№ 2/207/458/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року м. Кам’янське

Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Юрченко І.М.,

при секретарі Сівачук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кам’янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу № 39, третя особа: приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В

Звертаючись до суду, позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 27 грудня 2015 року помер ОСОБА_3. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме: на трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам’янське (м. Дніпродзержинськ), АДРЕСА_1, що відноситься до житлово-будівельного кооперативу № 39 (ЖБК № 39), створення якого затверджено рішенням виконкому Дніпродзержинської міської ради народних депутатів № 95 від 14.03.1984 року.

У червні 2016 року позивач з метою оформлення спадкового майна після смерті ОСОБА_3 та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, звернувся до нотаріальної контори з відповідними документами.

Однак, згідно відповіді від 20 липня 2016 року за вих. № 188/02-14, виданої приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_2, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам’янське (м. Дніпродзержинськ), АДРЕСА_2, після смерті 27 грудня 2015 року ОСОБА_3 у зв’язку з неможливістю вчинення нотаріальної дії через відсутність документів про реєстрацію права власності на квартиру за вищевказаною адресою на ім’я спадкодавця ОСОБА_3 та рекомендовано з метою захисту своїх законних прав для вирішення питань щодо оформлення права власності на вказаний об’єкт нерухомого майні звернутися до суду з відповідною позовною заявою.

Згідно довідки, виданої ЖБК № 39, ОСОБА_3 одержав в ЖБК № 39 квартиру № 31 в будинку №10 кооперативу по вул. Алтайській, на першому поверсі, загальною площею 53, 3 кв.м та пайовий внесок за цю квартиру в сумі 7232,10 руб (сім тисяч двісті тридцять два руб. 10 коп. сплатив повністю в 1993 році.

Таким чином, за положеннями законодавства, ОСОБА_3, який вніс повний розмір пайового внеску до житлового-будівельного кооперативу № 39 за квартиру, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам’янське (м. Дніпродзержинськ), АДРЕСА_1, набув право власності на зазначену квартиру.

Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_3 та постійно проживав з останнім на час відкриття спадщини, ОСОБА_1 є спадкоємцем належної спадкодавцеві ОСОБА_3 квартири, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам’янське (м. Дніпродзержинськ), АДРЕСА_1, який відповідно до законодавства прийняв цю спадщину.

На підставі зазначеного, позивач в позовній заяві просив суд: визнати трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам’янське (м. Дніпродзержинськ), АДРЕСА_1, загальною площею 53,3 кв.м., в тому числі житловою площею 39,2 кв.м спадковим майном, що залишилось після померлого 27 грудня 2015 року ОСОБА_3; визнати за ОСОБА_1, право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер 27 грудня 2015 року, на трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам’янське (м. Дніпродзержинськ), АДРЕСА_1, загальною площею 53,3 кв.м, в тому числі житловою площею 39,2 кв.м.

Представник позивач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутністю, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутністю, позовні вимоги позивача та обставини, якими вони обґрунтовані визнав у повному обсязі.

Третя особа - приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, надавши заяву, в якій просив розглянути дану справу за його відсутністю. Заперечень проти позову не надав.

Враховуючи вищенаведене у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, справа підлягає розгляду в порядку ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, наданих сторонами. В судовому засіданні досліджені всі докази, надані сторонами. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надходило. Суд постановляє рішення на підставі доказів, наданих сторонами і досліджених під час судового засідання. Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана, довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав заперечень за позовом, тому обставини, на які посилається позивач за текстом позовної заяви суд вважає доведеними.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи у межах заявлених вимог. Кожна особа, що бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 31 ЦПК України відповідач вправі визнати позов протягом усього часу розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову за наявності до того законних підстав суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши письмові докази та оцінивши усі докази по справі в їх сукупності суд приходить до наступних висновків:

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження позивача (ар.с.8).

27 грудня 2015 року помер ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (ар.с.9).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належну йому квартиру №31 розташовану в м. Кам'янське (м. Дніпродзержинськ) по вул. Алтайська в будинку №10, яка належала ОСОБА_3 померлому 27 грудня 2015 після смерті якого спадщину прийняв його син, ОСОБА_1.

Вказана квартира була одержана ОСОБА_3 в ЖБК №39, пайовий внесок за цю квартиру становив 7232,10 руб., який ОСОБА_3 сплатив повністю 1993 році, що підтверджується довідкою голови ЖБК № 39 ОСОБА_4 (ар.с.35). Однак у зв’язку із тим, що за життя ОСОБА_3 не зареєстрував своє право власності на вказану квартиру, позивач вимушений звертатись до суду із даним позовом.

Відповідно до ст. ст. 328, 331 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 не зареєстрував право власності на квартиру №31 розташовану в м. Кам'янське (м. Дніпродзержинськ) по вул. Алтайська в будинку №10, що перешкоджає отриманню свідоцтва про право власності на спадкове майно після його смерті позивачем.

Відповідно до роз'яснень п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

За положеннями ст. 1261 ЦК України - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Відповідно до ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до положень ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З матеріалів справи вбачається, що позивач позбавлений можливості реалізувати право на спадкування спірного майна, оскільки державна реєстрація речових прав на вищезазначену квартиру спадкодавцем не була здійснена. За таких обставин, зареєструвати таке право за померлим відповідно до норм чинного законодавства України не вбачається можливим.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Разом з цим в ідповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Слід також зазначити, що згідно з частиною другою статті 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов’язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

При цьому Верховним Судом України у листі «Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2013 р.» від 01.02.2014р. роз'яснено, що виникнення права власності на будинки, квартири, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Аналогічне зазначено Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 3.1. листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. за № 24-753/0/4-13.

Відповідно до п.5-1 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 18.09.1987р. “Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи” зазначено, що згідно із ст. 15 Закону України "Про власність" член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом.

Відповідно до ч.3 ст.384 ЦК України, у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину. Аналогічне зазначено Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 3.1. листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. за № 24-753/0/4-13.

13.06.2016року позивач з метою оформлення спадкового майна після смерті ОСОБА_3 та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, звернувся до нотаріальної контори з відповідними документами (ар.с.43). Того ж дня його мати ОСОБА_5 та його сестра ОСОБА_6 подали нотаріусу заяви про відмову від належної їм частки спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (ар.с.44, 45).

Разом з цим у судовому засіданні було встановлено, що згідно відповіді від 20 липня 2016 року за вих. № 188/02-14, виданої приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_2, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам’янське (м. Дніпродзержинськ), АДРЕСА_2, після смерті 27 грудня 2015 року ОСОБА_3 у зв’язку з неможливістю вчинення нотаріальної дії через відсутність документів про реєстрацію права власності на квартиру за вищевказаною адресою на ім’я спадкодавця ОСОБА_3 (ар.с.12).

Надана нотаріусом відповідь про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом унеможливлює оформлення позивачем спадщини у позасудовому порядку.

Враховуючи викладене та обставини справи, відсутність реєстрації права власності на спадкове майно за спадкодавцем, позбавляє нотаріальну контору можливості видати спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину за законом на спірне майно, проте не позбавляє позивача права на спадщину. Оскільки сумніви того, що квартира №31 розташована в м. Кам'янське (м. Дніпродзержинськ) по вул. Алтайська в будинку №10 належала спадкодавцеві ОСОБА_3 відсутні, є законні підстави для визнання за позивачем права власності на спадщину у порядку спадкування за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Оскільки відповідач у справі позов визнав, а також те, що підстав вважати, що визнанням позову будуть порушені чиїсь інтереси, або він суперечить закону, не встановлено, його можна прийняти, та позов задовольнити.

Керуючись ст. 10,11, 60, 61, ч.4 ст.174, ч. 2 ст. 197, 213 215, 218, 292, 294 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу № 39, третя особа: приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, задовольнити у повному обсязі.

Визнати трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам’янське (м. Дніпродзержинськ), АДРЕСА_1, загальною площею 53,3 кв.м, в тому числі житловою площею 39, 2 кв.м спадковим майном, що залишилось після померлого 27 грудня 2015 року ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер 27 грудня 2015 року, на трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам’янське (м. Дніпродзержинськ), АДРЕСА_2, загальною площею 53,3 кв.м, в тому числі житловою площею 39, 2 кв.м.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.М. Юрченко