Справа № 183/7037/16

№ 2/183/917/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

13 лютого 2017 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:

визнати за ОСОБА_1 право власності на все майно, що входить до складу спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_4, та складається з:

- житлового будинку А, саман об. цеглою, житловою площею 41,9 кв. м., загальною площею 68,1 кв. м. з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня Б, сарай В, сарай Г, сарай Д, вбиральня Е, колодязь № 1, огорожа № 2, ворота № 3, що знаходиться в с. Орлівщина, Новомосковського району, Дніпропетровської області, вулиця Самарська, будинок 36 (тридцять шість);

- земельної ділянки, площею 0,2270 га, кадастровий номер 1223285000:02:022:0200, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована в с. Орлівщина, Новомосковського району, Дніпропетровської області, вулиця Самарська, будинок 36 (тридцять шість);

- грошового вкладу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч гривень 00 копійок) з відповідними відсотками за депозитним рахунком №26355403983864, відкритому в ПАТ «КРЕДІАГРІКОЛЬ БАНК».

Зобов’язати Новомосковську районну державну нотаріальну контору Дніпропетровської області внести зміни до:

- свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 (дві третіх) частки житлового будинку, виданого 28 листопада 2016 року ОСОБА_1 та зареєстрованого в реєстрі за № 1364;

- свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 (дві третіх) частки земельної ділянки, виданого 28 листопада 2016 року ОСОБА_1 та зареєстрованого в реєстрі за № 1365;

- свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 (дві третіх) частки грошових внесків, виданого 28 листопада 2016 року ОСОБА_1 та зареєстрованого в реєстрі за №1366.

В обґрунтування позову посилалася на те, що 03 січня 2016 року помер її чоловік - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що постійно проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з: житлового будинку А, саман об. цеглою, житловою площею 41,9 кв. м., загальною площею 68,1 кв. м. з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня Б, сарай В, сарай Г, сарай Д, вбиральня Е, колодязь № 1, огорожа № 2, ворота № 3, що знаходиться в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, вулиця Самарська, будинок 36, земельної ділянки, площею 0,2270 га, кадастровий номер 1223285000:02:022:0200, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, вулиця Самарська, будинок 36 (тридцять шість), грошового вкладу в розмірі 20 000 з відповідними відсотками та компенсаціями за депозитним рахунком № 26355403983864, відкритому в ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_5». Оскільки померлий ОСОБА_4 за життя не склав заповіту, спадкоємцями за законом є дружина, що його пережила, позивач, та діти позивача та спадкодавця - ОСОБА_3 і ОСОБА_2. Вказує, що єдина особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є позивач.

21 березня 2016 року позивач звернулась до Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини за законом. 01 липня 2016 року донька померлого - ОСОБА_2 направила на адресу нотаріальної контори поштовим відправленням заяву про відмову від прийняття спадщини на користь позивача, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровану в реєстрі за № 1503. Вказує, що відповідач протягом строку, встановленого ст. 1270 Цивільного кодексу України не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. 28 вересня 2016 року позивач, враховуючи відмову доньки від прийняття спадщини на її користь, а також наслідки пропущення строку для прийняття спадщини відповідачем направила на адресу нотаріальної контори поштовим відправленням заяву про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом на вищевказану нерухомість, в тому числі і земельну ділянку, та грошовий вклад з відповідними відсотками і компенсаціями.

28 листопада 2016 року нотаріальною конторою видано позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 (дві третіх) частки житлового будинку, 2/3 (дві третіх) частки земельної ділянки та 2/3 (дві третіх) частки грошових внесків, зареєстровані в реєстрі за № 1364, № 1365, № 1366 відповідно. У виданих позивачу свідоцтвах вказано, що 1/3 (одна третя) частка вказаного майна належить відповідачу, якому свідоцтва про право на спадщину за законом ще не видані. Означені документи нотаріусом мотивовано тим, що відповідач на момент смерті спадкодавця був зареєстрований за адресою відкриття спадщини, а тому вважається таким, що прийняв 1/3 частини спадщини в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України. При цьому нотаріус послалася на довідку, видану Орлівщинською сільською радою.

Вказує, що відповідач на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, а мешкав у м. Дніпро разом зі своєю дружиною та малолітніми дітьми, куди виїхав із села Орлівщина більш, ніж 10 років тому. Фактична адреса постійного проживання відповідача та його сім’ї невідома, зв’язок з ним не підтримується. Про означені факти державний нотаріус повідомлена позивачем в березні 2016 року під час першого звернення позивача, однак даного факту нотаріус не перевіряла, хоча зобов’язана перевірити відповідно до п. 6 розділу 2 частини III Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов’язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку у спільному майні подружжя, схваленого рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29 січня 2009 року. Довідка, на яку посилалась нотаріус, не є підтвердженням факту постійного проживання, оскільки на час відкриття спадщини діяла Інструкція з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, затверджена Наказом Держкомстату України від 08 грудня 2010 № 491, відповідно до якої документом, що підтверджує факт постійного проживання особи за місцем реєстрації в сільській місцевості є первинна облікова документація, а саме: належним чином завірені копія форми № 1 первинної облікової документації «Погосподарська книга № на 2011-2015 роки» або витяг з неї, а не довідка сільради. До того ж, видана Орлівщинською сільською радою довідка, яка стала підставою для розподілу часток між спадкоємцями нотаріусом ОСОБА_7, є недостовірною, оскільки в порушення приписів, встановлених Інструкцією з обліку, уповноважена особа Орлівщинської сільської ради, відповідальна за ведення погосподарського обліку, жодного разу за останні роки не відвідувала будинок № 36 по вулиці Самарській в с. Орлівщина, де зареєстрований відповідач. Відтак, володіти достовірною інформацією щодо його фактичного постійного проживання чи не проживання за вказаною адресою на час відкриття спадщини (03 січня 2016 року) Орлівщинська сільська рада не може. Крім того, в наданій довідці не вказано дітей відповідача, які постійно проживають з ним однією сім`єю. Зазначає, що Орлівщинська сільська рада оперує лише даними, які свого часу були зареєстровані та в подальшому не перевірялись (оновлювались, уточнювались, доповнювались) на їх актуальність і достовірність у порядку та строки, визначені Інструкцією з обліку.

Зазначає, що зміст Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у поєднанні ст.ст. 1, 6, 9, 61 Житлового кодексу України, ст.29 ЦК України, вказують на те, що місцем постійного проживання особи є житлове приміщення, в якому ця особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 Житлового кодексу України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності (у випадках, передбачених ст. 71 Житлового кодексу України), про що вказано в постанові Верховного Суду України у справі № 6-1046св08. Сама по собі реєстрація місця проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, як про це зазначено Верховним Судом України у справі № 6-7165св09. Таким чином, саме постійне проживання, тобто проживання особи понад шести місяців на рік, на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, а не лише реєстрація місця його проживання за адресою місця проживання спадкодавця.

Крім того, вказує, що окрім невірно розподілених часток, видані позивачу свідоцтва на право власності на спадщину за законом, зареєстровані в реєстрі за № 1364 та № 1366 містять грубі помилки в частині майна, визнаного за позивачем в порядку спадкування. Зокрема: видано свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстраційним № 1364 на 2/3 частки тільки житлового будинку, в той час як спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з житлового будинку та господарських будівель і споруд; видано свідоцтво про право власності на 2/3 частки грошових внесків, в той час як спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з: грошового вкладу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч гривень 00 копійок) з відповідними відсотками, індексаціями та компенсаціями за депозитним рахунком № 26355403983864, відкритому в ПАТ «КРЕДІАГРІКОЛЬ БАНК», а також залишку по закритому картковому рахунку в національній валюті № 262520009641118 у сумі 12 (дванадцять гривень) 53 копійки. Таким чином, нотаріус ще й штучно обмежив право власності позивача, що перейшло до неї в порядку спадкування.

В судовому засіданні позивач та її представник вимоги позову підтримали та просили його задовольнити з підстав, викладених у позові. Вказали на те, що відповідач тривалий час не проживав в будинку за місцем проживання спадкодавця, не допомагав в нагляді спадкодавця, проживаючи в іншому місті зі своєю родиною. Посилаються на неправомірність дій нотаріуса, фальсифікацію нею доказів, свідоме не прийняття до уваги під час видачі правовстановлюючих документів заяв та повідомлень позивача, наданих нею доказів. Зазначили про фальсифікацію відповідачем доказів на підтвердження місця його проживання, неправомірність дій посадових осіб органів місцевого самоврядування. Зокрема, посилаються на те, що в серпні-місяці 2016 року позивач зверталася до Орлівщинської сільської ради з приводу інформації, яка випадково стала їй відома, стосовно складення акту про проживання відповідача за адресою його реєстрації та видачі останньому відповідної довідки на підставі цього акту. У відповідь на це звернення отримала листа від 12 серпня 2016 року № 542, в якому зазначено, що Орлівщинською сільською радою такі довідки не складалися та не видавалися будь-яким особам. Особою, якою підписано лист та довідки Виконавчого комітету сільської ради від 09 лютого 2016 року № 364 вказано ОСОБА_8, але підписи на цих двох документах різні. З підпису ОСОБА_8, що стоїть в листі від 12 серпня 2016 року № 542 чітко розпізнається його прізвище, натомість з підпису ОСОБА_8, що стоїть в довідці виконкому сільради від 09 лютого 2016 року № 364, простежуються лише окремі букви, не характерні ні ініціалам самого ОСОБА_8, ні буквам, що складають його прізвище. Крім того, таким же підписом, яким підписано лист від 12 серпня 2016 року № 542, ОСОБА_8 скріпляв інший документ, адресований позивачу. Відтак посилається на фальсифікацію доказів. Вказує, що в матеріалах спадкової справи наявна заява від імені позивача від 28 листопада 2016 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку та земельної ділянки, розташованих в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області вул. Самарська, 36, на кожен об’єкт нерухомого майна окремо, та частку грошових внесків, зареєстровану нотаріальною конторою за №1769. При цьому в матеріалах спадкової справи, що надані в розпорядження суду відсутня раніше подана заява позивача від 28 вересня 2016 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно, що є в складі спадщини після смерті ОСОБА_4, отримана нотаріусом 06 жовтня 2016 року. Нотаріус на власний розсуд і з грубим порушенням нормативних актів сформувала спадкову справу виключно з тих документів, з яких не вбачається будь-якої розбіжності в інформації щодо прав спадкоємців на спадщину після смерті ОСОБА_4, внаслідок чого штучно обмежила права на спадщину позивача за рахунок неправомірно виділеної її частини на користь відповідача.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надавав.

Від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

В судовому засіданні в якості свідка допитано ОСОБА_9, мешканку с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, яка показала суду, що з 1982 року ОСОБА_3 в будинку 36, що знаходиться в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області по вулиці Самарська не проживає, оскільки він переїхав до отриманої ОСОБА_1 квартири в м. Новомосковську. Інколи, приблизно раз на три місяці ОСОБА_3 відвідував ОСОБА_4 за місцем його проживання, однак не залишався на довгий час, оскільки мав конфлікти з ОСОБА_4 ОСОБА_4 мав намір виселити ОСОБА_3 з належного йому будинку, про що повідомляв її, вказуючи на те, що допомоги ОСОБА_3 не надає. Приблизно о другій годині ночі 03 січня 2016 року по телефону її повідомили про смерть ОСОБА_4 Вона приїхала до будинку 36 по вул. Самарській в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, де побачила померлого ОСОБА_4, біля якого була медична сестра та дільничний інспектор. З приводу підтвердження факту проживання ОСОБА_4 в будинку 36 по вул. Самарській до неї ніхто не звертався.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 показав суду, що проживає у сусідньому з ОСОБА_1 будинку за адресою: вул. Самарська, 34 в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області. Раніше у вказаному будинку проживав і ОСОБА_4 Між будинком, в якому він проживає та будинком ОСОБА_4 наявний паркан. Останній раз ОСОБА_3 він бачив через 40 днів після похорон ОСОБА_4 В будинку ОСОБА_4 ОСОБА_3 він бачив дуже рідко, приблизно раз у рік. ОСОБА_3 в будинку 36 що знаходиться в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області по вулиці Самарська фактично не жив, іноді відвідуючи його. Сім`ю ОСОБА_3 в будинку чи біля нього він не бачив. З приводу підтвердження факту проживання ОСОБА_4 в будинку 36 по вул. Самарській до нього ніхто не звертався.

Згідно з ч.1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням зазначених положень закону та думки позивача, її представника, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступні обставини.

Матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_4 за життя належали:

- житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами, розташований за адресою: вул. Самарська, 36 в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, який в цілому складається з: житлового будинку «А», загальною площею 68,1 кв.м., житловою площею 41,9 кв.м., стіни – саман об.цеглою, літньої кухні «Б», сараю «В», сараю «Г», сараю «Д», вбиральні «Е», колодязю № 1, огорожі № 2, воріт № 3 /а.с.64, 65, 66-68, 69/;

- земельна ділянка, площею 0,227 га, кадастровий номер 1223285000:02:022:0200, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: вул. Самарська, 36 в с. Орлівщина, Новомосковського району, Дніпропетровської області /а.с.70-72, 73/;

- грошовий внесок в розмірі 20 000 (двадцять тисяч гривень 00 копійок) з відповідними відсотками за депозитним рахунком №26355403983864, відкритому в ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_5»;

- грошові кошти в розмірі 12,53 грн. - залишок по закритому картковому рахунку в національній валюті № 26252000964118, який обліковується на рахунку № 29031000000160 «Кредиторська заборгованість за недіючими рахунками фізичних осіб», що знаходяться у відділенні ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_5».

Також, у відповідності до наданої суду ксерокопії заяви про надання банківської послуги «вклад фізичної особи «Строковий» до ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_5» від 16 грудня 2015 року, вбачається звернення ОСОБА_4 до банку з проханням розмістити на підставі Договору банківський вклад (депозит) фізичної особи «Строковий» на умовах, визначених в заяві /а.с.95/.

03 січня 2016 року помер ОСОБА_4 /а.с.48, зворот/,- чоловік позивача /а.с.56, зворот/ та батько відповідача /а.с.57/.

Як свідчать матеріали отриманої судом копії спадкової справи після смерті ОСОБА_4, 21 березня 2016 року до Новомосковської районної державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини за законом, в якій позивач повідомила нотаріуса про те, що спадкове майно є особистою власністю спадкодавця та про відсутність її наміру звертатися за отриманням свідоцтва про право власності на частку в спільному майні, придбаному за період шлюбу, про обізнаність щодо можливості відкликання заяви протягом 6 місяців з часу відкриття спадщини /а.с.42/. Вказано, що крім неї спадкоємцями ОСОБА_4 є його син – ОСОБА_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

21 березня 2016 року нотаріусом на адресу ОСОБА_3 – вул. Самарська, 36, с. Орлівщина направлено лист про надіслання заяви про прийняття спадщини, або прибуття до нотаріальної контори особисто до закінчення строку для прийняття спадщини до 03 липня 2016 року /а.с.43/.

07 квітня 2016 року нотаріусом отримано відповідь Відділу адресно-довідкової роботи управління з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області № 627/4 від 05 квітня 2016 року, у відповідності до якої проведеною перевіркою, згідно діючих обліків відділу адресно-довідкової роботи управління з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, встановлено, що громадянин ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, був зареєстрованим на території Новомосковського району Дніпропетровської області, 13 січня 2016 року знятий з реєстраційного обліку в зв`язку зі смертю /а.с.62/.

