспіль" з відомістю номерів вагонів, зокрема, №55667083, №51092989, №50720887, №50598986, №53913901; залізничною накладною АС918558, станція призначення "Бориспіль, Південно-західна, ДП "МА Бориспіль" з відомістю номеру вагоно-цистерни №50400829.

За фактом отримання товару позивач одержав від ДП "МА "Бориспіль" податкову накладну №439 від 20.05.2013 (т.7, а.с.131) на загальну суму 11344124,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1890687,33 грн., яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В свою чергу, ДП "МА "Бориспіль" в обмін на передане паливо передав ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" на базовому складі паливо-мастильних матеріалів (ПММ) в ДП "МА "Бориспіль" в резервуарі партію палива для реактивних двигунів ТС-1 у кількості 1031,284 тон на суму 11344124,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1890687,33 грн., що підтверджується актом прийому-передачі авіа палива ТС-1 від 20.05.2013 №60-26/1-17 (т.7, а.с.134).

За фактом отримання товару ДП "МА "Бориспіль" одержало від позивача податкову накладну №42 від 20.05.2013 (т.7, а.с.132) на загальну суму 11344124,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1890687,33 грн., яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Товар, отриманий позивачем від ДП "МА "Бориспіль" за договором міни від 30.04.2013 №52-32/4-5, був відображений в бухгалтерському обліку позивача по рахунку №281, що підтверджується картками рахунку №281 за період з 17.05.2013 по 30.06.2013, за період з 01.06.2013 по 09.06.2013, за період з 17.05.2013 по 31.05.2013, за травень 2013 року, за період з 17.05.2013 по 21.05.2013 (т.19, а.с.50-82, 168-178; т.20, а.с.2-8).

Судом встановлено, що отримане від ДП "МА "Бориспіль" паливо для реактивних двигунів ТС-1 у кількості 1400 тон за договором міни від 30.04.2013 №52-32/4-5 було реалізоване позивачем, що підтверджується реєстрами реалізації палива за період з 01.06.2013 по 09.06.2013, за період з 24.05.2016 по 31.05.2013, за період з 17.05.2013 по 21.05.2013, за період з 08.06.2013 по 10.06.2013 з відповідними ордерами, які підтверджують заправку палива в літаки та картками рахунку №281 за період з 17.05.2013 по 21.05.2013, за період з 08.06.2013 по 10.06.2013 (т.19, а.с.83-167, 179-253; т.20 а.с.9-88).

2) 30 жовтня 2014 року між ТОВ "ВД Інтер" (Постачальник) та ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" (Покупець) було укладено договір поставки №01/3010 (т.37, а.с.225-228), в порядку та на умовах якого Постачальник зобов'язувався поставити Покупцеві нафтопродукти (далі - товар) узгодженими партіями, а Покупець зобов'язувався їх оплатити та прийняти в асортименті, кількості згідно поданим заявкам, узгодженим з Постачальником.

Якість товару повинна відповідати діючим ГОСТам та ТУ і засвідчуватися паспортом якості Постачальника та/або сертифікатом відповідності для товару, що підлягає сертифікації.

Базис поставки СРТ (залізнична станція призначення) відповідно до Інкотермс 2010 зі змінами 2011 року, якщо інше не обумовлене додатковою угодою.

Відвантаження Товару за цим договором проводиться залізничним транспортом.

Ціна товару визначається Додатковою угодою до кожної узгодженої партії товару.

Оплата поставленого товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки від 30.10.2014 №01/3010 в грудні 2014 року ТОВ "ВД Інтер" було продано ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" товар - паливо для реактивних двигунів марки РТ в кількості 340 тон на загальну суму 7504000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1250666,67 грн., що підтверджується видатковими накладними від 26.12.2014 №1086 (т.36, а.с.9), від 28.12.2014 №1087 (т.36, а.с.15), від 29.12.2014 №1092 (т.36, а.с.23).

За фактом відвантаження товару ТОВ "ВД Інтер" виписало та зареєструвало податкові накладні на загальну суму 7504000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1250666,67 грн.: №95 від 26.12.2014 на суму 784000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 130666,67 грн. (т.36, а.с.6); №104 від 29.12.2014 на суму 6720000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1120000,00 грн. (т.36 а.с.5).

В оплату за поставлені нафтопродукти, позивач відповідно до платіжних доручень перерахував на користь ТОВ "ВД Інтер" кошти на загальну суму 7504000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання від 26.12.2014 №1394, від 29.12.2014 №1407 (т.36, а.с.7-8).

Суму податку на додану вартість у розмірі 1250666,67 грн. за вказаними податковими накладними було включено позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2014 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період, а суми, перераховані контрагенту в якості оплати товару, віднесені позивачем до складу витрат 2014 року.

Товар, який отриманий позивачем від ТОВ "ВД Інтер", був оприбуткований та відображений в бухгалтерському обліку позивача по рахункам №631, №3711, №281, що підтверджується картками рахунку №631 за грудень 2014 року, №3711 за грудень 2014 року, №281 за період з 26.12.2014 по 31.12.2014.

Як пояснив представник позивача, паливо для реактивних двигунів марки РТ, яке було отримано від ТОВ "ВД Інтер", відповідно до договору про надання послуг заправки повітряних суден від 01.09.2012 №МА388/12, договору по прийому, зберіганню та видачі авіапалива від 16.08.2011 №152-2011 та договору на проведення лабораторного аналізу авіаційних паливно-мастильних матеріалів від 01.11.2012 №МА433/12 відвантажувалось (передавалось) у місця зберігання у резервуари, що належать ТОВ "Мастер Авіа".

Судом встановлено, що передача палива для реактивних двигунів марки РТ на виконання умов договору поставки від 30.10.2014 №01/3010 здійснювалось на склад Мастер Авіа, про що було зазначено у видаткових накладних.

Так, паливо для реактивних двигунів марки РТ у кількості 30 тон, яке було отримано позивачем від ТОВ "ВД Інтер" по видатковій накладній від 26.12.2014 №1086, було здійснено на складі ПММ ТОВ "Мастер Авіа" в Міжнародному аеропорту "Жуляни" (Київ) на зберігання в резервуарах ТОВ "Мастер Авіа", що підтверджується актом прийому-передачі нафтопродуктів від 26.12.2014 №1 (т.36, а.с.10).

Зі змісту вказаного акту вбачається, що передача авіапалива у кількості 30 тон від ТОВ "ВД Інтер" до позивача була здійснена на складі ПММ ТОВ "Мастер Авіа" без фізичного перевезення авіапалива, тобто в резервуарі.

Доставка палива для реактивних двигунів марки РТ у кількості 10 тон, яке було отримано позивачем від ТОВ "ВД Інтер" по видатковій накладній від 28.12.2014 №1087, здійснювалась позивачем автомобілем, реєстраційний номер АІ 4310 ВС.

На підтвердження факту доставки товару позивачем надано товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 28.12.2014 №2812-2 (т.36, а.с.16).

Зі змісту даної товарно-транспортної накладної від 28.12.2014 №2812-2 вбачається, що ТОВ "Мастер Авіа" відпустило 10 тон авіа палива, яке до продажу належало ТОВ "ВД Інтер" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), адреса: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 96-б в резервуарі №57 для передачі його ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" шляхом наповнення в автоцистерну паливозаправника, реєстраційний номер АІ 4310 ВС, для подальшого його транспортування до пункту розвантаження: Бориспіль.

Доказом транспортування (переміщення) придбаного позивачем авіапалива з пункту навантаження до пункту розвантаження є подорожній лист від 28.12.2014 №890036 на автомобіль реєстраційний номер АІ 4310 ВС, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АІС 214898 належить позивачу.

Доставка палива для реактивних двигунів марки РТ у кількості 300 тон, яке було отримано позивачем від ТОВ "ВД Інтер" по видатковій накладній від 29.12.2014 №1092, здійснювалась наступним чином.

Відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 29.12.2014 №2912-1 (т.36, а.с.24) ТОВ "Мастер Авіа" було відпущено 16190 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "ВД Інтер" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), з резервуару №57 для ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ", яке було завантажено в паливозаправник позивача, реєстраційний номер АІ 4310 ВС, для подальшого перевезення в пункт розвантаження: Бориспіль.

Відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 29.12.2014 №2912-2 (т.36, а.с.25) ТОВ "Мастер Авіа" було відпущено 16190 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "ВД Інтер" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), з резервуару №57 для ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ", яке було завантажено в паливозаправник позивача, реєстраційний номер АІ 4311 ВС, для подальшого перевезення в пункт розвантаження: Бориспіль.

Відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 30.12.2014 №3012-1 (т.36, а.с.26) ТОВ "Мастер Авіа" було відпущено 16210 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "ВД Інтер" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), з резервуару №57 для ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ", яке було завантажено в паливозаправник позивача, реєстраційний номер АІ 4310 ВС, для подальшого перевезення в пункт розвантаження: Бориспіль.

Відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 30.12.2014 №3012-2 (т.36, а.с.27) ТОВ "Мастер Авіа" було відпущено 31727 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "ВД Інтер" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), з резервуару №57 для ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ", яке було завантажено в паливозаправник ТОВ "Новатіс", реєстраційний номер АА 8387 ВН, для подальшого перевезення в пункт розвантаження: Харків.

Відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 31.12.2014 №3112-1 (т.36, а.с.28) ТОВ "Мастер Авіа" було відпущено 16220 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "ВД Інтер" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), з резервуару №57 для ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ", яке було завантажено в паливозаправник позивача, реєстраційний номер АІ 4311 ВС, для подальшого перевезення в пункт розвантаження: Бориспіль.

Відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 31.12.2014 №3112-3 (т.36, а.с.29) ТОВ "Мастер Авіа" було відпущено 15409 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "ВД Інтер" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), з резервуару №57 для ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ", яке було завантажено в паливозаправник позивача, реєстраційний номер АА 6743 ОА, для подальшого перевезення в пункт розвантаження: Бориспіль.

Відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 31.12.2014 №3112-4 (т.36, а.с.30) ТОВ "Мастер Авіа" було відпущено 16220 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "ВД Інтер" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), з резервуару №57 для ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ", яке було завантажено в паливозаправник позивача, реєстраційний номер АІ 4311 ВС, для подальшого перевезення в пункт розвантаження: Бориспіль.

Відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 31.12.2014 №3112-1 (т.36, а.с.31) ТОВ "Мастер Авіа" було відпущено 31705 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "ВД Інтер" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), з резервуару №57 для ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ", яке було завантажено в паливозаправник ТОВ "Новатіс", реєстраційний номер АА 9310 ВН, для подальшого перевезення в пункт розвантаження: Одеса.

Відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 01.01.2015 №0101-1 (т.36, а.с.32) ТОВ "Мастер Авіа" було відпущено 16200 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "ВД Інтер" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), з резервуару №57 для ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ", яке було завантажено в паливозаправник позивача, реєстраційний номер АІ 4310 ВС, для подальшого перевезення в пункт розвантаження: Бориспіль.

Відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 03.01.2015 №0301-2 (т.36, а.с.33) ТОВ "Мастер Авіа" було відпущено 31668 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "ВД Інтер" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), з резервуару №27 для ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ", яке було завантажено в паливозаправник ТОВ "Новатіс", реєстраційний номер АА 8387 ВН, для подальшого перевезення в пункт розвантаження: Одеса.

Відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 03.01.2015 №0301-1 (т.36, а.с.34) ТОВ "Мастер Авіа" було відпущено 16180 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "ВД Інтер" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), з резервуару №27 для ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ", яке було завантажено в паливозаправник позивача, реєстраційний номер АІ 4311 ВС, для подальшого перевезення в пункт розвантаження: Бориспіль.

Передачу авіапалива у кількості 6529 кг, яке було отримано позивачем від ТОВ "ВД Інтер" по видатковій накладній від 29.12.2014 №1092, було здійснено на складі ПММ ТОВ "Мастер Авіа" в МА "Жуляни" (Київ) на зберігання в резервуарах ТОВ "Мастер Авіа", що підтверджується актом прийому-передачі нафтопродуктів від 03.01.2015 №2 (т.36, а.с.35).

Зі змісту вказаного акту вбачається, що передача авіапалива у кількості 6529 кг від ТОВ "ВД Інтер" до позивача була здійснена на складі ПММ ТОВ "Мастер Авіа" без фізичного перевезення авіапалива, тобто в резервуарі.

Відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 04.01.2015 №0401-1 (т.36, а.с.36) ТОВ "Мастер Авіа" було відпущено 16170 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "ВД Інтер" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), з резервуару №27 для ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ", яке було завантажено в паливозаправник позивача, реєстраційний номер АІ 4311 ВС, для подальшого перевезення в пункт розвантаження: Бориспіль.

Відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 04.01.2015 №0401-2 (т.36, а.с.37) ТОВ "Мастер Авіа" було відпущено 31641 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "ВД Інтер" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), з резервуару №27 для ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ", яке було завантажено в паливозаправник ТОВ "Новатіс", реєстраційний номер АА 8386 ВН, для подальшого перевезення в пункт розвантаження: Одеса.

Відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 06.01.2015 №0601-1 (т.36, а.с.38) ТОВ "Мастер Авіа" було відпущено 21741 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "ВД Інтер" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), з резервуару №27 для ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ", яке було завантажено в паливозаправник ТОВ "Новатіс", реєстраційний номер АА 8386 ВН, для подальшого перевезення в пункт розвантаження: Одеса.

На підтвердження транспортування (переміщення) придбаного позивачем авіапалива з пункту навантаження до пункту розвантаження позивачем надано суду подорожні листи (т.36, а.с.215-247; т.37, а.с.16-68) на автомобілі, реєстраційні номери АІ 4310 ВС, АІ 4311 ВС, АА 6743 ОА, які згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу (т.36, а.с.249-250; т.37, а.с.12) належать позивачу.

Судом встановлено, що отримане від ТОВ "ВД Інтер" паливо для реактивних двигунів марки РТ у кількості 340 тон за договором поставки від 30.10.2014 №01/3010 було реалізоване позивачем, що підтверджується карткою рахунку №281 за період з 26.12.2014 по 31.01.2015 та відповідними ордерами, які підтверджують заправку палива в літаки (т.36, а.с.39-123).

Отже, зі змісту вказаних первинних документів вбачається, що позивач отримував авіапаливо від ТОВ "ВД Інтер" в резервуарах ТОВ "Мастер Авіа" №57 та №27, яке знаходилося на зберіганні на складі в Міжнародному аеропорту "Жуляни" (Київ), за адресою: місто Київ, проспект Повітрофлотський, 96-б, та в подальшому відпускалося ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" для подальшої реалізації або переміщення на зберігання на склади в аеропорти міст Харкова та Одеси.

3) 20 листопада 2014 року між ТОВ "Сокар-Авіа" (Постачальник) та ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" (Покупець) було укладено договір поставки №19-2014 (т.35, а.с.3-9), в порядку та на умовах якого Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупця нафтопродукти (далі - товар), а Покупець зобов'язувався прийняти і сплатити їх вартість.

Кількість, асортимент, ціна та інші необхідні для поставки партії Товару дані визначаються у Додаткових угодах, що складаються постачальником та підтверджується шляхом підписання покупцем на умовах даного Договору.

Якість товару відповідає державним стандартам України ДСТУ, що підтверджується паспортом якості та/або сертифікатом відповідності.

Поставка товару в межах даного договору може здійснюватись в порядку і терміни, передбачені в Додатковій угоді до даного Договору, на наступних умовах поставки: EXW, FCA, CPT. Сторони можуть погодити й інші умови поставки партії товару у відповідній додатковій угоді до даного договору.

Умови поставок кожної партії товару узгоджується сторонами у відповідних додаткових угодах.

Ціна товару, що поставляється, узгоджується сторонами для кожної партії товару окремо у додатковій угоді до даного договору.

До вказаного договору поставки від 20.11.2014 №19-2014 між ТОВ "Сокар-Авіа" (Постачальник) та ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" (Покупець) були укладені Додаткові угоди від 16.12.2014 №1, від 24.03.2015 №2, від 21.11.2014 №1 (т.35, а.с.10-13), якими було визначено кількість, асортимент, ціну товару та умови поставки FCA.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки від 20.11.2014 №19-2014 в грудні 2014 року ТОВ "Сокар-Авіа" було поставлено ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" товар - паливо для реактивних двигунів марки РТ в кількості 595689 кг на загальну суму 11616797,76 грн., у т.ч. ПДВ - 1936132,96 грн., що підтверджується видатковими накладними №СЛ-00001007 від 16.12.2014, №СЛ-00001008 від 17.12.2014, №СЛ-00001010 від 18.12.2014, №СЛ-00001011 від 19.12.2014, №СЛ-00001012 від 20.12.2014, №СЛ-00001013 від 21.12.2014, №СЛ-00001039 від 24.12.2014, №СЛ-00001046 від 25.12.2014, №СЛ-00001048 від 25.12.2014, №СЛ-00001056 від 26.12.2014, №СЛ-00001047 від 26.12.2014, №СЛ-00001057 від 27.12.2014, №СЛ-00001059 від 27.12.2014, №СЛ-00001058 від 27.12.2014, №СЛ-00001061 від 28.12.2014, №СЛ-00001060 від 28.12.2014, №СЛ-00001073 від 29.12.2014 (т.35, а.с.110, 115, 118, 124, 130, 138, 147, 150, 153, 157, 160, 163, 166, 169, 173; т.37, а.с.196).

За фактом відвантаження товару ТОВ "Сокар-Авіа" виписало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму 11616797,76 грн., у т.ч. ПДВ - 1936132,96 грн., а саме: №18 від 16.12.2014 на суму 920069,60 грн., у т.ч. ПДВ - 153344,93 грн.; №22 від 17.12.2014 на суму 903915,50 грн., у т.ч. ПДВ - 150652,58 грн.; №24 від 18.12.2014 на суму 1813428,00 грн., у т.ч. ПДВ - 302238,00 грн.; №27 від 19.12.2014 на суму 311888,00 грн., у т.ч. ПДВ - 51981,33 грн.; №28 від 20.12.2014 на суму 605923,50 грн., у т.ч. ПДВ - 100987,25 грн.; №29 від 21.12.2014 на суму 903162,80 грн., у т.ч. ПДВ - 150527,13 грн.; №31 від 24.12.2014 на суму 1269389,20 грн., у т.ч. ПДВ - 211564,87 грн.; №38 від 29.12.2014 на суму 248410,30 грн., у т.ч. ПДВ - 41401,72 грн.; №33 від 25.12.2014 на суму 2086584,60 грн., у т.ч. ПДВ - 347764,10 грн.; №34 від 26.12.2014 на суму 2554026,20 грн., у т.ч. ПДВ - 425671,02 грн. (т.35, а.с.14-25).

В оплату за поставлені нафтопродукти, позивач відповідно до платіжних доручень перерахував на користь ТОВ "Сокар-Авіа" кошти на загальну суму 11616797,70 грн., що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання від 30.12.2014 №1410, від 24.12.2014 №1527, від 26.12.2014 №1395 (т.35, а.с.32-34).

Суму податку на додану вартість у розмірі 1936132,96 грн. за вказаними податковими накладними було включено позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2014 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період, а суми, перераховані контрагенту в якості оплати товару, віднесені позивачем до складу витрат 2014 року.

Товар, який отриманий позивачем від ТОВ "Сокар-Авіа", був оприбуткований та відображений в бухгалтерському обліку позивача по рахункам №281, що підтверджується картками рахунку №281 за період з 16.12.2014 по 31.12.2014 (т.35, а.с.40-41, 112-114, 117, 121-123, 128-129, 135-137, 144-146, 149, 152, 155-156, 159, 162, 165, 168, 172, 175; т.37, а.с.202-206).

Як пояснив представник позивача, паливо для реактивних двигунів марки РТ, яке було отримано від ТОВ "Сокар-Авіа", відповідно до договору про надання послуг заправки повітряних суден від 01.09.2012 №МА388/12, договору по прийому, зберіганню та видачі авіапалива від 16.08.2011 №152-2011, договору на проведення лабораторного аналізу авіаційних паливно-мастильних матеріалів від 01.11.2012 №МА433/12 частково відвантажувалось (передавалось) у місця зберігання у резервуари, що належать ТОВ "Мастер Авіа", та відповідно до договору про надання послуг з приймання, зберігання та видачі палива на Базовому складі ПММ від 01.10.2013 №02.2.2-14.4-96 частково відвантажувалось (передавалось) у місця зберігання у резервуари, що належать ДП "МА "Бориспіль".

Судом встановлено, що передача палива для реактивних двигунів марки РТ на виконання умов договору поставки від 20.11.2014 №19-2014 частково здійснювалось на склад Нафтобаза Аеропорт Бориспіль та частково на склад Нафтобаза Аеропорт Жуляни, про що було зазначено у видаткових накладних.

Так, з матеріалів справи вбачається, що авіапаливо у кількості 47642 кг, яке було отримано позивачем від ТОВ "Сокар-Авіа" по видатковій накладній від 16.12.2014 №СЛ-00001007, було відвантажено позивачу згідно видаткових ордерів від 16.12.2014 №235685 на 16160 кг палива, від 16.12.2014 №235686 на 15352 кг палива, від 16.12.2014 №235687 на 16160 кг палива (т.35, а.с.36-39).

Авіапаливо у кількості 46835 кг, яке було отримано позивачем від ТОВ "Сокар-Авіа" по видатковій накладній від 17.12.2014 №СЛ-00001008, було відвантажено позивачу згідно видаткових ордерів від 17.12.2014 №235689 на 16150 кг палива, від 17.12.2014 №235688 на 30685 кг палива (т.35, а.с.111; т.37, а.с.195).

Авіапаливо у кількості 93969 кг, яке було отримано позивачем від ТОВ "Сокар-Авіа" по видатковій накладній від 18.12.2014 №СЛ-00001010, було відвантажено позивачу згідно видаткових ордерів від 18.12.2014 №235697 на 15390 кг палива, від 18.12.2014 №235696 на 30780 кг палива, від 18.12.2014 №235695 на 16200 кг палива, від 18.12.2014 №236475 на 16200 кг палива, від 18.12.2014 №236474 на 15390 кг палива (т.37, а.с.197-201).

Авіапаливо у кількості 16160 кг, яке було отримано позивачем від ТОВ "Сокар-Авіа" по видатковій накладній від 19.12.2014 №СЛ-00001011, було відвантажено позивачу згідно видаткового ордеру від 19.12.2014 №236396 на 16160 кг палива (т.35, а.с.116).

Авіапаливо у кількості 31395 кг, яке було отримано позивачем від ТОВ "Сокар-Авіа" по видатковій накладній від 20.12.2014 №СЛ-00001012, було відвантажено позивачу згідно видаткових ордерів від 20.12.2014 №235692 на 16100 кг палива, від 20.12.2014 №235690 на 15295 кг палива (т.35, а.с.119-120).

Авіапаливо у кількості 46796 кг, яке було отримано позивачем від ТОВ "Сокар-Авіа" по видатковій накладній від 21.12.2014 №СЛ-00001013, було відвантажено позивачу згідно видаткових ордерів від 21.12.2014 №219703 на 16120 кг палива, від 21.12.2014 №235698 на 15333 кг палива, від 21.12.2014 №235700 на 15343 кг палива (т.35, а.с.125127).

Авіапаливо у кількості 12871 кг, яке було отримано позивачем від ТОВ "Сокар-Авіа" по видатковій накладній від 29.12.2014 №СЛ-00001073, було відвантажено позивачу згідно видаткового ордеру від 29.12.2014 №219705 на 12871 кг палива (т.35, а.с.174).

Зі змісту вказаних видаткових ордерів вбачається, що в них вказано дані про час, дату завантаження палива в паливозаправники з реєстраційними номерами АІ 4311 ВС, АА 2286 НС, АІ 0417 ХТ, АІ 4310 ВС, АІ 1059 ВТ, які належать позивачу на праві власності, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу (т.36, а.с.249-250; т.37, а.с.12).

Авіапаливо у кількості 64436 кг, яке було отримано позивачем від ТОВ "Сокар-Авіа" по видатковій накладній від 24.12.2014 №СЛ-00001039, було відвантажено позивачу на підставі товарно-транспортних накладних від 24.12.2014 №о155, від 24.12.2014 №о156, від 24.12.2014 №о153, від 24.12.2014 №о154 (т.35, а.с.131-134).

Зі змісту ТТН від 24.12.2014 №о155 вбачається, що ТОВ "Мастер Авіа" відпустило 16104 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "Сокар-Авіа" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), адреса: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 96-б, для передачі його ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" шляхом наповнення в автоцистерну паливозаправника, реєстраційний номер АІ 4311 ВС, який належить позивачу, для подальшого його транспортування до пункту розвантаження: Бориспіль.

Зі змісту ТТН від 24.12.2014 №о156 вбачається, що ТОВ "Мастер Авіа" відпустило 16104 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "Сокар-Авіа" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), адреса: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 96-б, для передачі його ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" шляхом наповнення в автоцистерну паливозаправника, реєстраційний номер АІ 4310 ВС, який належить позивачу, для подальшого його транспортування до пункту розвантаження: Бориспіль.

Зі змісту ТТН від 24.12.2014 №о153 вбачається, що ТОВ "Мастер Авіа" відпустило 16114 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "Сокар-Авіа" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), адреса: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 96-б, для передачі його ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" шляхом наповнення в автоцистерну паливозаправника, реєстраційний номер АІ 4310 ВС, який належить позивачу, для подальшого його транспортування до пункту розвантаження: Бориспіль.

Зі змісту ТТН від 24.12.2014 №о154 вбачається, що ТОВ "Мастер Авіа" відпустило 16114 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "Сокар-Авіа" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), адреса: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 96-б, для передачі його ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" шляхом наповнення в автоцистерну паливозаправника, реєстраційний номер АІ 4311 ВС, який належить позивачу, для подальшого його транспортування до пункту розвантаження: Бориспіль.

Авіапаливо у кількості 95918 кг, яке було отримано позивачем від ТОВ "Сокар-Авіа" по видатковій накладній від 25.12.2014 №СЛ-00001046, було відвантажено позивачу на підставі товарно-транспортних накладних від 25.12.2014 №о157, від 25.12.2014 №о159, від 25.12.2014 №о158, від 25.12.2014 №о160, від 25.12.2014 №о161 (т.35, а.с.139-143).

Зі змісту ТТН від 25.12.2014 №о157 вбачається, що ТОВ "Мастер Авіа" відпустило 31512 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "Сокар-Авіа" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), адреса: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 96-б, для передачі його ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" шляхом наповнення в автоцистерну паливозаправника, реєстраційний номер АА 8386 ВН, який належить ТОВ "Новатіс", для подальшого його транспортування до пункту розвантаження: Одеса.

Судом встановлено, що вказану партію авіапалива у кількості 31512 кг було придбано ТОВ "ЛУКОЙЛ Авіейшен Україна", що підтверджується Актом прийому-передачі нафтопродуктів від 25.12.2014 №9 за Договором поставки нафтопродуктів від 17.04.2012 №11/04.12-ПР, укладеним між ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" та ТОВ "ЛУКОЙЛ Авіейшен Україна", та відповідною відміткою на ТТН від 25.12.2014 №о157 (т.37, а.с.218-220).

Зі змісту ТТН від 25.12.2014 №о159 вбачається, що ТОВ "Мастер Авіа" відпустило 16104 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "Сокар-Авіа" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), адреса: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 96-б, для передачі його ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" шляхом наповнення в автоцистерну паливозаправника, реєстраційний номер АІ 4311 ВС, який належить позивачу, для подальшого його транспортування до пункту розвантаження: Бориспіль.

Зі змісту ТТН від 25.12.2014 №о158 вбачається, що ТОВ "Мастер Авіа" відпустило 16094 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "Сокар-Авіа" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), адреса: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 96-б, для передачі його ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" шляхом наповнення в автоцистерну паливозаправника, реєстраційний номер АІ 4310 ВС, який належить позивачу, для подальшого його транспортування до пункту розвантаження: Бориспіль.

Зі змісту ТТН від 25.12.2014 №о160 вбачається, що ТОВ "Мастер Авіа" відпустило 16094 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "Сокар-Авіа" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), адреса: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 96-б, для передачі його ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" шляхом наповнення в автоцистерну паливозаправника, реєстраційний номер АІ 4311 ВС, який належить позивачу, для подальшого його транспортування до пункту розвантаження: Бориспіль.

Зі змісту ТТН від 25.12.2014 №о161 вбачається, що ТОВ "Мастер Авіа" відпустило 16104 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "Сокар-Авіа" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), адреса: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 96-б, для передачі його ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" шляхом наповнення в автоцистерну паливозаправника, реєстраційний номер АІ 4310 ВС, який належить позивачу, для подальшого його транспортування до пункту розвантаження: Бориспіль.

Передачу авіапалива у кількості 10000 кг, яке було отримано позивачем від ТОВ "Сокар-Авіа" по видатковій накладній від 25.12.2014 №СЛ-00001048, було здійснено на складі ПММ ТОВ "Мастер Авіа" в МА "Жуляни" (Київ) на зберігання в резервуарах ТОВ "Мастер Авіа", що підтверджується актом прийому-передачі нафтопродуктів від 25.12.2014 №1 (т.35, а.с.148).

Зі змісту вказаного акту вбачається, що передача авіапалива у кількості 10000 кг від ТОВ "Сокар-Авіа" до позивача була здійснена на складі ПММ ТОВ "Мастер Авіа" без фізичного перевезення авіапалива, тобто в резервуарі.

Авіапаливо у кількості 16114 кг, яке було отримано позивачем від ТОВ "Сокар-Авіа" по видатковій накладній від 26.12.2014 №СЛ-00001056, було відвантажено позивачу на підставі товарно-транспортної накладної від 26.12.2014 №о163 (т.35, а.с.151).

Зі змісту ТТН від 26.12.2014 №о163 вбачається, що ТОВ "Мастер Авіа" відпустило 16114 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "Сокар-Авіа" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), адреса: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 96-б, для передачі його ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" шляхом наповнення в автоцистерну паливозаправника, реєстраційний номер АІ 4311 ВС, який належить позивачу, для подальшого його транспортування до пункту розвантаження: Бориспіль.

Авіапаливо у кількості 31479 кг, яке було отримано позивачем від ТОВ "Сокар-Авіа" по видатковій накладній від 26.12.2014 №СЛ-00001047, було відвантажено позивачу на підставі товарно-транспортної накладної від 26.12.2014 №о162 (т.35, а.с.154).

Зі змісту ТТН від 26.12.2014 №о162 вбачається, що ТОВ "Мастер Авіа" відпустило 31479 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "Сокар-Авіа" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), адреса: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 96-б, для передачі його ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" шляхом наповнення в автоцистерну паливозаправника, реєстраційний номер АА 9310 ВН, який належить ТОВ "Новатіс", для подальшого його транспортування до пункту розвантаження: аеропорт Одеса.

Судом встановлено, що вказану партію авіапалива у кількості 31479 кг було придбано ТОВ "ЛУКОЙЛ Авіейшен Україна", що підтверджується Актом прийому-передачі нафтопродуктів від 26.12.2014 №10 за Договором поставки нафтопродуктів від 17.04.2012 №11/04.12-ПР, укладенм між ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" та ТОВ "ЛУКОЙЛ Авіейшен Україна", та відповідною відміткою на ТТН від 26.12.2014 №о162 (т.37, а.с.215-217).

Авіапаливо у кількості 31648 кг, яке було отримано позивачем від ТОВ "Сокар-Авіа" по видатковій накладній від 27.12.2014 №СЛ-00001057, було відвантажено позивачу на підставі товарно-транспортної накладної від 27.12.2014 №о176 (т.35, а.с.158).

Зі змісту ТТН від 27.12.2014 №о176 вбачається, що ТОВ "Мастер Авіа" відпустило 31648 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "Сокар-Авіа" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), адреса: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 96-б, для передачі його ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" шляхом наповнення в автоцистерну паливозаправника, реєстраційний номер АА 8386 ВН, який належить ТОВ "Новатіс", для подальшого його транспортування до пункту розвантаження: Харків.

Судом встановлено, що вказану партію авіапалива у кількості 31648 кг було придбано ТОВ "ЛУКОЙЛ Авіейшен Україна", що підтверджується Актом прийому-передачі нафтопродуктів від 27.12.2014 №11 по Договору поставки нафтопродуктів від 17.04.2012 №11/04.12-ПР, укладеного між ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" та ТОВ "ЛУКОЙЛ Авіейшен Україна", та відповідною відміткою на ТТН від 27.12.2014 №о176 (т.37, а.с.221-223).

Авіапаливо у кількості 16154 кг, яке було отримано позивачем від ТОВ "Сокар-Авіа" по видатковій накладній від 27.12.2014 №СЛ-00001059, було відвантажено позивачу на підставі товарно-транспортної накладної від 27.12.2014 №о178 (т.35, а.с.161).

Зі змісту ТТН від 27.12.2014 №о178 вбачається, що ТОВ "Мастер Авіа" відпустило 16154 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "Сокар-Авіа" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), адреса: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 96-б, для передачі його ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" шляхом наповнення в автоцистерну паливозаправника, реєстраційний номер АІ 4311 ВС, який належить позивачу, для подальшого його транспортування до пункту розвантаження: Бориспіль.

Авіапаливо у кількості 16174 кг, яке було отримано позивачем від ТОВ "Сокар-Авіа" по видатковій накладній від 27.12.2014 №СЛ-00001058, було відвантажено позивачу на підставі товарно-транспортної накладної від 27.12.2014 №о177 (т.35, а.с.164).

Зі змісту ТТН від 27.12.2014 №о177 вбачається, що ТОВ "Мастер Авіа" відпустило 16174 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "Сокар-Авіа" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), адреса: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 96-б, для передачі його ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" шляхом наповнення в автоцистерну паливозаправника, реєстраційний номер АІ 4310 ВС, який належить позивачу, для подальшого його транспортування до пункту розвантаження: Бориспіль.

Авіапаливо у кількості 1903 кг, яке було отримано позивачем від ТОВ "Сокар-Авіа" по видатковій накладній від 28.12.2014 №СЛ-00001061, було відвантажено позивачу на підставі товарно-транспортної накладної від 28.12.2014 №о180 (т.35, а.с.167).

Зі змісту ТТН від 28.12.2014 №о180 вбачається, що ТОВ "Мастер Авіа" відпустило 1903 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "Сокар-Авіа" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), адреса: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 96-б, для передачі його ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" шляхом наповнення в автоцистерну паливозаправника, реєстраційний номер АІ 4310 ВС, який належить позивачу, для подальшого його транспортування до пункту розвантаження: Бориспіль.

Авіапаливо у кількості 16174 кг, яке було отримано позивачем від ТОВ "Сокар-Авіа" по видатковій накладній від 28.12.2014 №СЛ-00001060, було відвантажено позивачу на підставі товарно-транспортної накладної від 28.12.2014 №о179 (т.35, а.с.171).

Зі змісту ТТН від 28.12.2014 №о179 вбачається, що ТОВ "Мастер Авіа" відпустило 16174 кг авіапалива, яке до продажу належало ТОВ "Сокар-Авіа" та знаходилося в нього на зберіганні на складі в МА "Жуляни" (Київ), адреса: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 96-б, для передачі його ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" шляхом наповнення в автоцистерну паливозаправника, реєстраційний номер АІ 4311 ВС, який належить позивачу, для подальшого його транспортування до пункту розвантаження: Бориспіль.

На підтвердження транспортування (переміщення) придбаного позивачем авіапалива з пункту навантаження до пункту розвантаження позивачем надано суду подорожні листи (т.36, а.с.215-247; т.37, а.с.16-68) на автомобілі, реєстраційні номери АІ 4310 ВС, АІ 4311 ВС, які згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу (т.36, а.с.249-250; т.37, а.с.12) належать позивачу.

Судом встановлено, що отримане від ТОВ "Сокар-Авіа" паливо для реактивних двигунів марки РТ за договором поставки від 20.11.2014 №19-2014 було реалізоване позивачем, що підтверджується картками рахунку №281 за період з 16.12.2014 по 31.12.2014 (т.35, а.с.40-41, 112-114, 117, 121-123, 128-129, 135-137, 144-146, 149, 152, 155-156, 159, 162, 165, 168, 172, 175; т.37, а.с.202-206), відповідними ордерами, які підтверджують заправку палива в літаки (т.35, а.с.43-108) та актами прийому-передачі нафтопродуктів (т.37, а.с.215, 218, 221).

4) 24 грудня 2014 року між ТОВ "Металлсервіс Україна" (Постачальник) та ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" (Замовник) було укладено договір поставки №121 (т.11, а.с.227-229), в порядку та на умовах якого Постачальник зобов'язувався протягом терміну дії цього договору поставляти, а Замовник зобов'язувався оплатити та прийняти паливо для реактивних двигунів марки РТ (код 2710192100) (далі - продукція), згідно пропонованого постачальником і узгодженого із замовником асортименту.

Асортимент, ціна та об'єми продукції, що підлягають поставці, узгоджуються сторонами та вказуються в додатковій угоді, що є невід'ємною частиною цього договору.

Поставка продукції здійснюється партіями, за найменуваннями, кількістю та ціною, обумовленою в додатковій угоді, на підставі письмових заявок замовника шляхом поставки продукції автомобільним транспортом на умовах самовивозу транспортом замовника за адресою: м. Київ, вул. Повітрофлотський проспект 96Б склад ПММ аеропорт "Київ".

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки від 24.12.2014 №121 в грудні 2014 року ТОВ "Металлсервіс Україна" було поставлено ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" товар - паливо для реактивних двигунів марки РТ в кількості 16 тон на загальну суму 315200,00 грн., у т.ч. ПДВ - 52533,33 грн., що підтверджується Актом прийому-передачі товару №1 від 24.12.2014 (т.11, а.с.230).

За фактом відвантаження товару ТОВ "Металлсервіс Україна" виписало та зареєструвало податкову накладну №2 від 25.12.2014 на суму 315200,00 грн., у т.ч. ПДВ - 52533,33 грн. (т.5, а.с.93).

В оплату за поставлені нафтопродукти, позивач відповідно до платіжного доручення перерахував на користь ТОВ "Металлсервіс Україна" кошти на загальну суму 315200,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням з відміткою банку про його виконання від 26.12.2014 №1393 (т.5, а.с.102).

Суму податку на додану вартість у розмірі 52533,33 грн. за вказаною податковою накладною було включено позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2014 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період, а суми, перераховані контрагенту в якості оплати товару, віднесені позивачем до складу витрат 2014 року.

Товар, який отриманий позивачем від ТОВ "Металлсервіс Україна", був оприбуткований та відображений в бухгалтерському обліку позивача по рахункам №631, №281, що підтверджується картками рахунку №631 за грудень 2014 року та №281 за період з 25.12.2014 по 31.12.2014 (т.5, а.с.94-95).

Так, з матеріалів справи вбачається, що авіапаливо у кількості 16 тон, яке було отримано позивачем від ТОВ "Металлсервіс Україна" згідно акту прийому-передачі товару №1 від 24.12.2014 було відвантажено позивачу на підставі товарно-транспортної накладної від 25.12.2014 №895-МС (т.11, а.с.232-233).

Зі змісту ТТН від 25.12.2014 №895-МС вбачається, що ТОВ "Металлсервіс Україна" відпустило 16000 кг авіапалива РТ для передачі його ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" шляхом наповнення в автоцистерну паливозаправника, реєстраційний номер АІ 2101 СА, який належить ТОВ "Металлсервіс Україна", для подальшого його транспортування до пункту розвантаження: ДП "МА "Бориспіль" (ЦЗС).

Судом встановлено, що отримане від ТОВ "Металлсервіс Україна" паливо для реактивних двигунів марки РТ за договором поставки від 24.12.2014 №121 було реалізоване позивачем, що підтверджується карткою рахунку №281 за період з 25.12.2014 по 31.12.2014 (т.5, а.с.95), роздруківками картки з програми 1С (т.5, а.с.96, 98-99, 101), відповідними видатковими ордерами, які підтверджують заправку палива в літаки (т.5, а.с.97, 100), відповідними контрактами (т.5, а.с.105-136).

5) 01 грудня 2014 року між ТОВ "К.М.Д.А." (Виконавець) та ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" (Замовник) було укладено договір про надання послуг №2014-01/12 (т.5, а.с.21-22), в порядку та на умовах якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання щодо організації та проведення комплексу робіт, направлених на підтвердження відповідності вимогам системи УкрСЕПРО продукції, продаж якої здійснює замовник та заявленої ним на сертифікацію, а також подальше отримання сертифікатів відповідності та декларації про відповідність технічним регламентам заявленої продукції та їх копій (далі - проведення сертифікації).

Згідно пункту 2.1. вказаного договору виконавець організує роботи по сертифікації, обсяг яких буде визначений державним органом сертифікації. Виконавець контролює рух документів, поданих до державних органів, консультує, подає документи, які необхідно подати для виконання цього доручення.

12 грудня 2014 року до договору від 01.12.2014 №2014-01/12 між ТОВ "К.М.Д.А." (Виконавець) та ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" (Замовник) було підписано Додаток №1 "Протокол погодження договірної ціни на виконання робіт та комплексу послуг" (т.5, а.с.23), відповідно до якого сторони досягли угоди про величину договірної ціни на створення (виконання) робіт та послуг, а саме щодо здійснення організації комплексу робіт по отриманню трьох сертифікатів відповідності на паливо для реактивних двигунів РТ на загальну суму 19644,59 грн., у т.ч. ПДВ - 3274,10 грн.

