Вказані положення є чинними та не визнавалися Конституційним судом України не конституційними.

Тому посилання позивача на статтю 12 зазначеного Закону, що учасникам бойових дій встановлена щорічна разова грошова допомога до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком є безпідставною, оскільки така норма відсутня у чинному Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та є застарілою.

Позивачем не враховано, що наведена ним редакція статті 12 вказаного Закону була змінена і за станом на час виникнення у нього права на виплату одноразової грошової допомоги до 5 травня, така виплата здійснювалась в порядку і розмірах визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.

Згідно правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Аналогічною є також позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішеннях від 03.06.2014 у справі «Великода проти України», від 09.10.1979 у справі „Ейрі проти Ірландії" та від 12.10.2004 у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії», в яких Суд зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового, і такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат.

Кабінет Міністрів України має право визначати порядок та розміри соціальних виплат, виходячи з наявних фінансових ресурсів, як це і передбачено статтею 116 Конституції України стосовно функцій Уряду України.

Встановлення Кабінетом Міністрів України розмірів соціальних виплат, виходячи із обсягу бюджетних призначень на цю мету, є гарантією своєчасного та в повному обсязі отримання громадянами України цих виплат.

Згідно з додатком № 3 зазначеного Закону „Розподіл видатків державного бюджету України на 2016 рік" за кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 2501150 (щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань) видатки споживання загального фонду складають 874 860.5тис. гривень.

Підпунктом 2 пункту 1 Постанови КМУ № 141 визначено, що у 2016 році виплата разової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 920 грн.

Постанова КМУ № 141 не оскаржувалась особами, на яких поширюється її чинність та є чинною станом на час виникнення спірних відносин.

Також зазначають, що позивач не звертався до Мінсоцполітики з листом, тому не доведено (виходячи з позовної заяви) якими саме діями Міністерство та з яких підстав спричинило шкоду позивачу.

Виходячи з вищенаведеного, Управління праці та соціального захисту населення Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області, перерахувавши позивачеві разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій у розмірі 920 грн. діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачалися Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та іншими нормативно-правовими актами, які приймалися на виконання вимог вказаного Закону. Кошти позивачу було виплачено правомірно в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене просять у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі за їх безпідставністю.

Згідно ч. 4 ст.183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне судове рішення.

Вивчивши письмові докази по справі, оцінивши повідомлені сторонами обставини своїх вимог і заперечень, суддя на пiдставi аналiзу встановлених фактичних обставин справи i вiдповiдних їм правовiдносин знаходить, що є достатньо підстав прийняти законне судове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача, виходячи з такого.

Позивач ОСОБА_1 згідно посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 05.03.2015року (а.с.7), має статус учасника бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій і перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Сторожинецької районної державної адміністрації, Чернівецької області.

У 2016році ОСОБА_1 управлінням соціального захисту населення Сторожинецької районної державної адміністрації, Чернівецької області, як учаснику бойових дій була здійснена виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», а саме в сумі 920 гривень.

Оспорюючи суму виплати позивач посилається на положення ч. 5 ст.12 Закону України від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

Згідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551- ХІІ, але в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, а саме на 2016 рік визначено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Вказані положення є чинними та не визнавались Конституційним судом України не конституційними.

Таким чином позивачем не враховано, що наведена ним редакція ст.12 вказаного Закону була змінена і за станом на час виникнення у нього права на виплату одноразової грошової допомоги до 5 травня, така виплата здійснювалась в порядку і розмірах визначених Кабінетом Міністрів України.

Така зміна стала можливою згідно з пунктом 26 розділу VI «Прикінцевих і перехадних положень» Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII), яким було встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15, 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого

бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Вказані положення також є чинними і Конституційним судом України також не визнавались не конституційними.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань",встановлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань"(далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах: учасникам бойових дій - 920 гривень (п. 1 1.1 Постанови).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Таким чином, відмовляючи позивачу у донарахуванні та доплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2016 року, управління праці та соціального захисту населення Сторожинецької районної державної адміністрації, Чернівецької області, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачалися Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та іншими нормативними актами, які приймались на виконання вимог вказаного Закону, а тому підстав для визнання таких дій неправомірними, немає.

Згідно правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції Україниє найважливішою функцією держави.

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Аналогічною є також позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 р., в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист, а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.10.1979 р. у справі «Ейрі проти Ірландії» та від 12.10.2004 р. у справі «Кйартан Асмундсон проти

Ісландії», де Суд зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового, і такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат.

На підставі аналізу вказаних законодавчих положень та обставин справи, суд приходить до висновку, що у 2016 році виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», правомірно здійснена в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94, 99, 159, 160, 183-2, 254, 256, 267 КАС України, та на підставі ст.19 Конституції України, ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року « 3551- ХІІ., Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сторожинецької районної державної адміністрації, Міністерства соціальної політики України про визнання дій і бездіяльності управління праці та соціального захисту населення Сторожинецької районної державної адміністрації та Міністерства соціальної політики України незаконними та зобов'язання здійснити перерахунок, нарахування та виплату недоплаченої разової щорічної допомоги учаснику бойових дій відмовити за їх безпідставністю.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного, адміністративного суду через Сторожинецький районний суд, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

СУДДЯ: