Справа № 752/1017/16-ц

Провадження №: 2/752/498/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2017 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретарів судового засідання Лебедєва В.В., Мужецького В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до суб»єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Аванті Дизайн Технології» про захист прав споживача та стягнення збитків,

встановив:

14.02.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про захист прав споживачів та стягнення збитків до СПД - ФО ОСОБА_2

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 23.11.2011 року між ним та СПД ОСОБА_2 було укладено договір № 4306, підписанню якого передувала демонстрація відповідачем каталогів та зразків замовленої продукції, згідно яких відповідач пропонував позивачу придбати товари виробництва Італії. Відповідно до умов договору № 1 відповідач взяла на себе зобов"язання поставити позивачу меблеві вироби загальною вартістю 12 992, 00 євро, що у перерахунку на національну валюту складало 142 912, 00 грн. Відповідно до пункту 2.4. договору, покупець сплачує продавцю авансовий внесок не менше 70 % від вартості виробів, вказаної у специфікації (додаток № 1), протягом двох днів з дати підписання договору, а залишок суми, яка сплачується покупцем у гривні по комерційному курсу Євро на день сплати, після доставки виробів на склад продавця, у триденний термін, після повідомлення покупця про доставку виробів на склад продавця. На виконання умов договору 29.11.2011 року сплатив відповідачу грошові кошти в сумі 100 (сто) Євро, що підтверджено товарним чеком № аванс від 29.11.2011 року, та 100 100 (сто тисяч сто) гривень, що підтверджено товарним чеком № 4306 від 29.11.2011 року. З приводу сплати авансового внеску за замовлений товар відповідач не висунула жодних претензій, відповідно у відповідача, як у продавця виникло зобов"язання передбачене п. 3.1. договору передати покупцеві товар у повному обсязі включно до 29.02.2012 року, яке не було виконано і у такий спосіб порушено взяті на себе за договором зобов"язання щодо належної передачі товару. 08.08.2012 року він був запрошений представником відповідача для проведення переговорів. Під час проведення переговорів, відповідач запропонував підписати додатковий договір в якому запропонував зазначити зміни до договору № 1. У процесі переговорів було досягнуто згоди, що умови зобов"язання, які передбачені договором № 1 не є припиненими, і в разі неналежного виконання умов договору № 2, відповідач не звільняється від відповідальності за неналежне виконання як умов договору № 1, так і виконання умов договору № 2. Відповідно до умов договору № 2, відповідач взяв на себе зобов"язання поставити йому меблеві вироби, а ним 08.08.2012 року додатково було здійснено черговий платіж відповідно до умов договору № 2, а саме на суму 23 250 гривень, що підтверджено товарним чеком № 4306\2011 г. від 08.08.2012 року. У відповідача, як у продавця виникло зобов"язання передати товар покупцеві в повному обсязі до 12 жовтня 2012 року, яке не було виконано належним чином. 16.10.2012 року він прибув до складу відповідача для отримання товару, який був замовлений відповідно до умов договору № 2, однак поставлений йому товар (вироби) був неналежної якості, оскільки меблі мали чисельні пошкодження, не відповідали зразкам виробів, які були надані йому для огляду в салоні "Аванті" по вулиці Чорновола, 20 в місті Києві на день підписання договору № 2. Наявність чисельних пошкоджень механічного характеру та заводського браку підтверджується актом приймання-передачі товарів, який було складено ним після огляду виробів у присутності працівників відповідача, а саме - завідуючого складом ОСОБА_4 та особи, яка робила заміри (виміри), вироби та товари, які були доставлені відповідачу на склад згідно договору № 2, в ході якого позивачем у вказаному акті були зазначені безліч недоліків механічного характеру та заводського браку. Зазначений акт був переданий відповідачу та в салон "Аванті" 16.10.2012 року в день його складання, а 18.10.2012 року він звернувся до відповідача із письмовою претензією, з обґрунтуванням неможливості отримати поставлену продукцію та просив надати йому, як споживачу документи, передбачені статтею 15 Закону України "Про захист прав споживачів" у тому числі і документи, які б підтверджували факт про замовлення товарів в Італії, з метою підтвердження походження товарів зі вказаної держави. Також вказав на те, що ним було отримано лист відповідача від 14.11.2012 року № 1-14-11\2012, яким його повідомлено про те, що "Приймаючи до уваги пріоритетність задоволення споживача, бажаючи зберегти доброзичливі стосунки та плідну взаємовигідну співпрацю, фізична особа-підприємець - ОСОБА_2 прийняла рішення перезамовити двері на фабриці. Нова продукція буде поставлена до 20.12.2012 року". 22.11.2012 року листом № 1-23\11, відповідач відмовила йому у наданні документів які підтверджують належну якість та комплектність продукції та підтвердила, що замовлена ним продукція виготовлена не в Україні, до листа відповідач додала копію декларації на підтвердження даних про країну виробника. 12.12.2012 року відповідач, за своєї власної ініціативи, відповідаючи повторно на його претензії від 18.10.2012 року та від 16.11.2012 року, надіслала йому лист № 1-12-12, в якому йшлося про те, що в додаток до вже наданих документів, вважають за необхідне ознайомити його з документом, що містить відомості про товари та інші предмети, які входять до складу міжнародного експрес відправлення - інвойсом. З нього вбачається надання продавцем (I.C.M.S.p.A.) покупцю ("Аванті Дізайн Технології") переліку товарів, їх кількість, формальні особливості. Виписка інвойса свідчить про те, що в покупця є обов"язок оплатити товар". Із зазначеним листом, відповідач додатком надав п"ять копій інвойсу. У вказаних копіях інвойсу міститься інформація, що записана латинськими літерами. При цьому, відправником зазначено "I.C.M.S.p.A. Via SS. Rocco e Matteo, 17 - 33070 Maron di Brugnera (PN) Italy". Зазначеним листом відповідач та копіями інвойсів намагалася підтвердити походження товарів з держави Італія. 24.12.2012 року він отримав повідомлення від 19.12.2012 року, яким відповідач просила виконати умови договору № 2, отримати та оплатити залишок вартості товару у розмірі 52 676 грн. 51 коп. до 22.12.2012 року. 25.12.2012 року на виконання покладених на нього обов"язків договором № 2, з"явився на склад продавця, з метою повідомлення адреси, за якою необхідно поставити товар та отримати документи, які підтверджуються якість поставленого відповідачем товару (продукції), однак жоден із працівників відповідача не надав можливості оглянути продукцію, не надали йому також документи, що підтверджують дату виготовлення продукції, документ, підтверджуючий гарантійні зобов"язання виробника, що було зазначено в акті приймання товарів від 25.12.2012 року. Крім того, упаковка в якій містилася продукція, передбачена договором, не містила інформацію про найменування та місцезнаходження виробника, хоча під час підписання договору його запевнила відповідач, що продукція буде замовлена на фабриці Італії, та у подальшому в процесі листування відповідач надавала копії документів, які мали свідчити про походження замовленого позивачем товару з держави Італія. 26.12.2012 року звернувся до відповідача з письмовою претензією щодо виконання всіх умов договору № 2, та необхідністю виконання вимог чинного законодавства у частині надання йому податкової накладної з обов"язковими реквізитами.

Стверджував, що зазначені ним обставини свідчать, що продавець-відповідач, не передавши в строк йому товар належної якості порушив взяті на себе за договором зобов"язання щодо передачі товару. Зважаючи на те, що умовами укладених договорів не передбачено підстав для їх розірвання в односторонньому порядку, а законних підстав розірвати договір у відповідача не було, тому вважав, що відповідач і надалі має виконати взяті на себе зобов"язання. 18.10.2012 року звернувся з претензією до відповідача, з вимогою виконати взяті за умовами договору зобов"язання, та попередив про те, що в разі невиконання у повному обсязі умов договору, буде вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості та пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення виконання умов договору. Зазначена претензія була отримана відповідачем, про що свідчать листи відповідача № 1-14-11\2012 від 14 листопада 2012 року, № 1-23\11 від 22 листопада 2012 року, № 1-12-12 від 12 грудня 2012 року, № 1-20-12 від 20 грудня 2012 року, в яких відповідач посилалася на вимоги його претензії, яка датована 18.10.2012 року. Вартість робіт відповідно до умов договору № 1 складає 142 912, 00 гривень. На день підписання ними договору № 2, яким був змінений договір № 1, а саме на 08.08.2012 року прострочення виконання робіт за договором № 1 складало 161 день. Три відсотки від вартості робіт складають 4 287 гривень 36 копійок. Загальна сума пені за прострочення виконання робіт та надання послуг склала 690 264 гривні 96 копійок. Вартість робіт за умовами договору № 2 складала 16 325, 14 Євро. Станом на 08.02.2013 року прострочення виконання робіт (надання послуги) за договором складає 119 днів. Три відсотки від вартості робіт складають 489, 75 Євро. Загальна сума пені за прострочення виконання робіт та надання послуг склала 58 280,25 Євро, що станом на 08.02.2013 року відповідно до офіційного курсу Національного Банку України складає 631 018 гривень 80 копійок.

Крім того, вважає, що діями відповідача йому завдана моральна шкода, яка полягає у душевних хвилюваннях та стражданнях, грошове відшкодування моральної шкоди визначив у розмірі 35 000 гривень.

Просив: розірвати договір купівлі-продажу № 4306 від 23.11.2011 року та стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 101 182, 73 грн. сплачених за умовами договору № 4306 від 23.11.2011 року, пеню в розмірі 3 % від вартості договору № 4306 від 23.11.2011 року за кожен день прострочення виконання зобов"язання, а саме - 690 264, 96 грн. за період з 01.03.2012 року до 08.08.2012 року; розірвати договір купівлі-продажу № 4306 від 08.08.2012 року та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 25 173, 51 грн., пеню в розмірі 3 % від вартості договору № 4306 від 08.08.2012 року за кожен день прострочення виконання зобов"язання, а саме - 631 018 , 80 грн. за період з 13.10.2012 року до 08.02.2013 року; стягнути з відповідача на користь позивача грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 35 000, 00 грн.

03.10.2016 року представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог у частині відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди, розмір якої збільшено до 200 000, 00 грн. та зменшено позовні вимоги щодо розірвання договорів, відшкодування збитків з урахуванням часткового повернення відповідачем позивачу сплачених коштів за умовами договорів № 4306 від 29.11.2011 року та 08.08.2012 року в сумі 124 450, 00 грн.

Просив стягнути з відповідача на користь позивача: грошові кошти в сумі 1 906, 24 грн.; пеню в розмірі 3% від вартості договору № 4306 від 23.11.2011 року за кожен день прострочення виконання зобов"язання, а саме - 690 264, 96 грн. за період з 01.03.2012 року до 08.08.2012 року; пеню в розмірі 3 % від вартості договору № 4306 від 08.08.2012 року за кожен день прострочення виконання зобов"язання, а саме - 631 018 , 80 грн. за період з 13.10.2012 року до 08.02.2013 року; стягнути з відповідача на користь позивача грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000, 00 грн.; понесені витрати на залучення спеціаліста в розмірі 10 100, 00 грн.. Всього стягнути 1 533 290, 00 грн.

У судовому засіданні представник позивача, заявлені позовні вимоги з зазначених у позовній заяві підстав підтримала, просила задовольнити у повному обсязі. Представник позивача стверджувала, що відповідач не виконала свої зобов»язання за договорами. Замовлений ОСОБА_1 у СПД-ФО ОСОБА_2 товар не був виготовлений в Італії та по спеціальному заказу, що стосується розмірів. Позивачем було з»ясовано, що поставлений йому товар збирався в м. Одеса. Представник позивача також зазначила, що повернення відповідачем СПД-ФО ОСОБА_2 ОСОБА_1 грошових коштів, які були сплачені останнім, як внесення попередньої оплати замовленого товару, під час укладення договорів з приводу яких було заявлено спір не звільняє відповідача від відповідальності у частині сплати пені за порушення строків виконання зобов»язань та моральної шкоди з тих підстав, що позивачу було поставлено товар, який не відповідав замовленню за своїми якісними показниками та виготовлений не тим виробником.

Представник відповідача СПД-ФО ОСОБА_2, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, просила відмовити в їх задоволенні. Представник відповідача стверджувала, що на момент укладення сторонами у справі 29.11.2011 року договору № 4306 не було обговорено строк виконання умов договору, оскільки на той час не було визначено розміри необхідних позивачу дверей. У відповідності до умов договору кількість, асортимент, параметри, комплектація, ціна виробів та термін доставки, вказується у специфікації , що є додатком № 1 до договору. Сторонами було узгоджено приблизний перелік продукції, що мала бути поставлена у майбутньому - складена специфікація до договору від 23.11.2011 року. 08.08.2012 року між сторонами був укладений договір № 4306. Строк поставки виробів було встановлено до 12.10.2012 року. 16.10.2012 року, в присутності представників СПД- ФО ОСОБА_2, позивач відмовився приймати товар. За результатом огляду розпакованого товару, на акті приймання-передачі ОСОБА_1 були викладені претензії: "двери имеют многочисленные дефекти механического и заводского брака и не имеют на заводском стикере номер 4306 (номер моего заказа), а имеют номер 2517. Межкомнатные перегородки осмотрены 6 штук из 16 и имеют на поперечних стойках дефекты шпона, что отразилось на качестве лака, имеющего множество трещин. Из вишеуказанного делаю вывод: двери есть стоковий товар, перегородки не соответствуют заявленному качеству..." Двері були повернуті на склад продавця, однак вважає, що поставлені 16.10.2012 року позивачу вироби були якісним товаром та відповідали зразкам салону. Для отримання незалежної думки, продавець зверталася до виробника виробів - ТОВ "Аванті Дизайн Технології". Після проведення необхідних заходів, спеціаліст виробника з питань відповідності якості товару, констатував, що дефектів не знайдено, а наявні відмінності браком не являються. На претензію позивача від 18.10.2012 року, в якій останній просив поставити та встановити вироби до 18.12.2012 року та "надати під час поставки виробів та товару, який передбачений умовами договору 2: сертифікат якості на продукцію, технічні паспорти від заводу виробника на кожний виріб окремо, документи, підтверджуючі факт доставки виробів та товару, передбаченого в договорі 2 з держави Італія, йому був наданий документ, що підтверджує якість виробів - сертифікат відповідності. Листом № 1-23-11 від 22.11.2012 року роз"яснено, що перелік документів, які підтверджують належну якість продукції, жодним нормативно-правовим актом не визначено в тому числі і Законом України "Про захист прав споживачів". Та обставина, що замовлені позивачем вироби та товар були доставлені з Італії підтверджується декларацією про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв"язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару. Цей документ був доданий до листа № 1-23-11 від 22.11.2012 року разом з перекладом, що не було прийнято ОСОБА_1 до уваги, а тому йому було направлено для ознайомлення міжнародне експрес-відправлення - інвойсом. 25.12.2012 року ОСОБА_1, прибувши на склад продавця, повторно відмовився приймати товар. В акті приймання-передачі товару ОСОБА_1 зазначив, що відмова обумовлена тим, що в упаковці відсутній штрих-код, а також не були надані: лист заводу-виробника, що підтверджує замовлення з артикулом виробів; технічний паспорт на кожний виріб; гарантійний талон на кожний виріб, інвойс. 26.12.2012 року позивач висунув нову вимогу, а саме - надати податкову накладну на товар. З огляду на те, що позивачу були поставлені якісні вироби та товар, однак останній кожного разу висував необґрунтовані вимоги щодо надання документів та виконання додаткових умов СПД-ФО ОСОБА_2 прийняла рішення відмовитися від договору та повернути ОСОБА_1 внесені ним за договором кошти, які останній забрав 06.03.2013 року. Договір був розірваний, споживачу у повному обсязі повернуті грошові кошти. Просила відмовити в задоволенні заявлених вимог у повному обсязі.

Третя особа ТОВ «Аванті Дизайн Технології» у судове засідання явку свого представника не забезпечило, суду подано клопотання про розгляд справи за відсутності останнього.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до СПД-ФО ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

За правилами ст. ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін ; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості ; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом ; суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом; суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі ; особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги ; суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Крім того, відповідно до правил ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, а ч. 3 ст. 61 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що 23.11.2011 року між СПД-ФО ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір № 4306 (а.с.13-17 том 1).