Судом встановлено, що на виконання умов договору про надання послуг від 01.12.2014 №2014-01/12 ТОВ "К.М.Д.А." було надано ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" послуги по здійсненню організації комплексу робіт по отриманню трьох сертифікатів відповідності на паливо для реактивних двигунів РТ на загальну суму 19644,59 грн., у т.ч. ПДВ - 3274,10 грн., що підтверджується Актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №12/12/14 від 17.12.2014 (т.5, а.с.25).

За фактом надання послуг ТОВ "К.М.Д.А." виписало та зареєструвало податкову накладну №9 від 17.12.2014 на суму 19644,59 грн., у т.ч. ПДВ - 3274,10 грн. (т.7, а.с.213).

В оплату за отримані послуги, позивач відповідно до платіжного доручення перерахував на користь ТОВ "К.М.Д.А." кошти на загальну суму 19644,59 грн., що підтверджується платіжним дорученням з відміткою банку про його виконання від 17.12.2014 №1484 (т.7, а.с.216).

Суму податку на додану вартість у розмірі 3274,10 грн. за вказаною податковою накладною було включено позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2014 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період, а суми, перераховані контрагенту в якості оплати за отримані послуги, віднесені позивачем до складу витрат 2014 року.

Судом встановлено, що отримані від ТОВ "К.М.Д.А." послуги були оприбутковані та відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахункам №631, №3711, що підтверджується картками рахунку №631, №3711 за грудень 2014 року (т.7, а.с.214-215).

Як пояснив представник позивача, необхідність отримання сертифікатів відповідності товару в Україні обумовлена тим, що інформація про видані сертифікати перевіряється митницею при ввозі палива для реактивних двигунів в Україну при митному декларуванні.

Так, за результатами наданих ТОВ "К.М.Д.А." послуг позивач отримав сертифікати відповідності (т.5, а.с.26-28), а саме

- №UA1/182/0144867-14 на паливо для реактивних двигунів РТ в кількості 114589 кг з наливом в дві цистерни №73129736, №73142670, загальною вагою палива 114589 кг, що відповідає залізничній накладній №09830694 від 07.12.2014;

- №UA1/182/0144866-14 на паливо для реактивних двигунів РТ в кількості 177807 кг з наливом в три цистерни №74811449, №74752676, №73164055, що відповідає залізничній накладній №09830695 від 07.12.2014;

- №UA1/182/0144865-14 на паливо для реактивних двигунів РТ в кількості 295689 кг з наливом в п'ять цистерн №73137507, №74138363, №75082784, №74719055, №75081679, що відповідає залізничній накладній №09830697 від 07.12.2014.

При цьому, судом встановлено, що замовлення у ТОВ "К.М.Д.А." послуг по отриманню сертифікатів було здійснено позивачем на паливо для реактивних двигунів РТ, яке було придбано позивачем у ТОВ "Енерго-Ойл", що підтверджується дублікатами накладних: від 07.12.2014 №09830694 з відомістю вагонів №73129736, №73142670; від 07.12.2014 №09830695 з відомістю вагонів №74811449, №74752676, №73164055; від 07.12.2014 №09830697 з відомістю вагонів №73137507, №74138363, №75082784, №74719055, №75081679; паспортами на паливо; деклараціями на товари; рахунками на сплату (т.7, а.с.217-231).

У силу положень п.п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України)

Згідно з підпунктами 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу витрат будь-які витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У силу положень підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Постачанням товарів також вважається передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного Закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, перевірка правильності відображення господарської операції у податковому обліку вимагає дослідження дійсного переміщення активу між учасниками поставки та аналіз змін їх майнового стану з урахуванням усіх доводів та доказів, наданих учасниками провадження.

Матеріалами справи підтверджується, що податковий кредит та витрати за результатами здійснених господарських операцій з ТОВ "ВД-Інтер", ТОВ "Сокар Авіа", ТОВ "Металлсервіс Україна", ТОВ "К.М.Д.А." були сформовані позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства

Акт перевірки та письмові заперечення відповідача не містять зауважень щодо форми і змісту наданих позивачем документів первинного бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідач під час розгляду справи не заперечував, що первинні бухгалтерські документи, якими позивач та його контрагенти супроводжували виконання спірних фінансово-господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, дозволяють беззаперечно встановити зміст та обсяги господарських операцій та ідентифікувати осіб, які були їх учасниками.

Відповідач також не ставив під сумнів та не заперечував наявність у ТОВ "ВД-Інтер", ТОВ "Сокар Авіа", ТОВ "Металлсервіс Україна", ТОВ "К.М.Д.А." спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів, наявність у названих контрагентів умов для здійснення господарської діяльності (майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів тощо).

Під час перевірки відповідачем не було встановлено дефектів у правовому статусі контрагентів позивача, як-то відсутність ТОВ "ВД-Інтер", ТОВ "Сокар Авіа", ТОВ "Металлсервіс Україна", ТОВ "К.М.Д.А." за місцезнаходженням як станом на момент здійснення спірних фінансово-господарських операцій, так і станом на момент перевірки; наявність зафіксованих у будь-якій формі пояснень посадових осіб ТОВ "ВД-Інтер", ТОВ "Сокар Авіа", ТОВ "Металлсервіс Україна", ТОВ "К.М.Д.А.", у яких останні заперечували б факт складання первинних документів від імені ТОВ "ВД-Інтер", ТОВ "Сокар Авіа", ТОВ "Металлсервіс Україна", ТОВ "К.М.Д.А.", чи свою причетність до господарської діяльності ТОВ "ВД-Інтер", ТОВ "Сокар Авіа", ТОВ "Металлсервіс Україна", ТОВ "К.М.Д.А.", кримінальних проваджень за фактами фіктивного підприємництва відносно таких осіб тощо.

Так, висновки відповідача про відсутність господарських операцій між позивачем та ТОВ "ВД-Інтер", ТОВ "Сокар Авіа" ґрунтуються на доводах про відсутність факту передачі товарів, оскільки до перевірки не надано товарно-транспортні накладні та/або накладні на перевезення товару.

З урахуванням викладеного відповідач, керуючись положеннями пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, дійшов висновку, що такі документи у позивача на момент формування спірних сум податкових вигод були відсутні.

Втім суд критично ставиться до висновків Акта перевірки про відсутність у позивача документів, що підтверджують транспортування товару, переданого позивачеві на виконання умов договорів поставок від 30.10.2014 №01/3010 та від 20.11.2014 №19-2014.

Суд зазначає, що порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів здійснюється в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 №281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496 (далі - Інструкція№281).

Порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом встановлено пунктом 5.4 Інструкції№281.

Згідно підпункту 5.4.1 пункту 5.4 Інструкції №281 перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт (абзац 2 пп. 5.4.1 п. 5.4 Інструкції №281).

Судом встановлено, що переміщення нафтопродуктів від ТОВ "ВД-Інтер", ТОВ "Сокар Авіа" до ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" здійснювалось як власним транспортом позивача, так і перевізником ТОВ "Новатіс" за замовленням позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними, видатковими ордерами та подорожніми листами, які містять вичерпні відомості про автомобіль, яким здійснювалось перевезення, найменування та марку нафтопродуктів, номер резервуару, об'єму паливно-мастильних матеріалів, методу визначення маси, маси паливно-мастильного матеріалу.

Насамперед суд зазначає, що копії товарно-транспортних накладних, видаткові ордери та подорожні листи, якими опосередковано виконання договорів поставок від 30.10.2014 №01/3010, від 20.11.2014 №19-2014, були в повному обсязі долучені позивачем до матеріалів справи. Оглянувши вказані товарно-транспортні накладні, видаткові ордери та подорожні листи, суд дійшов висновку, що вони містять усі обов'язкові реквізити, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарської операції, дозволяють однозначно ідентифікувати осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та їх складання.

Відомості, зазначені у вказаних товарно-транспортних накладних, видаткових ордерах та подорожніх листах відповідають умовам укладених договорів поставки від 30.10.2014 №01/3010, від 20.11.2014 №19-2014.

Крім того, за загальним визначенням поняття, наведеним у розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт реалізації та придбання товару.

Оскільки сторони не вступали у транспортні взаємовідносини між собою та в силу базису поставки таких взаємовідносин не передбачалося, належним і достатнім доказом поставки, тобто передачі товару покупцю, є видаткові накладні, оформлення яких в даному випадку і здійснювалось сторонами на підтвердження поставки. Товарно-транспортні накладні, не будучи в даному випадку документами, які підтверджують факт поставки, на думку суду є документами, які в спірних правовідносинах підтверджують реальність та товарність проведених операцій.

Необхідність оформлення між позивачем та його контрагентами товарно-транспортних накладних не випливає з умов укладених договорів, досліджених судом, а відтак, доводи відповідача щодо недоліків їх оформлення на підтвердження поставки та відсутності у зв'язку з цим підстав для висновку про нереальність операцій - є необґрунтованими.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на письмові запити контролюючого органу, які подавались на адресу ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" в період проведення перевірки з 17.12.2015 по 14.01.2016, а саме від 23.12.2015 №3360/10/10-36-22-05, від 11.01.2016 №48/10/10-36-22-05, від 20.01.2016 №145/10/10-36-22-05 позивачем надано письмові відповіді листами від 28.12.2015 №27-416, від 15.01.2016 №27-11, від 22.01.2016 №27-19, до яких додано запитувані документи загалом на 315 аркушах (т.36 а.с.198-205, т.37 а.с.167, 238-239).

Суд зазначає, що відповідно до пункту 85.2статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Водночас, згідно з пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Актів, що свідчать про відмову позивача надати до перевірки документи по взаємовідносинам з ТОВ "ВД-Інтер", ТОВ "Сокар Авіа", зокрема, доказів транспортування нафтопродуктів, матеріали справи не містять.

Між тим, неподання платником податків до перевірки окремих документів не спростовує їх юридичного значення та не може бути підставою для відхилення їх судом під час надання правової оцінки господарської операції, за наслідками якої платником податків сформовані показники бухгалтерської та податкової звітності.

Суд зазначає, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки.

Не дає підстави для такого висновку і пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, адже наведена норма кодексу лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Як встановлено судом, позивачем було додано до заперечень №27-35 від 08.02.2016 на Акт перевірки первинні документи щодо господарських операцій з ТОВ "ВД-Інтер", ТОВ "Сокар Авіа", зокрема, й товарно-транспортні накладні, видаткові ордери, які підтверджують переміщення нафтопродуктів від ТОВ "ВД-Інтер", ТОВ "Сокар Авіа" до ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ", проте вказані документи не були враховані при прийнятті податкових повідомлень-рішень, жодних доводів з приводу неприйняття їх до уваги під час надання відповіді на заперечення на акт перевірки відповідачем не надано.

