ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 січня 2017 року

справа № 804/2205/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Ясенова Т.І.

судді: Головко О.В. Суховаров А.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернувсяся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.07.2014 року: № 5973-15 за 2011 рік, № 5973-15 за 2012 рік, № 5973-15 за 2013 рік, № 5973-15 за 2014 рік, № 5974-15 за 2012 рік, № 5974-15 за 2013 рік, № 5974-15 за 2014 рік.

Зазначає, що вказані повідомлення-рішення надіслано без розрахунку податкового зобов'язання з порушенням форми «ф». Без розрахунку податкового зобов'язання неможливо встановити правомірність нарахування земельного податку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року, позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 23 березня 2016 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач посилається на необґрунтованість постанови суду першої інстанції, просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що нормативну грошову оцінку земельних ділянок – базу оподаткування відповідачем не підтверджено належними документами. З розрахунку, наданого відповідачем вбачається, що дані, зазначені в ньому, не підтверджені жодними документами, неможливо встановити яку ставку податку було

застосовано, яким чином було розраховано податок (формула нарахування), за який

період нараховано податок, адреси приміщень позивача дописано від руки, площа приміщень не відповідає дійсній. Документом, що підтверджує базу оподаткування при нарахуванні земельного податку та відповідає вимогам статті 23 Податкового кодексу України є Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, який видається органами Держгеокадастру. Нарахування земельного податку, виходячи з самостійно розрахованої нормативної грошової оцінки земельної ділянки не відповідає законодавчо встановленому порядку визначення розміру земельного податку, зокрема статті 23 та статті 29 Податкового кодексу України. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що нарахування земельного податку з ? частини площі приміщення не відповідає принципу пропорційності нарахування земельного податку, оскільки будинки, в яких знаходяться приміщення позивача по ву. Робочій, 162 та по вул. Титова, 11 є п'ятиповерховими, тому позивачем надано власний розрахунок земельного податку, відповідно до якого земельний податок сплачено 18.08.2016.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, дослідивши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно свідоцтва про право власності на спадщину спадкоємцем 1/2 частини нерухомого майна нежилого приміщення, магазину, що знаходиться в м. Дніпропетровську, вул. Титова, буд. 11, прим. 31 є ОСОБА_1.

Крім того, витягом Державного реєстру правочинів вбачається, що позивач є власником частини нежилого приміщення - магазину продовольчих товарів, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, буд. 162, прим. 21.

29 серпня 2014 року позивач отримав податкові повідомлення-рішення від 24.07.2014р. про нарахування земельного податку: № 5973-15 за 2011 рік, № 5973-15 за 2012 рік, № 5973-15 за 2013 рік, №5973-15 за 2014 рік, № 5974-15 за 2012 рік, № 5974-15 за 2013 рік, № 5974-15 за 2014 рік, якими, на підставі пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 розділу II та п. 286.5 ст. 286 розділу XIII Податкового кодексу України визначено суми податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб, код платежу 13050300 в розмірі 463,99 грн., 463,99 грн., 463,99 грн., 463,99 грн., 206,77 грн., 206,77 грн., 206,77 грн., відповідно.

Не погодившись з цими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.(стаття 269 Податкового кодексу України)

Згідно підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.

В свою чергу, згідно з підпунктом 14.1.147 пункту14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73 пункту 14.1 статті14 Податкового кодексу України). Підпунктом 14.1.42 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 Податкового кодексу України визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

При цьому власники нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно із пунктом 286.5 цієї статті нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі, така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з пунктом 58.1. статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

У пункті 54.5 статті 54 Податкового кодексу України зазначено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте, несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативно грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем надіслано суду інформацію з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель м.Дніпропетровська, а саме дані земельного кадастру про нормативно грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю №2090 від 07.02.2011 року, розрахунок від 10.09.2014 року, дані державного земельного кадастру для розрахунку земельної плати №4194 від 11.09.2002 року. Вказані документи підтверджують правильність донарахування позивачеві оспорюваних сум земельного податку, виходячи з їх грошової оцінки та площі землі під належним позивачеві приміщенням з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно даних Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю № 2090 від 07.02.2011 року площа магазину по вул.. Робоча, 168 складає 0,0010 га, а площа магазину по вул. Титова, 11 складає 0,0017 га.

Відповідно до розрахунку від 10.09.2014, площа магазину по вул. Робоча, 168 складає 26,45 (не зазначено яких одиниць виміру), а площа магазину по вул. Титова, 11 складає 0009 відповідно.

Таким чином, дані земельного кадастру, які були використані відповідачем для розрахунку не відповідають самому розрахунку, крім того, жодний розмір наведеної площі земельної ділянки не відповідає даним правовстановлюючих документів.

Детально дослідивши розрахунок, колегія суддів дійшла висновку, що з цього розрахунку неможливо встановити вихідні дані, які були застосовані податковим органом при обчисленні земельного податку.

Судом апеляційної інстанції було зобов’язано відповідача надати до суду розрахунок розміру земельного податку визначеного податковим органом позивачеві та показники, які при цьому були враховані. Проте відповідачем жодних документів суду не подано.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції зазначає, що визначення земельного податку, виходячи з самостійно розрахованої нормативної грошової оцінки земельної ділянки без отримання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку не відповідає законодавчо встановленому порядку визначення розміру земельного податку, а також приписам статті 23 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на те, що у даній справі податковий орган не довів правомірність визначення розміру земельного податку ОСОБА_1, адміністративний позов підлягає задоволенню, податкові повідомлення-рішення від 24.07.2014р. про нарахування земельного податку: № 5973-15 за 2011 рік, № 5973-15 за 2012 рік, № 5973-15 за 2013 рік, №5973-15 за 2014 рік, № 5974-15 за 2012 рік, № 5974-15 за 2013 рік, № 5974-15 за 2014 рік підлягають скасуванню.

Пунктом 287.8 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Як зазначає позивач в апеляційній скарзі приміщення магазину по вул. Робоча, 168 та магазину по вул. Титова, 11 розташовані в п'ятиповерхових багатоквартирних будинках (ця інформація документально не підтверджена).

Згідно статті 42 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла станом на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Таким чином, платниками земельного податку за земельні ділянки під багатоквартирними житловими будинками є особи, яким такі земельні ділянки передаються у постійне користування або у власність, відповідно до норм Земельного кодексу, а саме - підприємства, установи і організації, які здійснюють управління цими будинками, а також об'єднання власників будинків.

Власники квартир (їх приміщень) у багатоквартирних житлових будинках не належать до кола платників земельного податку за земельні ділянки під такими будинками. Фактично власники квартир у багатоквартирних житлових будинках відшкодовують сплачені суми земельного податку підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками, а також об'єднанням власників будинків, у складі сум за утримання будинків та прибудинкової території.

Таким чином, не підлягає застосуванню розрахунок позивача, наведений у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що у відповідності до статті 202 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 182,70 грн. за подання адміністративного позову, судовий збір 913,50 грн. за подання апеляційної скарги , судовий збір за подання апеляційної скарги 2009,71 грн. (а. с. 2, 62,145). Загальна сума судових витрат, що підлягає поверненню позивачу складає 3 105,91 грн.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст.ст.205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі № 804/2205/16 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 24.07.2014 року № 5973-15 за 2011 рік, № 5973-15 за 2012 рік, № 5973-15 за 2013 рік, № 5973-15 за 2014 рік, № 5974-15 за 2012 рік, № 5974-15 за 2013 рік, № 5974-15 за 2014 рік.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (ІДН НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 3 105,91 грн. (три тисячі сто п’ять гривень 91 коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі, у порядку встановленому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров