ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2017 р. Справа № 920/782/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_1 (довіреність №б/н від 07.07.2016)

відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю охоронно-детективне агентство "КОБРА", м. Суми (вх. №295 С/3) на рішення Господарського суду Сумської області від 05.12.2016 у справі №920/782/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю охоронно-детективне агентство "КОБРА", м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-сервіс", м. Конотоп, Сумська область

про стягнення 146000,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю охоронно-детективне агентство "КОБРА", м. Суми звернулось до Господарського суду Сумської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-сервіс", м. Конотоп, Сумська область про стягнення 146000,00 грн. боргу, посилаючись на неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 21.09.2015 договору №0005-15/ФОО про надання послуг охорони.

05.12.2016 позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача на свою користь 141000,00 грн. боргу та 11025,00 грн. судових витрат.

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.12.2016 по справі №920/782/16 (суддя Резніченко О.Ю.) у позові відмовлено.

Позивач із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в зв’язку з чим просить рішення господарського суду Сумської області від 05.12.2016 по справі №920/782/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, а також стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, пов'язані із розглядом справи, зокрема, 2326,50 грн. судового збору. Скаржник також звернувся до суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 клопотання позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю охоронно-детективне агентство "КОБРА", м. Суми про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено. Прийнято апеляційну скаргу позивача до провадження. Розгляд скарги призначено на 07 лютого 2017 р. о 12:00 год.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав. Його представник в судове засідання 07.02.2017 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Про причини неможливості прибуття свого представника відповідач суд апеляційної інстанції не повідомив.

06.02.2017 уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю охоронно-детективне агентство "КОБРА", м. Суми - адвокатом ОСОБА_1 електронною поштою на адресу суду направлено лист (вх.№206 ) із клопотанням (вх. №1319), в якому представник позивача на підставі ст. 74-1 ГПК України просив суд апеляційної інстанції вирішити питання про участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю охоронно-детективне агентство "КОБРА", м. Суми при розгляді справи №920/782/16 в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої просив доручити Господарському суду Сумської області.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 розгляд справи відкладено на 28.02.2017 о 10:00 год., клопотання представника ТОВ ОДА "КОБРА" адвоката ОСОБА_2 про участь представника позивача при розгляді справи №920/782/16 в режимі відеоконференції задоволено. Призначено розгляд справи №920/782/16 в судовому засіданні на 28.02.2017 о 10:00 год. в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено Господарському суду Сумської області. Зобов'язано відповідача – ТОВ "Бета-сервіс" надати суду апеляційної інстанції та скаржнику відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

Відповідач в судове засідання 28.02.2017 свого представника не направив, хоча судом апеляційної інстанції вжито заходи відносно належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 07.02.2017) за вих. №001816/2 уповноваженій особі ТОВ "Бета-сервіс" Шаповаленко 15.02.2017.

Письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі відповідач суду не надав. Своє процесуальне право на участь в судовому засіданні не реалізував.

Відповідно до пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Здійснивши перевірку матеріалів справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що неявка представника відповідача в засідання суду апеляційної інстанції 28.02.2017 не перешкоджає перегляду прийнятого у даній справі рішення в апеляційному порядку, а справа може бути розглянута без участі представника ТОВ "Бета-сервіс" за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для розгляду спору по суті.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши уповноваженого представника позивача, який підтримав вимоги апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю охоронно-детективне агентство "КОБРА", м. Суми (вх. №295 С/3) на рішення Господарського суду Сумської області від 05.12.2016 у справі №920/782/16 підлягає задоволенню, з огляду на нижченаведене.

Як свідчать матеріали справи, до Господарського суду Сумської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю охоронно-детективне агентство "КОБРА", м. Суми із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-сервіс", м. Конотоп, Сумська область про стягнення 146000,00 грн. боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті вартості фактично наданих послуг охорони, які виникли на підставі Договору №0005-15/ФОО про надання послуг охорони від 21.09.2015 (том 1 аркуші справи 9-14).

На підтвердження факту наявності між сторонами господарських відносин та укладення між сторонами господарського договору, позивач зазначив, що надіслана на підпис відповідачу копія вищезазначеного договору на момент розгляду справи не повернута позивачу. Проте послуги позивачем були надані, а відповідачем була здійснена часткова проплата послуг, а тому сторони перебувають у фактичних договірних відносинах.

