ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 березня 2017 р. Справа № 802/247/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Фурмана В.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Охрімовського Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області

про: визнання дій та рішення протиправними

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, податковий орган, відповідач) про визнання протиправними дій по проведенню перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік, складенню та направленню повідомлення № 59931/10/02-03-13 від 30.12.2016 р. про встановлення недостовірностей за результатами здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру апеляційному суду Вінницької області, Національному антикорупційному бюро України, Вінницькій місцевій прокуратурі, управлінню захисту економіки у Вінницькій області Національної поліції України; визнання незаконним та скасування повідомлення № 59931/10/02-03-13 від 30.12.2016 р.

На обґрунтування позову зазначено, що за наслідком проведеної податковим органом перевірки декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік, сформовано повідомлення, в якому зазначено, що відомості вказані у декларації є недостовірними. Зокрема, податковим органом вказано, що у позиції 24 розділу ІІІ декларації ОСОБА_3 не відображено відомості про житловий будинок, як місце його фактичного проживання, зазначене у позиції 2 розділу І декларації.

На думку позивача, дане повідомлення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки за відсутності правочинів, які б підтверджували право користування майно, тобто підстави виникнення цивільних прав, - відсутні й підстави для внесення відомостей до розділу ІІІ декларації. Окрім того, сама перевірка є незаконною, адже на момент її проведення Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції», що мав би бути відповідною підставою для такої (перевірки), втратив чинність. Таким чином, податковий орган здійснив перевірку за відсутності повноважень на це.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у його задоволені. Зокрема пояснив, що в ході проведення перевірки декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік, з'ясовано, що ОСОБА_3 у позиції 24 розділу ІІІ декларації не відображено відомості про житловий будинок, як місце його фактичного проживання, а отже зазначені відомості є недостовірними та не відповідають наявній податковій інформації. Стосовно проведення самої перевірки, то вказав на обов'язок податкового органу на її проведення після отримання відповідних декларацій. Також пояснив, що відповідним листом ДФС України зобов'язала провести перевірки всіх декларацій за 2015 рік до 31.12.2016 року.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

25 березня 2016 року ОСОБА_3 заповнено декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік (далі - декларація), копію якої направлено до Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області.

За наслідком проведеної перевірки інформації, що міститься у декларації, податковим органом складено висновок «про результати здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру» № 5929/10/02-03-13 від 30.12.2016 р., у якому зазначено, що відомості вказані у декларації є недостовірними та не відповідають наявній податковій інформації. Так, у позиції 24 розділу ІІІ декларації ОСОБА_3 не відображено відомості про житловий будинок, як місце його фактичного проживання, зазначене у позиції 2 розділу І декларації, адреса місцезнаходження якого є Вінницький район, с. Бохоники, пров. Вишневий, 37.

В подальшому, податковим органом сформовано повідомлення «про встановлення недостовірностей за результатами здійснення перевірки достовірностей відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру» (далі - повідомлення), у якому вказано наступне:

«Відповідно до абзацу другого частини десятої статті 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» повідомляємо про встановлення недостовірностей за результатами здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік, ОСОБА_3 який перебуває суддею.

За результатами перевірки встановлено:

Так, у позиції 24 розділу ІІІ декларації по майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік ОСОБА_3 не відображено відомості про житловий будинок, як місце його фактичного проживання, зазначене у позиції 2 розділу І декларації, адреса місцезнаходження якого є АДРЕСА_1

Повідомлення направлено на адреси апеляційного суду Вінницької області, Національного антикорупційного бюро України, Вінницької місцевої прокуратури, Управління захисту економіки у Вінницькій області Національної поліції України.

Не погоджуючись з висновками перевірки та вважаючи, що правові підстави для її проведення відсутні, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - Закон № 3206-VI) (чинний на момент подачі декларації), суб'єкти декларування зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону.

Перевірка достовірності зазначених у декларації відомостей здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у порядку, визначеному цим органом (ч.9 ст.12 Закон № 3206-VI).

Так, відповідно до частини дев'ятої статті 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» Міністерством фінансів України видано наказ № 333 від13.03.15 р., яким затверджено Порядок здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фынансового характеру (далы -Порядок № 333, що визначає механізм проведення органами Державної фіскальної служби України (далі - контролюючий орган) перевірки достовірності відомостей про доходи, нерухоме майно, транспортні засоби, кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, цінні папери, внески до статутного (складеного) капіталу товариства, підприємства, організації, фінансові зобов'язання (далі - відомості), зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Згідно пункту 5 Порядку № 333, перевірка здійснюється апаратом Державної фіскальної служби України, а також її територіальними органами (державними податковими інспекціями) за місцем проживання (податковою адресою) суб'єкта декларування.

Керуючись положеннями наведених Закону та Порядку податковий орган і провів перевірку відомостей зазначених у поданій позивачем декларації.

При вирішені спору в частині протиправності дій по проведенню перевірки суд акцентує увагу на наступному.

26.10.2014 р. набрав чинності Закон України «Про запобігання корупції» (далі - Закон

№ 1700-VII) та введений в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності.

Пунктом 4 Перехідних положень Закону № 1700-VII, визнано таким, що втратив чинність Закон Украъни "Про засади запобігання і протидії корупції". При цьому, у пункті 2 Перехідних положень Закону № 1700-VII встановлено, що до початку роботи системи подання та оприлюднення відповідно до цього Закону декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суб'єкти декларування подають декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру в порядку, встановленому Законом Украъни "Про засади запобігання і протидії корупції".

Про початок роботи системи подання та оприлюднення відповідно до цього Закону декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, приймається рішення Національного агентства з питань запобігання корупції.

Так, 22.07.2016 р. набрало чинності Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» №2 від 10.06.2016 р., підпунктом 1 пункту 1 якого визначено, що система подання та оприлюднення відповідно до Закону Украъни "Про запобігання корупції" декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, розпочинає свою роботу 1 вересня 2016 року.

Отже з аналізу наведених норм видно, що з 1.09.2016 р. орган виконавчої влади, що реалізував державну податкову політику в частині здійснення перевірок відомостей зазначених у деклараціях (ДФС та її територіальні органи) втратив право на проведення перевірок декларацій, в зв'язку із втратою чинності закону, що наділяв такими повноваженнями.

При цьому, судом не беруться до уваги доводи представника відповідача про наявність підстав проведення перевірки, у зв'язку із чинністю Порядку № 333, виходячи з наступних міркувань.

Як зазначалось вище, вказаний Порядок розроблено та затверджено на виконання частини дев'ятої статті 12 Закону № 3206-VI, який втратив чинність на момент проведення перевірки та формування оскаржуваного повідомлення.

Під втратою сили юридичного акта розуміється процес позбавлення здатності породжувати юридичні наслідки шляхом його усунення із системи правових регуляторів, що проявляється у прийнятті уповноваженим суб'єктом рішення у передбаченій законом формі про визнання цього акта таким, що втратив чинність у зв'язку із недоцільністю збереження його положень.

Наслідком цього, на думку суду, є безпідставність застосування податковим органом підзаконного нормативно-правового акта, який прийнято на виконання відповідної норми закону, що втратив чинність та для реалізації якої й прийнято Порядок.

Окремо слід зазначити, що Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними.

За сукупністю наведеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав у податкового органу проводити оскаржувану перевірку за відсутності на це повноважень, встановлених законом.

Так, згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України, зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані "прямі повноваження", так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб'єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) - так звані "похідні повноваження.

Враховуючи наведене, на думку суду, перелічені вище критерії щодо вчинення дій на підставі та у межах повноважень суб'єктом владних повноважень порушені, а відтак, дії по проведенню перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації є протиправними.

Наслідком безпідставно та протиправно проведеної перевірки є й протиправність складених за її результатом висновку та повідомлення.

Разом з цим, окремо визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування повідомлення № 59931/10/02-03-13 від 30.12.2016 р. (далі - повідомлення), суд зазначає про наступне.

Як вказувалось вище, податковим органом проведено оскаржувану перевірку, за результатом якої сформовано висновок та, в подальшому - повідомлення, яке направлено відповідним органам, що відповідало вимогам підпунктів 5, 6 Порядку № 333, згідно яких загальний алгоритм проведення контролюючими органами перевірки включає такі складові як підготовка висновку про результати здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку (далі - висновок) та надсилання письмового повідомлення спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику органу, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, за формою згідно з додатковм 2 до цього Порядку (далі - повідомлення).

В свою чергу, частина десята статті 12 Закону № 3206-VI передбачала, що у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, письмово повідомляє про це спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику органу, в якому працює відповідний суб'єкт декларування.

Подання завідомо недостовірних відомостей в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру є підставою для притягнення суб'єкта декларування до дисциплінарної, адміністративної відповідальності відповідно до закону.

У пункті 19 Порядку № 333 вказано, що рішення, дії чи бездіяльність контролюючих органів щодо проведення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, можуть бути оскаржені в судовому порядку.

При цьому, ні в Законі № 3206-VI, ні в Порядку № 333 не встановлено який із сформованих документів (висновок або повідомлення) є рішенням, що підлягає оскарженню.

А тому, суд вирішуючи даний спір вказує на наступне.

Відповідно до статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Так, суб'єктом владних повноважень є - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч.1 ст. 3 КАС України).

Разом з тим, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Відповідно до пункту 1.4 Наказу Міністерства юстиції України № 34/5 від 12.04.2005 "Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів" нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

В свою чергу, як видно з процитованих вище норм, наслідком складання висновку про результати здійснення перевірки та зазначення у ньому про встановлення недостовірних відомостей у декларації - є обов'язкове формування та направлення не пізніше ніж на третій день (п. 18 Порядку №333) повідомлення спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції. Останнє ж є підставою для вирішення питання про притягнення особи до відповідальності.

Таким чином, як висновок так і повідомлення містять ознаки акта індивідуальної дії, адже тягнуть за собою правові наслідки, а отже є рішеннями суб'єкта владних повноважень, що можуть бути оскаржені до суду. Так, негативний висновок зобов'язує податковий орган сформувати повідомлення, яке, в свою чергу, зобов'язує відповідні органи розглянути питання щодо притягнення особи до відповідальності.

При цьому, суд зазначає, що у разі скасування лише повідомлення, це не позбавить податковий орган можливості сформувати нове, за наявності чинного висновку, про що вказано представником відповідача, який наполягає на тому, що негативний висновок повинен бути реалізований.

За таких обставин, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить та зазначає про наступне.

Згідно частини другої статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення".

Так, відповідно до пункту 3 цієї, Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Як вже встановлено судом висновок та повідомлення податкового органу сформовані за наслідком незаконно проведеної перевірки та відсутності на те визначених законом повноважень, відтак, за сукупністю наведених обставин, з урахуванням положень статті 11 КАС України, суд підсумовує, що прийняті за її наслідком висновок та повідомлення як похідні, і складання та направлення останнього відповідним органам, є також аналогічним чином протиправними. А тому, і висновок і повідомлення підлягають скасуванню. Відтак позов підлягає до задоволення повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що при звернені з позовом до суду позивачем за одну вимогу немайнового характеру про визнання протиправними дій по проведенню перевірки та складанню повідомлення сплачено судовий збір у розмірі 640 грн., що підтверджується квитанцією №20754098 від 27.01.17 р.

Як зазначалося, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а отже, наявні підстави для стягнення з суб'єкта владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 сплаченого при зверненні до суду судового збору у сумі 640 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області по проведенню перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік.

Визнати протиправними дії Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області по складанню та направленню повідомлення № 59931/10/02-03-13 від 30.12.16 р. про встановлення недостовірностей за результатом здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру апеляційному суду Вінницької області, Національному антикорупційному бюро України, Вінницькій місцевій прокуратурі, управлінню захисту економіки у Вінницькій області Національної поліції України.

Скасувати повідомлення № 59931/10/02-03-13 від 30.12.16 р.

Визнати протиправним та скасувати висновок про результати здійснення перевірки достостовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру № 5929/10/02-03-13 від 30.12.16 р.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок гривень 00 копійок) за рахунок бюджетниїх асигнувань Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області (вул.Костянтина Василенка, м.Вінниця, 21027).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна