ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2017 р. Справа № 809/179/17

м. Івано-Франківськ

Івано -Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боршовського Т.І., за участю секретаря судового засідання Савченко Н.В., позивача ОСОБА_1, представника відповідача Зеркевича А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Гордійчук Ігор Григорович", про визнання протиправною відмови у задоволенні інформаційного запиту та зобов'язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Фермерського господарства «Гордійчук Ігор Григорович» (далі - відповідач, ФГ «Гордійчук Ігор Григорович»), в якому просив суд визнати протиправною відмову відповідача у наданні відповіді на інформаційний запит позивача від 07.12.2016 року та зобов'язати ФГ «Гордійчук Ігор Григорович» надати повну інформацію на зазначений запит.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.12.2016 року позивач на підставі та в порядку, встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації», звернувся до ФГ «Гордійчук Ігор Григорович» з письмовим запитом від 07.12.2016 року про отримання публічної інформації, що пов'язана з будівництвом та функціонуванням в майбутньому свиноферми поблизу с. Грушка Тлумацького району Івано-Франківської області. В листі від 09.12.2016 року відповідач відмовився надати таку інформацію на запит позивача від 07.12.2016 року, зазначивши, що не є розпорядником інформації в розумінні статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Позивач вважає вказану відмову у задоволенні запиту від 07.12.2016 року протиправною та такою, що порушує право ОСОБА_1 на отримання інформації, що закріплене статтею 50 Конституції України, статтею 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та гарантоване Законом України «Про доступ до публічної інформації». Вважає, що запитувана інформація є екологічною та суспільно необхідною, а тому ФГ «Гордійчук Ігор Григорович» прирівнюється до розпорядників інформації, передбачених статтею 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», та зобов'язаний надати позивачу інформацію на запит від 07.12.2016 року.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених в письмовому запереченні. Зокрема, повідомив суд, що ФГ «Гордійчук Ігор Григорович» не є суб'єктом владних повноважень та не створював запитувану інформацію в процесі виконання будь-яких владних повноважень. При цьому, представник відповідача звернув увагу на те, що свиноферма поблизу с. Грушка Тлумацького району Івано-Франківської області ще не функціонує, а тому відсутні негативні та шкідливі наслідки господарської діяльності ФГ «Гордійчук Ігор Григорович» у сфері свинарства, і, як наслідок, відсутній суспільній інтерес до запитуваної позивачем інформації. Також представник відповідача зазначив, що частина інформації, яку запитував позивач, а саме дозвільні документи на функціонування свиноферми, на час подання запиту та розгляду в суді цієї справи, не існують, а тому ФГ «Гордійчук Ігор Григорович» не володіє такою інформацією та не може її надати. Окрім цього, будівництво даного свинокомплексу заплановано на 4,95 тис. голів свиней, а тому, на думку відповідача, вказаний свинокомплекс не відноситься до об'єктів підвищеної екологічної небезпеки, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 року № 808 «Про затвердження переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку». Таким чином, представник ФГ «Гордійчук Ігор Григорович» вважає, що відповідачем правомірно прийнято відмову у задоволенні запиту на публічну інформацію від 07.12.2016 року. В судовому засіданні представник відповідача просив в задоволення позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи, суд встановив таке.

07.12.2016 року ОСОБА_1, як представник групи протидії будівництву свиноферми поблизу с. Грушка Тлумацького району Івано-Франківської області, звернувся до ФГ «Гордійчук Ігор Григорович» з письмовим запитом на отримання публічної інформації від 07.12.2016 року (а.с. 10). Згідно вказаного запиту позивач просив відповідача надати таку інформацію:

- Які дозвільні документи, необхідні для функціонування свиноферми біля с.Грушка, були отримані ФГ «Гордійчук І.Г.»? Просимо надати їх копії;

- Які проектні дані даного об'єкту?;

- Які методи збору та утилізації гною передбачено на свинофермі поблизу с.Грушка?;

- Яка площа земель знаходиться у власності чи оренді в ФГ «Гордійчук І.Г.», що планується для внесення гноївки?;

- Які щорічні обсяги водоспоживання даного об'єкта?;

- Чи передбачаються проектом системи очистки повітря вентиляційних отворів самого приміщення свиноферми? Якщо так, то які їхні технічні характеристики та виробник?;

- Чи є дозвіл на геологорозвідку, дозвіл на користування надрами (підземними водами), дозвіл на спецвикористання водних ресурсів, паспорт свердловин, що споруджені для потреб свиноферми ? Просимо надати копії.

Вказаний запит на отримання публічної інформації від 07.12.2016 року вручено цього ж дня Гордійчуку І.Г., що підтвердується відповідною відміткою на копії запиту.

Листом від 09.12.2016 року ФГ «Гордійчук Ігор Григорович», у відповідь на запит від 07.12.2016 року, повідомив позивача, що відповідно до статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідач не є розпорядником інформації в розумінні вказаної статті (а.с. 11).

Вирішуючи дану адмінстративну справу, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Окрім цього, статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно зі статтею 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

В даному випадку, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI).

Частиною 1 статті 1 Закону № 2939-VI передбачено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Метою Закону № 2939-VI є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (частина 1 статті 2 Закону № 2939-VI).

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону № 2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації (частина 1 статті 12 Закону № 2939-VI).

В даному випадку, запитувачем інформації є ОСОБА_1, який є представником групи протидії будівництву свиноферми в поблизу с.Грушка Тлумацького району Івано-Франківської області, що підтверджується як самим запитом від 07.12.2016 року, так і наявними в матеріалах справи копіями протоколу № 1 зборів жителів села Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області (а.с. 42-46) та протоколу № 1 засідання групи протидії незаконному будівництва свинокомплексу (а.с. 47-48).

Розпорядниками інформації згідно статті 13 Закону № 2939-VI, визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них (частина 1 статті 13 Закону № 2939-VI).

В той же час, частиною 2 статті 13 Закону № 2939-VI встановлено, що до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: інформацією про стан довкілля; інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про інформацію», інформація про стан довкілля (екологічна інформація) - відомості та/або дані про: стан складових довкілля та його компоненти, включаючи генетично модифіковані організми, та взаємодію між цими складовими; фактори, що впливають або можуть впливати на складові довкілля (речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні, угоди в галузі навколишнього природного середовища, політику, законодавство, плани і програми); стан здоров'я та безпеки людей, умови життя людей, стан об'єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових довкілля; інші відомості та/або дані.

При цьому, частиною 3 вказаної статті встановлено, що інформація про стан довкілля, крім інформації про місце розташування військових об'єктів, не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.

Визначення інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) також викладено в статті 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Так, згідно вказаної статті, інформація про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) - це будь-яка інформація в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи іншій матеріальній формі про: стан навколишнього природного середовища чи його об'єктів - землі, вод, надр, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та рівні їх забруднення; біологічне різноманіття і його компоненти, включаючи генетично видозмінені організми та їх взаємодію із об'єктами навколишнього природного середовища; джерела, фактори, матеріали, речовини, продукцію, енергію, фізичні фактори (шум, вібрацію, електромагнітне випромінювання, радіацію), які впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей; загрозу виникнення і причини надзвичайних екологічних ситуацій, результати ліквідації цих явищ, рекомендації щодо заходів, спрямованих на зменшення їх негативного впливу на природні об'єкти та здоров'я людей; екологічні прогнози, плани і програми, заходи, в тому числі адміністративні, державну екологічну політику, законодавство про охорону навколишнього природного середовища; витрати, пов'язані із здійсненням природоохоронних заходів за рахунок фондів охорони навколишнього природного середовища, інших джерел фінансування, економічний аналіз, проведений у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.

Окрім цього, розуміння того, що таке екологічна інформації і її складові наведено в частині 3 статті 2 Ковенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Оргуська конвенція), ратифікованій Законом України № 832-XIV від 06.07.1999 року (чинна з 30.10.2001 року). Так, згідно вказаних положень Оргуської конвеції, «екологічна інформація» означає будь-яку інформацію в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи будь-якій іншій матеріальній формі про:

а) стан таких складових навколишнього середовища, як повітря і атмосфера, вода, ґрунт, земля, ландшафт і природні об'єкти, біологічне різноманіття та його компоненти, включаючи генетично змінені організми, та взаємодію між цими складовими;

б) фактори, такі як речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні заходи, угоди в галузі навколишнього середовища, політику, законодавство, плани і програми, що впливають або можуть впливати на складові навколишнього середовища, зазначені вище в підпункті а), і аналізі

затрат і результатів та інший економічний аналіз і припущення, використані в процесі прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища;

с) стан здоров'я та безпеки людей, умови життя людей, стан об'єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових навколишнього середовища або через ці складові, фактори, діяльність або заходи, зазначені вище в підпункті б).

