ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2017 р. Справа № 920/1185/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_1, за довіреністю від 08.08.2016р. №10-19/17-Д/130;

відповідача – ОСОБА_2, за довіреністю від 30.01.2017р. №1;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Сумиобленерго”, м. Суми (вх.409С/1-18)

на рішення господарського суду Сумської області від 16.01.2017р.

у справі № 920/1185/16

за позовом Публічного акціонерного товариства “Сумиобленерго”, м. Суми

до відповідача ОСОБА_3 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Суми

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 16.01.2017р. у справі №920/1185/16 (суддя Левченко П.І.) в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства “Сумиобленерго” до ОСОБА_3 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення відмовлено.

Публічне акціонерне товариство “Сумиобленерго”, м. Суми з рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 16.01.2017р. у справі №920/1185/16 та прийняти нове рішення, яким визнати частково недійсним рішення адміністративної колегії ОСОБА_3 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.09.2016 року № 27 у справі № 02-06/28-2015 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу”, а саме в частині того, що дії позивача, які були спрямовані на припинення діяльності СТ “Колос” на ринку постачання електричної енергії у територіальних (географічних) межах Сумської області, на якій розташовані належні позивачеві діючі місцеві (локальні) електромережі, шляхом недопущення ПрАТ “Монделіс України”, ПАТ “ОСОБА_3 завод продовольчих товарів”, ДП “Науміський спиртовий завод” до купівлі електричної енергії у СТ “Колос” на травень 2015 року, є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною 1 статті 13 та пунктом 7 частини другої статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, як зловживання монопольним становищем на ринку передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами у територіальних (географічних) мережах Сумської області, на якій розташовані належні позивачеві діючі місцеві (локальні) електромережі, у вигляді усунення з ринку постачання електричної енергії у вказаних межах СТ “Колос”, що призвело до ущемлення його інтересів та обмеження конкуренції на ринку, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, а також в частині накладення на позивача відповідно до частини другої статті 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за вчинене порушення, зазначене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, штрафу у розмірі 68000,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2017 року, суддею – доповідачем у справі №920/1185/16 визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2017р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Россолов В.В.), з урахуванням ухвали про виправлення описки від 20.02.2017 року, апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 02.03.2017 року.

21.02.2017 року на адресу суду електронною поштою та 24.02.2017 року до відділу документального забезпечення та контролю суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№1940, 2091)

У судовому засіданні 02.03.2017 року представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.03.2017 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням адміністративної колегії ОСОБА_3 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.09.2016 року № 27 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” визнано, що відповідно до частини 1 статті 12 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за результатом діяльності у 2014 році та січні - червні 2015 року ПАТ “Сумиобленерго” є таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами у територіальних (географічних) межах Сумської області, на якій розташовані належні позивачу діючі місцеві (локальні) електромережі та технологічні електричні мережі інших власників, які знаходяться у користуванні (оперативному управлінні тощо) позивача; що дії позивача, які були спрямовані на припинення діяльності СТ “Колос” на ринку постачання електричної енергії у територіальних (географічних) межах Сумської області, на якій розташовані належні ПАТ “Сумиобленерго” діючі місцеві (локальні) електромережі, шляхом недопущення ПрАТ “Монделіс Україна”, ПАТ “ОСОБА_3 завод продовольчих товарів”, ДП “Наумівський спиртовий завод” до купівлі електричної енергії у СТ “Колос” на травень 2015 року, є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 та пунктом 7 частини другої статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами у територіальних (географічних) межах Сумської області, на якій розташовані належні Публічному акціонерному товариству “Сумиобленерго” діючі місцеві (локальні) електромережі, у вигляді усунення з ринку постачання електричної енергії у вказаних межах СТ “Колос”, що призвело до ущемлення його інтересів та обмеження конкуренції на ринку, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини рішення № 27 від 08.09.2016 року, на позивача накладено штраф у розмірі 68000,00 грн. (пункт 3 резолютивної частини рішення № 27 від 08.09.2016).

Позивач, з посиланням, зокрема, на п.п. 5.8, 5.9 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 року № 28 (далі – Правила №28), п. 6.1 Примірного договору на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією, затвердженого постановою НКРЕ від 19.10.2005 року за № 934, п.п. 3.7, 3.8 Примірного договору купівлі-продажу електричної енергії між ДП “Енергоринок” та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕ від 18.06.2004 року № 631, статтю 15 Закону України “Про електроенергетику”, зазначав, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач не провів дослідження ринку постачання електричної енергії у відповідності до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, що затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 року № 49-р, а саме не з’ясував товарні межі цього ринку, те, що ПАТ “Сумиобленерго” постачає товарну продукцію (електроенергію) за регульованим тарифом, а СТ “Колос” продає електроенергію за нерегульованим тарифом (взаємозамінність товарів), не визначені територіальні (географічні) та часові межи ринку, а також не визначені конкуренти, в т.ч. потенційні, ПАТ “Сумиобленерго” на ринку постачання електроенергії.

Також, на думку позивача, якщо взяти до уваги дати оплати, що здійснювалися ПрАТ “Монделіс Україна”, зокрема, 17.04.2015 року та 28.04.2015 року, то без урахування п. 5.10 Правил порядку вчинення остаточного розрахунку, а виключно на підставі дати погодження повідомлення на заявлений обсяг купівлі електричної енергії ПНТ на Оптовому ринку електричної енергії України, вказаний споживач не вчинив дії щодо остаточного розрахунку з постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Також, зазначає про те, що відповідно до листа НКРЕ від 13.05.2008 року № 2935/09/17-08 інформація щодо прогнозованих обсягів корисного відпуску електричної енергії споживачам постачальників електричної енергії за нерегульованим тарифом для розрахунку єдиних роздрібних тарифів за класами напруги, яка надається ПРТ до 20 числа місяця, що передує розрахунковому, має співпадати з прогнозованими обсягами корисного відпуску електричної енергії споживачам постачальників електричної енергії за нерегульованим тарифом, зазначеним в Повідомленнях про заявлений обсяг купівлі електроенергії на Оптовому ринку електричної енергії України, які погоджуються ПРТ до 19 числа місяця, що передує розрахунковому (відповідно до примірного договору купівлі-продажу електричної енергії між Державним підприємством “Енергоринок” та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕ від 18.06.2004р. № 631).

Крім того, вказує на те, що ним з СТ “Колос” укладено договір № 19-07/т від 12.06.2007 року та з ТОВ “Глобал Енерджі” укладено договір № 140-111/т/0610/1 від 06.10.2011 року на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом, в пунктах 6.1 яких є посилання на строки – до 19 числа (включно) місяця. Зазначені споживачі також не здійснили, остаточний розрахунок у строки, передбачені пунктом 5.10 Правил.

Також, посилається на те, що згідно пункту 5.1.1 договору купівлі-продажу електричної енергії, укладеного між ДП “Енергоринок” та ПАТ “Сумиобленерго” № 3938/02 від 28.03.2007 року, на підставі Примірного договору купівлі-продажу електроенергії між оптовим постачальником електричної енергії (ДП “Енергоринок”) та постачальником електроенергії за регульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕ від 11.05.2006 року № 577, він погоджує ПНТ повідомлення і протягом розрахункового місяця не може анулювати своє погодження.

Окрім того, він вимушений дотримуватись договірних зобов’язань, які не передбачають права анулювати вчинене погодження повідомлення. Так, він вже не мав на момент отримання листа від споживача належних правових підстав для задоволення заяв споживачів про перехід до СТ “Колос”, що призвело б до погодження ще одного повідомлення на той самий період часу та з тим самим споживачем. За умови вчинення погодження повідомлення, він вже не мав правових механізмів, навіть з урахуванням пріоритету прав споживача, відновити попередній стан правовідносин, що існував до погодження повідомлення іншого ПНТ.

Також, звертає увагу на те, що на відміну від ПрАТ “Монделіс Україна” та ПАТ “ОСОБА_3 завод продовольчих товарів”, такі споживачі як ДП “Охтирський комбінат хлібопродуктів”, ПАТ “ОСОБА_3 завод “Насосенергомаш” та ТОВ “Андрекс” звернулися до нього із заявами про відстрочення (розстрочення) виконання остаточного розрахунку, а ДП “Аромат” в особі філії “ОСОБА_3 молочний завод” листом від 17.02.2012 року № 199 повідомив його про перехід до іншого ПНТ з квітня 2012 року до моменту погодження повідомлення про заявлений обсяг купівлі електроенергії на оптовому ринку електричної енергії того чи іншого ПНТ.

На думку позивача, зазначені обставини свідчать про відсутність елементу подібності у наведених ситуаціях, а тому необґрунтованими є висновки відповідача про те, що позивач на власний розсуд визначає, коли застосувати пункт 5.10 Правил, а коли ні. Різноманітність перелічених випадків свідчить, що умови переходу споживачів до ПНТ не мають завжди однакового повторюваного характеру, відтак становище на ринку залежить не лише від безумовного дотримання пункту 5.10 Правил, а й від волі суб’єкта господарювання, що домінує на ринку.

Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду Сумської області, в якому останній просив визнати недійсним рішення адміністративної колегії ОСОБА_3 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.09.2016 року № 27 у справі № 02-06/28-2015 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу”, а саме в частині того, що дії позивача, які були спрямовані на припинення діяльності СТ “Колос” на ринку постачання електричної енергії у територіальних (географічних) межах Сумської області, на якій розташовані належні позивачеві діючі місцеві (локальні) електромережі, шляхом недопущення ПрАТ “Монделіс України”, ПАТ “ОСОБА_3 завод продовольчих товарів”, ДП “Науміський спиртовий завод” до купівлі електричної енергії у СТ “Колос” на травень 2015 року, є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною 1 статті 13 та пунктом 7 частини другої статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, як зловживання монопольним становищем на ринку передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами у територіальних (географічних) мережах Сумської області, на якій розташовані належні позивачеві діючі місцеві (локальні) електромережі, у вигляді усунення з ринку постачання електричної енергії у вказаних межах СТ “Колос”, що призвело до ущемлення його інтересів та обмеження конкуренції на ринку, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, а також в частині накладення на позивача відповідно до частини другої статті 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за вчинене порушення, зазначене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, штрафу у розмірі 68000,00 грн.

16.01.2017 року господарським судом Сумської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Спірні правовідносини сторін у даній справі виникли стосовно правомірності прийняття рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, наявності або відсутності підстав для визнання його недійсним та наявності або відсутності підстав для стягнення штрафу.

Згідно п. 2 ч.1 ст.50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” (далі Закон), зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Частина 1 статті 13 Закону зазначає, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Згідно пункту 15.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 року №49-р. Однак, господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.

Так, як було зазначено вище, адміністративною колегією ОСОБА_3 обласного територіального відділення антимонопольного комітету України, під час розгляду справи № 02-06/28-2015 встановлено обставини, які свідчать про те, що у діях позивача виявлено ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Постачання електричної енергії споживачам за нерегульованим тарифом здійснюється незалежними постачальниками з використанням місцевих (локальних) електричних мереж, що належать ПАТ “Сумиобленерго”.

Примірний договір на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією затверджений постановою НКРЕ від 19 жовтня 2005 року № 934 (далі – Примірний договір).

Порядок взаємодії постачальника за нерегульованим тарифом (далі - ПНТ, незалежні постачальники) та обленерго, переходу споживача від обленерго до постачальника за нерегульованим тарифом, передачі обленерго електричної енергії ПНТ до споживача має певну послідовність дій (алгоритм), визначених актами законодавства, що регулюють відносини у сфері електроенергетики, та відповідними договорами, укладеними між обленерго та ПНТ, між ПНТ та споживачем, між обленерго та споживачем.

Згідно пункту 10.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 року № 28, споживачі електричної енергії мають право на вибір постачальника електричної енергії. Постачальниками електричної енергії споживачам (юридичним особам) можуть бути як ліцензіати з постачання електричної енергії за регульованим тарифом так і ліцензіати з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом.

У пункті 5.9 Правил №28 зазначено на те, що споживач має право укласти договір про купівлю-продаж електричної енергії із будь-яким постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом за умови відсутності заборгованості за електричну енергію перед іншим постачальником електричної енергії. Додатком до договору про постачання електричної енергії або окремим договором між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом оформлюється домовленість сторін про внесення змін в договір про постачання електричної енергії щодо припинення-відновлення продажу електричної енергії (зразок “Змін до договору про постачання електричної енергії щодо припинення - відновлення продажу (постачання) електричної енергії” є додатком 6 до Правил (далі - додаток 6 до Правил).

Про необхідність внесення змін до договору про постачання електричної енергії споживач має не пізніше ніж за 20 днів до початку дії договору про купівлю-продаж електричної енергії письмово повідомити постачальника електричної енергії за регульованим тарифом та остаточно розрахуватися з ним (пункт 5.10 Правил).

На підставі заяви споживача між ним та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом оформляється домовленість сторін про внесення змін в договір про постачання електричної енергії щодо припинення-відновлення продажу електричної енергії і двосторонній акт, у якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку на перший день дії договору про купівлю-продаж електричної енергії.

Вказаний порядок зміни споживачем постачальника електричної енергії передбачений також розділом 3 Примірного договору.

Згідно пункту 6.1 Примірного договору, до обов’язків електропередавальної компанії віднесено здійснення прийому, розгляду та погодження всіх документів, необхідних незалежному постачальнику для здійснення закупівлі електричної енергії на Оптовому ринку електричної енергії України (ОРЕ), у тому числі: за 6 робочих днів до 19 числа (включно) місяця, що передує розрахунковому - повідомлення на заявлений обсяг купівлі електричної енергії незалежним постачальником на ОРЕ (далі - Повідомлення), повідомлення на заявлений обсяг власного виробництва електричної енергії та відповідних довідок. Повідомлення розглядаються, підписуються Компанією та передаються ПНТ (або повертаються ПНТ із зауваженнями) протягом трьох робочих днів з моменту отримання повідомлень Компанією.

На незалежного постачальника покладено обов’язок за 6 робочих днів до 19-ї доби місяця, що передує розрахунковому, надавати повідомлення на заявлений обсяг купівлі електричної енергії на ОРЕ та повідомлення на заявлений обсяг власного виробництва електричної енергії на узгодження до електропередавальної компанії (пункт 6.2 Примірного договору).

В ході такого погодження обленерго, у разі подачі ПНТ повідомлень на заявлений обсяг купівлі електричної енергії незалежним постачальником на ОРЕ, що містять недоліки, мають бути повернуті ПНТ із зауваженнями. При цьому, граничний термін розгляду повідомлень зі сторони обленерго не повинен перевищувати 3-х днів.

Послуги з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами СТ “Колос” отримує від ПАТ “Сумиобленерго” на підставі договору на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та ВАТ “Сумиобленерго” від 12 червня 2007 року № 19-07/Т.

Електророзподільні компанії, в тому числі і позивач, є вертикально інтегрованими структурами, що одночасно здійснюють діяльність на ринках передачі та постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Відносини у сфері електроенергетики України перебувають у стані реформування, яке ґрунтується на засадах створення рівних базових умов для суб'єктів господарювання у відповідній сфері та спрямовується на посилення конкуренції на ринку постачання електричної енергії.

Частиною 5 статті 15 Закону України “Про засади функціонування ринку електричної енергії” передбачено, що електророзподільне підприємство не має права здійснювати діяльність з виробництва, передачі та постачання електричної енергії. Його діяльність з розподілу електричної енергії має бути юридично та організаційно відокремленою від інших видів діяльності вертикально інтегрованої господарської організації, які не пов’язані з розподілом електричної енергії. Зазначена норма відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про засади функціонування ринку електричної енергії” набуде чинності з дня введення в дію Закону, що регулює особливості здійснення юридичного та організаційного відокремлення електророзподільними підприємствами діяльності з розподілу електричної енергії від діяльності з виробництва, передачі та постачання електричної енергії.

Вказана запропонована модель функціонування ринку у сфері енергетики є типовою для країн Євросоюзу.

На даний же час баланс інтересів на ринку постачання електричної енергії між постачальниками за нерегульованим тарифом та позивачем порушений на користь останнього, оскільки за ПАТ “Сумиобленерго” закріплені контрольні функції по відношенню до його конкурентів (ПНТ), що полягають у здійсненні прийому, розгляду та погодження всіх документів, необхідних незалежному постачальнику для проведення закупівлі електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії України.

Таке нерівне становище вказаних суб’єктів створює умови для порушення конкуренції на ринку постачання електричної енергії.

Зазначене підтверджується дослідженням ринку постачання електричної енергії та спостереженням за динамікою зміни структури цього ринку.

Так, у Сумській області частка на ринку усіх разом узятих ПНТ у 2014 році складала – 37%, у 2015 році - 15,3 %, за 9 місяців 2016 року - 22,4 %.

Відповідно до статті 24 Закону України “Про електроенергетику”, енергопостачальники, які здійснюють діяльність з передачі електричної енергії з використанням власних мереж, зобов'язані забезпечити рівноправний доступ до цих мереж усіх суб’єктів господарської діяльності, що отримали в установленому порядку ліцензію на здійснення відповідного виду діяльності і уклали договір на передачу електричної енергії.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України “Про засади функціонування ринку електричної енергії України”, принципами функціонування ринку електричної енергії є добросовісна конкуренція на ринку; недискримінаційний та прозорий доступ до місцевих (локальних) електричних мереж; рівність прав на продаж та купівлю електричної енергії.

Загальновідомою правовою догмою є те, що підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати усім вимогам законів та інших актів вищих органів як за змістом, так і за порядком видання і формою закріплення.

Отже, окремі пункти Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31 липня 1996 року № 28, (зокрема, пункт 5.10) мають відповідати щонайменше двом вищезазначеним принципам, та застосовуватися лише в тій частині, що не суперечить нормам Законів, що регулюють відносини у сфері електроенергетики та у сфері законодавства про захист економічної конкуренції.

Суб’єкт господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку (позивач) несе особливу відповідальність у зв’язку із тим, що його діяльність може спричинити небажані (негативні) наслідки для конкуренції загалом та для інтересів конкурентів, постачальників, клієнтів та споживачів зокрема.

Статтею 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлені кваліфікуючі ознаки до дій, які можуть бути визнані зловживанням монопольним становищем на певному товарному ринку. Обов’язковою кваліфікуючою ознакою є необхідність доведення того, що дії, які вчиняються суб’єктом господарювання з домінуючим становищем на ринку, не могли б бути вчинені в умовах значної конкуренції, а фактично особою, яка не має домінуючого становища та не володіє ринковою владою.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що діяльність органів Антимонопольного комітету України не зводиться до банальної перевірки того чи іншого пункту Правил користування електричною енергією, а полягає у системній оцінці поведінки суб’єктів господарювання в умовах конкурентної боротьби та в умовах домінування на ринку з урахуванням принципів функціонування таких ринків, визначених Законами України.

Так, існує дві поведінкові моделі у сфері правовідносин щодо зміни споживачем постачальника електричної енергії, які обумовлюються тим, чи домінує (має ринкову владу) суб’єкт господарювання.

Перша модель характеризується тим, що зміна споживачем постачальників електричної енергії відбувається серед суб’єктів господарювання, які не мають ринкової влади на ринку постачання електричної енергії, тобто перехід споживача відбувається від одного постачальника електричної енергії за нерегульованим тарифом до іншого. При цьому позивач за такої моделі, як правило, не має фінансового зиску від того, відбувається перехід споживача до іншого постачальника чи ні. Лише в окремих випадках електропередавальна компанія може мати опосередковану зацікавленість в усуненні з ринку одного із ПНТ як свого конкурента.

А друга модель характеризується тим, що перехід споживача відбувається від електропередавальної компанії (позивача), що володіє ринковою владою на ринках передачі та постачання електричної енергії, до його конкурента - постачальника електричної енергії за нерегульованим тарифом. При цьому позивач за такої моделі завжди отримує фінансовий зиск (зацікавленість), якщо не відбувається перехід його споживача до іншого постачальника.

І у першій, і у другій моделях позивач виконує функції контролю (адміністрування) по відношенню до постачальника електричної енергії за нерегульованим тарифом в частині погодження його повідомлення для ОРЕ, в якому зазначаються обсяги електроенергії, в тому числі для споживачів, котрі виявили бажання з наступного розрахункового періоду перейти до цього постачальника.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що при першій моделі перехід споживача від одного ПНТ до іншого відбувається за відсутності передоплати у вигляді планових розрахунків або оплати на користь ПНТ орієнтовної суми остаточного розрахунку за електроенергію, яка буде спожита у поточному місяці.

В таких випадках позивач, як правило, погоджує повідомлення постачальнику електроенергії за нерегульованим тарифом.

Зокрема, підтвердженням цього може бути перехід до ТОВ “Глобал Енерджі” з 1 березня 2014 року ПрАТ з “Слобожанська будівельна кераміка” в особі філії ПрАТ “СБК” в с. Плавище від ТОВ НТЦ “Енергетичні технології”, з 1 серпня 2014 року ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” в особі філії “Кролевецький КХП” від ТОВ “Енергосервіс Плюс”, з 1 листопада 2014 року ПАТ “Шосткинський хлібокомбінат” від ТОВ “Енергосервіс Плюс”, з 1 листопада 2014 року ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” в особі філії “ОСОБА_3 КХП” від СТ “Колос” та з 1 січня 2015 року ТОВ “Шосткинський завод продовольчих товарів” від СТ “Колос”.

При другій моделі, за наявності у позивача фінансового зиску від утримання власних споживачів, ним використовується ринкова влада як на ринку передачі, так і на ринку постачання електричної енергії. Це забезпечується наявними у позивача важелями впливу, котрими не володіють інші постачальники електроенергії за нерегульованим тарифом.

Такими важелями є вже зазначені вище функції контролю (адміністрування) по відношенню до ПНТ, а також дія пункту 3.2 договору на передачу, що укладається між позивачем та постачальником за нерегульованим тарифом. Цим пунктом передбачено, що у разі несплати споживачем фактичних обсягів спожитої електричної енергії до дня набрання чинності договору її купівлі-продажу, позивач має право відмовити незалежному постачальнику у погодженні Повідомлення на заявлений обсяг купівлі електричної енергії на оптовому ринку на наступний розрахунковий період. Таким чином споживач, який не сплатив кошти за електричну енергію, спожиту за період до першого дня дії договору з незалежним постачальником, через місяць знову повертається до позивача.

Правилами встановлена можливість споживача перейти до іншого постачальника за відсутності заборгованості (пункт 5.9 Правил), що рівнозначно стосується переходу як від одного ПНТ до іншого ПНТ, так і від обленерго до іншого ПНТ.

Пункт 5.10 Правил стосується лише взаємовідносин щодо переходу споживача від обленерго до іншого ПНТ та передбачає при переході від обленерго (постачальника електроенергії за регульованим тарифом) таку умову як проведення остаточного розрахунку, орієнтовна сума якого визначається за фактичним середньодобовим споживанням електроенергії попереднього розрахункового періоду.

Як встановлено місцевим господарським судом, ПрАТ “Монделіз Україна” та ПАТ “ОСОБА_3 завод продовольчих товарів” на виконання пункту 5.10 Правил в частині повідомлення електропередавальної компанії не менше, ніж за 20 днів до початку дії договору з ПНТ, надіслали на адресу позивача листи від 31.03.2015 року за №№ 810, 491, відповідно, щодо продовження з 1 травня 2015 року співпраці з постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом СТ “Колос” та надання у зв’язку з цим для підписання додаткової угоди про припинення продажу електроенергії за договорами про постачання електричної енергії з 1 травня 2015 року.

Також, зазначені споживачі, незважаючи на автоматичне поновлення (пункт 5.12 Правил) електропередавальною організацією продажу електричної енергії за договорами про постачання електричної енергії, у цих же листах додатково звернулись до позивача із проханням щодо відновлення дії відповідних договорів про постачання електричної енергії за регульованим тарифом на квітень 2015 року.

У відповідь позивачем було створено перепони для СТ “Колос” та його споживачів шляхом трактування пунктів 5.9 та 5.10 Правил в інтересах ПАТ “Сумиобленерго”.

Позивач у період до 10 квітня 2015 року (відповідно до пункту 5.10 Правил кінцевого терміну сповіщення споживачами електропередавальної компанії про зміну постачальника на травень 2015 року) не надав жодної відповіді ПрАТ “Монделіз Україна”, ПАТ “ОСОБА_3 завод продовольчих товарів” стосовно оформлення або неможливості оформлення домовленостей сторін про внесення змін в договір про постачання електричної енергії щодо припинення-відновлення продажу електричної енергії з 1 травня 2015 року.

Проте, ПАТ “Сумиобленерго” почало вживати зустрічні дії по повторному відновленню дії договору, дія якого була поновлена у зв’язку з настанням події, передбаченої пунктом 5.12 Правил (невиконання СТ “Колос” зобов’язань перед його споживачами по постачанню електроенергії на квітень 2015 року).

Внаслідок вказаних зустрічних дій позивача, у суб’єктів господарювання, які були споживачами СТ “Колос” у березні 2015 року та мали намір продовжити із ним співпрацю у майбутньому, склалось враження про залежність процедури повернення до СТ “Колос” від процедури зупинення/відновлення договорів, укладених із позивачем та внесення змін до них, про що свідчать листи ПАТ “ОСОБА_3 завод продовольчих товарів” від 7 квітня 2015 року № 535 та ТОВ “Андрекс” від 7 квітня 2015 року № 40, зміст яких є практично аналогічним.

Між тим, листом від 9 квітня 2015 року № 48/4265 до ТОВ “Андрекс”, позивач зазначив, що на даний час проводиться документальне оформлення відновлення з 01.04.2015 року дії договору про постачання електричної енергії № 468с від 28.04.2007 року, укладеного між ТОВ “Андрекс” та нашим підприємством, шляхом підписання відповідної додаткової угоди. ... припинення дії даного договору про постачання електричної енергії може бути проведене у відповідності до вимог чинного законодавства.

На листи ПрАТ “Монделіз Україна”, ПАТ “ОСОБА_3 завод продовольчих товарів” щодо бажання закуповувати електричну енергію у СТ “Колос”, ПАТ “Сумиобленерго” надало відповіді ПрАТ “Монделіз Україна”, ПАТ “ОСОБА_3 завод продовольчих товарів” лише 20 квітня 2015 року, в останній день погодження Повідомлення СТ “Колос”.

Так, у листах від 20 квітня 2015 року №№ 48/4826, 48/4855 позивачем зазначено, що ПрАТ “Монделіз Україна”, ПАТ “ОСОБА_3 завод продовольчих товарів” мають дотримуватися пункту 5.10 Правил в частині письмового повідомлення постачальника електричної енергії за регульованим тарифом не пізніше, ніж за 20 днів до початку дії договору про купівлю-продаж електричної енергії, письмово та остаточного розрахунку з ним.

Позивачем у відповіді, також, зазначено про те, що оскільки, станом на 20.04.2015 року, кожен із споживачів ПрАТ “Монделіз Україна”, ПАТ “ОСОБА_3 завод продовольчих товарів” не виконав вимоги даного нормативного документу, перехід кожного з цих підприємств на поставку електричної енергії до постачальника за нерегульованим тарифом з 01.05.2015 року є не можливий.

Окрім того, позивач листом від 20 квітня 2015 року № 48/4795 відмовив СТ “Колос” у погодженні вказаного повідомлення, посилаючись на те, що ПрАТ “Монделіс Україна”, ПАТ “ОСОБА_3 завод продовольчих товарів”, ДП “Наумівський спиртовий завод” порушили вищевказаний пункт 5.10 Правил.

На думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позивач безпідставно послався на невиконання пункту 5.10 Правил ПрАТ “Монделіс Україна”, ПАТ “ОСОБА_3 завод продовольчих товарів”, ДП “Наумівський спиртовий завод” станом на 20 квітня 2015 року, у зв’язку з тим, що ПрАТ “Монделіс Україна” здійснило плановий платіж на суму 1607778,85 грн. (з ПДВ) - 17 квітня 2015 року.

Орієнтовна сума остаточного розрахунку за електричну енергію за регульованим тарифом, виходячи з показників минулого розрахункового періоду (березень 2015 року), становила 1391758,34 грн. (без ПДВ) (лист ПрАТ “Монделіз Україна” від 16 листопада 2015 року № 2884) або 1654421,90 грн. (з ПДВ), тобто підприємство станом на 20 квітня 2015 року зробило необхідний платіж. Крім того, ПрАТ “Монделіс Україна” 28 квітня 2015 року здійснило другий платіж на суму 1607778,85 грн. (з ПДВ), внаслідок чого станом на 1 травня 2015 року у підприємства утворилась переплата за електричну енергію у обсязі 949818,68 грн. (лист позивача від 27 жовтня 2015 року № 17/14071);

ПАТ “ОСОБА_3 завод продтоварів” здійснило планові платежі на загальну суму 551917,00 грн. (з ПДВ) - 6 та 20 квітня 2015 року.

Тобто, станом на 20 квітня 2015 року підприємство повністю розрахувалось за електричну енергію, що була спожита у квітні, і на 1 травня 2015 року мало переплату у обсязі 5380,40 грн. (лист позивача від 16 листопада 2015 року № 17/15092).

Окрім того, позивач листами від 20.04.2015 року № № 48/4826 та 48/4855 безпідставно відмовив ПрАТ “Монделіс Україна” та ПАТ “ОСОБА_3 завод продовольчих товарів” в укладенні додаткової угоди про припинення дії договору в частині постачання електричної енергії і як наслідок, у переході цих підприємств на поставку електричної енергії до постачальника за нерегульованим тарифом з 1 травня 2015 року; у листі від 20 квітня 2015 року № 48/4795 безпідставно відмовив СТ “Колос” у погодженні вказаного Повідомлення через невиконання ПрАТ “Монделіс Україна” та ПАТ “ОСОБА_3 завод продовольчих товарів” пункту 5.10 Правил.

Щодо непогодження повідомлення СТ “Колос” по ДП “Наумівський спиртовий завод”, то ПАТ “Сумиобленерго” безпідставно послалося у своєму листі на невиконання ДП “Наумівський спиртовий завод” пункту 5.10 Правил, оскільки зазначена норма взагалі не врегульовує відносини щодо переходу споживача від одного ПНТ до іншого.

Отже, споживач має висловити своє бажання ПАТ “Сумиобленерго” не за 20 днів, як передбачено пунктом 5.10 Правил щодо переходу до іншого ПНТ, а у термін, що кореспондується з подачею ПНТ свого повідомлення на ОРЕ, в якому буде заявлено про обсяги постачання електроенергії цьому споживачу.

На незалежного постачальника покладено обов’язок (пункт 6.2 Примірного договору) за 6 робочих днів до 19-ї доби місяця, що передує розрахунковому, надавати Повідомлення на заявлений обсяг купівлі електричної енергії на ОРЕ та Повідомлення на заявлений обсяг власного виробництва електричної енергії на узгодження до електропередавальної компанії.

Станом на квітень 2015 року ДП “Наумівський спиртовий завод” було споживачем постачальника електричної енергії за нерегульованим тарифом ТОВ “Глобал Енерджі”.

Листом від 7 квітня 2015 року № 61 зазначений споживач повідомив ПАТ “Сумиобленерго” про власне бажання з 1 травня 2015 року закуповувати електричну енергію у СТ “Колос”.

Зазначений лист був зареєстрований у ПАТ “Сумиобленерго” 14 квітня 2015 року.

14.04.2015 року ПАТ “Сумиобленерго” погодило ТОВ “Глобал Енерджі” повідомлення на ОРЕ від 10 квітня 2015 року № 5/2015, у якому містився обсяг електричної енергії для ДП “Наумівський спиртовий завод”.

Тобто, 14 квітня 2015 року ПАТ “Сумиобленерго”, володіючи суперечливою за змістом інформацією: повідомленням ТОВ “Глобал Енерджі”, до якого зазначеним ПНТ було включено ДП “Наумівський спиртовий завод” та листом ДП “Наумівський спиртовий завод” від 7 квітня 2015 року № 61, в якому зазначалося про перехід споживача з 1 травня 2015 року до СТ “Колос”, а також повідомленням СТ “Колос” від 14.04.2015 року, до якого зазначеним ПНТ було включено ДП “Наумівський спиртовий завод”, без з’ясування дійсних обставин надало перевагу одному із постачальників електричної енергії за нерегульованим тарифом.

У подібних випадках при переході Приватного підприємства “Рось” в особі філії “Охтирський сиркомбінат” та Дочірнього підприємства “Аромат” в особі філії “ОСОБА_3 молочний завод” від СТ “Колос” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергопостач 2010” (листи ПАТ “Сумиобленерго” від 15 березня 2012 року №№ 48/2954 та 48/2954) ПАТ “Сумиобленерго” не погодило СТ “Колос” повідомлення на ОРЕ, а додатково звернулось до споживачів для отримання остаточної відповіді, у якого постачальника електричної енергії вони мають бажання купувати електричну енергію. В результаті таких дій позивач врахував позицію споживачів як визначальну та погодив Повідомлення на ОРЕ тому ПНТ, якого обрали споживачі.

Отже, місцевий господарський суд вірно встановив, що дії ПрАТ “Монделіс Україна”, ПАТ “ОСОБА_3 завод продовольчих товарів”, ДП “Наумівський спиртовий завод” відповідали нормативним вимогам визначених Правилами для переходу з 1 травня 2015 до СТ “Колос”.

У разі добросовісного виконання позивачем своїх функцій контролю (адміністрування), наданих йому як електропередавальній (електророзподільчій) компанії, СТ “Колос” мало можливість скорегувати власне Повідомлення шляхом виключення з нього лише окремих споживачів, які не відповідали вимогам визначеним пунктами 5.9, 5.10 Правил, як це відбулося відносно ДП “Сумиспирт” на лист ПАТ “Сумиобленерго” від 20 квітня 2015 року № 48/4795.

У разі бажання споживачів, які до квітня 2015 року купували електроенергію у СТ “Колос”, з 1 травня закуповувати її у іншого незалежного постачальника, позивач сприяє вказаним споживачам у реалізації таких намірів (лист ПАТ “Сумиобленерго” від 27 жовтня 2015 року № 17/14071) за аналогічних умов, які склались у ПрАТ “Монделіс Україна”, ПАТ “ОСОБА_3 завод продовольчих товарів”.

Так, ДП “Охтирський комбінат хлібопродуктів” та АТ “ОСОБА_3 завод “Насосенергомаш” з 1 травня 2015 року, а ТОВ “Андрекс” з 1 червня 2015 року виявили бажання купувати електричну енергію за нерегульованим тарифом у ТОВ “Глобал Енерджі” (листи від 7 квітня 2015 року № № 350, 14/1633 та від 5 травня 2015 року № 68).

При цьому жодним із підприємств на дату надсилання листів орієнтовна сума остаточного розрахунку сплачена не була.

10 квітня 2015 року, позивач надіслав ДП “Охтирський комбінат хлібопродуктів” та АТ “ОСОБА_3 завод “Насосенергомаш”: додаткові угоди (додаток 6 до Правил) від 10 квітня 2015 року з визначеними у них орієнтовними сумами остаточного розрахунку 114422,02 грн. та 2625095,43 грн., відповідно (листи № 49/4370); угоди про розстрочення платежу (орієнтовної суми остаточного розрахунку) на листи вказаних підприємств від того ж 10 квітня 2015 року №№ 358/1 та 14-746, відповідно, до 7 травня та 30 квітня 2015 року.

13 травня 2015 року позивач надіслав ТОВ “Андрекс”: додаткову угоду від 13 травня 2015 року з орієнтовною сумою остаточного розрахунку 341901,48 грн., що становить лише 70 відсотків від обсягу спожитої електричної енергії у попередньому розрахунковому періоді; угоду про розстрочення платежу (орієнтовної суми остаточного розрахунку) до 18 травня 2015 року.

Терміни оплати вищевказаних сум були наступні: ДП “Охтирський комбінат хлібопродуктів” 6 травня 2015 року сплатив 64437,44 грн. за фактично спожиту електричну енергію; АТ “ОСОБА_3 завод “Насосенергомаш” за період з 3 по 21 квітня 2015 року частинами сплатив 2400000,00 грн., станом на травень у підприємства була переплата у розмірі 168140,49 грн; ТОВ “Андрекс” за період з 6 по 27 травня 2015 року частинами сплатило 640000,00 грн., станом на 1 червня у підприємства була переплата у розмірі 60154,78 грн.

За таких обставин, вказані вище підприємства станом на 10 число місяця, що передував переходу від позивача до ТОВ “Глобал Енерджі”, не сплатили останньому орієнтовну суму остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію у повному обсязі, що не завадило їм перейти до ТОВ “Глобал Енерджі”.

Дії ДП “Охтирський комбінат хлібопродуктів”, АТ “ОСОБА_3 завод “Насосенергомаш” та ТОВ “Андрекс” по остаточному розрахунку з ПАТ “Сумиобленерго” при переході до ТОВ “Глобал Енерджі” не відрізнялись від дій ПрАТ “Монделіс Україна”, ПАТ “ОСОБА_3 завод продовольчих товарів” по остаточному розрахунку з ПАТ “Сумиобленерго” при реалізації намірів перейти з 1 травня 2015 року до СТ “Колос”.

А отже, при виборі споживачем іншого незалежного постачальника електричної енергії, крім СТ “Колос”, вимога позивача до споживача за 20 днів до початку дії договору купівлі-продажу електроенергії сплатити орієнтовну суму остаточного розрахунку, визначену за фактичним середньодобовим споживанням попереднього розрахункового періоду, не є принциповим моментом для можливості такого переходу.

По відношенню до СТ “Колос” позивач порушив, визначені частиною другою статті 3 Закону України “Про засади функціонування ринку електричної енергії України”, принципи функціонування ринку електричної енергії в частині добросовісної конкуренції на ринку, рівності прав на продаж та купівлю електричної енергії, недискримінаційного та прозорого доступу до місцевих (локальних) електричних мереж.

Перехід споживачів від обленерго до ПНТ відбувається не у зв’язку з безумовним виконанням пункту 5.10 Правил, а залежить від волі (позиції) позивача.

Тобто, позивач на власний розсуд визначає, коли застосовувати зазначену норму, а коли ні, різноманітність перелічених випадків свідчить, що умови переходу споживачів до ПНТ не мають завжди однаково повторюваного характеру, а відтак становище на ринку залежить не лише від безумовного дотримання пункту 5.10 Правил, а й від волі суб’єкта господарювання (у даному випадку - позивача), що домінує на ринку, який може корегувати в залежності від фінансового зиску (власної зацікавленості) умови переходу.

У листі від 4 січня 2016 року № 17/26 позивач не навів заперечень щодо недотримання ПрАТ “Монделіс Україна”, ПАТ “ОСОБА_3 завод продовольчих товарів” 20-ти денного терміну повідомлення обленерго про продовження співпраці із СТ “Колос” у травні 2015 року.

Апелянт зазначає про те, що вказані споживачі за 20 днів (10 квітня 2015 року) до закінчення терміну остаточного споживання електричної енергії (30 квітня 2015 року), що поставляється обленерго, остаточно її не оплатили (абзаци 8, 9 статті 4, абзаци 4,5 статті 5, абзац 1 статті 6), при цьому планові платежі та наявність переплат не є поняттями, тотожними остаточному розрахунку за електричну енергію.

За 20 днів до закінчення розрахункового періоду споживач має змогу оплатити лише орієнтовну суму остаточного розрахунку, як це передбачено пунктом 2 Додатку 6 до Правил, а не зробити остаточний розрахунок з обленерго.

Окрім того, станом на дату відмови ПрАТ “Монделіс Україна”, ПАТ “ОСОБА_3 завод продовольчих товарів” у купівлі електричної енергії у СТ “Колос” - 20 квітня 2015 року.

Так, ПАТ “ОСОБА_3 завод продовольчих товарів” повністю розрахувалось за спожиту у квітні електричну енергію, ПрАТ “Монделіс Україна” сплатило 97 відсотків орієнтовної суми остаточного розрахунку, як то передбачено Правилами, а станом на 28 квітня 2015 року здійснило остаточний розрахунок за електричну енергію.

В той же час, при переході ТОВ “Андрекс” у травні 2015 року від позивача до іншого незалежного постачальника, ПАТ “Сумиобленерго” визначило орієнтовну суму остаточного розрахунку на рівні 70 відсотків від обсягу електричної енергії, спожитої ТОВ “Андрекс” у попередньому розрахунковому періоді (квітні 2015 року). При цьому за 20 днів до початку дії договору купівлі-продажу електричної енергії за нерегульованим тарифом (10 травня 2015 року) ТОВ “Андрекс” не тільки не сплатило позивачеві орієнтовну суму остаточного розрахунку, а і не мало угоди про розстрочення її оплати.

А тому, намагання позивача не визнавати остаточним розрахунком отримані від вказаних вище споживачів кошти за поставлену електричну енергію у повному обсязі, є порушенням ПАТ “Сумиобленерго” підпункту 2 пункту 10.1 Правил, який надає споживачам право на вибір постачальника електричної енергії, та ущемляє інтереси СТ “Колос”.

Намагання позивача пояснити власні дії тим, що ПрАТ “Монделіс Україна”, ПАТ “ОСОБА_3 завод продовольчих товарів” не підтвердили свого наміру вчинити остаточний розрахунок за електроенергію, поставлену у квітні 2015 року, у порівнянні із споживачами, які звернулись до обленерго з проханням про відстрочку (розстрочку) такого розрахунку та занепокоєнням щодо перспектив отримання таких коштів (абзац 5 статті 8 Правил), є наміром завідомо неправомірним власним діям надати певного правового обґрунтування.

Як зазначалось вище, ПрАТ “Монделіс Україна” та ПАТ “ОСОБА_3 завод продовольчих товарів” ще до кінця розрахункового періоду сплатили всі кошти позивачеві за електроенергію. Наявність угод про розстрочення платежу (орієнтовної суми остаточного розрахунку) не посилює гарантії позивача щодо отримання таких платежів і з економічної точки зору є менш вигідною умовою ніж вже отримана повна передоплата у поточному місяці. Гарантією отримання таких коштів є положення пункту 3.2 договору на передачу, що укладається між ПАТ “Сумиобленерго” та постачальником за нерегульованим тарифом, яким передбачено право позивача відмовити незалежному постачальнику у погодженні Повідомлення на наступний розрахунковий період у зв’язку із несплатою споживачем всіх коштів обленерго. Наслідком дії вказаного пункту є повернення споживача до позивача та можливе припинення електропостачання взагалі.

За інформацією Державного підприємства “Енергоринок” (лист від 28 січня 2016 року № 01/32-1008), наданою на вимогу відповідача (лист від 12 січня 2016 року № 02-10/43), терміни надання Повідомлень до ОРЕ можуть бути подовжені рішенням Комісії з вирішення питань роботи незалежних постачальників в ОРЕ (далі - Комісія), створеної за рішенням ради ОРЕ.

На звернення СТ “Колос” щодо подовження терміну надання належним чином оформленого Повідомлення на купівлю електричної енергії на ОРЕ у травні 2015 року такий термін було подовжено до 12-00 27 квітня 2015 року (Протокол засідання Комісії від 21 квітня 2015 року № 5)

Таким чином, СТ “Колос” та ПрАТ “Монделіс Україна”, ПАТ “ОСОБА_3 завод продовольчих товарів”, ДП “Наумівський спиртовий завод” вжили всіх необхідних заходів для продовження співпраці один із одним у травні 2015 року, яку унеможливили лише протиправні дії позивача.

Приписами статті 59 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, визначені підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що відповідачем доведено, що дії позивача, які були спрямовані на припинення діяльності СТ “Колос” на ринку постачання електричної енергії у територіальних (географічних) межах Сумської області, на якій розташовані належні ПАТ “Сумиобленерго” діючі місцеві (локальні) електромережі, шляхом недопущення ПрАТ “Монделіс Україна”, ПАТ “ОСОБА_3 завод продовольчих товарів”, ДП “Наумівський спиртовий завод” до купівлі електричної енергії у СТ “Колос” на травень 2015 року, є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 та пунктом 7 частини другої статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами у територіальних (географічних) межах Сумської області, на якій розташовані належні Публічному акціонерному товариству “Сумиобленерго” діючі місцеві (локальні) електромережі, у вигляді усунення з ринку постачання електричної енергії у вказаних межах СТ “Колос”, що призвело до ущемлення його інтересів та обмеження конкуренції на ринку, яке було б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, апелянтом не надано належних та допустимих доказів в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків господарського суду першої інстанції.

Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов’язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді судового рішення, у зв’язку з чим апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Сумиобленерго”, м. Суми слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області - без змін.

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Сумиобленерго”, м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 16.01.2017р. у справі №920/1185/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 03.03.2017 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Россолов В.В.