ПОСТАНОВА

Іменем України

Справа № 285/379/17

провадження в справі 2-а/0285/309/17

23 лютого 2017 року 11 год. 50 хв. м. Новоград-Волинський

Новоград - Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Сташків Т.Б., за участі секретаря судового засідання Медяної І.В. та осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1

представник відповідача: Правило В.В.

третя особа: департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи - представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради, третя особа: департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи про визнання дій протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

25.01.2017 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради територіального управління юстиції Житомирської області, про визнання дій протиправними, в якому просить визнати протиправними дії департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни та зобов'язати департамент праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, безпосередній учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також інвалід ІІ-ї групи, причина інвалідності захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 19.11.2016 року він звернувся до відповідача із заявою з проханням видати посвідчення інваліда війни. У відповідь на мою заяву відповідачем надіслано лист № 6440 від 23.11.2016 року, у якому повідомлено про відмову у видачі посвідчення інваліда війни, оскільки надані ним документи не містять інформацію про залучення до формувань Цивільної оборони. Він вважає дану відмову незаконною, оскільки відповідачем необґрунтовано висувається вимога про надання розпорядчого документу по лінії Цивільної оборони та розпорядчого документу по підприємству про залучення мене до складу зазначеного формування. Пунктом 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994р. №302, посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертизи комісії про групу та причину інвалідності. Необхідність надання будь-яких інших документів на підтвердження факту участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи законодавством не передбачено, тому він змушений звернутись з даним позов до суду.

В судовому засіданні позивач надав суду пояснення позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідачів в судовому засіданні адміністративний позов визнав, не заперечив проти його задоволення.

Представник третьої особи: департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи участь в судове засідання не прибув, подав заяву в якій просить розгляд справи проводити без його участі проти задоволення позовних вимог заперечень не має.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення позивача та представника відповідача, об'єктивно, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до посвідчення серія НОМЕР_2 від 29.10.2015 року ОСОБА_1, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, безпосередній учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.6), а також інвалід ІІ-ї групи, причина інвалідності захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 ввід 19.11.2015 року та експертним висновком № 4134 від 23.09.2015 року (а.с.6, 25).

Відповідно до довідки № 35/10 від 17.05.2016 року ОСОБА_1 з 14 січня 1985 року до 19 серпня 1986 року працював на Чорнобильській станції технічного обслуговування автомобілів Київського обласного виробничого об'єднання «КИЇВАВТОТЕХОБСЛУГОВУВАННЯ» «УКРАВТОТЕХОБСЛУГОВУВАННЯ». Відповідно до наказів від 12.06.1986 року № 168-А та від 20.0.61986 року № 179 ОСОБА_1 в складі групи працівників і період з 01 до 30 червня 1986 року направлявся в м. Чорнобиль на станцію технічного обслуговування автомобілів для дезактивації, демонтажу, погрузки і вивезення обладнання, запчастин та інших товарів, як працівник станції. Звільнений з роботи 19.08.1986 року за переведенням на Запорізький автомобільний завод (а.с.10).

Відповідно до довідок ОСОБА_1 був безпосередньо зайнятий на роботах, передбачених постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 року за № 1497-378, постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 року за № 665-195, постановами Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 року за № 250, від 07.02.2000 року за № 223, що дає право на державну пенсію на пільгових умовах у відповідності зі списом № 1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 та постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року за № 162 з наступними змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.1994 року за № 773. Час зазначеної роботи до 1.01.1988 року зараховується в стаж при призначенні пенсії в потрійному , а з 1988 - 2003 роки в півтора кратному розмірі (а.с.13, 14, 15, 17,18, 19, 20).

Факт прийняття актової участі ОСОБА_1 в організації роботи по евакуації громадян з м. Чорнобиль підчас аварії на Чорнобильскій АЕС використовуючи власний автомобіль марки «ВАЗ-2101», автомобіль отримав підвищену дозу радіоактивного зараження та був зданий для експлуатації в 30 км. зони підтверджується довідкою виданою головою Чорнобильського виконкому (а.с.22).

Громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році подали заяви - підтвердження (нотаріально посвідчені), що ОСОБА_1 у період з 27.04.1986 року по 03.05.1986 року приймав активну участь у насипанні піску в мішки та його погрузки на автомашини для гасіння пожежі на ЧАЕС, а також з 04.05.1986 року по 10.05.186 року був залучений до участі в евакуаційних заходах цивільної оборони, а саме здійснював евакуацію громадян із м. Чорнобиль на власному автомобілі марки «ВАЗ-2101» (а.с.60, 62).

Дані обставини підтверджуються наданими сторонами та дослідженими у судовому засіданні доказами (а.с.6-63).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІ до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювань, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

До інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно з п. 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 «Посвідчення інваліда війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причини інвалідності.

Відповідно до положення про Цивільну оборони СРСР, затверджене постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР №1111 - 1976 року цивільна оборона (ЦО) являє собою систему загальнодержавних оборонних заходів, здійснюваних з метою захисту населення і народного господарства в надзвичайних ситуаціях (НС) мирного і воєнного часу, підвищення стійкості функціонування об'єктів народного господарства, а також проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації наслідків стихійних лих, аварій (катастроф) і у вогнищах ураження. Цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались у обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.

За змістом ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Як встановлено ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як встановлено судом позивач був залучений до складу формувань Цивільної оборони та став інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, а тому має право на встановлення статусу інваліда війни і на отримання документа, що підтверджує зазначений статус.

Таким чином, зроблені департаментом (управлінням) праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради висновки за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про відсутність підстав для встановлення статусу інваліда війни - є помилковими та спростовуються матеріалами справи, а тому відкидаються судом при винесенні рішення у даній справі, оскільки усі необхідні документи із зазначеними у них відомостями заявником було подано. Окрім того суд враховує, що відповідач визнав позов та не заперечував проти його задоволення.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що доводи позивача викладені в позовній заяві є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами, а позовні вимоги - такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 11, 70-72, 104, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни.

Зобов'язати департамент праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову суду складено в повному обсязі та підписано 28 лютого 2017 року.

Суддя Т.Б. Сташків