РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2017 р. Справа № 924/673/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Мамченко Ю.А.

суддів Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача-1 - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 21.11.16 р. у справі № 924/673/16 (суддя Димбовський В.В. )

за позовом Заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради

до 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

2) Спеціалізованої загальноосвітньої школи I-III ст. №29

3) Виконавчого комітету Хмельницької міської ради

4) Управління комунального майна Хмельницької міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Управління освіти Хмельницької міської ради

про 1) визнання недійсним договору оренди майна (нерухомого або іншого), що належить до комунальної власності, від 22.04.2016, укладеного між Виконавчим комітетом Хмельницької міської ради від імені якого діє управління комунального майна Хмельницької міської ради, ФОП ОСОБА_1 та Спеціалізованою загальноосвітньою школою І-III ст. № 29;

2) зобов'язання ФОП ОСОБА_1 звільнити шляхом передачі по акту приймання-передачі нежитлове приміщення, яке розташоване по вул. Вокзальна, 16, в м. Хмельницькому, загальною площею 145,4 кв.м., балансоутримувачу - Спеціалізованій загальноосвітній школі I-III ступенів №29

за участю представників сторін:

органу прокуратури - ОСОБА_2 (посвідчення №030682 від 03.12.2014р.);

позивача - не з'явився;

відповідача-1 - не з'явився;

відповідача-2 - не з'явився;

відповідача-3 - не з'явився;

відповідача-4 - не з'явився.

Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.11.2016 року у справі №924/673/16 позов заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1; Спеціалізованої загальноосвітньої школи I-III ст. №29; Виконавчого комітету Хмельницької міської ради; Управління комунального майна Хмельницької міської ради про визнання недійсними договору оренди майна (нерухомого або іншого) від 22.04.2016р., укладеного між Виконавчим комітетом Хмельницької міської ради від імені якого діє управління комунального майна Хмельницької міської ради, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Спеціалізованою загальноосвітньою школою І-III ст. № 29 м. Хмельницького, зобов’язання ФОП ОСОБА_1 звільнити шляхом передачі по акту приймання-передачі нежитлове приміщення, яке розташоване по вул. Вокзальна, 16, в м. Хмельницькому, загальною площею 145,4 кв.м., балансоутримувачу - Спеціалізованій загальноосвітній школі I-III ступенів №29 задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди майна (нерухомого або іншого), що належить до комунальної власності, від 22.04.2016р., укладений між виконавчим комітетом Хмельницької міської ради від імені якого діє управління комунального майна Хмельницької міської ради, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та спеціалізованою загальноосвітньою школою І-III ст. №29, м. Хмельницького, вартість якого встановлена за результатами оцінки (експертним шляхом) і становить 342118,00 гривень.

Зобов'язано Фізичну особу-підприємець ОСОБА_1 звільнити нежитлове приміщення, яке розташоване по вул. Вокзальна, 16, в м. Хмельницькому, загальною площею 145,4 кв.м.

Присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь прокуратури Хмельницької області 1722,50 грн. - витрат по оплаті судового збору.

Присуджено до стягнення зі спеціалізованої загальноосвітньої школи I-III ст. №29 міста Хмельницького на користь прокуратури Хмельницької області 344,50 грн. - витрат по оплаті судового збору.

Присуджено до стягнення з виконавчого комітету Хмельницької міської ради на користь прокуратури Хмельницької області 344,50 грн. - витрат по оплаті судового збору.

В частині позовних вимог до управління комунального майна Хмельницької міської ради про визнання недійсним договору оренди майна (нерухомого або іншого), що належить до комунальної власності, від 22.04.2016р., укладеного між виконавчим комітетом Хмельницької міської ради від імені якого діє управління комунального майна Хмельницької міської ради, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та спеціалізованою загальноосвітньою школою І-III ст. №29, м. Хмельницького, вартість якого встановлена за результатами оцінки (експертним шляхом) і становить 342118,00 гривень відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач-1 - ФОП ОСОБА_1 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач, відповідач-2 та відповідач-3 у відзивах на апеляційну скаргу підтримують її вимоги, вважають оскаржуване рішення місцевого господарського суду необгрунтованим, а тому просять його скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Третя особа - Управління освіти Хмельницької міської ради у клопотанні від 30.01.2017 року просить здійснювати розгляд апеляційної скарги без участі її представника.

Безпосередньо в судовому засіданні прокурор підтримала вимоги та доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

В судове засідання представники позивача та відповідачів не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ст.102 ГПК України щодо строку розгляду скарги в апеляційній інстанції, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, суд вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідачів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу задоволити частково, рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог - скасувати.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради №47 від 28.01.2016р. вирішено продовжити строк оренди приміщень міської комунальної власності: фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на нежитлове приміщення по вул. Вокзальній, 16, загальною площею 145,4 кв.м. під столярно-меблеву майстерню строком на два роки і одинадцять місяців.

22.04.2016 року між виконавчим комітетом Хмельницької міської ради (орендодавець/відповідач-3), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар/відповідач-1) та спеціалізованою загальноосвітньою школою I-III ст. №29 м. Хмельницького (балансоутримувач/відповідач-2) був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Хмельницького (далі- договір оренди, т.1, а.с. 20-22), відповідно до п.1.1 якого орендодавець, балансоутримувач передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно - нежитлове приміщення загальною площею 145,4 кв.м., розміщене за адресою: м.Хмельницький, вул. Вокзальна, 16 (надалі-майно) розташоване в одноповерховій будівлі, що перебуває на балансі спеціалізованої загальноосвітньої школи I-III ст. №29 м. Хмельницького, вартість якого встановлена за результатами проведення незалежної оцінки (експертним шляхом) і становить відповідно до звіту про оцінку 342118,00 грн. станом на 31.01.2016р.; майно передається в оренду під столярно-меблеву майстерню строком на два роки і одинадцять місяців з "22" квітня 2016р. по "22" березня 2019р.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (п.2.1 договору оренди).

У разі припинення, розірвання, відмови від договору майно повертається орендарем балансоутримувачу. Орендар повертає майно аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (п.п. 2.3-2.4 договору оренди).

22.04.2016 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та спеціалізованою загальноосвітньою школою I-III ст. №29 м. Хмельницького підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення загальною площею 145,4 кв.м., розміщеного за адресою: м.Хмельницький, вул. Вокзальна, 16.

Прокурор, посилаючись на те, що спірний договір оренди не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки приміщення навчальних закладів дозволено передавати в оренду лише для освітніх цілей, а спірне приміщення передано в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності під столярно - меблеву майстерню, тобто для використання з метою, що не пов'язана з освітньою діяльністю, звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Хмельницького, укладеного 22.04.2016 року між Виконавчим комітетом Хмельницької міської ради від імені якого діє управління комунального майна Хмельницької міської ради, ФОП ОСОБА_1 та Спеціалізованою загальноосвітньою школою І-III ст. № 29, та зобов'язання ФОП ОСОБА_1 звільнити шляхом передачі по акту приймання-передачі нежитлове приміщення, яке розташоване по вул. Вокзальна, 16, в м. Хмельницькому, загальною площею 145,4 кв.м., балансоутримувачу - Спеціалізованій загальноосвітній школі I-III ступенів №29.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, суд першої інстанції зазначив в оскаржуваному рішенні, що спірним договором оренди від 22.04.2016р. передано майно (нежитлове приміщення) в оренду під розміщення столярно-меблевої майстерні, що свідчить про те, що укладення між відповідачами спірного договору передбачало передачу фізичній особі-підприємцю в оренду нежитлового приміщення суто для зайняття підприємницькою діяльністю, тобто для отримання прибутку, а не для навчального процесу, що в свою чергу суперечить вимогам ст.63 Закону України "Про освіту" та у відповідності до ст.207 ГК України є підставою для визнання договору оренди від 22.04.2016 року недійсним.

Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор, посилаючись на недійсність спірного договору оренди, зазначив про його невідповідність положенням ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту" та п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організацій навчально-виховного процесу (ДСанПіН 5.5.2.008-01), затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 року №63.

Згідно ст. 18, ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу. Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Разом з тим, перелік нерухомого майна, яке не може бути предметом оренди, встановлений п.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". При цьому, дане положення не містить заборони на передачу в оренду нерухомого майна навчальних закладів.

Водночас, згідно частини 1 статті 63 Закону України "Про освіту", що кореспондується з частиною 1 статті 44 Закону України "Про загальну середню освіту", матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності.

Виходячи з системного аналізу вищезазначених норм законодавства, слід зазначити, що об'єкти освіти включають в сукупності всі вищевказані складові елементи матеріально-технічної бази навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти, а тому приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням не підлягають та не можуть бути об"єктами оренди заклади освіти, як цілісні майнові комплекси, а не складові частини таких об"єктів освіти.

Разом з тим слід зазначити, що згідно ч.ч. 1,4 ст.61 Закону України "Про освіту" фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Тобто в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів абзацом 5 частини 4 ст.61 Закону України "Про освіту" передбачена можливість залучати у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Як вже зазначалося вище, об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням (ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту").

