УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2017 р. Справа № 876/496/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Носа С.П., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Західного територіального управління військової служби правопорядку Збройних Сил України, полковника Бобика М.А. про визнання неправомірним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Західного територіального управління військової служби правопорядку Збройних сил України, полковника Бобика М.А. про визнання неправомірним та скасування наказу № 508 від 23.12.2015 року щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_1 не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, вважаючи оскаржувану постанову незаконною через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного її вирішення.

Просить скасувати дану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно позовним вимогам, одночасно зазначаючи, що відповідачем службове розслідування проведено з порушенням норм ст. 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.4.3 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженоїнаказом Міністра оборони України від 15 березня 2004 року № 82 .

За правилами ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних мотивів.

Стаття 8 Конституції Українивстановлює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу. Закон та інші нормативно - правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй. НормиКонституції Україниє нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується.

Правовий порядок в Україні, за визначеннямст. 19 Конституції України, ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України). Кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до витягу з наказу керівника сектору «А» (по стройовій частині) № 155 від 02.06.2015 року з 02.06.2015 року виключені зі складу підрозділів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових (бойових) завдань у зв`язку з залишенням місця виконання завдань до місця постійної дислокації: 3 спеціальний відділ військової служби правопорядку Західного територіального управління військової служби правопорядку (Львів); підполковника ОСОБА_1 , начальника відділення спеціального призначення. Підстава: посвідчення про відрядження № 32 від 27.03.2015 року.

Відповідно до п. 4 наказу начальника 3 спеціального відділу ВСП № 267 від 20.11.2015 року «Про організацію та проведення ротації особового складу 3 спеціального відділу Військової служби правопорядку в зоні проведення антитерористичної операції» наказано здійснити переміщення зведеного підрозділу від 3 спеціального відділу військової служби правопорядку, який виконував завдання в зоні проведення антитерористичної операції постійної дислокації з 02.12. по 04.12.2015 року здійснити переміщення 24 військовослужбовців на автомобільному транспорті. Старшим колони призначено начальника 1 відділення спеціального призначення 3 спеціального відділу Військової служби правопорядку підполковника ОСОБА_1 .

Згідно з наказом начальника 3 спеціального відділу ВСП № 278 від 01.12.2015 року «Про організацію проведення маршу та призначення посадових осіб» наказано здійснити марш колони у складі трьох автомобілів за маршрутом: м. Старобільськ м. Харків м. Полтава м. Лубни м. Київ м. Рівне м. Львів. Початок руху колони о 09:00 год. 02.12.2015 року; швидкість руху під час маршу встановити до 60 км/год. Інструктаж водіїв старших машин провести начальнику 1 відділення спеціального призначення 3 спеціального відділу Військової служби правопорядку підполковнику Бойко О.Г. безпосередньо перед здійсненням маршу щодо дотримання правил дорожнього руху, заходів безпеки під час перевезення зброї та військового майна, довести маршрут руху і порядок здійснення маршу. Старшим колони призначено начальника 1 відділення спеціального призначення 3 спеціального відділу Військової служби правопорядку полковника Бойко О.Г.

23.12.2015 року начальником Західного територіального управління військової служби правопорядку № 508 від 23.12.2015 року прийнято наказ «Про результати службового розслідування та покарання винних», відповідно до п. 3 наказної частини якого за порушення вимог статей 11, 12, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на начальника 1 відділення спеціального призначення 3 спеціального відділу Військової служби правопорядку підполковника Бойко О.Г. накласти дисциплінарне стягнення попередження про неповну службову невідповідність.

Позивач вважаючи вказаний наказ протиправним, таким, що порушує його права та таким, що слід скасувати звернувся із позовом до суду. Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог прийшов до висновку, що стороною позивача не доведено будь-яких порушень порядку і строків проведення службового розслідування, порядку накладення дисциплінарного стягнення і висновків відповідачів щодо наявності в діях позивача порушень, що стали підставою для накладення дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.

Колегія суддів з таким висновком погоджується, зважаючи на наступне.

Статус, основні завдання, організацію та принципи діяльності ВСП у ЗС України, права, обов`язки, заходи соціального і правового захисту та відповідальність її військовослужбовців визначає Закон України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» № 3099-III від 7 березня 2002 року.

Відповідно до ст. 3 Закону № 3099-III основними завданнями Служби правопорядку, зокрема, є: виявлення причин, передумов і обставин злочинів та інших правопорушень, вчинених у військових частинах та на військових об`єктах; запобігання вчиненню і припинення злочинів та інших правопорушень у Збройних Силах України; участь в охороні військових об`єктів та забезпеченні громадського порядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових містечках, на вулицях і в громадських місцях; захист майна Збройних Сил України від розкрадання та інших злочинних посягань.

Приписами ст. 8 Закону № 3099-III на Службу правопорядку покладено здійснення функцій, зокрема, попереджувати, виявляти, припиняти злочини та інші правопорушення, вчинені у військових частинах, а також в інших місцях військовослужбовцями, військовозобов`язаними під час проходження ними зборів та працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків; виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень у Збройних Силах України, вживати заходів щодо їх усунення, брати участь у правовому вихованні військовослужбовців, працівників Збройних Сил України; брати участь у проведенні профілактичної роботи серед військовослужбовців, схильних до вчинення правопорушень, сприяти військовому командуванню, органам військового управління в забезпеченні військової дисципліни серед військовослужбовців.

Згідно зі ст. 13 Закону № 3099-III порядок і строки проходження військової служби військовослужбовцями Служби правопорядку, присвоєння їм військових звань та звільнення їх з військової служби визначаються відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідних положень про проходження військової служби.

Статтями 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24 березня 1999 року (далі - Статут внутрішньої служби), встановлено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно зі статтею 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

Командир (начальник) зобов`язаний: планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами; негайно доповідати старшому командиру (начальнику) про кримінальне чи корупційне правопорушення, вчинене підлеглим військовослужбовцем, а командир (начальник) військової частини (установи) - негайно повідомляти про це відповідному прокурору, а в разі вчинення кримінального чи корупційного правопорушення військовослужбовцем Збройних Сил України - начальнику відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України; знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготовкою, здійснювати контроль за її ходом, об`єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази; постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпорядкованих командирів (начальників), методи керівництва військовою частиною, кораблем (підрозділом), особисто проводити навчання та заняття з особовим складом військової частини, корабля (підрозділу), займатися правовим вихованням підлеглих, своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності; постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об`єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові); виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами (начальниками); знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями; організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту; організовувати культурно-освітню роботу, створювати умови для зміцнення здоров`я та фізичного розвитку; здійснювати заходи щодо безпеки особового складу військової частини, корабля (підрозділу) та інших осіб під час роботи з озброєнням, бойовою та іншою технікою, обладнанням, проведення стрільб, навчань, несення вартової і внутрішньої (чергової та вахтової) служби, виконання інших військових обов`язків; особисто керувати кадровою роботою та відбором кандидатів для вступу до військово-навчальних закладів; організовувати експлуатацію, збереження і використання за призначенням казармено-житлового фонду, комунальних споруд, інженерних мереж, наданих для розквартирування військових частин і підрозділів; контролювати додержання заходів пожежної безпеки у військовій частині, на кораблі (у підрозділі); вживати заходів для охорони довкілля в місцях розташування та дій військ; організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки і майна від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження; під час вирішення питань, пов`язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо додержуватися законодавства про працю; вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу) (статті 58, 59 Статуту).

Згідно зі ст. 49, 50 цього ж Статуту військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому. Відносини між військовослужбовцями повинні ґрунтуватися на взаємній повазі. Начальники й старші за військовим званням військовослужбовці у питаннях служби до підлеглих і молодших звертаються за військовим званням і прізвищем або тільки за званням, додаючи в останньому випадку перед званням слово товаришу.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» № 551-XIV від 24.03.1999 р.

Згідно із ст. 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту встановлено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно з ст. 5 Дисциплінарного статуту за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Статтею 45 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Згідно із ст. 68 Дисциплінарного статуту на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

Пунктом 83 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (ст. 84 Дисциплінарного статут № 551).

Відповідно до ст. 87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Згідно ст. 97 Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення оголошується: рядовим (матросам) - особисто чи перед строєм; сержантам (старшинам) - особисто, на нараді чи перед строєм сержантів (старшин); офіцерському складу та військовослужбовцям військової служби за контрактом - особисто, у письмовому розпорядженні, на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, що вчинив правопорушення.

Крім того, дисциплінарні стягнення можуть оголошуватися в письмовому наказі.

У відповідності до ст. 85 Дисциплінарного статуту заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Крім того, відповідно до ст. 86 Дисциплінарного статуту після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Пунктом 2.2. Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженоїнаказом Міністра оборони України від 15 березня 2004 року № 82 визначено, що посадові особи Збройних Сил України зобов`язані надавати правдиві письмові пояснення по суті предмета розслідування та поставлених їм питань, пред`являти відповідні документи чи матеріали.

Особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб, проведення додаткових ревізій.

Пункт 2.3. Інструкції №82 визначає, що у разі відмови надати пояснення військовослужбовцем, стосовно якого проводиться службове розслідування, посадовою особою, що його проводить, складається відповідна довідка. Зміст такої довідки засвідчується підписами двох свідків цього факту.

Також п. 4.3Інструкції № 82передбачено, що після підписання акта службового розслідування подається на розгляд посадовій особі, яка призначила розслідування. До акта додаються всі матеріали розслідування.

Посадова особа, яка призначала службове розслідування, проводить бесіду з військовослужбовцем, стосовно якого воно проводилось.

В поданій апеляційній скарзі сторона позивача звертає увагу на те, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідачем порушено процедуру накладення дисциплінарного стягнення.

Натомість в судовому засіданні представник позивача вказав, що в ході службового розслідування в Бойка було відібрано пояснення з приводу наведеного порушення.

