1

№ 335/1303/17 2/335/843/2017

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2017 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Геєць Ю.В., при секретарі Ровенській В.В., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Запорізького державного медичного університету до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, -

ВСТАНОВИВ:

Запорізький державний медичний університетзвернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, в якому зазначив, що 30.07.2007 року відповідача було зараховано студентом першого курсу Запорізького державного медичного університету, та було укладено Угоду №2007.027 від 31 серпня 2007 року про підготовку фахівця з вищою освітою. ОСОБА_2 укладеної угоди відповідач проходив навчання за державним замовленням і прийняв на себе зобов’язання після закінчення вищого навчального закладу відпрацювати не менше 3 роки за місцем направлення, у разі відмови їхати за призначенням – відшкодувати вартість навчання.

У 2012 року відповідач отримав повну вищу освіту за спеціальністю „Фармація” та здобув кваліфікацію лікаря, одночасно з отриманням диплому відповідач отримав направлення на роботу в державному секторі економіки, відповідно Списку працевлаштування персонально кожного випускника, однак прибувши до місця працевлаштування – аптека № 12 ДКП „Фармація” м. Покровськ на посаду провізора –інтерна, 15.10.2012 року звільнився за власним бажанням.

Таким чином, необхідний термін роботи відповідач не відпрацював, порушивши п. 3.2 Наказу МОЗ України від 19.09.1996 року № 291 „Про затвердження Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III-IV рівня акредитації”, що одночасно свідчить про його відмову приступити в подальшому до роботи за направленням та відпрацювати три роки молодим спеціалістом в державній медичній установі, посилаючись на зазначене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 збитки, витрати державного бюджету, з його підготовки за державним замовленням у сумі 70310 грн. 92 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач до судового засідання не з’явився, причину неявки суду не сповістив, про день і місце слухання справи завчасно повідомлявся, у встановленому законом порядку, про що свідчать поштові конверти, повернуті на адресу суду з відміткою: „За закінченням терміну зберігання”, заперечень до позовної заяви суду не надав, у зв’язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

ОСОБА_2 ст. 74 ЦПК України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У зв’язку з чим, на підставі ст.ст. 197, 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 30.07.2007 року ОСОБА_1 було зараховано студентом першого курсу Запорізького державного медичного університету, що підтверджується наказом №393-с.

31.08.2007 року з ОСОБА_1 було укладено Угоду №2007.027 про підготовку фахівця з вищою освітою.

ОСОБА_2 укладеної угоди ОСОБА_1 проходив навчання за державним замовленням і прийняв на себе зобов’язання після закінчення вищого навчального закладу відпрацювати не менше 3 роки за місцем направлення, у разі відмови їхати за призначенням – відшкодувати вартість навчання.

У 2012 року відповідач отримав повну вищу освіту за спеціальність „Фармація” та здобув кваліфікацію лікаря, що підтверджується дипломом спеціаліста АР № 43466692.

Одночасно з отриманням диплому відповідач отримав Направлення на роботу в державному секторі економіки (державні та комунальні заклади), відповідно Списку працевлаштування персонально кожного випускника (рік закінчення 2012). Однак, прибувши до місця працевлаштування – аптека № 12 ДКП „Фармація” м. Покровськ на посаду провізора –інтерна, відповідач 15.10.2012 року звільнився за власним бажанням, про що свідчить лист за вих. № 103 від 19.12.2016 року.

В порушення п. 3.2 Наказу МОЗ України від 19.09.1996 року № 291 „Про затвердження Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III-IV рівня акредитації” необхідний термін роботи ОСОБА_1 не відпрацював, що одночасно свідчить про його відмову приступити в подальшому до роботи за направленням та відпрацювати три роки молодим спеціалістом в державній медичній установі.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

ОСОБА _2 до вимог п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частина 1 ст. 509 ЦК України наголошує, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

ОСОБА_2 до ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Пункт 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає правові наслідки порушення зобов'язання, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

ОСОБА_2 зі ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

З огляду на положення ст. 22 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

ОСОБА_2 ч. 1 ст. 4 Закону України „Про вищу освіту” громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі в межах стандартів вищої освіти, якщо певний освітньо-кваліфікаційний рівень громадянин здобуває вперше.

Частиною 2 статті 52 Закону України „Про освіту” передбачено, що випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 56 Закону України „Про вищу освіту”, випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником.

Указом Президента України „Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів” від 23 січня 1996 року N 77/96 визначено:

п. 2: особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки; у разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання;

ОСОБА_2 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою КМУ від 22 серпня 1996 р. N 992:

п. 4: керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду за формою згідно з Додатком № 1;

п. 6: згідно з угодою випускник зобов'язаний глибоко оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою, та відпрацювати у замовника не менше трьох років, а вищий навчальний заклад забезпечити відповідні якість та рівень підготовки фахівця з вищою освітою;

п. 8: випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років;

п. 14: у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Відповідно до п. 21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом МОЗ України від 25.12.1997р., № 367, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 квітня 1998 р. за N 246/2686, випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направлені на роботу. Незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов’язку прибути на роботу за призначенням.

У разі, якщо він не прибув за направленням або відмовився приступити до роботи за призначенням, чи його звільнено з ініціативи власника або уповноваженого органу за порушення трудової дисципліни або звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов’язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

ОСОБА_2 Указу Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» № 77 від 23 січня 1996 року із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України № 342/96 від 16 травня 1996 року, особи які навчаються за рахунок державних коштів, укладають угоду, за якою вони зобов’язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства на менше, ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.

Відповідно до листа МОЗ України, вих.№11.02-10/50 від 25.04.2012 року, позов до суду ініціює сторона угоди, тобто вищий навчальний заклад (пункт 1 частини 2 статті11, пункт 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Таким чином, відповідач, який не прибув на місце працевлаштування, зазначене в направленні, чи до будь-якого іншого закладу державного сектору економіки, чи звільнився за власним бажанням, відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань, що передбачає правові наслідки, встановлені законом та угодою, а саме - повернення витрачених коштів на навчання до державного бюджету, за рахунок якого відповідач здобув освіту у вищому навчальному закладі - Запорізькому державному медичному університеті.

У діях відповідача наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

За наслідками перевірки Університету, проведеної Державною фінансовою інспекцією у Запорізькій області, складено ОСОБА_2 від 15.07.2015 року, яким визначено, що в результаті невиконання випускниками, у тому числі й відповідачем, умов Угод в частині повноти відпрацювання в замовника за місцем призначення не менше трьох років після закінчення ЗДМУ та невжиття заходів по відшкодуванню витрат на підготовку спеціалістів, які не відпрацювали обумовлений термін, державному бюджету завдано збитків 1 392 312,29 грн., чим порушено п.п. 6, 8, 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою КМУ від 22 серпня 1996 р. N 992, п.п.6,13,21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом МОЗ України від 25.12.1997 року, № 367, ст. 2 Указом Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» від 23 січня 1996 року N 77/96, п.1 ч.2 ст.11, п.8 ч.2 ст.16, ч.1 ст.509, ст.610, п.4 ч.1 ст.611, ст.629, ч.4 ст.631 ЦК України.

ОСОБА_2 перевірки втрати державного бюджету з підготовки відповідача за державним замовленням, у зв’язку з його не відпрацюванням встановленого терміну в державному секторі, становить 70310,92 грн., що підтверджується розрахунком вартості навчання одного студента бюджетної форми навчання, довідкою про розмір стипендії випускників, розрахунком суми втрат державного бюджету.

На підставі викладеного, беручи до уваги, що на час розгляду справи судом сума збитків у розмірі 70310,92 грн. не відшкодована, суд вважає за необхідне задовольнити позов у повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму відшкодування.

Запорізький державний медичний університет, як сторона на користь якої виноситься рішення суду, також має право в порядку ст. 88 ЦПК України на стягнення з відповідача понесених документально підтверджених витрат судового збору у розмірі 1600 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Запорізького державного медичного університету до ОСОБА_1 про відшкодування збитків– задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Запорізького державного медичного університету (на розрахунковий рахунок 35210064003552, банк - Державна казначейська служба України м.Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02010741) збитки (витрати державного бюджету) з його підготовки за державним замовленням у розмірі 70310 грн. (сімдесят тисяч триста десять) грн. 92 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Запорізького державного медичного університету судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Ю.В.Геєць