Таким чином, суд зазначає, що висновки контролюючого органу про відсутність документального підтвердження транспортування товару від ТОВ "ВД-Інтер", ТОВ "Сокар Авіа" до позивача є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

З приводу доводів відповідача про відсутність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Металлсервіс Україна", оскільки товарно-транспортна накладна оформлена з порушенням вимог чинного законодавства, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, авіапаливо у кількості 16 тон, яке було отримано позивачем від ТОВ "Металлсервіс Україна" згідно акту прийому-передачі товару №1 від 24.12.2014, було відвантажено позивачу на підставі товарно-транспортної накладної від 25.12.2014 №895-МС (т.11, а.с.232-233).

Зі змісту ТТН від 25.12.2014 №895-МС вбачається, що ТОВ "Металлсервіс Україна" відпустило 16000 кг авіапалива РТ для передачі його ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" шляхом наповнення в автоцистерну паливозаправника, реєстраційний номер АІ 2101 СА, який належить ТОВ "Металлсервіс Україна", для подальшого його транспортування до пункту розвантаження: ДП "МА "Бориспіль" (ЦЗС).

Оглянувши вказану товарно-транспортну накладну, суд дійшов висновку, що вона містить відомості про автомобіль, яким здійснювалось перевезення, найменування та марку нафтопродуктів, об'єму нафтопродуктів, а тому у повній мірі розкриває зміст та обсяг господарської операції, дозволяє однозначно ідентифікувати осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та їх складання.

Водночас, суд зауважує, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Така правова позиція викладена, зокрема, в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України "Щодо підтвердження даних податкового обліку" від 01.11.2011 року №1936/11/13-11.

Таким чином, наявність окремих недоліків в оформленні товарно-транспортної накладної не є свідченням того, що господарські операції не здійснювалися, оскільки іншими належними чином оформленими первинними документами підтверджується рух активів ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" в процесі здійснення господарської діяльності з ТОВ "Металлсервіс Україна".

З приводу посилань контролюючого органу, що позивачем до перевірки не надані документи по господарським операціям із ТОВ "К.М.Д.А.", які б містили в собі інформацію про проведені заходи щодо надання послуг по сертифікації палива та свідчили про доцільність використання таких послуг, суд звертає увагу на наступне.

Як пояснив представник позивача, необхідність отримання сертифікатів відповідності товару в Україні обумовлена тим, що інформація про видані сертифікати перевіряється митницею при ввозі палива для реактивних двигунів в Україну при митному декларуванні.

Так, представник позивача зауважив, що ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" було отримано від ТОВ "Енерго-Ойл" партію палива для реактивних двигунів РТ, на яку необхідно було отримати сертифікати відповідності. У зв'язку з тим, що на підприємстві відсутні профільні спеціалісти, які б могли здійснювати оформлення необхідної документації для проведення сертифікації через відсутність постійної потреби в таких спеціалістах, позивачем було вирішено укласти договір із ТОВ "К.М.Д.А." про надання послуг по сертифікації.

Сертифікат відповідності - це спеціальний документ, що підтверджує якість і відповідність продукції українським стандартам. Сертифікат відповідності видається акредитованими органами сертифікації в системі УКРСЕПРО.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 №28 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 р. за №466/10746) затверджено Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, зокрема, це паливо для реактивних двигунів.

Як було встановлено судом, за результатами наданих ТОВ "К.М.Д.А." послуг позивач отримав сертифікати відповідності (т.5, а.с.26-28), а саме: №UA1/182/0144867-14 на паливо для реактивних двигунів РТ в кількості 114589 кг з наливом в дві цистерни №73129736, №73142670, загальною вагою палива 114589 кг, що відповідає залізничній накладній №09830694 від 07.12.2014; №UA1/182/0144866-14 на паливо для реактивних двигунів РТ в кількості 177807 кг з наливом в три цистерни №74811449, №74752676, №73164055, що відповідає залізничній накладній №09830695 від 07.12.2014; №UA1/182/0144865-14 на паливо для реактивних двигунів РТ в кількості 295689 кг з наливом в п'ять цистерн №73137507, №74138363, №75082784, №74719055, №75081679, що відповідає залізничній накладній №09830697 від 07.12.2014.

При цьому, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що отримання вказаних послуг від ТОВ "К.М.Д.А." безпосередньо пов'язане із господарською діяльністю позивача, оскільки такі послуги із сертифікації були отримані на паливо для реактивних двигунів РТ, яке було придбано позивачем у ТОВ "Енерго-Ойл", що підтверджується дублікатами накладних з відомістю вагонів цистерн, паспортами на паливо, деклараціями на товари, рахунками на сплату, та відноситься до основних видів діяльності позивача.

З урахуванням цього, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ "ВД-Інтер", ТОВ "Сокар Авіа", ТОВ "Металлсервіс Україна", ТОВ "К.М.Д.А." та правомірність віднесення позивачем вартості придбаних товарів (послуг) у цих контрагентів, до складу витрат, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за 2013 рік на суму 15400000 грн. по господарським операціям із ДП "МА "Бориспіль", суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що договір міни від 30.04.2013 №52-32/4-5, укладений між ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" та ДП "МА "Бориспіль", є безоплатним, оскільки ДП "МА "Бориспіль" є державним підприємством, а його засновником та органом управління є Міністерство інфраструктури України, а тому враховуючи положення Статуту ДП "МА "Бориспіль" та Бюджетного кодексу України, укладання договорів міни (бартеру) та відповідно проведення бартерних операцій бюджетними установами забороняється без проведення відповідного тендерного конкурсу.

Однак, суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" від 24.01.1997 №51/97-ВР (зі змінами та доповненнями) визначено, що державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" освіження запасів державного резерву - відпуск матеріальних цінностей з державного резерву у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання матеріальних цінностей, тари, упаковки, а також внаслідок виникнення обставин, які можуть призвести до псування або погіршення якості продукції до закінчення терміну її зберігання, за умови одночасної або наступної поставки і закладення до державного резерву тієї ж кількості аналогічних матеріальних цінностей в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно абз. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" для підприємств, установ і організацій, заснованих повністю або частково на державній власності (державні підприємства, установи і організації, акціонерні товариства, у статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі, орендні підприємства, засновані на державній власності), а також для суб'єктів господарської діяльності всіх форм власності, визнаних відповідно до законодавства України монополістами, відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву є обов'язковим, якщо це не завдає їм збитків.

Перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами.

Частиною четвертою статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно з зазначеними завданнями власними силами.

Так, абзацом 2 частини четвертої статті 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" передбачено, що освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, що знаходяться на зберіганні на підприємствах, в установах і організаціях (відповідальних зберігачів), а також заміна їх на продукцію аналогічного асортименту та якості здійснюється ними самостійно без залучення додаткових коштів.

Аналогічна правова норма закріплена в абзаці 3 пункту 12 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 №1129, якою визначено, що освіження матеріальних цінностей державного резерву, що знаходяться у відповідальних зберігачів, а також заміна їх продукцією аналогічного асортименту та якості здійснюються ними самостійно без залучення додаткових бюджетних коштів.

Отже, аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що у разі потреби у здійсненні освіження матеріальних цінностей державного резерву, що знаходяться у відповідальних зберігачів, останні самостійно здійснюють їх заміну продукцією аналогічного асортименту та якості без залучення додаткових бюджетних коштів.

Як було встановлено судом, в лютому 2013 року ДП "МА "Бориспіль" звернулось до ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" із листом від 25.01.2013 №М-32 "Щодо обміну авіаційним пальним" (т.5, а.с.79), в якому було запропоновано позивачу здійснити обмін авіаційного пального ТС-1 ДСТУ 320.00149943.011-99 в кількості 1400 тон, що знаходиться на відповідному зберіганні в ДП "МА "Бориспіль", на аналогічне пальне за кількістю та якістю встановленим порядком шляхом укладення договору міни, оскільки необхідно провести освіження даного авіаційного палива, згідно з порядком зберігання запасів Держкомрезерву.

Листом від 23.04.2013 №27-182 (т.4, а.с.80) ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" повідомило ДП "МА "Бориспіль", що товариство погоджується провести освіження авіаційного палива ТС-1 Держкомрезерву за ціною 11000,00 грн. з ПДВ за тону на протязі травня 2013 року, згідно договору міни, без встановлення додаткових доплат за обмін палива на умовах DDP - залізничні цистерни на базовому складі паливно-мастильних матеріалів (ПММ) аеропорту Бориспіль. Повернення авіапалива погоджено на умовах DDP - на пункті наливу паливозаправників базового складу ПММ аеропорту Бориспіль.

Так, за попередньою домовленістю між ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" та ДП "МА "Бориспіль" було укладено Договір міни від 30.04.2014 №52-32/4-5 (т.4, а.с.217-220), в порядку та на умовах якого ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" зобов'язувалось передати у власність ДП "МА "Бориспіль" паливо для реактивних двигунів ТС-1 (далі - Товар 1) у кількості 1400 тон, а ДП "МА "Бориспіль" в обмін зобов'язувалось передати ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" паливо для реактивних двигунів ТС-1 (далі - Товар 2) у кількості 1400 тон з державного резерву, яке перебуває у ДП "МА "Бориспіль" на відповідальному зберіганні та потребує освіження у зв'язку з закінченням встановленого терміну його зберігання.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У силу вимог частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За правилами частини третьої цієї ж статті, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Суд також зазначає, що за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, відповідачем не наведено, а судом не встановлено доказів наявності підстав для визнання договору міни від 30.04.2014 №52-32/4-5 нікчемним у досліджуваному випадку; відповідачем також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений договір є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, відповідно положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства вирішується виключно судом.

Судового рішення про визнання недійсним договору міни від 30.04.2014 №52-32/4-5 відповідачем суду не надано, інформація про наявність судового провадження щодо оспорення договору міни від 30.04.2014 №52-32/4-5 суду також не надана.

Так, у судовому засіданні 03.01.2017 судом було допитано у якості свідка головного державного ревізора-інспектора відділу контролю ризикових платників управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Київській області Романченка Олександра Володимировича, який проводив перевірку позивача та здійснював оформлення її результатів.

Суд попередньо повідомив свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та за відмову від давання показань з непередбачених законом підстав.

По суті встановлених у ході перевірки порушень щодо господарських операцій із ДП "МА "Бориспіль" свідок надав тотожні пояснення, що відповідають обставинам, викладеним в Акті перевірки.

У той же час, свідок ствердно надав відповідь на уточнююче питання суду, чи відбувся рух товарів по договору міни від 30.04.2014 №52-32/4-5, та підтвердив, що рух товарів по договору міни від 30.04.2014 №52-32/4-5 за даними бухгалтерського обліку позивача відбувся.

Отже, враховуючи те, що договір міни був укладений саме на здійснення заміни палива для реактивних двигунів ТС-1 у кількості 1400 тон з державного резерву, яке перебуває у ДП "МА "Бориспіль" на відповідальному зберіганні та потребує освіження у зв'язку з закінченням встановленого терміну його зберігання, суд приходить до висновку, що в даному випадку тендерні операції на заміну саме продукції, що потребує освіження, не повинні проводитись, а відтак, позивачем правомірно було відображено показники в Декларації "Інші доходи" за 2013 рік на суму 15400000 грн. по господарським операціям із ДП "МА "Бориспіль".

У той же час, суд вважає безпідставним посилання контролюючого органу на те, що ДП "МА "Бориспіль" є бюджетною установою, а тому на нього розповсюджуються норми Бюджетного кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, організаційно-правова форма ДП "МА "Бориспіль" - державне підприємство; засновником та органом управління ДП "МА "Бориспіль" є Міністерство інфраструктури України.

Частиною першою статті 74 Господарського кодексу України визначено, що державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

У той же час, згідно пункту 12 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Як вбачається зі Статуту ДП "МА "Бориспіль", який діяв на час укладення та виконання договору міни від 30.04.2013 №52-32/4-5, ДП "МА "Бориспіль" є державним комерційним підприємством цивільної авіації, яке засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (т.19, а.с.28-38).

Відповідно до п. 2.1 Статуту Аеропорт створений для здійснення господарської діяльності з метою, зокрема, отримання прибутку (доходу) від здійснення господарської діяльності.

Пунктом 4.3 Статуту ДП "МА "Бориспіль" передбачено, що джерелами формування майна Аеропорту є: майно, передане йому центральними та місцевими органами виконавчої влади; доходи, одержані від реалізації послуг та продукції, а також від інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків і інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством.

Таким чином, враховуючи визначення бюджетних установ, яке наведе в Бюджетному кодексі України, а також те, що ДП "МА "Бориспіль" відповідно до Статуту створене для здійснення господарської діяльності з метою, зокрема, отримання прибутку (доходу) від здійснення господарської діяльності, суд приходить до висновку, що ДП "МА "Бориспіль" не є бюджетною установою у розумінні Бюджетного кодексу України, оскільки не фінансується за рахунок державного або місцевого бюджету, а тому на нього не розповсюджуються норми Бюджетного кодексу України в частині заборони укладення договору міни (бартеру).

Щодо висновків податкового органу про завищення позивачем задекларованих показників у рядку 8 Декларацій з ПДВ за перевіряємий період на суму 8815346,00 грн., суд зазначає наступне.

За висновками перевірки позивачем внаслідок порушення статей 192, 201 Податкового кодексу України занижено суму податкових зобов'язань на суму 8815346,00 грн., що призвело до завищення суми показників у рядку 8 Декларацій на загальну суму 8815346 грн.

Суть виявленого порушення полягає в тому, що позивачем завищено показники коригування у рядку 8 Декларацій з податку на додану вартість у зв'язку з неправомірним коригуванням податкових зобов'язань по експортних операціях за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

Так, в Акті перевірки контролюючий орган зазначив, що відповідно до банківських виписок та вантажно-митних декларацій у ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" не було підстав для виписки податкових накладних. У той же час, відповідно до додатків 1 до податкових декларацій з податку на додану вартість за перевіряємий період відбувається коригування податкових накладних, які не зареєстровані в ЄРПН по нерезидентам, згідно контрактів з якими ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" здійснювало відповідно до ВМД реалізацію реактивного палива.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, позивачем за фактом продажу реактивного палива на користь контрагентів-експортерів (нерезидентів) були видані податкові накладні, відповідно до яких вказані операції були оподатковані за основною ставкою 20 %.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що дійсно, ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" були видані податкові накладні, згідно з якими операції щодо продажу реактивного палива на користь контрагентів-експортерів (нерезидентів) були оподатковані за основною ставкою.

При цьому, представник позивача зауважив, що видача таких податкових накладних була зумовлена тим, що станом на момент продажу контрагентам-експортерам (нерезидентам) реактивного палива у позивача були відсутні вантажно-митні декларації, які б підтверджували факт вивезення товарів за межі митної території України, а відтак не було юридичних підстав для оподаткування таких операцій за нульовою ставкою.

Так, після отримання від контрагентів-експортерів (нерезидентів) вантажно-митних декларацій позивачем були подані до податкового органу розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних щодо продажу реактивного палива на користь контрагентів-експортерів (нерезидентів), якими було скориговано у бік зменшення суми податкових зобов'язань з ПДВ зі зміною основної ставки податку на нульову.

Правильність складання таких документів та зміст операцій з коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідачем не заперечувалось.

Водночас, позиція податкового органу, викладена ним в акті перевірки та підтримана у судовому засіданні, зводиться до того, що експортні операції щодо продажу позивачем реактивного палива на користь контрагентів-експортерів повинні були оподатковуватись за нульовою ставкою, а тому позивач позбавлений права коригувати податкові зобов'язання, оскільки в ст. 192 Податкового кодексу України відсутня така підстава для коригування.

Перевіряючи такі висновки контролюючого органу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 82 Митного кодексу України експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.

Частиною 1 статті 255 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до пп.195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Згідно з пп. б) п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів в разі експорту товарів вважається дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.

Таким чином, при здійсненні платниками податку операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту, податок на додану вартість не справляється.

При цьому, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів в разі експорту товарів за нульовою ставкою вважається дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України.

Як було встановлено судом, підставою для коригування позивачем кількісних і вартісних показників до податкових накладних щодо продажу реактивного палива на користь контрагентів-експортерів (нерезидентів) стало те, що на момент видачі податкових накладних у позивача як продавця такого палива були відсутні вантажно-митні декларації, які б підтверджували факт вивезення товарів за межі митної території України та, як наслідок, на момент видачі позивачем податкових накладних у нього були відсутні підстави для оподаткування вказаних операцій за нульовою ставкою.

Порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту визначений у статті 192 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

За правилами підпунктів 192.1.1 та 192.1.2 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Пунктом 192.3 статті 192 Податкового кодексу України передбачено, що результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Аналіз вказаних положень свідчить, що у разі отримання вантажно-митної декларації, яка підтверджує здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту, що оподатковуються за нульовою ставкою, у платника податків виникає право на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ зі зміною основної ставки на нульову.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем вантажно-митних декларацій від контрагентів-експортерів (нерезидентів) із запізненням, коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість щодо продажу реактивного палива на користь контрагентів-експортерів (нерезидентів) зі зміною основної ставки на нульову відповідає вимогам Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що контролюючий орган дійшов безпідставного висновку про заниження позивачем суми податкового зобов'язання з ПДВ на суму 8815346,00 грн., що призвело до завищення суми показників у рядку 8 Декларацій з податку на додану вартість на загальну суму 8815346 грн.

Отже, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п.п.135.5.4, п. 135.1 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 10621451 грн. та п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1, п. 192.2 ст. 192, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 361221 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10665376 грн., є необґрунтованим.

Щодо висновків відповідача стосовно невключення до собівартості реалізованої продукції витрат на оренду складських приміщень, що свідчить про те, що ціна реалізації значно занижена, у зв'язку з чим підприємство не отримує доходу та декларує збитки суд зазначає наступне.

Як зазначено в Акті перевірки (т.1, а.с.33), перевіркою встановлено, що ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" реалізовано продукцію - паливо реактивне для заправки повітряних суден, придбане у нерезидента та інших підприємств.

Згідно запиту ГУ ДФС у Київській області №3360/10/10-36-22-05 від 23.12.2015 щодо калькуляції націнки на реалізований товар, ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" надало відповідь листом №27-416 від 28.12.2015, в якому зазначалося, що калькуляція на реалізоване паливо не ведеться. Отже до націнки товару не включено витрати на оренду складських приміщень.

ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" не включено до собівартості реалізованої продукції витрати на оренду складських приміщень, що свідчить про те, що ціна реалізації значно занижена, у зв'язку з чим підприємство не отримує доходу та декларує збитки.

Інших обставин чи висновків стосовно не включення до собівартості реалізованої продукції витрат на оренду складських приміщень акт перевірки не містить, як не містить і розрахунків податкових зобов'язань, занижених в результаті такого порушення.

Згідно наданого відповідачем під час розгляду справи розрахунку податкових зобов'язань та штрафних санкцій по податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення від 18.02.2016 №0000322210 (т.37, а.с.240), слідує, що за вказане порушення відповідачем збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 3449533,50 грн., з яких сума основного платежу складає 2358311,00 грн., штрафні санкції - 1149844,50 грн.

Як пояснив присутній у судовому засіданні 03.01.2017 року свідок - головний державний ревізор-інспектор відділу контролю ризикових платників управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Київській області Романченко О.В., який проводив перевірку позивача, вказане порушення полягає в тому, що позивач включив витрати на оренду складських приміщень для реактивного палива, придбаного у нерезидента та інших підприємств та реалізованого в подальшому до рахунку бухгалтерського обліку 93 «Витрати на збут», тоді як на думку свідка такі витрати повинні бути віднесені на рахунок бухгалтерського обліку 90 «Собівартість реалізації». Свідок вважає, що в даному випадку позивачем порушено вимоги п.138.4, п.138.8 ст.138 ПК. Свідок на уточнююче питання суду повідомив, що на базу оподаткування вичавлені порушення не вплинули і податкові зобов'язання з податку на прибуток це не зменшило. Проте на думку свідка витрати на оренду складських приміщень повинні бути включені до складу інших прямих витрат, які включаються до витрат на собівартість реалізованої продукції.

Суд з таким висновком контролюючого органу не погоджується, виходячи з такого.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній за період перевірки) об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

В свою чергу, відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У силу підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Частиною 2 статті 3 Закону №996-XIV встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що інформація, яка міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

За визначенням, наведеним у пункті 3.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88) облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Отже, записи у регістрах бухгалтерського обліку проводяться на підставі первинних облікових документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а інформація про господарські операції, здійснені підприємством, за звітний період, з облікових регістрів переноситься до фінансової звітності.

