Номер провадження 2/184/43/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2017

. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого – судді Томаш В.І., при секретарі – Михайловій Т.В., за участю позивача – ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 громади м. Покров в особі виконкому Покровської міської ради «про визнання права власності на нерухоме майно»,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги, висловлені в своєму позові, підтримала та просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок № 3 з надвірними спорудами по вул. Північна (колишня вул. Жовтнева) в м. Покров (м. Орджонікідзе) Дніпропетровської області загальною площею 61,6 кв. м. та житловою площею 35,5 кв. м. за набувальною давністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з’явилась, про місце та час розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомила.

Представник відповідача ОСОБА_3 громади м. Покров в судове засідання не з’явився, але надав суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу без участі представника.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позивачем вимоги обґрунтовані, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що в 1997 році ОСОБА_1 вирішила змінити своє постійне місце проживання з квартири в АДРЕСА_1 на приватний житловий будинок з надвірними спорудами в межах м. Орджонікідзе Дніпропетровської області. 25.03.1997 року позивачка здійснила купівлю - продажу квартири за 2700 доларів США і почала шукати житловий будинок з надвірними спорудами серед тих, що були виставлені на продаж. Такий житловий будинок № 3 по вул. Жовтнева в м. Орджонікідзе Кім В.Б. знайшла. Він був виставлений на продаж. Вказаний житловий будинок з надвірними спорудами належав па праві власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу від 14.10.1970 року, його право власності на вказаний житловий будинок з надвірними спорудами було зареєстровано КП «МБТІ» м. Нікополь 11.11.1970 року. В 1996 році він вирішив виїхати на постійне місце проживання до РФ і з вказаної підстави вирішив продати свій житловий будинок з надвірними спорудами. 03.04.1996 року він видав на ім'я своєї онуки ОСОБА_2 довіреність на право розпорядження вказаним житловим будинком, у тому числі і з правом його продажу строком на 3 роки і залишив їй усі документи на вказаний житловий будинок з надвірними спорудами. На наступний день 04.04.1996 року ОСОБА_4 на підставі його заяви був у встановленому законом порядку знятий з реєстрації у своєму житловому будинку в зв'язку зі зміною свого місця проживання. Коли позивачка оглянула вказаний житловий будинок та вирішила його придбати, довірена особа ОСОБА_4 - ОСОБА_2 надала позивачці на огляд і усі документи на житловий будинок. Вартість вказаного житлового будинку з надвірними спорудами сторони узгодили у розмірі еквівалентному трьох тисяч доларів США, а також вирішили, що витрати по переоформленню житлового будинку буде сплачувати покупець. 12.09.1997 року, тобто в межах дії виданої власником житлового будинку, сторони в письмовій формі уклали договір купівлі - продажу вказаного житлового будинку з надвірними спорудами. Але після сплати вказаної суми у позивачки не залишилося грошових коштів на нотаріальне посвідчення укладеного ними договору купівлі - продажу житлового будинку. Тому сторони вирішили посвідчити вказаний договір купівлі - продажу пізніше, а у той день 12.09.1997 року відповідачка надала позивачці тільки нотаріально посвідчену заяву, в якій зазначено, що вона та її довіритель ОСОБА_4 не заперечують проти прописки в вказаному житловому будинку ОСОБА_1 разом з її дітьми.

З 16.10.1997 року постійне місце проживання ОСОБА_1 офіційно зареєстровано у вказаному житловому будинку № 3 по вул. Північна (вул. Жовтнева) в м. Покров Дніпропетровської області. І з жовтня 1997 року і до сих пір позивачка користується вказаним житловим будинком з надвірними спорудами протягом вже 19 років. Спочатку в межах строку виданої ОСОБА_4 довіреності на ім'я ОСОБА_2, тобто до 03.04.1999 року, позивачка мала намір нотаріально посвідчити укладений ними договір купівлі - продажу вказаного житлового будинку. Але матеріальний стан ОСОБА_1 з кожним роком тільки погіршувався внаслідок того, що на її утриманні знаходилося двоє дітей, аліменти на утримання яких вона не одержувала, а заробітну плату фабрика верхнього трикотажу, на якій вона працювала, постійно виплачувала несвоєчасно, частину заробітної плати сплачувала продукцією фабрики. І так сталося, що к тому часу, коли закінчився строк дії виданої ОСОБА_4 на ім’я відповідачки довіреності, позивачка не знайшла грошових коштів на нотаріальне посвідчення укладеного між ними договору купівлі - продажу. Отримати нову довіреність вже не вдалося тому, що зі слів відповідачки позивачці стало відомо, що к тому часу ОСОБА_4 вже помер. Після його смерті ніхто не звертався до нотаріуса з питання отримання вказаного житлового будинку у свою власність як спадкоємець за законом або за заповітом тому, що їм було відомо, що вказаний житловий будинок з надвірними спорудами фактично був відчужений його власником ще за його життя на підставі виданої ним довіреності на ім'я ОСОБА_5.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч. 3 ст. 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч. 2 статті 344 ЦК України) (п. 9 Постанови).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК України).

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю (п. 11 Постанови).

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (п. 13 Постанови).

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 3акону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") (п. 14 Постанови).

Отже, враховуючи, що позивач добросовісно придбала чуже майно і понад 19 років продовжує відкрито, безперервно володіти вказаним житловим будинком з господарчими будівлями та спорудами, розташований за адресою: м. Покров, вул. Північна (колишня вул. Жовтнева), буд. 3, сплачує за комунальні послуги, суд вважає можливим визнати за позивачкою право власності за набувальною давністю.

Згідно копії доручення від 03.04.1996 року (а.с.6) ОСОБА_6 уповноважив ОСОБА_2 керувати і розпоряджатися всім його майном, в тому числі і продавати.

Згідно копії заяви від 12.09.1997 року (а.с.7) ОСОБА_2, яка діє по дорученню від ОСОБА_6, повідомляє, що її довіритель не заперечує проти прописки в будинок №3 по вул. Жовтневій в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області ОСОБА_1 разом з її дітьми.

Згідно копії договору купівлі-продажу від 14.10.1970 року (а.с.8-9) ОСОБА_6 купив у ОСОБА_7 жилий будинок №3 з надвірними спорудами за адресою: вул. Жовтнева в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області.

Згідно повідомлення КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» станом на 31.12.2012 року право власності на будинок № 3 по вул. Північній (вул. Жовтнева) в м. Покров (м. Орджонікідзе) Дніпропетровської області зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 14.10.1970 року за №1919.

Таким чином, суд вважає необхідним позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити та визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок № 3 з надвірними спорудами по вул. Північна (колишня вул. Жовтнева) в м. Покров (м. Орджонікідзе) Дніпропетровської області загальною площею 61,6 кв. м. та житловою площею 35,5 кв. м..

Керуючись ст. ст. 15, 16, 328, 335, 344 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 57, 60, 209 – 213 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 громади м. Покров в особі виконкому Покровської міської ради «про визнання права власності на нерухоме майно» задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок № 3 з надвірними спорудами по вулиці Північна (колишня вул. Жовтнева) в місті Покров (м. Орджонікідзе) Дніпропетровської області загальною площею 61,6 квадратних метрів та житловою площею 35,5 квадратних метрів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 – днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Орджонікідзевський міський суд.

Суддя Орджонікідзевського міського суду

ОСОБА_8