Провадження №22-ц/784/771/17

Єдиний унікальний номер № 489/6511/16-ц

Номер провадження №22-ц/784/771/17

Категорія 55

Головуючий у І інстанції Тихонова Т.С.

Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2017 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого Прокопчук Л.М.,

Суддів Козаченка В.І., Царюк Л.М.

Із секретарем судового засідання Лептуга С.С.

За участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2017 року за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Український радіотехнічний інститут» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати,

В С Т А Н О В И Л А :

29 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ДП «Український радіотехнічний інститут».

В обгрунтування позову зазначала, що з 27 липня 2002 року по 21 лютого 2011 року вона перебувала у трудових відносинах з державним підприємством «Український радіотехнічний інститут». Після чого відповідач, щоб приховати трудові відносини, уклав з нею договір підряду і вона продовжувала працювати з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку за договором підряду до 01.03.2012 року. З травня 2010 року по лютий 2012 року їй не виплачувались грошові кошти, в зв’язку з чим у відповідача перед нею виникла заборгованість по заробітній платі.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2013 року, яке набрало законної сили, з ДП «Український радіотехнічний інститут» на користь ОСОБА_2 стягнуто заборгованість по невиплаченій заробітній платі в розмірі 20 441 грн. 70 коп. Однак, вказане рішення суду було виконано відповідачем лише у лютому 2016 року.

Посилаючись на зазначене, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати в сумі 17 877 грн. 64 коп. (а.с. 1).

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2017 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову (а.с. 22-22).

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити її позовні вимоги (а.с.24).

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 27.07.2002 р. працювала в ДП “Український радіотехнічний інститут”. В подальшому в 2011 р. була звільнена у зв’язку з виходом на пенсію, за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України.

Згідно договору підряду позивачка працювала у відповідача з 22.02.2011 р. по 31.12.2011 р.

Відповідно до довідки про заборгованість із заробітної плати № 18 від 20.02.2013 р., виданої ДП “Український радіотехнічний інститут”, загальна заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_2 станом на 20.02.2013 р. складає 20 441 грн. 70 коп.

29.04.2013 р. Ленінським районним судом м. Миколаєва по справі за позовом ОСОБА_2 до ДП “Український радіотехнічний інститут” про визнання дій неправомірними, стягнення невиплаченої заробітної плати та моральної шкоди постановлено рішення, відповідно до якого позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивачки заборгованість по заробітній платі в розмірі 20 441 грн. 70 коп.

16.05.2013 р. по вищевказаній справі судом був виданий виконавчий лист №2/489/1199/2013.

Згідно постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 29.02.2016 р., виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/489/1199/2013 закінчено у зв’язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні позову з посиланням на норми ст. 34 Закону України «Про оплату праці» та Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», суд виходив з того, що позивачкою надано суду невірний розрахунок суми компенсації працівнику втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати, оскільки він здійснений з урахуванням індексу інфляції, а не індексу споживчих цін. Суд також послався на те, що компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарний місяць виплати заробітної плати, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифи на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток, проте з травня 2010 року по лютий 2016 року індекс споживчих цін не перевищував поріг зросту більш, ніж на 1 відсоток.

Але з рішенням суду погодитись не можна через наступне.

З рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2013 року, яким було розглянуто позов ОСОБА_2 до відповідача про стягнення невиплаченої заробітної плати та яке в силу ч.3 ст. 61 ЦПК України має преюдиційне значення при розгляді даної справи, вбачається, що позивачка відповідно до записів у трудовій книжці працювала у відповідача контролером КПП ВВО з 29.07.2002 року по 21.02.2011 року та була з вказаної дати звільнена у зв’язку з виходом на пенсію за власним бажанням на підстав ст. 38 КЗпП України. Відповідно до договору підряду №4/67 від 21.02.2011 року ОСОБА_2 прийнята на посаду сторожа у підрозділ охорони, термін дії договору з 22.02.2011 року по 31.12.2011 рік. Додатковою угодою до вказаного договору підряду було встановлено новий строк дії до 31.12.2012 року. Довідкою про заборгованість із заробітної плати № 18 від 20.02.2013 року, виданої відповідачем, встановлено, що заборгованість по заробітній платі за період з травня 2010 року по лютий 2012 року складає 20441,70 грн. Зазначена сума заборгованості по заробітній платі була стягнута з відповідача на користь позивачки (а.с. 3-4, 9).

Таким чином, зазначеним рішенням суду встановлено, що відповідач за період з травня 2010 року по лютий 2012 року не виплачував позивачці дохід у вигляді заробітної плати.

Фактичний розрахунок з позивачем було проведено у лютому 2016 року (а.с. 8).