З наведених пояснень слідує, що вантажний автомобіль МАЗ 5337 був призначений для перевезення військового майна, особистих речей військовослужбовців та стрілецької зброї особового складу 3 спеціального відділу ВСП, що убував до місця постійної дислокації. В 06:10 02.12.2015 року прибув до подвір`я Військової комендатури м. Старобільська вказаний автомобіль повністю завантажений майном. Проходження, кількість майна, ким здійснювалось завантаження та контроль за завантаженням позивачу невідомо. В кузов вказаного автомобіля завантажено ящики зі стрілецькою зброєю особового складу, противопульний щіт та 5-6 сумок з особистими речами, контроль за завантаженням яких здійснював підполковник ОСОБА_2 о 08:00 полковник ОСОБА_3 ігноруючи вимоги старшого представника ВСП в секторі «А» полковника ОСОБА_4 на огляд та встановлення проходження вантажу в кузові вантажного автомобіля МАЗ 5337, дав команду «Вперед. Поїхав». Проінструктувавши особовий склад та визначивши порядок пересування з м. Старобільськ до місця постійної дислокації колоною о 08:10 год. почав рух. Коли колона пройшла м. Слов`янськ водій автомобіля МАЗ 5337 по засобам зв`язку доповів, що на вказаному автомобілі порвався ремінь гідро підсилювача керма. Колона зупинилась. Позивач зателефонував військовослужбовцю Донецького зонального відділу ВСП та попросив про допомогу у ремонті. Через деякий час такий доставили, але такий не підходив. Військовослужбовець Донецького зонального відділу ВСП разом з водієм автомобіля МАЗ, взявши для зразка порваний ремінь поїхали до м. Слов`янськ для придбання необхідного ременя., але перед цим порадив поїхати до м. Ізюм, оскільки у Слов`янську вказана деталь може бути відсутньою. Так, керуючись абз. 2 ст. 58 Статуту внутрішньої служби ЗС України прийняв рішення залишити для охорони та подальшого супроводу вантажного автомобіля МАЗ 5337 групу у кількості 7 чоловік, озброєних 9мм автоматичними пістолетами АПС та по 100 набоїв до кожного на мікроавтобус Фольксваген Т4. З метою придбання вказаного ременя позивач та 2 військовослужбовці на пікапі Ніссан Наварра (на той час позивач був старшим та водієм машини) висунулись до м. Ізюм. Коли позивач під`їжджав до м. Ізюм його повідомили про те, що ремінь доставили і почали встановлювати. Вирішив доїхати до м. Ізюм та там дочекатись решти колони. В м. Ізюм транспортний засіб Ніссан Наварра не заводився та щоб не затримувати рух колони, транспортні засоби Фольксваген Т4 та МАЗ 5337, позивач дав розпорядження старшому групи охорони рухатись на Харків і почав з`ясовувати причину поломки Ніссана Наварри, що потребувало часу. Тому колона пройшла м. Ізюм без вказаного транспортного засобу в напрямку м. Харків. Для того, щоб наздогнати колону, заощадивши час та зустрітись в населеному пункті Лубни, позивач проїхав через населені пункти: Первомайський Красноград Карлівка Полтава. За Полтавою позивачу зателефонував полковник ОСОБА_5 дав тел. номер начальника Харківського зонального відділу військової служби правопорядку та наказав вирішити з ним питання зупинки колони для нічного привалу на території Харківського зонального відділу ВСП з подальшим продовженням руху вранці 03.12.2015 року. Виконавши наказ ОСОБА_5 , віддав відповідні розпорядження старшому групи охорони, де вказав місце привалу, час початку руху, маршрут руху та що позивач буде їх зустрічати перед в`їздом до м. Києва. Позивач вирішив продовжити маршрут до м. Києва, а не повернувся назад до Харкова, оскільки на ранок 03.12.2015 року домовлено про проведення технічного огляду, ремонту та заправки пікапа Ніссан Наварра, а також зустріч з представником громадської організації «Ініціатива Е+» щодо передачі автомобіля для потреб відділень спеціального призначення 4 спеціального відділу ВСП. Про вміст вантажу позивач дізнався, знаходячись біля м. Бориспіль. Автомобіль Хюндай Ґаллопер успішно переданий до відділення спеціального призначення 4 спеціального відділу ВСП 10.12.2015 року у м. Старобільськ Луганської області.

Стосовно не оформлення аркуша бесіди, то необхідно погодитись з висновком суду першої інстанції, що позивач перебував у відпустці з 14.12.2016 року по 21.02.2016 року (2 місяці) і це унеможливило проведення бесіди з ним, з врахуванням положень вказаних вище законодавчих актів.

Так відповідно до наказу № 217 від 14.12.2015 року позивач вибув у відпустку з 14.12.2015 року по 29.01.2016 року /а.с.15/, а відповідно до наказу № 23 від 01.02.2016 року з 02.02.2016 року по 21.02.2016 року.

Аналізуючи наведені приписи норм права та встановлені обставини у даній справі суд першої інстанції мотивовано прийшов до висновку, що в діях позивача присутні порушення, що стали підставою для накладення дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і в повному обсязі встановив обставини справи, прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому у відповідності до вимог ч. 1 ст. 200 КАС України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 р. у справі № 813/1641/16 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : В.П. Сапіга

Судді: С.П. Нос

І.М. Обрізко

Повний текст виготовлено 14.03.2017р.