У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«09» вересня 2009 р.

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого – Декайла П.В.

Суддів - Крукевича М.Н., Кунця І.М.

за участю прокурора – Гузіка Й.М.

потерпілої ОСОБА_1 .

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляціями старшого помічника прокурора Монастириського району і потерпілої ОСОБА_1 . на вирок Монастириського районного суду від 4 червня 2009 року, яким

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з незакінченою вищою освітою, одруженого, на утриманні має малолітнього сина, не працюючого, раніше судимого 21 січня 2008 року Тернопільським міськрайонним судом за ч.2 ст. 365 КК України із застосуванням ст. 75 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, -

засуджено:

• за ч.3 ст. 190 КК України на 4 роки позбавлення волі;

• за ч.1 ст. 366 КК України до штрафу в розмірі 850 грн. з позбавленням права обіймати певні посади строком на 2 роки;

• за ч.3 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання ОСОБА_2 . у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади пов’язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на 2 роки, без конфіскації майна.

У відповідності з п.1, ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_2 . остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями строком на 2 роки, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 . від відбування призначеного покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком на 3(три) роки.

Відповідно з ст. 76 КК України на засудженого ОСОБА_2 . покрадено обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, навчання та періодично з’являтися для реєстрації.

Стягнуто з ОСОБА_2 . в користь ОСОБА_1 . на відшкодування матеріальної шкоди заподіяної злочином 15 000 грн, а також в користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області 16 115 грн. 09 коп. за проведення почеркознавчих експертиз.

Запобіжний захід ОСОБА_2 . змінено з утриманням під вартою на підписку про невиїзд з постійного місця проживання і звільнено його з-під варти в залі суду.

За вироком ОСОБА_2 . визнано винним і засуджено за те, що він працюючи з 22 лютого 2005 року по 17 липня 2007 року на посаді інспектора дозвільної системи групи охорони громадського порядку Бучацького РВ УМВС України в Тернопільській області, будучи службовою особою, що здійснює функції представника органу влади та працівником правоохоронного органу, використовуючи своє службове становище, діючи умисно, всупереч своїх функціональних обов’язків та постанови Кабінету Міністрів України №1060 від 28 грудня 1995 року “Про затвердження єдиного тарифу на послуги, пов’язані з придбанням, зберіганням, обліком, перевезенням вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, вибухових матеріалів, а також предметів, на які поширюється дозвільна система”, наказ МВС України №622 від 21 серпня 1998 року, переслідуючи корисні мотиви, направлені на заволодіння чужими грошовими коштами, шляхом обміну та зловживання довірою, замовчуючи фактичну вартість послуг дозвільної системи – 60 грн. 60 коп., пов’язаних з придбанням зброї, називав завищену вартість цих послуг. В результаті чого незаконно, шляхом обману та зловживання довірою потерпілих отримав слідуючі грошові кошти: влітку 2006 року у ОСОБА_3 . 600 доларів США, що по курсу Національного банку України становило 3030 грн.; у жовтні 2006 року в ОСОБА_4 . - 2500 грн.; в середині грудня 2006 року у ОСОБА_5 . - 3000 грн.; 15 грудня 2006 року в ОСОБА_6 . - 880 грн.; 11 січня 2007 року в ОСОБА_7 . 1415 грн.; в лютому 2007 року в ОСОБА_8 . 200 доларів США, що по курсу НБУ становило 1010 грн.; в березні-квітні 2007 року в ОСОБА_9 . 58000 грн.; в травні 2007 року у ОСОБА_10 . 2500 грн.; у червні – серпні 2007 року в ОСОБА_1 . 38000 грн.; у ОСОБА_11 . - 2000 грн.

Всього, ОСОБА_2 . заволодів грошовими коштами потерпілих на загальну суму 60220 грн., чим завдав їм значну матеріальну шкоду. Вказані грошові кошти привласнив і використав на власні потреби, а відповідних дозволів не оформляв.

