ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2017

Справа №910/23883/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрейн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПТАХОФАБРИКА КИЇВСЬКА"

про стягнення 490 835,70 грн.

Суддя Якименко М.М

Представники сторін:

від позивача: Войціховська О.В. - за довіреністю від 21.12.2016 року;

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрейн" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПТАХОФАБРИКА КИЇВСЬКА" про стягнення 490 835,70 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повного об'єму поставки та передачі у власність позивачу оплаченого позивачем товару, відповідно до умов Договору поставки №01/09/16 від 01.09.2016 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 447 277,50 грн. - суми основного боргу, 43 558,20 грн. - неодержаних доходів, 7 362,54 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2016 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 01.02.2017 року.

У судовому засіданні 01.02.2017 року представником позивача подана заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 355 477, 50 грн. - суми основного боргу та 43 558, 20 грн. - неодержаних доходів. Зазначена заява прийнята судом до розгляду, а тому спір розглядається з урахуванням зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 року відкладено розгляд справи на 15.02.2017 року.

15.02.2017 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 242 977,50 грн. - суми основного боргу та 43 558, 20 грн. - неодержаних доходів. Зазначена заява прийнята судом до розгляду, а тому спір розглядається з урахуванням зменшення розміру позовних вимог.

В судове засідання 15.02.2017 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 28.12.2016 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 15.02.2017 року позовні вимоги (з врахуванням заяв про зменшення позовних вимог) підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 15.02.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юрейн" (далі по тексту - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПТАХОФАБРИКА КИЇВСЬКА" (далі по тексту - продавець, відповідач) укладено Договір поставки №01/09/16 (далі по тексту - Договір), за умовою якого (п. 1.1. та п. 1.2. Договору) Продавець продає, а Покупець купує яйце (далі по тексту - "Товар"), ціна Товару визначається за взаємною згодою Сторін та вказується в видаткових накладних на момент поставки Товару.

Відповідно до п. 2.1. Договору Покупець доставляє Товар своїм автотранспортом у відповідності до міжнародних правил Інкотермс 2010 за категорією EXW (товар зі складу Продавця) чи за згодою Сторін Продавець здійснює поставку Товару на склад Покупця у відповідності до міжнародних правил Інкотермс 2010 за категорією DDP (склад Покупця).

Приймання-передача Товару здійснюється у відповідності до умов цього Договору, шляхом видачі Продавцем видаткових та податкових накладних, що підтверджують право власності Покупця на Товар (п. 2.3. Договору).

Згідно з п. 2.6. Договору датою поставки вважається дата оформлення та підписання представниками Сторін накладної про здавання-приймання відповідної партії Товару.

За поставлений Товар Покупець здійснює повну 100% передоплату шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок Продавця. Зобов'язання Покупця щодо оплати Товару вважаються виконаними в момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця (п. 3.1. Договору).

На виконання умов Договору (п. 3.1.) позивачем здійснено 100% передоплату за товар в сумі 722 137,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

- №78 від 11.11.2016 року на суму 383 077,50 грн.;

- №79 від 11.11.2016 року на суму 120 000,00 грн.;

- №76 від 11.11.2016 року на суму 219 060,00 грн.;

Відповідачем частково поставлено товар позивачу на суму 492 160,00 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковим накладними, а саме:

- №ПФ-0001973 від 14.11.2016 року на суму 177 660,00 грн.;

- №ПФ-0002057 від 07.12.2016 року на суму 97 200,00 грн.;

- №ПФ-0002032 від 29.11.2016 року на суму 91 800,00 грн.;

- №ПФ00000130 від 10.02.2017 року на суму 125 500,00 грн.;

Сума непоставленого товару відповідачем позивачу складає 229 977,50 грн. (722 137,50 грн. передоплата за товар - 492 160,00 грн. вартість поставленого товару = 229 977,50 грн.).

Заявлені позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачем здійснено передоплату за товар в розмірі 722 137,50 грн., а відповідачем в порушення умов Договору здійснено поставку товару лише на суму 492 160,00 грн., в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 242 977,50 грн. вартості непоставленого товару, а також 43 558,20 грн. неодержаних доходів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач перерахував відповідачу попередню оплату за товар в розмірі 722 137,50 грн., а відповідачем поставлено позивачу лише товар на суму 492 160,00 грн., в зв'язку з чим, в силу приписів ч. 1 ст. 670 ЦК України та ч. 2 ст. 693 ЦК України, відповідач зобов'язаний повернути позивачу передоплату в розмірі вартості непоставленого товару.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 242 977,50 грн. (суми основного боргу), підлягають частковому задоволенню і становлять 229 977,50 грн. (722 137,50 грн. передоплата за товар - 492 160,00 грн. вартість поставленого товару = 229 977,50 грн. вартість непоставленого товару).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 43 558,20 грн. (неодержаних доходів), суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 1, 2 ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство, як правило, виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України).

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.

Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому такий зв'язок між порушенням та збитками має бути прямим та безпосереднім.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено наявності прямого та безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача та сумою збитків (у вигляді неодержаних доходів) у розмірі 43 558,20 грн.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог в частині стягнення 43 558,20 грн. (неодержаних доходів), а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п. 1 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати, а за позовну заяву немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установити у 2016 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1378,00 гривень.

Таким чином, розмір судового збору (з 01.01.2016 року) за розгляд в господарському суді позовних заяв немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати, тобто 1 378,00 грн., а за розгляд в господарському суді позовних заяв майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 378, 00 грн. та не більше 206 700,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем за позовні вимоги про стягнення 490 835,70 грн. сплачено судовий збір в розмірі 7 362,54 грн. (платіжне доручення №165 від 22.12.2016 року на суму 7 362,54 грн.), однак в процесі розгляду справи позивачем зменшено позовні вимоги та заявлено суму до стягнення 286 535,70 грн., за які позивач повинен сплатити 4 298,04 грн., а тому наявна переплата судового збору в розмірі 3 064,5 грн. (7 362,54 грн. - 4 298,04 грн. = 3064,50 грн.).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З врахуванням вищевикладеного, та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», судом повертається позивачу зайво сплачений судовий збір в розмірі 3064,50 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПТАХОФАБРИКА КИЇВСЬКА" (03040, м. Київ, ВУЛИЦЯ ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 14; код ЄДРПОУ 40045885) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрейн" (03148, м. Київ, ВУЛИЦЯ КУРІННОГО ПЕТРА, будинок 2-А, офіс 10; код ЄДРПОУ 40540273) 229 977 (двісті двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн. 50 коп. - суми основного боргу, 3 449 (три тисячі чотириста сорок дев'ять) грн. 67 коп. - судового збору.

3. В решті задоволення позовних вимог - відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрейн" (03148, м. Київ, ВУЛИЦЯ КУРІННОГО ПЕТРА, будинок 2-А, офіс 10; код ЄДРПОУ 40540273) 3 064 (три тисячі шістдесят чотири) грн. 50 коп. - зайво сплаченого судового збору.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 06.03.2017 року.