Справа № 201/406/17-к

Провадження № 1-кс/201/672/2017

УХВАЛА

Іменем України

01 березня 2017 року м. Дніпро

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , за участю заявників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про скасування постанови слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 15.11.2016 про закриття кримінального провадження № 12012040650000727, внесеного до ЄРДР 30.12.2012 за ознаками складів кримінальних правопорушень, передбачених ст. 172, ч. 1 ст. 364 та ч. 2 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України, в якій просить скасувати постанову слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 15.11.2016 про закриття кримінального провадження № 12012040650000727, внесеного до ЄРДР 30.12.2012 за ознаками складів кримінальних правопорушень, передбачених ст. 172, ч. 1 ст. 364 та ч. 2 ст. 191 КК України.

Крім того, дану скаргу підтримано заявником ОСОБА_4 , який є заявником у даному кримінальному провадженні, відомості за заявами якого внесені до ЄРДР 15.07.2013 та 05.10.2013, як голови правління Первинної профспілкової організації працівників бюджетної сфери та самозайнятих осіб «Професійний захист».

В обґрунтування доводів скарги ОСОБА_3 зазначено, що в оскаржуваній постанові, якою закрито кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, висновки слідчого не слідують з дійсних обставин справи та наявних у справі доказів, а оцінка доказам, про які зазначав заявник досліджені надана слідчим не повно, однобічно, не об`єктивно. Слідчим не дотримано вимоги щодо всебічного, повного, неупередженого дослідження обставини, належної правової оцінки, передбачені вимогами ст.ст. 9, 91, 93 КПК України.

Слідчий проігноровано вказівки прокуратури області, на надано оцінку мотивам та висновкам судових рішень, якими неодноразово скасовувалися постанови слідчого про закриття кримінального провадження.

Вказуючи на подану заявником заяву про факти грубого порушення трудових прав та незаконного звільнення з особистих мотивів, що є кримінально караним згідно ч. 1 ст.172 КК України, слідчий визнав, що з`ясовано факт встановлення рішеннями судів порушення норм трудового права при накладенні дисциплінарних стягнень та звільнень. Однак факти самих порушень робочого розпорядку та службових обов`язків начебто не були спростовані, що, як вказав слідчий, свідчить про відсутність особистих мотивів у начальника госпіталю ОСОБА_6 при накладенні дисциплінарних стягнень та звільнень.

У частині посилань слідчого на відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України за фактом розкрадання бюджетних коштів у КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни» шляхом прийняття начальником госпіталю ОСОБА_6 на роботу у 1998 році на посаду лікаря-хірурга ОСОБА_7 , який не мав відповідної спеціалізації та дозволу Міністерства охорони здоров`я України для роботи з дорослим населенням, що за період часу більше ніж 15 років потягло безпідставне нарахування й виплату за рахунок коштів бюджетного фінансування госпіталю сум заробітної плати, відсотків, доплат за сумісництво, категорію, премій та інших платежів, що завдало шкоди місцевому бюджету у великому розмірі, слідчий взагалі будь-яких встановлених юридично значимих обставин не зазначив, обмежившись посиланням, що факт не знайшов свого підтвердження.

Взагалі не містить оскаржувана постанова які-небудь логічні висновки за повідомленими фактами привласнення службовими особами КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни» коштів, які вони виписували працівникам у якості премії, за правовою кваліфікацією ч.2 ст.191 КК України.

В оскаржуваній постанові взагалі не надано оцінку обставинам справи, із посиланням на належні доказ, не надано належну кваліфікацію правовідносинам у розрізі об`єктивної та суб`єктивної сторони складу злочинів, щодо яких подано заяви. Постанова на мотивована, висновки слідчого є суперечливими, дійсним обставинам справи не відповідають, здійснені всупереч висновкам та мотивам ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.06.2014 та ухвалам слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07.10.2015 та від 07.12.2015, якими раніше скасовувалися аналогічні постанови слідчого. Об`єктивна та суб`єктивна сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України з огляду на заяву про вчинене кримінальне правопорушення, пояснень, судові рішення, клопотання не аналізувалася. Об`єктивна та суб`єктивна сторони складів злочину, передбачених ч. 1 ст.364 та ч. 2 ст.191 КК України слідчим не аналізувалися, будь-яких належних мотивів та обґрунтованих висновків щодо цих кримінальних правопорушень постанова не містить.

Щодо розслідування кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 172 КК України, заявник зазначив, що скасовуючи ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.05.2014 та постанову слідчого від 28.03.2014, апеляційний суд Дніпропетровської області в ухвалі від 11.06.2014 вказав на необґрунтованість висновків слідчого та їх суперечність фактичним обставинам справи. Апеляційним судом було вказано на необхідність з`ясування слідчим подальшого результату розгляду складеного на ОСОБА_6 протоколу за ч. 1 ст.41 КУпАП за результатом складеного Акту перевірки Теруправління держпраці №04-01-123/63 від 14.06.2012, яким були встановлені факти систематичного порушення законодавства про працю при звільненні, оскільки обставини звільнення були надуманими та упередженими. Слідчим не виконані вказівки слідчих суддів, надані при скасуванні винесених раніше постанов про закриття кримінального провадження.

Оскаржена постанова не містить посилань на ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07.10.2015 та від 07.12.2015, якими були скасовані аналогічні за мотивами та висновками постанови слідчого у кримінальних провадженнях, згодом об`єднаних в одне зі спільним номером №12012040650000727.

Разом з тим, в указаних ухвалах слідчим суддею вказано на необхідність з`ясування дійсних обставин справи та проведення слідчих. Зокрема, було вказано, що органом досудового розслідування не надано належної оцінки доводам заявника про необхідність надання правильної юридичної оцінки та кваліфікації дій начальника госпіталю ОСОБА_6 при накладенні на ОСОБА_3 дисциплінарних стягнень та звільнень з урахуванням висновків, що містяться в рішеннях судів, якими встановлені порушення норм трудового права під час вчинення таких дій по відношенню до мене як заявника.

Слідчим суддею також вказано, що органом досудового розслідуваних не надано належної оцінки доводам ОСОБА_3 про необхідність здійснення слідчих дій щодо допитаних слідчим свідків, які є підлеглими начальника госпіталю ОСОБА_8 з одночасним допитом ОСОБА_3 як свідка та з`ясування факту отримання відповідними особами сум премій та їх розміру. Вказане потребує додаткової слідчої перевірки із залученням фінансових документів нарахування премій працівникам госпіталю по передах часу, на які він вказував як заявник.

Крім того допущені слідчим порушення за кримінальними провадженнями, об`єднаними у одне кримінальне провадження за №12012040650000727, були предметом розгляду прокуратури області (протокол оперативної наради у прокурора Дніпропетровської області від 16.09.2014, довідка про стан досудового розслідування від 15.09.2014 за підписом прокурора відділу 04/02/02 ОСОБА_9 , лист заступника прокурора області від 16.09.2014 О.Рички), з наданням відповідних висновків про вкрай низьку якість та неповноту проведеного досудового розслідування, що слідчим проігноровано.

Обґрунтовуючи висновки оскаржуваної постанови, слідчий послався на призначення та проведення перевірки додержання законодавства про працю КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни» (попередня назва госпіталю) й складання Територіальною державною інспекцією з питань праці у Дніпропетровській області акту перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне страхування №04-01069/58 від 07.02.2014. Слідчий послався, що в указаному акті перевірки не вказано про встановлення грубих порушень законодавства про працю, а також фактів незаконного звільнення працівників з роботи з особистих мотивів.

Однак слідчим проігноровано, що ні Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 №386/2011, ні приписами КПК України до компетенції вказаного державного органу не віднесено вирішення питань встановлення грубих чи не грубих порушень законодавства про працю, а також фактів незаконного звільнення працівників з роботи з особистих або інших мотивів.

Вказані питання можуть бути лише правою оцінкою встановлених фактів та стадією правової кваліфікації діянь, які згідно ч. 1 ст.172 КК України є кримінально караними, що віднесено законом до виключної компетенції слідчого та суду, а не до будь-яких інших органів чи осіб.

За таких умов висновки щодо грубих допущених відносно заявника порушень законодавства про працю, а також наявності фактів незаконних звільнень з особистих або інших мотивів мало б слідувати, перш за все, з вже встановлених судами обставин, оскільки остаточними рішеннями судів у цивільних справах вже була надана правова оцінка допущених відносно нього порушень.

Натомість слідчим проігноровано, що в указаному Акті перевірки службова особа Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області фактично намагалася надавати оцінку фактам та висновкам, встановленим остаточними рішеннями судів, якими було зазначено про незаконність наказів КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни» про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та неодноразових звільнень з посади завідуючого хірургічним відділенням.

З огляду на приписи ч. 5 ст. 124, ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановлені судами факти й надана ними оцінка порушення трудових прав та тричі незаконного звільнення взагалі будь-ким під сумнів поставлені бути не можуть.

Слідчий незаконно використав посилання на Акт перевірки, як на допустимий і достовірний доказ в питаннях, які є правовими, одночасно спотворивши висновки цього Акту.

Слідчим спотворено назви, зміст та висновки судових рішень, а також дійсних обставин, на які заявник посилався у заяві про вчинення кримінального правопорушення з посиланням на наявні у провадженні судові рішення, якими визнавалася незаконність наказів КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни» про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення.

Так, в поданій заяві вказував, що винесені з березня 2011 року по день подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення, тобто протягом близько на той час 2 років, накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а також про звільнення становлять систему допущених щодо нього порушень прав як працівника, об`єднані єдиним умислом начальника госпіталю ОСОБА_6 на відшуковування неіснуючих підстав для його звільнення й свідчать як про наявність особистих мотивів службової особи при звільненні в грудні 2011 року та квітні 2012 року, так і про грубі порушення трудових прав на працю.

Як слідує з наявних у справі судових рішень з травня 2011 року по березень 2016 року судами тричі визнавалася незаконність його звільнень з посади завідуючого хірургічним відділенням госпіталю, було скасовано інші шість наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, мало місце стягнення на його користь сум матеріальної допомоги, премій, визнання незаконними інших дій роботодавця.

Слідчий взагалі не надано ніякої оцінки тому, що 19.07.2011 рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі №2-8154/11 за позовом ОСОБА_3 до КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни» було визнано незаконним та скасовано п. 2 наказу №94 «Про скасування наказу №56 від 17.03.2011 р.», виданого 15.06.2011. начальником госпіталю, згідно якого скасування наказу не знімає провинність за збереження матеріальних цінностей і відповідальність з нього як завідуючого відділенням і сестри-господині ОСОБА_10 ; визнано незаконним та скасовано п.1 наказу №66 виданого 30.03.2011 начальником госпіталю, згідно якого ОСОБА_3 оголошено догану як завідуючому хірургічного відділення госпіталю.

Районний суд вказав, що винесення наказу №94 від 15.06.2011 «Про скасування наказу №56 від 17.03.2011р.» та наказу №66 від 30.03.2011 мало місце всупереч Кодексу законів про працю України. Рішення набрало законної сили.

07.05.2012 рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі №2-10435/11 за позовом ОСОБА_3 до КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни» було визнано незаконним та скасовано наказ КЗ Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни» від 25.10.2011 №74-К, яким його було відізвано з чергової відпустки; визнано незаконним та скасовано п. 1 наказу від 14.11.2011 № 145 у частині оголошення йому як завідуючому хірургічного відділення догани.

Ухвалюючи рішення, районний суд прийшов до беззаперечного висновку про порушення ст.79 КЗпП України та ст.12 Закону України «Про відпустки», які регулюють порядок та підстави відкликання з відпустки й зробив висновок про незаконність наказу від 25.10.2011 № 74-К про відкликання з відпустки.

Визнаючи недійсним та скасовуючи наказ від 14.11.2011 №145, районний суд прийшов до висновку про його невідповідність ст.149 КЗпП України та порушення порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

17.10.2012 рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі № 2/412/206/2012 з КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни» на користь ОСОБА_3 стягнено премію за серпень та вересень 2011 року в сумі 2000 грн.; визнано незаконними дії КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни» щодо відмови у виплаті щорічної одноразової допомоги на оздоровлення та стягнуто на його користь одноразову допомогу на оздоровлення у розмірі середнього заробітку; стягнуто моральну шкоду в сумі 200 грн.

Апеляційний суд встановив порушення начальником госпіталю ОСОБА_6 вимог ст.ст.1, 2, 21 Закону України «Про оплату праці», ст.ст.18, 94 КЗпП України, ст.ст.147 - 149 КЗпП України, п.3.24 колективного договору, а також встановив порушення прав ОСОБА_3 як працівника невиплатою премій за серпень, вересень 2011р., оскільки начебто допущені ним «порушення трудового законодавства, допущення таких порушень з боку підлеглих й невжиття щодо них відповідних заходів реагування в порушення посадової інструкції не відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи та є бездоказовими припущеннями, викладеним всупереч наявним у справі доказам».

Апеляційний суд також прийшов до висновків про безпідставність притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності згідно наказу від 14.11.2011 № 145, так як судом не встановлено доказів відібрання у нього до застосування дисциплінарного стягнення письмових пояснень з приводу виявлених під час перевірки порушень, що свідчить про невиконання норми ст. 149 КЗпП України та порушення порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності; а також з підстав, що в матеріалах справи відсутні докази того, що саме ОСОБА_3 був лікуючим пацієнтів, історії хвороб яких перевірялись в ході перевірки від 09.11.2011 та містили зазначені комісією з перевірки.

25.09.2012 рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/412/1909/12 визнано незаконним дисциплінарне стягнення - догану, накладену на наказом госпіталю №150 від 30.11.2011, визнано незаконним звільнення 02.12.2011 з посади завідуючого хірургічним відділенням по п. 3 ст. 40 КЗпП України згідно наказу госпіталя №151 від 01.12.2012, стягнуто з госпіталя 500 грн. моральної шкоди.

Апеляційний суд прийшов до висновку про порушення прав ОСОБА_3 як працівника та недодержання ст.ст. 147 - 149 КЗпП України, оскільки в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт систематичного порушення трудових обов`язків, а саме вживання їжі, на який йдеться посилання в наказі №150 від 30.11.2011. Обласним госпіталем не надано належних доказів на підтвердження факту невиконання або неналежного виконання трудових обов`язків, не доведено факт винного порушення трудових обов`язків та яких саме.

Висновок про визнання незаконним звільнення ОСОБА_3 02.12.2011 з посади завідуючого хірургічним відділенням по п. 3 ст. 40 КЗпП України згідно №151 від 01.12.2012 апеляційний суд обґрунтував невідповідністю вказаного нормам чинного законодавства та прийшов до висновку про необхідність визнання незаконним звільнення, незалежно від того, що начальником обласного госпіталю було самостійно скасовано наказ №151 від 01.12.2012.

19.11.2012 рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі №412/5819/2012 за позовом ОСОБА_3 до КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни» визнано незаконним та скасовано наказ госпіталю від 10.04.2012 №59 про звільнення ОСОБА_3 з посади завідуючого хірургічним відділенням КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни» 10.04.2012 згідно п. 3 ч. 1 ст.40 КЗпП України; поновлено з 11.04.2012 на посаді завідуючого хірургічним відділенням, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.04.2012 по 16.11.2012 в сумі 28 961,80 грн.; стягнуто 1500 грн. моральної шкоди.

На роботі він був поновлений у день винесення рішення районного суду й приступив до роботи 20.11.2012.

20.02.2013 рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі №412/16050/2012 за позовом ОСОБА_3 до КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни» визнано незаконним та скасовано наказ госпіталю від 10.12.2012 №143, зобов`язано госпіталь розглянути по суті подані заяви про надання щорічної та основної відпустки за 2012 рік. Судом було встановлено незаконність притягнення до дисциплінарної відповідальності згідно наказу від 10.12.2012 №143 та порушення ст.ст. 6, 10 Закону України «Про відпустки».

Заявник вказував, що продовжуючи намір грубого порушення його прав як працівника, начальник госпіталю ОСОБА_6 вживав заходи до неможливості виконання ОСОБА_3 трудових обов`язків.

23.04.2013 рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі №201/2176/13-ц у справі за позовом ОСОБА_3 до КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни» зобов`язано видати дублікат трудової книжки без внесення записів про незаконні звільнення.

Районний суд встановив допущені порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58, щодо обов`язку видати "Дублікат" трудової книжки без внесення до неї записів про незаконні звільнення.

15.07.2013 рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі № 22-ц/774/6781/13 підтверджено допущені порушення та у зв`язку з вказаними фактами на його користь з госпіталю стягнуто 500 гривень моральної шкоди.

09.04.2014 рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська та рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.08.2014 по справі №201/13475/13ц за позовом ОСОБА_3 до КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни» визнано незаконним та скасовано наказ № 151 від 09.08.2013 про оголошення догани. Суди прийшли до однозначного висновку про допущені відносно нього порушення, вказавши, що начальник госпіталю ОСОБА_6 вийшов за межі наданих йому службових повноважень й не мав законних підстав вимагати від ОСОБА_3 вчинення дій, у зв`язку з якими його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

18.01.2016 рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від по справі 201/7985/14-ц за позовом ОСОБА_3 до КЗ «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» визнано незаконність звільнення та прямо встановлено дискримінаційність дій начальника дій щодо нього як працівника.

Таким чином, матеріалами вищевказаних судових справ підтверджено встановлені судами факти системних неодноразових грубих порушень його прав як працівника та незаконність неодноразових звільнень.

Останнім з рішень суду було визнано, що згідно Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дії відповідача можливо оцінювати щодо ОСОБА_3 як дискримінаційні, він зазнв утиск, обмеження у реалізації та користуванні своїми правами як працівника, відносно якого роботодавцем вчиняються умисні дії з наміром звільнення, штучно створюється напружена, ворожа, образлива та зневажлива атмосфера.

Він неодноразово вказував, що незаконні щодо нього дії пов`язані єдиними умислом, коли у 2010 році начальник госпіталю прямо повідомив його, що він ( ОСОБА_3 ) має шукати іншу роботу, що слід було встановити, призначивши перехресний допит за його участі.

Незаконність дій госпіталю підтверджена також Актами перевірки Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області від 14.06.2012 №04-01-123/63 та від 21.03.2013 №04-01-69/48.

Крім того, у заяві про вчинене кримінальне правопорушення вказував, що продовжуючи умисні дії з наміром порушення трудових прав та звільнення, начальник госпіталю ОСОБА_6 , маючи на меті повторну дискредитацію ОСОБА_3 , на порушення висновків судів, 26.11.2012, тобто у його перший робочий день після чергового поновлення на роботі, в період часу приблизно з 13-00 до 13-30 год. у приміщенні госпіталю в присутності спеціально зібраних працівників госпіталю у кількості близько 100 осіб ображав й принижував його гідність та професійну репутацію як працівника. Вказував, що все одно мене звільнить, чого б це йому не було варто. Будь-які інші питання на вказаній нараді не ініціювалися та не розглядалися.

У зв`язку з вказаним ним неодноразово подавалися слідчому клопотання про допит вказаних ним осіб для з`ясування та процесуальної фіксації вказаного факт, повідомляв, що про вказаний факт повідомляли окремі свідки в судовому засіданні, що зафіксовано в аудіозаписі судового засідання. Вказані обставини мали б бути встановлені шляхом проведення перехресного допиту за його участю.

Всі подані заявником клопотання про вчинення слідчих дій були проігноровані, слідчий не виконував покладених на нього процесуальних обов`язків.

Слідчим не проведено жодних реальних та об`єктивних слідчих та процесуальних дій, спрямованих на перевірку повідомлених заявником обставин.

Вважає, що слідчим допущено невиконані вказівок суддів, неповнота та суперечність висновків в частині встановлення та кваліфікації кримінальних правопорушень за ч. 1 ст.364 та ч.2 ст.191 КК України, оскільки дійсні обставини справи всупереч неодноразово поданим клопотанням, слідчим не встановлювалися.

Зокрема, в частині кримінального правопорушення за ч.2 ст.191 КК України, на що зверталася увага слідчим суддею, допитані слідчим свідки є підлеглими начальника госпіталю ОСОБА_6 та повністю залежні від нього, тому їх показання слід було перевіряти з одночасним допитом ОСОБА_3 як свідка та з`ясувати факт отримання відповідними особами сум премій та їх розміру, який був неспівмірно більшим для осіб, з яких ОСОБА_6 згодом вимагав передання коштів державного фінансування. Вказане слідчим не перевірялося, фінансових документів нарахування премій працівникам госпіталю та навіть періоди часу, на які ОСОБА_3 зазначав, коли кошти державного бюджету вимагалися ОСОБА_6 від працівників після нарахування їм премій, матеріали кримінального провадження не містять.

За таких умов посилання слідчого на факт відсутності цієї події кримінального правопорушення та його показання як свідка, є суперечливими та немотивованими.

Аналогічна неповнота та упередженість допущені слідчим при розгляді обставин, які були кваліфіковані ч. 1 ст. 364 КК України за фактом незаконного прийняття у 1998 році на роботу начальником КЗ «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» ОСОБА_6 особи, яка не мала права працювати хірургом з дорослим населенням та у зв`язку з цим безпідставним витрачанням коштів місцевого бюджету, а з 03.03.2015 провадиться досудове розслідування також і кримінального провадження №12015040650001089 за правовою кваліфікацією ч.2 ст.191 КК України за фактом виплати працівникам медичного закладу премій з умовою їх часткового повернення, об`єднані у одне кримінальне провадження №12012040650000727.

Слідчий суддя неодноразово зобов`язував слідчого розглянути подані ОСОБА_3 клопотання про вжиття слідчих та інших дій в цілях з`ясування дійсних обставин справи. Проте слідчим не лише не з`ясовано дійсні обставини та документальне підтвердження прийняття ОСОБА_6 на роботу лікаря ОСОБА_7 , який не мав за кваліфікацією займати посаду лікаря-хірурга по роботі з дорослим населенням, оскільки в матеріалах провадження немає навіть засвідченої копії такого наказу та посадової інструкції ОСОБА_6 , актуальної на 1998 р., а й відсутні первинні документи сум та виду нарахованих ОСОБА_7 з вказаного часу платежів, судова експертиза завданих збитків не призначалася.

На підставі вищевикладеного, просить вимог скарги задовольнити.

З аналогічних підстав оскаржується постанова про закриття кримінального провадження заявником ОСОБА_4 .

В судовому засіданні заявники вимог скарги підтримали та просили її задовольнити.

Слідчий в останнє судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином. В минулому судовому засіданні проти вимог скарги заперечував, просив відмовити у її задоволенні.

Вислухавши заявників, слідчого, дослідивши матеріали кримінального провадження та скарги, приходжу до такого висновку.

Завданнями кримінального провадження, відповідно до ст. 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

На підставі ч. 2 ст. 9 КПК України керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Стаття 91 КПК України наводить обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Так, відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

При проведенні досудового розслідування, після виконання вимог статті 91 КПК України, і встановлення вказаних обставин, досудове слідство визнається закінченим, якщо немає необхідності у проведенні ще будь-яких слідчих або негласних слідчих дій, спрямованих на збирання, перевірку та оцінку доказів, коли жодна з версій, яка виникла, не залишилась неперевіреною.

Згідно із ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених випадках, - на потерпілого.

Статтею 93 КПК України встановлено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 94 чинного кримінального процесуального закону слідчий за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як встановлено судом, постановою слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 15.11.2016 закрито кримінальне провадження № 12012040650000727, внесене до ЄРДР 30.12.2012 за ознаками складів кримінальних правопорушень, передбачених ст. 172, ч. 1 ст. 364 та ч. 2 ст. 191 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 чт. 284 КПК України - у зв`язку із відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.

В оскаржуваній постанові слідчим встановлено, що 30.12.2012 до ЄРДР за № 12012040650000727 внесено відомості за про те, що посадові особи КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» грубо порушили законодавство про працю стосовно ОСОБА_3 - за попередньою правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 172 КК України.

29.01.2013 від КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» витребувано та долучено до матеріалів кримінального провадження інформацію щодо обставин працевлаштування та звільнення ОСОБА_3 , довідку про результати комісійної перевірки роботи хірургічного відділення КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» та інші документи, що стосуються ОСОБА_3

01.02.2013 у кримінальному провадженні у якості свідка допитано начальника КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» ОСОБА_6 .

14.03.2013 до матеріалів кримінального провадження долучені копії судових рішень що стосуються притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та його звільнення.

18.03.2013 ОСОБА_3 допитано у якості потерпілого у кримінальному провадженні.

10.04.2013 у якості свідка допитано колишню сестру-господарку КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» ОСОБА_10

12.04.2013 у якості свідка допитано голову громадської організації «Дніпропетровська міська організація інвалідів війни та Збройних сил» ОСОБА_11

10.05.2013 слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, яка постановою від 10.06.2013 скасована процесуальним керівником з наданням вказівок щодо подальшої організації досудового розслідування.

23.07.2013 та 15.01.2014 слідчому повторно надано вказівки щодо проведення слідчих (розшукових) дій.

15.01.2014 процесуальним керівником винесено постанову про призначення перевірки дотримання службовими особами КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» вимог трудового законодавства під час працевлаштування та звільнення ОСОБА_3 .

27.01.2014 до матеріалів кримінального провадження за клопотанням ОСОБА_3 долучено копії судових рішень у справах про законність звільнення заявника та поновлення на роботі.

14.02.2014 до прокуратури Жовтневого району м. Дніпропетровська надійшов акт № 04-01-69/58 перевірки дотримання службовими особами КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» вимог трудового законодавства під час працевлаштування та звільнення ОСОБА_3 . В ході перевірки грубих порушень законодавства про працю з боку службових осіб КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» не встановлено.

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_3 був прийнятий на посаду лікаря-хірурга хірургічного відділення 26.06.1998 (наказ № 25 від 03.07.1998). З 14.07.1998 призначений в.о. завідуючого хірургічним відділення (наказ № 27 від 13.06.1998). З 14.08.1998 ОСОБА_3 був переведений на посаду завідуючого хірургічним відділенням (наказ № 32 від 14.08.1998).

Наказом № 64 від 22.07.2008 завідуючим відділень ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_3 за низьку виконавчу дисципліну була винесена догана. Письмові пояснення ОСОБА_3 або акт відмови від надання письмових пояснень до перевірки не надано, що вважається за відсутнє, що вказує на порушення ч. 1 ст. 149 КЗпП України.

Наказом № 69 від 13.08.2008 завідуючому хірургічним відділенням ОСОБА_3 була винесена догана за відсутність на робочому місці. Письмові пояснення ОСОБА_3 або акт відмови від надання письмових пояснень до перевірки не надано, що вважається за відсутнє, що вказує на порушення ч. 1 ст. 149 КЗпП України.

Наказом № 56 від 17.03.2011 ОСОБА_3 винесена догана за відсутність контролю за зберігання матеріальних цінностей відділення. Згідно вимог ч. 1 ст. 149 КЗпП України до винесення догани від ОСОБА_3 були зажадані письмові пояснення.

Наказом № 66 від 30.03.2011 за відсутність контролю за дотриманням трудової дисципліни у відділенні та відсутність на робочому місці у робочий час ОСОБА_3 була винесена догана. Письмові пояснення ОСОБА_3 надані, з наказом він був ознайомлений під особистий підпис.

Наказом № 94 від 15.06.2011 начальником госпіталю ОСОБА_6 було скасовано наказ № 56 від 17.03.2011, так як згідно зі ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня його виявлення. Відсутність матеріальних цінностей у відділенні було виявлено 07.02.2011, а догана винесена 17.03.2011.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.07.2011 п. 1 наказу № 66 від 30.03.2011 стосовно накладання дисциплінарного стягнення на ОСОБА_3 скасований.

Наказом № 145 від 30.11.2011 завідуючому хірургічним відділенням ОСОБА_3 було оголошено догану за порушення вимог Міністерства охорони здоров`я України від 21.01.2010 № 11 «Про затвердження порядку обігу наркотичних засобів психотропних речовин та прекурсорів у закладах охорони здоров`я України». З наказом ОСОБА_3 ознайомлений, від надання письмових пояснень відмовився, про що був складений акт.

Наказом № 150 від 30.11.2011 завідуючому хірургічним відділенням госпіталю за використання їжі для хворих в особистих цілях і зловживанням службовими обов`язками оголошена догана. З наказом ОСОБА_3 ознайомлений, від надання письмових пояснень відмовився, про що був складений відповідний акт.

Наказом № 151 від 01.12.2011 за грубе систематичне порушення трудової дисципліни, постійне невиконання своїх обов`язків, зловживання посадовими обов`язками ОСОБА_3 був звільнений із займаної посади за п. 3 ст. 40 КЗпП України з 02.12.2011.

Накази № 150 від 30.11.2011 та № 151 від 01.12.2011 було оскаржено заявником у судовому порядку відповідно до вимог чинного законодавства.

У рішенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.04.2012 зазначено, що застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_3 у вигляді догани згідно наказу № 150 від 30.11.2011 є правомірним та позовні вимоги задоволенню не підлягають. Під час судового засідання керівником закладу представлено суду наказ № 57 від 09.04.2012 яким скасовано наказ № 151 від 01.12.2011 в частині звільнення завідуючого хірургічним відділенням ОСОБА_3 з 10.04.2012, поновлено ОСОБА_3 на посаді завідуючого хірургічним відділенням з 10.04.2012. Даним рішенням в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.09.2012 визнано незаконним дисциплінарне стягнення - догана, яка була накладена на ОСОБА_3 , у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 щодо скасування наказу № 150 від 30.11.2011 відмовлено, оскільки він виданий повноважною на те особою.

В день поновлення ОСОБА_3 на роботі (10.04.2012) наказом № 59 від 10.04.2012 за систематичне порушення трудової дисципліни його було звільнено з 10.04.2012 за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Жовтневого суду м. Дніпропетровська від 19.11.2012 наказ № 59 від 10.04.2012 було визнано незаконним та скасовано, ОСОБА_3 поновлено на посаді завідуючого хірургічним відділенням КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни» з 11.04.2012.

Територіальною державною інспекцією праці у травні 2011 за зверненням ОСОБА_3 була проведена перевірка додержанням законодавства про працю у КЗ «Обласний госпіталь для ветеранів Великою Вітчизняної війни», якою встановлені порушення вимог ст.ст. 141, 147, 148,149 КЗпП України. За наслідками перевірки складено акт № 04-01-123/63 від 14.06.2012, внесено припис на усунення встановлених порушень .

Наказом № 137 від 30.11.2012 ОСОБА_3 була винесена догана за грубе порушення санітарно-епідеміологічного режиму операційної, невиконання пунктів 9.5, 9.6 розділу IX наказу Міністерства охорони здоров`я України № 236 від 04.04.2012. Від надання письмових пояснень ОСОБА_3 відмовився, з наказом про винесення догани ознайомлений під особистий підпис.

Наказом № 143 від 10.12.2012 ОСОБА_3 була винесена догана за самовільний залишення робочого місця, знаходження в робочий час за межами будівлі госпіталю і за межами закріпленої за госпіталем території. Від надання письмових пояснень ОСОБА_3 відмовився, з наказом про винесення догани ознайомлений під особистий підпис.

Накази № 137 від 30.11.2012 та № 143 від 10.12.2012 було оскаржено заявником у судовому порядку відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.12.2013 та Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.01.2014 у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання наказу № 137 від 30.11.2012 незаконним та його скасування відмовлено.

Рішенням Жовтневого районного суду позов ОСОБА_3 щодо визнання наказу № 143 від 10.12.2012 не законним - задоволено, але факти порушень робочого розпорядку не спростовано.

Наказом № 151 від 09.08.2013 за порушення вимог ст. 139 КЗпП України «Обов`язки працівника», не виконання рішень Медичної Ради від 12.07.2013, невиконання ч. 1,2,4, п. 5.1, 5.3, ч. 7 аб. 1 Посадової інструкції, невиконання п.п.. 3.1а, 3.16. Правил внутрішнього трудового розпорядку ОСОБА_3 винесена догана.

Наказ № 151 від 09.08.2013 був оскаржений ОСОБА_3 у судовому порядку.

28.02.2014 слідчим, у відповідності до ст. 284 КПК України винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях посадових осіб КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України.

З прийнятим рішенням прокуратура Жовтневого району м. Дніпропетровська погодилась.

12.03.2014 до прокуратури Жовтневого району м. Дніпропетровська надійшов лист про те, що в ході перевірки, проведеної за постановою від 15.01.2015 грубих порушень законодавства про працю з боку КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» не встановлено, підстави для вжиття заходів адміністративного або кримінального впливі відсутні.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31.03.2014 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого СВ Жовтневого РВ ОСОБА_14 під час розслідування кримінального провадження № 12012040650000727.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.05.2014 скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Жовтневого РВ ОСОБА_14 про закриття кримінального провадження № 12012040650000727 залишено без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.06.2014 ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.05.2014 скасовано, скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Жовтневого РВ ОСОБА_14 про закриття кримінального провадження № 12012040650000727 задоволено, постанову про закриття кримінального провадження скасовано.

З метою організації досудового розслідування слідчому надано вказівки щодо проведення слідчих (розшукових) дій 07.07.2014, 03.09.2014, 03.10.2014.

17.07.2014 процесуальним керівником витребувано завірену належним чином копію особової кадрової справи ОСОБА_3

07.10.2014 як свідків допитано головного бухгалтера КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» ОСОБА_15 та начальника госпіталю ОСОБА_6

08.10.2014 як свідка допитано заступника начальника відділу територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області ОСОБА_16

09.10.2014 до матеріалів кримінального провадження долучено інформацію територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області № 3425 від 09.10.2014 про результати перевірки дотримання вимог трудового законодавства під час прийняття на роботу та звільнення ОСОБА_3 .

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2014 відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого СВ Жовтневого РВ.

Крім того, 21.11.2014 до матеріалів кримінального провадження долучено особову кадрову справу ОСОБА_3 , матеріали судових справ № 2-8154/11, №2-10435/11, № 2/412/206/2012 та № 2/412/1909/12 за позовами ОСОБА_3 до КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» про визнання дій неправомірними, скасування наказів та поновлення на роботі, акти перевірки територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області з питань дотримання службовими особами КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» вимог трудового законодавства.

25.11.2014 як свідків допитано головну медичну сестру КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» ОСОБА_17 , заступника начальника госпіталю ОСОБА_18 та молодшу медичну сестру ОСОБА_19

26.12.2014 з метою організації досудового розслідування слідчому у кримінальному провадженні № 12012040650000727 надано вказівки.

18.03.2015 СВ Жовтневого РВ отримана інформація щодо перевірки за фактом дотримання наказів МОЗ під час прийняття на роботу лікаря ОСОБА_7

15.04.2015 до матеріалів кримінального провадження за клопотанням ОСОБА_3 долучено матеріали та документи, що стосуються обставин працевлаштування та звільнення заявника.

03.05.2015 як свідка допитано головного лікаря ОСОБА_6

09.04.2015 від Міністерства охорони здоров`я витребувано інформацію щодо діяльності КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ».

10.04.2015 від департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації витребувано документи та матеріали щодо ОСОБА_7 , діяльності департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації та КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ».

17.04.2015 департаментом охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації документів на запит від 17.04.2015 надано.

07.05.2015 СВ Жовтневого РВ отримана інформація щодо перевірки за фактом дотримання наказів МОЗ під час прийняття на роботу лікаря ОСОБА_7

02.06.2015 у якості свідка допитано лікаря-хірурга КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» ОСОБА_7

02.06.2015 у якості свідка допитано старшого інспектора відділу кадрів КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» ОСОБА_20

12.08.2015 з метою організації досудового розслідування слідчому надано вказівки.

Під час досудового розслідування за фактом грубого порушення законодавства про працю стосовно ОСОБА_3 виконано всі процесуальні дії, в тому числі процесуальні дії, необхідність виконання яких вказана в ухвалі Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.06.2014.

Факт грубого порушення законодавства про працю з боку службових осіб КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» не знайшов свого підтвердження.

Було встановлено, що рішеннями судів встановлені порушення норм трудового права при накладенні дисциплінарних стягнень на ОСОБА_3 та його звільненні, однак при цьому факти самих порушень робочого розпорядку та службових обов`язків ОСОБА_3 не були спростовані, а факти грубого порушення законодавства про працю стосовно ОСОБА_3 з особистих мотивів не знайшов свого підтвердження.

Також, потерпілим ОСОБА_3 в ході проведення досудового розслідування було добровільно надано для долучення до матеріалів кримінального провадження акт перевірки №04-01-123/63 від 14.06.2012 дотримання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування складений Територіальною державною інспекцією з питань праці у Дніпропетровській області.

Так, згідно проведеної перевірки були підтверджені порушення трудового права начальником КЗ "Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни" ОСОБА_6 при накладенні дисциплінарних стягнень на ОСОБА_3 та його звільненні, однак вказані порушення не мають ознак кримінально караних.

Об`єктом злочину, передбаченого ст. 172 КК України є трудові права людини, які включають право на працю, право на гарантовану заробітну плату, право на відпочинок. Потерпілим від цього злочину закон визнає працівника. Під працівниками розуміються особи, на яких поширюється законодавство України про працю.

З обєктивної сторонм цей злочин може проявитися у діях або бездіяльності у формі: незаконного звільнення працівника з роботи; іншого грубого порушення законодавства про працю.

Звільнення з роботи працівника має визнаватися незаконним, якщо воно здійснене без законних підстав для цього або з порушенням встановленого порядку звільнення, визначеного законом. Такі законні підстави можуть бути загальними або спеціальними.

