УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________________________________________

______________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" березня 2017 р. Справа № 906/1143/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов.№9541 від 25.10.2016;

від відповідача: ОСОБА_2 - дов.б/н від 05.01.2017;

від третьої особи: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Державного підприємства "Народницьке спеціалізоване лісове господарство"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України

про стягнення 85590,35грн (згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 29.11.2016)

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача нарахованих платежів за час затримки вагонів в сумі 85590,35грн (згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 29.11.2016).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.11.2016 №906/1143/16 прийнято вказану позовну заяву, призначено справу до розгляду та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Закарпатську митницю Державної фіскальної служби України.

06.12.2016 від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі (а.с.103-105).

08.12.2016 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву (а.с.123-125), за змістом якого відповідач просить відмовити позивачу задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві відповідач посилається, зокрема, на те, що до безпідставного нарахування платежів ДП "Народицький спецлісгосп" призвели затримки вагонів здійснені, згідно заявок митного посту "Залізничний" №05/16 від 15.05.2016 та №07/16 від 16.05.2016, про подачу для огляду спірних вагонів з вантажем деревина паливна, та наказів підрозділу залізниці №106 від 15.05.2016, №110 від 16.05.2016, які вказують про направлення на ст.Чоп вагонів з вантажем деревина паливна для проведення митного догляду, проте, затримані та направлені на ст.Чоп вагони №№63321608, 60404415, 60496262, 65251878 з вантажем пиловник сосновий, про що свідчать вантажно-митні декларації та залізничні накладні.

В засіданні 08.12.2016 представником відповідача також подано письмові пояснення до відзиву (а.с.129), в яких останній зауважив, що у відзиві однією з підстав заперечень позовних вимог зазначено необґрунтовані, не підтверджені належним чином затримки спірних вагонів. А саме, згідно заявок митного посту "Залізничний" та наказів підрозділу залізниці, вказується про затримку та направлення на ст.Чоп вагонів з вантажем деревина паливна для проведення митного догляду, проте затримані та направлені на ст.Чоп вагони №63321608, 60404415, 60496262, 65251878 з вантажем пиловник сосновий. Зазначене (некоректні заявки митниці та неналежним чином оформлені накази підрозділу залізниці) призвели до безпідставної затримки спірних вагонів та безпідставного нарахування відповідних платежів, в чому наявна вина, в т.ч. підрозділу залізниці. Згідно ст.119 Статуту залізниць України, порядок звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами у разі затримки, що виникла з вини залізниці встановлюється правилами. Відповідно до п.13 Правил користування вагонами і контейнерами, плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

08.12.2016 через канцелярію суду надійшла заява представника позивача про збільшення розміру позовних вимог за вих.№НЮ-1296 від 29.11.2016, за якою позивач просить стягнути з відповідача нарахованих платежів за час затримки вагонів в сумі 85590,35грн.

Відповідно до ст.22 ГПК України, ухвалою від 08.12.2016 суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, визнавши заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 85590,35грн.

19.12.2016 від позивача надійшли до суду пояснення (а.с.135-139), в яких позивач навів додатково обґрунтування заявлених у позові вимог та просить позов задовольнити повністю.

Також, 19.12.2016 від позивача до суду надійшла заява в порядку ст.ст.22, 44, 49 ГПК України (а.с.140-141, з додатками, а.с.142-143), в якій позивач просить покласти на відповідача витрати на проїзд представника позивача, пов'язані з розглядом даної справи, в сумі 524,98 грн.

12.01.2017 від відповідача до суду надійшли заперечення на збільшення позовних вимог (а.с.153-154), за змістом яких відповідач просив відмовити в задоволенні вимог, викладених в заяві про збільшення розміру позовних вимог в повному обсязі.

Господарський суд, керуючись ч.3 ст.69 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"; ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, п.31 Рішення Європейського суду з прав людини від 1 лютого 2007 року, продовжував строк розгляду даної справи, з урахуванням критеріїв розумності строку, визначених у практиці Європейського суду з прав людини.

При розгляді справи (ухвалою від 14.02.2017) суд також відмовив за необґрунтованістю у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №906/1143/16 до вирішення та розгляду Житомирським окружним адміністративним судом позову ДП "Народицький спецлісгосп" до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби про визнання дій протиправними (клопотання, а.с.169-170, з додатком - копією позову (а.с.171-176)).

24.02.2017 на електронну адресу суду надійшли пояснення позивача з додатками - розрахунками до актів, розрахунками сум за користування вагонами (а.с.186-191), оригінальні примірники яких надійшли до суду поштою 27.02.2017 (а.с.192-197).

В засідання суду 01.03.2017 представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи третя особа була повідомлена вчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.184).

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви від 29.11.2016 про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, у зв'язку з їх безпідставністю, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву за вих.№555 від 07.12.2016 (а.123-125) та поясненнях до зазначеного відзиву, а також у запереченнях на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 12.01.2017.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" в травні 2016 року відправило зі ст.Рача Південно-Західної залізниці вагони №63321608, 60404415, 60496262, 65251878 з вантажем "лісоматеріали", станція призначення Тужер (Угорщина), про що свідчать міжнародні товарно-транспортні накладні №490797, 490805, 493064, 493072 (а.с.14-17).

15.05.2016 на станцію Батьово Львівської залізниці прибули вагони №63321608, 60404415 та були затримані для здійснення митного огляду, про що позивачем складено акти загальної форми від 15.05.2016 №10919, 10625 (а.с.18,19), на підставі заявок Закарпатської митниці ДФС від 15.05.2016 №05/16 (а.с.20), від 16.05.2016 №07/16 (а.с.22) та надано телеграфні повідомлення від 15.05.2016 №78, від 16.05.2016 №95 (а.с.23, 24) на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправника.

15-16.05.2016 підрозділом залізниці у зв'язку з відсутністю технічних засобів на ст.Батьово та виконання заявок Закарпатської митниці ДФС, надано накази №106, №110 (а.с.25, 26), згідно з якими вагони №63321608, №60404415 відправлено на ст.Чоп для здійснення митного огляду (переогляду) вантажу, про що позивачем складено акти загальної форми від 15.05.2016 №19 (а.с.28), від 16.05.2016 №26 (а.с.29, 198), з нарахуванням належних платежів за затримку згідно із ставками Збірника тарифів №1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, із застосуванням коригувального коефіцієнта. За актом загальної форми №19 нараховані платежі за затримку на ст.Батьово вагона №63321608 на суму 1488,40 грн (розрахунок суми збитків, спричинених затримкою вагонів по станції Батьово згідно акту загальної форми від 15.05.2016 №19 - а.с.193); за актом загальної форми №26 нараховані платежі за затримку на ст.Батьово вагона №60404415 на суму 1524,34 грн. (розрахунок - а.с.195).

За результатами огляду вагонів №63321608, №60404415 інспекторами митниці складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів від 31.05.2015, згідно з якими сторонніх вкладень у вантажі "деревина паливна" не виявлено (а.с.30). Після закінчення митного огляду Закарпатською митницею ДФС прийнято рішення про випуск вагонів №63321608, №60404415, вказані вагони слідували за призначенням.

У зв'язку з тим, що вагони №63321608, №60404415 простоювали на ст.Чоп з 15-17.05.2016 до 31.05.2016, про що позивачем складено акти загальної форми від 15.05.2016 №4566 (а.с.31), від 17.05.2016 №4574 (а.с.32) з нарахуванням належних платежів за затримку згідно зі ставками Збірника тарифів №1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, із застосуванням коригувального коефіцієнта. Нарахування за актом загальної форми №4566 за затримку вагона №63321608 склали 21305,90 грн. (розрахунок, а.с.194); за актом загальної форми №4574 за затримку вагона №60404415 - 19786,60 грн. (розрахунок, а.с.196).

Крім того, за актами загальної форми №№ 19, 26, 4566, 4574 позивач нарахував 5822,01 грн плати за перевезення вагонів №63321608, №60404415 зі станції Батьово на станцію Чоп та у зворотному напрямку для здійснення митного огляду (переогляду) вантажу, згідно із заявками Закарпатської митниці ДФС від 15.05.2016 №05/16, від 16.05.2016 №07/16, у відповідності фіксованої плати згідно збірника тарифів №1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317.

Також, 19.05.2016 на ст.Батьово прибули вагони №60496262, №65251878 з вантажем "лісоматеріали" та були відчеплені для проведення переогляду. Згідно з актом загальної форми від 19.05.2016 №10942 (а.с.33), на підставі заявки Закарпатської митниці від 19.05.2016 №15/16 (а.с.21), ці вагони подано для здійснення митного огляду (переогляду) на ділянку митного контролю та надано телеграфом повідомлення від 19.05.2016 №121 на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправника (а.с.27).

За результатами переогляду вантажу у вагонах №60496262, №65251878 інспекторами митниці складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів від 01.06.2016 №305010505/2016/ЗМК-03022 (а.с.34), згідно з яким сторонніх вкладень у вантажі "колоди із сосни" не виявлено. 01.06.2016 Закарпатською митницею ДФС прийнято рішення про випуск вагонів №60496262, №65251878, вказані вагони прослідували за призначенням. За таких обставин, позивачем складено акт загальної форми від 01.06.2016 №397 (а.с.35) на випуск вагонів №60496262, №65251878 з нарахуванням належних платежів за затримку згідно зі ставками Збірника тарифів №1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, із застосуванням коригувального коефіцієнта. За актом загальної форми №397 нараховані платежі за затримку вагонів №60496262, №65251878 на суму 35633,10грн (розрахунок, а.с.197).

Ставки Збірника тарифів №1 є фіксованими і додаткового погодження сторонами не потребують.

Таким чином, загальна сума нарахованих та заявлених до стягнення з відповідача у даній справі платежів за затримку вагонів на прикордонній станції становить 85590,35грн (розрахунок платежів, а.с.114-115).

Наведені обставини та несплата відповідачем нарахованих платежів за затримку вагонів стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Житомирської області.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Статтею 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі змістом ст.908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут залізниць).

