ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2017

Справа №910/24184/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд»

до Аграрного фонду

про стягнення 2655294,12 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Каленська М.А. (представник за довіреністю);

від відповідача - Авраменко В.Д. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ПАТ «Аграрний фонд» звернулось до суду з позовом до Аграрного фонду про стягнення заборгованості за договором зберігання в розмірі 2653554,09 грн., а також нарахованими на вказану суму 3% річних в розмірі 1740,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 06.10.2015 між ТОВ «Спеціалізовані роздрібні системи» та Аграрним фондом було укладено Договір №1ц складського зберігання цукру, відповідно до умов якого ТОВ «Спеціалізовані роздрібні системи» у період з 04.11.2015 по 30.04.2016 Аграрному фонду надавались послуги по зберіганню цукру-піску обсягом 35980,395 тонн на загальну суму 2653554,09 грн. Однак Аграрним фондом не було виконано взятих на себе зобов'язань з оплати наданих послуг зберігання.

В подальшому між ПАТ «Аграрний фонд» (новий кредитор), ТОВ «Спеціалізовані роздрібні системи» (первісний кредитор) та Аграрним фондом (боржник) було укладено Договір №04-05/16 від 04.05.2016 про відступлення права вимоги, за умовами якого до ПАТ «Аграрний фонд» перейшло право вимоги до Аграрного фонду за Договором складського зберігання цукру №1ц від 06.10.2015.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не розрахувався за надані послуги зберігання позивач просить стягнути на свою користь заборгованість в розмірі 2653554,09 грн. та нараховані 3% річних в сумі 1740,03 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечень проти позову не надав, проте через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва подав відзив на позовну заяву у якому зокрема зазначив, що Аграрний фон не має можливості наразі виконати умови договору в частині оплати наданих послуг в добровільному порядку, оскільки Договір про відступлення права вимоги №14/16 від 14.04.2016 своєчасно не був зареєстрований в Державній казначейській службі України, відтак оскільки Казначейство здійснює розрахунково-касове обслуговування Фонду, останній наразі немає можливості виконати свої зобов'язання за договором.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 06.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізовані роздрібні системи» (зберігач) та Аграрним фондом (поклажодавець) укладено Договір складського зберігання цукру №1ц, відповідно до умов якого зберігач надає поклажодавцю послуги щодо складування та зберігання (складування та зберігання цукру-піску в м. Луцьк Волинської обл.), код ДК 016:2010-52.10.1.

Поклажодавець передає, а зберігач приймає цукор-пісок буряковий на відповідальне відокремлене зберігання згідно ДСТУ 4245:2003 в кількості 38833,395 тонни, якість якого відповідає ДСТУ 4623:2006, упакованого в поліетиленові мішки з поліетиленовими або поліпропіленовими мішками-вкладками, у кількості 776668 штук. Прийняття цукру на зберігання відбувається після проведення інвентаризації за участю сторін (п.п.1.1, 1.2 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, факт прийняття цукру на зберігання зберігачем тв. повернення його зі зберігання поклажодавцю, посвідчується актом передавання-приймання, що формується на підставі акту інвентаризації, що визначає фактичну кількість та якість цукру та є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п.3.6 Договору, поклажодавець зобов'язаний своєчасно сплатити вартість наданих йому послуг на підставі актів, зміст та форма яких відповідають чинному законодавству України, в межах коштів, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки за надання послуг щодо зберігання проводяться в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість шляхом перерахування на поточний рахунок зберігача, вказаний в розділі 11 цього Договору.

Відповідно до п.4.2 Договору, тариф за надання послуг щодо зберігання становить 12,50 грн. за 1 тонну в місяць з урахуванням ПДВ.

Поклажлдавець сплачує вартість послуг щодо зберігання цукру на підставі актів виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками (п.4.3 Договору).

Згідно з п.4.7 Договору, ціна договору становить 2427087,13 грн. у тому числі ПДВ - 404514,53 грн.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно норм чинного законодавства України.

Відповідно до п.8.1 Договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та підписами сторонами акту передавання-приймання цукру на зберігання і діє до 31.12.2015 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Акту приймання-передачі цукру на відповідальне відокремлене зберігання, відповідач передав ТОВ «Спеціалізовані роздрібні системи» цукор-пісок у загальній кількості 35980,395 тонн.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Спеціалізовані роздрібні системи» належним чином надавало відповідачеві зумовлені договором послуги за період з 04.11.2015 по 30.04.2016, по що свідчать наявні в матеріалах справи копії Актів виконаних робіт від 30.11.2015, від 31.12.2015, від 31.01.2016, від 29.02.2016, від 31.03.2016 та від 30.04.2016 на загальну суму 2653554,09 грн.

Відповідач, в свою чергу, вказані Акти виконаних робіт підписав, проте зобов'язань з оплати наданих ТОВ «Спеціалізовані роздрібні системи» послуг в не виконав, доказів того, що відповідач мав заперечення стосовно якості або вартості наданих послуг матеріали справи не містять.

Разом з тим, судом встановлено, що 04.05.2016 між Публічним акціонерним товариством «Аграрний фонд» (новий кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізовані роздрібні системи» (первісний кредитор) та Державною спеціалізованою бюджетною установою Аграрний фонд (боржник) укладено договір №04-05/16 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого цей договір спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених цим договором та законодавством України, первісним кредитором новому кредиторові права грошової вимоги (далі іменоване «право вимоги»), належного первісному кредиторові, за яким новий кредитор стає кредитором за договором складського зберігання цукру від 06.10.2015 №1ц, укладеного між первісним кредитором та боржником, в частині взаємовідносин по зберіганню цукру-піску у кількості 35980,395 тонн, упакованого в поліпропіленові мішки з поліетиленовими або поліпропіленовими мішками-вкладками, в складському приміщенні за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Карбишева, 1, за період з 04.11.2015 по 30.04.2016 (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.3 Договору, за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за Договором складського зберігання цукру від 06.10.2015 №1ц за період з 04.11.2015 по 30.04.2016.

Згідно з п.2.1 Договору, первісний кредитор передає новому кредитору належне йому право вимоги виконання зобов'язання боржником, що виникло за Договором складського зберігання цукру від 06.10.2015 №1ц (далі - основний договір), а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за основним договором, після повної сплати новим кредитором первісному кредитору зазначеної в п.3.1. договору суми компенсації.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що за цим договором під зобов'язаннями боржника розуміється грошовий борг (грошове зобов'язання) у сумі 2653554,09 грн., що виник внаслідок несплати боржником послуг складського зберігання цукру згідно основного договору в кількості 35980,395 тонн, упакованого в поліпропіленові мішки з поліетиленовими або поліпропіленовими мішками-вкладками, в складському приміщенні за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Карбишева, 1, за період з 04.11.2015 по 30.04.2016.

У відповідності до п.2.3 Договору, боржник стає зобов'язаним здійснити свій обов'язок по сплаті грошового боргу (грошового зобов'язання) у сумі 2653554,09 грн., замість первісного кредитора новому кредиторові, після повної сплати новим кредитором первісному кредитору зазначеної в п.3.1 договору суми компенсації.

Згідно з п.2.4 Договору, з цього договору, випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в праві вимоги до боржника, що виникло з основного договору, в межах грошового боргу в сумі 2653554,09 грн. після повної сплати новим кредитором первісному кредитору зазначеної в п. 3.1 договору суми компенсації.

За цим договором від первісного кредитора до нового кредитора переходять також усі права вимоги по відшкодуванню збитків, неотриманої (упущеної) вигоди, оплати штрафів, пені, компенсацій, інфляційних, 3% річних та інших платежів, пов'язаних із неналежним виконанням (невиконанням) боржником своїх зобов'язань за основним договором за період з 04.11.2015 по 30.04.2016 (п.2.5 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору, за передане право вимоги до боржника за основним договором у порядку визначеному цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору компенсацію у розмірі 2653554,09 грн. не протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору.

Згідно з п.6.1 Договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2016 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до виписки банку з рахунку позивача від 24.05.2016 позивач перерахував на користь ТОВ «Спеціалізовані роздрібні системи» 2653554,09 грн. за передане по договору №04-05/16 від 04.05.2016 право вимоги.

Частиною 1 ст. 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Зазначений вище Договір №04-05/16 від 04.05.2016 підписаний уповноваженими представниками первісного кредитора, нового кредитора та боржника та скріплений відповідними печатками підприємств, відтак суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про відступлення позивачеві права вимоги за Договором складського зберігання цукру №1ц 06.10.2015 та надав свою згоду на таке відступлення права вимоги.

Частиною 1 ст.936 Цивільного кодексу України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до п. 24 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» та розділу 3 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики від 27.06.2003 № 198, складська квитанція є товаророзпорядчим документом, що видається зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу. Підставою для видачі складської квитанції на зерно є угода про зберігання зерна, укладена між зерновим складом та поклажодавцем, та факт прийняття зерна на зберігання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт існування заборгованості відповідача перед позивачем належним чином підтверджений матеріалами справи та відповідачем не заперечується.

Крім того, наявність у відповідача заборгованості перед позивачем також підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про стан заборгованості Аграрного фонду перед позивачем станом на 03.02.2017, відповідно до якої заборгованість відповідача перед позивачем становить 2653554,09 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із Вимогою №02-08/4/2481 від 08.12.2016, в якій просив відповідача оплатити існуючу заборгованість протягом семи днів з дня отримання зазначеної вимоги.

У відповідь на зазначену вимогу, відповідач Листом №40-07/1087 від 21.12.2016 повідомив позивача про те, що фінансові зобов'язання ДСБУ Аграрний фонд перед ПАТ «Аграрний фонд» по Договору про відступлення права вимоги №04-05/16 від 04.05.2016 своєчасно не були зареєстровані у Державній казначейській службі у зв'язку з відсутністю затвердженого на той момент Паспорту бюджетної програми 2801250 «Витрати Аграрного фонду, пов'язані з комплексом заходів із зберігання, перевезення, переробки та експорту об'єктів державного цінового регулювання державного інвестиційного фонду» на 2016 рік. Відтак фінансові зобов'язання Аграрного фонду перед ПАТ «Аграрний фонд» за договором про відступлення права вимоги не можуть бути виконані в добровільному порядку.

Разом з тим, станом на дату звернення позивача із позовом до суду, відповідачем не вжито жодних заходів для погашення існуючої перед Управлінням поліції охорони в м. Києві заборгованості.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2653554,09 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначених норм позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 1740,03 грн. трьох відсотків річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 16.12.2016 по 23.12.2016, судом встановлено, що вказане нарахування проведено у відповідності до умов договору та вимог законодавства та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, зокрема виконання передбачених договором зобов'язань щодо повної оплати заборгованості.

На підставі положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1; ідентифікаційний код 33642855) на користь Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1; ідентифікаційний код 38926880) 2653554 (два мільйона шістсот п'ятдесят три тисячi п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 09 коп. заборгованості, 1740 (одна тисяча сімсот сорок) грн. 03 коп. 3% річних та витрати зі сплати судового збору в сумі 39829 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. 42 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 14.03.2017

Суддя Я.В. Маринченко