В подальшому, на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, де просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 141000,00 грн., що виникла за Договором №0005-15/ФОО від 21.09.2015 станом на 21.01.2016.

В обґрунтування даної заяви позивач послався на те, що за період з 22.09.2015 по 17.06.2016 позивачем згідно вказаного Договору було надано відповідачу охоронних послуг на суму 522000,00 грн.

При цьому, позивач зазначив, що оплата за надані послуги охорони здійснена відповідачем частково на суму 149000,00 грн., а саме:

- 09.10.2015 відповідачем здійснена передплата в сумі 29000,00 грн. за охоронні послуги згідно виставленого позивачем рахунку №СчК-00025 від 08.10.2015 за Договором №0005-15/ФОО від 21.09.2015, про що свідчить виписка з особового рахунку ТОВ ОДА "КОБРА" (том 1 аркуш справи 92);

- 31.03.2016 відповідачем на користь позивача здійснено платіж в сумі 62000,00 грн. в якості сплати послуг за охорону об’єкту згідно Договору №0005-15/ФОО від 21.09.2015 (том 1 аркуш справи 96), в якому не зазначено період надання послуг та номер рахунку, тому вказана сума зарахована позивачем для погашення заборгованості за попередні періоди;

- 13.05.2016 відповідачем здійснена оплата в сумі 58000,00 грн. за послуги охорони згідно виставленого позивачем рахунку №СчК-00017 від 13.05.2016 за Договором №0005-15/ФОО від 21.09.2015, про що свідчить виписка з особового рахунку ТОВ ОДА "КОБРА" (том 1 аркуш справи 97).

Таким чином, позивач вказує на те, що станом на 18.06.2016 розмір суми боргу відповідача за Договором №0005-15/ФОО від 21.09.2015 становить 373000,00 грн. (522000,00 грн. – 149000,00 грн.). Проте, враховуючи фінансовий стан підприємства позивача, що викликаний наявною заборгованістю та необхідністю здійснювати виплати заробітної плати охоронцям, а також неможливістю сплатити судовий збір стосовно такої суми вимог про стягнення боргу, позивач у даному судовому провадженні просить суд стягнути з відповідача частину заборгованості, що виникла на підставі Договору №0005-15/ФОО від 21.09.2015 в сумі 141000,00 грн. станом на 21.01.2016.

При вирішенні даного спору судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи міститься копія Договору №0005-15/ФОО про надання послуг охорони від 21.09.2015, який не підписаний повноважним представником відповідача.

Враховуючи положення статей 203, 207, 208 Цивільного кодексу України і ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження укладення в належній формі та підписання між сторонами договору надання послуг, а отже й виникнення між сторонами господарського зобов’язання – укладення 21.09.2015 Договору №0005-15/ФОО, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави позову є необґрунтованими, і вказане зумовлює відмову в задоволенні вимог про стягнення боргу на зазначених позивачем підставах.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 №4, від 25.12.1992 №13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду у даній справі зазначеним вимогам не відповідає.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи, не заперечується відповідачем та не спростовано останнім жодними належними доказами, прийняття відповідачем пропозиції саме щодо Договору №0005-15/ФОО про надання послуг охорони від 21.09.2015 підтверджується здійсненням сторонами фактичних дій з виконання його умов, про що свідчить:

- надання позивачем послуг з охорони за період з 22.09.2015 по 17.06.2016 та їх отримання відповідачем без зауважень та заперечень;

- виставлення позивачем відповідних рахунків на оплату цих послуг із зазначенням в якості підстав оплати саме Договору №0005-15/ФОО від 21.09.2015;

- проведення відповідачем попередньої оплати послуг 09.10.2015 з посиланням на виставлений позивачем по Договору №0005-15/ФОО від 21.09.2015 рахунок №СчК-00025 від 08.10.2015 на суму 29000,00 грн.;

- здійснення відповідачем 13.05.2016 оплати наданих охоронних послуг за період з 21.03.2016 по 19.04.2016 згідно виставленого з посиланням на Договір №0005-15/ФОО від 21.09.2015 рахунку №СчК-00017 від 13.05.2016 у розмірі 58000,00 грн.;

- сплата відповідачем 31.03.2016 вартості послуг за охорону об’єкту із чітким вказанням призначення платежу: "Договір №0005-15/ФОО від 21.09.2015".

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою. Вимоги до письмової форми правочину також визначені статтею 207 Цивільного кодексу України. Так, зокрема, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини, зокрема, між юридичними особами; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття (частина перша статті 641 Цивільного кодексу України).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша статті 642 Цивільного кодексу України).

Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу (частина друга статті 644 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

У відповідності до частини першої статті 12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено статтею 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Як зазначено у частині першій статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 Цивільного кодексу України).

Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

В силу частини восьмої статті 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи у повній мірі підтверджується те, що позивач та відповідач здійснили фактичні дії щодо виконання Договору №0005-15/ФОО від 21.09.2015 про надання послуг охорони, тобто дії, які виражають волю сторін встановити певні правовідносини та які свідчать про прийняття ними до виконання цього правочину, а тому посилання позивача на наявність між сторонами взаємних господарських зобов’язань і підстави їх виникнення є обґрунтованими.

В даному випадку, при укладенні спірного договору сторони визначили його зміст на основі вільного волевиявлення та погодили на свій розсуд умови договору, які не суперечать діючому законодавству України; між сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, сторони вчинили дії, спрямовані на виконання погоджених між ними договірних зобов'язань, а отже Договір №0005-15/ФОО від 21.09.2015 слід вважати укладеним та таким, що повинен виконуватися сторонами.

Судом апеляційної інстанції досліджено Договір №0005-15/ФОО від 21.09.2015 і враховуючи положення статті 11 Цивільного кодексу України, встановлено, що цей Договір є угодою, умови якої визначають підстави для виникнення у сторін взаємних прав та обов’язків, і мають усі ознаки двостороннього договору охорони.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.

Предметом спору у даній справі є обов’язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи з охорони об’єкта за Договором.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).

Положення глави 63 Цивільного кодексу (Послуги. Загальні положення.) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

За приписами статті 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є об'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

У пункті 1.1. Договору №0005-15/ФОО від 21.09.2015 сторони дійшли згоди, що позивач ("Охорона") зобов'язується у визначені Дислокацією (Додаток №1) години здійснювати охорону позначеного у план-схемі (Додаток №2 до Договору) об’єкта, що охороняється за адресою: Сумська область, м. Конотоп, площа Європейська, 8-А, а відповідач ("Замовник") в свою чергу зобов’язався своєчасно здійснювати оплату послуг Охорони на умовах і порядку, встановлених цим Договором.

Об'єктом охорони відповідно до пункту 2.1. Договору є територія Конотопського вагоноремонтного заводу, що належить відповідачу (Додаток №1 до Договору) та який позначений на план-схемі (Додаток №2 до Договору).

У пункті 4.5. Договору сторони узгодили погодинну вартість послуг з охорони в розмірі 11,51 грн. за одну годину охорони об'єкту одним охоронцем з кожного поста охорони у період з 22.09.2015 по 21.09.2016, про що було укладено протокол узгодження ціни, який є Додатком № 3 до Договору.

Коригування ціни на послугу в сторону збільшення можливе за погодженням сторін та оформлюється у вигляді додатку до Договору і є його невід'ємною частиною. Підставою підвищення ціни може бути зміна валютного курсу, зміна рівня інфляції, підвищення розміру мінімальної заробітної плати (пункт 4.3. Договору).

Як зазначає позивач, для надання послуг з охорони на території Конотопського вагоноремонтного заводу було встановлено 7 постів охорони по одному охоронцю на кожному з них, а послуги щодо охорони об'єкта - території Конотопського вагоноремонтного заводу, що розташований за адресою: Сумська область, м. Конотоп, площа Європейська, 8-А, почали надаватись позивачем з наступного дня після укладення Договору, тобто з 22.09.2015.

Послуги з охорони надавалася цілодобово з 08-00 до 08-00 год. Одна зміна становила 15 діб. За весь період виконання Договору з 22.09.2015 до 18.06.2016 змінилось 18 періодів (змін).

Вартість охоронних послуг за 1 добу 1 посту дорівнює 276,24 грн/год. (11,51 грн. х 24 год).

Вартість охоронних послуг наданих за 1 зміну (15 діб) дорівнює 29005,20 грн. (276,24 грн. х 7 постів х 15 діб).

При цьому, сторони між собою домовилися, що на виконання умов Договору відповідач зобов'язаний здійснювати оплату охоронних послуг в розмірі 29000,00 грн. за період кожної зміни, тобто ціна наданих послуг за спірний період є фіксованою.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (частина перша статті 632 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 4.7. Договору оплата за надані охоронні послуги здійснюються на підставі рахунку-фактури Охорони шляхом перерахування Замовником (відповідачем) відповідної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок Охорони (позивача).

Дослідивши усі обставини справи та оцінивши зібрані у справі документи, колегія суддів апеляційної інстанції встановлено, що на виконання Договору позивач у період з 22.09.2015 по 17.06.2016 надав послуги з охорони переданого об'єкта, визначеного Договором, а відповідач ці послуги отримав, але здійснив оплату їх вартості лише частково на суму 149000,00 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 373000,00 грн.

Факт надання позивачем послуг з охорони обумовленого Договором об’єкта у період з 22.09.2015 по 17.06.2016 саме в такому об’ємі і розмірі відповідач не спростував.

Згідно частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність вищевказаної заборгованості, відповідачем, згідно приписів статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України суду апеляційної інстанції не надано.

До матеріалів справи позивачем надано рахунки на сплату вартості послуг охорони за Договором №0005-15/ФОО від 21.09.2015, а саме: №СчК-00025 від 08.10.2015 на суму 29000,00 грн., №СчК-00017 від 13.05.2016 (охоронні послуги за період з 21.03.2016 по 19.04.2016) на суму 58000,00 грн., №СчК-00030 від 23.10.2015 на суму 29000,00 грн., №СчК-00034 від 05.11.2015 на суму 29000,00 грн., №СчК-00036 від 20.11.2015 на суму 29000,00 грн., №СчК-00041 від 05.12.2015 на суму 29000,00 грн., №СчК-00043 від 21.12.2015 на суму 29000,00 грн., №СчК-00002 від 19.01.2016 (охоронні послуги за період з 05.01.2016 по 19.01.2016) на суму 29000,00 грн., №СчК-00005 від 05.02.2016 (охорона з 20.01.2016 по 03.02.2016) на суму 29000,00 грн., №СчК-0009 від 04.03.2016 на суму 29000,00 грн., №СчК-00010 від 21.03.2016 (охоронні послуги з 05.03.2016 по 19.03.2016) на суму 29000,00 грн., №СчК-00013 від 04.04.2016 (охоронні послуги з 20.03.2016 по 03.04.2016) на суму 29000,00 грн., №СчК-00015 від 21.04.2016 на суму 29000,00 грн., №СчК-00020 від 02.06.2016 (охоронні послуги з 19.05.2016 по 02.06.2016) на суму 29000,00 грн., які частково оплачені відповідачем.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з повідомленням про наявність заборгованості та з вимогою повернути належним чином підписаний примірник Договору та акти звірки взаєморозрахунків (повідомлення про наявність заборгованості за №.02.05-16 від 25.05.2016, лист-вимога за № 01.06-16 від 03.06.2016, повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку за № 02.06-16 від 16.06.2016), але відповідач жодним чином на зазначені звернення позивача не реагував та сплату заборгованості у зазначеному розмірі не провів.

Звертаючись до суду із даним позовом (з урахуванням наданих уточнень) позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість, яка виникла на підставі Договору №0005-15/ФОО від 21.09.2015 в сумі 141000,00 грн. станом на 21.01.2016.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить і стаття 193 Господарського кодексу України.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами першою та третьою статті 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються також відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 202 - 205 Господарського кодексу України, статтями 599 - 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України, зокрема за статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У зв'язку із тим, що відповідач заявлені позивачем вимоги та наведені на їх підтвердження доводи не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, доказів належного виконання зобов'язань щодо оплати послуг охорони в сумі 373000,00 грн. не надав, що свідчить про порушення відповідачем вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, враховуючи приписи статей 22, 83 Господарського процесуального України, колегія суддів не виходячи за межі заявлених позовних вимог, дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення 141000,00 грн. заборгованості нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що місцевим господарським судом не було з'ясовано у повному обсязі обставини даної справи та не перевірено надані на їх підтвердження належні і допустимі доказами, тим самим допущено порушення вимог статті 4-7 щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Висновки суду першої інстанції про відмову в позові є передчасними.