При цьому суд не може погодитись з запереченнями відповідача про те, що положення Оргуської конвеції не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки вони ґрунтуються на буквальному тлумаченні положень частини 2 статті 2 цієї Конвенції, яке не відповідає «духу» (меті) цього міжнародного договору, передбаченій статтею 1 Конвенції, а також положенням статтей 3, 8, 9, 50 Конституції України, якими Держава гарантує, виходячи з її головного обов'язку та з принципу верховенства права, захист життя і здоров'я людини, в тому числі й права на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на доступ до екологічної інформації, які гарантовані, в тому числі й міжнародними договорами.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що запит від 07.12.2016 року стосується інформації про стан довкілля (екологічної інформації), та інформації, яка становить суспільний інтерес. На думку позивача, ФГ «Гордійчук Ігор Григорович» володіє запитуваною інформацією, а тому відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 2939-VI відповідач прирівнюється до розпорядників інформації.

Відповідач, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є фермерським господарством (код 40261172), яке займається вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, розведенням свиней, будівництвом житлових і нежитлових будівель, інших споруд.

Суд встановив, що згідно декларації про початок виконання будівельних робіт із «Будівництва відгодівельного свинокомплексу на 4,95 тис. голів фермерського господарства «Гордійчук Ігор Григорович» в селі Грушка Тлумацького району Івано-Франківської області», яка зареєстровавна 27.05.2016 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області за № ІФ 083161480504, відповідач є замовником будівництва вказаного відгодівельного свинокомплексу (а.с. 28-31).

Позивач в своїх поясненнях зазначив, що наслідком функціонування таких об'єктів будівництва зазвичай є значний вплив на навколишне природне середовище, оскільки останні своєю діяльністю можуть сворювати підвищену екологічну небезпеку, в тому числі для здоров'я людей, в даному випадку мешканців села Грушка та навколишніх сіл. Представник відповідача в судовому засіданні пояснив суду, що свиноферма поблизу села Грушка Тлумацького району Івано-Франківської області ще не функціонує, а тому відсутні негативні та шкідливі екологічні наслідки господарської діяльності ФГ «Гордійчук Ігор Григорович». Також зазначив, що вказаний об'єкт, з огляду на проектовану кількість поголів'я свиней, не відноситься до об'єктів підвищеної екологічної небезпеки.

Враховуючи вказані пояснення сторін, судом встановлено, що відповідно до статті 50 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища», екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей.

Стаття 51 вказаного Закону містить екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатацію підприємств, споруд та інших об'єктів. Так, при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об'єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому, повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей. Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів. Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей. Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємкості даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об'єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об'єктів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи та організації, які розміщують, проектують, будують, реконструюють, технічно переозброюють, вводять в дію підприємства, споруди та інші об'єкти, а також проводять дослідну діяльність, що за їх оцінкою може негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища, подають центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, спеціальну заяву про це. Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).

При цьому, тваринницькі комплекси для вирощування свиней віднесено до переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 року № 808.

Щодо заперечень відповідача, про те, що відгодівельний свинокомплекс поблизу села Грушка Тлумацького району Івано-Франківської області запланований на 4,95 тис. голів, а тому не може відноситись до об'єктів підвищеної екологічної небезпеки, то суд вказує на таке.

Відповідно до пункту 23 переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 року № 808, до таких об'єктів у галузі тваринництва, птахівництва та рибництва відносяться, зокрема, тваринницькі комплекси для вирощування свиней на 5 тис. голів і більше.

Згідно наявної в матеріалах справи копії декларації про початок виконання будівельних робіт від 27.05.2016 року № ІФ 083161480504 будівництво відгодівельного свинокомплексу заплановано на 4,95 тис. голів, що фактично межує з встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 року № 808 кількістю поголів'я свиней, з якою пов'язано віднесення свинокомплексу до об'єкту з підвищеною небезпекою.

Окрім цього, згідно пояснювальної записки до Детального плану території для будівництва сільськогосподарських будівель і споруд за межами населеного пункту села Грушка Грушківської сільської ради, села Хотимир Хотимирської сільської ради, села Гавриляк Гавриляцької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області, генеральним планом передбачено розміщення на даній ділянці свинокомплексу до 12 тис. голів свиней на рік (а.с.32-33).

Також суд звертає увагу на те, що в листі Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області № 715/01-18/01, надісланому згідно розпорядження цієї державної адміністрації від 16.09.2015 року № 915, та адресованому проектувальнику - Івано-Франківській філії ДП УДНДІ ПМ «Діпромісто», зазначено, що при розробленні детального плану території за межами населених пунктів Грушківської, Гавриляцької та Хотимирської сільських рад, наміченої для будівництва сільськогосподарських будівель та споруд на землях для ведення фермерського господарства Гордійчука Ігоря Григоровича, врахувати потужність відгодівельного свинокомплексу с. Грушка Грушківської сільської ради - 11900 голів (а.с. 35).

Зважаючи на різну інформацію щодо майбутньої потужності свинокомплексу згідно змісту вказаних документів, враховуючи, що вказаний об'єкт не введений в експлуатацію, та, відповідно, не містить остаточних показників потужності, суд вважає, що в розрізі спірних правовідносин щодо наявності чи відсутності права особи на «екологічну інформацію» та обов'язку надання такої інформації, застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 року № 808 щодо критеріїв визначення об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, носитиме формальний характер, та суперечитиме фундаментальному праву особи на інформацію про стан навколишнього природного середовища, для забезпечення права особи на безпечне для життя і здоров'я довкілля.

Щодо доводів відповідача про те, що свинокомплекс ще не діє, а тому немає жодних шкідливих наслідків для природного середовища, то суд вказує на таке.

Інформація про довкілля (екологічна інформація), як зазначалось вище, включає в себе відомості про фактори, що впливають або можуть впливати на складові довкілля (речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні, угоди в галузі навколишнього природного середовища, політику, законодавство, плани і програми (стаття 13 Закону України «Про інформацію»), та джерела, фактори, матеріали, речовини, продукцію, енергію, фізичні фактори (шум, вібрацію, електромагнітне випромінювання, радіацію), які впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей (стаття 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»); фактори, такі як речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні заходи, угоди в галузі навколишнього середовища, політику, законодавство, плани і програми, що впливають або можуть впливати на складові навколишнього середовища, зазначені вище в підпункті «а», а також стан здоров'я та безпеки людей, умови життя людей, стан об'єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових навколишнього середовища або через ці складові, фактори, діяльність або заходи, зазначені вище в підпункті б) (стаття 2 Оргуської конвенції).

Тобто, інформація про стан довкілля (екологічна інформація) містить дані не лише про вищевказані фактори та об'єкти, які впливають на довкілля, але й ті відомості, які будуть впливати на навколишнє середовище в майбутньому, стан здоров'я та безпеки людей, умови життя людей, тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових навколишнього середовища або через ці складові, фактори, діяльність або заходи, зазначені вище.

В даному випадку, суд вважає цілком виправданими побоювання позивача про те, що вплив вказаного свинокомплексу на навколишнє середовище в майбутньому, стан здоров'я та безпеки людей, умови життя людей може буде відчутним після початку його функціонування, а тому наміри позивача знати про можливі наслідки такого впливу є зрозумілими.

Таким чином, запитувана інформація позивача відповідає ознакам інформації про довкілля, передбаченим частиною 2 статті 13 Закону № 2939-VI, а наведені доводи відповідача є необгрунтованими.

Що стосується доводів позивача про наявність в запитуваній інформації суспільного інтересу, то суд вказує на таке.

Для правильного визначення інформації, що становить суспільний інтерес, варто звернутися до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України 29.09.2016 року № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації", яка прийнята з метою забезпечення однакового застосування адміністративними судами положень законодавства про доступ до публічної інформації.

Так, в пункті 6.4 цієї постанови роз'яснено, що при визначенні того, чи є суспільний інтерес в отриманні інформації, суди повинні враховувати таке.

З урахуванням положень частини другої статті 29 Закону України «Про інформацію» предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Перелік видів інформації, що може бути предметом суспільного інтересу, не є вичерпним. З огляду на характер суспільно необхідної інформації законодавство не надає вичерпного визначення цього поняття. Гнучкість законодавства в цьому аспекті виправдано надає судам можливість визначати, чи є конкретна інформація суспільно необхідною, з врахуванням індивідуальних обставин справи. Таким чином, оцінюючи конкретну інформацію на предмет наявності суспільного інтересу до неї, суди повинні застосовувати певні критерії.