Відповідно до ст.119 Статуту залізниць України за користування вагонами залізниці вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами та звільнення від зазначеної плати встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113.

Зазначеними Правилами передбачено, зокрема, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Пункт 16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає випадки, коли вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами. Митні процедури не є підставою звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами.

Крім того, варто зауважити, що перевезення вантажів у міжнародному сполученні (яке має місце у спірних правовідносинах) здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС), до якої Україна приєдналася 05.06.1992.

За змістом ст.32 СМГС перевізникові мають бути відшкодовані усі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені вживаними тарифами і викликані причинами, не залежними від перевізника. Зокрема, якщо перешкода до перевезення вантажу або його видачі виникла з причин, не залежних від перевізника, перевізникові мають бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодою, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством (§ 6 ст.28 СМГС).

При цьому, згідно п.5.15 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" плата за користування вагонами як належності України, так і належності інших держав не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.

Відповідно до ч.1 ст.4 Митного кодексу України митним контролем є сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. При цьому, митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Частинами 1, 2 статті 325 Митного кодексу України визначено, що за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови. У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

Огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою (ч.5 ст.338 Митного кодексу України).

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

З аналізу вказаних положень Митного кодексу України вбачається, що ст.ст.325, 338 Митного кодексу України, включені у глави 47 "Організація митного контролю" та 48 "Зони митного контролю" - відповідно, які містять загальні принципи та норми проходження процедури митного контролюю та здійснення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, тоді як ст.218 Митного кодексу України включена у главу 32 "Митні формальності на залізничному транспорті", яка має спеціальні норми проведення митних процедур саме на залізничному транспорті та підлягає застосуванню в даному випадку до спірних правовідносин сторін, як спеціальна норма права.

Таким чином, дії щодо здійснення Закарпатською митницею Державної фіскальної служби України митного огляду після митного оформлення є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення ст.218 Митного кодексу України.

Необхідно зауважити, що відповідач є вантажовласником, якому позивач надає послуги, передбачені Статутом залізниць України.

Отже, обов'язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, визначений нормами чинного законодавства, які мають бути застосовані до спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України у справі №908/356/14 від 11.12.2014.

У відповідності до п. 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки.

Згідно з п.9 Правил зберігання вантажів за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Відповідно до ч.1 ст.129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу (ч.2 ст.129 Статуту залізниць).

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми (ч.4 ст.129 Статуту залізниць).

У даному випадку, позивач підтвердив правомірність заявлених позовних вимог належними доказами, в т.ч. актами загальної форми №№19, 26, 4566, 4574, 397, які є підставою для нарахування заявлених до стягнення сум платежів за затримку вагонів на станції Батьово, в загальній сумі 85590,35 грн.

Як встановлено ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав про те, що позивачем не дотримано п.п. 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами в частині видання наказу про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення.

Суд відхиляє заперечення відповідача, оскільки вище судом було встановлено що в даному випадку затримка вагонів сталась на транзитній станції Батьово, Чоп, які є прикордонними станціями, а не на станції призначення, так як вагони подавались для митного огляду та простоювали через здійснення митного оформлення, а не для навантаження чи вивантаження.

Інші доводи відповідача, наведені ним в заперечення позовних вимог, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи та вищевикладеними приписами чинного законодавства України, а отже, позов за підставою та предметом відповідачем не спростований, доказів перерахування платежів за затримку вагонів в сумі 85590,35грн суду не надано.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 85590,35 грн платежів за затримку вагонів обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Окрім того, згідно заяви від 14.12.2016 №НЮ-1421, поданої до суду 19.12.2016 (а.с.140-141), позивач просив покласти на відповідача свої витрати, пов'язані з розглядом даної справи, на проїзд представника до Господарського суду Житомирської області для реалізації процесуальних прав позивача при розгляді даної справи. Заявлена до відшкодування сума витрат - 524,98грн складається з вартості квитків: Львів-Житомир від 07.12.2016 №300609 на суму 274,98грн; Житомир-Львів від 08.12.2016 №671530 на суму 250,00 грн. До вказаної заяви позивачем подано засвідчені копії квитків та наказу на відрядження представника ОСОБА_3, який приймав участь в судовому засіданні по справі 08.12.2016; на виконання вимог ухвали суду від 23.11.2016, якою викликано в засідання уповноважених представників сторін.

Відповідно до ч.1 ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За змістом абз.2 розділу 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); а також, витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду.

З огляду на викладене, враховуючи належне підтвердження розміру витрат позивача на проїзд представника, пов'язаних з розглядом справи, вказані витрати в розмірі 524,98 грн відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Народницьке спеціалізоване лісове господарство" (11400, Житомирська обл., Народицький р-н, смт.Народичі, вул.Свято-Миколаївська, буд.129, ідентифікаційний код 34283057) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, м.Львів, вул.Гоголя,1, ідентифікаційний код 40081195):

- 85590,35 грн платежів за затримку вагонів,

- 1378,00 грн витрат по сплаті судового збору,

- 524,98 грн інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.03.17

Суддя Шніт А.В.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу - на електронну адресу narslg_u@ukr.net

3 - третій особі рек з пов.