ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2017 р.Справа № 915/887/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лавриненко Л.В.,

суддів: Філінюка І.Г., Величко Т.А.

при секретарі судового засідання - Безпалюку А.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно - Західного регіону Чорного моря м. Одеса

на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.10.2016 р.

по справі № 915/887/16

за позовом Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно - Західного регіону Чорного моря м. Одеса

до відповідача Приватного підприємства "Втормед Сталь" м. Херсон

про стягнення 125 542, 87 грн.,-

за участю представників сторін:

від Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно - Західного регіону Чорного моря м. Одеса: Фекліна Л.В. - за довір.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 р. прийнята до провадження апеляційна скарга Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно - Західного регіону Чорного моря м. Одеса на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.10.2016 р.

В судове засідання, яке відбулось 22.03.2017 р., представник Приватного підприємства "Втормед Сталь" м. Херсон не з'явився, проте направив на електронну скриньку Одеського апеляційного господарського суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

З урахуванням того, що судом апеляційної інстанції, явка представників сторін не визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційна скарга розглянута в межах строку, вставленого частиною 1 ст. 102 ГПК України.

В серпні 2016 р. Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно - Західного регіону Чорного моря м. Одеса звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного підприємства "Втормед Сталь" м. Херсон про стягнення заподіяних державі збитків у розмірі 125 542,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в результаті несанкціонованого розміщення відходів безпосередньо на землі, державі була заподіяна шкода у розмірі 125 542,87 грн., яку розраховано згідно з Методикою визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 р. № 171 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 р. за № 285/2725.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.10.2016 р. у задоволенні позову Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно - Західного регіону Чорного моря м. Одеса відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з наведеним судовим рішенням, Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно - Західного регіону Чорного моря м. Одеса звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Мотивуючи заявлені вимоги, позивач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2015 p. Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно - Західного регіону Чорного моря м. Одеса під час планової перевірки щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства України Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ОКЕАН», за адресою м. Миколаїв, Заводська площа, 1, виявлено засмічення земельної ділянки металобрухтом поруч з добудованою набережною №1. Наведена земельна ділянка знаходиться у суборенді Приватного підприємства "Втормет Сталь" м. Херсон.

Під час перевірки позивачем встановлено, що площа засміченої ділянки, яка орендується відповідачем, склала 5,2*6,3м. Висота металобрухту у трьох точках склала 1,2м., 2,4м. та 3.1м.

За фактом встановленого правопорушення Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно - Західного регіону Чорного моря м. Одеса у відношенні директора Приватного підприємства "Втормет Сталь" м. Херсон - ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення від 16.09.2015 р. № 101119 та винесена постанова про накладення адміністративного стягнення від 16.09.2015 р. № 101119.

Наведені документи, містять особистий підпис директора Приватного підприємства "Втормет Сталь" м. Херсон.

Розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок несанкціонованого розміщення відходів визначений позивачем згідно з Методикою визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельних pecypciв через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 р. №171 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 р. за № 285/2725.

17.02.2016 р. Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно - Західного регіону Чорного моря м. Одеса направила на адресу Приватного підприємства "Втормет Сталь" м. Херсон претензію № 100001 про відшкодування збитків, нанесених державі в сумі 125 542,87 грн. в добровільному порядку.

Враховуючи те, що Приватним підприємством "Втормет Сталь" м. Херсон сума збитків у розмірі 125 542,87 грн., заподіяних внаслідок засмічення земельної ділянки в добровільному порядку не відшкодована, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення наведеної суми в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 13, 19 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 р. № 1264- ХІІ (зі змінами та доповненнями) до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізуе державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення i охорони природних pecypciв, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить:

а) організація i здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про екологічну та радіаційну безпеку, про використання та охорону земель, про поводження з відходами;

г) складання протоколів про адміністративне правопорушення та розгляд справ про адміністративне правопорушення, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом;

ґ) пред'являти претензії про відшкодування збитків i втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 454/2011, Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з п. 7 цього Положення Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

За приписами п. «в» ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами i стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 р. № 963-IV (зі змінами та доповненнями) псування земель - порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість.

Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України "Про відходи", відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

За приписами ст. 33 Закону України «Про відходи» зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.

Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов'язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання.

Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для відходів, заявлених на одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно зі ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Статтею 68 цього Закону передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у:

а) порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище;

б) порушенні норм екологічної безпеки;

в) порушенні вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи, в тому числі поданні завідомо неправдивого експертного висновку;

г) невиконанні вимог державної екологічної експертизи;

д) фінансуванні і впровадженні у виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи;

е) порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів;

є) допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище;

ж) перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів;

з) самовільному спеціальному використанні природних ресурсів;

і) невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;

ї) невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їх представникам;

й) порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів;

к) невиконанні вимог охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України;

л) відмові від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, у приховуванні випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення;

м) приниженні честі і гідності працівників, які здійснюють контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища, посяганні на їх життя і здоров'я;

н) порушенні природоохоронних вимог під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту «л» ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», спори у галузі охорони навколишнього природного середовища вирішуються судом, Радами народних депутатів чи органами, які утворюються ними, відповідно до їх компетенції i в порядку, встановленому законодавством України.

В результаті несанкціонованого розміщення відходів на земельній ділянці, державі була заподіяна шкода в розмірі 125 542,87 грн., розмір якої розраховано згідно з Методикою визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельних pecypciв через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 р. № 171 (далі Методика).

Пунктом 3 Методики встановлений порядок визначення забруднення (засмічення) земель.

Зокрема, землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення).

Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об'єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина проникнення.

Якщо за зовнішніми ознаками забруднення земельної ділянки неможливо встановити площу забруднення чи глибину проникнення, ці параметри визначають за підпунктом 3.6 цієї Методики.

При виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди.

Об'єм відходів (м 3), що спричинили засмічення, встановлюють за об'ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням.

У випадках складних ситуацій, коли обсяг забруднення не може бути визначеним за підпунктом 3.4 цієї Методики, спеціалізовані організації виконують еколого-геологічні роботи.

Відповідно до п. 5.5 наведеної Методики, розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою 6:

РШЗ = А х Б х ГОЗ х ПДЗ х КЗЗ х КНВ х КЕГ, де:

РШЗ - розмір шкоди від засмічення земель, грн.;

А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5;

Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами - 100.

ГОЗ - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн./м 2;

ПДЗ - площа засміченої земельної ділянки, м 2;

КЗЗ - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 6;

КНВ - коефіцієнт небезпеки відходів, який визначається за додатком 5;

КЕГ - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок розміру шкоди здійснено позивачем саме за засмічення земельної ділянки відходами промисловості за наступною формулою: Ршз = А х Б х Гоз х Пдз х Кзз х Кнв х Кег, в результаті чого розмір шкоди від засмічення земельної ділянки становить 125 542,87 грн.

Р1 = 0,5 х 10 х 255,48 х 32,72 х 3 х 1 х 1 = 125542,87 грн. де:

А - стала величина, значення якої дорівню 0,5;

Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10,

ГОЗ - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно довідки виданої Управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області від 21.01.2016 р. № 8-14.03-99.2-235/2-16, складає 255,48 грн кв.м.;

ПДЗ - площа засміченої земельної ділянки №1 відповідно до акту від 05.08.2016 р. № 3 склала 32,76. кв.м.;

КЗЗ - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, визначений за додатком 6 та становить - 3.

Господарський суд Херсонської області в оскаржуваному рішенні не погодився з розрахунком розміру заподіяної шкоди, оскільки позивачем не надано витяг з технічної документації про грошову оцінку земельної ділянки станом на час перевірки, а також лист Управління Держгеокадастру від 21.01.2016 р. № 8-14.03-99.2-235/2-16, що на думку місцевого господарського суду свідчить про те, що розмір шкоди здійснено з порушенням.

Проте, суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.6 Методики довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала засмічення, надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Як вбачається з матеріалів справи, Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно - Західного регіону Чорного моря м. Одеса, здійснюючи розрахунок розміру заподіяної шкоди (ГОЗ), застосувала відомості, надані Управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області у довідці від 21.01.2016 р. № 8-14.03-99.2-235/2-16. За змістом цієї довідки нормативно грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, складає 255,48 грн./ кв.м.

Згідно з п. 1 Положення «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. № 15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до п. 36 цього Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує професійну підготовку оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, веде Державний реєстр оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, які отримали кваліфікаційне свідоцтво, видає витяги з нього, готує пропозиції щодо вдосконалення методики та порядку виконання робіт з грошової оцінки земель, видає витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки.