ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 березня 2017 року

справа № 808/2758/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,

секретар судового засідання: Федосєєва Ю.В.,

за участю представника позивача та представника відповідача Захарченко В.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року у справі № 808/2758/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (Відповідач 1), Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (Відповідач 2) про визнання протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень, стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо неподання відповідачу 2 висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягала відшкодуванню з бюджету на користь позивача по декларації з податку на додану вартість за червень 2016 року в розмірі 45 300 000 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України в особі відповідача 2 на користь позивача пеню, нараховану за період з 06.09.2016 по 20.09.2016 на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за червень 2016 року в розмірі 341 606,56 грн.

В подальшому збільшив позовні вимоги і просив стягнути з Державного бюджету України на його користь пеню в розмірі 542114,75 грн. (а.с. 65-66).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області на користь позивача пеню, нараховану з 06.09.2016 по 20.09.2016 на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за червень 2016 року у розмірі 542114,75 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В частині відмови в позові постанову суду не оскаржено.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи позивача зареєстровано як юридичну особу 30.05.1995 (а.с. 11). Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача 1 зареєстровано як юридичну особу - орган державної влади 04.06.2015 (а.с. 91). Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача 2 зареєстровано як юридичну особу - орган державної влади 22.12.2011 (а.с. 53).

До видів діяльності позивача за КВЕД-2010 належать: лісопильне та стругальне виробництво (16.10); виробництво чавуну сталі та феросплавів (основний) (24.10);

оптова торгівля металами та металевими рудами (67.32); оптова торгівля відходами та брухтом (46.77); інший пасажирський наземний транспорт, н. в. і. у. (49.39); діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (56.10); торгівля електроенергією (35.14) (а.с. 23)

20.07.2016 року позивач направив відповідачу 1 податкову декларацію з ПДВ за червень 2016 року, згідно з даними якої визначена позивачем сума ПДВ, що підлягала бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України, становить 45 300 000 грн. (рядок 20.2.1 декларації) (а.с. 27-32). Заявлена позивачем у декларації від 20.07.2016 року сума бюджетного відшкодування була перевірена відповідачем 1 при реєстрації декларації.

25.08.2016 року відповідач 1 прийняв висновок про суми відшкодування позивачу ПДВ № 1132-07 на загальну суму 45 300 000 грн. (а.с. 85).

26.08.2016 року відповідач 1 склав реєстр висновків про суми відшкодування ПДВ № 20, до якого, зокрема увійшов і висновок про суми відшкодування позивачу ПДВ від 25.08.2016 року № 1132-07 на загальну суму 45 300 000 грн. (а.с. 86).

Висновок про суми відшкодування позивачу ПДВ від 25.08.2016 року № 1132-07 та реєстр висновків про суми відшкодування ПДВ відповідач 1 п'ять разів (26.08.2016, 05.09.2016, 13.09.2016, 21.09.2016, 29.09.2016) направляв відповідачу 2 (а.с. 86-90), однак кожного разу вони повертались без виконання з підстав відсутності у відповідача 2 узагальненої інформації щодо визначених у висновку обсягів сум бюджетного відшкодування ПДВ.

29.09.2016 року відповідач 1 надав відповідачу 2 узагальнену інформацію щодо визначених у висновках обсягів сум бюджетного відшкодування ПДВ, сформовану за зверненнями головних управлінь ДФС (а.с. 52).

29.09.2016 року відповідач перерахував на поточний рахунок позивача в обслуговуючому банку суму відшкодування ПДВ на загальну суму 45 300 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.09.2016 № 1144 (а.с. 69).

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) бюджетне відшкодування це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України та строки проведення розрахунків також передбачається статтею 200 ПК України.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Судом встановлено, що відповідачем 1 підтверджено суму бюджетного відшкодування, що заявлена позивачем у поданій податковій декларації.

Згідно з п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Пунктом 200.17 статті 200 ПК України передбачено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (в тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.

Згідно з ст. 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються гроші Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Відповідно до п. 4 ч. 4 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 21.12.2005, казначейство відповідно до покладених на нього завдань провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Згідно з пп. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України № 209/72 від 02.07.1997 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України № 200/86 від 21.05.2001) відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Відповідно до пп. 6.1, 6.2 зазначеного Порядку суми, не відшкодовані платнику податку протягом термінів визначених у розділі 3 цього Порядку, уважається бюджетною заборгованістю.

Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету.

Відповідно до п. 200.23. ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Колегія суддів зазначає, що вказаною нормою визначений період часу, за який платник податку має право на отримання пені за несвоєчасне виконання Державою зобов'язань з перерахування підтверджених сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Розрахунок пені розпочинається з першого дня, з якого порушено права платника податку на отримання бюджетного відшкодування.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відшкодування ПДВ за червень 2016 року в розмірі 45 300 000 грн. мало відбутися відповідачем 2 на підставі висновку відповідача 1 у термін до 05.09.2016 року.

Разом з тим, у вказаний строк відшкодування ПДВ за червень 2016 року на поточний банківський рахунок позивача здійснено не було.

Таким чином, в період з 06.09.2016 року по 20.09.2016 року, сума бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2016 року в розмірі 45300000 грн., яка не була відшкодована позивачу протягом визначено законом строку набула статусу заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, на яку нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного Банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

У матеріалах справи міститься розрахунок пені за несвоєчасне відшкодування позивачу ПДВ за червень 2016 року, за яким сума пені складає 542 114,75 грн. (230 213,11 грн. (сума пені за 10 днів прострочення з 6 по 15 вересня 2016 року, виходячи зі ставки НБУ 15,5 %) = 542 114,75 грн + 311 901,64 грн. (сума пені за 14 днів прострочення 16 по 29 вересня 2016 року, виходячи зі ставки НБУ 15 %). (а.с. 68). Правильність наданих позивачем розрахунків відповідачем 1 та відповідачем 2 не ставилась під сумнів.

Доводи апелянта про неналежний спосіб захисту та посилання на правову позицію з цього приводу Верховного Суду України, викладену в постановах від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15 та від 27 жовтня 2015 року у справі № 2а-592/12/1370 (21-1145а15), є безпідставними, оскільки у вказаних справах ВСУ висловився щодо належного способу захисту позивача при відшкодуванні бюджетної заборгованості з ПДВ та неможливості застосування в цьому випадку стягнення заборгованості в судовому порядку, що не є тотожним предмету спору в даній справі, де стягується пеня, нарахована на суму бюджетної заборгованості з ПДВ. Норми Податкового кодексу України не вимагають при нарахуванні пені застосування порядку відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ. Виникнення сум бюджетної заборгованості та пені є різними за своєю правовою суттю.

Також безпідставними є посилання відповідача на відсутність порядку нарахування такої пені, оскільки умови та механізм нарахування останньої безпосередньо передбачені вищезазначеними нормами ПК України, які в свою чергу не передбачають додаткового прийняття певного порядку для її застосування. Таким чином, діючим законодавством не передбачено іншого механізму отримання платником податків пені, нарахованої на бюджетну заборгованість з ПДВ, ніж її стягнення за судовим рішенням.

З огляду на вказане колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята законно та обґрунтовано, апеляційна скарга позивача, не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Повний текст складено 7 березня 2017 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року у справі № 808/2758/16 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.Ю. Чумак

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко