ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2017справа № 908/2251/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4, за довіреністю; ОСОБА_5, за довіреністю;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги1. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ; 2. Дочірнього підприємства "Газ Мелітополя" Публічного акціонерного товариства "Мелітопольгаз", м. Мелітополь, Запорізька областьна рішення Господарського суду Запорізької області від07.11.2016 (повний текст рішення складений та підписаний 11.11.2016)у справі№ 908/2251/16 (суддя Дроздова С.С.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ доДочірнього підприємства "Газ Мелітополя" Публічного акціонерного товариства "Мелітопольгаз", м. Мелітополь, Запорізька область простягнення 2 757 731,23 грн.В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (Позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", м. Запоріжжя (Відповідач) про стягнення 2 150 048,03 грн. пені, 140 657,27 грн. 3% річних та 467 025,93 грн. втрат від інфляції.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.11.2016 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 124 373,70 грн. 3% річних, 467 025,93 грн. інфляційних, 1 906 516,80 грн. пені та 37 468,75 грн. судового збору.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в частині відмови у стягненні 243 351,23 грн. пені та 16 283,57 грн. 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з неправильним застосуванням матеріального права та порушенням норм процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин справи.

Відповідач, також не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних, починаючи з 21.10.2015, в іншій частині відмовити.

В обґрунтування вимог скаржник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права України та при неповному з'ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що газ, який був використаний відповідачем для подальшої реалізації населенню у липні-серпні 2015 року відповідно до умов договору був переданий у вересні 2015 року, документальне оформлення його передачі також проводилось у вересні 2015 року, а отже відповідач до моменту отримання актів приймання-передачі газу та за умови відсутності укладеного між сторонами договору на період липня-серпня 2015 року не був обізнаний щодо строків, порядку та розміру оплати.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2016 зазначені апеляційні скарги сторін було обєднано в одне провадження, розгляд справи № 908/2251/16 відкладено на 23.01.2017.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники сторін підтримали заявлені ними вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2015 між сторонами укладено договір купівлі-продажу природного газу № 15-771-Н з додатковими угодами (далі Договір), за умовами п. 1.1 якого позивач зобовязався передати у власність відповідачу у 2015 році природний газ, а відповідач прийняти та оплатити газ на умовах договору.

В Договорі зазначено, що газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для подальшої реалізації населенню (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору, позивач передає відповідачу у вересні 2015 року газ в обсязі 2 138,135 тис. куб.м, який був використаний відповідачем для подальшої реалізації населенню у липні-серпні 2015 року.

Позивач передає відповідачу у період з 01.09.2015 по 31.12.2015 газ в обсязі 34 400,000 тис.куб.м, у тому числі по місяцях: вересень 1 800,000, жовтень 6 000,000, листопад 10 800,000, грудень 15 400,000. Всього 34 000,000.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 3.4 Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач зобовязався надати позивачу підписані та скріплені печаткою відповідача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобовязується повернути відповідачу один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно із п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється відповідачем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення (п. 11. Договору).

Позивачем на виконання умов Договору протягом вересня грудня 2015 року поставлено природний газ на загальну суму 72 896 594,37 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 22.09.2015 на суму 7 073 315,48 грн., від 22.09.2015 на суму 5 846 036,41 грн., від 30.09.2015 на суму 5 774 440,66 грн., від 31.10.2015 на суму 11 356 244,90 грн., від 30.11.2015 на суму 15 675 558,84 грн., від 30.11.2015 на суму 1 741 725,68 грн. та від 31.12.2016 на суму 25 429 272,40 грн., які наявні в матеріалах справи (а.с. 26-32, т. 1) та не заперечується сторонами.

При цьому актами від 22.09.2015 (а.с. 26-27, т. 1) сторони засвідчили факт передачі-приймання обсягу газу, що спожитий населенням в липні-серпні 2015 року.

За змістом ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач взяті на себе договірні зобовязання щодо проведення розрахунків виконав з порушенням строків, передбачених умовами Договору.

За порушення строків оплати позивач вимагає стягнути 2 150 048,03 грн. пені, 140 657,27 грн. 3% річних за період з 20.08.2015 по 02.02.2016 та 467 025,93 грн. інфляційних.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Згідно п.п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з цим статтею 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у разі якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу, відповідач не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, останній зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судовою колегією перевірено розрахунок 3% річних та пені та визнано його частково невірним через невірно визначений позивачем момент порушеного права на отримання оплати за зобовязаннями, що визначені в п. 2.1 Договору та, як наслідок, невірно визначений період прострочення, за наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно до умов Договору, позивач передає відповідачу у вересні 2015 року газ, який був використаний відповідачем для реалізації населенню у липні-серпні 2015 року, проте остаточний розрахунок здійснюється відповідачем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць за фактично переданий газ. Умов щодо порядку та строків оплати за газ, який був використаний відповідачем для подальшої реалізації населенню, спірний Договір не містить.