ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _{79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10}

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2017 року Справа № 813/6430/15

11 год. 22 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Приймак С.І.,

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача ОСОБА_2,

від третьої особи 1 не прибув,

від третьої особи 2 не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, треті особи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, Сокальське об’єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Державне підприємство «Львіввугілля» (далі – позивач, ДП «Львіввугілля») з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі – відповідач, СДПІ), треті особи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, Сокальське об’єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області, в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14.02.2017 року № 7/225 /Т.16, а.с.128/, просить:

- скасувати частково податкове повідомлення-рішення № 0000584101/342 від 20.07.2015 року в частині основного зобов’язання на суму 29502662,00 грн. та штрафної санкції на суму 14751331,00 грн., яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на прибуток (дохід) підприємств і організацій державного підпорядкування за основним платежем 32384664,00 грн. та штрафної санкції на суму 16192332,00 грн.;

- скасувати частково податкове повідомлення-рішення № 0000554101/343 від 20.07.2015 року в частині основного зобов’язання на суму 42494075,00 грн. та штрафної санкції на суму 21247038,00 грн., яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем 42501381,00 грн. та штрафної санкції на суму 21250690,50 грн.;

- скасувати частково податкове повідомлення-рішення № 0000564101/340 від 20.07.2015 року в частині основного зобов’язання на суму 48737327,00 грн., яким зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 52419548,00 грн.;

- скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 00005725/28-06-23/38 від 20.07.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, необґрунтованим та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Зазначено, що безоплатна видача вугілля працівникам здійснювалась на підставі вимог ст. 43 Гірничого закону України, тобто відокремлені підрозділи (далі – ВП) ДП «Львіввугілля» не мали правових підстав та можливості визначати умови надання та ціноутворення, відповідно, такі операції не підпадають під визначення «безоплатно наданих товарів», отже не є продажем і не повинні включатись у доходи підрозділів. З огляду на викладене, безоплатна передача вугілля своїм працівникам та пенсіонерам не має наслідком збільшення економічних вигод і власного капіталу конкретного підрозділу, не є доходом в бухгалтерському чи податковому обліках, тому у шахт сформовано лише витрати відповідно до підп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України.

Щодо включення до доходу кредиторської заборгованості, термін позовної давності якої минув, зокрема, по ВП «Шахта «Візейська», ВП «Шахта «Лісова», ВП «Шахта «Зарічна» зазначено, що для визнання безнадійною простроченої заборгованості, що не погашена внаслідок недостатності майна, необхідними є наступні документи, одержані від державного виконавця: акт про відсутність майна, на яке може бути звернене стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого виявились безрезультатними; постанова державного виконавця про повернення стягувачу виконавчого документу з обов’язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, та сам виконавчий документ. Такі документи свідчать про те, що виконавець вчинив усі можливі дії для стягнення боргу, але майна боржника не достатньо для погашення заборгованості, тільки тоді така заборгованість набуває статусу безнадійної. Згідно з п. 15 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», внесення підприємств паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», підлягає обов’язковому зупиненню. У даному випадку державним виконавцем винесено такі постанови про зупинення виконавчого провадження. Тобто, включення в склад інших доходів (безнадійна заборгованість) підрозділом кредиторської заборгованості, стягнутої за рішенням суду, яка перебуває на виконанні і зупинена чи щодо якої не вчинено відповідних дій по розшуку майна, є передчаним і суперечить законодавству України. Викладена позиція стосується і незаконного коригування фіскальним органом податкового кредиту з суми списаної кредиторської заборгованості.

Моментом включення підрозділом до складу витрат сум відшкодування пенсійному фонду його фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії, слід вважати той, що передбачений загальним порядком визначення витрат, визначений п. 6 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшення зобов’язань. Оскільки фактично у підрозділу завжди існує заборгованість перед пенсійним фондом щодо відшкодування йому фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, то моментом включення до складу витрат як у податковому, так і бухгалтерському обліку є визнання зобов’язань за цим платежем до пенсійного фонду, а саме відповідно до абз. 2 п. 7 П(С)БО 16, яким встановлено, що витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені, тобто визнані витратами. Враховуючи необхідність виконання вимог законодавства та неможливість ведення виробництва без понесення таких витрат, витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1 та Списком № 2 є обов’язковою умовою ведення виробництва. Таким чином сума, яка підлягає відшкодуванню Пенсійному фонду України у зв’язку з його фактичними витратами на виплату і доставку пільгових пенсій, включається до складу витрат платника податку, а саме до інших витрат операційної діяльності, пов’язані із господарською діяльністю, в момент визнання в бухгалтерському обліку зобов’язань перед пенсійним фондом.

Щодо завищення витрат отриманих послуг по перевезенню ВП «Шахта «Лісова» та ненадання документів, які підтверджують факт транспортних послуг від СПД ОСОБА_3 зазначено, що вказане не відповідає дійсності, оскільки з вказаним суб’єктом підприємницької діяльності укладено договір про надання послуг з перевезення пасажирів наземним транспортом, щомісячно складались акти приймання-передачі послуг, які підтверджуються талонами замовника з зазначенням кілометражу та відпрацьованого часу, що надавались до перевірки контролюючому органу. Викладена позиція стосується і незаконного заниження фіскальним органом податкового кредиту з податку на додану вартість.

Щодо отриманих послуг ВП «Управління «Західвуглепостач» зазначено, що метою діяльності останнього є сприяння виконанню встановлених завдань з виробничо-господарської, комерційної та інших видів діяльності. ОСОБА_4 тому, з метою придбання необхідного обладнання та матеріалів для забезпечення видобутку вугілля надаються послуги з придбання товарно-матеріальних цінностей (далі – ТМЦ), результати яких затверджуються двосторонньо підписаними щомісячними актами здачі-приймання робіт (надання послуг), що з врахуванням викладеного правомірно слід відносити до витрат відповідно до підп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України. Зауважено, що правомірність віднесення витрат регламентується додатково наказом № 32 від 07.03.2013 року «Про організацію облікової політики ВП «Управління «Західвуглепостач» ДП «Львіввугілля». В свою чергу, ВП «Управління «Західвуглепостач» включає вартість наданих послуг по відокремлених підрозділах позивача до свого валового доходу. Крім того, витрати понесені іншими ВП за даний період перевірки за такими ж актами виконаних робіт визнано витратами.

Стосовно тверджень щодо безкоштовно отриманих ТМЦ від ТОВ «Вербена», ТОВ «Рудліс-М», ФОП ОСОБА_5, ПП «Галич-Трейд», ПП «Роял Ісланд», ФОП ОСОБА_6, завищення витрат по взаєморозрахунках з ТОВ «Луганська вуглезабезпечувальна компанія», проведення розрахунків з СПД з ознаками безтоварності проведених операцій з ПП «РМУ-27», ТОВ «Вербена», ТОВ «Долі», ТОВ «Укрторг-Трейдінг», ТОВ «ІВК Постач», СПД ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Рудліс», ТОВ «СВС-Техбуд», ФОП ОСОБА_6, СГД ДП «Івано-Франківськ-Пропан» ПАТ «Івано-Франківськгаз», ПП «Роял Ісланд», ПП «Галич-Трейд», такі здійснено виключно з покликанням на відсутність у підрозділів або оформленні з недоліками на момент перевірки товарно-транспортних накладних на транспортування продукції. Викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України здійснені з перевищенням компетенції контролюючих органів, оскільки такі не вправі визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону, та спростовуються наданими до перевірки первинними документами, які відповідають нормам чинного податкового законодавства.

Крім того, позивач заперечує висновок контролюючого органу щодо допущення заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість (щодо повноти їх визначення) безпосередньо ДП «Львіввугілля», а також ВП «Західвуглепостач» та «Вуглезбут» в зв’язку з реалізацією вугільної продукції із застосуванням знижок в залежності від її якісних характеристик, оскільки як базова ціна, так і знижки на вугільну продукцію в залежності від її якісних характеристик встановлюється Радою оптового ринку вугільної продукції України, тобто по ціні на вугільну продукцію здійснюється державне регулювання. Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, у разі, якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами). При перевірці повноти визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість зроблено також висновок про не включення до податкових зобов’язань вартості вугілля в кількості 20628 т, що, з позиції контролюючого органу, безкоштовно передано ПАТ «Львівська вугільна компанія». СДПІ стверджує про відсутність вказаного вугілля у ПАТ «Львівська вугільна компанія», що спростовує тим, що передача на збагачення рядового вугілля у кількості 20628 т, також його знаходження на збагачувальному підприємстві підтверджується щомісячними первинними обліковими документами.

Також позивач стверджує про недостовірність висновку СДПІ про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у зв’язку з не підтвердженням господарських операцій з окремими контрагентами повним обсягом первинних облікових документів, складених безпосередньо з ними або відсутністю первинних облікових документів в цих контрагентів, а також не проведенням перерахунку податкового кредиту між оподатковуваними операціями та операціями, звільненими від оподаткування (державна фінансова підтримка). Зазначено, що позивач надав до перевірки оформлені відповідно до вимог законодавства з питань бухгалтерського та податкового обліку первинні облікові документи, а також дані аналітичного і синтетичного обліку, що засвідчують факти отримання, переміщення, використання, а у випадку невикористання – наявності отриманих матеріалів, запасних частин, робіт та послуг, про що зазначено в самому акті перевірки. Відсутність у суб’єктів підприємств-постачальників окремих первинних документів, неналежне ведення первинного бухгалтерського чи податкового обліку, не є достатнім доказом нереальності господарської операції. Позивач пояснив, що усі одержані ТМЦ чи послуги використані позивачем чи відокремленими підрозділами в його господарській діяльності, що підтверджується відповідними договорами, накладними, прибутковими ордерами на складах, вимогами дільниць та записами в лімітній карті форми М-11. Крім цього, державна фінансова підтримка на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції носить адресний характер і направляється виключно на виплату заробітної плати. Тобто неоподатковуваним є конкретний елемент доданої вартості – заробітна плата працівників підприємства. Таким чином, включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ по придбаних товарах (роботах, послугах) усіх інших елементів собівартості та доданої вартості вважає обгрунтованими.

Стосовно відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, позивач пояснив, що відповідно до п. 92.1 ст. 92 Податкового кодексу України, платник податків зберігає право на користуванням майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачене законом. У зв’язку з тяжким фінансовим становищем і недопущенням простою виробництва, частина описаних підшипників використана для виробничих потреб шахти, облік яких ведеться по карточках складського обліку матеріалів. Оскільки такі використовувались для виробничих потреб шахти, у картках складського обліку матеріалів здійснено відмітки про їх використання дільницями. За даними бухгалтерського обліку, недостачі вказаних ТМЦ і чорного металобрухту немає, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства, а також відчуження майна, що перебувало у податковій заставі.

Податковим керуючим здійснено опис вугілля марки ГЖСШ у квітні 2013 року в кількості 40442,86 т. вугілля, крім того залишок описаного вугілля станом на 01.04.2013 року становив 39761,6 т. Таким чином, предметом податкової застави було вугілля ГЖСШ-013, яке фактично було вже описано попередньо і повинно з’явитись у ДП «Львіввугілля» в майбутньому, внаслідок збагачення і переробки на ПАТ «Львівська вугільна компанія» Крім цього, технологічні особливості позивача (об’ємність, неперервність та тривалість процесу збагачення) не дають можливості вести щоденний облік виходу концентрату, а запропоновані для опису обсяги перевищували фактичну його наявність на момент складення акту. При цьому обміри (заміри) наявного на збагачувальному підприємстві енергетичного вугілля ГЖСШ-013, яке перебуває у власності ДП «Львіввугілля», не проводились.

Залишок вугілля на складах позивача станом на 01.01.2013 року становив 23004 т., а станом на 01.02.2013 року – 27355 т., на 01.03.2013 року – 39761 т., на 01.04.2013 року – 40422,855 т., що свідчить про постійне збільшення вугілля на складах та про фактичну наявність описаного в податкову заставу майна, а отже про відсутність порушення інтересів держави у податкових правовідносинах.

Щодо податку на додану вартість, пояснив, що висновки контролюючого органу не відповідають чинному податковому законодавству, оскільки ціна на готову вугільну продукцію, яку реалізує підприємство, не є врегульованою ціною (тарифом), тобто, у даному випадку відсутнє регулювання ціни на вугілля державою. Крім того, державна підтримка за кодом бюджетної класифікації 1101100 «Державна підтримка вуглевидобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції» не є компенсацією покриття різниці між фактичними витратами та ціною.

З врахуванням викладеного, позивач вважає, що факт допущення позивачем вказаних порушень податкового законодавства спростовано, а прийняті рішення контролюючого органу такими, що слід скасувати.

В судових засідання представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, нормативно- правових обґрунтувань, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні /Т.4, а.с.130-144/. Відповідач зазначив, що за результатами проведення перевірки встановлено численні порушення податкового законодавства позивачем, що мало наслідком прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зокрема, позивач в січні 2010 року передав ПАТ «Львівська вугільна компанія» 20628 т рядового вугілля, яке станом на момент проведення перевірки не перероблене та не передане позивачу, тобто за зобов’язанням щодо якого строк позовної давності 3 роки минув в січні 2013 року, є безоплатним наданням товарів. Оскільки позивач не сформував дохід від безоплатного надання вугілля в кількості 20,6 тис. т вартістю 633,00 грн./т (відповідно до наказу № 75 від 28.04.2012 року) загальною вартістю 13039800,00 грн., вказане свідчить про порушення п. 135.4 ст. 135, підп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Вищезазначене мало наслідком заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 2607960,00 грн. за січень 2013 року.

