ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року

Справа № 910/14392/16

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:

Яценко О.В., Бакуліної С.В., Данилова М.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги

Заступника прокурора міста Києва

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016

у справі

№910/14392/16

Господарського суду

міста Києва

за позовом

Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради

до

1.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, 2.Житомирської обласної державної адміністрації, 3.Дочірнього підприємства "Коростишівський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради

про

визнання незаконним розпорядження голови обласної державної адміністрації та визнання недійсним договору довгострокового користування лісами,

в засіданні взяли участь представники:

- позивача:

Савченко І.О.

- відповідача 1:

ОСОБА_6

- відповідача 2:

Романчук О.А.

- відповідача 3:

Заселян С.В.

- ГПУ

Паршутіна Ю.А.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Житомирської області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради до Житомирської обласної державної адміністрації, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Дочірнього підприємства "Коростишівський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради про визнання протиправним та скасування розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації, визнання недійсним договору довгострокового тимчасового користування лісами та повернення земельної лісової ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації №48 від 29.02.2016 р. є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки при його прийнятті були порушені норми чинного законодавства України із перевищенням повноважень, наданих Житомирській обласній державній адміністрації. Крім того, прокурором заявлено вимоги про визнання недійсним договору довгострокового тимчасового користування лісами та повернення земельної лісової ділянки

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2016 р. (суддя Лиськов М.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Суд дійшов висновку, що, враховуючи положення п.п. 5, 6 розділу "ІІ. Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (далі - Закон № 5245-VI), обласна рада повинна була подати заяву про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку, однак цього не зробила, тому за обставин знаходження земельної ділянки за межами населеного пункту розпорядження про погодження їх виділення прийнято обласною державною адміністрацією відповідно до норм Лісового кодексу України та Закону № 5245-VI.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 р. (судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2016 р. залишено без зміни.

Заступник прокурора міста Києва в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Прокурор доводить, що судами неправильно застосовані норми ст.ст. 1, 18, 30 , 31 Лісового кодексу України, п.п. 3, 5, 6 Закону № 5245-VI з тих мотивів, що прокурором оспорюється законність розпорядження обласної державної адміністрації, яким погоджено виділення на 49 років лісової ділянки, тоді як повноваження щодо розпорядження такою лісовою ділянкою належало до компетенції обласної ради; віднесення земельних ділянок до державної чи комунальної форми власності встановлюється законом, вимоги про державну реєстрацію права власності в особі територіальної громади з метою отримання можливості подальшого розпорядження земельною ділянкою закон не передбачає.

Крім того, з огляду на норми ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, договір довгострокового тимчасового користування лісами, що укладений на підставі оспорюваного розпорядження голови обласної державної адміністрації, є таким, що суперечить чинному законодавству, тому підлягає визнанню недійсним.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 у відзиві на касаційну скаргу проти її задоволення заперечив з тих мотивів, що з огляду на п. 6 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України та, враховуючи положення п.п. 5, 6 Закону № 5245-VI, обласна державна адміністрація мала повноваження для розпорядження про погодження виділення в довгострокове користування лісової ділянки; на момент укладення договору довгострокового тимчасового користування лісами та на час розгляду спору обласною радою не прийнято рішення, яким би встановлювалися ставки рентної плати за використання корисних властивостей лісів, тому сторони погодили, що до моменту прийняття рішення обласною радою плата становитиме еквівалент 1 долар за один гектар лісу по курсу НБУ; прокурор в порушення норм ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 ГПК України без наявності визначених законом підстав для представництва звернувся до суду з позовом, оскільки в даному спорі не встановив факт нездійснення чи неналежного здійснення Коростишівською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області та Житомирською обласною радою своїх повноважень в частині звернення до суду із позовом про визнання недійсним договору; просить оскаржувані судові рішення та постанову залишити без зміни, а скаргу без задоволення.

Ухвалою від 23.01.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Поляк О.І. касаційна скарга заступника прокурора міста Києва прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 09.02.2017.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 09.02.2017 р. у зв'язку з перебуванням судді Поляк О.І. на лікарняному, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів визначено склад колегії суддів Яценко О.В., Бакуліна С.В., Данилова М.В..

Ухвалою від 09.02.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Данилова М.В. розгляд касаційної скарги заступника прокурора міста Києва відкладено на 09.03.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111^{4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.}

^{Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.}

^{Предметом спору є вимоги визнати недійсним (протиправним) розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації від 29.02.2016 № 48 згідно з яким погоджено виділення фізичній особі-підприємцю у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років лісової ділянки, без вилучення її у постійного лісокористувача; визнання недійсним договору довгострокового тимчасового користування лісами від 09.03.2016, укладеного на підставі зазначеного розпорядження, повернення лісової ділянки.}

^{Відмовляючи в позові за вказаними вимогами, суди попередніх інстанцій визнали, що при прийнятті оспорюваного розпорядження головою облдержадміністрації були враховані всі необхідні погодження, керуючись положеннями пп. 5 та 6 розділу II Перехідні положення Закону № 5245-VI, ч. 2 ст. 122 ЗК України, дійшли висновку, що облдержадміністрація прийняла розпорядження про виділення лісової ділянки без перевищення повноважень, тоді як доводи позивача про віднесення вирішення цього питання до повноважень Житомирської обласної ради суди відхилили з огляду на ті обставини, що остання повинна була подати заяву про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку до складу якої входить спірна земельна ділянка, однак цього не зробила.}

^{Касаційна інстанція вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанції не відповідають нормам законодавства з наступних мотивів.}

^{Судом встановлено, що згідно державного акту на право постійного користування постійним користувачем земельної ділянки, до складу якої входить спірна земельна ділянка є "Коростишівський лісгосп АПК" Обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради, що є комунальним підприємством.}

^{За змістом норм п. 3 "II. Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI (в редакції на час видання оспорюваного розпорядження) з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:}

^{а) земельні ділянки:}

^{на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;}

^{які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;}

^{б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.}

^{Згідно з п. 5 "II. Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.}

^{П. 6 "II. Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI передбачено "у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:}

^{у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;}

^{за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками".}

^{Касаційна інстанція приходить до висновку, що наведені положення зазначеного закону визначили віднесення до комунальної власності, зокрема "земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій".}

^{Отже, спірна земельна ділянка в розглядуваному випадку, оскільки перебуває у постійному користуванні комунального підприємства, вважається землями комунальної власності відповідних територіальних громад в силу наведеного положення закону.}

^{Закон визначає, що згідно п. 9 "II. Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.}

^{Таким чином, слід вказати, що з огляду на норми п. 3 Закону № 5245-VI право власності на земельну ділянку комунальної власності, є таким, що виникло в силу закону і відсутність державної реєстрації права комунальної власності не впливала на обставини виникнення права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.}

^{До такого висновку наводить положення п. 9 Закону № 5245-VI, яким визначено, що "державна реєстрація речових прав на земельні ділянки … здійснюється в порядку встановленому законом", що в контексті з нормою п. 3 лише вказує про порядок державної реєстрації права, однак не змінює моменту з якого землі вважається комунальної власності відповідних територіальних громад.}

^{Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування повинні діяти виключно в межах закону.}

^{Враховуючи наведені висновки, видаючи оспорюване розпорядження обласна державна адміністрація діяла всупереч закону, тому його слід визнати недійсним.}

^{Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6. ст. 203 Цивільного кодексу України.}

^{Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).}

^{Згідно з нормою ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.}

^{Зважаючи, що оспорюваний договір було укладено на підставі розпорядження обласної державної адміністрації, виданого з порушенням закону не уповноваженою особою, наявні підставі відповідно до норм ст.ст. 203, 2015 ЦК України для визнання договору недійсним.}

^{Фактичне користування майном на підставі оспорюваного договору унеможливлює у разу його недійсності проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір визнається недійсним з моменту укладення, однак зобов'язання за цим договором слід припинити на майбутнє.}

^{Похідна вимога про повернення земельної лісової ділянки підлягає до задоволення в силу наслідків визнання договору недійсним.}

^{Відповідно до частини шостої ст. 49 ГПК України у разі ухвалення нового рішення Вищий господарський суд України змінює розподіл судових витрат, тому витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.}

^{Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд}

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2016 у справі № 910/14392/16 Господарського суду міста Києва скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити.

Визнати недійсним розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації №48 від 29.02.2016 "Про погодження виділення в довгострокове користування лісової ділянки без вилучення її у постійного користувача".

Визнати недійсним договір довгострокового тимчасового користування лісами від 09.03.2016, укладеного між ДП "Коростишівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агрогосподарського підприємства "Житомироблагроліс Житомирської обласної ради з фізичною особою ОСОБА_4

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 повернути постійному лісокористувачу ДП "Коростишівський лісгосп АПК" житомирського обласного комунального агрогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради лісову ділянку загальною площею 6,6 га, яка розташована на території Квітневої сільської ради Коростицівського району Старосілецького лісництва ДП "Коростишівський лісгосп АПК" (квартал 29, виділ 5,9,9(1)

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (ін.НОМЕР_1) на користь Прокуратури Житомирської області (код ЄДРПОУ 02909950, банк ДКСУ, у м.Київ, код банку 820172, р/р 35215069011049) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрати за розгляд справи у суді першої інстанції.

Стягнути з Житомирської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022489) на користь Прокуратури Житомирської області (код ЄДРПОУ 02909950, банк ДКСУ, у м.Київ, код банку 820172, р/р 35215069011049) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрати за розгляд справи у суді першої інстанції.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Коростишівський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (КОД єдрпоу 32062890) на користь Прокуратури Житомирської області (код ЄДРПОУ 02909950, банк ДКСУ, у м.Київ, код банку 820172, р/р 35215069011049) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрати за розгляд справи у суді першої інстанції.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (ін.НОМЕР_1) на користь Прокуратури міста Києва (код ЄДРПОУ 02910019, банк ДКСУ, у м.Київ, код банку 820172, р/р 35215057011062) 1515 (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять) грн.67 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги, 1653 (одну тисячу шістсот п'ятдесят три)грн. 60 коп. за розгляд касаційної скарги.

Стягнути з Житомирської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022489) на користь Прокуратури міста Києва (код ЄДРПОУ 02910019, банк ДКСУ, у м.Київ, код банку 820172, р/р 35215057011062) 1515 (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять) грн.67 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги, 1653 (одну тисячу шістсот п'ятдесят три)грн. 60 коп. за розгляд касаційної скарги.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Коростишівський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (код ЄДРПОУ 32062890) на користь Прокуратури міста Києва (код ЄДРПОУ 02910019, банк ДКСУ, у м.Київ, код банку 820172, р/р 35215057011062) 1515 (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять) грн.67 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги, 1653 (одну тисячу шістсот п'ятдесят три)грн. 60 коп. за розгляд касаційної скарги.

Господарському суду першої інстанції видати відповідні накази.

Головуючий суддя

О.В. Яценко

Судді

С.В. Бакуліна

М.В. Данилова