ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 р. м. Вінниця

Справа № 802/2915/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кулика Віталія Віталійовича,

представника позивача: Вакарчука В.А.,

представника відповідача: Бойка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укргідроенерго" до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним пункту наказу та визнання його таким, що втратив чинність,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось публічне акціонерне товариство "Укргідроенерго" ( далі - ПАТ "Укргідроенерго", позивач ) до Головного управління Держземагенства у Вінницькій області про визнання протиправним пункту наказу та визнання його таким, що втратив чинність.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що, відповідно до наказу Держземагенства у Вінницькій області від 25.01.2014 №ВН/0522683200:01:000/00002276 ПАТ "Укргідроенерго" надано в постійне користування земельні ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташовані на території Бернашівської та Козлівської сільських рад Могилів - Подільського району Вінницької області, із зміною цільового призначення для розміщення будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій ( код цільового призначення - 14.01). Крім того, пунктом 4 зазначеного наказу ПАТ "Укргідроенерго" зобов"язано в двомісячний термін відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва загальною сумою 2137578,0 грн. Разом з тим, позивач вказує, що Дністровська гідроакумулююча електростанція є об'єктом альтернативної енергетики, а тому, відповідно до вимог статті 208 Земельного кодексу України, ПАТ "Укргідроенерго" звільнене від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, що свідчить про відсутність в ПАТ "Укргідроенерго" встановленого п. 4 наказу Головного управління Держземагенства у Вінницькій області № ВН/0522683200:01:000/00002276 від 25.01.2014 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в постійне користування" обов'язку відшкодовувати Могилів - Подільській районній раді та ОСОБА_6 і ОСОБА_5 сільським радам втрати сільськогосподарського виробництва в сумі 2137578,00 грн.

Таким чином, позивач вважає пункт 4 наказу Головного управління Держземагенства у Вінницькій області № ВН/0522683200:01:000/00002276 від 25.01.2014 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в постійне користування" у вищезазначеній частині протиправним, в зв"язку з чим просить його визнати таким, що втратив чинність.

В судовому засіданні 02 березня 2017 року судом усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням в журнал судового засідання, на підставі ст. 55 КАС України, здійснено заміну неналежного відповідача - Головного управління Держземагенства у Вінницькій області на належного - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру, відповідач).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані в судовому засіданні, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення (а.с. 152-153 ), в яких вказав, на безпідставність посилань позивача на належність Дністровської гідроакумулюючої електростанції до об'єктів альтернативної енергетики, оскільки використання альтернативних джерел енергії має свої особливості, зокрема зумовлені природними умовами. Однією з таких особливостей є наявність водних ресурсів малих річок необхідних для роботи гідроенергетичного обладнання, до яких річка Дністер не відноситься. Крім того, зауважив, що розрахунки розміру втрат сільськогосподарського призначення спричинених вилученням сільськогосподарських угідь, що містяться в документації з землеустрою, були погоджені керівництвом ПАТ "Укргідроенерго", про що свідчить відбиток печатки та підпис уповноваженої особи. Таким чином, ГУ Держземагенства у Вінницькій області, приймаючи оскаржуваний наказ, діяло згідно з нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на думку представника відповідача, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив таке.

У відповідності до наказу Головного управління Держземагенства у Вінницькій області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в постійне користування" № ВН/0522683200:01:000/00002276 від 25.01.2014 року затверджено розроблені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування ПАТ "Укргідроенерго" для затоплення нижнього водосховища Дністровської ГАЕС на території Бернашівської та Козлівської сільських рад Могилів - Подільського району Вінницької області. Надано в постійне користування ПАТ "Укргідроенерго" земельні ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташовані на території Бернашівської сільської ради Могилів-Подільського району, площею 0,4000 га із кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,7000 га із кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,7000 га із кадастровим номером НОМЕР_4, площею 0,6000 га із кадастровим номером НОМЕР_3, на території Козлівської сільської ради Могилів-Подільського району площею 0,8000 га із кадастровим номером НОМЕР_5, площею 0,2000 га із кадастровим номером НОМЕР_6, площею 3,3000 га із кадастровим номером НОМЕР_7, площею 4,1000 га із кадастровим номером НОМЕР_8, площею 0,4000 га із кадастровим номером НОМЕР_9, площею 0,9000 га із кадастровим номером НОМЕР_10, із зміною цільового призначення для розміщення будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій ( код цільового призначення - 14.01) (а.с. 9).

Пунктом 4 Наказу № ВН/0522683200:01:000/00002276 від 25.01.2014 року ПАТ "Укргідроенерго", крім іншого, зобов'язано в двомісячний термін відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва загальною сумою 2137578,00 грн., з них 534394,50 грн. (25%) обласній Раді, 320636,70 грн. (15%) - Могилів-Подільський районній раді, 1282546,80 грн.(60%) сільським радам: ОСОБА_6 - 86568,0 грн., ОСОБА_5 -11959978,80 грн. ( а.с. 9 зв. ).

Не погоджуючись з визначеними в п. 4 Наказу зобов'язаннями покладеними на ПАТ "Укргідроенерго" щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, 17.03.2014 за вих. № 11/604 Філією "Дирекція з будівництва Дністровська ГАЕС" ПАТ "Укргідроенерго", за підписом директора ОСОБА_4, направлено лист на адресу Головного управління Держземагенства у Вінницькій області з проханням внести зміни до наказу "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в постійне користування" від 25.01.2014 року, а саме виклавши пункт 4 наказу в наступній редакції: "Зобов'язати ПАТ "Укргідроенерго" виконувати обов'язки землекористувача відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України". При цьому позивач посилався на приписи ст. 1 Закону України " Про альтернативні джерела енергії ", якими визначено, що гідроенергія належить до альтернативних джерел енергії (а.с. 10-11).

Листом Головного управління Держземагенства у Вінницькій області №28-2-03-4081/2-14 від 08.05.2014 року клопотання позивача фактично відхилено, покликаючись на те, що у поданому проекті землеустрою немає документу, який би підтвердив, що земельна ділянка відводиться під енергогенеруюче та інше обладнання, тобто під об"єкт альтернативної енергетики ( а.с. 13 ).

За наведених обставин, вважаючи п. 4 вище зазначеного наказу у вказаній частині протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходить з таких міркувань.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що відповідно до пункту 4 наказу №ВН/0522683200:01:000/00002276 від 25.01.2014 року ПАТ "Укргідроенерго", крім іншого, зобов'язано в двомісячний термін відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва загальною сумою 2137578,00 грн., з них 534394,50 грн. (25%) обласній Раді, 320636,70 грн. (15%) - Могилів-Подільський районній раді, 1282546,80 грн.(60%) сільським радам: ОСОБА_6 - 86568,0 грн., ОСОБА_5 -11959978,80 грн. ( а.с. 9 зв. ).

Умови відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначені ст.207 Земельного кодексу України.

Відповідно до цієї правової норми втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.

Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом (ч. 2 ст. 207 Земельного кодексу України).

Згідно з частинами 4 - 5 ст. 207 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В той же час, статтею 208 цього ж Кодексу визначено, що від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл, дошкільних закладів, державних об'єктів охорони здоров'я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, державних об'єктів дорожнього будівництва, культових споруд релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель, для розміщення внутрігосподарських об'єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об'єкти і території природно-заповідного фонду, під будівництво і обслуговування об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, для залісення деградованих та малопродуктивних земель на підставі документації із землеустрою, а також всеукраїнські громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, у разі використання земельних ділянок для будівництва реабілітаційних установ для інвалідів і дітей-інвалідів, об'єктів фізкультури, спорту та соціального забезпечення для інвалідів і дітей-інвалідів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року за №1279 затверджено Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню.

Пунктом 4 зазначеного Порядку визначено, що відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.

Контроль за дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, здійснюють Держсільгоспінспекція та її територіальні органи.

Територіальні органи Держкомзему в 5-денний строк з моменту затвердження розрахунку розміру втрат, які підлягають відшкодуванню, надсилають копію затвердженого розрахунку до відповідного територіального органу Держсільгоспінспекції для здійснення контролю за своєчасним відшкодуванням втрат.

В ході розгляду справи представник відповідача наголошував на тому, що ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" було здійснено розрахунок розміру втрат сільськогосподарського виробництва спричинених вилученням сільськогосподарських угідь для затоплення нижнього водосховища Дністровської ГАЕС від позн. 72,000 м. до позн. 77,100 м. ( для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури ) на території Бернашівської (2,4 га) та Козлівської (15,4 га) сільських рад Могилів-Подільського району ( далі - розрахунок втрат ) (а.с. 118, 143). Зазначені розрахунки проведені у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1197 року №1279 "Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню". Також представник відповідача зауважив, що зміст вказаних розрахунків втрат було доведено до відома уповноважених осіб ПАТ "Укргідроенерго" та погоджено останніми, що підтверджується підписом уповноваженої особи ПАТ "Укргідроенерго" та відбитком печатки товариства на розрахунках втрат, що свідчить про відсутність у позивача зауважень щодо розміру втрат сільськогосподарських угідь на стадії розробки проектів землеустрою, що в подальшому були затверджені відповідачем згідно з наказом №ВН/0522683200:01:000/00002276 від 25.01.2014 року.

З огляду на фактичне погодження позивача з визначеними в розрахунках розмірами втрат сільськогосподарських угідь, обов'язок відшкодування яких встановлено ст. 207 ЗК України, Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області було прийнято наказ № ВН/0522683200:01:000/00002276 від 25.01.2014 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в постійне користування", в якому п. 4 зобов'язано позивача відшкодувати ОСОБА_6 та ОСОБА_5 сільським радам та Могилів - Подільській районній раді визначені в згаданих розрахунках суми втрат сільськогосподарських угідь.

Разом з тим, представник позивача в судовому засіданні поряд з підтвердженням факту погодження вищезгаданих розрахунків уповноваженою особою ПАТ "Укргідроенерго" зауважив, що останні не містять обов'язку позивача сплачувати компенсацію зазначених втрат. На думку представника позивача, в даному випадку посадова особа ПАТ "Укргідроенерго" лише погодила розмір втрат, які спричиняються вилученням земельних ділянок під потреби Дністровської ГАЕС, що не тягне за собою обов'язку відшкодування товариством погоджених сум втрат сільськогосподарських угідь. Одночасно пояснив, що Дністровська ГАЕС є об'єктом енергетики, який виробляє електричну енергію з гідроенергії як альтернативного джерела енергії, а тому ПАТ "Укргідроенерго" відповідно до приписів ст. 208 Земельного кодексу України звільнене від обов'язку відшкодовувати втрати сільськогосподарського виробництва.

Надаючи оцінку вказаним поясненням представників сторін суд також зважає на таке.

Законом України, який визначає правові, економічні, екологічні та організаційні засади використання альтернативних джерел енергії та сприяння розширенню їх використання у паливно-енергетичному комплексі є Закон України "Про альтернативні джерела енергії" № 555-IV від 20.02.2003 (далі - Закон № 555-IV).

Згідно з приписами ст. 1 вказаного Закону альтернативні джерела енергії - відновлювані джерела енергії, до яких належать енергія сонячна, вітрова, геотермальна, енергія хвиль та припливів, гідроенергія, енергія біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів, та вторинні енергетичні ресурси, до яких належать доменний та коксівний гази, газ метан дегазації вугільних родовищ, перетворення скидного енергопотенціалу технологічних процесів.

Об'єкти альтернативної енергетики - енергогенеруюче та інше обладнання, що виробляє енергію за рахунок використання альтернативних джерел енергії, частка яких становить не менш як 50 відсотків від встановленої потужності всіх задіяних на об'єкті джерел енергії.

Відповідно до ст. 6 Закону № 555-IV передбачено, що організаційне забезпечення діяльності у сфері альтернативних джерел енергії передбачає надання органами виконавчої влади в установленому законодавством порядку: дозволів заявникам на виробництво електричної, теплової та механічної енергії з альтернативних джерел та її передачу і постачання; підтвердження відповідності енергогенеруючих об'єктів об'єктам альтернативної енергетики.

Крім того, статтею 9 Закону № 555-IV встановлено, що для підтвердження походження електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, суб'єкту господарської діяльності - виробнику електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - виробленої лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на його запит орган, уповноважений Кабінетом Міністрів України, видає гарантію походження електричної енергії.

Суд зауважує, по позивачем не надано суду доказів отримання дозволу на виробництво електричної енергії з альтернативних джерел та її передачу і постачання, а також підтвердження відповідності енергогенеруючих об'єктів об'єктам альтернативної енергетики та гарантію походження електричної енергії, стосовно Дністровської ГАЕС, що передбачено нормами ст.6, 9 Закону України « Про альтернативні джерела енергії» ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Слід зазначити, що відповідно до ст.10 Закону України « Про альтернативні джерела енергії» використання альтернативних джерел енергії має особливості, зумовлені природними умовами, зокрема наявністю водних ресурсів малих річок, необхідних для роботи гідроенергетичного обладнання.

В той же час, суд зауважує, що, відповідно до ст.79 Водного кодексу України, до малих належать річки з площею водозбору до 2 тис. квадратних кілометрів. Таким чином, річка Дністер, на якій розташована Дністровська ГАЕС, не належить до малих річок.

Беручи до уваги вищезазначені норми законів в сукупності з встановленими фактичними обставинами справи, суд доходить до переконання, що Дністровська ГАЕС не відноситься до об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, в розумінні норм Закону України « Про альтернативні джерела енергії», а тому позивач не може бути звільнений від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва на підставі положень ст. 208 Земельного кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 12 Закону України « Про електроенергетику» Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, здійснюється формування та ведення реєстру об'єктів електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малих гідроелектростанцій).

Разом з тим, суд зауважує, що позивачем не надано відповідних доказів, що Дністровська ГАЕС відноситься до об'єктів альтернативної енергетики, як не встановлено такого факту і судом в ході розгляду справи ( а.с. 219-220 ).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що наказ Головного управління Держземагенства у Вінницькій області № ВН/0522683200:01:000/00002276 від 25.01.2014 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в постійне користування" в частині п. 4, яким встановлено обов'язок ПАТ «Укргідроенерго" в двомісячний строк відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва в загальній сумі 2137578,00 грн., є законним та обґрунтованим і відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, встановленим ч. 3 ст. 2 КАС України.

Згідно з частиною першою ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення, в зв'язку з чим у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна