ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 березня 2017 року письмове провадження № 826/19366/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів : головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Кузьменка В.А., Огурцова О.П., розглянувши адміністративну справу

за позовом Компанії «Юзгаз Бі.Ві.»

до Кабінету Міністрів України

Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Надра Юзівська»

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив суд :

- визнати протиправним та скасувати п. 7 Рішення з окремих питань, що оформлено Протоколом Кабінету Міністрів України № 46 від 02.11.2016 (далі - оскаржуване рішення);

- визнати протиправними дії Міністерства енергетики та вугільної промисловості України щодо відмови у відступленні прав та обов'язків за Угодою про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться в межах ділянки Юзівська, від 24.01.2013 (далі - Юзівська Угода) на запит ТОВ «Надра Юзівська» від 04.08.2016 компанії «Юзгаз Бі.Ві.» (Yuzgaz B.V.), яка наведена у листі від 03.11.2016 № 01/15-11546;

- зобов'язати Кабінет Міністрів України продовжити розгляд запиту компанії «Юзгаз Бі.Ві.» (Yuzgaz B.V.) та ТОВ «Надра Юзівська» від 04.08.2016 щодо отримання згоди на відступлення частки участі інвестора за Юзівською Угодою на користь компанії «Юзгаз Бі.Ві.» для прийняття відповідного належним чином оформленого рішення по суті поданого запиту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам Закону України «Про угоди про розподіл продукції», Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Регламенту відповідача-1, а також відповідним положенням Юзівської Угоди, зокрема ст. 39, стороною якої є Кабінет Міністрів України; відсутнє необхідне обґрунтування відмови відповідача-1 у відповідь на запит ТОВ «Надра Юзівська» та Компанії «Юзгаз Бі.Ві.» (Yuzgaz B.V.).

На переконання позивача наслідком незаконного характеру оскаржуваного рішення є виникнення у Кабінету Міністрів України зобов'язання продовжити розгляд запиту компанії «Юзгаз Бі.Ві.» (Yuzgaz B.V.) та ТОВ «Надра Юзівська» від 04.08.2016 щодо отримання згоди на відступлення частки участі інвестора за Угодою про розподіл вуглеводнів на користь компанії «Юзгаз Бі.Ві.» з дотримання процедури, передбаченої Законом України «Про угоди про розподіл продукції» та відповідними положеннями Юзівської Угоди, а також визнання протиправними дії відповідача-2 в частині направлення компанії «Юзгаз Бі.Ві.» (Yuzgaz B.V.) та ТОВ «Надра Юзівська» листа від 03.11.2016 № 01/15-11546.

Відповідач-1 надав суду письмові заперечення проти позову, у яких посилався на те, що Кабінетом Міністрів України не порушено вимог законодавства щодо форми прийняття рішення стосовно відступлення частки, оскаржуване рішення прийняте самостійно, без делегування повноважень Міненерговугілля. Також на переконання відповідача-1, Кабінет Міністрів України належно обґрунтував мотиви прийняття оскаржуваного рішення. У письмових запереченнях відповідач-1 зазначив також, що ним не було порушено вимоги ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2016 по справі 826/16605/16, якою було вжито заходи забезпечення адміністративного позову, якою Кабінету Міністрів України було заборонено приймати будь-які рішення з приводу запиту ТОВ «Надра України» та компанії «Юзгаз Бі.Ві.» від 04 серпня 2016 року (відступлення частки участі у правах та зобов'язаннях інвестора за Угодою про розподіл вуглеводнів).

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України також надало суду письмові заперечення проти позовних вимог, обґрунтувавши їх тим, що КМУ в межах своїх повноважень прийняв оскаржуване рішення. Відповідач-2 в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією, на виконання протокольного рішення КМУ від 02.11.2016 № 46 повідомив третю особу та позивача про прийняття оскаржуваного рішення.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, керуючись ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив наступне.

24 січня 2013 року відповідно до Закону України «Про угоди про розподіл продукції» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 січня 2013 року № 23-р «Про підписання Угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Юзівська», між державою Україна, Компанію «Шелл Експлорейшн енд Продакшн Юкрейн Інвестментс (IV) Б.В.» та ТОВ «Надра Юзівська»» було укладено Угоду про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться в межах ділянки Юзівська.

8 вересня 2015 року, після виходу Компанію «Шелл Експлорейшн енд Продакшн Юкрейн Інвестментс (IV) Б.В. з Угоди про розподіл вуглеводнів через тривалий форс-мажор та істотну зміну обставин, товариство з обмеженою відповідальністю «Надра Юзівська» набуло 100% прав і обов'язків інвестора за Угодою про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Юзівська, від 24.01.2013 відповідно до її положень, в тому числі право на відступлення частки інвестора за Юзівською Угодою.

Після проведення відкритого конкурсу на залучення інвестора для реалізації Юзівської Угоди 04 серпня 2016 року ТОВ «Надра Юзівська» разом з переможцем конкурсу - компанією «Юзгаз Бі.Ві.» (Yuzgaz B.V.) подали на адресу Кабінету Міністрів України запит щодо отримання згоди на відступлення частки участі інвестора за Юзівською Угодою на користь компанії «Юзгаз Бі.Ві.» відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про угоди про розподіл продукції» та ст.39 Юзівської Угоди.

Відповідач-1 дорученням від 10 серпня 2016 року №28979/1/1-16 до листа ТОВ «Надра Юзівська» та компанії «Юзгаз Бі.Ві.» від 04.08.16 доручив опрацювати порушене питання на засіданні Міжвідомчої комісії з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції (далі - Міжвідомча комісія) та подати Кабінету Міністрів України узгоджені пропозиції.

Міжвідомча комісія була утворена Кабінетом Міністрів України постановою від 01.08.2013 № 644 «Про утворення Міжвідомчої комісії з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції» відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про угоди про розподіл продукції» для вирішення питань з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції до складу якої входять представники державних органів, органів місцевого самоврядування, народні депутати України.

Відповідач-1 не надав докази опрацювання запиту ТОВ «Надра Юзівська» та компанії «Юзгаз Бі.Ві.» від 04.08.16 на засіданнях Міжвідомчої комісії та отримання ним узгоджених пропозицій або результатів будь-якого іншого опрацювання зазначеного запиту міністерствами та відомствами, зазначеними в дорученні від 10 серпня 2016 року №28979/1/1-16.

Таким чином, відповідач-1 прийняв оскаржуване рішення без опрацювання запиту позивача та третьої особи Міжвідомчою комісією та міністерствами і відомствами всупереч власного доручення.

Також, згідно пояснень відповідача-2 станом на дату прийняття оскаржуваного рішення персональний склад Міжвідомчої комісії ще не був затверджений, оскільки не всі депутатські фракції (групи) та профільні комітети Верховної ради України визначили своїх представників; а також жодного засідання Міжвідомчої комісії під головуванням Міністра енергетики та вугільної промисловості України до затвердження персонального складу Міжвідомчої комісії наказом від 25.11.2016 №759 не могло бути проведено та не проводилось.

Крім того, відповідач-2 у своїх поясненнях зазначив що Міністерство енергетики та вугільної промисловості, як робочий орган Міжвідомчої комісії, не готувало та не надсилало висновків і пропозицій на засідання Кабінету Міністрів України з питання запиту інвесторів щодо відступлення прав і обов'язків за Юзівською Угодою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 1 не отримав узгоджених пропозицій, зокрема в формі відповідного рішення Міжвідомчої комісії з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції, яке повинно бути оформлено протоколом, а також висновків та пропозицій Міненерговугілля - робочого органу Міжвідомчої комісії.

