ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2017 р. Справа № 914/2499/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Фака С.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 7/74 від 01.02.2017р.) ОСОБА_3 (довіреність №7/37 від 26.09.2016р.);

від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність № Lv 007.1-сл-44-0117 від 03.01.2016р.) ОСОБА_5Е (довіреність № Lv 007.2-сл-70-0117 від 03.01.2017р.);

від третьої особи: не з’явився;

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Львівгаз» №Lz0072CK-7210-1216 від 22.12.2016,

на рішення господарського суду Львівської області від 12.12.2016,

суддя – Трускавецький В.П., у справі № 914/2499/16

за позовом 1-ого об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту, м. Львів,

до відповідача публічного акціонерного товариства «Львівгаз», м. Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6 офісу Держаудитслужби, м. Львів,

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 12.12.2016 задоволено позов першого об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту до публічного акціонерного товариства «Львівгаз» про стягнення 59 326,69 грн.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на користь 1-го об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту 59 326,69 грн. як переплату та безпідставно отриману суму відповідачем за об’єм газу, що ним не отримувався.

Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що кошти отримані відповідачем в розмірі 59 326,69 грн. є сумою попередньої оплати по договорах №2013/ТП-Б-01/3071 від 31.12.2012, №2014/ТП-Б-01/3071 від 19.02.2014, №2015/БО-3071 від 02.03.2015 за природний газ, який позивачу не був поставлений, а тому підлягають стягненню з відповідача.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство «Львівгаз» (відповідач) просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 12.12.2016 та прийняти нове яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що виявлені Державною фінансовою інспекцією у Львівській області порушення не впливають на умови та виконання укладених між сторонами договорів №2013/ТП-Б-01/3071 від 31.12.2012, №2014/ТП-Б-01/3071 від 19.02.2014, №2015/БО-3071 від 02.03.2015 і не можуть їх змінювати.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договорів про постачання природного газу, які не визнавались недійсними, виконувались сторонами, що підтверджується актами приймання-передачі, які підписані сторонами без заперечень. Судом першої інстанції не враховано, що фіксація здійснення господарських операцій проводиться на підставі первинних документів, а саме актів приймання-передачі, що визначено п. 2.6. договорів №2013/ТП-Б-01/3071 від 31.12.2012, №2014/ТП-Б-01/3071 від 19.02.2014, №2015/БО-3071 від 02.03.2015.

Картки для зняття показників лічильника, на які посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції в розумінні ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом, всупереч п. 3.3.5. договорів №2013/ТП-Б-01/3071 від 31.12.2012, №2014/ТП-Б-01/3071 від 19.02.2014, №2015/БО-3071 від 02.03.2015 та п. 5.17 наказу Міністерства палива та енергетики України № 618 від 27.12.2005 «Про затвердження Правил обліку природного газу під час його транспортування газороздільними мережами, постачання та споживання» не враховано витрати і втрати газу, які виникають від місця встановлення комерційного вузла до точки балансового розмежування, оскільки розташування вузла обліку знаходиться на межі балансової належності об’єктів споживача за допомогою вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Вказує скаржник й на те, що позивачем не додано доказів, які б підтверджували заборгованість ПАТ «Львівгаз» перед позивачем щодо недопоставки газу.

У відзиві на апеляційну скаргу 1-ий об’єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту (позивач) просить залишити рішення господарського суду Львівської області від 12.12.2016 без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Львівгаз» без задоволення.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу погоджується з мотивами, які викладені в рішенні господарського суду Львівської області від 12.12.2016 та вказує на те, що утворилася заборгованість в розмірі 59 326,69 грн. як переплата, що правомірно стягнута судом першої інстанції.

В судове засідання 15.03.2017 з’явились представники відповідача (апелянт) та позивача. Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про причин неявки суд не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши думку представників сторін, що з’явились в судове засідання щодо можливості слухання справи без участі представника третьої особи, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що неявку представника третьої особи в судове засідання розцінює як без поважних причин, а тому відсутні процесуальні перешкоди в розгляді справи, вважає за можливе розглянути спір за наявних у справі доказів.

В судовому засіданні 15.03.2017 представник відповідача (апелянт) підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Львівської області від 12.12.2016 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні 15.03.2017 заперечив проти доводів викладених у апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду Львівської області від 12.12.2016 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з’явились в судове засідання, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Львівгаз» та скасування рішення господарського суду Львівської області від 12.12.2016, з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (відповідач) та 1-им об’єднаним загоном Держспецслужби транспорту (позивач) укладено договір №2013/ТП-Б-01/3071 від 31.12.2012 р. (надалі – договір 1).

За умовами цього договору постачальник (відповідач) протягом 2013 року здійснює споживачу (позивач) постачання природного газу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу в розмірах, строках, порядку та на умовах передбачених договором (п.1.1.)

Пунктами 1.2. та 1.2.1. вказаного договору передбачено, що передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об’єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі – пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається сторонами в додатку 1 до договору.

Відповідно до пункту 2.4.2 договору коригування планових місячних обсягів природного газу на 15 число розрахункового місяця здійснюється постачальником якщо споживач письмово повідомив про зміну планових обсягів газу не менш ніж за шість робочих днів до 15 числа розрахункового місяця.

Згідно з п. 2.6. договору, послуги з постачання газу документально оформлюються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу.

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (п. 2.9 договору).

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 договору (п. 4.5.1 договору).

Пунктом 4.6 Договору визначено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем в місяці, що передує розрахунковому (на суму не більше одного місяця), у розмірі 100% із розрахунку договірного обсягу постачання газу відповідно до додатка 2 до Договору, при цьому здійснення передоплати за природний газ проводиться в межах кошторисних призначень. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.

Розрахунковий період становить один місяць з 9-00 годин першого дня місяця до 9-00 години першого дня наступного місяця включно (п. 4.5 Договору).

Відповідно до пункту 3.3 Договору 1 кількість реалізованого газу споживачу визначається на межі балансової належності об’єктів споживача за допомогою вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

У Додатку 1 сторонами погоджено пункти призначення з переліком комерційних вузлів обліку природного газу та газоспоживного обладнання.

У Додатку 2 сторонами погоджено договірні обсяги постачання природного газу на 2013 рік.

На виконання умов договору 1 сторонами підписано та скріплено печатками акти приймання-передачі обсягів споживання природного газу, зокрема:

акт №ЛВ000026871 від 31.10.2013 р. обсяг 3308 куб. м. у сумі 15 432,92 грн. (а.с.225);

акт №ЛВ000030197 від 30.11.2013 р. обсяг 7372 куб. м. у сумі 34 392,85 грн.(а.с.226;

акт №ЛВ000034048 від 31.12.2013 р. обсяг 6052 куб. м. у сумі 28 234,62 грн.(а.с.227).

Натомість згідно з даними карток для знаття показників лічильника, доданих позивачем до матеріалів справи, фактичне споживання природного газу позивачем:

у жовтні 2013 року становило 2201 куб. м. на суму 10.268,41 грн.;

у листопаді 2013 року 3693 куб м. на суму 17.229,10 грн.;

у грудні 2013 року 6904 куб. м. у сумі 32.209,51 грн.,

Між ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» та 1-им об’єднаним загоном Держспецслужби транспорту укладено договір №2014/ТП-Б-01/3071 від 19.02.2014 р. (надалі – договір 2).

За умовами цього договору постачальник (відповідач у справі) протягом 2014 року здійснює споживачу (позивач у справі) постачання природного газу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах передбачених договором.

Пунктами 1.2. та 1.2.1. вказаного договору передбачено, що передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об’єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі – пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається сторонами в додатку 1 до договору.

Відповідно до пункту 2.4.2 договору коригування планових місячних обсягів природного газу на 15 число розрахункового місяця здійснюється постачальником, якщо споживач письмово повідомив про зміну планових обсягів газу не менш ніж за шість робочих днів до 15 числа розрахункового місяця.

Згідно з п. 2.6. договору, послуги з постачання газу документально оформлюються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу.

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (п. 2.9 договору).

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 Договору (п. 4.5.1 Договору).

Пунктом 4.6 Договору визначено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем в місяці, що передує розрахунковому (на суму не більше одного місяця), у розмірі 100% із розрахунку договірного обсягу постачання газу відповідно до додатка 2 до Договору, при цьому здійснення передоплати за природний газ проводиться в межах кошторисних призначень.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.

Розрахунковий період становить один місяць з 9-00 годин першого дня місяця до 9-00 години першого дня наступного місяця включно (п. 4.5 Договору).

Відповідно до пункту 3.3 Договору 1 кількість реалізованого газу споживачу визначається на межі балансової належності об’єктів споживача за допомогою вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

У Додатку 1 сторонами погоджено пункти призначення з переліком комерційних вузлів обліку природного газу та газоспоживного обладнання.

У Додатку 2 сторонами погоджено договірні обсяги постачання природного газу на 2014 рік.

У Додатковій угоді №1 від 19.02.2014 р., №2 від 25.03.2014 р. №3 від 09.12.2014 р. до Договору 2 сторонами погоджено зміни в розділ 4 "Порядок здійснення оплати" та окрім, вартості договору (229.000,00 грн., 212.000,00 грн. та 268.000,00 грн. відповідно) сторонами погоджено про можливість зміни ціни договору у випадку зміни ціни на природний газ чи послуги по його транспортуванню.

На виконання умов договору 1 сторонами підписано та скріплено печатками акти приймання-передачі обсягів споживання природного газу, зокрема:

акт №ЛВ000002595 від 31.01.2014 р. обсяг 8043 куб .м на суму 27.487,38 грн.,

акт №ЛВ000007062 від 28.02.2014 р. обсяг 10878 куб. м. на суму 37.176,14 грн.,

акт №ЛВ000011121 від 31.03.2014 р. обсяг 4768 куб. м. на суму 16.294,88 грн.,

акт №ЛВ000015001 від 30.04.2014 р. обсяг 2088 куб. м. на суму 11.153,44 грн.,

акт №ЛВ000024946 обсяг 2149 куб. м. на суму 13.509,00 грн.,

акт №ЛВ000027251 від 30.06.2014 р. обсяг 815 куб. м. на суму 5.134,69 грн.,

акт №ЛВ000028781 від 31.07.2014 р. обсяг 863 на суму 5.437,10 грн.,

акт №ЛВ000032069 від 31.08.2014 р. обсяг 722 куб. м. на суму 4.548,76 грн.,

акт №ЛВ000033602 від 30.09.2014 р. обсяг 785 куб. м. на суму 5.089,80 грн.,

акт №ЛВ000034778 від 31.10.2014 р. обсяг 1866 куб. м. на суму 12.098,80 грн.,

акт №ЛВ000036845 від 30.11.2014 р. обсяг 4397 куб. м. на суму 29.725,65 грн.,

акт №ЛВ000040463 від 31.12.2014 р. обсяг 21803 куб. м. на суму 168.747,37 грн.,

Натомість згідно з даними карток для знаття показів лічильника, доданих позивачем до матеріалів справи, фактичне споживання природного газу позивачем:

у січні 2014 року становило 8116 куб. м. на суму 27.736,84 грн.,

у лютому 2014 року становило 9250 куб. м. на суму 31.612,34 грн.,

у березні 2014 року становило 5440 куб. м. на суму 18.591,47 грн.,

у квітні 2014 року становило 3416 куб. м. на суму 18.247,18 грн.,

у травні 2014 року становило 1487 куб. м. на суму 9.347,55 грн.,

у червні 2014 року становило 375 куб. м. на суму 2.362,58 грн.,

у липні 2014 року становило 475 куб. м. на суму 2.992,60 грн.,

у серпні 2014 року становило 475 куб. м. на суму 2.992,60 грн.,

у вересні 2014 року становило 405 куб. м. на суму 2.625,95 грн.,

у жовтні 2014 року становило 1140 куб. м. на суму 7.391,55 грн.,

у листопаді 2014 року становило 3537 куб. м. на суму 23.911,67 грн.,

у грудні 2014 року становило 10348 куб. м. на суму 80.089,79 грн.,

тобто виявлено невідповідність об’ємам газу, зазначених в актах.

Між ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» та 1-им об’єднаним загоном Держспецслужби транспорту укладено договір №2015/БО-3071 від 02.03.2015 р. (надалі – договір 3).

За умовами цього договору постачальник (відповідач у справі) здійснює споживачу (позивач у справі) постачання природного газу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах передбачених договором.

Пунктами 1.2. та 1.2.1. вказаного договору передбачено, що передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об’єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі – пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається сторонами в додатку 1 до договору.

Відповідно до пункту 2.4.2 договору коригування планових місячних обсягів природного газу на 15 число розрахункового місяця здійснюється постачальником якщо споживач письмово повідомив про зміну планових обсягів газу не менш ніж за шість робочих днів до 15 числа розрахункового місяця.

Згідно з п. 2.6. договору, послуги з постачання газу документально оформлюються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу.

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (п. 2.9 договору).

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 Договору (п. 4.5.1 Договору).

Пунктом 4.6 Договору визначено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем плановими платежами у розрахунковому місяці в розмірі 100% із розрахунку договірного обсягу постачання газу відповідно до додатка 2 до Договору. Здійснення передоплати за природний газ може проводитися на суму вартості природного газу місяця, наступного за розрахунковим, в межах кошторисних призначень.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплаті поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.

Розрахунковий період становить один місяць з 9-00 годин першого дня місяця до 9-00 години першого дня наступного місяця включно (п. 4.5 Договору).

Відповідно до пункту 3.3 Договору 1 кількість реалізованого газу споживачу визначається на межі балансової належності об’єктів споживача за допомогою вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

У Додатку 1 сторонами погоджено пункти призначення з переліком комерційних вузлів обліку природного газу та газоспоживного обладнання.

У Додатку 2 сторонами погоджено договірні обсяги постачання природного газу на 2015 рік.

У Додатковій угоді №1 від 02.03.2015 р. до Договору 3 сторонами погоджено зміни в розділ 4 "Визначення вартості послуг за договором та порядок розрахунків" та окрім, вартості договору (181.000,00 грн.) сторонами погоджено про можливість зміни ціни договору у випадку зміни ціни на природний газ чи послуги по його транспортуванню.

На виконання умов договору 1 сторонами підписано та скріплено печатками акти прийому-передачі обсяг споживання природного газу, зокрема:

акт №ЛВ00004699 від 31.01.2015 р. обсяг 1220 куб. м. у сумі 9.442,36 грн.,

акт №ЛВ000012236 від 28.02.2015 р. обсяг 3262 куб. м. у сумі 24.448,17 грн.,

акт №ЛВ000024465 від 31.03.2015 р. обсяг 4624 куб. м. у сумі 52.767,42 грн.

Натомість згідно з даними карток для знаття показів лічильника, доданих позивачем до матеріалів справи, фактичне споживання природного газу позивачем:

у січні 2015 року становило 4192 куб. м. на суму 32.444,57 грн.,

у лютому 2015 року 6420 куб м. на суму 50.042,87 грн.,

у березні 2015 року 5105 куб. м. у сумі 58.256,42 грн., тобто виявлено невідповідність об’ємам газу, зазначених в актах.

Судами також встановлено, що позивачем скеровано на адресу відповідача претензії від 08.02.2016 р. №7/6 та від 13.04.2016 р. №7/14 про повернення зайво перерахованих коштів у сумі 59.326,69 грн. за умовами укладених договорів по газопостачанню.

У відповіді від 03.03.2016 р. на претензію від 08.02.2016 р. №7/6 ПАТ "Львівгаз" повідомив про те, що нарахування за газ проведено відповідно до вимог чинного законодавства. Тому вимоги є безпідставними.

У відповіді від 26.04.2016 р. на претензію від 13.04.2016 р. ПАТ "Львівгаз" повідомив про те, що заборгованість за договором №2015/БО-3.071 від 02.03.2015 р. відсутня.

Відповідно до п.2.9 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України та на підставі направлень на проведення ревізії, виданих начальником Держфінінспекції у Львівській області від 12.1.2015 р. проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності 1 об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту за період діяльності з 01.10.2013 р. по 30.09.2015 р.

За результатами ревізії складено довідку №06-35/87 від 17.11.2015 р., згідно з якою встановлено порушення фінансово-господарської діяльності позивача. Перевіркою, зокрема, встановлено, що згідно з даних показників лічильника, різниця між спожитим природним газом 1-им Об’єднаним загоном Дерспецслужби транспорту та виставленими до оплати ПАТ "Львівгаз" у актах приймання-передачі газу за період жовтень – грудень 2013 року становить 3934 куб. м. на суму 18.353,45 грн., у 2014 році становить 14713 куб. м. на суму 108.500,80 грн. У 2015 році спожито газу в кількості 15717,0 куб. м. на суму 140.743,86 грн., виставлено до оплати 9106 куб. м. на суму 87636,55 грн., що на 6611 куб. м. менше спожитого газу вартістю 53.107,31 грн.

Предметом спору - є матеріально правова вимога 1-ого об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту до публічного акціонерного товариства «Львівгаз» про стягнення зайво сплачених 59 326,69 грн. за природний газ по договорах №2013/ТП-Б-01/3071 від 31.12.2012, №2014/ТП-Б-01/3071 від 19.02.2014, №2015/БО-3071 від 02.03.2015, який фактично не було поставлено відповідачем позивачу.

Як зазначалось вище пункти 2.6. та 2.9. договорів №2013/ТП-Б-01/3071 від 31.12.2012, №2014/ТП-Б-01/3071 від 19.02.2014, №2015/БО-3071 від 02.03.2015 визначають, що послуги з постачання газу документально оформлюються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Вказані умови договору узгоджуються з вимогами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто настання обов'язку з оплати спожитого газу не прив'язується до відміток в картках для зняття показників лічильника, на які посилається позивач, чим спростовується висновок суду першої інстанції про фактичну непоставку відповідачем позивачу природного газу за договорами №2013/ТП-Б-01/3071 від 31.12.2012, №2014/ТП-Б-01/3071 від 19.02.2014, №2015/БО-3071 від 02.03.2015 на суму 59 326,69 грн. та обов’язок відповідача сплатити вказану суму позивачу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як унормовано ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити як: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказані вище акти приймання-передачі (а.с.225-247, Т.1), які підписані сторонами без заперечень та за якими відповідачем здійснена поставка природного газу, містять всі необхідні ознаки визначені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак є первинними документами. Отже, господарська операція щодо поставки природного газу відбулась, а між сторонами виникли відносини поставки природного газу в об’ємах та вартості визначеній в актах приймання-передачі.

В свою чергу картки для зняття показників лічильника (а.с 214-222, Т.1) не містять необхідних ознак визначених ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак не є первинними документами. З цих підстав посилання суду першої інстанції на картки для зняття показників лічильника, які не є первинними документами та не підтверджують господарську операцію є безпідставними. Тому спростовуються доводи позивача про наявність різниці між фактичним споживання природного газу позивачем та інформацією відображеною в актах приймання-передачі газу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Обов'язкові умови договору між гарантованим постачальником та споживачем природного газу за регульованим тарифом встановлюються в типовому договорі про постачання природного газу.

З приписів наведеної норми вбачається, що умови укладеного між постачальником та споживачем договору на постачання природного газу повинен відповідати умовам типового договору.

Типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом затверджений постановою НКРЕ від 22.09.2011р. №1580.

Відповідно до пункту 3.3 Типового договору кількість реалізованого газу Споживачу визначається на межі балансової належності об'єктів Споживача за допомогою вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору.

У разі розташування вузлів обліку до межі балансової належності об'єктів Споживача витрати і втрати газу, які виникають від місця встановлення комерційного вузла обліку до точки балансового розмежування, віднімаються від загального обсягу протранспортованого газу, визначеного за допомогою вузлів обліку.

У разі розташування вузлів обліку за межею балансової належності об'єктів Споживача витрати і втрати газу, які виникають від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку, додаються до загального обсягу протранспортованого газу, визначеного за допомогою вузлів обліку.

Витрати і втрати газу розраховуються відповідно до ОСОБА_4 визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 N 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за N 570/7891, та ОСОБА_4 визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 N 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за N 571/7892, та оформлюються окремим додатком до Договору.

Як вбачається з матеріалів справи умови договорів 1, 2, 3 повністю відповідають пункту 3.3 Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕ від 22.09.2011 р. №1580.

Також, судами під час розгляду справи встановлено, що в пункті 3.2 договорів 1, 2, 3 визначено, що облік обсягів газу, що постачається на умовах Договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005р. № 618, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.01.2006р. за № 67/11941 (далі - Правила).

Зазначені Правила були затверджені на виконання Указу Президента України від 14.04.2000 N 598 "Про Міністерство палива та енергетики України" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2001 N 1089 "Про Концепцію створення єдиної системи обліку природного газу" та регламентують взаємовідносини між суб'єктами господарювання під час передачі з газорозподільних мереж споживачу природного газу, у тому числі видобутого з газових і газоконденсатних родовищ, та нафтового газу, отриманого з нафтових родовищ.

Відповідно до пункту 5.17 цих Правил, у разі розташування комерційного вузла обліку газу на території споживача, витрати і втрати газу, які виникають на газопроводі та на його елементах від місця входу газопроводу на територію споживача або від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку газу, відносяться на рахунок споживача і додаються до об'єму газу, облікованого комерційним вузлом обліку газу. Розрахунки цих втрат і витрат проводяться відповідно до ОСОБА_4 визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Мінпаливенерго від 30.05.2003 № 264 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 09.07.2003 за № 570/7891 та за № 571/7892

Згідно з пунктами 2.1 та 2.2 Правил межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності між споживачем і газорозподільним (газотранспортним) підприємством фіксуються в акті розмежування балансової належності об'єктів газоспоживання і експлуатаційної відповідальності сторін.

Відповідно до акту розмежування балансової належності газових мереж (ГРП) та експлуатаційної відповідальності сторін, яким визначена межа балансової належності об'єкта газоспоживання позивача, комерційний вузол обліку газу знаходиться після межі балансової належності об'єкта газоспоживання.

Отже, витрати і втрати газу, які виникають від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку, додаються до загального обсягу протранспортованого газу для відповідача, визначеного за допомогою вузлів обліку.

Вказане підтверджується й наданими відповідачем розрахунками витрат та втрат природного газу в мережі від 30.12.2012, від 19.02.2014, від 02.03.2015.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд зазначає, що доводи про те, що сума різниці за фактичне споживання природного газу позивачем, яке відображено в картках для знаття показів лічильника та інформація відображена в актах приймання-передачі газу, являє собою зайво сплачені кошти за непоставлений відповідачем та неспожитий позивачем природній газ та підлягає стягненню з відповіда є безпідставними.

Апеляційним господарським судом на підставі встановлених обставин по справі: з аналізу умов укладених договорів між сторонами, вимог діючого законодавства про визначення втрат газу при його транспортуванні у відповідності до вищеназначеної ОСОБА_4, встановлено факт поставки об’ємів природного газу, що зазначені в актах приймання-передачі, а суму різниці між фактичним споживанням природного газу, яке відображено в картках для знаття показів лічильника та інформацією відображеною в актах приймання-передачі газу – кваліфіковано як витрати і втрати газу, які виникають від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку, обов’язок по сплаті, за які лежить на споживачеві.

Зокрема, до сум різниці між фактичним споживанням природного газу, які відображені в картках для знаття показів лічильника та інформацією відображеною в актах приймання-передачі газу, що підтверджують заперечення відповідача щодо витрат і втрати газу, що виникають від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку та обов’язок по сплаті яких лежить на споживачеві відносяться:

за 2013 рік:

у жовтні 1107 куб. м. на суму 5.164,53 грн.;

у листопаді 3679 куб. м. на суму 17.163,79 грн.;

у грудні 852 куб. м. на суму – 3.974,87 грн.

за 2014 рік:

у січні 73 куб. м. на суму - 249,48 грн.,

у лютому 1628 куб. м. на суму 5.563,77 грн.,

у березні 672 куб. м. на суму – 2.296,59 грн.,

у квітні 1328 куб. м. на суму – 7.093,75 грн.,

у травні 662 куб. м. на суму 4.161,45 грн.,

у червні 440 куб. м. на суму 2.772,09 грн.,

у липні 388 куб. м. на суму 2.444,49 грн.,

у серпні 247 куб. м. на суму 1.556,15 грн.,

у вересні 380 куб. м. на суму 2.463,85 грн.,

у жовтні 726 куб. м. на суму 4.707,25 грн.,

у листопаді 860 куб. м. на суму 5.813,98 грн.,

у грудні 11455 куб. м. на суму 88.657,58 грн.

за 2015 рік:

у січні 2972 куб. м. на суму – 23.002,21 грн.,

у лютому 3158 куб. м. на суму – 24.616,10 грн.,

у березні 481 куб. м. на сум – 5.489,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведене судом першої інстанції не враховано витрати і втрати газу, які виникають від місця встановлення комерційного вузла до точки балансового розмежування, оскільки розташування вузла обліку знаходиться поза межею балансової належності об’єктів позивача, а тому висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог базуються на неповних встановлених обставинах по справі про наявність різниці між фактичним споживання природного газу позивачем, який відображений в картках для знаття показів лічильника та інформацією відображеною в актах приймання-передачі газу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Львівгаз» та скасування рішення господарського суду Львівської області від 12.12.2016.

Як вбачається з платіжного доручення №16087 від 22.12.2016 відповідачем сплачено 1515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Львівгаз» - задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 12.12.2016 у справі №914/2499/16 – скасувати.

Відмовити в задоволенні позову 1-ого об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту до публічного акціонерного товариства «Львівгаз» про стягнення 59 326,69 грн.

Стягнути з 1-го об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (адреса: вулиця Листопадового Чину, будинок 10, місто Львів, Львівська область, 79000; ідентифікаційний код 33252672) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (адреса: вулиця Золота, будинок 42, місто Львів, Львівська область, 79039; ідентифікаційний код 03349039) 1515,80 грн. судового збору у відшкодування витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя: С.М. Бойко

Судді : Т.Б. Бонк

ОСОБА _1

Повний текст постанови виготовлений 20.03.2017