Отже, з метою отримання додаткових джерел фінансування, в оренду можуть бути надані приміщення навчального закладу, що технологічно не пов'язані з навчальним та науковим процесом.

В частині 2 п.8 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" від 27.08.2010р. № 796 зазначено, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Наведені норми законодавства слід застосовувати у нормативному поєднанні, які в своїй сукупності становлять нормативно-правову базу для реалізації питань оренди державного та комунального майна в спірному випадку.

Слід зазначити, що вказаною постановою КМУ не передбачено, що надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ закладів системи освіти можливе лише з метою надання освітніх послуг, про що зазначає прокурор у позовній заяві.

Водночас, відповідно до абзацу 19 частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

Враховуючи викладене колегія суддів зазначає, що чинне законодавство дозволяє передачу в оренду окремого індивідуально визначеного майна, що входить до складу об'єкта освіти, як цілісного майнового комплексу, а саме: приміщень, споруд та обладнання навчальних закладів, що тимчасово не використовуються у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничній, науковій діяльності за умови, якщо це не погіршує соціально-побутових умов колективу відповідного навчального закладу.

Слід зазначити, що забороняючи "використання не за призначенням" (ч.5 ст. 63 Закону України "Про освіту"), законодавство не містить чіткого зазначення, яке використання може кваліфікуватися таким, що буде суперечити призначенню. Тому суд вважає, що законна мета норми ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту" не допустити такого використання об"єкту освіти, яке за зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак буде суперечити призначенню такого об"єкту з огляду на освітній, навчально-виховний, навчально-виробничний, науковий характер діяльності закладу освіти.

Зважаючи на те, що предметом договору оренди є нежитлове приміщення - теплиця, що перебуває на балансі Спеціалізованої загальноосвітньої школи I-III ст. №29, тобто є комунальним майном, спірні правовідносини регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Пунктом 2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 29.05.2013р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" передбачено, що вирішуючи спори, пов'язані з укладенням договору оренди державного майна, господарські суди повинні з'ясовувати, чи додержано визначений статтею 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядок укладення відповідного договору, в тому числі щодо погодження з органом, уповноваженим управляти майном.

Стаття 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює порядок погодження укладення договору оренди, зокрема, фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону. Органи, уповноважені управляти майном, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, розглядають подані матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після надходження матеріалів повідомляють підприємство про своє рішення (надання дозволу щодо укладення договору оренди або відмову).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, при укладенні договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Хмельницького, від 22.04.2016р. сторонами було дотримано порядок укладення договорів оренди, що передбачений ст.9 Закону, а саме: спірний договір був укладений на підставі рішення Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 28.01.2016 року №47 і при його укладенні узгоджено всі істотні умови договору, а також порядок приймання-передачі орендованого майна.

Статтею 761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем також може бути особа, уповноважена на укладання договору найму.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України та частини 2 статті 180 ГК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином, укладаючи договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Хмельницького від 22.04.2016р., Виконавчий комітет Хмельницької міської ради діяв в межах наданих йому повноважень (враховуючи вимоги ст.ст. 10, 26, 60 ЗУ "Про місцеве самоврядування" та Рішення Хмельницької міської ради №11 від 30.10.2013 року щодо надання повноважень орендодавця щодо нерухомого майна Виконавчому комітету Хмельницької міської ради) та у спосіб, передбачений законом.

Як вже зазначалося вище, частинами 1, 4 статті 61 Закону України "Про освіту" передбачено, що фінансування державних закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, серед іншого, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Згідно п.6.1 Статуту Спеціалізованої загальноосвітньої школи I-III ст. №29 фінансово-господарська діяльність школи здійснюється на основі його кошторису. Джерелами формування кошторису школи є, зокрема, кошти від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від здавання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Спеціалізована загальноосвітня школа I-III ст. №29 м. Хмельницького є навчальним закладом, що належить до комунальної форми власності, і на нього поширюється Закон України "Про освіту" та Постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2010р. №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" (далі - Постанова КМУ від 27.08.2010р. № 796).

Згідно підпункту 2 пункту 8 Постанови КМУ від 27.08.2010р. № 796 передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Слід зазначити, що об’єктом оренди за спірним договором, є не об’єкт освіти, а окрема складова частина матеріально-технічної бази об’єкту освіти - нежитлове приміщення загальною площею 145,4 кв.м., розташоване в окремо стоячій допоміжної будівлі, що перебуває на балансі спеціалізованої загальноосвітньої школи. Отже, в оренду було передано нежитлове приміщення - теплицю, як складовий елемент матеріально-технічної бази відповідного навчального закладу, а не сам навчальний заклад, як цілісний майновий комплекс.

При цьому, слід зазначити, що господарський блок з теплицею на даний час не використовується в освітній, навчально-виховній діяльності школи, оскільки в робочому навчальному плані школи, який складається на базі типових навчальних планів, затверджених МОіН України і погоджених управлінням освіти Хмельницької міської ради, відсутній курс "Тепличне господарство" (лист від 18.10.2016р., т.1, а.с.174). Крім того, відсутня програма цього курсу, яка має гриф МОіН України, без якого школа не може здійснювати його викладання навіть у вигляді факультативу чи курсу за вибором у варіативній складовій навчального плану (необов’язкові курси за бажанням дітей та батьків).

Факт необов'язковості використання теплиці в освітній діяльності школи підтверджується також відсутністю приміщень такого функціонального призначення в переважній більшості шкіл міста та України, що не перешкоджає отримувати учням документи про освіту державного зразка, адже інваріантна складова курсу біології, програма ЗНО з цього предмету не передбачає знань учнів з питань курсу "Тепличного господарства".

Також господарський блок з теплицею на даний час не використовується в зв'язку з відсутністю необхідного фінансування для введення цього курсу в навчальний процес як з точки зору кадрового забезпечення (заробітна плата керівника курсу), так і з точки зору утримання приміщення теплиці та допоміжних приміщень для її функціонування (комунальні послуги, в т.ч. опалення приміщень теплиці в холодну пору року, що потребує значних коштів на теплову та електричну енергію).

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що з метою отримання додаткових джерел фінансування нежитлове приміщення - теплиця могла бути об'єктом оренди, виходячи з положень статті 61 Закону України "Про освіту" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796, а відтак доводи прокурора щодо того, що спірне приміщення є об"єктом освіти та не може бути передане в оренду, є безпідставними.

Відповідно до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Натомість, прокурор не надав суду належних та допустимих доказів того, що орендована відповідачем-1 теплиця необхідна для використання в освітній, навчально-виховній, навчально-виробничній, науковій діяльності Спеціалізованої загальноосвітньої школи I-III ст. №29, а використання цього приміщення для здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 погіршує соціально-побутові умови осіб, які навчаються та працюють у відповідному навчальному закладі, а також ускладнює чи робить неможливим надання освітніх послуг.

Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.ч. 1,3 ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Так, прокурором при зверненні до суду з позовною заявою зазначено, що порушення інтересів держави полягає в незаконному, нецільовому використанні приміщення навчального закладу, а також забезпечення належних умов для навчання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей.

Однак, доказів незаконності використання частини нежитлового приміщення Спеціалізованої загальноосвітньої школи I-III ст. №29 м. Хмельницького до позову додано не було.

Крім того, відповідно до п.2.2. договору оренди передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається територіальна громада міста, а орендар користується ним протягом строку оренди. Приміщення не підлягає приватизації.

Оскільки передане в оренду відповідачу-1 нежитлове приміщення відповідного навчального закладу є лише складовою частиною Спеціалізованої загальноосвітньої школи I-III ст. №29, а не самим об'єктом освіти, та не використовується останнім в навчально-виховному процесі, а використання орендованого майна не перешкоджає здійсненню навчально-виховного процесу та не погіршує соціально-побутові умови шкільного колективу, а натомість сприяє додатковому фінансуванню відповідного обєкту освіти, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для визнання договору оренди нерухомого майна недійсним.

Враховуючи відмову в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди, вимога позивача про зобов'язання відповідача-1 повернути орендоване приміщення також задоволенню не підлягає, оскільки за своєю правовою природою є похідною від первісної (основної) позовної вимоги.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області в частині задоволення позовних вимог прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки, викладені в ньому, не відповідають обставинам справи.

Поряд з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог до Управління комунального майна Хмельницької міської ради, оскільки останнє не є стороною договору, а лише підпорядковується у своїй діяльності виконавчому комітету Хмельницької міської ради, тобто, саме виконавчий комітет Хмельницької міської ради, як сторона у договорі оренди (орендодавець) є відповідачем по даній справі.

З огляду на це, апеляційну скаргу відповідача-1 слід задоволити частково, рішення господарського суду Хмельницької області в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити, в решті рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 21.11.2016 року у справі №924/673/16 в частині задоволення позовних вимог скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення.

В позові відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Тимошенко О.М.