Справа № 161/14541/16-а

Провадження № 2-а/161/110/17

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 р. Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого - судді Рудської С.М.

при секретарі - Марчак Е.Є.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Хамаза С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною, стягнення щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною, стягнення щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій. Свої вимоги мотивує тим, що він є учасником бойових дій та має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Однак, дана допомога йому виплачена у значно меншому розмірі, між передбачено законом. Просить суд, визнати бездіяльність відповідача щодо перерахунку щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня 2016 року у розмірі встановленого ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» протиправною та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити 4730 грн. щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2016 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік» на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав наведених а адміністративному позові. Просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав наведених в письмових запереченнях. Просила відмовити в його задоволенні повністю.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 05.06.2015 року та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни(а.с. 9)

22.09.2016 року позивач звернувся із заявою щодо виплати йому разової грошової допомоги як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком (а.с. 8).

Однак, листом від 27.09.2016 року № Г-1300/080/20-11 Департамент соціальної політики Луцької міської ради повідомив, що на його рахунок перерахована разова грошова допомога до 5 травня за 2016 р. у розмірі 920 грн., визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 р. «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і «Про жертви нацистських переслідувань» (а.с. 6).

Правовідносини, що склалися між сторонами щодо виплати учаснику бойових дій щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2016 року, регулюються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з врахуванням Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Згідно з ч.1 ст.17-1 Закону №3551-XII щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Таким чином, обов'язок щодо виплати громадянам щорічної разової грошової допомоги до 5 травня покладений на органи праці та соціального захисту населення. Департамент соціальної політики Луцької міської ради є тим органом, який безпосередньо відповідає від імені держави щодо забезпечення належних виплат конкретному громадянину - позивачу, при цьому питання фінансування цих органів не впливають на його права.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щорічна разова грошова допомога для учасника бойових дій є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є учасниками бойових дій. Тобто, фактично ця допомога є формою реалізації конституційного права громадян, які є учасниками, ветеранами чи інвалідами війни, на соціальний захист.

Згідно положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату грошової допомоги учасникам бойових дій - ветеранам війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена пільга. Поряд з цим, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Враховуючи те, що позивач є учасником бойових дій, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня. Наділивши учасників бойових дій зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є ветеранами війни, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист ветеранів війни учасників бойових дій.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 надано тлумачення, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Правовий аналіз норм матеріального права наведений Верховним Судом України в постанові від 10 лютого 2016 року (справа №537/5837/14-а ), де суд прийшов до висновку, що при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій необхідно керуватись частиною п'ятою статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою учаснику бойових дій передбачено щорічно до 5 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, а не постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Відповідно до статі 244-2 КАС України зазначена правова позиція ВСУ є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акту в ієрархії національного законодавства, що регулює спірні правовідносини, подібні правовідносини (аналогія закону), або за відсутності такого закону - на підставі конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), принципів верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги ветеранам війни у 2016 році слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 року, а Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи вищевикладене, для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в 2016 році учаснику бойових дій, необхідно керуватись статтею 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою передбачено щорічно до 5 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, а не постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою учаснику бойових дій у 2016 році передбачено до 5 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі 920 гривень.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем у 2016 році була виплачена позивачу разова грошова допомога до 5 травня у розмірі 920 грн., тобто у розмірі, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 2 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Станом на час виплати позивачу допомоги, діяла як Постанова Кабінету Міністрів України № 141 від 2 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою встановлено виплату разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій в розмірі 920 гривень, так і частина 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», якою встановлено, що до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, при цьому дія цієї норми зупинена не була, та іншими Законами, у тому числі, Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік», інший порядок її застосування, в частині розміру допомоги, визначено не було.

За таких обставин, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд приходить до висновку, що при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ч. 5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не Постанова Кабінету Міністрів України № 141 від 2 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що виплативши в 2016 році позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 920 грн., тобто у розмірі, що визначений Постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 2 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Законом, а тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 72, 158-163, 185, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною, стягнення щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій - задовольнити.

Визнати відмову Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 до 05 травня в 2016 році разової грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком протиправною.

Зобов'язати Департамент соціальної політики Луцької міської ради здійснити перерахунок та виплату недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 05 травня у 2016 році учаснику бойових дій ОСОБА_1 згідно вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 5 (п'яти) мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених коштів.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова у повному обсязі складена 24 березня 2017 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська