КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/2023/16 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.

Суддя -доповідач: Глущенко Я.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправними та скасування постанов, за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року, -

У с т а н о в и в :

ФОП ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Управління Держпраці у Черкаській області, у якому просив визнати протиправними та скасувати постанови Управлінням Держпраці у Черкаській області №23-24-64/178-336 від 27.09.2016 року, №23-24-64/178-337 від 27.09.2016 року про накладення штрафу.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що на підставі наказу від 26.08.2016 № 21-Н року та направлення на перевірку від 26.08.2016 року №1131 службовими особами Управління Держпраці у Черкаській області у період з 14.09.2016 року по 15.09.2016 року проведено позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог трудового законодавства.

За наслідками перевірки складено акт від 15.09.2016 №23-23-64/178, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог Кодексу законів про працю України.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв оскаржувані постанови.

Так, постановою № 23-24-64/178-336 на позивача накладено штраф у розмірі 29000, 00 грн. на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Постановою №23-24-64/178-337 на позивача накладено штраф у розмірі 43500, 00 грн. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Не погоджуючись із вказаними постановами, позивач звернувся у суд із адміністративним позовом.

Надаючи оцінку зазначеному рішенню відповідача, колегія суддів ураховує наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

- недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Так, з матеріалів справи убачається, що за наслідками перевірки позивача відповідач дійшов до висновку, з яким погодився суд першої інстанції, що позивачем невиплачено його працівникам (ОСОБА_3 та ОСОБА_9 індексацію заробітної плати за період з вересня 2015 року по серпень 2016 року, а також фактично допущено до роботи ОСОБА_5, без оформлення трудового договору (контракту) у письмовій формі без видання наказу, або розпорядження, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Однак, колегія суддів уважає зазначені висновки відповідача, а також місцевого суду безпідставними та такими, що суперечать матеріалам справи.

Як убачається із матеріалів справи, постановами Черкаського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2016 року у справах № 707/2291/16-п, №707/2294/16-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. ч. 1,3 ст. 41 КУпАП (порушення вимог трудового законодавства, у тому числі невиплати працівникам (ОСОБА_3 та ОСОБА_9 індексації заробітної плати за період з вересня 2015 року по серпень 2016 року, а також фактичного допущення до роботи ОСОБА_5, без оформлення трудового договору (контракту) у письмовій формі без видання наказу, або розпорядження, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу) провадження закрито у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

Вказані судові рішення оскаржені в апеляційному порядку не були, отже набрали законної сили.

За правилами ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, за змістом цієї норми процесуального права учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.

При цьому, колегія суддів ураховує, що передбачене ч. 1 ст. 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Проте, для спростування преюдиційних обставин, передбачених наведеною процесуальною нормою, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.

Однак, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог ст. 265 КЗпПУ.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 95 КЗпП заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про оплату праці», в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

При цьому, індексація спрямована на те, щоб особа, у будь-якому випадку, отримала дохід у розмірі, не меншому, ніж розмір прожиткового мінімуму з урахуванням розміру подорожчання споживчих товарів і послуг. Сума індексації є складовою частиною заробітної плати.

Тобто, у разі збільшення розміру заробітної плати за рахунок інших складових, у тому числі у разі підвищення розміру посадового окладу, особа так само не втрачає дохід, внаслідок подорожчання споживчих товарів і послуг.

Як убачається із наявних в матеріалах справи розрахунково - платіжних відомостей та розрахунків індексації заробітної плати, позивачем було піднято ставки посадових окладів, які покрили суму індексації заробітної плати за певні періоди, інші періоди індексації не підлягали.

Окрім того, 13 вересня 2016 року між ФОП ОСОБА_2 (замовник) та ОСОБА_6 (виконавець) укладено договір про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується на власний розсуд та ризик за завданням замовника протягом установленого в договорі строку надавати за плату послуги із завантаження, розвантаження та розпилювання деревини, а замовник зобов'язується прийняти виконання та оплатити такі послуги. Виконавець надає обумовлені цим договором послуги на власний ризик, самостійно організовує виконання послуг, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку замовника.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків є цивільно-правових договором.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України закріплено юридичну конструкцію договору про надання послуг, яка передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що договір про надання послуг не є трудовим договором, та відносини, що виникають між його сторонами вимогами законодавства про працю не регулюються.

Статтею 204 ЦК України, закріплено презумпцію правомірності правочину, яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зазначений вище договір не був визнаний недійсним чи неукладеним у порядку встановленому законом, що не заперечується сторонами.

Ураховуючи вищевикладене, а також те, що ОСОБА_6 не перебував у трудових відносинах із позивачем, а виконував роботу відповідно до цивільно - правового договору, висновок місцевого суду про те, що позивачем фактично допущено працівника (ОСОБА_6.) до роботи без оформлення трудового договору (контракту) у письмовій формі без видання наказу, або розпорядження, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, є необґрунтованим та таким, що суперечить матеріалам справи.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Таким чином, суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, на підставі пункту 3 статті 198, пунктів 3, 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року скасувати.

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управлінням Держпраці у Черкаській області №23-24-64/178-336 від 27.09.2016 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управлінням Держпраці у Черкаській області №23-24-64/178-337 від 27.09.2016 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Я.Б. Глущенко

суддя

О.М. Кузьмишина

суддя

О.Є. Пилипенко

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Кузьмишина О.М.