За таких обставин, прийняте у даній справі судом першої інстанції рішення не може бути залишеним в силі та підлягає скасуванню з прийняттям по справі нового рішення про задоволення заявлених вимог.

Доводи апеляційної скарги позивача належним чином підтверджені в ході повторного перегляду справи господарським судом апеляційної інстанції, а тому вимоги скаржника підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача, пов’язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви та розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 8910,00 грн. колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Таким чином, одержання послуг адвоката є правом сторони.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія цього закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар - є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судові витрати, що сплачені стороною за отримання послуг адвоката, на підставі договору, укладеного з ним особисто або з адвокатським об'єднанням.

Приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як роз’яснено Вищим господарським судом України у пункті 6.3. Постанови Пленуму № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами (постанова Верховного Суду України від 01.10.2002 у справі №30/63).

В даному випадку надання адвокатських послуг позивач підтверджує копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів №57 від 29.07.2016 на суму 8010,00 грн. та № 77 від 20.10.2016 на суму 900,00 грн., а також розрахунком витрат на послуги адвоката від 11.11.2016.

Однак колегія суддів перевіривши надані позивачем документальні докази, які він надав в обґрунтування відшкодування судових витрат, сплачених за отримання правової допомоги адвоката, дійшла висновку про відмову в задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на послуги адвоката в сумі 8910,00 грн., оскільки позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження отримання таких послуг.

Так, позивач посилається на те, що з метою захисту своїх прав та законних інтересів під час розгляду Господарським судом Сумської області справи №920/782/16, ним з адвокатом ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги №1334-Р/16 від 29.08.2016, на виконання умов якого адвокату сплачено 8910,00 грн.

Однак договір про надання правової допомоги №1334-Р/16 від 29.08.2016 позивачем не надано, як і не представлено копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, із зазначенням повноважень адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Наявною в матеріалах справи копією довіреності №1 від 07.07.2016 підтверджуються повноваження адвоката ОСОБА_1 представляти інтереси ТОВ ОДА "КОБРА", зокрема в господарських справах в усіх судових установах з наданням прав передбачених законом, якими наділені позивач, відповідач та третя особа.

Дана довіреність також не містить жодних посилань на договір про надання правової допомоги №1334-Р/16 від 29.08.2016.

Крім того, як вбачається з копій квитанцій до прибуткових касових ордерів №57 від 29.07.2016 на суму 8010,00 грн. та № 77 від 20.10.2016 на суму 900,00 грн., в якості підстав отримання адвокатом зазначених коштів в цих документах зазначено Договір №1334-Р/16 від 29.07.2016.

Отже, з призначення платежів не вбачається, що надані позивачем квитанції стосуються сум, сплачених ТОВ ОДА "КОБРА" за послуги адвоката, пов’язаних саме із наданням правової допомоги згідно Договору №1334-Р/16 від 29.08.2016 при розгляді даної справи №920/782/16.

Правомірність заявленої до стягнення з відповідача суми на оплату послуг адвоката у розмірі 8910,00 грн. не підтверджується долученими до справи документами.

Враховуючи те, що надані позивачем копії квитанцій до прибуткових касових ордерів не є належними та допустимими доказами на підтвердження понесення позивачем витрат на послуги адвоката, тому відшкодуванню в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України не підлягають.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини першої статті 104, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю охоронно-детективне агентство "КОБРА", м. Суми задовольнити.

Рішення Господарського суду Сумської області від 05.12.2016 по справі №920/782/16 скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-сервіс" (41600, Сумська область, місто Конотоп, площа Новікова, будинок 8А, ідентифікаційний код юридичної особи 35254928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю охоронно-детективне агентство "КОБРА" (40000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код юридичної особи 36707663) 141000,00 грн. основного боргу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-сервіс" (41600, Сумська область, місто Конотоп, площа Новікова, будинок 8А, ідентифікаційний код юридичної особи 35254928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю охоронно-детективне агентство "КОБРА" (40000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код юридичної особи 36707663) 2115,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подачу позовної заяви та 2326,50 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Сумської області видати відповідні накази.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.