Справа № 161/9976/16-ц Провадження № 22-ц/773/264/17 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В.Ф. Категорія: 54 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Киці С.І., Данилюк В.А.,

секретар с/з - ОСОБА_1,

з участю:

позивача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

третьої особи та представника відповідача - ОСОБА_4,

представника відповідача та представника третьої особи -

ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, начальник Волинського обласного відділення (філії) ОСОБА_6 з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України ОСОБА_4, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_6 з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 грудня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

30 липня 2016 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Волинського обласного відділення (філії) ОСОБА_6 з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 06.09.2001року її було прийнято на роботу на посаду завідуючого господарством Волинського управління з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, 02.01.2014року її переведено на посаду завідуючого господарством Волинського обласного відділення (філії) ОСОБА_6 з фізичного виховання та спорту МОН України у звязку з реорганізацією установи.

На виконання наказу Міністерства освіти і науки України від 01.04.2016 року за № 358 «Про внесення змін до типової структури і штатів ОСОБА_6 з фізичного виховання та спорту, його територіальних структурних підрозділів» та листа КФВС МОН України за № 115-х від 26.04.2016 року «Про введення нових штатних розписів відділень (філій) ОСОБА_6 з ФВС» було видано наказ № 1-ОС від 28.04.2016 року Волинського обласного відділення (філія) КФВС МОН України «Про внесення змін до штатного розпису Волинського обласного відділення (філія) КФВС МОН України», що стало підставою для її звільнення з роботи.

Наказом начальника Волинського обласного відділення ОСОБА_6 з фізичного виховання та спорту МОН України № 5-ОС від 30.06.2016 року позивача з 01.07.2016 року звільнено з роботи на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у звязку із змінами в організації праці, в тому числі скорочення штату працівників.

Звільнення з роботи позивач вважає незаконним, оскільки наказ Міністерства освіти і науки України від 01.04.2016 року за № 358 «Про внесення змін до типової структури і штатів ОСОБА_6 з фізичного виховання та спорту, його територіальних підрозділів» не був зареєстрований в Міністерстві юстиції України, що є підставою для скасування всіх інших наказів, виданих на його основі, їй не було запропоновано іншої роботи, не враховано її переважного права на залишення на роботі (більш висока кваліфікація і продуктивність праці, тривалий безперервний стаж).

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд поновити її на попередній роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.07.2016 року по день поновлення на роботі.

Ухвалами Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.11.2016 року відповідач ОСОБА_7 обласне відділення (філія) ОСОБА_6 з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України замінений на належного відповідача - ОСОБА_6 з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України та до участі у справі, як третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача, залучений начальник Волинського обласного відділення (філії) ОСОБА_6 з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України ОСОБА_4

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 23 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Постановлено поновити ОСОБА_2 на посаді завідуючого господарством Волинського обласного відділення (філії) ОСОБА_6 з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України з 01.07.2016 року.

Стягнуто з ОСОБА_6 з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України в користь ОСОБА_2 17293, 22 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнуто з ОСОБА_6 з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України в дохід держави 2756 грн. судового збору.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідач ОСОБА_6 з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Із матеріалів справи убачається, що позивач з 06.09.2001 року була прийнята на роботу на посаду завідуючого господарством Волинського обласного управління з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, з 02.01.2014 року у звязку з реорганізацією управління її було переведено на посаду завідуючого господарством Волинського обласного відділення (філії) ОСОБА_6 з фізичного виховання та спорту МОН України. Наказом № 5-ОС від 30.06.2016 року ОСОБА_2 звільнена з роботи з 01.07.2016 року на підставі п.1ст.40 КЗпП України у звязку із змінами в організації праці, в тому числі скорочення штату працівників (а.с.11).

Про те, що у відповідача відбулися зміни в організації праці, а саме скорочення чисельності працівників, підтверджується наказом № 1-ОС від 28.04.2016 року Волинського обласного відділення (філії) КФВС МОН України «Про внесення змін до штатного розпису Волинського обласного відділення (філія) КФВС МОН України». Даний наказ був виданий на виконання наказу Міністерства освіти і науки України від 01.04.2016 року за № 358 «Про внесення змін до типової структури і штатів ОСОБА_6 з фізичного виховання та спорту, його територіальних структурних підрозділів» та наказу КФВС МОН України за № 115-к від 26.04.2016 року «Про введення нових штатних розписів відділень (філій) ОСОБА_6 з ФВС» (а.с.12-17, 61). Крім того, скорочення штату працівників підтверджується наданими відповідачем на вимогу суду штатними розписами станом на 01.01.2016 року та станом на 01.07.2016 року, з яких убачається, що загальна чисельність працівників по відділенню та спортивній споруді до 01.07.2016 року становила 23 одиниці, а після 01.07.2016 року 22 одиниці (а.с.78-79, 106).

З врахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у відповідача відбулися зміни в організації праці, у звязку з чим був скорочений штат працівників установи.

Право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис підприємства, установи. Власник має право, на свій розсуд, вносити зміни в штатний розпис.

Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобовязаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення штату або чисельність працівників), але він не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Звертаючись із позовом про поновлення на роботі, позивач, як на підставу своїх вимог, покликалась на те, що їй не було запропоновано переведення на інші посади, які були введені у штат відповідно до витягу із наказу № 115-к від 26.04.2016 року, а також посилалась на те, що їй не було запропоновано посаду секретаря керівника, яка звільнилася 22.06.2016 року у звязку із смертю працівника. Не враховано також її переважне право на залишенні на роботі у звязку з її високою кваліфікацією та продуктивністю праці, наявністю тривалого безперервного стажу роботи.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не був дотриманий, передбачений трудовим законодавством України, порядок звільнення з роботи, зокрема, позивачу не було запропоновано переведення на іншу посаду, що не дало їй змоги з урахуванням її освітньо-кваліфікаційного та професійного рівня самостійно прийняти чи відмовитися від запропонованої посади. Тобто суд вважав, що адміністрацією підприємства була порушена одна із гарантій законних інтересів працівника при розірванні трудового договору на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Проте, такі висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з порушенням вимог закону.

Згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках зміни в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у звязку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Власник є таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. З ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 1 квітня 2015 року № 6-40цс15, від 1 липня 2015 року № 6-491цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Повідомленням Волинського обласного відділення (філії) КФВС МОН України № 4 від 28.04.2016 року ОСОБА_2 було попереджена про наступне вивільнення її із займаної посади завідуючого господарством у звязку із скороченням чисельності працівників Волинського обласного відділення (філія) КФВС МОН України (а.с.10).

Із штатних розписів, наданих представниками відповідача, станом на 01.01.2016 року та 01.07.2016 року вбачається, що у Волинському обласному відділенні (філії) КФВС МОН України була лише одна посада завідуючого господарством, яка підлягала вивільненню і на цій посаді працювала позивач (а.с.78-79, 106). За таких обставин у відповідача не було підстав враховувати переважне право позивача на залишення на роботі, оскільки переважне право на залишення на роботі має визначатись у випадку скорочення чисельності чи штату працівників, які займають однакові посади.

Із наданої суду першої інстанції копії штатного розпису відповідача станом на 01.07.2016 року убачається, що було введено посаду спеціаліста 1 категорії, на яку за його згодою був переведений один провідний спеціаліст, а по спортивній споруді була введена також одна посада інструктора-методиста. Крім того, у звязку із смертю працівника 22.06.2016 року звільнилась посада секретаря керівника, на яку 24.06.2016 року була прийнята особа, яка до цього не працювала у відповідача (а.с.27-29).

Із посадових інструкцій секретаря керівника (а.с.98-99), спеціаліста першої категорії (а.с.100-102), інструктора-методиста спортивної споруди (а.с.103) вбачається, що для роботи на цих посадах встановлено певні кваліфікаційні вимоги, а саме: на посаду секретаря-керівника призначається фахівець, який має професійну освіту за напрямком секретар-керівника, оператор компютерного набору; на посаду спеціаліста 1 категорії обласного відділення (філії) КФВС МОН України призначається особа, яка має повну або базову вищу фізкультурну освіту, стаж роботи за фахом не менше трьох років; на посаду інструктора методиста призначається фахівець, який має вищу освіту за спеціальністю фізична культура і спорт за ступенем «Бакалавр» чи «Магістр».

При цьому, судом встановлено, що позивач має вищу освіту за спеціальністю хімік-технолог (а.с.8-9), а на посаду секретаря керівника була прийнята ОСОБА_8, яка у 2003 році закінчила вище професійне училище №9 м. Луцька і здобула професію секретаря керівника, оператора компютерного набору, а у 2008 році закінчила ОСОБА_7 національний університет імені ОСОБА_9 отримала вищу освіту «Екологія та охорона навколишнього середовища» (а.с.28).

На посаду спеціаліста 1 категорії та на посаду інструктора-методиста спортивної споруди за кваліфікаційними вимогами, які передбачені посадовими інструкціями відповідача, призначаються особи, які мають вищу фізкультурну освіту, а на посаду секретаря керівника призначається фахівець, який має професійну освіту за напрямком секретаря керівника, оператора компютерного набору.

Як було встановлено судом, позивач не має вищої освіти за спеціальністю фізична культура, а також не має професійної освіти за напрямком секретаря керівника та оператора компютерного набору.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем була порушена одна із основних гарантій законних інтересів працівника при розірванні трудового договору, оскільки позивачу не була запропонована інша посада, зроблені з порушенням вимог закону, так як позивач за відповідними кваліфікаційними вимогами не могла працювати на зазначених вище посадах.

Інших посад, які б відповідали освітньо-кваліфікаційному рівню позивача і які могли б бути їй запропоновані на момент її звільнення з роботи, ні у Волинському обласному відділення (філії) КФВС МОН України, ні в ОСОБА_6 з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України не було, що вбачається із повідомлення голови ОСОБА_6, яке було надано на запит апеляційного суду.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що із-за невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи і порушення норм матеріального права рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові ОСОБА_2.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 315, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_6 з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 грудня 2016 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_6 з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору начальник Волинського обласного відділення (філія) ОСОБА_6 з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України ОСОБА_4, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді