КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 року №810/4038/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 13621,12 грн.

Позовні вимоги мотивовані несплатою відповідачем у добровільному порядку нарахованої плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 486,00 євро, що станом на день проведення розрахунку складає 13621,12 грн.

Відповідач правом подати письмові заперечення проти позову не скористався.

У судове засідання, призначене на 20.02.2017, представники сторін не з’явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від представника позивача 20.02.2017 через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника до суду не надходило.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, ухвалою суду від 20.02.2017 постановлено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

03 червня 2016 року посадовими особами Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області на автомобільній дорозі М05 Київ-Одеса (450 км + 500 м) був проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу – вантажного автомобіля MAN, модель TGA 18.360, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом марки Kempische, модель Wagenbouw, реєстраційний номер НОМЕР_2, які належать ОСОБА_1.

За результатами габаритно-вагового контролю Управління Укртрансбезпеки в Одеській області було складено довідку від 03.06.2016 та акт від 03.06.2016 №0000182 (а.с. 7-8), у яких зафіксовано перевищення вказаними транспортними засобами нормативних вагових параметрів.

Так, за результатами зважування було встановлено, що фактична маса транспортного засобу становить 40,14 тонн при нормативно допустимій масі 40 тонн. Зважуванням також було встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження на строєну вісь на 2,68 тонн (26,68 тонн при нормативно допустимому навантажені 22 тонн)

На підставі довідки від 03.06.2016 та акта від 03.06.2016 №0000182 Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області було складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 0000182 від 03.06.2016, яким відповідачеві було визначено плату за проїзд у розмірі 486,00 євро.

Вказані акт та розрахунок були складені у присутності водія транспортного засобу ОСОБА_2 та направлені власнику транспортного засобу ОСОБА_1, що підтверджується копією квитанції за користування послугами поштового зв’язку (а.с. 10).

Судом також з’ясовано, що не погоджуючись з розрахунком № 0000182 від 03.06.2016, яким відповідачеві визначено плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 486,00 євро, ОСОБА_1 звернулась до суду.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування розрахунку у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 набрала законної сили 15.11.2016 відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду.

У зв’язку з несплатою відповідачем визначених вказаним розрахунком сум у добровільному порядку, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Пунктом 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 (далі – Правила № 30), транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил №30).

У свою чергу згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги – 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах – 4,35 м), за довжиною – 22 м (для маршрутних транспортних засобів – 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів – понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах – до 46 т), навантаження на одиночну вісь – 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі – 16 т, строєні – 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь – 11 т, здвоєні осі – 18 т, строєні – 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Пунктом 4 Правил №30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до пункту 6 Правил №30 дозвіл видається:

- департаментом Державтоінспекції МВС – у разі виїзду за межі України або в'їзду на територію України виключно великогабаритними транспортними засобами;

- департаментом Державтоінспекції МВС або управліннями (відділами) Державтоінспекції головних управлінь (управлінь) МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі – якщо маршрут пролягає в межах Автономної Республіки Крим, області, між областями або між Автономною Республікою Крим, мм. Києвом і Севастополем та іншими адміністративно-територіальними одиницями;

- міськими або районними підрозділами Державтоінспекції – якщо маршрут проходить у межах міста, району.

Порядок отримання дозволу визначений пунктами 31-38 Правил №30.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 (далі - Порядок № 879, в редакцій чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль – це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Як було з’ясовано судом, під час здійснення позивачем габаритно-вагового контролю транспортного засобу відповідача було встановлено перевищення нормативно допустимої маси транспортного засобу, рух якого дозволяється без отримання спеціального дозволу

Так, відповідно до акта №0000182 від 03.06.2016 повна маса автомобіля MAN, модель TGA 18.360, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом марки Kempische, модель Wagenbouw, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 40,14 тонн; навантаження на строєну вісь становить 24,68 тонн.

Водночас згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, нормативно допустима загальна маса автомобіля становить 40, на строєну вісь – 22 тонн.

Згідно з пунктом 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Пунктом 29 Порядку №879 визначено, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків у п'ятикратному розмірі.

Як вбачається з розрахунку №0000182 від 03.06.2016, відповідачеві було визначено плату за проїзд великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами загального користування у розмірі 486,00 євро

Відповідно до абзацу 2 пункту 27 Порядку № 879 плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Згідно з пунктом 31-1 Порядку № 879 перевізник зобов’язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції.

Доказів сплати відповідачем плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 26 Порядку № 879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що визначена контролюючим органом плата за проїзд, несплачена перевізником-власником транспортного засобу у встановлені чинним законодавством строки, набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 13621 (тринадцять тисяч шістсот двадцять одну) грн. 12 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 лютого 2017 року.