Також перевіркою встановлено, що ВП позивача безоплатно надавалось вугілля фізичним особам на побутові потреби у розмірі, визначеному Податковим кодексом, що, на переконання контролюючого органу, також повинно бути відображеним у складі доходів позивача за період з 01.10.2011 року по 30.09.2014 року, зокрема, збільшення в сумі 21931972,20 грн. Крім цього, по даних обліку Шахта «Візейська» рахується протермінована кредиторська заборгованість в сумі 94865,00 грн., що повинна бути включеною до складу інших доходів, однак такої не включено, що спричинило заниження суми інших доходів. Аналогічно щодо ВП «Шахта «Візейська» обліковується протермінована кредиторська заборгованість в сумі 3861976,00 грн. та не погашена станом на 30.09.2014 року. Зокрема, відповідно до представлених до перевірки документів по кредиторській заборгованості з контрагентом ДПЗД «Укрінтеренерго» в сумі 3299740,00 грн., контролюючим органом встановлено, що на виконанні в Червоноградському міському управлінні юстиції перебуває зведене виконавче провадження про стягнення на користь ДПЗД «Укрінтеренерго» з ДП «Львіввугілля» в сумі 6546125,66 грн. Підприємством під час перевірки представлено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження Головного управління юстиції у Львівській області на виконання рішення Господарського суду Львівської області. Однак, як вважає відповідач, не зважаючи на наявність виконавчих проваджень та судових рішень про стягнення кредиторської заборгованості з ДП «Львіввугілля», станом на кінець перевіряємого періоду така не погашена. Також на виконанні у Відділу державної виконавчої служби Сокальського районного управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з позивача на користь ДП «Укрінтеренерго» заборгованості в розмірі 6546125,66 грн. Тобто, за результатами перевірки встановлено, що ВП «Шахта «Лісова» не здійснило списання кредиторської заборгованості щодо якої минув термін позовної давності, яка у бухгалтерському обліку повинна бути відображена бухгалтерським проведенням Дт 63 Кт 719, з подальшим відображенням в складі інших доходів в податковому обліку підприємства. Вказане мало наслідком заниження інших доходів підприємства на суму простроченої кредиторської заборгованості на загальну суму 3861976,00 грн. Контролюючим органом встановлено порушення ВП «Шахта «Зарічна» щодо невключення до складу інших доходів суми простроченої кредиторської заборгованості в сумі 114389,12 грн.

Представник відповідача також зазначив, що відокремленими структурними підрозділами позивача неправомірно включено до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) суму 164810340,30 грн. лише на підставі одержаних від Пенсійних фондів розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування з податку на прибуток. Жодних пояснень та первинних документів, які б підтверджували сплату нарахованих сум, не надано.

Перевіркою зафіксовано і завищення витрат за результатами одержаних послуг з перевезення ВП «Шахта «Лісова», зокрема, перевіркою наявних документів, якими підтверджується факти одержання транспортних послуг від ПП СПД ОСОБА_3 автомобілем Мерседес, і пов’язаність даних послуг з господарською діяльністю вказаного ВП не надано під час проведення перевірки і в подальшому.

На переконання контролюючого органу, наявність у покупця актів не свідчить про реальність надання послуг ВП «Західвуглепостач» іншим відокремленим підрозділам позивача.

Факти, наведені в акті перевірки, свідчать також і про відсутність у позивача належним чином оформлених підтверджуючих документів по взаємовідносинах із ТОВ «Луганська вуглезабезпечувальна компанія», ПП «РМУ-27», ТОВ «Вербена», ТОВ «Долі», ТОВ «Укрторф-Трейдінг», ТОВ «ІВК Постач», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Рудліс», ТОВ «СВС-Техбуд», ФОП ОСОБА_6, ДП «Івано-Франківськ-Пропан» ПАТ «Івано-Франківськгаз», ПП «Роял Ісланд», ПП «Галич-Трейд». Зокрема, представник відповідача пояснив, що згідно з базою даних ДПС, податкової звітності, Системи автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДФС України щодо перелічених контрагентів та їх контрагентів, встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Таким чином, на переконання контролюючого органу, фінансово-господарська діяльність відповідних контрагентів здійснюється поза межами правового поля. Вказані фінансово-господарські взаємовідносини є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Отже, за відсутності факту придбання послуг чи товарів в контрагентів, що вказані в первинних документах, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

ВП «Управління «Західвуглепостач», ВП «Вуглезбут» ДП «Львіввугілля» при реалізації вугілля надає знижки до встановленої ціни вугілля, при цьому одержуючи з Державного бюджету України дотацію на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції. При цьому придбане зі знижками вугілля в подальшому реалізовувалось за цінами вище придбання.

Також позивач, на думку відповідача, неправомірно здійснював реалізацію вугілля по занижених цінах ДП «Вугілля України».

В порушення вимог п. 199.4, п. 199.5 ст. 199 Податкового кодексу України ДП «Львіввугілля» не здійснено перерахунок частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених впродовж всього 2012 року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій.

Особливу увагу представник відповідача звернув на те, що без згоди контролюючого органу позивачем відвантажено вугілля марки ГЖСШ, яке перебувало у податковій заставі, а кошти, одержані від реалізації такого майна, спрямовано на оплату матеріалів, палива, електроенергії та послуг. Крім цього, встановлено незбереження заставного майна.

З врахуванням відповідних висновків перевірки, зафіксованих у акті перевірки, з врахуванням приписів п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, контролюючим органом застосовано до позивача штрафні санкції.

Представник відповідача, з врахуванням встановлених порушень податкового законодавства, вважає, що прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення є правомірними, обгрунтованими та такими, що слід залишити в силі. Відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа ФОП ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.

Сокальське об’єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечило, про дату, час і місце судового засідання повідомлене належним чином, клпотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавало.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з’ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об’єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ДП «Львіввугілля» зареєстроване Сокальською районною державною адміністрацією Львівської області 17.01.2003 року з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 32323256 /Т.1, а.с.76-77, 78, 79/, діє на підставі Статуту /Т.1, а.с.73-75/.

СДПІ проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2014 року, про що складено акт № 174/28-06-41-01/32323256 від 23.06.2015 року /Т.1, а.с.81– Т.4, а.с.75/.

За результатами перевірки встановлено ряд порушень податкового законодавства, що зафіксовано в акті перевірки /Т.4, а.с.60-74/.

На підстав вказаного акту перевірки прийнято, зокрема, наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» № 0000554101/343 від 20.07.2015 року, за встановленим у акті порушенням п.п. 14.1.71, 14.1.181, 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1 ст. 193, п. 194.1 ст. 194, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 199.4, п. 199.5 ст. 199, п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв’язку з чим збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в сумі 63752071,50 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 21250690,50 грн.) /Т.1, а.с.52/;

- форми «З» № 00005725/28-06-23/05 від 20.07.2015 року, за встановленим у акті порушенням п. 3 ст. 92 Податкового кодексу України та на підставі п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України, а саме: відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, що потребує обов’язкової попередньої згоди органу державної податкової служби на таке відчуження та зобов’язано сплатити штраф у розмірі вартості відчуженого майна в сумі 7983377,30 грн. /Т.1, а.с.44/;

- форми «Р» № 0000584101/342 від 20.07.2015 року, за встановленим у акті порушенням п.п. 14.1 56, п.п. 14.1.202, п.п. 14.1.203, п.п. 14.1.228, п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2, п. 135.4, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1, п. 137.4, п. 137.10 ст. 137, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв’язку з чим збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на прибуток (дохід) в сумі 48576996,00 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 16192332,00 грн.) /Т.1, а.с.46/;

- форми «П» № 0000564101/340 від 20.07.2015 року, за встановленим у акті порушенням п.п 14.1.56, п.п. 14.1.202, п.п. 14.1.203, п.п. 14.1.228, п.п.14.1.257, п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п.135.2, п. 135.4, п.п. 135.5.4, п. 135.5 ст.135, п. 137.1, п. 137.4, п. 137.10 ст. 137, п.п.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, та зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 52419548,00 грн. /Т.1, а.с.48/.

Позивач, не погодившись із вказаними рішеннями контролюючого органу, звернувся із скаргою до Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників /Т.1, а.с.50-55/.

Відповідно до рішення про результати розгляду скарги № 22534/10/28-10-10-4-33 від 30.09.2015 року, вказані рішення контролюючого органу залишено без змін, а скаргу – без задоволення /Т.1, а.с.57-64/.

За результатами розгляду скарги від 09.10.2015 року за вих. № 6.4/1905 /Т.1, а.с.65-71/, Державна фіскальна служба України 05.11.2015 року залишила вказану скаргу без задоволення та повернула таку скаржнику /Т.1, а.с.72/.

Не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу та вважаючи такі протиправними позивач звернувся із позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Враховуючи предмет та підставу позовних вимог, а також поданих заперечень, спір виник, зокрема, щодо правомірності включення підприємством позивача кредиторської заборгованості, термін давності якої минув, до складу доходу підприємства; правомірності коригування контролюючим органом податкового кредиту з податку на додану вартість, з суми списаної кредиторської заборгованості; завищення витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток, через включення відповідно до розрахунків одержаних від управлінь Пенсійного фонду з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій працівникам ДП «Львіввугілля»; завищення підприємством витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток, одержаних послуг по перевезенню ВП «Шахта «Лісова»; правомірності заниження контролюючим органом податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами операцій з ПП СПД ОСОБА_3; формування підприємством позивача витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток, за результатами наданих послуг ВП «Управління «Західвуглепостач». Серед іншого дослідженню належить факт реальності господарських операцій з ПП «РМУ-27», ТОВ «Вербена», ТОВ «Долі», ТОВ «Укрторг-Трейдінг», ТОВ «ІВК Постач», СПД ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Рудліс», ТОВ «СВС-Техбуд», ФОП ОСОБА_6, СГД ДП «Івано-Франківськ-Пропан» ПАТ «Івано-Франківськгаз», ПП «Роял-Ісланд», ПП «Галич-Трейд».

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі – ПК України) № 2755-VI від 02.12.2010 року (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Представник позивача пояснив, що ДП «Львіввугілля» є юридичною особою до складу якої входить 23 відокремлені підрозділи. Виробниками готової вугільної продукції є шахти, інші відокремлені підрозділи забезпечують роботу шахт (перевезення вугілля, постачання ТМЦ, підготовка кадрів, визначення якісних показників вугілля, розробка териконів шахт тощо).

Кожна шахта видобуває вугілля різної якості, вміст зольності вугілля від 20 % до 50 %, в залежності від відпрацювання вугільних пластів, як наслідок може бути непридатним для використання на побутові потреби.

Основним показником роботи шахти є видобуток вугілля, випуск товарної продукції та реалізація вугільної продукції. За даними показниками проводиться оплата праці працівників кожної шахти окремо, формування річних програм в розрізі кожної шахти та інше. Тобто вугільну продукцію в реалізацію включають шахти, які поставляють вугілля на вугільний склад ВП «УЗВП», так як з вугільного складу відпускається вугілля іншим шахтам (не виробнику) та відокремленим підрозділам, які не можуть показати реалізацію вугільної продукції, крім того реалізація з паливного складу може не відповідати періоду відвантаження вугілля зі складів шахт. Тому при відпуску вугілля на паливний склад, шахти включають до реалізації всю суму поставленого вугілля і звітують по всіх статистичних даних, включаючи в бухгалтерському та податковому обліку доходи.

Реалізація вугільної продукції може проводитись апаратом управління ДП «Львіввугілля», Відокремленим підрозділом «Західвуглезбутпостач» або безпосередньо відокремленими підрозділами шахтами ДП «Львіввугілля», відповідно до укладених договорів.

Відповідно до наказу № 77 від 05.04.2011 року ДП «Львіввугілля» затверджено Порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємстві /Т.12, а.с.223-240/, відповідно до якого бухгалтерський облік ведеться усіма відокремленими підрозділами та надається основній юридичній особі для формування, зокрема, податкової звітності.

Зокрема зазначено, що у відокремлених підрозділів формувались лише витрати відповідно до підп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до інших витрат звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов’язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить вартість вугілля та вугільних або торф’яних брикетів, безоплатно наданих в обсягах та за переліком професій, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, в тому числі компенсації вартості такого вугілля та вугільних або торф’яних брикетів.

Так, представник позивача пояснив, що позивач за результатами видобутку вугілля декларує як дохід усю вартість видобутого вугілля.

Щодо не включення до доходу підприємства кредиторської заборгованості, термін давності якої минув, по ВП «Шахта «Візейська», ВП «Шахта «Лісова», ВП «Шахта «Зарічна», судом встановлено наступне.

Актом перевірки зафіксовано, що по даних обліку ВП «Шахта «Візейська» рахується протермінована кредиторська заборгованість в сумі 94865,00 в т.ч. станом на 01.10.2011 року в сумі 94865,00 грн. по Механічному заводі Броди, дата виникнення 09.2004 року та така не погашена станом на 30.09.2014 року; відображена по рахунках по кредиту рах. 63/20, рах. 63/30, рах 63/40. На переконання контролюючого органу, вказаному ВП відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп.135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України належало включити суму вказаної простроченої заборгованості 94865,00 грн. до складу інших доходів, тобто у 4 кварталі 2011 року мало місце заниження інших доходів.

Також станом на 01.10.2011 року по даних обліку ВП «Шахта Лісова» рахується протермінована кредиторська заборгованість в сумі 3861976,00 грн. в тому числі по: ТОВ «Кос» - 1668,00 грн. з 02.2008 року; ДПЗП «Укрінтеренерго» - 3299740,00 грн. з 12.2003 року; ВТФ «Волиньбудкомплектація» - 183137,00 грн. з 07.2009 року; з 2007 – по 2009 рік є платником ПДВ; ВАТ ДМУ м. Добротвір – 44933,00 грн., з 07.2007 року; СПД ОСОБА_7 – 261719,00 грн. з 10.2003 року; ТОВ «Незабудка» - 9627,00 грн. з 03.2008 року, з 2003 року платник єдиного податку; СУРО ТОВ «Інек» - 46646,00 грн. з 07.2008 року; ПП «Нова Перспектива» - 9911,00 грн., з 09.2009 року; ДП «Газ Сервіс» - 4595,00 грн. з 09.2009 року. Станом на 30.09.2014 року така заборгованість не погашена, відображена в обліку по рахунках по кредиту: рах. 63/20, рах. 63/30, рах. 63/40. При проведенні перевірки надавалась вимога про надання документів від 25.02.2015 року. Відповідно до представлених до перевірки документів по кредиторській заборгованості з контрагентом ДПЗД «Укрінтеренерго» на суму 3299740,00 грн. перевіркою встановлено, що відповідно д відповіді ВДВС Червоноградського МУЮ від 02.10.2009 року повідомлено, що на виконанні перебуває зведене виконавче провадження на підставі наказу від 07.11.2005 року запровадженого відповідно до наказу від 24.05.2005 року виданого Господарським судом Львівської області про стягнення з позивача на користь вказаного контрагента – 6546125,66 грн. Крім вказаного, підприємством представлено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження Головного управління юстиції у Львівській області від 23.11.2012 року, яка винесена на підставі наказу від 24.05.2005 року, виданого Господарським судом Львівської області. Превіркою встановлено, що не зважаючи на виконавчі провадження та наявні судові рішення про стягнення кредиторської заборгованості з ДП «Львіввугілля», станом на кінець перевіряємого періоду дана заборгованість не погашена.

СДПІ листом від 06.04.2015 року просило УДВС ГУЮ у Львівській області надати інформацію про стан виконавчих проваджень, які здійснюються на підставі наказу від 24.05.2005 року, виданого Господарським судом Львівської області. Згідно з одержаною відповіддю від 30.04.2015 року встановлено, що у ВДВС Сокальського РУЮ на виконанні перебуває зведене виконавче провадження про стягнення заборгованості з ДП «Львіввугілля» на користь фізичних осіб, юридичних осіб та держави, в тому числі ВП № ЄДРВП 41568637 по справі по наказу від 24.05.2005 року Господарським судом Львівської області про стягнення з ДП «Львіввугілля» на користь ДП «Укрінтеренерго» заборгованості в сумі 6546125,66 грн., по якому державним виконавцем 21.01.2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Отже, ВП «Шахта «Лісова» не здійснило списання кредиторської заборгованості щодо якої минув термін позовної давності. В бухгалтерському обліку вказана операція повинна бути відображеною наступним бухгалтерським проведенням: ДТ 63 Кт719 з подальшим відображенням в складі інших доходів в податковому обліку підприємства. Тобто, ВП «Шахта «Лісова» відповідно до пп.14.1.257 п. 14.1 ст. 14 пп.135.5.4 п. 135.4 ст. 135 ПК України було зобов’язане включити до складу інших доходів суму простроченої заборгованості 3861976,00 грн., тобто допустило заниження інших доходів на вказану суму.

Крім цього, станом на 01.10.2011 року по даних обліку ВП «Шахта «Зарічна» обліковується протермінована кредиторська заборгованість на суму 114389,12 грн., а саме по: ДП «Газ Сервіс» - 2192,63 грн. з 12.2008 року; ТОВ « 2М» - 1269,34 грн. з 06.2010 року; ПП ОСОБА_8 – 6500,00 грн. з 05.2006 року; ТОВ «Спецкомтех» - 12132,00 грн. з 05.2011 року; ТОВ «Віг» - 10296,02 грн. з 05.2008 року; ДГЛ м. Бузьк – 50766,14 грн. з 11.2006 року; ТОВ «Промбуденергія» - 1186,00 грн. з 04.2010 року; ПП Укрнадрапостач – 16471,54 грн. з 07.2009 року; ПП ОСОБА_9 – 11224,00 грн. з 03.2011 року; ОСОБА_10 – 2351,45 грн. з 09.2010 року, що не погашена станом на 30.09.2014 року. Таким чином, ВП «Шахта «Зарічна» відповідно до пп.14.1.257 п. 14.1 ст. 14 пп. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135 ПК України зобов’язане включити до складу інших доходів суми простроченої кредиторської заборгованості, що мало наслідком заниження інших доходів підприємства.

Представник позивача пояснив, що ним оскаржується допущення вказаного правопорушення частково в сумі 3587369,00 грн., в т.ч. ПДВ основне зобов’язання 580479,00 грн., штрафні санкції – 290239,60 грн.

Суд погоджується з покликаннями представника позивача на те, що вказані висновки контролюючого органу є передчасними, необґрунтованими, з огляду на наступне.

До матеріалів справи долучено копії судових рішень про стягнення з позивача на користь інших фізичних та юридичних осіб заборгованості, зокрема: ухвала Господарського суду Львівської області у справі № 4/1755-6/189 від 30.10.2003 року за заявою ВДВС Сокальського РУЮ; зацікавлені особи ДП «Львіввугілля», ВТФ «Волиньбудкомплектація» про затвердження мирової угоди про стягнення з ДП «Львіввугілля» на користь ВТФ «Волиньбудкомплектація» 239209,36 грн. та таку відповідною ухвалою затверджено /Т.4, а.с.190/; рішення Господарського суду Львівської області у справі № 4/203-2/10 від 19.04.2005 року за позовом ДПЗД «Укрінтеренерго» до ДП «Львіввугілля» про стягнення 6546125,66 грн., яким позов задоволено повністю /Т.5, а.с.26-27/; ухвала Господарського суду Львівської області у справі № 4/1627-13/214 від 24.02.2004 року за заявою ПП пансіонату «Незабудка», боржник ДВАТ «Шахта Візейська» про заміну сторони боржника, з залученням ДП «Львіввугілля», що задоволено повністю. Вказаним рішенням зафіксовано, що рішенням Господарського суду Львівської області 13.06.2002 року у справі № 4/1627-13/214 стягнуто заборгованості в сумі 16088, 83 грн. /Т.5, а.с.28/; ухвала Господарського суду Львівської області у справі № 4/3174-35/413 від 25.02.2003 року за позовом ВАТ «Бродівський механічний завод» до ДВАТ «Шахта № 8 Візейська» про стягнення 139448,48 грн., відповідно до якої між сторонами затверджено мирову угоду /Т.5, а.с.31/; ухвала Господарського суду Львівської області у справі № 4/3174-35/413 від 21.10.2004 року за позовом ВАТ «Бродівський механічний завод» до ДВАТ «Шахта № 8 «Візейська» про стягнення 139448,48 грн., відповідно до якої стягнуто з ДП «Львіввугілля» 94865,04 грн. непогашеної заборгованості /Т.5, а.с.29-30/.

Згідно з п.п. 14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України, безнадійна заборгованість – заборгованість, що відповідає одній із таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, до складу інших доходів платника податку включаються суми безнадійної кредиторської заборгованості.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦКУ). Відповідно, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, а заборгованість відноситься до категорії "безнадійної". Відповідно, товари чи послуги, які отримані платником та не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у платника ПДВ відсутнє, сума заборгованості, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, визнається безнадійною та класифікується як безповоротна фінансова допомога. Щодо простроченої заборгованості фізичної або юридичної особи, не погашеної внаслідок недостатності майна зазначеної особи, така заборгованість визнається безнадійною за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості.

Відповідачем у акті перевірки підприємства позивача стверджено, що вищевказана заборгованість стягнута за рішеннями Господарського суду Львівської області та перебуває на виконанні.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження» (чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин від 21.04.1999 року № 606-XIV.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до ч. 1 ст. 20 цього Закону, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

У разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленому цією статтею. Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнута сума недостатня для задоволення в повному обсязі усіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати задовольняються в порядку надходження виконавчих документів. Стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження на день зарахування стягнутої суми на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби (ст. 44 Закону № 606).

Статтею 47 цього Закону визначено порядок повернення виконавчого документа стягувачу у випадку, якщо виконання за виконавчим документом не здійснювалося або здійснено частково, а ст. 49 цього ж Закону – порядок закінчення виконавчого провадження.

В акті перевірки підприємства позивача, а також письмовому запереченні проти позову зафіксовано, що відповідно до відповіді відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції № 1769/09-15/7220 від 02.09.2009 року повідомлено, що на виконанні перебуває зведене виконавче провадження на підставі наказу № 14/В-4 від 07.11.2005 року, запровадженого на підставі наказу № 4/203-2/10 від 24.05.2005 року, виданого Господарським судом Львівської області про стягнення з ДП «Львіввугілля» в користь ДПЗД «Укрінтеренерго» в сумі 6546125,66 грн., а постановою про прийняття до виконання виконавчого провадження Головного управління юстиції у Львівській області від 23.11.2012 року, яка винесена на підставі наказу № 4/203-2/10 від 24.05.2005 року, виданого Господарським судом Львівської області.

Також, СДПІ відповідно до вимог пп. 72.1.2. п.72.1 ст. 72, п. 73.3, п. 73.5 ст. 73 ПК України листом від 06.04.2015 року № 5007/28-06-39/78 просило Управління ДВС ГУЮ у Львівській області надати інформацію про стан виконавчих проваджень, які проводяться на підставі наказу № 4/230-2/10 від 24.05.2005 року, виданого Господарським судом Львівської області. Згідно з одержаною відповіддю від 30.04.2015 року встановлено, що у ВДВС Сокальського РУЮ на виконанні перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з ДП «Львіввугілля»заборгованості , в тому числі і по вказаному наказу Господарського суду.

Представник позивача пояснив, що вказане зведене виконавче провадження є зупиненим відповідно до п.15 ст. 37 Закону № 606, а саме у зв’язку з внесенням підприємства позивача до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу до 01.09.2015 року.

Відповідно до ст. 39 цього ж Закону протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

Тобто, вказані рішення судів на момент зупинення провадження не виконуються, в той же час факт повернення виконавчого документа чи факт закінчення виконавчого провадження відсутні.

Особливості правового, економічного та організаційного регулювання приватизації державного майна вугледобувних підприємств та особливості їх діяльності у післяприватизаційний період визначається Законом України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» № 4650-VI від 12.04.2012 року (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 2 цього ж Закону, особливими умовами приватизації вугледобувних підприємств є, зокрема, встановлення на строк до трьох років з моменту завершення приватизації мораторію на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторію на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації. Мораторій не застосовується щодо рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України, а також щодо рішень про стягнення заборгованості за електричну енергію і послуги з її передачі та розподілу.

Відповідно до постанови Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2015 року у справі № 813/3964/15 за позовом ДП «Львіввугілля» до відділу державної виконавчої служби Сокальського районного управління юстиції Львівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії, адміністративний позов задоволено повністю та визнано протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Сокальського районного управління юстиції Львівської області, щодо не розгляду заяв ДП від 10.06.2015 № 8.1/1061 та від 15.07.2015 № 8.1/1325, зобов’язано Відділ державної виконавчої служби Сокальського районного управління юстиції зупинити зведене виконавче провадження від 25.07.2013 № 39078308, боржником в якому є державне підприємство «Львіввулля», крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове держать соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України, а також щодо рішень про стягнення заборгованості за електричну енергію і послуги з її передачі та розподілу /Т.5, а.с.32-34/. Вказане судове рішення набрало законної сили.

Зі змісту вказаного рішення встановлено, що таке прийнято вже на підставі п. 17 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції чинній, станом на момент виникнення спірних правовідносин у справі № 813/3964/15 (прийняття рішення про приватизацію вугледобувних підприємств відповідно до Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств").

Представник позивача пояснив, що у зв’язку з вказаним, виконання рішень про стягнення по ТОВ «Кос», ДПЗД «Укрінтеренерго», ВТФ «Волиньбудкомплектація», ВАТ ДМУ м. Добротвір, СПД ОСОБА_7, ТОВ «Незабудка», ПП «Нова Перспектива», ДП «Газ Сервіс» не здійснювалось. Такі рішення перебувають на виконанні, тому не є заборгованістю термін позовної давності якої минув.

Відповідно до ст. 47 Закону «Про виконавче провадження» у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу. Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт. Про повернення стягувачу виконавчого документа державний виконавець виносить постанову з обов’язковим мотивуванням (тобто поясненням) підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Таким чином, для визнання безнадійною простроченої заборгованості, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, необхідними є вказані вище документи, отримані від державного виконавця, а саме: акт про відсутність майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону про виконавче провадження заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; постанова державного виконавця про повернення стягувачу виконавчого документа з обов’язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, та сам виконавчий документ. Усі перелічені документи у своїй сукупності і свідчать про те, що стягувач вчинив усі можливі дії, передбачені законом, для стягнення боргу, але майна боржника не вистачило, щоб погасити заборгованість у повному обсязі, то ж така заборгованість набула статусу безнадійної.

Таким чином, включення в склад інших доходів (безнадійна заборгованість) підрозділами кредиторської заборгованості стягнутої за рішенням суду, яка перебуває на виконанні і зупинена, щодо якої не вчинено відповідних дій по пошуку майна є передчасною і такою, що суперечить закону.

Щодо завищення витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток, на послуги перевезення ВП «Шахта «Лісова» в сумі 50698,22 грн., а також формування податкового кредиту в сумі 110139,64 грн. в результаті надання вказаних послуг ПП СПД ОСОБА_3 судом встановлено наступне.

Відповідно до довідки № 1/1732 від 30.11.2016 року /Т.15, а.с.62/ проінформовано, що ВП «Шахта «Лісова» знаходиться за 15 км від м. Червонограда, 5 км з них – в глиб лісового масиву, з яким відсутнє автомобільне сполучення. Шахта працює цілодобово у 4 зміни, включаючи вихідні і святкові дні, в які ведеться видобуток вугілля, а також планові та непередбачувані ремонтні роботи. Шахта надкатегорійна за метаном вибухонебезпечна за вибуховістю вугільного пилу. Першочерговим завданням чергового автобуса при виникненні надзвичайного стану або включення стану або включенні плану ліквідації аварії є забезпечення доставки на шахту і з шахти спеціалістів всіх рангів, матеріалів харчування на період дії ПЛА. В роботу чергового автобуса входить: доставка на шахту ІТР, начальників дільниць перед змінами, для формування виробничих завдань (нарядів) до приїзду на роботу працівників шахти; доставка спеціалістів шахти в ДП «Львівугілля» в м. Сокаль та Головне управління Держпраці у Львівській області для оформлення необхідної документації; доставка спеціалістів та малогабаритних частин в будь-який час доби при потребі в разі виникнення на дільницях аварій, поломок; доставка в медичні заклади м. Червонограда легко травмованих, яким надано меддопомога на шахті, для подальшого лікування; доставка в літній період робітників шахти для проведення ремонтних робіт, ліквідацій аварій на базу відпочинку, що знаходиться в Шацькому районі та виконання інших робіт, які неможливо передбачити.

Судом встановлено, що відповідно до договору за результатами відкритих торгів, що відбулись 12.01.2009 року від 06.02.2009 року, між ДП «Львіввугілля» (замовник) та ФОП ОСОБА_11 (перевізник), укладено договір, відповідно до якого перевізник зобов’язується згідно заявки замовника або його погодження відокремлених підрозділів, перевозити працівників ДП «Львіввугілля». Істотною умовою даного договору є можливість зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків.

Загальна сума договору 515471,00 грн. /Т.5, а.с.176-177, Т.15, а.с.53/.

Відповідно до додаткової угоди до вказаного договору від 29.12.2009 року визначено, зокрема, що такий договір діє до завершення процедури відкритих торгів на 2010 рік, а в частині виконання зобов’язань – до повного і належного виконання цих зобов’язань /Т.5 а.с.184, Т.15, а.с.54/. Згідно з додаткового угодою до цього договору від 29.07.2010 року сторонами погоджено, що за послуги з надання пасажирських перевезень замовник перераховує на поточний рахунок перевізнику кошти, які розраховуються з розрахунку за 1 год., роботи автотранспорту (грн.) та 1 км. пробігу автотранспорту /Т.5, а.с.183, Т.15, а.с.54/; Додатковою угодою від 31.12.2010 року дію вказаного договору пролонговано до завершення процедури відкритих торгів на 2011 рік /Т.5 а.с.182, Т.15, а.с.55/; додатковими угодами від 01.03.2011 року та від 01.07.2011 року визначено нові ставки коштів за послуги пасажирських перевезень /Т.5, а.с.180, 181, Т.15, а.с.56/; 29.12.2011 року між цими же ж сторонами укладено додаткову угоду, відповідно до якої визначено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до завершення процедур відкритих торгів на 2012 рік, а в частині виконання зобов’язань – до повного і належного їх виконання /Т.5, а.с.179, Т.15, а.с.57/; 29.12.2012 року продовжено дію договору від 06.02.2009 року до завершення процедури державних закупівель на 2013 рік /Т.5, а.с.178/.

30.12.2013 року між ДП «Львіввугілля» (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (перевізник) укладено договір № 148 про надання послуг з перевезення пасажирів наземним транспортом (пасажирські перевезення працівників підприємства) /Т.5, а.с.174, Т.15, а.с.58-59/, відповідно до якого перевізник зобов’язується у 2014 році надати замовнику послуги, а саме: «перевезення пасажирів наземним транспортом (пасажирські перевезення працівників підприємства). Перевізник зобов’язується згідно заявки замовника, або з його погодження відокремлених підрозділів, перевозити працівників ДП «Львіввугілля».

Загальна сума договору визначається загальною сумою за надані послуги, які вказано в специфікації № 1 і орієнтовно складає 2990000,00 грн. з ПДВ.

Вказану специфікацію долучено до матеріалів справи /Т.5, а.с.175, т.15, а.с.60/.

На підтвердження операцій за відповідними договорами перевезення до матеріалів справи долучено копії рахунків-фактур; копії актів здачі прийняття робіт з додатками до них /Т.5 а.с.185-249; Т.6 а.с.63-116, Т. 15 а.с.63-116/; копії талонів замовника /Т.6, а.с.1-55/.

Зі змісту акта перевірки встановлено, що відповідно до журналу реєстрації транспортних перевезень на ВП «Шахта «Лісова» обсяги транспортних перевезень по перевізнику ОСОБА_3 на автомобілі Мерседес ВС09-16СМ, водій ОСОБА_12, не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій. Місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів. Відповідно до журналу реєстрації рейсів – перевезення здійснювались по 22 год. на добу безперервно одним водієм, дані рейси водієм здійснювались щоденно, що з врахуванням реального часу є неможливим. Крім того, підприємством не підтверджено доцільність понесених транспортних перевезень відповідними транспортними документами і не представлено до перевірки документи, які б підтверджували пов’язаність даних транспортних перевезень з господарською діяльністю підприємства.

Представник відповідача пояснив, що СДПІ з ОВП у м. Львові направлено лист № 3862/28-06-39/66 від 17.03.2015 року на адресу ПП ОСОБА_3 щодо підтвердження проведених розрахунків. Відповідно до одержаної відповіді та наданих первинних документів встановлено, що згідно з трудовим договором від 12.11.2014 року, укладеним між працівником ОСОБА_12 та ОСОБА_3, встановлено, що такий є безстроковим; працівник зобов’язаний виконувати роботу водія автотранспортних засобів; праця працівника повинна бути оплаченою в сумі 1500,00 грн./місяць. Час виконання робіт встановлюється з 07:00 год. по 16:00 год. з перервою з 12:00 год. по 13:00 год. Вихідні надаються згідно з графіком 2 дні/тиждень. Отже, перевіркою встановлено факт надання ПП ОСОБА_3 з використанням найманої праці водія ОСОБА_12 впродовж листопада-грудня 2013 року – жовтня 2014 року (згідно з відомостями журналу реєстрації транспортних рейсів на ВП «Шахта «Лісова») без оформлення з останнім трудових відносин, оскільки трудовий договір укладено тільки 12.11.2014 року. Перевіркою наявних документів, перевізних документів, якими підтверджується факти одержання транспортних послуг від ПП СПД ОСОБА_3 автомобілем Мерседес, ВС09-16СМ і пов’язаність даних послуг з господарською діяльністю ВП «Шахта «Лісова», не надано під час проведення перевірки та у запереченні.

До матеріалів справи долучено пояснення ФОП ОСОБА_3, надані Сокальській ОДПІ від 16.04.2015 року № 22 /Т.15, а.с.11/, відповідно до яких пояснив, що ФОП ОСОБА_3 займається перевезенням працівників ДП «Львіввугілля» з 2005 року і виконує свої зобов’язання відповідно до укладених договорів. Перевіркою було встановлено, що відповідно до журналу реєстрації транспортних перевезень на ВП «Шахта «Лісова» перевезення здійснювалось по 22 години/добу безперервно єдиним водієм. ФОП ОСОБА_3 здійснює перевезення працівників ВП «Шахта «Лісова» згідно з підписаним договором і специфікацією до нього, тому працівники за цим маршрутом здійснюють перевезення у 2 зміни. Одна робоча зміна триває 11 годин, в той же час у ФОП ОСОБА_3 є достатня кількість працівників, які працюють по 8 годин і змінюють одне одного згідно з робочим графіком. Повідомив, що жоден працівник підприємства не працює більше ніж передбачено законодавством, тому ствердження що перевезення здійснювалось по 22 год./добу безперервно одним водієм не є правдивими і не може пояснити чому здійснювались вказані записи в журналі реєстрації рейсів на ВП «Шахта «Лісова».

Так, на підтвердження відомостей, викладених у вказаному листі, до матеріалів справи долучено копії трудових договорів між працівниками та фізичною особою, яка використовує найману працю – ОСОБА_3 /Т.15, а.с.12-42/.

Судом встановлено, що окрім трудового договору, укладеного 12.11.2014 року з ОСОБА_12, між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_13 укладено трудовий договір 21.12.2011 року /Т.15 а.с.12/. Вказаний договір також був безстроковим, відомостей про його припинення в матеріалах справи не міститься, а отже твердження про не оформлення трудових відносин з вказаним водієм безпідставне.

Крім вказаного до матеріалів справи долучено копії податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум отриманого з них податку за 3 квартал 2013 року, 1, 2, 3, 4 квартали 2014 року з квитанціями про прийняття таких контролюючим органом /Т.15, а.с.43-52/, а також копії звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, що прийняті контролюючим органом відповідно до квитанцій за оскаржуваний період /Т.15, а.с.177-250, Т.16, а.с.1-5/.

Третя особа, ФОП ОСОБА_3, в судових засіданнях надав пояснення, що дійсно у нього працює достатня кількість працівників – водіїв, які здійснювали перевезення працівників ВП підприємства позивача. Зазначив, що дійсно, водіями допущено порушення ведення журналу реєстрації перевезень, однак, це не є виною ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля». Зауважив, що вказані господарські операції щодо перевезення працівників були реальними, а перевезення здійснювалось декількома водіями.

Крім того, в судових засіданнях до матеріалів справи долучено також копії податкових накладних, копії податкової декларацій з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 за період листопад – грудень 2013 року, січень грудень 2014 року (відображено операції з ДП «Львіввугілля») з додатками до них /Т.16, а.с.33-108/.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника податку на додану вартість на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На переконання суду, сукупність вищевказаних документів щодо операцій з перевезення працівників ВП «Шахта «Лісова» ФОП ОСОБА_3 підтверджує реальність вказаних операцій з перевезень, а пояснення представника позивача та безпосередньо ФОП ОСОБА_3 щодо віддаленості ВП підприємства позивача фактичну необхідність здійснення таких перевезень

Також встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожне перевезення, що підтверджується первинними документами долученими до матеріалів справи. В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 статті 201 ПК України.

За наведених обставин, на переконання суду, позивачем не допущено завищення витрат в сумі 550698,22 грн. та заниження податку на додану вартість в сумі 110139,64 грн., у відповідача відсутні підстави для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства та його збільшення в сумі 15299,37 грн. в частині основного зобов’язання, 7649,69 грн. штрафних санкцій; та податку на додану вартість в частині 110140 грн. основного платежу, 55070,00 грн. штрафних санкцій.

Щодо безкоштовно одержаних ТМЦ ТОВ «Вербена, ТОВ «Рудліс-М», ФОП ОСОБА_5, ПП «Галич-Трейд», ПП «Роял Ісланд», ФОП ОСОБА_6, завищення витрат по взаєморозрахунках з ТОВ «Луганська вуглезбагачувальна компанія», проведення розрахунків з суб’єктами підприємницької діяльності з ознаками безтоварності проведених операцій з ПП «РМУ 27», ТОВ «Вербена», ТОВ «Долі», ТОВ «Укрторг-Трейдінг», ТОВ «ІВК-Постач», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Рудліс», ТОВ «СВС-Техбуд», ФОП ОСОБА_6, ДП «Івано-Франківськ-Пропан» ПАТ «Івано-Франківськгаз», ПП «Роял Ісланд», ПП «Галич-Трейд» судом встановлено наступне.

Представник відповідача пояснив, що факти, наведені в акті № 174/28-06-41-01/32323256, свідчать про відсутність у позивача на момент проведення перевірки належним чином оформлених документів по взаємовідносинах із ТОВ «Луганська вуглезбагачувальна компанія», ПП «РМУ-27», ТОВ «Вербена», ТОВ «Долі», ТОВ «Укрторг-Трейдінг», ТОВ «ІВК Постач», ФОП «ОСОБА_5, ТОВ «Рудліс», ТОВ «СВС-Техбуд», ФОП ОСОБА_6, ДП «Івано-Франківськ-Пропан» ПАТ «Іваноськгаз», ПП «Роял Ісланд», ПП «Галич-Трейд».

Представлені до перевірки первинні документи не можуть використовуватись в якості підтвердження факту придбання (відвантаження) ТМЦ.

Відповідно до бази даних ДПС, податкової звітності, Системою автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДФС України, ТОВ «Луганська вуглезбагачувальна компанія» ПП РМУ-27», ТОВ «Вербена», ТОВ «Долі», ТОВ «Укрторг-Трейдінг», ТОВ «ІВК Постач», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Рудліс», ТОВ «СВС-Техбуд», ФОП ОСОБА_6, ДП «Івано-Франківськ-Пропан» ПАТ «Івано-Франківськгаз», ПП «Роял Ісланд», ПП «Галич-Трейд» та їх контрагентів встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. На переконання контролюючого органу, фінансово-господарська діяльність з вказаними контрагентами здійснюється поза межами правового поля. Фінансово-господарські взаємовідносини між вищевказаними підприємством та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного кодексу України).

Таким чином, за відсутності факту придбання товарів чи послуг в контрагентів, що вказані в первинних документах, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

До матеріалів справи на підтвердження реальності господарських операцій з вказаними контрагентами, в результаті яких підприємством сформовано витрати, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток, а також податкового кредиту з податку на додану вартість, наступні документи:

- копію договору купівлі-продажу товару № 3 від 04.01.2012 року /Т.5, а.с.65-67, т.5, а.с.77-79/ ДП «Львіввугілля» (покупець) та ТОВ «Рудліс-М» (продавець), відповідно до якого продавець зобов’язується передати у встановлені строки та на умовах визначених цим договором лісоматеріали, вироби з них, інші подібні матеріали (товар), а покупець зобов’язується в порядку та на умовах визначених у цьому договорі прийняти та оплатити відповідний товар; а також копії первинних документів на його виконання: специфікації № 1; накладної № 84; товарно-транспортної накладної від 20.08.2012 року; прибуткового ордеру від20.08.2012 року; лімітних карт від 20.08.2012 року; податкової накладної № 31 від 20.08.2012 року; № 1 від 05.12.2012 року /Т.5, а.с.68-76, 80-88/;

- копію договору купівлі-продажу товару № 125 від 23.05.2012 року /Т.5, а.с.89, 105/ ДП «Львіввугілля» (покупець) та ТОВ «Рудліс-М» (продавець), відповідно до якого продавець зобов’язується передати у встановлені строки та на умовах визначених цим договором лісоматеріали і вироби з них, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах визначених у цьому договорі прийняти та оплатити відповідний товар; а також копії первинних документів на його виконання: специфікацій №1, №2, № 3; накладних № 308, 310,314, 317, 312, прибутприбуткових ордерів, лімітної карти; податкової накладної № 19 від 15.12.2011 року /Т.5, а.с.70-104, 106-120/;

- копію договору купівлі-продажу № 30 від 04.01.2011 року /Т.5, а.с.121-123.124, 126/, відповідно до якого ДП «Львіввугілля» (покупець) та П/П ОСОБА_6 (продавець), постачальник поставляє продукцію і передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує її на умовах цього договору;

- копію договору купівлі-продаж № 22СП від 03.02.2012 року /Т.5, а.с.127-128,129-130/, відповідно до якого між ДП «Львіввугілля» (покупець) та ФОП «ОСОБА_6М.» (продавець), продавець зобов’язується передати у власність покупця запчастини до насосного обладнання (далі - товар), а покупець зобов’язується прийняти цей товар і оплатити його на умовах цього договору;

- копії первинних документів на виконання договорів з ОСОБА_6: видаткової накладної № 105 від 24.10.2011 року; вимоги № 202 від 31.10.2011 року; лімітно-заробітної карти; вимоги № 200 від 31.10.2011 року; лімітно-заробітних карт; видаткової накладної № 107 від 28.10.2011 року; вимоги, лімітно-заробітної карти; видаткової накладної № 112 від 22.11.2011 року; прибуткового-ордеру; вимоги № 214; актів; вимог; видаткової накладної № 5 від 17.02.2012 року; прибуткового ордеру; вимоги № 37; лімітно-заробітної карти; видаткової накладної № 38; вимоги № 141; лімітно-заробітних карт; видаткової накладної № 84 від 30.11.2012 року; вимоги № 188; лімітно-заробітних карт /Т.5, а.с.135-173/;

- копію договору поставки товару № 49 від 09.02.2011 року /Т.6, а.с.240-242/ між постачальником – ТОВ «Рудіс-М» та покупцем ДП «Львіввугілля», відповідно до якого постачальник зобов’язується поставити на склади покупця продукцію виробничо-технічного призначення в строк, кількості, асортименті й за цінами згідно специфікацій. Які складають невід’ємну частину договору;

- копію договору поставки товару № 3 від 04.01.2011 року /Т.6, а.с.245-247/ між постачальником – ТОВ «Рудіс-М» та покупцем ДП «Львіввугілля», відповідно до якого постачальник зобов’язується поставити на склади покупця продукцію виробничо-технічного призначення в строк, кількості, асортименті й за цінами згідно специфікацій, які складають невід’ємну частину договору;

- на підтвердження реальності операцій за договорами з ТОВ «Рудліс-М» до матеріалів справи долучено копії: накладних та податкових накладних /Т.7, а.с.13-15, 16, 17-19, 24, 25-26,32-39, 42, 43, 44/;