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата

Згідно 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством

Компенсацiя громадянам втрати ними частини доходiв у зв’язку з несвоєчасною їхньою виплатою з 2001 року проводиться вiдповiдно до Закону України вiд 19.10.2000 р. № 2050 «Про компенсацiю громадянам втрати частини доходiв у зв’язку з порушенням строкiв їх виплати» та постанови КМУ вiд 21.02.2001 р. № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсацiї громадянам втрати частини грошових доходiв у зв’язку з порушенням термінів їх виплати».

Відповідно до ст. 2 Закону № 2050 і п. 3 Постанови № 159, у разі затримки працедавцем виплати нарахованих доходів (зарплати індексації, інших доходів), які отримують фізичні особи у гривнях на території України і які не мають одноразового характеру, на один і більше календарних місяців, такий роботодавець в місяці погашення заборгованості по зарплаті одночасно нараховує компенсацію у зв’язку з порушенням термінів її виплати. Але якщо невчасна виплата зарплати відбулась за виною працівника, тоді зазначена компенсація не нараховується (ст. 5 Закону №2050).

Механізм розрахунку компенсації докладно описано у п. 4 Порядку №159. Суму компенсації обчислюють, помноживши нарахований, але не виплачений грошовий дохід за відповідний місяць (після утримання податків та обов’язкових платежів) на приріст індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації. Отриманий добуток слід поділити на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюють множенням місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу (оприлюднених Держстатом). При цьому індекси споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, і місяці, що передує виплаті заборгованості, до розрахунків не беруть.

У разі якщо індекс інфляції за період невиплати доходу, розрахований наростаючим підсумком, не перевищував 100%, то компенсація не нараховується.

Саме за такими правилами позивачкою розрахована компенсація втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, яка додана до апеляційної скарги (а.с. 25-28), та вірно визначено, що розмір компенсації становить 17877,64 грн., з чи погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Посилання суду першої інстанції на те, що компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарний місяць виплати заробітної плати, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифи на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток, є невірним застосуванням норм матеріального права, оскільки зазначена норма передбачена п. 2Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМ України від 20.12.1997 року № 1427, яке поширюється на правовідносини з приводу несвоєчасно виплаченого доходу за період з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2000 року, а тому до спірних правовідносин, які виникли з приводу несвоєчасно виплаченої заробітної плати за період 2010-2012 р.р., не поширюється.

Оскільки судом першої інстанції при ухваленні рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, частково задовольнивши апеляційну скаргу.

Доводи апеляційної скарги щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не були заявлені у суді першої інстанції (ст.ст. 10, 303 ЦПК України).

Також не можуть бути задоволені вимоги, заявлені в апеляційній скарзі щодо стягнення з відповідача 78,80 грн., сплачених позивачкою Головному управлінню статистики у Миколаївській області за видачу довідки про індекс споживчих цін (а.с. 29, 30).

Відповідно до ч.3 ст. 79 ЦПК України до складу витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, відносяться лише: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; 5) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Перелік цих витрат є виключним. Інші фактичні витрати учасників процесу, не передбачені у зазначеній статті, до складу витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, не належать. Це, зокрема, витрати з оплати поштових відправлень; копіювання документів у справі як для себе, так і для осіб, які беруть участь у справі; витрати на придбання нормативних актів, пошук доказів; підготовку висновків та одержання консультацій фахівців тощо.

З посиланням представника відповідача в судовому засіданні апеляційного суду на те, що до спірних правовідносин не можна застосовувати законодавство щодо нарахування компенсація за несвоєчасно виплачені доходи, оскільки позивачка з лютого 2011 по лютий 2012 року працювала не за трудовим договором, а за договором підряду, не можна погодитись.

По-перше, Закон України «Про компенсацiю громадянам втрати частини доходiв у зв’язку з порушенням строкiв їх виплати» та постанова КМУ вiд 21.02.2001 р. № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсацiї громадянам втрати частини грошових доходiв у зв’язку з порушенням термінів їх виплати» не містять вичерпного переліку доходів, на які нараховується компенсація у разі порушення строків їх виплати. Вони мають лише одне застереження – щоб виплати не мали разового характеру.

По-друге, пояснення представника відповідача та особова справа позивачки як працівника підприємства, оглянута апеляційним судом в судовому засіданні, а також рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2013 року, яким було розглянуто та задоволено позов ОСОБА_2 до відповідача про стягнення невиплаченої заробітної плати на підставі виданої відповідачем довідки про заборгованість по заробітній платі за період з травня 2010 року по лютий 2012 року (а.с. 9), свідчать про те, що незважаючи на оформлення між сторонами договору підряду, фактично між ними існували трудові правовідносини.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір за розгляд судом апеляційної інстанції апеляційної скарги в розмірі 1157,52 грн.

Керуючись ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2017 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного підприємства «Український радіотехнічний інститут» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Український радіотехнічний інститут» на користь ОСОБА_2 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 17877 (сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят сім) гривень 64 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Український радіотехнічний інститут» на користь держави судовий збір в розмірі 1157 (одна тисяча сто п’ятдесят сім) гривен 52 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та можу бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий Судді