Відповідач-1 прийняв рішення, що оформлене протоколом № 46 від 02.11.2016, яким було вирішено: «підтримати пропозицію Міністра енергетики та вугільної промисловості Насалика І.С. щодо відмови ТОВ «Надра Юзівська» у відступленні прав та обов'язків, визначених Угодою про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться в межах ділянки Юзівська, доручивши Міенерговугілля разом із секретаріатом Кабінету Міністрів в одноденний строк надати ТОВ «Надра Юзівська» та компанії «Юзгаз Бі.Ві.» письмову відмову з відповідним обґрунтуванням».

Відповідно до положень ч. 1 ст. 26 закону України «Про угоди про розподіл продукції» встановлено, що інвестор має право передати повністю або частково свої права та обов'язки, визначені угодою про розподіл продукції, будь-якій юридичній або фізичній особі лише за згодою держави та за умови, що така особа має достатньо фінансових і технічних ресурсів, а також досвід організації діяльності, необхідні для виконання робіт, передбачених угодою. Відмова держави у такій згоді без поважних підстав не допускається.

Також відповідно до статті 39.1.2 Юзівської Угоди, стороною якої є відповідач-1, передбачається, що кожна Компанія-Інвестор має право відступити всю свою Частку Участі або її частину будь-якій Особі за умови згоди Держави, що повинна бути надана відповідно до Законодавства України; Держава не має права необґрунтовано відмовляти в наданні згоди на відступлення.

Таким чином, суд зазначає, що відповідно до ст. 26 закону України «Про угоди про розподіл продукції», ст. 39 Юзівської Угоди відмова держави в наданні згоди на передачу прав та обов'язків за угодою про розподіл продукції має містити поважні підстави та обґрунтування прийняття відповідного рішення.

Судом встановлено, що відповідач-1 не зазначив в оскаржуваному рішенні поважні підстави для відмови у наданні згоди на відступлення та обґрунтування прийняття такого рішення. В оскаржуваному рішенні відповідач-1 лише підтримує пропозицію Міністра енергетики та вугільної промисловості Насалика І.С. щодо відмови ТОВ «Надра Юзівська» у відступленні прав та обов'язків, визначених Юзівською Угодою. При цьому Міненерговугілля, як робочий орган Міжвідомчої комісії, не готувало та не надсилало висновків і пропозицій на засідання Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2016 року з питання запиту інвесторів щодо відступлення прав і обов'язків за Юзівською Угодою.

На виконання оскаржуваного рішення Міністерство енергетики та вугільної промисловості направило Компанії «Юзгаз Бі.Ві.» (Yuzgaz B.V.) лист від 03.11.2010 № 01/15-11546, в якому позивача було повідомлено, зокрема, про те, що ТОВ «Надра Юзівська» та компанія «Юзгаз Бі.Ві.» звернулись з проханням надати згоду на відступлення частки участі в правах та зобов'язаннях інвестора шляхом укладення додаткової угоди до Юзівської угоди щодо такого відступлення, проект якої складає понад 200 сторінок.

У листі від 03.11.2010 № 01/15-11546 зазначено також те, що Кабінет Міністрів України доручив Міжвідомчій комісії з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції опрацювати отриманий запит та матеріали до нього з метою надання Кабінету Міністрів України узгоджених пропозицій. 01.11.2016 відбулась робоча зустріч між членами Міжвідомчої комісії, представниками міністерств і відомств, народними депутатами України та представниками ТОВ «Надра Юзівська» і компанії «Юзгаз Бі.Ві.». Станом на 02.11.2016 у Міжвідомчої комісії, представників і відомств, народних депутатів України залишилось багато відкритих та нез'ясованих питань, зокрема щодо програми робіт за Юзівською Угодою, що не дозволило Міжвідомчій комісії рекомендувати Кабінету міністрів України надати згоду на зазначене відступлення.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості у листі також повідомило Компанію «Юзгаз Бі.Ві.» (Yuzgaz B.V.) про те, що Кабінет Міністрів України не міг не приймати жодного рішення щодо відступлення, оскільки статтею 26 Закону України «Про угоди про розподіл продукції» передбачено, що відсутність відповіді Кабінету Міністрів України по закінченню 90-денного терміну з дати отримання запиту щодо відступлення, що спливав 02.11.2016, вважається наданням згоди на відступлення.

