Справа № 243/1101/17

2-о/243/132/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2017 року м. Слов’янськ

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Кузнецов Р.В.

при секретарі Малиновській І.Ю.

за участю заявника ОСОБА_1

представника заінтересованої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Слов’янську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи Слов’янського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про встановлення фактів, що мають юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

14 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просила встановити факт її роботи за період з 01.09.1997 р. по 10.03.2015 р. на посаді палатної медичної сестри у відділенні анестезіології та реанімації міської лікарні № 2 м.Горлівка, факт наявності у неї 25 років 18 днів спеціального стажу у відповідності до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та факт дійсності запису про звільнення за ст.38 КЗпП України від 10.03.2015 р. у її трудовій книжці.

Заявниця ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві. Зазначила, що з 01.09.1997 р. до 10.03.2015 р. вона працювала на посаді медичної сестри у відділенні анестезіології та реанімації міської лікарні № 2 м.Горлівка. Через проведення активної фази антитерористичної операції у м.Горлівка Донецької області 10.03.2015 р. вона звільнилася з лікарні та перемістилася на підконтрольну частину території України, а саме до м.Слов’янська. Додала, що встановлення факту її роботи за період з 01.09.1997 р. по 10.03.2015 р. на посаді палатної медичної сестри у відділенні анестезіології та реанімації міської лікарні № 2 м.Горлівка, факту наявності у неї 25 років 18 днів спеціального стажу у відповідності до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та факту дійсності запису про звільнення за ст.38 КЗпП України від 10.03.2015 р. у її трудовій книжці їй необхідно для призначення пенсії за вислугу років, оскільки довідки, що видані на підтвердження зазначених фактів у м.Горлівка, на тимчасово окупованій території, не є дійсними.

Представник заінтересованої особи Слов’янського об’єднаного УПФУ в Донецькій області ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте у судове засідання не з’явився, на адресу суду надіслано заяву з проханням розглядати справу за відсутністю повноважного представника.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 235 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ст. 256 ЦПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 та п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України та роз’яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Відповідно до трудової внижки серії АР № 075505, виданої на ім’я ОСОБА_1, 01 вересня 1997 р. ОСОБА_1 зарахована на посаду палатної медичної сестри у відділення анестезіології та реанімації відповідно до наказу № 121-к від 01.09.1997 р., а 10.03.2015 р. звільнена за власним бажанням за ст.38 КЗпП України на підставі наказу № 110-к від 10.03.2015 р. /а.с.9-11/.

Згідно з довідкою № 133 від 24.06.2016 р., виданою Міською лікарнею № 2 м.Горлівка, ОСОБА_1 працювала у Міській лікарні № 2 м.Горлівка з 01.09.1997 р. до 10.03.2015 р. на посаді сестри медичної палатної /а.с.13/.

Згідно Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними якщо ці органи створені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (документ), виданий цими органами є недійсним і не створює правових наслідків.

Тобто вищезхазначена довідка № 133, видана 24.06.2016 р. в м. Горлівка - на території, тимчасово не підконтрольній Україні, не створює правових наслідків.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами...».

Таким чином суд бере до уваги відомості, які зазначені у довідці № 133 від 24.06.2016 р., що засвідчені підписом головного лікаря, начальника відділу кадрів, головного бухгалтера та печаткою медичного закладу, оскільки вони відповідають відомостям, зазначеним у трудовій книжці заявниці (щодо зарахування на посаду), враховуючи неможливість в інший спосіб отримати відомості, зазначені у цьому документі, хоча й не визнає зазначену довідку офіційним документом.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили доводи заявниці та пояснили, що вони працювали разом з ОСОБА_1 у Міській лікарні № 2 м.Горлівка. Зазначили, що ОСОБА_1 працювала на посаді медичної сестри у відділенні анестезіології та реанімації з вересня 1997 року. Свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона звільнилася у січні 2015 року, а ОСОБА_1 ще працювала на посаді, і як їй відомо звільнилася у березні 2015 року.

Факти, про встановлення яких просить заявниця, мають для неї юридичне значення, оскільки породжує для неї правові наслідки у вигляді виникнення права на пільгову пиенсію за вислугу років.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, допитавши свідків, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту її роботи за період з 01.09.1997 р. по 10.03.2015 р. на посаді палатної медичної сестри у відділенні анестезіології та реанімації міської лікарні № 2 м.Горлівка та факту дійсності запису про звільнення за ст.38 КЗпП України від 10.03.2015 р. у її трудовій книжці, підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обгрунтованість, а вимога щодо встановлення факту наявності у неї 25 років 18 днів спеціального стажу у відповідності до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлення факту наявності або відсутності спеціального стажу належить до компетенції територіальних органів ПФУ.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 209, 212-215, 234, 256 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи Слов’янського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про встановлення фактів, що мають юридичне значення – задовольнити частково.

Встановити факт роботи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, в період з 01.09.1997 року по 10.03.2015 року на посаді палатної медичної сестри у відділенні анестезіології та реанімації міської лікарні № 2 м. Горлівка, як зазначено у довідці № 133 від 24.06.2016 р.

Встановити факт дійсності запису про звільнення за ст. 38 КЗпП України від 10.03.2015 року у трудовій книжці ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Донецької області через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Р.В. Кузнецов