В ході досудового розслідування факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України не встановлений.

29.08.2015 кримінальне провадження № 12012040650000727 закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

15.10.2015 постанова про закриття кримінального провадження скасована заступником прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська у зв`язку з невідповідністю вимогам КПК України.

30.09.2016 в якості свідка було допитано заступника начальника з медичної частини КЗ «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» ОСОБА_18 , яка в своїх показаннях пояснила, що однією з форм колективного прийняття рішень в госпіталі - є медична рада. Також вона повідомила, що вона була присутня абсолютно на всіх засіданнях медичної ради, отже перебіг та тематику всіх засідань пам`ятає дужу добре, і зазначає, що ОСОБА_6 , як начальник госпіталю, ніколи, ніяких офіційних заяв, погроз або інших намірів в сторону ОСОБА_3 , як свого підлеглого, щодо його звільнення не висловлював.

30.09.2016 в якості свідка було допитано завідуючого лікувально- діагностичним відділенням ОСОБА_21 , який в своїх показаннях пояснив, що він, також, будучи присутнім на медичних радах - ніколи не чув від головуючого в особі ОСОБА_6 , про те, що він мав намір, або бажання звільнити ОСОБА_3

30.09.2016 в якості свідка було допитано головну медичну сестру ОСОБА_17 , яка в своїх показаннях, також, пояснила, що будучи присутньою на медичних радах, ніколи не чула про те, щоб ОСОБА_6 заявляв, що має намір звільнити ОСОБА_3 , а також, не чула таких розмов навіть у середовищі співробітників.

30.09.2016 в якості свідка було допитано бухгалтера І-ї категорії ОСОБА_22 , яка в своїх показаннях пояснила, що, також, будучи присутньою на медичних радах, ніколи не чула, про те, що ОСОБА_6 висловлював бажання звільнити ОСОБА_3 . Та навпаки, попросила звернути увагу слідства на те, що під час загального збору співробітників госпіталю ОСОБА_3 публічно заявляв, що ОСОБА_6 потрібно звільняти.

Крім того, 25.09.2013 до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 внесено відомості за № 42013040650000260 про те, що посадові особи КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ», зловживаючи службовим становищем, мотивуючи власні дії закінченням строку дії ліцензії госпіталю на право обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів надали вказівку лікарю- анестезіологу госпіталю до закінчення вказаного строку внести недостовірні відомості до офіційних документів щодо фактичного використання залишку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Крім того, в заяві ОСОБА_3 вказано, що посадові особи КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» в 1998 році незаконно прийняли лікаря ОСОБА_7 на посаду хірурга та допустили його до роботи без відповідного дозволу Міністерства охорони здоров`я та сертифіката лікаря- спеціаліста «Лікувальна справа».

Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 1 ст. 364 КК України.

25.09.2013 та 29.10.2013 процесуальним керівником слідчому у кримінальному провадженні № 42013040650000260 надано вказівки щодо проведення необхідних слідчих (розшукових) дій.

Крім того, 05.10.2013 до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 за № 12013040650005228 внесено відомості за фактом неправомірних дій службових осіб КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ».

05.10.2013 та 29.10.2013 з метою організації досудового розслідування слідчому надано вказівки щодо проведення слідчих (розшукових) дій.

17.03.2014 матеріали досудових розслідувань № 42013040650000260 та № 12013040650005228 об`єднанні в одне провадження № 42013040650000260.

17.03.2014 процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 42013040650000260 повторно надано вказівки слідчому щодо проведення необхідних слідчих (розшукових) дій.

15.04.2014 у кримінальному провадженні у якості свідка допитано ОСОБА_3

15.04.2014 слідчим винесено постанову про призначення перевірки дотримання службовими особами КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» вимог наказів Міністерства охорони здоров`я України при прийнятті на роботу співробітника госпіталю ОСОБА_7 . Проведення перевірки доручено Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської облдержадміністрації. Наказом Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської облдержадміністрації від 16.04.2014 № 212-вд створено комісію з проведення вищевказаної перевірки.

18.04.2014 комісією складено довідку про результати перевірки дотримання вимог наказів МОЗ службовими особами КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» при прийнятті на роботу ОСОБА_7

18.04.2014 слідчим винесено постанову про призначення перевірки дотримання вимог чинного законодавства під час використання КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Проведення перевірки доручено Дніпропетровському міжрегіональному відділу державної служби України з контролю за наркотиками та Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської облдержадміністрації.

28.04.2014 до матеріалів кримінального провадження долучено копію особової кадрової справи ОСОБА_7

29.04.2014 Департаментом охорони здоров`я Дніпропетровської облдержадміністрації складено довідку про перевірку дотримання службовими особами КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» вимог наказів Міністерства охорони здоров`я України при прийнятті на роботу співробітника госпіталю ОСОБА_7 . За результатами перевірки порушень вимог чинного, законодавства не встановлено.

29.04.2014 до матеріалів кримінального провадження за клопотанням ОСОБА_3 долучено матеріали та документи що стосуються обставин кримінального провадження.

12.05.2014 Департаментом охорони здоров`я Дніпропетровської облдержадміністрації складено довідку про перевірку дотримання службовими особами КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» вимог чинного законодавства під час використання КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. За результатами перевірки порушень вимог чинного законодавства не встановлено.

21.05.2014 до матеріалів кримінального провадження долучено копію акту ревізії фінансово-господарської діяльності КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» за період з 01.10.2009 по 31.05.2013.

28.05.2014 процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 42013040650000260 надано вказівки слідчому щодо проведення необхідних слідчих (розшукових) дій.

10.06.2014 до Жовтневого РВ надійшов акт № 30-з/120 від 21.05.2014 Дніпропетровського міжрегіонального відділу державної служби України з контролю за наркотиками перевірки дотримання вимог чинного законодавства під час використання КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. За результатами перевірки порушень вимог чинного законодавства не встановлено.

12.06.2014 та 03.09.2014 процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 42013040650000260 надано вказівки слідчому щодо проведення необхідних слідчих (розшукових) дій.

26.09.2014 від КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» витребувано та долучено до матеріалів кримінального провадження копію акту Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2014 планової перевірки додержання суб`єктом господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики.

03.10.2014 процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 42013040650000260 надано вказівки слідчому щодо проведення необхідних слідчих (розшукових) дій.

07.10.2014 в якості свідка допитано начальника КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» ОСОБА_6

08.10.2014 в якості свідка допитано начальника відділу по забезпеченню проведення реформування Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської облдержадміністрації ОСОБА_23

24.11.2014 слідчим призначено перевірку дотримання службовими особами КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» вимог наказів МОЗ під час прийняття на роботу лікаря ОСОБА_7

04.12.2014 до СВ Жовтневого РВ надійшов акт Міністерства охорони здоров`я України про результати планової перевірки додержання КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики.

Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох спеціальних ознак в їх сукупності: використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України.

Таким чином, з об`єктивної сторони цей злочин може мати такі форми: зловживання владою, що завдало істотної шкоди; зловживання службовим становищем, що завдало істотної шкоди.

Під зловживанням владою слід розуміти умисне використання службовою особою, яка має владні повноваження, всупереч інтересам служби своїх прав щодо пред`явлення вимог, а також прийняття рішень, обов`язкових для виконання іншими фізичними чи юридичними особами. Зловживати владою може як представник влади, так і службова особа, яка виконує організаційно- розпорядчі обов`язки, оскільки остання також має владні повноваження, що розповсюджуються на підпорядкованих їй осіб.

Зловживання службовим становищем - це будь-яке умисне використання службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, пов`язаних з й посадою. У цілому зловживання, службовим становищем - це більш широке поняття, воно охоплює зловживання владою, оскільки використовувати всупереч інтересам служби службова особа може і владні права та можливості, якщо вона ними наділена.

Зловживання владою або службовим становищем передбачає наявність взаємозв`язку між службовим становищем винного і його поведінкою, яка виражається в незаконних діях або бездіяльності, Службова особа при зловживанні у будь-якій формі прагне скористатися своїм службовим становищем, яке передбачає як наявність передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами повноважень (прав і обов`язків), так і наявність фактичних можливостей, які надає їй сам авторитет посади.

Під інтересами служби слід розуміти, насамперед, інтереси держави взагалі, і крім того, інтереси певного органу, підприємства, установи або організації, що не суперечать, не протиставляються інтересам держави..

Фактичне настання істотної шкоди необхідно для визнання цього злочину закінченим, адже склад його за своєю конструкцією є матеріальним. Необхідною ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України є наявність причинного зв`язку між зловживанням владою або службовим становищем і істотною шкодою.

Суб`єктом зловживання владою або службовим становищем може бути лише службова особа.

З суб`єктивної сторони цей злочин характеризується умисною або змішаною формою вини.

В ході досудового розслідування кримінального провадження № 42013040650000260 факт вчинення службовими особами КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України не знайшов свого підтвердження.

07.11.2014 кримінальні провадження № 42013040650000260 та № 12012040650000727 у відповідності до ст. 217 КПК України об`єднані прокурором в одне провадження № 12012040650000727.

Крім того, 03.03.2015 СВ Жовтневого РВ за заявою ОСОБА_3 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015040650001089 за ч. 2 ст. 191 КК України за фактом привласнення чужого майна службовими особами КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ».

ОСОБА_3 вказує те, що керівник КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» ОСОБА_6 надав головному бухгалтеру госпіталю розпорядження щодо призначення премій окремим працівникам госпіталю до 3000 грн., на розрахункових листках цих працівників робились олівцем відповідні цифрові позначки, а після отримання грошей зі своїх особистих рахунків, працівники, які особисто залежні від головного лікаря та які демонстрували особисту відданість передавали грошові кошти до бухгалтерії.

04.03.2015 та 08.06.2015 процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 12015040650001089 надано вказівки слідчому щодо проведення необхідних слідчих (розшукових) дій.

11.06.2015 у якості свідка у кримінальному провадженні № 12015040650001089 допитано ОСОБА_3

25.06.2015 у якості свідка допитано в.о. головного бухгалтера КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» ОСОБА_24 інспектора відділу кадрів КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» ОСОБА_20

01.07.2015 слідчим витребувано від КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» посадову інструкцію та наказ про призначення на посаду начальника госпіталю.

01.07.2015 у якості свідка допитано головного інженера КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» ОСОБА_25 , секретаря-друкарку КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» ОСОБА_26

07.07.2015 у якості свідка допитано завідуючу неврологічним відділенням КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» ОСОБА_27

17.07.2015 процесуальним керівником у якості свідків у кримінальному провадженні № 12015040650001089 допитано осіб, які згідно заяви ОСОБА_3 мають відомості щодо обставин кримінального правопорушення - ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_6 , ОСОБА_22 та долучено до матеріалів кримінального провадження копії документи стосовно нарахування та виплати премій працівникам КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ».

29.07.2015 КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» надано посадову інструкцію та наказ про призначення на посаду начальника госпіталю.

12.08.2015 процесуальним керівником надано вказівки слідчому.

27.08.2015 слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12015040650001089 у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України, яка 26.10.2015 скасована прокурором у зв`язку з невідповідністю вимогам ст. 110 КПК України.

26.10.2015 кримінальні провадження № 12015040650001089 та № 12012040650000727 у відповідності до ст. 217 КПК України об`єднані прокурором в одне провадження № 12012040650000727.

Із об`єктивної сторони злочин, передбачений ст. 191 КК України може бути вчинений у формі: привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні; розтрати такого майна зазначеною особою; привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Привласнення полягає у протиправному і безоплатному вилученні (утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. В результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище.

Розтрата передбачає незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, безоплатну передачу, обмін, передачу в рахунок погашення боргу тощо) винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні. В результаті розтрати винний поліпшує майнове становище інших осіб шляхом безпосереднього споживання ними незаконно вилученого майна, позбавлення їх за рахунок витрачання такого майна певних матеріальних витрат, збільшення доходів інших осіб. Діяння може кваліфікуватися як привласнення чи розтрата лише у тому разі, коли його предметом виступає майно, яке було ввірене винному чи було в його віданні, тобто воно знаходилось у правомірному володінні винного, який був наділений правомочністю по розпорядженню, управлінню, доставці або зберіганню такого майна. Така правомочність може обумовлюватись службовими обов`язками, договірними відносинами або спеціальним дорученням.

Заволодіння чужим, майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим, становищем має місце тоді, коли службова особа незаконно обертає чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб, використовуючи при цьому своє службове становище. Його особливістю є те, що, на відміну від привласнення чи розтрати, предметом заволодіння чужим майном шляхом службового зловживання може бути і майно, яке безпосередньо не було ввірене винному чи не перебувало в його віданні. У зазначений спосіб винний може заволодівати майном, щодо якого в силу своєї посади він наділений правомочністю управління чи розпорядження майном через інших осіб. Тобто він має певні владні повноваження щодо впливу на осіб, яким це майно ввірено чи перебуває у їх віданні. Предметом такого протиправного заволодіння може бути також майно, щодо якого ані сам винний, ані його підлеглі не були наділені певною правомочністю. На відміну від привласнення і розтрати для заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем основною ознакою є не наявність' чи відсутність у винного певної правомочності щодо майна, яке є предметом злочину, а використання для заволодіння чужим майно офіційно наданих йому за посадою службових повноважень.

Суб`єктом привласнення і розтрати, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 191 КК України може бути осудна приватна особа, яка досягла 16-річного віку і якій майно, що є предметом цього злочину, було ввірене чи перебувало в її віданні. Суб`єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем може бути лише службова особа.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Слідчий дійшов висновку, що в діях службових осіб госпіталю відсутні вищевказані ознаки злочину, передбаченого ст. 191 КК України.

Аналізуючи матеріали кримінального провадження, чинне законодавство, слідчий дійшов висновку відсутність в діях службових осіб та начальника КЗ "Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни» ознак кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 172 ч. 1, 364 ч. 1 та 191 ч.2 КК України.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого повинна бути вмотивованою та містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України, однак дані вимоги кримінально процесуального закону прокурором не були виконані, оскільки постанова про закриття кримінального провадження не містить мотивів прийняття такого рішення та їх обґрунтування.

Вважаю, що органом досудового розслідування не було дотримано вимог ст. ст. 9, 91, 110 КПК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 18.03.2013 ОСОБА_3 допитано у якості потерпілого у кримінальному провадженні. В своїх показаннях він вказував на наявність чисельних рішень судів, яким задоволені його вимоги, скасовані накази про звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності , стягнуто невиплачену заробітну плату, матеріальну допомогу, стягнуто моральну шкоду.

У даних показаннях він також вказував слідчому на те, що начальник госпіталю ОСОБА_6 , маючи на меті повторну дискредитацію ОСОБА_3 , на порушення висновків судів, 26.11.2012, у його перший робочий день після чергового поновлення на роботі, в період часу приблизно з 13-00 до 13-30 год. у приміщенні госпіталю в присутності спеціально зібраних працівників госпіталю у кількості близько 100 осіб вказував, що все одно його звільнить.

ОСОБА_3 неодноразово заявляв клопотання про його одночасний допит із вказаними особами. Варто зауважити, що у відповідності до положень ст. 220 КПК України розгляд клопотання під час досудового розслідування слідчим, прокурором має здійснюватися в строк не більше трьох днів з моменту його подання, про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка його заявила. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.