Крім цього, ОСОБА_2 . в листопаді 2005 року – в травні 2006 року склав неправдиві протоколи та постанови про адміністративне правопорушення громадянами ОСОБА_12 ., ОСОБА_13 ., ОСОБА_14 ., в які вніс неправдиві відомості про те, що нібито вони вчинили адмінправопорушення, передбачене ст. 192 КУпАП, а саме про порушення строків реєстрації вогнепальної зброї і правил взяття їх на обіл. На підставі цих фіктивних постанов та протоколів ОСОБА_2 . незаконно притягнув до адміністративної відповідальності за ст. 192 КУпАП ОСОБА_12 ., ОСОБА_13 . та ОСОБА_14 . у виді попередження, виконавши особисто підписи за них в протоколах.

В апеляціях:

старший помічник прокурора Монастириського району просить вирок відносно ОСОБА_2 . скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що судом призначене покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочинів, особі винного та обставинам, що пом’якшують і обтяжують відповідальність;

потерпіла ОСОБА_1 . просить вирок стосовно ОСОБА_2 . скасувати із-за м’якості призначеного покарання та необгрунтованого часткового задоволення її цивільного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, потерпілу ОСОБА_1 ., яка підтримала свою апеляцію, а також думку прокурора про необхідність скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд, розглянувши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим.

Однак, зазначених вимог закону судом першої інстанції належним чином дотримано не було.

Так, суд призначаючи ОСОБА_2 . остаточне покарання за сукупністю покарань на підставі ч.4 ст. 70 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно – господарськими функціями строком на 2 роки без конфіскації майна невірно застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки, як убачається з резолютивної частини вироку він призначив засудженому таке ж основне і додаткове покарання і в такому ж розмірі за ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів.

З мотивувальної частини вироку видно, що судом першої інстанції постановлено не досліджувати інші докази по справі, поскільки вони ніким не оспорюються і з цим погоджуються всі учасники судового розгляду.

Однак, з протоколу судового розгляду не убачається, що учасниками судового розгляду обговорювалась, у відповідності зі ст. 299 КПК України процедура скороченого розгляду доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. Навпаки, з нього видно, що потерпіла ОСОБА_1 . в судовому засіданні оспорювала розмір цивільного позову. Тому, за таких обставин, суду необхідно було провести дослідження доказів в повному об’ємі.

Протокол судового засідання не відповідає вимогам ст. 87 КПК України, допущене недбале складання протоколу судового засідання, зміст сторінок не відповідає реальному ходу судового засідання (зворот сторінки 116 знаходиться на сторінці 114, а зворот сторінки 114 на звороті сторінки 116).

Вказані порушення складання протоколу судового засідання являються істотними і не дозволяють суду апеляційної інстанції використати протокол як джерело доказів та перевірити правильність і обгрунтованість вироку.

З вироку убачається, що суд не навів у ньому належних доводів в обгрунтування розміру відшкодування матеріальної шкоди потерпілої ОСОБА_1 ., а вирішення її цивільного позову щодо стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн. взагалі залишив поза увагою.

Судом також проігноровано вимоги ст. 88 КПК України про те, що учасники судового розгляду мають право ознайомитися з протоколом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, вказавши на його неправильність чи неповноту, оскільки не надав цього права потерпілій, не дивлячись на її неодноразові клопотання.

Згідно ст. 370 КПК України, зазначені порушення кримінально-процесуального закону є істотними і такими, що тягнуть за собою скасування вироку за доводами апеляцій та направлення справи на новий судовий розгляд.

Крім того, колегія суддів вважає, якщо при новому розгляді суд дійде до висновку про винність ОСОБА_2 . у вчиненні злочинів за аналогічних обставин, - призначене покарання слід вважати м’ягким.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції старшого помічника прокурора Монастириського району і потерпілої ОСОБА_1 . задовольнити.

Вирок Монастириського районного суду від 4 червня 2009 року відносно ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі.

Головуючий

Судді