Так, наприклад, інформація може вважатись суспільно необхідною, якщо її поширення сприяє, зокрема, дискусії з питань, що хвилюють суспільство чи його частину, необхідності роз'яснення питань, які важливі для актуальної суспільної дискусії; захисту навколишнього середовища, виявленню завданої або можливої шкоди екології, обізнаності суспільства про дійсний стан довкілля та чинники, які на нього впливають; виявленню ризиків для здоров'я людей, для громадської безпеки і порядку, запобігання їм та їх наслідкам; виявленню шкідливих для людини наслідків діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб.

Крім того, визначаючи те, чи є інформація суспільно необхідною, суди повинні враховувати: особу запитувача. Якщо інформацію запитує журналіст або особа, яка, користуючись сучасними засобами комунікації, створює площадку для суспільного обговорення важливих питань, систематично інформує суспільство про суспільні події, представник громадської організації, це є додатковим аргументом на користь наявності суспільного інтересу запитуваної інформації; кількість осіб (фізичних чи юридичних), яких стосується запитувана інформація. Чим більша кількість осіб, на чиї права, обов'язки та інтереси впливає запитувана інформація, тим більший суспільний інтерес до неї; наявність суспільної дискусії на момент отримання розпорядником інформації запиту (стосується актуальної дискусії, яка ведеться, наприклад, у засобах масової інформації, парламенті чи місцевій раді).

В даному випадку, будівництво відгодівельного свинокомплексу заплановано біля села Грушка Тлумацького району Івано-Франківської області, жителі якого та навколишніх сіл занепокоєні таким будівництвом, та виступають проти нього. Вказане підтверджується поданими позивачем: протоколом № 1 зборів жителів с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області у зв'язку з будівництвом свиноферми в с. Грушка біля меж села Тарасівка від 18.09.2016 року (а.с. 42-46); підписами жителів с. Тарасівка на підтримку заборони будівництва свиноферми в с. Грушка (а.с. 36-41); протоколом № 1 засідання групи протидії незаконному будівництву свинокомплексу від 03.10.2016 року (а.с. 47-48); рішенням Тарасівської сільської ради від 19.09.2016 року № 52-7/2016 року «Про недопущення будівництва відгодівельного свинокомплексу» (а.с. 49); звернення Тарасівської сільської ради від 19.09.2016 року № 229/02-24 до Тлумацької районної державної адміністрації (а.с. 50).

Таким чином, наведені документи свідчать про значний суспільний інтерес мешканців села Тарасівка до запитуваної інформації, оскільки будівництво відгодівельного свинокомплексу в майбутньому може негативно впливати на життя, здоров'я жителів вказаного села та населених пунктів поблизу території вказаної свиноферми.

При цьому, позивача згідно протоколу № 1 засідання групи протидії незаконному будівництву свинокомплексу від 03.10.2016 року обрано головою даної групи, а тому звернувшись з запитом на отримання публічної інформаці від 07.12.2016 року, ОСОБА_1 діяв не лише з метою задоволення власних інтересів, але й інших жителів села Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області.

Таким чином, запит на публічну інформацію 07.12.2016 року містив вимоги про надання ФГ «Гордійчук Ігор Григорович» інформації, яка стосується стану докілля та становить суспільний інтерес. При цьому, поданий позивачем запит від 07.12.2016 року відповідає вимогам, встановлених частиною 5 статті 19 Закону № 2939-VI.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Пунктом 12.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України 29.09.2016 року № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" роз'яснено, що за змістом пункту 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VІ у задоволенні запиту може бути відмовлено лише у разі наявності одночасно двох умов: відсутності інформації у володінні розпорядника інформації та відсутності у нього обов'язку володіти нею. Якщо інформація відсутня, але розпорядник зобов'язаний нею володіти, то згідно із принципом законності він повинен усунути порушення закону та вжити заходів щодо набуття (створення) запитаної інформації, продовживши у разі необхідності строк розгляду запиту на інформацію.

Суд звертає увагу на те, що в декларації про початок виконаня будівельних робіт із «Будівництва відгодівельного свинокомплексу на 4,95 тис. голів фермерського господарства «Гордійчук Ігор Григорович» в селі Грушка Тлумацького району Івано-Франківської області» від 27.05.2016 року № ІФ 083161480504 замовником будівництва вказано ФГ «Гордійчук Ігор Григорович». В свою чергу, згідно статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву. До основних функцій замовника будівництва входить, зокрема, здійснення контролю за ходом будівництва, проведення технічного нагляду та розрахунків, прийняття закінчених робіт та здача об'єкта в експлуатацію. При цьому, в даній декларації про початок виконання будівельних робіт від 27.05.2016 року № ІФ 083161480504 вказано на затвердження проекту даного будівництва головою фермерського господарства Гордійчуком І.Г. наказом № 12 від 19.05.2016 року, та зазначено відомості про земельну ділянку, на якій здійснюється дане будівництво. Вищевказані обставини додатково підтверджують факт володіння відповідачем запитуваною в запиті від 07.12.2016 року інформацією. Окрім цього, вказані обставини також підтверджуються листами Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області № 692/01- 18/01 від 22.10.2015 року, № 715/01-18/01, за змістом яких можна дійти висновку про те, що ініціатором розроблення детального плану території за межами населених пунктів Грушківської, Гавриляцької та Хотимирської сільських рад, наміченої для будівництва сільськогосподарських будівель та споруд на землях для ведення фермерського господарства, було Фермерське господарство «Гордійчук Ігор Григорович».

Окрім цього, запитувану позивачем інформацію також не можна віднести до публічної інформації з обмеженим доступом, до якої згідно статті 6 Закону № 2939-VI відноситься конфіденційна, службова та таємна інформація.

Частина 2 вказаної статті містить сукупність вимог, дотримання яких є обов'язковим для обмеження доступу до таких видів інформації:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Отже, вказані вимоги складають собою «трискладовий тест», який має застосовуватися розпорядником інформації під час віднесення будь-якої інформації до публічнї інформації з обмеженим доступом.

Умови, за яких можливо поширити інформацію з обмеженим доступом, також передбачені частиною першою статті 29 Закону України «Про інформацію», відповідно до якої інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

Такий підхід також відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (статті 8) та практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до яких втручання у право на приватність особи можливе, якщо воно ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.

Таким чином, суд вважає, що відмова у доступі до публічної інформації має чітко вказати: 1) якому з перелічених у пункті 1 частини другої статті 6 Закону № 2939-VІ інтересів (далі - правомірні інтереси) відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам); 2) у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв'язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (пункт 2 частини другої статті 6 Закону № 2939-VІ); 3) чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (пункт 3 частини другої статті 6 Закону № 2939-VІ). Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих трьох підстав означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

В даному випадку, ФГ «Гордійчук Ігор Григорович» у відповіді на запит позивача від 07.12.2016 року не зазначив жодних обставин, які б відносили запитувану інформацію до публічної інформації з обмеженим доступом, що, в свою чергу, свідчить про протиправність дій відповідача щодо відмови в наданні позивачу запитуваної інформації.

Підсумовуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Гордійчук Ігор Григорович" належить задовольнити повністю: визнати протиправними дії Фермерського господарства "Гордійчук Ігор Григорович" щодо відмови позивачу в задоволенні запиту на інформацію від 07 грудня 2016 року, оформлену листом від 09 грудня 2016 року, та зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 інформацію на запит на отримання публічної інформації від 07 грудня 2016 року.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію № 0.0.692567767.1 від 23.01.2017 року про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 640 грн. Доказів понесення позивачем інших судових витрат суду не подано.

Враховуючи те, що судове рішення ухвалене на користь позивача, то з Фермерського господарства "Гордійчук Ігор Григорович" належить стягнути на користь ОСОБА_1 640 гривень судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Фермерського господарства "Гордійчук Ігор Григорович" щодо відмови ОСОБА_1 в задоволенні запиту на інформацію від 07 грудня 2016 року, оформлену листом від 09 грудня 2016 року.

Зобов'язати Фермерське господарство "Гордійчук Ігор Григорович" надати ОСОБА_1 інформацію на запит на отримання публічної інформації від 07 грудня 2016 року.

Стягнути з Фермерського господарства "Гордійчук Ігор Григорович" (код 40261172, місцезнаходження: урочище Замлаки, 1, село Грушка, Тлумацький район, Івано-Франківська область, 78043) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) - 640 (шістсот сорок) гривень судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 27.02.2017.