ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2017 р. Справа № 914/1748/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого суддіДубник О.П.

суддівМатущака О.І.

Скрипчук О.С.

при секретаріЛагдан Ю.О.

розглянув апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області б/н від 23.01.2017р. (вх. №01-05/381/17 від 26.01.2017р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.2016р.

у справі № 914/1748/16 (суддя Король М.Р.)

за позовом: Першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону, м. Львів в інтересах держави, в особі

позивача-1: Адміністрації Державної прикордонної служби України, м. Київ

позивача-2: ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), м. Львів

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , смт. Жвирка, Сокальський район, Львівська область

про визнання недійсним наказу.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Гальчинський С.О.- прокурор військової прокуратури Львівського гарнізону (посвідчення №036378 від 27.11.2015р.);

від позивача-1: Шевченко П.В. представник (довіреність у матеріалах справи);

позивача-2: Шевченко П.В., Іванісік С.В. представник (довіреності у матеріалах справи);

від відповідача: Собко В.Б. представник (довіреність у матеріалах справи);

від третьої особи: не з`явився (належно повідомлений).

Судом роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст.20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило, у зв`язку з чим хід судового засідання фіксується у протоколі.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2017р. поновлено строк на апеляційне оскарження, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 22.02.2017р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2017р. відкладено розгляд апеляційної скарги на 21.03.2017р.

Третя особа у судове засідання участі уповноваженого представника не забезпечила, про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, що підтверджується наявними у матеріалах справи списком згрупованих рекомендованих відправлень від 24.02.2017 р.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.09.2016р. у справі №914/1748/16 (суддя Король М.Р.) позовні вимоги задоволено повністю, скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №1022/16-16 від 08.02.2016р. Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в дохід Державного бюджету України 1378,00 грн судового збору.

Судове рішення у справі мотивоване ст.ст. 18, 77, ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України (надалі ЗК України), ч. 1,3-4 ст. 3, ч. 5 ст.20 Закону України Про використання земель оборони від 7 листопада 2003 року №1345-IV (надалі Закон №1345-IV), ст. 22 Закону України Про державний кордон України від 4 листопада 1991 року №1777-XII (надалі Закон №1777-XII), ст.ст. 1, 6, 10 Закону України Про Державну прикордонну службу України від 3 квітня 2003 року №661-IV (надалі Закон №661-IV), п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998р. Про прикордонний режим і зроблено висновок, що земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером 4624883900:11:000:0001, котра межує з земельними ділянками кадастровий номер 4624883900:07:000:0005 площею 2,0 га та кадастровий номер 4624883900:07:000:0006 площею 61,0586 га, та щодо якої відповідачем видано наказ про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, з метою передачі її у власність гр. ОСОБА_1 , розташована в зоні облаштування і утримання інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону, що підтверджується довідкою відділу Держгеокадастру у Сокальському районі Львівської області, викопіюванням із кадастрового плану Варязької сільської ради та витягом з публічної кадастрової карти України, картою місцевості, а відтак входить до складу прикордонної смуги, що перебуває під охороною ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оспорюваний наказ є незаконним, оскільки встановлено, що земельна ділянка входить до складу прикордонної смуги, перебуває під охороною ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ) і відноситься до земель оборони, а тому у приватну власність громадянам передаватись не може.

Головне управління Держгеокадастру у Львівській області не погоджується з ухваленим рішенням суду і вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та невідповідністю висновків обставинам справи. Зокрема, обгрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що даний спір є публічно-правовим, не належить до компетенції господарських судів та підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Апелянт вказує, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, при цьому, зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, як розпорядник земель державної власності наділене тими ж адміністративними повноваженнями що й органи місцевого самоврядування. Зазначає, що належність спірної земельної ділянки до категорії земель сільськогосподарського призначення підтверджується довідкою з Державної статистичної звітності про наявність земель та розподілу їх за власниками, землекористувачами, угіддями за формою 6-зем та витягом з державного земельного кадастру, які наявні у матеріалах справи. Просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.2016р. у справі №914/1748/16, прийняти нове рішення, яким яким закрити провадження у даній справі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачі-1,2 вважають апелянта безпідставними, оскільки, на їх думку, спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони і може перебувати виключно у державній власності, в силу закону, відтак, на таку ділянку розповсюджуються прикордонний режим з усіма визначеними законодавством обмеженнями. Посилаються на практику Вищого господарського суду України у подібних правовідносинах. Вважають, що даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Прокурор та третя особа не скористалися своїм правом та не надали відзивів на апеляційну скаргу.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, відзивом на неї, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, оцінивши зібрані по справі докази, та дослідивши фактичні обставини у справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, при цьому, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду встановила наступні обставини та керувалася такими мотивами.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2015 року Варязькою сільською радою Сокальського району Львівської області прийнято рішення №346, яким погоджено надання ОСОБА_1 земельної ділянки державної власності, за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0 га, розташованої на території Варязької сільської ради з подальшою передачею у власність (а.с. 23).

20.10.2015 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №9929/28-15 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, загальною площею 69,0586 га (кадастровий номер 4624883900:07:000:0002), сільськогосподарського призначення, угіддя сіножаті, на території Варязької сільської ради Сокальського району та поділ земельної ділянки (кадастровий номер 4624883900:07:000:0002), загальною площею 69,0586 га на 5 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, угіддя сіножаті, а саме: кадастровий номер 4624883900:07:000:0001 площею 2,000 га, кадастровий номер 4624883900:07:000:0003 площею 2,000 га, кадастровий номер 4624883900:07:000:0004 площею 2,000 га, кадастровий номер 4624883900:07:000:0005 площею 2,000 га, кадастровий номер 4624883900:07:000:0006 площею 61,0586 га (а.с.21).

14.01.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 2,0000 га, кадастровий номер 4624883900:11:000:0001 для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Варязької сільської ради (за межами населеного пункту в урочищі Полоса) Сокальського району Львівської області (а.с. 24).

08.02.2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області видано наказ №1022/16-16, яким гр. ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення, з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої на території Варязької сільської ради (за межами населених пунктів) Сокальського району, у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с. 22).

Згідно з витягом Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4602628122015 від 13.10.2015 року, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4624883900:11:000:0001 16.00 землі запасу, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, форма власності державна власність (а.с. 27).

У позовній заяві прокурор стверджує, що земельна ділянка, надання котрої третій особі Андрейчуку С.П. (площею 2,0 га) погоджено рішенням органу місцевого самоврядування і дозвіл на розроблення технічної документації на яку було надано відповідачем, згідно оскаржуваного наказу, входить до складу прикордонної смуги, що перебуває під охороною ІНФОРМАЦІЯ_2 та розташована уздовж державного кордону України в районі Варязької сільської ради Сколівського району Львівської області, тобто перебуває в зоні облаштування і утримання інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону. Крім цього, така земельна ділянка в силу закону належить до земель оборони, а тому не може передаватися у приватну власність. Прийняття відповідачем наказу про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 на Земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (яка входить до складу прикордонної смуги, розташованої між лінією державного кордону України з Республікою Польща та лінією інженерно-технічних споруд, що перебуває під охороною ІНФОРМАЦІЯ_2 ) позбавляє Львівський прикордонний загін відведення земельної ділянки під лінії прикордонних інженерних споруд, що в свою чергу призводить до неналежної охорони державного кордону.

Згідно ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно ч. 5 ст. 20 ЗК України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 3 Закону №1345-IV уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Навколо військових частин та оборонних об`єктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об`єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Статтею 115 ЗК України визначено, що зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об`єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення функціонування цих об`єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах. Уздовж державного кордону України встановлюється прикордонна смуга, у межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим прикордонної смуги встановлюються відповідно до закону.

Відповідно до ст.ст. 6, 10 Закону №661-IV державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, який виконує завдання щодо забезпечення недоторканості державного кордону та охорони суверенних прав України. Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів.

Отже, Львівський прикордонний загін є органом державної влади на місцях в системі Державної прикордонної служби України, який здійснює контроль за додержанням прикордонного режиму у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі.

Частинами 1, 2 ст. 22 Закону №1777-XII передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно абз. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998р. Про прикордонний режим (з наступними змінами та доповненнями), вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм встановлено прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим. З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Прикордонна смуга це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення (пп. 3 п.2 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998 року).

Лінія інженерних прикордонних споруджень спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів (пп. 2-1 п.2 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998 року).

Таким чином, при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених статтею 22 Закону №1777-XII та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998 року Про прикордонний режим. Натомість відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки її розміри встановлені законом та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд.

Відповідно до п.4 ст.84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі оборони.

З матеріалів справи вбачається, земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером 4624883900:11:000:0001, щодо якої відповідачем видано наказ про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, з метою передачі її у власність гр. ОСОБА_1 , розташована в зоні облаштування і утримання інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону, що підтверджується довідкою відділу Держгеокадастру у Сокальському районі Львівської області, викопіюванням із кадастрового плану Варязької сільської ради та витягом з публічної кадастрової карти України, картою місцевості, а відтак входить до складу прикордонної смуги, що перебуває під охороною ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, наказ головного управління Держгеокадастру у Львівській області №1022/16-16 від 08.02.2016 року Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою з метою передачі у власність третій особі спірної земельної ділянки є незаконним, оскільки встановлено, що земельна ділянка входить до складу прикордонної смуги, перебуває під охороною ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ) і відноситься до земель оборони, а тому у приватну власність громадянам передаватись не може.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №1022/16-16 від 08.02.2016 року є незаконним та підлягає скасуванню.

У апеляційній скарзі відповідач вказує, що даний спір є публічно-правовим, не належить до компетенції господарських судів та підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Суд відхиляє дані доводи скаржника враховуючи наступне.

Підвідомчість це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (ст.12 ГПК України).

Згідно п.6 ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

У п.п.1.1, 1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17 травня 2011 року Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин роз`яснено, що питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України. З цією метою господарським судам слід аналізувати предмет позову, підстави позову і зміст позовних вимог. Господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов`язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об`єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб`єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

За змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб`єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об`єкта нерухомості (власності).

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов`язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

У порядку господарського судочинства вирішенню підлягають спори про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов`язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства (п. 1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17 травня 2011 року Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин).

Оскільки в даному випадку оспорюється наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (органу держави), яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, враховуючи наведені вище роз`яснення, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір є приватно-правовим та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи наведені вище норми матеріального права та встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв`язку із чим згідно із ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд справи в апеляційному порядку слід покласти на Головне управління Держгеокадастру у Львівській області.

Керуючись ст. ст. 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.2016р. у цій справі без змін.

2. Судові витрати покласти на Головне управління Держгеокадастру у Львівській області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 27.03.2017р.

Головуючий суддяДубник О.П.

СуддяМатущак О.І.

СуддяСкрипчук О.С.