Відповідно до умов зазначеного договору, продавець продає покупцю вироби у кількості, асортименті за цінами та за параметрами, вказаними у специфікації (в Додатку №1) договору, а також у випадку замовлення покупцем, здійснює доставку, зборку, встановлення зазначених виробів, а покупець приймає вироби, роботи, сплачує їх вартість, за умовами цього договору, а також згідно додатків до даного договору . Продавець може продати вироби покупцю, а покупець самостійно здійснити доставку, зборку та встановлення виробів за адресою, вказаною покупцем у специфікації (Додаток №1). Кількість, асортимент, параметри, комплектація, ціна виробів та термін доставки, вказуються у специфікації (Додаток №1). Параметри виробів встановлюються за замірами продавця або за параметрами, наданими покупцем, про що вказується у специфікації (Додаток №1). Сума підлягає сплаті, сплачується за рахунком, наданим продавцем покупцю, протягом двох днів у національній валюті за офіційним курсом євро на день здійснення платежу. Покупець сплачує продавцю не менш ніж 70% авансового внеску від вартості виробів, вказаної специфікації (Додаток № 1) протягом двох днів з дати підписання договору, а залишок суми, яка сплачується покупцем у гривні по комерційному курсу євро на день сплати доставки виробів на склад продавця, у триденний термін, після повідомлення покупця про доставку виробів на склад продавця. Якість виробів доставлених продавцем, повинна відповідати якості аналогічних зразків, виставлених у салоні продавця. Претензії по структурі, відтінку, візерунку та іншим відмінностям, пов»язаним з неоднорідністю матеріалу виробів, не приймаються, так як це є не брак. Подряпини, потертості та інші дефекти, які не проглядаються візуально на відстані більш одного метра, також не є браком. Допускається доставка деталей виробів, потребуючих доробки і підгонки при їх зборці та встановленні. Кількість, якість та комплектність виробів перевіряється сторонами (їх представниками) на момент передачі виробів від продавця покупцю. У випадку поставки виробів, якість комплектність та кількість яких не відповідає вимогам п. 2.1. даного договору, в акті прийому-передачі заповнюються відповідні графи. Акт прийому-передачі підписуються сторонами, або представниками сторін. Претензії по якості виробів не приймаються, якщо покупець (уповноважена ним особа) відмовився віл підписання акту прийому-передачі, з відповідними зауваженнями. З моменту надходження на рахунок продавця суми передплати (п.2.4.) від покупця, продавець поставляє вироби на свій склад у термін визначений у специфікації (додаток №1). Про неможливість доставки виробів на склад продавця у зазначений термін продавець повідомляє покупця. Моментом передачі виробів є підписання сторонами (представниками сторін) видаткових накладних (акту прийому-передачі). Сторони зобов»язані належним чином виконувати свої обов»язки передбачені цим договором, а також діючим законодавством України. Якщо продавець не виконав доставку виробів на свій склад у термін, зазначений у специфікації (додаток №1), він, на вимогу покупця сплачує пеню в розмірі 0,01% від загальної суми недопоставленого товару за кожний день прострочення. Якщо продавець не в змозі доставити товар на свій склад, згідно п. 3.1. договору, він повідомляє про це покупця та повертає останньому сплачені гроші протягом місяця. Якщо покупець не виконав свої обов»язки по сплаті виробів, передбачені п.п. 2.2.,2.3. договору, він сплачує продавцю пеню розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення. Сторони відповідають за повне та часткове виконання своїх обов»язків відповідно до умов цього договору, згідно діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання обов»язків, передбачених цим договором забороняється. Всі додатки, в тому числі технічні угоди, специфікації, а також доповнення або зміни до цього договору мають юридичну силу після їх підписання сторонами.

За даними специфікації (додатку №1) до договору № 4306 від 23.11.2011 року покупець ОСОБА_1 замовив у СПД-ФО ОСОБА_2 вироби для дверних пройомів та двері з зазначенням параметрів та комплектуючих, загальною вартістю 12 992, 00 євро, що в перерахунку на національну валюту склало 142 912, 00 грн., зі строком поставки 29.02.2012 року (а.с.18-20 том 1).

На виконання умов зазначеного вище договору № 4306 від 23.11.2011 року, визначених пунктом 2.4. покупець ОСОБА_1 29.11.2011 року сплатив на рахунок продавця ФОП ОСОБА_2 аванс за міжкімнатні двері в сумі 100 100, 00 грн. та 100, 00 євро (а.с.20,21 том 1).

Звертаючись до суду з позовом, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 послався на те, що СПД-ФО ОСОБА_7 свої зобов»язання за укладеним із ОСОБА_1 23.11.2011 року договором №4306, які визначені пунктом 3.1. щодо передачі ОСОБА_1 до 29.02.2012 року замовлені ним вироби не виконала, а тому останніми 08.08.2012 року було укладено договір №4306 під №2.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову надала суду копію укладеного 23.11.2011 року між СПД-ФО ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору № 4306 , який містить відмітку про те, що цей договір є попереднім, чого не має на екземплярі цього ж договору, який наявний у позивача (а.с.106 том 1).

Відповідно до пункту 9, укладеного сторонами у справі 23.11.2011 року договору №4306, даний договір укладений у двох примірниках, по одному кожній стороні, українською мовою, які після підписання мають однакову юридичну силу. Всі додатки, в тому числі технічні угоди, специфікації, а також доповнення або зміни до цього договору мають юридичну силу після їх підписання сторонами.

Приймаючи до уваги, що примірник договору № 4306 від 23.11.2011 року, який наданий суду позивачем не містить відмітки про те, що цей договір є попереднім, відповідно суд не може прийняти до уваги, як належний доказ надану суду представником відповідача копію договору №4306 від 23.11.2011 року з відміткою про те, що цей договір є попереднім, а відтак заперечення представника відповідача, що укладений 23.11.2011 року між СПД ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір №4306 був попереднім, ним не було визначено строки його виконання не заслуговують на увагу суду.

Крім того, додані представником відповідача додатки до договору №4306 від 23.11.2011 року містять дані про строк поставки замовлених виробів 29.02.2011 року (а.с.110-112).

08.08.2012 року між ОСОБА_1 та СПД-ФО ОСОБА_2 укладено договір № 4306, загальні умови якого відповідають умовам, які були визначені цими ж сторонами при укладенні 23.11.2011 року договору № 4306 (а.с.23-26 том1).

За даними специфікації (додатку №1) до договору №4306 від 08.08.2012 року покупець ОСОБА_1 замовив у продавця СПД ОСОБА_2 вироби для дверних пройомів та двері з зазначенням параметрів та комплектуючих, загальною вартістю 16 325, 14 євро, зі строком поставки 12.10.2012 року (а.с.27-31 том 1).

Як видно зі змісту специфікації (додатку №1) до договору №4306 від 08.08.2012 року покупець ОСОБА_1 замовив у продавця СПД ОСОБА_2 вироби та комплектуючі у більшій кількості, на специфікації зроблено відмітку про аванс № 1 - 29.11.2011 року в сумі 9 100, 00 євро, аванс №2 - 2 325, 00 євро, борг 4 900, 14 євро (а.с.31 том 1).

Товарним чеком 4306/2011 від 08.08.2012 року підтверджено внесення на рахунок ФОП ОСОБА_8 авансу по замовленню дверей №2 в сумі 23 230, 00 грн., розрахунковий курс євро\грн. 10,00 грн. (а.с.32 том 1).

Судом також встановлено, що замовлений ОСОБА_1 у СПД-ФО ОСОБА_2 товар був поставлений на склад продавця 12 жовтня 2012 року, про що було повідомлено покупця і 16 жовтня 2012 року останнім у присутності представників відповідача було оглянуто товар, після чого позивач відмовився від поставленого йому товару, з приводу чого складено акт.

За даними акту приймання-передачі товарів від 16 жовтня 2012 року, складеного ОСОБА_1, останній відмовився від поставленого йому товару згідно договорі № 4306 від 29.11.2011 року та 08.08.2012 року з тих причин, що двері мають численні дефекти механічного і виробничого браку і не мають на стікерах виробника номеру його замовлення, а мають номер 2517. Міжкімнатні перегородки оглянуті у кількості 6 штук із 16 поставлених мають дефекти та численні тріщини. Покупець зробив висновок, що оглянутий ним товар є стоковим, перегородки не відповідають якості товару що був оглянутий ним, як зразок в салоні фірми Аванті. (а.с.33 том 1).

18.10.2012 року ОСОБА_1 звернувся до СПД-ФО ОСОБА_2 з претензією, яка була прийнята 20.10.2012 року представником останньої .

У зазначеній вище претензії ОСОБА_1 на ім»я СПД-ФО ОСОБА_2 йшлося про те, що останньою не виконано умови договору № 4306 від 29.11.2011 року щодо поставки замовленого ним товару у строк до 29.02.2012 року та договору №4306 від 08.08.2012 року щодо поставки замовленого товару у строк до 12.10.2012 року який би за якістю відповідав зразкам оглянутого ним товару в салоні фірми «Аванті» на день підписання договору - 08.08.2012 року. Ця ж претензія містила вимогу щодо виконання продавцем зобов»язань за договором № 4306 від 08.08.2012 року в термін до 18.12.2012 року та надання йому під час доставки товару - сертифікатів якості на продукцію, технічних паспортів від заводу виробника на кожен виріб окремо, документів підтверджуючих факт доставки виробів та товару передбаченого у договорі з держави Італія. (а.с.34-38).

Відповідно до правил статтей 655, 656, 662, 663, 664, 666, 673, 675, 678ЦК України: за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму; предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому; продавець зобов»язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства; продавець зобов»язаний передати товар покупцеві у строк встановлений договором купівлі-продажу; товар вважається наданим у розпорядження покупця , якщо у строк встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування; якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві; продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару , продавець зобов»язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам; товар, який продавець передає або зобов»язується передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу; покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором 1) пропорційного зменшення ціни, 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк, 3) відшкодування витрат на усунення недоліків.

Наразі судом встановлено, що ОСОБА_1 замовив у ФОП ОСОБА_2 товар, який мав відповідати оглянутим зразкам, які були йому продемонстровані продавцем, попередньо оплатив 70% вартості замовленого товару, а продавець зобов»язувався у строк до 29.02.2012 року, а у подальшому у строк до 12.10.2012 року поставити замовлений товар з держави Італія. 16.10.2012 року покупець ОСОБА_1 оглянув поставлений йому товар та встановив, що він не відповідає зразкам товару, які були продемонстровані йому в салоні «Аванті» перед укладенням договорів купівлі-продажу з відповідачем, а також виявив чисельні пошкодження товару, з приводу чого ним було складено акт, який через представників ФОП ОСОБА_2 передано останній. 18.10.2012 року ОСОБА_1 надіслав на адресу ФОП ОСОБА_2 претензію в якій запропонував у строк до 18.12.2012 року доставити та встановити йому вироби, які були замовлені згідно умов договору 2 (договору № 4306 від 08.08.2012 року) і під час доставки товару надати - сертифікти якості на продукцію; технічні паспорти від заводу виробника на кожен виріб окремо; документи, що підтверджують факт доставки виробів та товару з держави Італія.

Зазначені вимоги покупця ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу №4306 від 08.08.2012 року, укладеного з СПД-ФО ОСОБА_2 відповідають умовам самого договору, а саме пунктам 1.1.,2.5. та вимогам ст.ст. 655, 656, 662, 663, 664, 666, 673, 675, 678 ЦК України .

Листом від 14.11.2012 року ФОП ОСОБА_2 на претензію ОСОБА_1 повідомила, що поставлені йому двері є якісним товаром та відповідають зразкам салону, що після проведення необхідних заходів також було підтверджено спеціалістами виробника з питань відповідності якості товару, які також констатували, що дефектів не знайдено, а наявні відмінності браком не являються. Цим же листом також було повідомлено покупця, що, приймаючи до уваги пріоритетність задоволення споживача, бажаючи зберегти доброзичливі стосунки та плідну взаємовигідну співпрацю, ФОП - ОСОБА_2 прийняла рішення перезамовити двері на фабриці, нова продукція буде поставлена йому до 20.12.2012 року, також на підтвердження якості виробів надано копію сертифікату відповідності (а.с.40,41 том 1).

На повторну претензію ОСОБА_1 від 16.11.2012 року з приводу виконання договорів від 23.11.2011 року та 08.08.2012 року № № 4306 ФОП-ОСОБА_7 на підтвердження факту доставки виробів та товару замовлених за договором 2 з держави Італія на адресу позивача було надіслано копію декларації про походження товару у перекладі та інвойсу(а.с.44-53).

20.12.2012 року ФОП - ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_1 про доставлений на склад товар, який було оглянуто покупцем 25.12.2012 року за результатами якого було складено акт прийому передачі товару, що є додатком до договору купівлі-продажу №2С №2011\4306 за даними якого ОСОБА_1 відмовився прийняти вироби з причин: відсутності в упаковці штрих кода, що є обов»язковим, неналежності упаковки в якій був запакований товар для виробів виготовлених на заводі в Італії; ненадання документів, які він вимагав у своїх претензіях (а.с.56 том 1).

Претензією від 26 грудня 2012 року позивач доводить до відома відповідача, що 24.12.2012 року ним було отримано повідомлення від 19.12.2012 року щодо отримання та оплати залишку вартості товару у розмірі 52 676, 51 грн. до 22.12.2012 року, однак з»явившись на склад йому не надали можливості оглянути продукцію, не надали документи, що підтверджують дату виготовлення продукції, документ підтверджуючий гарантійні зобов»язання виробника. Також послався на те, що тара, в якій містилася продукція передбачена договором, не містила інформацію про найменування та місцезнаходження виробника. Просив відповідача, на виконання вимог ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» надати йому інформацію та для ознайомлення документ, який підтверджує належну якість товару, податкову накладну на товар.

Відповідно до вимог ст. 6, 15,21 Закону України «Про захист прав споживачів»: продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію; продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.; споживач має право на інформацію про продукцію зокрема щодо дати виготовлення; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку; порушенням прав споживачів є, коли будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Листом № 1-21/13 від 21 січня 2013 року ФОП -ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_1 , що за результатами аналізу їх правовідносин, що мали місце на підставі укладених ними 23.11.2011 року та 08.08.2012 року договорів № 4306 вважає, що нею були виконані умови договорів щодо поставки замовленого ним товару, надано всі необхідні документи на підтвердження виробника поставленого товару та його якості, а також зазначено про причини неможливості виконання нею ж його вимог щодо надання податкової накладної. Подальші його вимоги про надання документів та виконання умов договору свідчать про його небажання отримати якісний товар, який був виготовлений за його індивідуальним замовленням, що дає їй право прийти до висновку, що він відмовився прийняти та оплатити товар, а тому в односторонньому порядку відмовляється від укладених договорів купівлі-продажу, грошові кошти внесені ним на виконання замовлення по договору у розмірі 124 450, 00 грн. він може забрати за адресою м. Київ, вул. Чорновола, буд. 20, літера А, попередньо узгодивши зручний для цього час у телефонному режимі. (а.с.155-156 том 1).

Відповідно до правил ст. 689 ЦК України, покупець зобов»язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов»язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відмовляючись прийняти поставлений ФОП ОСОБА_2 на виконання умов договору купівлі-продажу № 4306 від 08.08.2012 року товар та вироби, покупець ОСОБА_1 посилався на те, що продавцем не надано йому повну та достовірну інформацію про товар, а також стверджував, що поставлений йому відповідачем товар та вироби є неналежної якості.

З огляду на права споживачів, які визначені ст. ст. 6,15 Закону України «Про захист прав споживачів», вимоги позивача у справі щодо надання йому інформації про товар такої, як - дату виготовлення продукції, гарантійних зобов»язань виробника, найменування та місцезнаходження виробника, а також для ознайомлення документ, який підтверджує належну якість товару були обґрунтованими, а правилами ст. 19 цього ж Закону визначено, що ненадання покупцю інформації про товар є порушенням його прав споживача.

Крім того, правилами ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», що стосується права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості встановлено, що вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.

Наразі, ФОП ОСОБА_2, на вимогу покупця ОСОБА_1 не надала останньому витребовувану ним інформацію про придбані ним товар та вироби, а також у порядку встановленому правилами ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» не довела, що поставлений нею на виконання умов договору купівлі-продажу №4306 від 08.08.2012 року товар та вироби були належної якості, натомість вчинила дії, якими відмовилася від подальшого виконання умов зазначеного договору, тобто розірвала його.

26.02.2013 року відповідач отримала від позивача підтвердження наміру забрати грошові кошти за замовленням, а 06 березня 2013 року ОСОБА_1 отримав у фізичної особи-підприємця - ОСОБА_2 124 450 грн., чим підтвердив розірвання договору. Факт отримання в повному обсязі повернутих коштів за договором підтверджується видатковим - касовим ордером б/н від 6 березня 2013 року, на якому стоїть підпис відповідача про отримання грошей та копією паспорта з розпискою про отримання зазначеної суми (а.с.158 том 1).

Судом також встановлено, що за правовідносинами, які склалися між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ФОП ОСОБА_2 мало місце вирішення судом спору за позовом ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки та реальних збитків за договором купівлі-продажу, який було вирішено ухваленням судом 16.12.2013 року заочного рішення про часткове задоволення позову.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 04.06.2015 року за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16.12.2013 року ухвалене у справі за позовом ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки та реальних збитків за договором купівлі-продажу скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зазначеним рішенням Апеляційного суду м. Києва від 04.06.2015 року встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про відшкодування збитків, не врахував цілий ряд встановлених ним же обставин, а саме те, що: продавець за власною ініціативою листом №1-14-11 від 14.11.2012 року повідомила, що має намір поставити двері до 20.12.2012 року, якість яких не викличе сумнівів. Таким чином, продавець своїми діями підтвердила , що раніше доставлений товар не відповідав вимогам укладеного між сторонами договору та перенесла строк його поставки на 20.12.2012 року; 25 грудня 2012 року ОСОБА_1 не прийняв товар (вироби) по причині відсутності: штрих коду на упаковці, що є обов»язковим; листа заводу-виробника, що підтверджує замовлення та артикул продукції; технічних паспортів, гарантійних талонів на вироби; документів, що підтверджують ввезення товарів з Італії. 26.12.2012 року ОСОБА_1 звернувся до продавця із претензією про надання документів, які підтверджують належну якість товару, зокрема, його походження з країни Італія. У цій претензії ОСОБА_1 також зазначив, що йому не було надано можливості оглянути продукцію.

Після цього, продавець за власною ініціативою листом №1-21/13 від 21.01.2013 року відмовилась від договору та запропонувала покупцю отримати внесені кошти у розмірі 124 450, 00 грн.

Доказів того, що одночасно з товаром покупцю були надані документи (сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром, матеріали справи не містять.

Допустимих - письмових, доказів того, що поставлений покупцю наявний на складі продавця 25.12.2012 року товар відповідав умовам договору купівлі-продажу №4306 від 08.08.2012 року за кількістю, асортиментом та параметрами, вказаними у специфікації до договору, матеріали справи також не містять.

За встановлених обставин, що строк поставки товару переносився продавцем, а також, що договір купівлі-продажу № 4306 від 08.08.2012 року розірваний продавцем у зв»язку неможливістю виконання останнім вимог ст. 662 ЦК України щодо обов»язку продавця одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосується товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства - ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог продавця про стягнення пені та відшкодування збитків у зв»язку з невиконанням умов договору купівлі-продажу покупцем.

З огляду на встановлені судома обставини, суд приходить до висновку, що продавець за договором купівлі-продажу № 4306 від 23.11.2011 року та від 08.08.2012 року ФОП ОСОБА_2 не виконала свої зобов»язаннь щодо поставки в установлені зазначеними договорами строки - 29.02.2012 року та 12.10.2012 року, а також у визначений самою продавцем строк - 20.12.2012 року замовленого покупцем ОСОБА_1 товару (виробів), який за якістю відповідав би умовам договору купівлі-продажу № 4306 від 23.11.2011 року та 08.08.2012 року, що є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо застосування до відповідача ФОП «ОСОБА_2 цивільно-правової відповідальності .

Як видно зі змісту договору № 4306, укладеного сторонами у справі 23.11.2011 року та 08.08.2012 року, він містить умови щодо відповідальності сторін, викладені у пункті 7, яким встановлено, що сторони відповідають за повне та часткове виконання своїх обов»язків відповідно до умов цього договору, згідно діючого законодавства. Після усунення обставин, що перешкоджали виконанню договору, кожна сторона повинна виконати свої обов»язки.

Відповідно до правил статтей 693, 536, ЦК України: якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов»язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного судочинства.

Частиною 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожен день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов»язання, не звільняє його від виконання зобов»язання в натурі.

Так, судом встановлено, що за договором № 4306 від 08.08.2012 року мало місце невиконання зобов»язань, яким за твердженням позивача було мирним шляхом врегульовано питання з приводу виконання умов цього ж договору від 23.11.2011 року щодо поставки товару у строк до 29.02.2012 року, а тому ФОП ОСОБА_2 має сплатити ОСОБА_1 пеню в розмірі 3%, за договором №4306 від 23.11.2011 року та від 08.08.2012 року, однак не від вартості замовлення товару (виробів) за цими ж договорами, як про те просив суд позивач, а від розміру попередньої оплати вартості замовлення, що встановлено правилами ст. 693 ЦК України.

Як зазначено судом вище, на виконання умов договору № 4306 від 23.11.2011 року, щодо попередньої оплати замовленого товару в розмірі 70% вартості, ОСОБА_1 29.11.2011 року сплатив ФОП ОСОБА_10 100 100, 00 грн. та 100, 00 євро.

Звертаючись до суду з позовом, позивач визначив суму сплаченого ним 29.11.2011 року авансового внеску за договором № 4306 від 23.11.2011 року в розмірі 101 182, 73 грн., що не було заперечене відповідачем, відповідно приймається судом до уваги при визначені суми пені, яка підлягає стягненню на користь позивача з підстав невиконання умов договору щодо поставки замовленого товару.

Пеню за договором №4306 від 23.11.2011 року позивач просив стягнути за період з 01.03. по 08.08.2012 року, що має 161 день.

Наразі розмір пені за договором від 23.11.2011 року з застосуванням даних про розмір попередньої оплати вартості замовленого товару за договором визначено судом у сумі 488 712, 59 грн. (який визначений наступним чином 101 182, 73 (сума попередньої оплати) : 100 = 1 011, 83 х 3% = 3 035,48 х 161 (кількість днів прострочення) = 488 712, 59).

Так, судом встановлено, що строк поставки замовленого ОСОБА_1 товару за договором № 4306 від 08.08.2012 року - 12.10.2012 року не був виконаний відповідачем. За пропозицією відповідача сторонами було розірвано зазначений договір, сплачені грошові кошти, як аванс за замовлений товар ОСОБА_1 отримав 06.03.2013 року в сумі 124 450, 00 грн. (а.с.43 том 2).

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача пеню з підстав невиконання умов договору № 4306 від 08.08.2012 року щодо поставки замовленого ним товару за період з 13.10.2012 року до 08.02.2013 року, що має 119 днів, розмір якої розрахував від вартості замовленого товару в розмірі 16 325, 14 Євро.

Проте, суд також не погоився з твердженням позивача, що розмір пені має бути розрахований від вартості замовленого товару за договором № 4306 від 08.08.2012 року, яка становить 16 325, 14 євро, оскільки, звертаючись до суду з позовом, позивач стверджував, що договором № 4306 від 08.08.2012 року між ним та відповідачем було мирним шляхом врегульовано питання щодо виконання умов договору № 4306 від 23.11.2011 року та досягнуто згоди, що умови зобов»язання, які згідно договору № 4306 від 23.11.2011 року (договору №1) не є припиненими і в разі неналежного виконання умов договору № 4306 від 08.08.2012 року (договору № 2) відповідач не звільняється від відповідальності за неналежне виконання як умов договору № 4306 від 23.11.2011 року (договору № 1) так і виконання умов договору № 4306 від 08.08.2012 року (договору № 2).

Як зазначено судом вище, суд задовольнив вимоги позивача щодо відповідальності ФОП ОСОБА_2 за договором № 4306 від 23.11.2011 року, оскільки відповідач не виконала зобов»язання щодо поставки замовленого товару за договором № 4306 від 08.08.2012 року, а при укладенні останнього договору між сторонами була домовленість, що договір № 4306 від 23.11.2011 року не припиняється, однак з дотриманням вимог ст. 11 ЦПК України стягнув з відповідача штрафні санкції тільки за період з 01.03. по 08.08.2012 року, як про те просив суд позивач.

За договором № 4306 від 08.08.2012 року позивач сплатив авансовий внесок у сумі 23 250, 00 грн., що на момент їх сплати відповідало 2 325, 00 Євро при розрахунковому курсі Євро відносно до Української гривні - 10, 00 грн..

З огляду на висновки суду, які зроблені вище, з приводу того, що суд приймає до уваги зазначені позивачем обставини, що на момент укладення 08.08.2012 року ним з відповідачем договору № 4306, укладений ними ж 23.11.2011 року договір № 4306 не є припиненим і відповідальність за ним настане у випадку невиконання відповідачем договору № 4306 від 08.08.2012 року, яка уже застосована судом, відповідно розмір пені має бути розрахований від розміру авансового внеску сплаченого позивачем за цим договором, який позивач при зверненні до суду з позовом визначив у сумі 25 173, 51 грн. з приводу чого не заперечив представник відповідача.

Наразі, розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача ФОП ОСОБА_2 за договором № 4306 від 08.08.2012 року становить 89 869, 43 грн. (який розрахований судом наступним чином: 25 173, 51 (сума попередньої оплати) : 100 = 251,73 х 3% = 755 х 119 (кількість днів прострочення) = 89 869, 43).

Також підлягають задоволенню судом позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення з ФОП ОСОБА_2 1 906,24 грн., що є частиною неповернутої суми попередньої оплати замовленого товару, оскільки за умовами договору вартість замовленого товару була визначена сторонами у валюті Євро, на виконання умов договору сторонами визначався розмір виконаного грошового зобов»язання щодо попередньої оплати у національній валюті.

Звертаючись до суду, позивач визначив, що на виконання укладених із відповідачем договорів № 4306 від 23.11.2011 року та 08.08.2012 року ним було сплачено грошові кошти в сумі 101 182, 73 грн. та 25 173, 51 грн., відповідачем у добровільному порядку повернуто отримані від позивача грошові кошти за цими ж договорами, як попередню оплату замовленого товару в сумі 124 450, 00 грн., відповідно неповернутими залишилися грошові кошти в сумі 1 906, 24 грн. (101 182,73 + 25 173, 51 = 126 356, 24 - 124 450, 00 = 1 906, 24), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що ж стосується позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування завданої йому моральної шкоди з вини відповідача ФОП ОСОБА_2, розмір якої визначено в сумі 200 000, 00 грн., то вони не підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до правил статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» №5 від 12.041995 року, які містяться у пункті 23 - при вирішенні вимог споживачів про відшкодування на підставі ст. 24 Закону моральної шкоди суди повинні виходити з роз»ясень, які Пленум Верховного Суду України дав у постанові від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Зокрема, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця або через їх бездіяльність. Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, вартості товару (робіт, послуг), суми неустойки, а має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку.

В обґрунтування завданої моральної шкоди позивач посилається на те, що відповідач СПД-ФО ОСОБА_2 не виконала свої зобов»язання за укладеними з нею договорами-купівлі продажу, щодо строків поставки товару та його якості.

Зазначені підстави знайшли своє підтвердження за результатами розгляду заявлених позовних вимог у частині встановлення цих обставин, як підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування збитків, завданих невиконання умов договору та стягнення штрафних санкцій.

Обгрунтовуючи розмір моральної шкоди представник позивача ОСОБА_1 посилався на те, що останній зазнав душевних страждань, що негативно вплинуло на його психічний стан та діяльність, вживав заходи щодо захисту його порушених прав та інтересів у суді, що тривалий час не знаходило свого позитивного вирішення.

На підтвердження зазначених обставин представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 суду було надано висновок зроблений 17.03.2016 року Міжнародним інститутом глибинної психології центру психологічної експертизи та психодіагностики за результатами психологічного обстеження на звернення ОСОБА_1

Проте, зазначений висновок, не є обов»язковим для суду при визначені розміру завданої ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки він має тільки рекомендаційний характер тому, як питання щодо визначення розміру моральної шкоди вирішується виключно судом.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої позивачу з підстав невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу щодо строків та якості поставки замовленого товару, суд приймає до уваги сам факт невиконання відповідачем умов договору, що свідчить про те, що покупець не отримав очікуваний товар, не задовольнив совї потреби, що стало причиною його душевних хвилювань.

Крім того, суд приймає до уваги, що необхідність вжиття заходів з метою захисту порушеного відповідачем права та законного інтересу позивача, призвело до зміни способу його життя.

З огляду на викладене, врахувавши всі обставини справи, суд приходить . до висновку, шо завдана позивачу моральна шкода може бути відшкодована грошовою компенсацією у розмірі 5 000, 00 грн..

Понесені позивачем витрати з метою надання суду доказу на підтвердження розміру завданої йому моральної шкоди не підлягають відшкодуванню відповідачем з зазначених вище судом підстав про те, що наданий суду доказ не є належним, оскільки носить тільки рекомендаційний характер для суду.

Питання щодо стягнення з відповідача судових витрат по сплаті судового збору вирішується судом відповідно до правил ст. 88 ЦПК України, належні до сплати судові витрати по сплаті судового збору при зверненні позивача до суду з позовом необхідно стягнути з відповідача на користь держави, оскільки позивач був звільнений від таких витрат при зверненні до суду.

На підставі викладеного, керуючись Законом Украни «Про захист прав споживачів», ст.ст. 655, 656, 662, 663, 664, 666, 673, 675, 678, 693, 536 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 61, 88, 208, 213 ЦПК України суд -

вирішив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до суб»єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Аванті Дизайн Технології» про захист прав споживача та стягнення збитків задовольнити частково.

Стягнути з суб»єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (юридична адреса - 65101, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 грошові кошти:

1 906, 24 грн. неповернутої попередньої оплати замовленого товару;

488 712, 59 грн. 3 % за прострочення виконання умов договору №4306 від 23.11.2011 року;

89 869, 43 грн. 3% за прострочення виконання умов договору №4306 від 08.08.2012 року;

5 000, 00 грн. на відшкодування моральної шкоди,

що разом складає належну до стягнення суму в розмірі 585 488 (п»ятсот вісімдесят п»ять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 26 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з суб»єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (юридична адреса - 65101, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь держави судовий збір за розгляд заявлених озовних вимог у розмірі 3 441, 00 грн. та 229, 40 грн., що разом складає належну до стягнення суму в розмірі 3 670 (три тисячі шістсот сімдесят) грн.. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем Апеляційному суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Плахотнюк К.Г.