Справа № 317/284/17

№/п 2/317/408/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

« 27» березня 2017 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мінгазова Р.В.,

при секретарі Капто Д.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Запорізька районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який було уточнено в ході розгляду справи, до ОСОБА_2, треті особи: Запорізька районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 29.08.2004 року. помер її батько – ОСОБА_3. Після смерті батька залишилось спадкове майно в вигляді: 1/2 частини жилого будинку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: смт. Балабине вул. Тракторна, 17 Запорізького району Запорізької області, яке померлий успадкував після смерті своєї матері - ОСОБА_4, померлої 25.07.1991 року (фактом проживання) в порядку спадкування за законом, але не оформив своїх спадкових прав.

Інша 1/2 частина спадкового будинку належить відповідачу – ОСОБА_2 на підставі рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 16.05.2016 року справа №317/3953/15-ц.

Спадщину, відкриту після смерті батька позивачка прийняла в порядку спадкування за законом, звернувшись до Запорізької районної державної нотаріальної контори із відповідною заявою, в зв’язку з чим була відкрита спадкова справа.

При оформленні спадкових прав, позивачка з’ясувала, що спадковий будинок на батька, як і на бабусю не був зареєстрований належним чином, тому нотаріусом Запорізької районної держнотконтори 10.01.2017 року була винесена Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої позивачу було відмовлено у видачі свідоцтво про право на спадщину після смерті її батька.

У зв’язку з вищевикладеним, позивач не має можливості оформити свої спадкові права, тому був вимушений звернутись до суду із вказаною позовною заявою, в якій просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходяться за адресою: смт. Балабине вул. Тракторна, 17 Запорізького району Запорізької області.

В судове засідання з’явився позивач не з’явилась, про час та місце слухання справи повідомлялась своєчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомила.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, до суду надав заяву, в якій зазначив, що проти позову не заперечує, просить суд розглядати справу за його відсутності.

Представник Запорізької державної нотаріальної контори Запорізької області не з’явився в судове засідання, надав суду заяву про слухання справи за його відсутності.

Відповідно до ст.ст.10,11 ЦПК України, суд розглядає справу на засадах змагальності сторін в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, та повністю підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про її народження та свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с. 9).

В свою чергу ОСОБА_3 є сином ОСОБА_5, померлої 25.07.1991 року, що видно з свідоцтва про народження та свідоцтва про смерть (а.с. 6-7)

Відповідно до довідки Балабинської селищної ради Запорізького району Запорізької області від 17.01.2017 року № 179 вбачається, що ОСОБА_5 постійно проживала та була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 30.12.1968 року та по день смерті. Разом з нею на день смерті за вказаною адресою проживали та були зареєстровані її син – ОСОБА_3, та онука – ОСОБА_1

У зв’язку з чим, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5, вступивши в управління спадковим майном.

Судом була витребувана спадкова справа №413/2016, відповідно до якої вбачається, що позивач звернулась до Запорізької районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_6 згідно з чим було заведено спадкову справу.

Відповідно до п.п. 14.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

В матеріалах справи міститься копія постанови державного нотаріуса Запорізької районної державної нотаріальної контори ОСОБА_7 від 10.01.2017 року про відмову у вчиненні нотаріальної дій у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

За змістом п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Відповідно до п.3.1. ОСОБА_8 спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 « Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об’єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

Наказом Президії Верховної ОСОБА_9 СРСР від 26.08.1948 року встановлено, що кожний громадянин та кожна громадянка СРСР мають право купити або побудувати для себе на праві особистої власності житловий будинок для чого здійснюється відвід земельних ділянок в безстрокове користування.

Забудова відбулась в передбаченому діючим на той час законодавством порядку. Забудова була дозволена рішенням виконкому Балабинської селищної ради Запорізького району Запорізької області від 03.10.1972 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

У відповідності до вказаного ОСОБА_9 Міністрів СРСР від 26.08.1948 року прийнято Постанову, п. 2 якої визначено, що побудовані на відведених під будівництво індивідуальних житлових будинків земельних ділянках будинки є особистою власністю забудовників.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли до 01.01.2004 року, згідно із ч. 6 ст. 86 ЦК УРСР відносини власності регулюються Законом України «Про власність», цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

За положеннями ст. 86 ЦК УРСР та ст.2 Закону України «Про власність» ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Відповідно до ст. 12 Закону України від 07.02.1991 року «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, громадянин набуває права власності в тому числі на майно, одержане внаслідок успадкування.

Відповідно до ст. 49 зазначеного Закону володіння майном вважається правомірним, якщо інше не було встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом.

Згідно п. 4 розділу «Спори про право власності та інші речові права» Висновків Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за 1 півріччя 2012 року, «за змістом статей 2,3 Закону України від 01.07.2004 року №1952- 1У «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень даних про право власності особи на об’єкт нерухомого майна, збудований до набрання чинності зазначеним Законом, не породжує в особи права власності, а засвідчує офіційне визнання і підтвердження державою факту наявності в особи цього права. Право власності на збудований до набрання чинності цим Законом об’єкт нерухомого майна виникає в порядку, який існував на час його будівництва ( постанова Верховного Суду України від 13 червня 2012 р. у справі №6-54цс12)».

Згідно з п.3.1. Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських ( присадибних) будівель і споруд сільськогосподарського призначення 1 та 11 категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Мінрегіону України від 19.03.2013 року №95, закінчені будівництвом до 05.08.1992 р. індивідуальні ( садибні) житлові будинки не підлягають прийняттю в експлуатацію. Документом, який засвідчує відповідність таких об’єктів вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Відповідно до ч.1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа ( фізична, юридична) має конституційне право на судовий засіб захисту.

Згідно Цивільного кодексу України особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду як з позовом про визнання права власності ( ст. 392 ЦК України).

Статтею 16 ЦК України передбачено, що звертаючись до суду позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності, застосовуються положення ЦК УРСР, що діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР в редакції 1963 року, яка діяла на час відкриття спадщини, спадкоємство здійснюється за законом або за заповітом. Згідно зі ст. 529 ЦК УРСР в редакції 1963 року, спадкоємцями за законом першої черги є діти, батьки та дружина спадкодавця в рівних частках кожний. До числа спадкоємців першої черги належать також онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому одному з батьків.

Відповідно до вимог ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном, чи він подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно п. 10 Додатку 1 до п. 2.1 Положення, правовстановлюючими документами на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна, є рішення суду про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна та про встановлення факту права власності на ці об’єкти.

Відповідно до ст. 182 ЦК України та Закону України «Про державну реєстрації по справі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що об’єкти нерухомого майна підлягають спеціальній реєстрації відповідним органом. Згідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – це офіційне визнання і підтвердження державою факту виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно.

На підставі вищевикладеного, дослідивши матеріали справи, з урахуванням факту побудови будинку ОСОБА_5 в 1973 році, відповідно до приписів листа ВССУ від 16.05.2013 року суд вважає, що у останньої фактично виникло право власності на нерухоме майно, яке після неї успадкував ОСОБА_3, фактично прийнявши спадщину, а після нього ОСОБА_1, у зв’язку з чим за позивачем може бути визнано право власності на 1/2 частину спірного будинку з господарськими спорудами в порядку спадкування за законом, оскільки задоволення позовних вимог позивача не порушує невизнані або оскаржувані права, свободи чи інтереси будь-яких осіб.

Однак суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання за позивачкою права власності в цілому на службову прибудову літ. «а1», цоколь під а1 літ. «а1-цок», вбиральню літ. «В», літню кухню літ. «Д», погріб під Д літ. «пг 1», навіси літ. «Е,Ж», зливну яму № 3, підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачкою жодним чином не обґрунтовані заявлені позовні вимоги, а з матеріалів справи не вбачається , що вказані об’єкти нерухомості в цілому належали на праві приватної власності померлому ОСОБА_3

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 15, 118, 119, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 392, 1216, 1217, 1220, 1258, 1297 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Запорізька районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходяться за адресою: Запорізька область Запорізький район, смт. Балабине, вул. Тракторна, 17, а саме: житловий будинок – літ. «А», прибудова літ. «а», службова прибудова літ. «а1», Цок. під а1 літ. «а1-цок», вбиральня - літ. «В», літня кухня - літ. «Д», погріб під Д - літ. «пг1», навіси - літ. «Е», навіси - літ. «Ж», водопровід - №2, паркану - №1, зливна яма № 3, після смерті ОСОБА_3, померлого 29.08.2004 року.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області через суд першої інстанції в 10 денний строк з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Р.В. Мінгазов