- копію договору поставки товару № 90 від 18.04.2014 року /Т.8, а.с.200-202/ між Постачальником ТОВ «Долі» та ДП «Львіввугілля» - покупець, відповідно до якого постачальник зобов’язується передати у власність покупцю продукцію у строк, кількості, асортименті та за цінами згідно специфікацій, які складають невід’ємну частину договору; а також копії первинних документів на його виконання: специфікацій, прибуткового ордеру; видаткової накладної № 2209 від 22.09.2014 року; податкової накладної №3, № 4 від 05.09.2014 року; прибуткових ордерів; ТТН; видаткової накладної № 1509 від 15.09.2014 року; податкової накладної № 6 від 08.09.2014 року, прибуткового ордеру; видаткової накладної № 0109 від 01.09.2014 року; декларації про прийняття вантажу; прибуткового ордеру; видаткової накладної № 1308 від 13.08.2014 року; ТТН; прибуткового ордеру; видаткової накладної № 1108 від 11.08.2014 року; ТТН /Т.8, а.с.232-250/; податкової накладної 1 від 05.08.2014 року; прибуткового ордеру; видаткової накладної № 1108 від 11.08.2014 року; ТТН; прибуткового ордеру; видаткової накладної № 0508 від 05.08.2014 року; ТТН; податкової накладної № 22 від 18.07.2014 року; податкової накладної № 23 від 22.07.2014 року; податкової накладної № 1 від 01.07.2014 року /Т.9, а.с.1-10/;

- копію договору поставки товару № 85 від 18.04.2014 року /Т.9, а.с.102-104/ між ТОВ «СВС-Техбуд» (постачальник) та ДП «Львіввугілля» (покупець), відповідно до якого постачальник зобов’язується передати у власність покупцю продукцію у строк, кількості, асортименті та за цінами згідно специфікації, які складають невід’ємну частину договору; а також копії первинних документів на його виконання: специфікацій №1, №2, №3, №4, №5,№6; прибуткових ордерів4 видаткової накладної від 02.09.2014 року; ТТН; податкової накладної № 7 від 02.09.2014 року; видаткової накладної від 19.06.2014 року; податкової накладної № 1 від 19.06.2014 року; видаткової накладної від 28.07.2014 року; податкової накладної № 1 від 28.07.2014 року; видаткової накладної від 05.08.2014 року; податкової накладної № 1 від 05.08.2014 року /Т.9, а.с.144-162/;

- копію договору поставки товару № 60 від 12.09.2013 року /Т.9, а.с.202-205/ між постачальником ТОВ «ІВК-Постач» та покупцем ДП «Львіввугілля», відповідно до якого постачальник зобов’язується передати у власність покупцю продукцію у строк, асортименті та за цінами, згідно специфікацій, які складають невід’ємну частину договору;

- копію договору товару № 29 від 25.02.2014 року Т.9, а.с.209-211/, між постачальником ПП «ІВК-Постач» та покупцем ДП «Львіввугілля», відповідно до якого постачальник зобов’язується передати у власність покупцю продукцію у строк, кількості, асортименті та за цінами згідно специфікацій, які складають невід’ємну частину договору;

- на підтвердження реальності договорів з ТОВ «ІВК Постач» долучено копії: додаткових угод; специфікацій; прибуткових ордерів; видаткових накладних; ТТН; податкових накладних /Т.9, а.с.206-208, 212-218, 236-250, Т.10, 1-5/;

- копію договору поставки товару № 100 від 29.08.2012 року /Т.10, а.с.189-191/, між постачальником ТОВ «Вербена» та ДП «Львіввугілля» – покупець, відповідно до якого постачальник обов’язується передати у власність покупцю продукцію у строк, кількості та за цінами згідно специфікацій, які складаються невід’ємну частину договору;

- копію договору поставки товару № 70 від 24.04.2012 року /Т.10, а.с.193-195/, між постачальником ТОВ «Вербена» та ДП «Львіввугілля» – покупець, відповідно до якого постачальник обов’язується передати у власність покупцю продукцію у строк, кількості та за цінами згідно специфікацій, які складаються невід’ємну частину договору;

- копію договору поставки товару № 85 від 17.05.2012 року /Т.10, а.с.197-199/, між постачальником ТОВ «Вербена» та ДП «Львіввугілля» – покупець, відповідно до якого постачальник обов’язується передати у власність покупцю продукцію у строк, кількості та за цінами згідно специфікацій, які складаються невід’ємну частину договору;

- копію договору поставки товару № 95 від 18.06.2012 року /Т.10, а.с.201-203/, між постачальником ТОВ «Вербена» та ДП «Львіввугілля» – покупець, відповідно до якого постачальник обов’язується передати у власність покупцю продукцію у строк, кількості та за цінами згідно специфікацій, які складаються невід’ємну частину договору;

- копію договору поставки товару № 37 від 15.03.2012 року /Т.10, а.с.206-208/, між постачальником ТОВ «Вербена» та ДП «Львіввугілля» – покупець, відповідно до якого постачальник обов’язується передати у власність покупцю продукцію у строк, кількості та за цінами згідно специфікацій, які складаються невід’ємну частину договору;

- копію договору поставки товару № 28 від 29.02.2012 року /Т.10, а.с.210-211/, між постачальником ТОВ «Вербена» та ДП «Львіввугілля» – покупець, відповідно до якого постачальник обов’язується передати у власність покупцю продукцію у строк, кількості та за цінами згідно специфікацій, які складаються невід’ємну частину договору;

- копію договору поставки товару № 17 від 10.02.2012 року /Т.10, а.с.214-216/, між постачальником ТОВ «Вербена» та ДП «Львіввугілля» – покупець, відповідно до якого постачальник обов’язується передати у власність покупцю продукцію у строк, кількості та за цінами згідно специфікацій, які складаються невід’ємну частину договору;

- на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Вербена» до матеріалів справи долучено наступні копії первинних документів: прибуткових ордерів; видаткових накладних; ТТН; податкових накладних /Т.10, а.с.91-130/;

- копію договору поставки товару № 69 від 27.05.2014 року /Т.11, а.с.173-175/ між постачальником ТОВ «Укрторг-Трейдинг» та покупцем ДП «Львіввугілля», відповідно до якого постачальник зобов’язується передати у власність покупцю продукцію у строк, кількості та за цінами згідно специфікацій, які складають невід’ємну частину договору;

- копію договору поставки товару № 70 від 02.06.2014 року /Т.11, а.с.177-179/ між постачальником ТОВ «Укрторг-Трейдинг» та покупцем ДП «Львіввугілля», відповідно до якого постачальник зобов’язується передати у власність покупцю продукцію у строк, кількості та за цінами згідно специфікацій, які складають невід’ємну частину договору;

- копію договору поставки товару № 71 від 03.06.2014 року /Т.11, а.с.181-183/ між постачальником ТОВ «Укрторг-Трейдинг» та покупцем ДП «Львіввугілля», відповідно до якого постачальник зобов’язується передати у власність покупцю продукцію у строк, кількості та за цінами згідно специфікацій, які складають невід’ємну частину договору;

- копію договору поставки товару № 72 від 04.06.2014 року /Т.11, а.с.185-187/ між постачальником ТОВ «Укрторг-Трейдинг» та покупцем ДП «Львіввугілля», відповідно до якого постачальник зобов’язується передати у власність покупцю продукцію у строк, кількості та за цінами згідно специфікацій, які складають невід’ємну частину договору;

- на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Укрторг-Трейдинг» до матеріалів справи долучено копії: прибуткових ордерів; видаткових накладних; грузових квитанцій; податкових накладних /Т.11, а.с.207-242/.

Суд зазначає, що аналогічно видатковими та податковими накладними, ТТН підтверджено і господарські операції з ФОП ОСОБА_5, а також актами приймання-передачі лісоматеріалів, реєстром виданих накладних /Т.7, а.с.4549, 50, 5354, 57, 59, 62. 64-68, 70-81, 83-89, 92, 98-103, 105-107, 109-111, 113, 115-122, 124,126, 128, 130,132, 134,136-139, 141, , 142, 144146,148-150,152-162,164-168, 170, 171, 173, 175, 176, 178,179, 182-188, 190, 192,194-200, 201-209, 211-212, 215-222, 225, 227,229,231,233, 235, 236, 238240,241, 243, 244246,248,250, Т.8, а.с.13, 5-17, 19, 21-27, 30-43, 46, 47, 49, 50, 52, 53, 55-62, 64, 65,67 70,72-74, 76, 78,80, 82, 84, 86-96, 98-113,117, 119, 122, 124, 126, 128, 130,132, 133, 134, 136, 138, 140, 143, 145, 147, 149-169,171-176, 178-188,190, 191/, 197/.

До матеріалів справи долучено копії реєстраційних документів вказаних контрагентів, що підтверджують факт належної реєстрації на момент вчинення господарських операцій, а також свідоцтв про реєстрацію вказаних суб’єктів підприємницької діяльності як платників податку на додану вартість /Т.5, а.с.131-134, Т.7, а.с.1-5,209-212, Т.9, а.с.112-143, 219-233, Т.11, а.с.189-206/

Крім того, усі одержані ТМЦ від вказаних контрагентів були одержані підприємством позивача згідно з довіреностями, обліковані в журналах ордерах по складах, та пізніше відпущені з ВП «Західвуглепостач»по інших ВП ДП «Львіввугілля».

Так підприємством позивача до матеріалів справи долучено довідки про отримання та відпуск ВП «Управління «Західвуглепостач» ДП «Львіввугілля» від вказаних контрагентів /Т.9, 92-98, 99-101, 234-235, Т.10. а.с.224-225/.

Перевіркою встановлено, в бухгалтерському обліку «послуг» по придбанню ТМЦ» на підставі актів та рахунків-фактур виставлених ВП «Управління «Західвуглепостач» ДП «Львіввугілля» відображено бухгалтерським проведенням Дт23 Кт 631.

Під час проведення перевірки ВП не представлено будь-яких документів для підтвердження одержання одержаних наданих послуг, зокрема, документівдляобгрунтування вартості таких послуг, яким чином вони надавались, ким саме, в які конкретні дати, місце надання послуг і т.д.

Підрозділами «Шахта «Великомостівська», ВП «Червоноградська», ВП «Шахта «Межирічанська», ВП «Червоноградське спецуправління з гасіння териконів», ВП «ВТУ», ВП «Червоноградське управління виробничо-технологічного зв’язку» було представлено акти та рахунки-фактури на вартість послуг.

На переконання контролюючого органу, складені документи не можуть свідчити про факт надання послуг, оскільки складені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Судом зі змісту акту перевірки встановлено, що перевіряючими в якості аргументу про нереальність господарських операцій з вказаними контрагентами вказано відсутність у підрозділів або оформленні з недоліками на момент проведення перевірки товарно-транспортних накладних на транспортування продукції.

Слід зазначити, що відповідні твердження оцінюються судом оцінюється критично, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної. Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів.

Згідно з п.п. 44.1, 44.3 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн (підп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Слід зазначити, що відповідно до підп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з вимогами п. 198.2 ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

За таких умов, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Тим не менше, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Зокрема, на необґрунтованість податкової вигоди (тобто безпідставне зменшення сум податкових зобов'язань до сплати в бюджет, отримання бюджетного відшкодування тощо) можуть також вказувати, підтверджені належними доказами доводи податкового органу, щодо відсутності первинних документів; обліку з метою оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов’язані із фактом виникнення податкової вигоди якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність основних засобів та виробничих потужностей для досягнення результатів позитивної підприємницької, економічної діяльності; неможливості реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що твердження викладені у акті перевірки про відсутність товарно-транспортних накладних є підставою для визнання безтоварними господарських операцій та неправомірності формування валових витрат і податкового кредиту з ПДВ, судом оцінюється критично, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної. Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів.

Серед іншого, судом встановлено, що у акті перевірки позивача здійснено покликання на податкову інформацію контрагентів позивача вказані документи не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Суд наголошує на недопустимості такого підходу контролюючого органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту, тому що підприємство не може автоматично бути правопорушником на тій лише підставі, що його контрагентів не вдалось перевірити, або ними були допущені порушення.

Зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагентів позивача (подання ними податкової звітності, не знаходження за юридичною адресою тощо), і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

При цьому, суд звертає увагу, що отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, у яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись тощо, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Отже, відповідач позбавив позивача права на формування витрат та податкового кредиту через недотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом. І лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, може бути в адміністративній справі доказом вчинення особою діяння, спрямованого на ухилення від сплати податків.

При цьому, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Посилання відповідача на відсутність реального характеру зазначених правочинів через неспроможність контрагенту його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, є лише припущенням. Відповідачем не доведено кількість працівників контрагента та конкретно визначених ресурсів, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаними договорами операцій, а тому такі посилання є необґрунтованими.

Відповідачем не спростовується факт наявності спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій на момент виконання договорів та зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Щодо господарських відносин з ТОВ «Луганська вуглезбагачувальна компанія» судом встановлено, що між ТОВ «Луганська вуглезбагачувальна компанія» (постачальник) та ДП «Львіввугілля» укладено договір поставки № 54/10 від 16.10.2012 року /Т.14, а.с.189-190/, відповідно до якого постачальник зобов’язується поставити покупцю вугілля марки ГЖСШ орієнтовно у кількості 20000 тон, а покупець – прийняти і оплатити товар у порядку визначеному згідно з умовами договору.

На підтвердження реальності вказаних операцій до матеріалів справи долучено копії актів приймання-передачі вугільної продукції, розрахунки знижок/надбавок, ціни та вартості вугілля до Акту звіряння кількості та якості вугільної продукції між ДП «Львіввугілля» та ТОВ «Луганська вуглезбагачувальна компанія»; актів приймання-передачі відвантаженого вугілля. Одержане вугілля відвантажувалась із ст. Соснівка на Добротвірську ТЕС та реалізовувалась ДП «Вугілля України». Вказане стверджено і у акті перевірки /Т.1, а.с.201/. До матеріалів справи долучено також посвідчення про якість вугілля, накладні на відправку залізничним транспортом, податкові накладні /Т.14, а.с.192-252/.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Згідно п. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ст. 179 ГК України).

Суд не погоджується з покликаннями контролюючого органу на нереальність господарських операцій з огляду на неможливість встановлення виробника вугільної продукцїї, оскільки дослідження вказаного питання можливе у результаті проведення перевірки ТОВ «Львівська вуглезбагачувальна компанія», а не позивача зі змісту укладеного між ними договору.

Зокрема, викладена у акті позиція щодо відсутності документального підтвердження факту придбання ДП «Львіввугілля ТОВ «Луганська вуглезбагачувальна компанія» не підтверджена жодними доводами контролюючого органу, зокрема, на запитання суду якими саме документами повинні бути підтверджені відповідні витрати, жодних інших ніж надані до матеріалів справи документів не зазначено.

Таким чином, твердження про завищення витрат по взаєморозрахунках з ТОВ «Луганська вуглезбагачувальна компанія» не відповідають фактичним обставинам справи.

Оскільки покликання контролюючого органу щодо вказаних контрагентів в частині безтоварності господарських операцій, здійснення таких про людське око та з метою надання такими вигоди третім особам щодо ведення податкового обліку, спростовано в судових засіданнях, суд не може констатувати вплив відповідних господарських операцій на формування витрат та доходів, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток в частині завищення основного зобов’язання на суму 1948735,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 974368,00 грн.; та податкового кредиту з податку на додану вартість 4997492,30 основного зобов’язання та 2498746,20 штрафних санкцій.

Щодо безоплатного надання ПАТ «Львівська вугільна компанія» рядового вугілля судом у кількості 20628,0 тон встановлено наступне.

Представник відповідача пояснив, що перевіркою зафіксовано, що ДП «Львіввугілля» в січні 2010 року передало ПАТ «Львівська вугільна компанія» у кількості 20628,0 тон рядове вугілля, яке станом на 30.09.2014 року не повернуто. За матеріалами Сокальського РВ ГУМВС України у Львівській області у кримінальному провадженні № 12014140310000960 встановлено, що станом на 28.11.2014 року в ПАТ «Львівська вугільна компанія» (далі – ПАТ «ЛВК») рядове вугілля у вказаній кількості відсутнє. Таким чином, «ПАТ «ЛВК» всупереч договорам з позивачем не перероблено та не повернуто рядове вугілля у вказаній кількості, а строк позовної давності щодо відповідних зобов’язань минув ще у січні 2013 року. На переконання відповідача, таке вугілля слід вважати безоплатно наданим з врахуванням договірної ціни 633 грн./1 тонну (без ПДВ), в сумі 13039800,00 грн., що слід було включити до складу податкових зобов’язань.

Отже, всупереч положенням пп.135.4 ст. 135 п. 14.1.202 ст. 14 ПК України, а саме: позивачем не сформовано дохід від безоплатного надання вугілля у кількості 20,6 тис тон ПАТ «Львівська вугільна компанія» допущено порушення пп.185.1 ст. 185, п.п.188.1 ст. 188 ПК України – заниження податкового зобов’язання від безоплатного надання вугілля.

Щодо вказаного представник позивача пояснив, що відповідно до умов вказаних договорів ПАТ «ЛВК» зобов’язане провести переробку рядового вугілля та відвантажити замовнику концентрат, вироблений з цього рядового вугілля протягом 3-х днів з моменту надходження давальницької сировини до збагачувальної фабрики, проте, ПАТ «ЛВК» вказаних домовленостей не виконав.

20.05.2015 року позивач звернувся до ПАТ «ЛВК» з претензіями щодо термінового проведення переробки вказаного залишку рядового вугілля та здійснення відвантаження виробленого з нього концентрату або повернення давальницької сировини, власником якої є ДП «Львіввугілля». Жодної відповіді не отримано.

25.05.2015 року інвентаризаційною комісією ПАТ «ЛВК» в присутності представника ДП «Львіввугілля» /Т.4, а.с.184-185/ виявлено нестачу відповідної кількості вугілля, про що свідчить належним чином оформлений та затверджений керівником ПАТ «Львівська вугільна компанія» Протокол № 1 /Т.4, а.с.186-187/.

У зв’язку з виявленням нестачі, комісія ДП «Львіввугілля» здійснила оцінку нанесених збитків /Т.4, а.с.188/.

04.06.2015 року позивач звернувся до ПАТ «ЛВК» про відшкодування збитків на суму 16643940,89 грн. /Т.4, а.с.189/

Позивач звернувся із позовом до Господарського суду Львівської області про стягнення з ПАТ «Львівська вугільна компанія» збитків у сумі 16643940,89 грн. /Т.4, а.с.193-194/. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.07.2015 року у справі № 914/2493/15 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за позовом ДП «Львівугілля» до ПАТ «ЛВК».

25.08.2015 року на офіційному сайті Вищого господарського суду України опубліковано оголошення за № 21815 про порушення справи № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ «ЛВК». Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.09.2015 року провадження у вказаній справі зупинено до затвердження реєстру вимог кредиторів у справі № 914/2441/15 та набрання цією ухвалою законної сили /Т.4, а.с.191-192/.

Так, ДП «Львіввугілля» звернулось із заявою про визнання майнових вимог та кредитором вимоги до боржника ПАТ «ЛВК», що відповідно до ухвали від 18.09.2015 року Господарським судом Львівської області прийнято до розгляду.

Операції з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг) для цілей оподаткування вважаються їх продажем (підп. 14.1.202 та 14.1.203 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу). Це означає, що платник податку, який безоплатно передає товари (роботи, послуги), зобов’язаний у звітному періоді такої передачі визнати дохід. Дохід визнається у розмірі, визначеному на рівні не нижче звичайної ціни, за датою передачі права власності на передані матеріальні цінності.

Тобто якщо платник податку на прибуток безоплатно надає товари (роботи, послуги) незалежно від статусу отримувача, дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) визначається за звичайною ціною. При цьому платник має право включити до витрат собівартість таких товарів (робіт, послуг).

Безоплатна передача товарів передбачає, що договірна вартість дорівнює нулю, тому й податкові зобов’язання з ПДВ за цією операцією дорівнюють також нулю.

Відповідно до підпункту 14.1.13 статті 14 ПК України безоплатна передача товарів, робіт, послуг, необоротних активів – це їх передача без висунення вимоги щодо компенсації їх вартості або їх повернення.

Згідно з пунктом 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів, робіт, послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій – не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Безоплатна передача товарів передбачає, що договірна вартість дорівнює нулю, тому й податкові зобов’язання з ПДВ за цією операцією дорівнюють також нулю (якщо це неконтрольована операція).

Безоплатна передача товарів, робіт, послуг не відноситься до господарської діяльності, оскільки вона не спрямована на отримання доходу.

Водночас, на переконання суду, твердження контролюючого органу про безоплатну передачу вугілля у вказаній кількості ПАТ «ЛВК» та, як наслідок, про заниження податкових зобов’язань не відповідають фактичним обставинам справ, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі № 914/2441/15 ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.02.2016 року у справі № 914/2441/15 (про визнання кредиторських вимог ДП «Львіввугілля») залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Новіком» - без задоволення /Т.12, а.с.187-192/.

Вказаним рішенням встановлено наступне:

«…Щодо грошових вимог в сумі 16643940,89грн., то такі підлягають частковому визнанню, виходячи з наступного.

Відповідно до умов договорів на переробку рядового вугілля боржник зобов'язаний провести переробку рядового вугілля та відвантажити замовнику концентрат, вироблений з цього рядового вугілля протягом трьох днів з моменту надходження давальницької сировини до збагачувальної фабрики.

Згідно норм Цивільного кодексу України зобов'язання за договором мають виконуватися належним чином і у встановлений термін. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, так само як і одностороння зміна умов договору, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт передачі вугілля підтверджується відповідними актами приймання-передачі. Зокрема, згідно акту станом на 31.04.2015 р. залишок рядового вугілля на складах підприємства боржника становив 20628,00 тонн.

Проте, 21.05.2015 р. інвентаризаційною комісією боржника в присутності представника ДП "Львіввугілля" - головного маркшейдера ОСОБА_4 виявлено нестачу рядового вугілля в кількості 20628,00 тонн, про що свідчить належним чином оформлений та затверджений керівником ПАТ "Львівська вугільна компанія" Протокол за №1. Згідно акту оцінки збитків, які завдано суб'єкту господарювання, від 04.06.2015р. та рецензії від 04.06.2015р. на акт оцінки збитків вартість нестачі рядового вугілля в кількості 20628,00 тонн складає 11868918,79 грн. без ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, дані вимоги є грошовим зобов'язанням в розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому підлягають визнанню.

При цьому судом першої інстанції правомірно відхилені доводи боржника, наведені у запереченнях, щодо спливу позовної давності по зазначених вимогах, оскільки факт нестачі вугілля встановлено лише 21.05.2015р. …» /Т.12, а.с.193-199/.

«…Із поданих ДП "Львіввугілля" документів вбачається, що штрафні санкції, інфляційні нарахування та три проценти річних в загальній сумі 4775022,10 грн. нараховані за період із 01.02.2010 року по 01.05.2015 року за несвоєчасне відвантаження вугільної продукції. Аналіз норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, свідчить, що у боржника обов'язок сплати штрафних санкцій та платежів згідно ст. 625 Цивільного кодексу виникає у випадку невиконання грошового зобов'язання, якого у боржника - ПАТ "Львівська вугільна компанія" в період із 01.02.2010 року по 01.05.2015 року у зв'язку з нестачею рядового вугілля не існувало, оскільки факт нестачі рядового вугілля встановлено лише 21.05.2015 року.

За таких обставин справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що грошові вимоги ДП "Львіввугілля" в сумі 64064871,18 грн. є належно обґрунтованими та підлягають визнанню. …».

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже вартість вугілля у кількості 20628,0 тон не є такою, що безоплатно надана ПАТ «ЛВК», оскільки щодо такої здійснюється стягнення коштів у судовому порядку; а строк давності щодо такої не минув, що встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили.

З врахуванням викладеного, на переконання суду, позивач не мав обов’язку включати вартість вказаного вугілля до доходу як безоплатно наданого, та відповідно не допустив порушення в частині заниження податкового зобов’язання від безоплатно наданого вугілля у кількості 20,6 тис. тон за січень 2013 року в сумі 13039800,00 грн., а тому донарахування податкового зобов’язання в сумі 2477562,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 1238781,00 грн. з податку на прибуток є також протиправним, як і з податку на додану вартість в сумі основного зобов’язання 2607960, 00 грн та штрафної санкції – 1303980,00 грн.

Щодо сформованого доходу від операцій з безоплатного надання вугілля фізичним особам перевіркою встановлено, що ВП ДП «Львіввугілля» відповідно до ст. 43 Гірничого Закону України безоплатно надавалось вугілля фізичним особам на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, однак, підрозділам, не зважаючи на формування податкових зобов’язань з ПДВ, не сформовано дохід від операцій з безоплатного надання вугілля, однак сформовано витрати. Зазначено, що дохід від операцій з безоплатного надання вугілля за період з 01.10.2011 року по 30.09.2014 року складає 21931972,20 грн., що слід визнавати не сформованим доходом від операцій з безоплатного надання вугілля.

Представник позивача пояснив, що відпуск вугілля працівникам та пенсіонерам підприємства позивача здійснюється відповідно до приписів ст. 43 Гірничого Закону України з паливного складу ВП «Управління «Західвуглепостач», відповідно до виданих талонів ВП. Вугілля на паливний склад відвантажується шахтами ДП «Львіввугілля», що відображено у відомостях № 16 і одночасно включається до доходу в декларацію по податку на прибуток по ДП «Львіввугілля». Формування доходів з реалізації вугільної продукції проводиться по ДП «Львіввугілля» відповідно до відомості № 16 про відвантадене вугілля споживачам та відображається в декларації по податку на прибуток в рядку 2 апарату управління.

Щодо вказаного, судом встановлено наступне.

Правові та організаційні засади проведення гірничих робіт, забезпечення протиаварійного захисту гірничих підприємств, установ та організацій визначаються Гірничим законом України від 06.10.1999 року № 1127-XIV.

Відповідно до ст. 43 Гірничого Закону України підприємства з видобутку вугілля та вугледобувні підприємства безоплатно надають працівникам та іншим категоріям громадян вугілля для побутових потреб.

Як підтвердження включення до доходу вугілля, яке в подальшому відвантажується з паливного складу працівникам та пенсіонерам по першій події надано до матеріалів справи відомість № 16 за 2013-2014 роки та відповідні декларації, де відображено включення до складу доходів вугілля, яке відвантажилось ВП «Управління «Західвуглепостач» /Т.4, а.с.198-252, Т.5, а.с.1-25/.

Так, згідно з відомостями № 16 за 2013 рік загальна сума реалізації вугілля – 416859504,19 грн., в т.ч. відвантажене вугілля ВП «Західвуглепостач» - 6730799,31 грн.; згідно з податковою декларацією з податку на прибуток за 2013 ріку р. 2 «Дохід від операційної діяльності» відображено суму 416864323, 00 грн.; за 9 місяців 2014 року по відомості № 16 загальна сума реалізації доходу, в т.ч. відвантаженого ВП «Управління «Західвуглепостач» - 17242247,31 грн.; у податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік у р. 2 сума – 364814470,00 грн.

Відповідно до п. 138.10 ст. 138 ПК України (в ред.. станом на момент виникнення спірних правовідносин) до складу інших витрат включаються, зокрема, інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, вартість вугілля та вугільних або торф’яних брикетів, безоплатно наданих в обсягах та за переліком професій, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, в тому числі компенсації вартості такого вугілля та вугільних або торф’яних брикетів: працівникам з видобутку (переробки) вугілля та вуглебудівних підприємств; пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше ніж 7 років 6 місяців - для жінок; на роботах, пов'язаних із підземними умовами, - не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше ніж 12 років 6 місяців - для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках - не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше ніж 15 років - для жінок; інвалідам і ветеранам війни та праці, особам, нагородженим знаками "Шахтарська слава" або "Шахтарська доблесть" I, II, III ступенів, особам, інвалідність яких настала внаслідок загального захворювання, у разі якщо вони користувалися цим правом до настання інвалідності.

Факт віднесення ДП «Львіввугілля» до вугледобувних підприємств відповідачем не оскаржується.

Продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари (підп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з абз. «а» підп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги - товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.

Таким чином, операції з продажу товарів, в тому числі з безоплатної їх передачі повинні мати цивільно-правовий характер з тим, щоб доходи, отримані від їх здійснення, включались до сукупного доходу відповідного періоду. Основними ознаками цивільно-правових відносин є юридична рівність, вільне волевиявлення та майнова самостійність їх учасників (ст. 1 Цивільного кодексу України).

На переконання суду, безоплатне надання своїм працівникам і пенсіонерам вугілля на побутові потреби є лише соціальною гарантією відповідних осіб. ДП «Львіввугілля» у даному випадку позбавлене можливості визначити умови надання такого вугілля і доходу від його відчуження не одержує.

З врахуванням викладеного, жодною законодавчою нормою не передбачено обов’язку ДП «Львіввугілля» та ВП «Управління «Західвуглепостач» повторного включення безоплатно наданого вугілля відповідно до ст. 43 Гірничого Закону України до складу доходів і ВП і підприємства, оскільки єдиним власником відповідного вугілля на всіх відокремлених підрозділах є лише ДП «Львіввугілля», яке вже один раз включило в дохід вартість вугілля, що відображено у деклараціях з податку на прибуток.

Оскільки передача вугілля вказаним категоріям працівників ДП «Львіввугілля» у відповідності до ст. 43 Гірничого Закону України є безоплатною, контролюючим органом не наведено законодавчої норми щодо обов’язку ВП та підприємства включення вартості безоплатно переданого вугілля до складу доходів двічі, суд вважає, що покликання на те, що підрозділами не сформовано дохід від операцій з безоплатного надання вугілля таким, що не відповідає обставинам справи, нарахування суми основного зобовязанння 2651088,00 грн. та штрафних санкцій 1325544,00 грн. – протиправним.

Одним з порушень податкового законодавства ДП «Львіввугілля» контролюючим органом зафіксовано допущення заниження податкових зобов’язань безпосередньо ДП «Львіввугілля» на суму 1671987,00 грн., а також відокремленими підрозділами «Західвуглепостач» на суму 4927140,00 грн. та «Вуглезбут» на суму 15374313,00 грн., всього на загальну суму 21973440,00 грн. у зв’язку з реалізацією вугільної продукції із застосуванням знижок в залежності якісних характеристик, а також нездійснення перерахунку частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях, виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, що призвело до завищення податкового кредиту в розмірі 27923065,00 грн.

Згідно з приписами податкового законодавства база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг, не може бути нижчою їх виробничої собівартості визначеної відповідно до П(С)БО 16.

Так, ВП «Вуглезбут», ВП «Управління «Західвуглепостач» ДП «Львіввугілля» здійснювало реалізацію вугілля та вугільної продукції іншим споживачам із застосуванням знижок, передбачених Додатками № 2 до наказів від 11.05.2011 року № 56, від 30.09.2011 року № 98, від 04.05.2012 року № 39 «Про затвердження договірних цін на рядове вугілля та продукти збагачення вугілля». При цьому, для розрахунку знижок використовувались посвідчення про якість вугілля, видані хімічною лабораторією ДП «Львіввугілля», а не незалежною організацією. Зокрема, з 2012 року договірні ціни на рядове вугілля затверджуються на засіданнях Ради Оптового ринку вугільної продукції України. Щодо ціноутворення на вугільну продукцію, яка відвантажується на електростанції України і з метою стабілізації цінової політики на внутрішньому ринку України, на підставі листа ДП «Вугілля України» № 0893/03 від 27.04.2012 року та виписки з протоколу № 8 від 27.04.2012 року засідання Ради Оптового ринку України ДП «Львіввугілля» наказом № 75 від 28.04.2012 року затверджено договірну ціну за 1 тонну (без ПДВ) в сумі 633,00 грн. За результатами перевірки документації, встановлено, що реалізацію вугільної продукції в період з 01.10.2011 року до 30.09.2013 року ВП «Управління «Західвуглепостач», ВП «Вуглезбут» здійснено без нарахування податкового зобов’язання з ПДВ на суму знижки зазначену в податкових накладних. Крім цього, у виданих податкових накладних на реалізацію вугілля сума знижки не зазначається, ціна вугілля визначена розрахунковим способом. З врахуванням викладеного, вказані відокремлені підрозділи при реалізації вугілля надають знижки до встановленої ціни вугілля, при цьому одержуючи з бюджету дотацію на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної продукції. Придбане зі знижками вугілля в подальшому реалізовується за цінами вищими ціни придбання, що мало наслідком заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 26900580,00 грн.

Крім цього, відповідно до проведеного аналізу в ході проведення перевірки відпускних цін на вугілля, встановлено, що ДП «Львіввугілля» в зазначений період здійснює реалізацію даного товару ДП «Вугілля України» в липні 2013 року по ціні 649,54 грн./тону, в серпні 2013 року по середній ціні 658,97 грн. Контролюючий орган зазначив, що договір поставки вугілля укладений між ДП «Львіввугілля» та ДП «Вугілля України» є звичайним договором купівлі-продажу, а не договором, який укладений на біржі та не мало права здійснювати реалізацію вугілля за заниженими цінами. Оскільки ДП «Львіввугілля» не зареєстроване на біржі, не подавало заявки на участі на біржових торгах та не приймало у таких участі, позивачем неправомірно здійснено реалізацію вугілля за заниженими цінами, позаяк позивачем затверджено ціни на рядове вугілля та продукти збагачення в сумі 710,00 грн./тону (без ПДВ), згідно з наказом № 244 від 20.09.2011 року.

Зокрема, позивачем здійснено реалізацію вугільної продукції без врахування регульованих цін, встановлених Радою Оптового ринку вугільної продукції України, що призвело до заниження податкових зобов’язань з ПДВ в сумі 1671987,00 грн.

Також в ході проведення перевірки, встановлено, що позивач отримує дотації з бюджету на покриття різниці між фактичною собівартістю видобування вугілля і ціною реалізації такого вугілля, за бюджетною програмою «Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покритття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції».

На переконання контролюючого органу сума собівартості добутого вугілля, що погашатиметься бюджетом як компенсація різниці між фактичними витратами та тарифами (бюджетна дотація), для підприємства є операцією звільненою від оподаткування ПДВ та на такі не нараховуються податкові зобов’язання з ПДВ. Позивачем за перевіряємий період одержавно з бюджету за вказаною програмою 1426241572,49 грн. В той же час, замість пропорційного перерахування частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами між оподаткованими та неоподаткованими операціями, ДП «Львівугілля» до складу податкового кредиту відносилась сума ПДВ 100%.

Вказані висновки контролюючого органу є необгрунтованими, оскільки на переконання суду, вказані операції позивача не відносяться до таких, що звільняються від оподаткування.

Згідно з приписами підп. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 ПК України звільняються від оподаткування операції постачання товарів/послуг, зокрема, у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету.

Проаналізувавши вказану норму податкового законодавства, з позиції суду у даному випадку такі операції повинні відповідати критеріям щодо регулювання ціни на вугільну продукцію державою, тобто держава має встановлювати конкретний тариф, за яким повинна здійснюватись реалізація відповідного вугілля, а також підприємству повинно бути надано виробничу дотацію з бюджету.

Щодо даного випадку судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 191 Господарського кодексу України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення".

Законом України «Про ціни і ціноутворення» № 5007-VI від 21.06.2012 року (чинний) регулюються основні засади цінової політики і відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 вказаного Закону реалізація державної цінової політики, проведення економічного аналізу рівня та динаміки цін, розроблення та внесення пропозицій щодо формування та реалізації державної цінової політики здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну цінову політику.

Згідно зі ст. 11 цього ж Закону вільні ціни встановлюються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб’єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення»).

Приписами ч. 1 ст. 13 згаданого Закону передбачено, що державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом: 1) установлення обов’язкових для застосування суб’єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів); 2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.

Представник позивача пояснив, що реалізація вугільної продукції здійснюється двома напрямками для електростанцій через оператора ринку ДП «Вугілля України» (91% товарної продукції), а також самостійно за договірними цінами з врахуванням показників якості (9% товарної продукції). Повноваження ДП «Вугілля України» одержало від Оптового ринку енергетичного ринку, що створений 2006 року на підставі Договору між власниками.

Так, відповідно до п. 1.1 цього Договору, учасники ОРАПУ – це будь-яка сторона договору або будь-який інший суб’єкт підприємницької діяльності, який в установленому цим Договором порядку підпише угоду про приєднання до цього Договору та який укладе договір постачання вугільної продукції на засадах цього договору.

Учасники ОРВПУ зобов’язуються спільно діяти для досягнення господарських цілей відповідно до статутних завдань та економічних інтересів кожного із учасників ОРВП, які беруть участь у цьому договорі.

Вказаним договором задекларовано, що такий є чинним для тих суб’єктів підприємницької діяльності, які підписали його чи Угоду про приєднання без застережень (п. 13.1 Договору).

Згідно з Правилами Оптового ринкувугільної продукції України, такий створюється із визначенням механізмів формування ціни вугільної продукції, що приймається у постачальника вугілля на ОРВПУ та оптової ціни ОРВПУ, а також механізму гарантованої оплати вугілля. Функціонування ОРВПУ не виключає можливості постачання вугілля за прямими договорами заздалегідь обумовленими квотами та напрямками.

Відповідно до п. 2.4 Правил на підставі узагальненого балансу попиту та пропозиції, оператор Ринку проводить щомісячне публічне розміщення запропонованих обсягів. Такі є основою для укладення договорів на постачання вугільної продукції.

Ціна закупівлі вугільної продукції узгоджується з Міністерством. Оператором здійснюється формування цін на двох етапах постачання вугільної продукції: перший – регламентує взаємовідносини між вугільними підприємствами та Оператором; другий – між оператором та споживачами вугільної продукції (п. 4.1 Правил).

Крім цього, Оператором здійснюється розрахунок єдиної оптової ціни для споживачі вугільної продукції у розрізі марок і сортів та кількісних і якісних характеристик вугільної продукції (п. 4.2 Правил).

Фактична оптова ціна вугільної продукції формується з врахуванням фактичних витрат на виробництво, постачання вугільної продукції та забезпечення діяльності ОРВПУ.

З огляду на викладене, ціни на вугільну продукцію є вільними та не регулюються державною.

Згідно з підп. 14.1.16 п. 14.1 ст. 14 ПК України виробнича дотація з бюджету - фінансова допомога з боку держави, що надається суб'єкту господарювання на безповоротній основі з метою зміцнення його фінансово-економічного становища та/або для забезпечення виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг.

«Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості оптової товарної вугільної продукції», код бюджетної класифікації 1101100 «Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції» не є компенсацією покриття різниці між фактичними витратами та ціною.

На момент виникнення спірних правовідносин діяв Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткового покриття витрат вугледобувних підприємств, що включаються до собівартості готової продукції, затверджений постановою кабінету Міністрів України № 153 від 23.02.2011 року.

Вказаний Порядок визначав механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою "Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції" (далі - бюджетні кошти).

Згідно з п. 3 вказаного Порядку бюджетні кошти використовуються для фінансового оздоровлення вугледобувних підприємств шляхом часткового покриття витрат, що включаються до собівартості готової товарної вугільної продукції (далі - продукція), з метою задоволення потреби галузей економіки у відповідному обсязі високоякісної продукції і спрямовуються на: оплату праці та внесення обов'язкових платежів, пов'язаних з виплатою заробітної плати; оплату спожитої електроенергії.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості затверджує обсяг бюджетних коштів у розрізі вугледобувних підприємств з урахуванням того, що він не може перевищувати стовідсоткового покриття прогнозованих збитків вугледобувного підприємства.

Представник позивача ствердив, що у бухгалтерському обліку кошти держпідтримки обліковуються як інші операційні доходи ф.2 Звіту про фінансові результати, стр.2120.

Відвантаження вугільної продукції проводиться на підставі Договорів на поставку вугілля. Умовами даних договорів визначено вартість 1 тонни вугілля з врахуванням базової золи та базової вологи. У випадку коли фактична зольність масова доля вологи не відповідають вказаним нормам до вказаних цін застосовуються скидки (надбавки) в наступних розмірах: за кожен процент перевищення чи зниження зольності – 5%; за кожен процент перевищення чи зниження масової долі вологи – 1,3%. Для ціни вказаної в даному пункті, застосовується транзитна націнка в розмірі 2% від вартості вугілля, що реалізовується. Посвідчення про якість вугілля відвантаженого споживачам видаються сертифікованою організацією, а саме Вуглехімічною лабораторією ВП «Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів ДП «Львіввугілля» та оформляються відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно п. 6.3 Правил приймання «Технічних умов ДСТУ 4083-2002 Національний стандарт України» у договорі про постачання узгоджують порядок приймання в місці відвантаження, а саме приймання здійснюється відділом технічного контролю підприємства-постачальника в присутності представника споживача або представника ЦВС чи іншої компетентної організації, що визнана водночас споживачем та постачальником вугілля.

За результатами лабораторних випробовувань об’єднаної товарної проби оформлюють посвідчення про якість вугілля в партії, яке надсилається споживачу не пізніше 24 год. з моменту закінчення відбору від партії. Крім цього, згідно з Інструкцією з обліку об’ємів видобутку рядового вугілля на шахтах, розрізах і збагачувальних фабриках, затверджена Наказом Міністерства вугільної промисловості № 466 від 17.09.1996 року посвідчення якості складається постачальником на кожну партію яка відвантажується.

З врахуванням викладеного, вказана державна підтримка на часткове покриття витрат не є дотацією, а відтак на неї нараховуються податкові зобов’язання з ПДВ.

Платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку (п. 199.4 ст. 199 ПК України).

Однак, на переконання суду, оскільки вказана сума державної підтримки не є дотацією, тобто є оподатковуваною операцією, тобто позивачем не допущено порушення розрахунку податкового кредиту між оподатковуваними операціями та операціями звільненими від оподаткування.

Таким чином неправомірним є нарахування позивачу основного зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 15758342,00 грн. та штрафних санкцій – 7879171,00 грн.

Щодо відчуження майна, що перебуває у податковій заставі контролюючим органом стверджено про те, що без годи СДПІ підприємством позивача у квітні 2013 року відвантажено вугілля марки ГЖСШ у кількості 34912,66 тон. За квітень 2013 року підприємством спрямовано 31630 тис.грн. від реалізації описаного в податкову заставу вугілля марки ГЖСШ на оплату матеріалів, палива, електроенергії та послуг в порушення вимоги ст. 92 ПК України. Аналогічні події мали місце у вересні 2013 року. Також при проведенні перевірки стану збереження майна, що перебуває в податковій заставі ВП «Шахта «Лісова» встановлено незбереження заставного майна на суму 1116377,3 грн. в порушення вимоги ст. 92 ПК України. Жодних пояснень підприємство позивача не надавало. Вказане мало наслідком застосування до позивача відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України штрафних санкцій в сумі 50 % або: 21250690,50 грн. з податку на додану вартість; 16192332,00 грн. з податку на прибуток.

Відповідно до п. 92.1 ст. 92 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року (далі - ПК України) платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.

Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою контролюючого органу, а також у разі, якщо контролюючий орган впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

У разі якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди контролюючого органу за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.

Згідно з п. 92.3 ст 93 ПК України у разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу платник податків несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПК України відчуження платником податків майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі вартості відчуженого майна.

Згідно з підп. 14.1.31 п. 14.1 ст. 14 ПК України відчуження майна - будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платнику податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.

ДП «Львіввугілля» здійснює відвантаження вугілля ДП «Львіввугілля» на підставі договору поставки вугілля № 16-13/1-ЕН, відповідно до якого постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними у договорі. Покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених договором. Загальна кількість та вартість вугілля, що підлягає поставці за цим договором зазначається у додатках до договору. Постачальник гарантує, що вугілля, яке постачається за договором знаходиться у його власності.

До матеріалів справи на підтвердження факту взаємних розрахунків між позивачем та його контрагентом за договором до матеріалів справи долучені акти звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2013 року, заборгованість на користь ДП «Вугілля України» становить 25949744,29, що свідчить про те, що ДП «Вугілля України» здійснило передоплату ДП «Львівугілля» за вугілля. Позивач у квітні 2013 року передав ДП «Вугілля України» вугільну продукцію у кількості 20855,00 тонн на загальну суму 16036092,20 грн, згідно з актом № 8 приймання-передачі вугільної продукції від 30.04.2013 року. Отже кошти за вугілля ДП «Львіввугілля» отримало у березні 2013 року.

В березні 2013 року ДП «Львіввугілля використало кошти одержані як переоплату за вугілля, яке поставлене у квітні 2013 року на виплату заробітної плти в сумі 12796 тис. грн., сплату до бюджету платежів до бюджету на суму 1232 тис. грн., сплату єдиного соціального внеску на суму 22585 тис. грн., оплату послуг збагаення на суму 7100тис. грн., та оплату електроенергії на відповідності до ч. 3 ст. 92 ПК України на суму 25243 тис.грн.

В квітні 2013 року ДП «Львіввугілля» використало усі кошти відповідно до ч. 3 ст. 92 ПК України, а саме отримало від ДП «Вугілля України» 23824 тис. грн. на виплату обов’язкових платежів. Таким чином, висновки контролюючого органу про те, що ДП «Львіввугілля» використало кошти отримані від реалізації майна яке перебуває в податковій заставі є безпідставним та не відповідають дійсності.

Відповідно до акту звіряння розрахунків станом на 01.09.2013 року складеного між ДП «Львіввугілля» та ДП «Вугілля України» заборгованість на користь ДП «Вугілля України» - 10762960,43 грн., що свідчить про те, що ДП «Вугілля України» здійснило переоплату ДП «Львіввугілля» за вугілля. Позивачем передано ДП «Вугілля Україи» у вересні 2013 року вугільну продукцію у кількості 19217,00 тонн на суму 14905111,82 грн. згідно з актом № 20 приймання-передачі вугільної продукції; та 14914,50 тонн на суму 11976571, 36 грн. згідно з актом № 21; у кількості 16628,00 тон на суму 956471,16 грн. згідно з актом № 22 всього 38292,35 тон загальною вартістю 36038154,34 грн.

Отже частково кошти в сумі 10762960,43 грн. за дане вугілля ДП «Львівугілля» отримало в серпні 2013 року. Залишок несплачених коштів за вугілля, яке було передане в вересні 2013 року становив 25275193,91 грн.

Не зважаючи на це ДП «Львіввугілля» в квітні 2013 року використало усі кошти відповідно до ч. 3 ст. 92 ПК України, а саме: отримано від «ДП «Вугілля України» 25749 тис грн. на виплату обов’язкових платежів.

Крім цього, технологічні особливості ДП «Львіввугілля» процесу збагачення не дають можливості вести щоденний облік виходу концентрату, а запропоновані для опису обсяги перевищують фактичну його наявність на момент складання акту. При цьому обміри наявного на збагачувальному підприємстві енергетичного вугілля ГЖСШ-013 ДП «Львіввугілля не проводились,

Таким чином, усі кошти отримані від реалізації описаного в податкову заставу вугілля були спрямовані на цілі, передбачені ч. 3 ст. 92 ПК України, а також на оплату послуг зі збагачення вугілля, яку фактично узгоджено з СДПІ під час опису вугілля в податкову заставу, оскільки без цього відсутній би був предмет податкової застави.

Суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів факт використання коштів, одержаних від реалізації описаного у податкову заставу майна на цілі передбачені п. 92.3 ст. 92 ПК України.

Натомість відповідач не довів суду обґрунтованості висновку, викладеного в акті перевірки ДП “Львіввугілля” щодо вчинення позивачем порушень п. 92.3 ст. 92 ПК України, а тому податкове повідомлення-рішення № 00005725/28-06-23/38 від 20.07.2015 року є протиправним та слід скасувати.

Щодо включення витрат відокремленими підрозділами ДП «Львіввугілля» послуг по придбанню товарно-матеріальних цінностей ВП «Управління «Західвуглепостач» (ВП «УЗВП»).

Організація бухгалтерського обліку в ДП «Львіввугілля» проводиться згідно з наказом від 05.04.2011 року № 77 «Порядок ведення бухгалтерського обліку по ДП «Львіввугілля» /Т.12, а.с.223-240/.

На виконання до п. 1.10 Особливості складання фінансової звітності відокремлених підрозділів, внутрішньогосподарські відносини між відокремленими підрозділами обліковується відповідно до «Положення про відображення обліку внутрішньогосподарських відносин між відокремленими підрозділами ДП «Львіввугілля» /Т.12, а.с.217-222/.

В даному положенні вказано, що ВП можуть виконувати роботи, надавати послуги, передавати майно одне одному, ці всі господарські операції відображаються на балансі ДП і зводяться до так званого «внутрішнього обліку».

Розпорядчими документами є затверджені плани виконання робіт відповідно до яких складаються кошториси. Внутрішньогосподарські операції супроводжуються складанням типових первинних документів актів виконаних робіт, актів приймання-передачі, актів на внутрішнє переміщення, накладних на відпуск ТМЦ, тощо.

Передача витрат по виконаних роботах здійснюється за їх фактичною собівартістю і супроводжуються обов’язковим складанням «авізо». Авізо виписується стороною, яка виконує роботи.

Внутрішньогосподарські операції між структурними підрозділами не впливають на результати податкового обліку в цілому по ДП, так як вартість виконаних робіт (наданих послуг) структурними одиницями одне одному включаються до складу їх валових доходів та валових витрат.

Відповідно 2.1 до Положення про відокремлений підрозділ «Управління «Західвуглепостач» Державного підприємства «Львіввугілля» видом діяльності підрозділу є матеріально-технічне забезпечення відокремлених підрозділів Підприємства.

Для забезпечення діяльності ВП щорічно складаються річні плани роботи підприємства. Розробляються плани доходів і витрат ВП «УЗВП». Відповідно до розрахунку валових доходів доходи складаються від націнок та наданих послуг.

Щоквартально складаються кошториси доходів та витрат, відповідно до яких основне джерело отримання доходів це послуги надані Відокремленим підрозділам ДП «Львіввугілля» які складають за 2012 рік - 6937 тис.грн. 97,4% від доходу 7122 тис.грн .за 2013 рік - 9042 тис.грн. 97,8% від доходу 9242 тис.грн. Протягом 2011 та 9 місяців 2012 року доходи ВП «ЗВП" складались з націнки на товарно-матеріальні цінності, починаючи з IV кварталу 2012 року прийнято рішення, щодо відшкодування відокремленими підрозділами витрат на придбання ТМЦ проводити пропорційно до вартісної величини отриманих ТМЦ від ВП «ЗВП», відповідно до кошторису доходів та видатків.

Так кошторисом доходів і витрат на 1 квартал 2014 року передбачено доходи в сумі 2 123,0 тис.грн. в тому числі по ВП ДП «Львіввугілля»в сумі 2061 тис.грн., що складає 97 %. Доходи формуються відповідно до витрат на утримання (заробітна плата, матеріальні витрати тощо) ВП «Управління «Західвуглепостач» /Т.12, а.с.206-216/.

Щомісячно, відповідно до витрат на утримання ВП «УЗВП» проводиться розподіл витрат адміністративних і на збут по відокремлених підрозділах ДП «Львіввугілля» відносно вартості отриманих ними ТМЦ.

Загальна сума витрат по ВП «УЗВП» за 1 квартал 2014 року склала 1 858 475,64 грн., що відповідає доходам в розшифровці до податкової декларації з податку на прибуток ВП «УЗВП» за 1 квартал 2014 року.

При складанні декларації з податку на прибуток ВП «Управління «Західвуглепостач» доходи отримані від Відокремлених Підрозділів ДП «Львіввугілля» включаються до доходу, що враховується при визначенні об’єкту оподаткування.

До матеріалів справи долучено копії Податкової декларації з податку на прибуток ВП «УЗВП» за період 2011 рік, за 1 квартал, півріччя, 9 місяців 2012 року, за 1 квартал, 1 півріччя, 9 місяців 2013 року, 1 квартал, 1 півріччя, 9 місяців 2014 року ст.01 Доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування (рядок 02+рядок 03) в розрізі Відокремлених підрозділів ДП «Львіввугілля» з якої видно, що всі витрати по придбанню ТМЦ понесені Відокремленими Підрозділами та включені до витрат по вказаних ВП, одночасно включені до доходів по ВП «Управління «Західвуглепостач» /Т.12, а.с.8-160/.

Тобто на результат податкового обліку в цілому по ДП внутрішньогосподарські операції не впливають, нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 1325710,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 662855,00 грн. є неправомірним.

Щодо завищення витрат на підставі розрахунків отриманих від пенсійних фондів по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

ВП ДП «Львіввугілля» за період з 01.01.2014 року по 30.09.2014 року до витрат, що є об’єктом оподаткування включено пільгові пенсії в сумі 164810340,30 грн., які підлягають відшкодуванню ПФУ в сумі фактични витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до п.п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до п. 138.10.4 ст. 138 ПК України до інших операційних витрат, що включають, зокрема, інші витрати операційної діяльності пов’язані з господарською діяльністю, відносяться у тому числі , але не виключно: суми нарахованих податків і зборів, установлених ПК України (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, визначених Податким кодексом України), єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. «б» - «з» вищезазначеного закону, різниці між сумою пенсій, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, на яку має право особа й обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, які згідно із законодавством, фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов’язковому порядку, а також інших обов’язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків і зборів, передбачених пп. 139.1.6 і 139.1.10 ст. 139 ПК України, та пені, штрафів, неустойки, передбачених пп. 139.1.11 ст. 139 ПК України.

Абзац третій пп. «в» пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 в редакції Закону України № 3609-VI від 07.07.2011 року, зміненого Законом № 4014-VI від 04.11.2011 року застосовується з першого числа звітного (податкового) періоду.

Моментом включення включення платником податку на прибуток до складу витрат сум відшкодування Пенсійному фонду його фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії є загальний порядок визначений п. 6 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства України від 31.12.1999 року № 318. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань. Оскільки фактично у підприємства завжди існує заборгованість перед Пенсійним фондом щодо відшкодування вказаних витрат, то на переконання позивача, моментом включення до складу витрат як у податковому, так і в бухгалтерському обліку є визнання зобов’язань за цим платежем до Пенсійного фонду, а саме відповідно до абз. 2 п. 7 П(С)БО 16, яким встановлено, що витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені тобто визнані витрати. Таким чином, як зазначив представник позивача, сума, яка підлягає відшкодуванню Пенсійному фонду України у зв’язку з його фактичними витратами на виплату і доставку пільгових пенсій, включається до складу витрат платника податку в момент визнання в бухгалтерському обліку зобов’язань перед Пенсійним фондом України.

Суд зважає на покликання представника позивача на те, що саме на таких підставах ґрунтуються дослідження експертів з питань документального та нормативного підтвердження розміру витрат на виплату та доставку пільгових пенсій при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток, які ставляться на їх вирішення судово-слідчими органами при призначенні судово-економічних експертиз, однак зазначає наступне.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, що враховується для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Статтею 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» зі змінами та доповненнями встановлено категорії працівників, які мають право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

При цьому до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності цим законом.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлено розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція).

Згідно з п. 6.4 Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

У відповідності до п. 6.7 зазначеної вище Інструкції, підприємства щомісячно до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомлені місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. В разі зміни розміру пенсії або настання обставин, що впливають на суму відшкодування, органи Пенсійного Фонду повідомляють про це підприємства у місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Тобто розрахунки надіслані позивачу є лише підставою для відшкодування вказаних витрат фондів, однак підтвердженням понесення таких підприємством, як справедливо зазначив представник відповідача – належний платіжний документ, чи документ, який підтверджує перерахування відповідних коштів.

Ні в ході перевірки, ні у судових засіданнях відповідних документів суду не представлено.

Представник Сокальського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області також надав пояснення, що підприємством позивача не сплачено коштів в погашення витрат понесених фондом на виплату пенсій призначених на пільгових умовах працівникам підприємства позивача.

Також зазначено, що по частині періодів існують судові рішення про стягнення, які перебувають на виконанні, однак, жодне з них не є виконаним та жодна з сум заборгованості позивача не погашена ні добровільно, ні у примусовому порядку.

З врахуванням викладеного, суд не може констатувати правомірність віднесення сум виставлених до відшкодування Пенсійним фондом до складу витрат операційної діяльності ДП «Львіввугілля», оскільки відповідні витрати фактично позивачем не здійснено. Доказів зворотного до матеріалів справи не надано.

Оскільки позивачем завищено витрати підприємства за рахунок включення до їх складу сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що судом визнано неправомірним, фіскальним органом обґрунтовано нараховано суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 52419548,00 грн., у задоволенні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000584101/340 в частині основного зобов’язання на суму 48737327,00 грн. слід відмовити.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову за виключенням завищення витрат, що включаються при визначення об’єкта оподаткування по податку на прибуток в частині включення до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) суми коштів лише на підставі одержаних від Пенсійного фонду розрахунків на відшкодування пільгових пенсій призначених на пільгових умовах працівникам ДП «Львівугілля».

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково на загальну суму 88417394,30 грн., відмовлено у задоволенні позовних вимог на загальну суму 76298418,00 грн. та з врахуванням того, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2016 року відстрочено сплату судового збору, з позивача слід стягнути судовий збір в сумі 1144476,27 грн. (1,5 % від ціни позову), а з відповідача слід стягнути судовий збір в сумі 1326260,91 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94,138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС №0000584101/342 від 20.07.2015 року в частині нарахування основного зобов’язання в сумі 11114032,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 5557015,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС №0000584101/343 від 20.07.2015 року в частині нарахування основного зобов’язання в сумі 42494075,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 21247038,00 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС №00005725/28-06-23/38 від 20.07.2015 року.

5. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

6. Стягнути до Державного бюджету України з Державного підприємства “Львіввугілля” (ЄДРПОУ 32323256) судовий збір в сумі 1144476,27 грн.

7. Присудити на користь Державного підприємства “Львіввугілля” (ЄДРПОУ 32323256) за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС (ЄДРПОУ 39854629) судовий збір в сумі 1326260,91 грн.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 06.03.2017 року.

Суддя Кравців О.Р.