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Орлівщинської сільської ради від 09 лютого 2016 року № 364, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 дійсно був зареєстрований та мешкав за адресою с. Орлівщина вул. Самарська № 36 по день його смерті 03 січня 2016 року. На момент смерті ОСОБА_4 мешкав разом з дружиною ОСОБА_1 та сином ОСОБА_3. Від імені померлого заповіт в Орлівщинській сільській раді не посвідчувався /а.с.62, зворот/. Означена довідка засвідчена печаткою ради, складена від імені голови Виконавчого комітету ОСОБА_8.

15 вересня 2016 року до Новомосковської районної державної нотаріальної контори подано нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_2 від 01 липня 2016 року заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1

28 листопада 2016 року до Новомосковської районної державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_1 із заявою, в якій повідомила про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та просила видати свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку, частку земельної ділянки та частку грошових коштів /а.с.54/.

28 листопада 2016 року нотаріусом видано позивачу /а.с.74 зворот, 75, 75, зворот/:

- свідоцтво про право на спадщину, зареєстроване в реєстрі за № 1364, у відповідності до якого державний нотаріус Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, посвідчив, що на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України спадкоємцями зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 03 січня 2016 року, є його син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_6, - 1/3 частки, та дружина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_2, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_6, - 2/3 (двох третіх) часток, у тому числі з урахуванням 1/3 (однієї третьої) частки, від якої відмовилась дочка спадкодавця ОСОБА_2. Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з: житлового будинку А, саман об.цеглою, житловою площею 41,9 кв.м„ загальною площею 68,1 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня Б, сарай В, сарай Г, сарай Д, вбиральня Е, колодязь № 1, огорожа № 2, ворота № 3, що знаходиться в с. Орлівщина, Новомосковського району, Дніпропетровської області, вулиця Самарська, 36 (тридцять шість), належного померлому ОСОБА_4 на підставі договору дарування (б.н), посвідченого 25 лютого 1991 року заступником голови виконкому Орлівщинської сільської ради за р. № 26, зареєстрованого в БТІ 26 грудня 1991 року. Свідоцтво про право на спадщину на 2/3 (дві третіх) частки житлового будинку, видано ОСОБА_1. Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 (одну третю) частку житлового будинку ще невидано;

- свідоцтво про право на спадщину, зареєстроване в реєстрі за № 1365, у відповідності до якого державний нотаріус Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, посвідчив, що на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України спадкоємцями зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 03 січня 2016 року, є його син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_8, - 1/3 частки, та дружина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_2, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_9, - 2/3 (двох третіх) часток, у тому числі з урахуванням 1/3 (однієї третьої) частки, від якої відмовилась дочка спадкодавця ОСОБА_2. Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з: земельної ділянки площею 0,2270 га, кадастровий номер 1223285000:02:022:0200, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (згідно державного акту - будівництва та обслуговування житлового будинку), що розташована в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, вулиця Самарська, № 36 (тридцять шість), належної померлому ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯА № 839665, виданого 19.09.2005 року Орлівщинською сільською радою, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користуванні землею, договорів оренди землі за №01:05:126:01994. Свідоцтво про право на спадщину на 2/3 (дві третіх) частки земельної ділянки видано і ОСОБА_1. Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 (одну третю) частку земельної ділянки ще не видано;

- свідоцтво про право на спадщину, зареєстроване в реєстрі за № 1366, у відповідності до якого державний нотаріус Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, посвідчив, що на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України спадкоємцями зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 03 січня 2016 року, є його син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_6, - 1/3 частки, та дружина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_2, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_6, - 2/3 (двох третіх) часток, у тому числі з урахуванням 1/3 (однієї третьої) частки, від якої відмовилась дочка спадкодавця ОСОБА_2. Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з: грошового внеску з належними до нього відсотками, індексаціями та компенсаціями за депозитним рахунком у національній валюті № 26355403983864 у сумі 20000,00 грн., та залишку по закритому картковому рахунку в національній валюті № 26252000964118 у сумі 12,53 грн., який обліковується на рахунку № 29031000000160 «Кредиторська заборгованість за недіючими рахунками фізичних осіб», що знаходяться у відділенні ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_5», належних померлому ОСОБА_4, що стверджується довідкою, виданою 03 серпня 2016 року Публічним акціонерним товариством «КРЕДІ ОСОБА_5» за № 12815/1875. Свідоцтво про право на спадщину на 2/3 (дві третіх) частки грошових внесків видано ОСОБА_1. Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 (одну третю) частку грошових внесків ще не видано.