Отже, якщо клопотання задовольняється, слідчий чи прокурор повинен забезпечити виконання прохання, про яке зазначається у клопотанні особою, що його заявила.

З оскаржуваної постанові не вбачається, що дане клопотання ОСОБА_3 було задоволено і виконане, у постанові не зазначено з яких підстав слідчий дійшов висновку про недоцільність проведення даної слідчої дії.

Окрім того, заслуговують на увагу доводи заявників про те, що слідчим допущено невиконані вказівок суддів в частині розслідування кримінального правопорушення за ч.2 ст.191 КК України. Зокрема, допитані слідчим свідки є підлеглими начальника госпіталю ОСОБА_6 та повністю залежні від нього, тому їх показання слід було перевіряти з одночасним допитом ОСОБА_3 як свідка та з`ясувати факт отримання відповідними особами сум премій та їх розміру, який був неспівмірно більшим для осіб, з яких ОСОБА_6 згодом вимагав передання коштів державного фінансування. Документів нарахування премій працівникам госпіталю матеріали кримінального провадження не містять.

За таких умов посилання слідчого на факт відсутності цієї події кримінального правопорушення та його показання як свідка, є суперечливими та немотивованими.

Слід звернути увагу слідчому на те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2016 по справі 201/7985/14-ц за позовом ОСОБА_3 до КЗ «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» визнано незаконність звільнення та встановлено наявність дискримінаційного відношення до ОСОБА_3 .

В оскаржуваній постанові, доходячи висновку про відсутність у діяннях складів злочинів, слідчий послався на проведену в рамках досудового розслідування перевірку додержання законодавства про працю КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни» Територіальною державною інспекцією з питань праці у Дніпропетровській області (акт перевірки №04-01069/58 від 07.02.2014), яким не встановлено грубих порушень законодавства про працю, фактів незаконного звільнення працівника з роботи з особистих мотивів.

Окрім того, слідчий посилається на те, що згідно перевірки, призначеної постановою процесуального керівника від 15.01.2015, дотримання службовими особами КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ» вимог трудового законодавства під час працевлаштування та звільнення ОСОБА_3 , в ході перевірки, грубих порушень законодавства про працю з боку госпіталю не встановлено, підстави для вжиття заходів адміністративного або кримінального впливу відсутні.

Проте в оскаржуваній постанові не прийнято до уваги та не надано оцінку рішенням судів, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання, якими встановлені чисельні порушення вимог законодавства про працю. Слідчим також не досліджено питання юридичних наслідків цих рішень як для самого заявника позивача у справі, так і для посадових осіб госпіталю відповідача, як таких, що свідчать про систематичність порушення права на працю ОСОБА_3 .

В поданій заяві ОСОБА_3 зазначав, що з березня 2011 року, тобто протягом 2-х років, накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, про звільнення становлять систему допущених щодо нього порушень прав як працівника, об`єднані єдиним умислом начальника госпіталю ОСОБА_6 на відшуковування неіснуючих підстав для його звільнення й свідчать як про наявність особистих мотивів службової особи при звільненні в грудні 2011 року та квітні 2012 року, так і про грубі порушення трудових прав на працю.

З травня 2011 року по березень 2016 року судами тричі визнавалася незаконність його звільнень з посади завідуючого хірургічним відділенням госпіталю, було скасовано інші шість наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, мало місце стягнення на його користь сум матеріальної допомоги, премій, визнання незаконними інших дій роботодавця.

Заявник вказував, що продовжуючи намір грубого порушення його прав як працівника, начальник госпіталю ОСОБА_6 вживав заходи до неможливості виконання ОСОБА_3 трудових обов`язків. Вказував, що незаконні щодо нього дії пов`язані єдиними умислом, коли у 2010 році начальник госпіталю прямо повідомив його, що він ( ОСОБА_3 ) має шукати іншу роботу, що слід було встановити, призначивши перехресний допит за його участі.

Втім в оскаржуваній постанові слідчий взагалі не звернув увагу та не дав оцінку відносинам, що складися між потерпілим ОСОБА_3 та керівником госпіталю ОСОБА_6 , з огляду на тривалість систематичного прийняття останнім наказів, які ОСОБА_3 оскаржував з метою поновлення на роботі, не з`ясував причин та мотивів такої поведінки як ОСОБА_3 , так і керівника госпіталю ОСОБА_6 .

В постанові вказано, що слідчим неодноразово допитувався у якості свідка начальник госпіталю ОСОБА_6 , допитувався потерпілий ОСОБА_3 , але з оскаржуваної постанови взагалі не вбачається про що їм ставилися запитання, які показання вони надавали, слідчим не здійснена оцінка їх показань, не відображено які з них прийнято до уваги, які ні.

На підставі вищевикладеного, вважаю, що слідчим не надано належну оцінку зібраним доказам з огляду на кваліфікацію кримінальних правопорушень, складу правопорушень, зокрема у розрізі об`єктивної та суб`єктивної сторони. Слідчим лише розписана об`єктивна та суб`єктивна сторона злочинів, передбачених статтями 172, 191 та 364 КК України, але не надана оцінка діянням з огляду на наявні у провадженні докази. Отже, висновок слідчого про відсутності в діяннях складу кримінальних правопорушень є немотивованими та передчасним.

Також варто відзначити, що в оскаржуваній постанові слідчий посилається на свідчення чисельних свідків, але не вказує на те, які свідчення надані кожним окремим свідкам, не надає оцінку цим свідченням як окремо так і в сукупності, а тому із оскаржуваної постанови взагалі не можливо зрозуміти, з яких підстав слідчий надав перевагу тим чи іншим показанням свідків та відкинув інші.

Також слідчий в постанові вказує, що у провадженні процесуальним керівником у неодноразово надавалися вказівки щодо проведення необхідних слідчих (розшукових) дій, але на заначено, які саме вказівки, які з них він виконав, які ні і з яких причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Вважаю, що слідчий передчасно прийшов до висновку про закриття кримінального провадження, зважаючи на те, що як за клопотаннями потерпілого, так і за власною ініціативою з метою повноти слідства, слід провести по вказаному кримінальному провадженню додаткових слідчих дій, зокрема (але не виключно), спрямованих на додаткові одночасні допити осіб, на які вказував заявник потерпілий ОСОБА_3 , а також надання оцінки рішенням судів, якими задоволені вимоги ОСОБА_3 про поновлення його трудових прав, долучення до матеріалів провадження і надання оцінки документів про прийняття на роботу лікаря ОСОБА_7 , нарахування йому заробітної плати, що зумовлює скасування постанови про закриття кримінального провадження та направлення матеріалів до Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області для продовження досудового розслідування.

Керуючись ст.ст. 303 307, 532 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про скасування постанови слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 15.11.2016 про закриття кримінального провадження № 12012040650000727, внесеного до ЄРДР 30.12.2012 за ознаками складів кримінальних правопорушень, передбачених ст. 172, ч. 1 ст. 364 та ч. 2 ст. 191 КК України задовольнити.

Скасувати постанову слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 15.11.2016 про закриття кримінального провадження № 12012040650000727, внесеного до ЄРДР 30.12.2012 за ознаками складів кримінальних правопорушень, передбачених ст. 172, ч. 1 ст. 364 та ч. 2 ст. 191 КК України.

Матеріали кримінального провадження направити до Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області для організації продовження досудового розслідування з урахуванням зауважень слідчого судді, викладених в даній ухвалі.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та оголошені у судовому засіданні 01 березня 2017 року. Повний текст ухвали складений та оголошений 06 березня ю2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1