-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Тростянецький районний суд Сумської області
м. Тростянець, вул. Миру, 9, 42600, (05458) 5-11-72
справа № 2-а-579/2010 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 січня 2010 р. Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючого-судді Линник О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Тростянець адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Тростянецькому районі про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни,
в с т а н о в и в :
23.12.09 р. до суду звернулася позивач, мотивуючи свої вимоги тим, що вона має статус дитини війни і, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004 р., щомісячно має право на отримання соціальної грошової допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на вказані обставини, позивач зазначає, що всупереч вимогам ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі не здійснило перерахунок пенсії у 2009 р. і позивачу така допомога виплачується в розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком, відповідно до ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Згідно наведеного позивачем розрахунку УПФ недонарахувало та не сплатило за період із 01.01.2009 по 31.12.2009 р.р. 1305 грн. 60 коп., які позивач просить зобов’язати відповідача нарахувати на її користь та виплатити і зобов’язати в подальшому виплачувати їй таку соціальну допомогу відповідно до ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”.
Позивач, яка була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явилася, подала заяву, в якій просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, подав заяву, у якій просив розглянути справу у відсутності представника відповідача та додав до справи письмове заперечення, де зазначено, що дійсно пенсії дітям війни мають підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, проте, відповідно до ст. 7 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, який передбачає механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 41 розділу 2 ЗУ “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність.
Крім того, згідно рішення Тростянецького районного суду позивачу, надбавка, як дитині війни, виплачена за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 22.12.2008р.
Також, надбавка призначена з 01.01.2009 р. в розмірі 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність відповідно до ЗУ “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ЗУ “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Постанови КМУ від 28.05.2008 року №530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.
Відповідач у запереченні також зазначив, що Ухвалою від 19.05.2009 року №27-у/2009 Конституційний суд України висловив позицію щодо наявності законодавчої прогалини, яка полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30% якої мають підвищуватись дітям війни або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, і який підлягає визначенню законодавцем, а не судом.
У письмовому запереченні також зазначено, що УПФ в Тростянецькому районі діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що справу можливо розглянути без участі сторін, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
У судовому засіданні встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується посвідченням пенсіонера (а.с.5).
Відповідно до ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.7 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права й свободи гарантуються, і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Позивачу виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дане підвищення у вищенаведеному розмірі позивачу виплачується щомісячно, починаючи із 01.01.2009 року(а.с.13).
Таким чином, судом встановлено, що всупереч вимогам ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” та ст. 22 Конституції України, соціальна грошова допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2009 року позивачу не виплачувалась.
Конституцією України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Ст. 8 Конституції України передбачає, що Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України й повинні відповідати їй. Принцип верховенства права передбачає, що всі підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати за своїм змістом Конституції України.
Згідно ч. 2 ст. 3 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” державні гарантії, установлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст. 48 Конституції України), який не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 3 ст. 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 85, п. 19 ч. 1 ст. 92 Конституції України надзвичайного стану (ст. 64 Конституції України) (Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність у позивача права вимоги через законодавчу неурегульованість питання щодо механізму виплати пенсії, відповідно до ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” із огляду на наступне.
Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Статтею 71 ЗУ “Про державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, у 2009 році прийнятим ЗУ «Про Держаний бюджет на 2009 рік» не встановлювались обмеження щодо підвищення пенсії дітям війни.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”.
Суд вважає також безпідставними посилання відповідача на відсутність у позивачки права вимоги через законодавчу неурегульованість питання щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком, і те, що такий розмір не може бути визначений згідно ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. З огляду на принцип законності, закріплений ст. 9 КАС України, відповідно до ч.7 якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначив цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Таким чином, мінімальний розмір пенсії необхідно визначати відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ “Про Державний бюджет України” на відповідний рік.
Отже, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог.
З урахуванням того, що позивач з 01.01.2009 року щомісячно отримує добавку до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача провести нарахування позивачу соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, за період із 01.01.09 року з урахуванням фактично виплачених сум.
Так, як вбачається з матеріалів справи відповідач у 2009 році не здійснював позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», і відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №530 сплачував позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни у 2009 р. із січня по листопад у розмірі 49,80 грн. щомісячно.
Таким чином, відповідач мав сплатити позивачу доплату до пенсії з 01.01.2009 р. по 01.11.2009 р. у розмірі 1494 грн. (щомісячно по 149,40 грн.(498х30%=149,40 грн.)).
Між тим, фактично було сплачено 498 грн. Таким чином, за визначений період сплаті підлягає: 1494 грн. – 498 грн. = 996 грн.
Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної допомоги до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення “Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Керуючись ст.ст. 7, 11, 70, 71, 160-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Тростянецькому районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та сплатити недоплачену суму підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.01.2009 року з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Тростянецький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, із подачею копії апеляційної скарги до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у 10-денний строк з дня її проголошення.
Суддя
скопійовано
-
скопійовано
-