Відповідно до пункту 3.6 Положення №88 форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробки та використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №893/4186, затверджено Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (далі - Інструкція №291).

Інструкція №291 спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. Інструкцією встановлені призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб.

Інструкцією №291 передбачено, що для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової та іншої діяльності підприємства застосовуються рахунки класу "Витрати діяльності".

За дебетом рахунків цього класу відображаються суми витрат, за кредитом - списання суми витрат у кінці звітного року або щомісяця на рахунок 79 "Фінансові результати".

Для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг передбачений рахунок 90 "Собівартість реалізації".

За дебетом рахунку 90 "Собівартість реалізації" відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), страхові виплати відповідно до договорів страхування, за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 "Фінансові результати".

Рахунок 90 "Собівартість реалізації" має такі субрахунки:

901 "Собівартість реалізованої готової продукції"

902 "Собівартість реалізованих товарів"

903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг"

904 "Страхові виплати".

На субрахунку 901 "Собівартість реалізованої готової продукції" ведеться облік виробничої собівартості реалізованої готової продукції.

На субрахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів" відображається собівартість реалізованих товарів, яка визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

На субрахунку 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг" ведеться облік собівартості реалізованих за звітний період робіт і послуг.

На субрахунку 904 "Страхові виплати" підприємства, які є страховиками відповідно до Закону України "Про страхування", узагальнюють інформацію про страхові суми і страхові відшкодування за умовами договору страхування (перестрахування) при настанні страхового випадку.

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до складу виробничої собівартості готової та реалізованої продукції, а тому інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду - 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності".

Облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування ведеться на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати".

За дебетом рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" відображається сума визнаних витрат, за кредитом - щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 "Виробництво" та 90 "Собівартість реалізації". Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами і статтями (видами) витрат.

Загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства, відображаються на рахунку 92 "Адміністративні витрати".

До загальногосподарських витрат, зокрема, належать витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на їх службові відрядження, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги), охорона, юридичні, аудиторські, транспортні послуги, поштово-телеграфні, канцелярські витрати, сума податків, зборів (обов'язкових платежів).

На рахунку 93 "Витрати на збут" ведеться облік витрат, пов'язаних із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг.

За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати".

До витрат на збут, зокрема, належать витрати пакувальних матеріалів, транспортування продукції, товарів за умовами договору, витрати на маркетинг та рекламу, витрати на оплату праці й комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту, амортизація, ремонт та утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів, робіт і послуг.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за №27/4248 (далі - ПБО 16 «Витрати»).

Відповідно до пункту 1 «Загальні положення» ПБО 16 «Витрати» це Положення стандарт визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) (п.2 ПБО 16 «Витрати»).

Терміни, що наведені в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення: елемент витрат - сукупність економічно однорідних витрат; прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом; нормальна потужність - очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва; об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Для цілей визнання витрат в розумінні пункту 5 ПБО 16 «Витрати» передбачено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

При цьому відповідно до п.6 ПБО 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Пункт 7 ПБО 16 «Витрати» визначає, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

У складі витрат пункт 10 ПБО 16 «Витрати» передбачає, що собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Згідно п.11 ПБО 16 «Витрати» собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

При цьому Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Відповідно до п.12 ПБО 16 «Витрати» до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Пункт 13 ПБО 16 «Витрати» до складу прямих витрат на оплату праці включає заробітну плату та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат згідно пункту 14 ПБО 16 «Витрати» включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Витрати на збут згідно пункту 19 ПБО 16 «Витрати» включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):

витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;

витрати на ремонт тари;

оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

витрати на передпродажну підготовку товарів;

витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства;

витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства;

інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Згідно частини 1 статті 11 Закону №996-XIV на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як вказано в Акті перевірки, перевіркою відображених у рядку 06.2 Декларації «Витрати на збут» показників за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 у загальній сумі 48245061 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення підприємством витрат на оплату праці, суми внесків на соціальні заходи, витрати на відрядження службового апарату, плата за розрахунок-касове обслуговування банків, витрати на оплату послуг зв'язку, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші витрати загальногосподарського призначення.

Проведеною перевіркою первинних і облікових документів: виписки банку з доданими до них документами, прибуткові накладні, акти виконаних робіт на отримання товарів (робіт, послуг), обігово-сальдові відомості по рахунках: 31 «Рахунки в банках», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 68 «Розрахунки за іншими операціями», 94 «Інші витрати операційної діяльності», встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06.2 Декларації «Витрати на збут» на суму 12383268 грн. (т.1, а.с.32-33).

Аналіз вказаних положень дає суду підстави для висновку про те, що витрати на оренду складських приміщень для реактивного палива, придбаного у нерезидента та інших підприємств та реалізованого в подальшому позивачем безперечно відображаються у складі витрат звітного періоду. При цьому залежно від цілей оренди витратні рахунки (91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут») залежатимуть від того, з якою метою орендуються приміщення: виробничі цехи (91), офіс (92), магазин (склад) (93).

Суд зазначає, що на складах, що орендуються позивачем, зберігається вже придбана позивачем продукція - паливо реактивне для заправки літаків.

У зв'язку з цим, витрати на зберігання запасів (послуги з оренди складських приміщень) ніяким чином не можуть бути включені до первісної (балансової) вартості товарів, так як ці витрати пов'язані не з придбанням (виготовленням) товарів, а з їх наступним продажем.

Вказаний висновок повністю узгоджується із приписами пункту 19 ПБО 16 «Витрати», оскільки витрати на збут включають, зокрема, такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг) як витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона).

Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати на оренду складських приміщень для зберігання вже придбаних товарів не можуть відноситись до первісної (балансової) вартості товарів, а в повному обсязі відносяться до витрат на збут.

Зважаючи на викладене, суд вважає необґрунтованим та безпідставним висновок відповідача щодо завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06.2 Декларації «Витрати на збут» на суму 12383268 грн.

Оскільки позивач здійснює реалізацію палива реактивного для заправки літаків, тобто позивач не виробляє товари, а тільки придбаває їх з метою подальшої реалізації, то за переконанням суду позивач не може керуватися пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України при веденні свого податкового обліку, на чому протиправно наполягає відповідач.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 18.02.2016 №0000322210, №0000332210 та №0000342210 є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в частині правомірності визначення оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 18.02.2016 №0000322210, №0000332210 та №0000342210 суми грошових зобов'язань за штрафними санкціями, суд зазначає таке.

Зі змісту розрахунків штрафних (фінансових) санкцій до вказаних податкових накладних (т.7, а.с.109-115, 116; т.20, а.с.120) слідує, що відповідачем застосовано до позивача штраф у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Положеннями статті 123 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування (абзац 2 п.123.1 ст.123 ПК).

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування (абзаци 3, 4 п.123.1 ст.123 ПК).

Отже, підставою для застосування контролюючим органом штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого суми податкового зобов'язання є повторне визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку.

Відповідач у своїх поясненнях зазначив, що підставою для застосування штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання при прийнятті оспорюваних у цій справі податкових повідомлень-рішень слугували податкові повідомлення-рішення від 22.10.2013 №0002452210, від 22.10.2013 №0002442210, від 23.10.2014 №000028/1, від 23.10.2014 №000029/1, від 09.09.2014 №0005652230, від 09.09.2014 №0005662230 та від 09.09.2014 №0005642230 (т.37, а.с.224, 229-235).

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПК).

Відповідно до пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Згідно з абзацом 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, у разі визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків відповідно до положень пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, такий контролюючий орган приймає відповідне податкове повідомлення-рішення, яке направляється платнику податків.

У той же час, у разі незгоди платника податків з податковим повідомленням-рішенням, останній має право оскаржити його в адміністративному чи судовому порядку, а визначені на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення грошові зобов'язання є неузгодженими до закінчення процедури адміністративного чи судового оскарження.

При цьому, підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу.

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 22.10.2013 №0002452210, від 22.10.2013 №0002442210, від 23.10.2014 №000028/1, від 23.10.2014 №000029/1, від 09.09.2014 №0005652230, від 09.09.2014 №0005662230 та від 09.09.2014 №0005642230 були оскаржені позивачем в судовому порядку.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2014 у справі №810/1699/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 22.10.2013 №0002452210 та від 22.10.2013 №0002442210 (т.34, а.с.158-175).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.07.2016 №К/800/12707/15 касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області відхилено, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 у справі №810/1699/14 залишено без змін (т.34, а.с.176-181).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2015 у справі №810/7011/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 09.09.2014 №0005652230, від 09.09.2014 №0005662230 та від 09.09.2014 №0005642230 (т.34, а.с.182-198).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.02.2016 №К/800/21065/15 касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області відхилено, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2015 у справі №810/7011/14 залишено без змін (т.34, а.с.199-202).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2015 у справі №826/18322/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2015, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 10.11.2014 №000028/1 та від 23.10.2014 №00029/1 (т.34, а.с.203-223).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.12.2015 №К/800/35948/15 касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області відхилено, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2015 у справі №826/18322/14 залишено без змін (т.34, а.с.199-202).

Частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, у зв'язку зі скасуванням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу на підставі судових рішень, що набрали законної сили, податкові повідомлення-рішення від 22.10.2013 №0002452210, від 22.10.2013 №0002442210, від 23.10.2014 №000028/1, від 23.10.2014 №000029/1, від 09.09.2014 №0005652230, від 09.09.2014 №0005662230 та від 09.09.2014 №0005642230 у силу положень підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України вважаються відкликаними.

З урахуванням викладеного, на момент прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 18.02.2016 №0000322210, №0000332210 та №0000342210 у контролюючого органу не було правових підстав для накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8127,47 грн. згідно платіжного доручення №1052 від 10.08.2016, у розмірі 238982,65 грн. згідно платіжного доручення №1052 від 10.08.2016 та у розмірі 235008,02 грн. згідно платіжного доручення №1052 від 10.08.2016, оригінали яких містяться в матеріалах справи (т.1, а.с.2; т.8, а.с.2; т.13, а.с.2).

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 482118,14 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 18 лютого 2016 року №0000332210 (форма "Р"), №0000322210 (форма "Р") та №0000342210 (форма "В1").

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУК АВІА ОЙЛ" (ідентифікаційний код 31477919, місцезнаходження: 08307, Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області судовий збір у розмірі 482118,14 грн. (чотириста вісімдесят дві тисячі сто вісімнадцять грн. 14 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.