07 грудня 2016 року ОСОБА_11 звернувся до нотаріуса із заявою, в якій повідомив про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та просив видати свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку, частку земельної ділянки та частку грошових коштів /а.с.80/.

07 грудня 2016 року нотаріусом видано відповідачу свідоцтва на частку майна, належного померлому ОСОБА_4 /а.с.83 зворот, 84, 84, зворот/.

Також, як свідчить копія паспорту громадянина України – ОСОБА_1, остання зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10 26 грудня 2011 року /а.с.59-60/. Як свідчить копія паспорту громадянина України ОСОБА_4, останнього прописано за адресою: вул. Самарська, 36, с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області 10 липня 1997 року /а.с.61/. Як свідчить копія паспорту громадянина України ОСОБА_12, останнього зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10 26 грудня 2002 року /а.с.82/.

Як свідчать відомості адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Дніпропетровській області, отримані на запит суду в порядку ч.3 ст.122 ЦПК України, місцем проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 є с. Орлівщина, вул. Самарська, 36. Зареєстровано 26 грудня 2002 року /а.с.24/.

З висновку Інспектора Новомосковського ВП Ярмоленка В.С. від 01 вересня 2016 року вбачається, що 17 серпня 2016 року до Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява ОСОБА_1, котра прохає прийняти міри до депутата с/р Орлівщина ОСОБА_13, котрий надав не правдиву довідку на мешкання її сина ОСОБА_3 При опитуванні ОСОБА_13 останній пояснив, що до нього 15 липня 2016 року звернувся за довідкою ОСОБА_3 та його дружина, щоб він видав довідку, що ОСОБА_3 прописаний в с. Орлівщина вул. Самарська, 36. ОСОБА_13 виїхав на місце прописки ОСОБА_3 та поспілкувавшись з сусідами ОСОБА_14, мешкає: Новомосковський район, с. Орловщина, вул. Самарська, 3 та ОСОБА_15, мешкає: Новомосковський район с. Орловщина, вул. Мануїльського 2-а, останні пояснили, що дійсно, ОСОБА_3 прописаний за адресою: с. Орлівщина, вул. Самарська, 36 та іноді приїздить та допомагає по господарству, та потім ОСОБА_13 зателефонував до паспортного столу Орлівщанської с/р та йому підтвердили, що ОСОБА_3 прописаний за адресою: с. Орлівщина, вул. Самарська, 36 та що іноді приїздить та допомагає по господарству /а.с.93/.

Також, з наданих суду ксерокопій реєстру для запису поштових переказів, рекомендованих поштових відправлень, квитанції № 2500 від 28 вересня 2016 року вбачається, що 28 вересня 2016 року на адресу Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області позивачем направлено заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, нежитлові споруди, земельну ділянку та грошовий вклад після ОСОБА_16, вручену адресату 06 жовтня 2016 року /а.с.114, 115, 116, 117/.

Крім того, з відповіді Сільського голови Орлівщинської сільської ради № 542 від 12 серпня 2016 року вбачається, що Орлівщинською сільською радою довідки з приводу проживання ОСОБА_3 не складалися та не видавалися будь-яким особам /а.с.118/.

Вирішуючи позовні вимоги, суд приходить до наступних висновків.

Позивачем заявлено вимоги щодо визнання за позивачем права власності на все майно в порядку спадкування та зобов`язання третьої особи до внесення змін до виданих свідоцтв про право на спадщину.

Так, за ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч.1 ст.1220 ЦК України). За ч.1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У відповідності до ч.1 ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).

Частинами 1-3 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Ч.2 ст.1274 ЦК України визначено, що спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Частинами 2, 3 статті 1275 ЦК України встановлено, що якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну. Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.

Ч.ч.1, 2, 6 ст.29 ЦК України визначають, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів станом на дату смерті спадкодавця встановлено Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів» № 1077 від 22 листопада 2012 року. Так, реєстрація місця проживання або місця перебування особи - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. Відомості про місце проживання та місце перебування особи вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - паспортний документ), довідки про звернення за захистом в Україні. Реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС ) у день подання особою документів. Реєстрація місця проживання особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання. Реєстраційний облік - обробка персональних даних про місце проживання та місце перебування осіб в інформаційній (автоматизованій) системі та/або в картотеках персональних даних, зареєстрованих відповідно до чинного законодавства України (далі - картотека), здійснюється адресно-довідковими підрозділами головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - адресно-довідковий підрозділ територіального органу ДМС) та територіальними підрозділами ДМС. Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Зняття з реєстрації місця перебування особи здійснюється на підставі повідомлення про зняття з реєстрації місця перебування особи, форму якого наведено в додатку 17 до цього Порядку.

Однак, п.3.21 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року в редакції, чинній на час відкриття спадщини вказує, що спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем. (п.3.22 Глави 10 Порядку).

При цьому, п.1.13 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначає, що місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою житлово-експлуатаційної організації, довідкою правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця; записом у будинковій книзі про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, довідкою адресного бюро, довідкою райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою..

За таких обставин, нормами Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України чітко визначено, що належним доказом на підтвердження постійного проживання із спадкодавцем є в тому числі і відмітка в паспорті спадкоємця про реєстрацію його місця проживання.

Оскільки як відмітка в паспорті відповідача, так і отримані судом відомості адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області, вказують на те, що постійним місцем проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, з 26 грудня 2002 року є Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Орлівщина, вул. Самарська, 36 – місце проживання померлого, належних та допустимих доказів втрати відповідачем права користування означеним житловим приміщенням, відсутності у житловому приміщенні терміном, більше року без поважних причин, зняття з реєстрації місця постійного проживання, матеріали справи не містять, суд вважає, що відповідач прийняв спадщину в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, а тому правових підстав для задоволення позову в частині визнання за позивачем права власності на все майно після смерті ОСОБА_4 суд не вбачає.

При цьому, не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача та його представника на фальсифікацію доказів, вчинення кримінального чи дисциплінарного правопорушення нотаріусом, як такі, що не підтверджені належними доказами. Крім того, не може бути прийняте до уваги і посилання представника позивача на факт підробки довідки Орлівщинської сільської ради, яка була прийнята нотаріусом до уваги під час вирішення питання щодо кола спадкоємців, як таке, що не підтверджене належними доказами, оскільки суд не володіє технічними знаннями для вирішення питання щодо належності підпису тій, чи іншій особі, в той час, як обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Також, не можуть бути прийняті, в якості належних доказів для підтвердження факту не прийняття спадщини показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9 з підстав, зазначених вище та положень п.3.21 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України. Крім того, як свідчить подана позивачем до нотаріуса заява про прийняття спадщини від 21 березня 2016 року, сама-ж позивач, звертаючись до нотаріуса вказала місце реєстрації відповідача у справі, як: с. Орлівщина, Новомосковського району Дніпропетровської області, вул. Самарська, 36.

Розглядаючи посилання позивача та його представника на невірність зазначення нотаріусом обсягу майна у свідоцтвах спростовується змістом виданих свідоцтв про право на спадщину, у відповідності до яких посвідчено перехід права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок А, саман об.цеглою, житловою площею 41,9 кв.м„ загальною площею 68,1 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня Б, сарай В, сарай Г, сарай Д, вбиральня Е, колодязь № 1, огорожа № 2, ворота № 3, що знаходиться в с. Орлівщина, Новомосковського району, Дніпропетровської області, вулиця Самарська, 36, та грошовий внесок з належними до нього відсотками, індексаціями та компенсаціями за депозитним рахунком.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та необхідність відмови в задоволенні позову в повному обсязі.

Судові витрати у відповідності до положень ст.88 ЦПК України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 207, 209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд –

вирішив:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення в повному обсязі виготовлено 17 лютого 2017 року.

Суддя Д.О. Парфьонов