Тому листом від 03.11.2010 № 01/15-11546 Міністерство енергетики та вугільної промисловості повідомило Компанію «Юзгаз Бі.Ві.» (Yuzgaz B.V.), що на засіданні Кабінету Міністрів України було прийнято рішення (протокол від 02.11.2016 № 46) про відмову у відступленні прав та обов'язків за Юзівською Угодою на запит ТОВ «Надра Юзівська» від 04.08.2016.

Також судом встановлено, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва знаходилась справа № 826/16605/16 за заявою громадської організації «Інформаційний майдан» до Кабінету Міністрів України про зобов'язання вчинити дії. В межах зазначеної адміністративної справи ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2016 було вжито заходи забезпечення адміністративного позову, якими заборонено Кабінету Міністрів України приймати будь-яке рішення та вчиняти будь-які дії щодо відступлення на користь компанії «Юзгаз Бі.Ві.» (Yuzgaz B.V.) (Херенграхт 500, 1017 СВ Амстердам, Нідерланди) частки участі у правах та зобов'язаннях інвестора за Угодою про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Юзівська, за запитом Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра України» (код ЄДРПОУ 38077614) та компанії «Юзгаз Бі.Ві.» від 04 серпня 2016 року, а також підписувати, укладати Угоду про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Юзівська, із компанією «Юзгаз Бі.Ві.» як переможцем конкурсу, проведеним ТОВ «Надра Юзівська».

Закон України «Про угоди про розподіл продукції» є спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у процесі укладення, виконання та припинення дії угод про розподіл продукції, визначає основні правові вимоги до таких угод, а також особливості правовідносин щодо користування надрами на умовах розподілу продукції згідно з ч. 1 ст. 2 Закону.

Крім того, відповідно до Закону України «Про угоди про розподіл продукції» ч.4 ст.2 у разі, якщо законодавчими актами України встановлені інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються правила цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про угоди про розподіл продукції» сторонами угоди про розподіл продукції виступають інвестор (інвестори) і держава в особі Кабінету Міністрів України. Відносини між сторонами регулюються угодою про розподіл продукції, яка укладається відповідно до Закону України «Про угоди про розподіл продукції» та однією із істотних умов якої згідно ч.2 ст.8 є умови переуступлення інвестором прав та обов'язків, передбачених угодою.

Частина 1 ст. 26 Закону передбачає, що інвестор має право передати повністю або частково свої права та обов'язки, визначені угодою про розподіл продукції, будь-якій юридичній або фізичній особі лише за згодою держави та за умови, що така особа має достатньо фінансових і технічних ресурсів, а також досвід організації діяльності, необхідні для виконання робіт, передбачених угодою. Відмова держави у такій згоді без поважних підстав не допускається.

Кабінет Міністрів України прийняв рішення про відмову ТОВ «Надра Юзівська» у відступленні прав та обов'язків, визначених Угодою про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться в межах ділянки Юзівська, у формі протоколу № 46 від 02.11.2016.

Згідно ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» відповідач-1 на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Відповідно до Регламенту Кабінету Міністрів України, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950, актами відповідача-1 є постанови та розпорядження. Постанови Кабінету Міністрів України видаються з питань: затвердження положення, статуту, порядку, регламенту, правил, методики та в інших випадках, коли суспільні відносини потребують нормативно-правового врегулювання; затвердження, прийняття міжнародного договору або приєднання до нього.

Акти з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень. Розпорядження Кабінету Міністрів видаються з питань: 1) схвалення концепції реалізації державної політики у відповідній сфері, концепції державної цільової програми та концепції закону, директив, урядової заяви, листа, звернення, декларації, меморандуму тощо; 2) затвердження державної цільової програми, плану заходів; 3) утворення та затвердження складу робочих груп з питань ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; 4) виділення коштів з резервного фонду державного бюджету; 5) делегування повноважень Кабінету Міністрів органам виконавчої влади у передбачених законом випадках; 6) передачі майна; 7) кадрових та інших питань організаційно-розпорядчого характеру.

Відтак, акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов, а акти з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень.

До того ж, судом встановлено, що проект Угоди про розподіл вуглеводнів та її підписання зі сторони Кабінету Міністрів України був схвалений саме розпорядженням КМУ від 23 січня 2013 року № 23-р «Про підписання Угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Юзівська, між Державою Україна та компанією «Шелл Експлорейшн енд Продакшн Юкрейн Інвестментс (IV) Б.В.» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Надра Юзівська».

Як результат, суд приходить до висновку, що будь-які рішення щодо передачі прав і обов'язків новому інвестору також повинні бути оформлені відповідним розпорядженням Кабінету Міністрів України, оскільки наслідком є внесення змін до Угоди про розподіл вуглеводнів, пов'язаних з появою нової сторони в межах Угоди про розподіл вуглеводнів.

Таким чином, законодавством встановлено дві форми актів Кабінету Міністрів України, а саме: постанови та розпорядження. Виходячи з цього, відповідач-1 зобов'язаний був прийняти рішення з приводу запиту ТОВ «Надра Юзівська» та компанії «Юзгаз Бі.Ві.» від 04 серпня 2016 року (відступлення частки участі у правах та зобов'язаннях інвестора за Угодою про розподіл вуглеводнів) лише у формі розпорядження.

Відповідно до Регламенту Кабінету Міністрів України, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950, Відповідач-1 має право приймати рішення, що фіксуються у протоколі засідання (протокольні рішення) лише з окремих питань, вирішення яких не потребує прийняття актів Кабінету Міністрів.

Також зважаючи на положення ст. 26 Закону України «Про угоди про розподіл продукції», згода чи відмова держави (Кабінету Міністрів України) щодо передачі прав і обов'язків за Угодою потребує прийняття саме розпорядження відповідача-1.

Відтак, Кабінет Міністрів України неправомірно прийняв рішення про відмову ТОВ «Надра Юзівська» у відступленні прав та обов'язків, визначених Угодою про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться в межах ділянки Юзівська саме у формі протоколу.

У відповідності до вимог Конституції України, Закону України «Про угоди про розподіл продукції», Регламенту Кабінету Міністрів України, Угоди про розподіл вуглеводнів у Відповідача-1 виник обов'язок надати відповідь на запит щодо отримання згоди на відступлення частки участі інвестора за Угодою про розподіл вуглеводнів ТОВ «Надра Юзівська» та Компанії «Юзгаз Бі.Ві.» (Yuzgaz B.V.) від 04 серпня 2017 року саме у формі розпорядження Кабінету Міністрів України.

Зі змісту оскаржуваного рішення судом встановлено, що відповідач-1 доручив Міенерговугілля разом із секретаріатом Кабінету Міністрів в одноденний строк надати ТОВ «Надра Юзівська» та компанії «Юзгаз Бі.Ві.» письмову відмову з відповідним обґрунтуванням».

Відповідач-1 фактично делегував надання відповіді на запит позивача та третьої особи та функцію обґрунтування цієї відповіді Міенерговугілля разом із Секретаріатом Кабінету Міністрів.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про угоди про розподіл продукції» згода чи відмова з питань передачі прав та обов'язків за угодою про розподіл продукції надається безпосередньо Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень розділу 4 Регламенту Кабінету Міністрів України, що затверджений постановою від 18 липня 2007 року № 950, делегування повноважень Відповідача-1 органам виконавчої влади здійснюється у передбачених законом випадках і лише шляхом видання відповідного розпорядження.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Секретаріат Кабінету Міністрів України уповноважений здійснювати організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України.

Судом встановлено, що Кабінет Міністрів України не видав жодного розпорядження щодо делегування повноважень Міністерству енергетики та вугільної промисловості України чи іншій особі з питань розгляду запиту ТОВ «Надра Юзівська» та компанії «Юзгаз Бі.Ві.» (Yuzgaz B.V.) від 04 серпня 2016 року щодо отримання згоди на відступлення частки участі інвестора за Угодою про розподіл вуглеводнів на користь компанії «Юзгаз Бі.Ві.», надання відповіді на зазначений запит.

Виходячи з вищевикладеного, суд доходить до висновку, що у відповідача-2 та Секретаріату Кабінету Міністрів України були відсутні повноваження на надання відповіді на запит ТОВ «Надра Юзівська» та компанії «Юзгаз Бі.Ві.» (Yuzgaz B.V.) від 04 серпня 2016 року щодо отримання згоди на відступлення частки участі інвестора за Юзівською Угодою, оскільки лише Кабінет Міністрів України був уповноважений надати відповідь на зазначений запит із відповідним належним обґрунтуванням у випадку відмови у формі розпорядження як нормативно-правового акту.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача стосовно визнання протиправними дії Міністерства енергетики та вугільної промисловості України щодо відмови у відступленні прав та обов'язків за Юзівською Угодою на запит ТОВ «Надра Юзівська» від 04.08.2016 компанії «Юзгаз Бі.Ві.», яка наведена у листі від 03.11.2016 № 01/15-11546.

Також суд звертає увагу на те, що на момент прийняття відповідачем-1 оскаржуваного рішення, була чинна судова ухвала, яка забороняла Кабінету Міністрів України приймати будь-які рішення з приводу запиту ТОВ «Надра України» та компанії «Юзгаз Бі.Ві.» від 04 серпня 2016 року (відступлення частки участі у правах та зобов'язаннях інвестора за Угодою про розподіл вуглеводнів).

Відповідно до ч. 5 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України виконання ухвал з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно. Виконання ухвал про заборону вчиняти певні дії виконуються в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Кабінет Міністрів України, будучи відповідачем по справі № 826/16605/16, був обізнаний через свого представника про прийняття Окружним адміністративним судом м. Києва вказаної ухвали про забезпечення адміністративного позову.

Крім того, ухвала про забезпечення позову була виконана у порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» та її зміст доведений до відома Відповідача-1 до прийняття відповідно оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Вказана норма кореспондується у ст. 129¹ Конституції України щодо обов'язковості виконання судового рішення.

Судом встановлено, що відповідач 1 зобов'язаний був виконувати вимоги ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2016 по справі № 826/16605/16 негайно, без будь-яких винятків та застережень. Відповідно до зазначеної ухвали Відповідачу-1 було заборонено приймати будь-яке рішення та вчиняти будь-які дії щодо відступлення на користь компанії «Юзгаз Бі.Ві.».

Оскаржуване рішення, оформлене протоколом № 46 від 02.11.2016, є саме таким, що безпосередньо стосується відступлення на користь компанії «Юзгаз Бі.Ві.» частки участі у правах та зобов'язаннях інвестора за Угодою про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Юзівська. Як результат, відповідачем-1 при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено вимоги ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2016 по справі № 826/16605/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

14.07.1994 була підписана Угода про сприяння та взаємний захист інвестицій між Україною та Королівством Нідерландів (далі - Угода).

За ст. 9 Закону України «Про міжнародні договори України» ратифікація міжнародних договорів України здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід'ємною частиною якого є текст міжнародного договору.

Угода була ратифікована законом України № 120/97-ВР від 26.02.1997, а набула чинності 01.06.1997. Таким чином, Угода є частиною національного законодавства України.

Місцем реєстрації компанії «Юзгаз Бі. Ві.» (Yuzgaz B.V.) є Херенграхт 500, 1017 СВ Амстердам, Королівство Нідерланди.

Відповідно до п.п. ІІ п. б ст. 1 Угоди термін «громадяни» охоплюватиме відносно кожної з Договірних Сторін в т.ч. юридичних осіб, які визнані законодавством цієї Договірної Сторони. Таким чином, дія Угоди розповсюджується на правовий режим інвестицій компанії «Юзгаз Бі. Ві.».

Суд встановлено, що компанія «Юзгаз Бі.Ві.» інвестувала кошти в придбання конкурсної документації, пов'язаної з Угодою про розподіл вуглеводнів для набуття частки участі у правах та зобов'язаннях інвестора за Угодою про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Юзівська. Загальна сума вкладених коштів перевищує суму в 100 тис. доларів США. Крім того, внесла передоплату за частку участі в Угоді про розподіл вуглеводнів в розмірі - 800 тис дол. США.

Стаття 6 Угоди про сприяння та взаємний захист інвестицій між Україною та Королівством Нідерландів передбачає, що жодна з Договірних Сторін не вживатиме заходів, що позбавляють прямо або побічно громадян іншої Договірної сторони їх інвестицій.

Суд дійшов до висновку, що Кабінет Міністрів України, прийнявши оскаржуване рішення, фактично позбавив позивача права на повноцінне використання його інвестиційного потенціалу.

Наслідком протиправного характеру оскаржуваного рішення відповідача-1 є виникнення обов'язку у відповідача-1 продовжити розгляд запиту ТОВ «Надра Юзівська» та компанії «Юзгаз Бі.Ві.» (Yuzgaz B.V.) від 04 серпня 2016 року щодо отримання згоди на відступлення частки участі інвестора за Угодою про розподіл вуглеводнів на користь компанії «Юзгаз Бі.Ві.» з дотримання процедури, передбаченої законодавством, для прийняття відповідного належним чином оформленого рішення по суті поданого запиту.

Отже, існують достатні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Кабінету Міністрів України, оформленого Протоколом № 46 від 02.11.2016, та зобов'язання Кабінету Міністрів України продовжити розгляд запиту компанії «Юзгаз Бі.Ві.» (Yuzgaz B.V.) та ТОВ «Надра Юзівська» від 04.08.2016 щодо отримання згоди на відступлення частки участі інвестора за Угодою про розподіл вуглеводнів на користь компанії «Юзгаз Бі.Ві.», а також визнання протиправними дії відповідача-2 в частині направлення компанії «Юзгаз Бі.Ві.» (Yuzgaz B.V.) та ТОВ «Надра Юзівська» листа від 03.11.2016 № 01/15-11546.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом, оскаржуване рішення прийняте з порушенням наведених вище вимог, зокрема щодо обґрунтованості, безсторонності (неупередженості); добросовісності; розсудливості; пропорційності, внаслідок чого відповідач-1 повинен продовжити розгляд запиту позивача та третьої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідачі у справі обов'язок щодо доказування не виконали.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Компанії «Юзгаз Бі.Ві.» (Yuzgaz B.V.) задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати п. 7 Рішення з окремих питань, що оформлено Протоколом Кабінету Міністрів України № 46 від 02.11.2016.

Визнати протиправними дії Міністерства енергетики та вугільної промисловості України щодо відмови у відступленні прав та обов'язків за Юзівською Угодою на запит ТОВ «Надра Юзівська» від 04.08.2016 компанії «Юзгаз Бі.Ві.» (Yuzgaz B.V.), яка наведена у листі від 03.11.2016 № 01/15-11546.

Зобов'язати Кабінет Міністрів України продовжити розгляд запиту компанії «Юзгаз Бі.Ві.» (Yuzgaz B.V.) та ТОВ «Надра Юзівська» від 04.08.2016 щодо отримання згоди на відступлення частки участі інвестора за Угодою про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Юзівська від 24.01.2013 на користь компанії «Юзгаз Бі.Ві.».

Судові витрати в сумі 1218,00 грн присудити на користь Компанії «Юзгаз Бі.Ві.» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Судові витрати в сумі 2436,00 грн присудити на користь Компанії «Юзгаз Бі.Ві.» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Суддя Р.О. Арсірій

Судді О.П. Огурцов

В.А. Кузьменко